Програма навчальної дисципліни Тема №1 Кримінально-виконавче право як наука, галузь права, навчальна дисципліна



Сторінка7/8
Дата конвертації25.12.2016
Розмір1.15 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8

7. Методи навчання


Основними формами занять з курсу «Кримінально-виконавче право України» є аудиторні заняття на основі методів інтерактивного навчання (лекція і семінарське заняття), самостійна робота, відвідування кримінально-виконавчої установи, зустріч із практичними працівниками органів і установ виконання покарань.

Провідну роль у вивченні навчальної дисципліни виконують лекції, які визначають її зміст і сутність. Обговорення програмних та проблемних питань на семінарських заняттях може відбуватися у формі запитально-відповідного семінару; розгорнутої спланованої бесіди; усних доповідей студентів та презентацій проектних робіт з наступним обговоренням; захисту письмових рефератів; виступу запрошених практичних працівників на заняття. Невід’ємною складовою самостійної роботи осіб, які навчаються, є виконання індивідуальних завдань навчально-дослідного характеру, які сприяють поглибленому вивченню студентами теоретичного матеріалу, закріпленню і узагальненню отриманих знань, формуванню вмінь і навичок до їх використання для комплексного вирішення відповідних професійних завдань.

На базі виокремлення мотиваційного, організаційно-ділового і контрольно-оцінного компонентів застосовуються три групи методів навчання. Перша група спрямована на формування у студентів інтересу до пізнавальної діяльності й відповідальності за навчання. Друга група включає методи організації і забезпечення розумової діяльності (індуктивного, дедуктивного, репродуктивного і пошукового характеру): вербальні, наочні та практичні. Третя група пов’язана з контролем за навчальною діяльністю студентів.

Серед вербальних методів навчання основними є лекція, розповідь, пояснення, бесіда, рідше – інструктаж, як-то правила поводження на території СІЗО. Чільне місце посідає метод роботи зі спеціальною літературою – підручниками, посібниками, монографіями.

Ефективність навчання підвищується використанням наочних методів, що зумовлено діалектичними закономірностями пізнання і психологічними особливостями сприймання. Вербальні методи доповнюються ілюстраціями світлин, схем, графіків.

При вивченні даної дисципліни в невеликому обсязі використовується метод спостереження організації виконання покарання в місцях позбавлення волі.

За рівнем самостійної розумової діяльності студентів можуть застосовуватися такі методи навчання, як проблемний виклад (проблемно-інформаційний), частково-пошуковий, дослідницький.

Проблемний виклад передбачає створення викладачем проблемної ситуації, допомогу студентам у виділенні та «прийнятті» проблемного завдання, використанні словесних методів (лекції, пояснення) для активізації мисленневої діяльності студентів, спрямованої на задоволення пізнавального інтересу шляхом отримання нової інформації. Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв’язання пізнавального завдання під керівництвом викладача з використанням системи логічно вмотивованих запитань; стимулювання і схвалювання пізнавальної діяльності студентів у процесі розв’язання навчальних завдань; аналізу успіхів, помилок, труднощів. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв’язання пізнавального завдання. Для ефективності цього методу варто дотримуватися низки вимог: створення проблемної ситуації; керівництво студентами при виділенні пізнавального завдання; спонукання студентів до пошуків гіпотези, перевірки її достовірності; надання допомоги у пошуках ефективних методів і резерву знань, необхідних для розв’язання задачі; орієнтація студентів на проведення досліджень і систематизація результатів проведеної роботи; включення студентів у самостійний аналіз перебігу та результатів проведеної роботи.



8. Методи контролю


Перевірка та оцінка знань здійснюється протягом всього процесу навчання згідно з принципами систематичності, послідовності та міцності навчання. Контроль носить індивідуальний характер і диференційований підхід, здійснюється систематично і системно, за єдиними критеріями та враховує єдність вимог. Результати контролю доводяться до відома студентів.

Види контролю: попередня перевірка (діагностичний), поточна перевірка (усна співбесіда), тематична перевірка (контрольна, колоквіум), підсумковий (атестація), заключний (екзамен, залік).



Поточний контроль здійснюється шляхом усного опитування студентів на семінарських заняттях, розв’язання ними на практичних заняттях ситуацій із практики діяльності органів і установ виконання покарань, пропонується тестування за окремими темами дисципліни та тематичний колоквіум. Передбачено також виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань в межах участі в наукових студентських семінарах за відповідними темами.

9. Питання для підготовки до заліку


  1. Поняття і зміст політики у сфері виконання покарань і пробації.

  2. Суб’єкти формування та реалізації кримінально-виконавчої політики.

  3. Кримінально-виконавче право: поняття, предмет і метод правового регулювання.

  4. Норми і джерела кримінально-виконавчого права.

  5. Кримінально-виконавче законодавство України: загальна характеристика.

  6. Співвідношення між цілями покарання відповідно до КК України та цілями кримінально-виконавчого законодавства України відповідно до КВК України.

  7. Кримінально-виконавчі правовідносини: поняття і структура.

  8. Особливості кримінально-виконавчих правовідносин.

  9. Система принципів кримінально-виконавчого права.

  10. Зв'язок кримінально-виконавчого права з іншими галузями права та науками.

  11. Загальна характеристика періодів становлення і розвитку кримінально-виконавчої системи і законодавства України.

  12. Державна кримінально-виконавча служба України: система органів і установ виконання покарань.

  13. Правовий статус персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.

  14. Правовий статус, завдання та функції Державної пенітенціарної служби України.

  15. Орган пробації: правовий статус, функції та цілі діяльності.

  16. Установи виконання покарань: визначення, види, функції, компетенція.

  17. Організаційна структура установ виконання покарань.

  18. Інші державні органи та служби, що виконують кримінальні покарання: види, підпорядкування, компетенція щодо виконання покарань.

  19. Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими державними органами щодо запобігання злочинності.

  20. Виправлення і ресоціалізація засуджених та їх основні засоби.

  21. Правовий статус засуджених: поняття, зміст.

  22. Основні права засуджених в Україні.

  23. Основні обов’язки засуджених за кримінально-виконавчим законодавством України.

  24. Дисциплінарна, матеріальна і кримінальна відповідальність засуджених.

  25. Міжнародні стандарти поводження із засудженими: поняття, класифікація, правова основа.

  26. Поняття і види контролю за діяльністю органів і установ виконання покарань.

  27. Міжнародний контроль: характеристика форм і механізмів.

  28. Контроль органів державної влади і органів місцевого самоврядування: суб’єкти і їх компетенція.

  29. Прокурорський нагляд за додержанням законності при виконанні покарань.

  30. Судовий та відомчий контроль: характеристика форм і механізмів.

  31. Громадський контроль та участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених.

  32. Організаційно-правові засади діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері забезпечення дотримання прав та свобод засуджених та ув’язнених.

  33. Позбавлення волі: поняття, види, правові та соціально-психологічні наслідки.

  34. Організаційно-правові засади виконання покарання у виді позбавлення волі.

  35. Правовий статус засуджених до покарання у виді позбавлення волі.

  36. Первинна класифікація засуджених до позбавлення волі. Визначення виду УВП та місця відбування покарання.

  37. Вторинна класифікація засуджених до позбавлення волі. Структурні дільниці колоній.

  38. Поняття режиму в установах виконання покарань та його основні функції.

  39. Зміст режиму в установах виконання покарань різних видів.

  40. Засоби забезпечення режиму в установах виконання покарань.

  41. Зміна умов тримання засуджених в період відбування покарання у виді позбавлення волі.

  42. Загальні положення про умови відбування покарання у виді позбавлення волі.

  43. Основні принципи та форми організації праці засуджених до позбавлення волі.

  44. Умови та оплата праці, пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі.

  45. Соціально-виховна робота із засудженими до позбавлення волі, самодіяльні організації засуджених.

  46. Роль громадських, благодійних і релігійних організацій у процесі виховного впливу на засуджених до позбавлення волі.

  47. Заходи стягнення та заохочення до осіб, позбавлених волі. Поняття злісного порушника встановленого порядку відбування покарання.

  48. Особливості виконання покарання у виді довічного позбавлення волі.

  49. Порядок виконання та умови відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні.

  50. Порядок виконання і умови відбування покарання у виді арешту.

  51. Особливості відбування покарання у виді арешту засудженими військовослужбовцями.

  52. Соціальна адаптація і надання допомоги звільненим з місць позбавлення (обмеження) волі та інституційне забезпечення цієї діяльності.

  53. Контроль та адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

  54. Порядок виконання та умови відбування покарання у виді обмеження волі.

  55. Організація виконання покарання у виді штрафу.

  56. Організація виконання покарання у виді конфіскації майна.

  57. Організація виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

  58. Організація виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців.

  59. Порядок виконання і умови відбування покарання у виді громадських робіт.

  60. Порядок виконання і умови відбування покарання у виді виправних робіт.

  61. Суб’єкти та порядок виконання покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

  62. Соціальні проблеми виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

  63. Пробація: сутність, поняття та розвиток концепції пробації у країнах Західної Європи та Україні.

  64. Функції та завдання органу пробації в Україні.

  65. Правові підстави та порядок звільнення від відбування покарання.

  66. Звільнення на підставі закону про амністію та акту про помилування.

  67. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Звільнення від відбування покарання на підставі хвороби.

  68. Призначення покарання з випробуванням: правова природа і особливості виконання та відбування.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал