Програма навчального курсу «Педагогіка дошкільна»



Скачати 458.36 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації25.12.2016
Розмір458.36 Kb.
ТипПрограма
1   2   3
Тема 23. Загальні основи дошкільної дидактики.

Особливості пізнавального розвитку дошкільника. Діагностика рівня пізнавальної діяльності дітей (Л.Венгер, О.Дьяченко, І. Проскура, В.Котирло, С.Ладивір та ін.).

Навчання як головний засіб формування навчальної діяльності дітей (Є.Фльоріна, Н.Сакуліна, Є.Тихеєва та ін.). Дослідження проблем дошкільної дидактики О.Усовою.

Форми організації навчальної діяльності: заняття, ігри, повсякденне життя. Заняття – засіб повідомлення знань і виховання розумової активності дітей, допитливості, пізнавальних інтересів, розвитку творчих здібностей, ініціативи. Заняття за задумом вихователя і за бажанням дітей. Структурні компоненти заняття і їх функції.

Групи методів навчання дітей на заняттях: наочні (спостереження, демонстрація, використання ТЗН), словесні (пояснення, розповідь, читання, бесіда); практичні (гра, вправи); пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький; методи самостійної роботи по засвоєнню нового матеріалу, методи застосування знань на практиці, повторення, систематизації, методи перевірки, оцінки знань. Значення ігрових методів і прийомів у навчанні дітей дошкільного віку.

Види занять за змістом, метою, формою організації, методикою проведення (О.Усова, А.Богуш, Г.Леушина, Є.Тихеєва, Е.Вільчковський, Т.Комарова, Ф.Сохін, К.Тарасова та ін.)

Новаторство в організації навчальної діяльності дітей (П.Гавриш, Н.Дернович, Л.Блудова та ін.). Зростання питомої ваги гри, індивідуального особистісно-оріентованого спілкування у розвитку навчальної діяльності.

 

Змістовий модуль VІII.



Шляхи співпраці сім’ї та ДНЗ у підготовці дитини до школи.

Тема 24. Взаємодія сім'ї і дошкільного закладу.

Українська етпопедагогіка про сімейне виховання (народна фамілогія). Виховання в сім'ї – першооснова розвитку особистості. Народні педагогічні традиції сімейного виховання: вшанування новонародженої дитини та її рідних; народні педагогічні засоби виховання дитини від народження (колискові пісні, потішки, пестівки, забавлянки; рухливі, сюжетні, дидактичні ігри; загадки, скоромовки, прислів'я, приказки та ін.); роль прикладу батьків інших членів сім'ї; родинні свята; вшанування пам'яті предків, загиблих чи померлих родичів.

Проблема виховання дітей в сім'ї в історії педагогіки (Я.Коменський, Й.-Г. Песталоцці, К.Ушинський, А.Макаренко, В.Сухомлинський). Наукові дослідження з питань сімейного виховання в зарубіжній (Боулбі, Рейнгольц, Шпіц, Олпорт, Гелфор, Селлівен) та вітчизняній педагогіці (Е.Аркін, Г.Маркова,Т.Репіна, Л. Островська, Л.Загик, В.Іванова та ін.). Новаторський досвід сімейного виховання дітей (Б. і Л.Нікітіни, практика сімейних дитячих будинків).

Сучасні проблеми родинного виховання дітей дошкільного віку: всебічний розвиток дитини; виховання взаємин дітей і дорослих; спільна діяльність всіх членів сім'ї по забезпеченню її добробуту; методи виховання, засновані на особистісно-оріентованій взаємодії з дитиною. Організація життя і різних видів діяльності дітей в сім'ї. Попередження педагогічної занедбаності дітей. Умови забезпечення емоційного комфорту дитини в сім'ї.

Відповідальність батьків за виховання дітей. Участь громадськості дошкільних закладів у допомозі батькам, діти яких не виховуються в дитячому садку. Педагогічна освіта батьків: зміст, форми і методи. Вивчення і поширення передового досвіду сімейного виховання. Форми спільної роботи дошкільного закладу з родиною у вихованні дітей. Участь батьків у роботі дошкільного закладу.

 

Тема 25. Підготовка дитини до навчання в школі.

Поняття про готовність дитини до шкільного навчання. Я.А.Коменський, Й.-Г.Песталоцці, Ф.Фребель, М.Монтессорі, К.Ушинський про підготовку дитини до школи. Дослідження проблеми готовності до шкільного навчання (О.Запорожець, Г.Люблінська, В.Давидов, Л.Венгер, Г.Леушина, Л.Журова, О.Проскура, В.Ликова та ін.). Вступ до школи – якісно новий етап в житті дитини, його особливості.

Умови підготовки дітей до школи в сім'ї і дошкільному закладі. Досвід В.Сухомлинського з підготовки дітей до школи. Теорія і досвід підготовки дітей до школи закордоном. Роль дорослих у підготовці дітей до школи. Особливості навчально-виховної роботи у старшій групі.

Методика виявлення готовності дитини до школи. Виховання у дошкільників бажання навчатись у школі. Ознайомлення дітей зі школою. Організація спілкування старших дошкільників зі школярами. Знайомство з майбутнім вчителем.

Спільна робота дитячого садка і сім'ї у підготовці дитини до школи.

Специфіка підготовки до школи дітей у нових типах дошкільних закладів (сімейний дитячий садок, центр дитинства, міні-ліцей тощо).

Значення наступності у системі безперервної освіти України. Поняття наступності, головні завдання наступності.

Встановлення наступності між дошкільним закладом і школою, змісті, формах і методах навчально-виховної роботи.

Порівняльний аналіз програм старшої (підготовчої) групи і першого класу шестиліток, методи і прийоми навчання і виховання, організації життя дітей в підготовчій групі дитячого садка і першому класі шестиліток. Ш.Амонашвілі, С.Лисенкова про особливості роботи з шестилітками.



Зміст і форми зв'язку дошкільного закладу і школи.


ГЛОСАРІЙ

(Словник основних понять)

Абстрагування – уявне відвернення від неістотних, другорядних ознак предметів і явищ, зв'язків і відношень між ними та виокремлення кількох сторін, які цікавлять дослідника.

Авторитет повага і загальне визнання впливу особи, що ґрунтується на її знаннях, чеснотах, досвіді, вмілих діях, здібностях.

Авторитарність стиль керівництва та лідерства педагога, який характеризується жорстокою централізацією своїх управлінських функцій, гальмуванням ініціативи інших, диктатом та опікою як тактикою спілкування; вимогами, повчаннями, погрозами, тиском, нотаціями, заборонами, заохоченнями та покараннями як способами спілкування.

Адаптація комплекс процесів і дій, спрямованих на пристосування до змінних умов існування.

Активність прагнення дитини підтримувати життєво важливі зв'язки з навколишнім світом та перетворювати його.

Алгоритм послідовність команд для розв'язання поставлених задач.

Альтернатива необхідність вибору одного з двох або кількох можливих рішень, варіантів; можливості, кожна з яких виключає одна одну.

Альтруїзм безкорислива турбота про інших, здатність поступитися власними інтересами заради інших.

Ампліфікація максимальне використання можливостей кожного віку для повноцінного психічного розвитку дитини.

Аналіз – метод пізнання, за якого виконують практичне або розумове розчленування об'єкта дослідження на його складники з метою дослідження окремих частин як елементів складного цілого. Це дає змогу виявити структуру об'єкта, відокремити суттєве від несуттєвого, звести складне до простого. Аналіз явища в процесі розвитку дає можливість виділити в ньому окремі етапи, суперечливі тенденції тощо.

Анкетування – одержання письмових даних з певного питання.

Анотування – процес аналітико-синтетичного опрацювання наукового документа, що полягає в складанні стислої характеристики змісту і призначення документа, основної його теми і мети виконаної роботи. Результатом цього процесу є анотація.

Антропометрія сукупність методів і прийомів оцінювання морфологічних особливостей тіла людини: показників її зросту, ваги, зовнішніх форм тіла, а також функціональних потреб.

База основа споруди; засади, підґрунтя.

Базовий основний, засадничий.

Безпорадність нездатність керувати своєю поведінкою.

Байдужість психічний стан, який характеризується притупленістю або цілковитою втратою особистістю інтересу до явищ, подій, діяльності, людей.

Варіативність урізноманітнення, відхід від основного типу.

Вербальний словесний, усний.

Взаємини духовні утворення, що складаються в процесі спілкування і відображають його позитивний або негативний характер.

Вимірювання порівняння однієї величини з іншою, прийнятою за одиницю.

Виховання залучення дитини до вироблених людством цінностей;

створення сприятливих умов для реалізації нею свого особистісного потенціалу; формування основ ціннісного ставлення дитини до навколишнього світу та самої себе; формування усесторонньо і гармонійно розвинутої особистості.



Воля здатність до свідомої саморегуляції поведінки і діяльності.

Впевненість у собі переживання людиною своїх можливостей як адекватних поставленим життєвим задачам.

Впертість форма поведінки, яка виникає внаслідок надмірної опіки, ігнорування дорослими права дитини на самостійність.

Враження чуттєві образи з яскраво вираженим емоційним забарвленням.

Гідність переживання людиною своєї цінності, усвідомлення власних чеснот, позитивних властивостей; повага до себе.

Гласністьявище, властиве демократичним формам взаємин органів управління, державних і суспільних організацій з громадянами на основі доступної, публічної, вільно поширюваної соціальне значущої інформації.

Гордість моральне почуття, яке виникає внаслідок усвідомлення людиною суспільної значущості своїх чеснот і досягнень.

Громадянин людина, що належить до постійного населення певної держави, користується всіма її правами, виконує обов'язки цієї держави.

Гумор здатність бачити, розуміти, реагувати і відображати смішне, ставитися до нього доброзичливо, жартома.

Гуманізм визнання цінності людської особистості, її права на вільний розвиток і реалізацію своїх можливостей.

Гуманізація процес, в основі якого лежить світогляд, пронизаний повагою до людської гідності, турботою про її благо.

Демократизація процес формування правової держави, побудованої на принципах рівності й свободи.

Демонстрація (ілюстрація) – форма зв'язку між аргументами та тезою (макети, таблиці, схеми).

Детермінізм зумовленість явищ чи подій, досягнень або вчинків людини об'єктивними причинами.

Децентрація здатність поглянути на ситуацію, вчинок, досягнення очима іншої людини; сприйняття іншої, відмінної від своєї, протилежної точки зору; вміння стати на місце іншого.

Дискомфорт неприємне відчуття, що супроводжується психофізіологічними зрушеннями, неспокоєм, напруженням, незадоволенням і виникає під впливом шкідливих чинників.

Дисципліна обов'язкове для всіх членів колективу дотримання встановленого порядку, правил.

Доведення – це логічна процедура встановлення істинності будь-якого твердження за допомогою інших тверджень, істинність яких уже доведено.

Довільна дія підпорядкована конкретній меті дія, що засвідчує здатність цілеспрямовано долати труднощі на шляху до мети, докладаючи для цього власні зусилля.

Документ – об'єкт, що містить зафіксовану інформацію для її збереження і використання у науці і практиці.

Досвід засноване на практиці чуттєве пізнання дійсності; єдність знань, умінь,

навичок, переживань, розміркувань, реалізованих прагнень, звичок людини.



Душевністьморальна риса особистості, що засвідчує теплоту і щирість її ставлення до інших.

Духовність індивідуальна вираженість у системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб: ідеальної потреби пізнання й соціальної потреби жити «для інших».

Експертиза розгляд якогось питання експертами з метою вироблення висновку; висновок, даний фахівцями.

Емоційний комфорт стан максимальної зручності, задоволення, захищеності.

Емпатія співпереживання, здатність розуміти інших, розпізнавати їх стан, адекватно на нього відгукуватися.

Еталон точний зразок установленої одиниці виміру; мірило.

Життєдіяльність весь спектр життєвої активності особистості, організація нею всіх сфер свого буття; самовизначення, здійснення життєвих виборів, реалізація цінностей.

Життєва перспектива усвідомлене освоєння особистістю свого майбутнього; здатність виробляти щодо нього прогностичні оцінки.

Звичка схильність до усталених способів дій у різних умовах життя.

Здібності психічні властивості, які ґрунтуються на природних задатках і є передумовою успішного виконання людиною певних видів діяльності, засвоєння нею знань, умінь, навичок.

Ідентифікація прийом пізнання, за допомогою якого встановлюється тотожність, подібність об'єктів, визначається спільність певних рис,ознак.

Індивід людина як біологічна істота, представник роду безвідносно до своїх її особистісних якостей, соціального статусу.

Індивідуальність особистість у своїй неповторності, своєрідності, унікальності.

Інноваційні процеси перетворення; введення нового, яке має відмінні від традиційних властивості й пов'язане із змінами смислових орієнтирів.

Інтеграція об'єднання в ціле певних частин, елементів.

Інформативність насиченість змістом; кількість відомостей, знань.

Інформаційне забезпечення – процес задоволення потреб конкретних користувачів інформації заснований на використанні спеціальних методів і засобів її отримання, опрацювання, накопичення та видачі в зручному для користувача вигляді.

Інтелект загальні розумові здібності людини; властивість особистості, що дає змогу успішно розв'язувати інтелектуальні задачі.

Інтерпретація процес осмислення особистістю власного досвіду, досвіду інших людей.

Коментар пояснення, тлумачення певного тексту.

Компетентність сукупна характеристика людини щодо відповідності її життєдіяльності умовам і вимогам життя та природним можливостям; володіння досвідом, який дає змогу висловлювати зважене судження, займати певну позицію.

Компетенція коло питань, в яких особа добре поінформована; коло повноважень, прав.

Комплекс сукупність, поєднання певних речей або явищ.

Комунікабельність риса особистості, яка виявляється у товариському ставленні до інших, готовності та вмінні ініціювати, налагоджувати, підтримувати контакти з ними.

Комфорт зручність, стан рівноваги; спокій, затишок.

Консультація – різновид навчальних занять, які проводяться з метою отримання відповіді на окремі теоретичні чи практичні питання, а також для пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

Конфлікт крайнє загострення суперечностей; зіткнення протилежних ідей, інтересів, потреб, оцінок.

Конформізм пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці.

Концептуальне положення – провідна ідея, що становить теоретичну основу наукового дослідження.

Концепція система наукових поглядів на певні явища.

Культура сукупність матеріальних й духовних надбань людства; рівень духовному розвитку й поведінки.

Креативність творчі можливості людини, які виявляються в мисленні, почуттях, спілкуванні, діяльності, характеризують особистість у цілому.

Критерій ознака, за якою здійснюється оцінка речи чи явища; мірило оцінки.

Любов моральне почуття, яке полягає у стійкій, свідомій та самовідданій прихильності.

Мета передбачення результату.

Метод – спосіб дослідження явищ, планомірний підхід до їх вивчення, послідовність дій у проведенні теоретичного дослідження або практичного здійснення якогось явища або процесу; у найзагальнішому значенні – спосіб, певним чином упорядкована діяльність і своєрідний інструмент для досягнення конкретної мети.

Методика дослідження – система правил використання методів, прийомів та операцій. З розвитком наук розвиваються й диференціюються її методи, Відтак кожна наукова галузь синтезує у собі сукупність певних знань та методи пізнання досліджуваних об'єктів, тобто методи дослідження.

Методична робота – це систематична колективна й індивідуальна діяльність педагогічних кадрів, спрямована на підвищення їх науково-теоретичного, загальнокультурного рівня, психолого-педагогічної підготовки й професійної майстерності.

Методична робота в ДНЗ – це цілісна, заснована на досягненнях науки й педагогічного досвіду система взаємозалежних дій і заходів, спрямованих на всебічне підвищення кваліфікації й професійної майстерності кожного вихователя (зокрема заходи щодо керування професійною самоосвітою, самовихованням, самовдосконаленням педагогів), на розвиток і підвищення творчого потенціалу педагогічного колективу ДНЗ загалом, а в остаточному результаті на вдосконалення навчально-виховного процесу, досягнень оптимального рівня виховання й розвитку дітей.

Мислення процес опосередкованого та узагальненого відображення людиною предметів та явищ дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках та відношеннях.

Міжпредметні зв'язки комплексний підхід до виховання і навчання, який дає змогу виділити як головні елементи змісту освіти, так і зв'язки між предметами.

Міміка виражальні рухи м'язів обличчя людини, які супроводять її переживання, думки, наміри.

Міркування ланцюг умовисновків, викладених у логічно-послідовній формі.

Модель зразок певного виробу; зменшене відтворення або схема чогось.

Мотив спонукальна причина дій та вчинків людини.

Мотивація система мотивів, яка спонукає особистість до активної діяльності заради досягнення значущої мети.

Мораль система поглядів та уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людини.

Моральність вид практичної діяльності, що мотивується моральними ідеалами, переконаннями, суб'єктивними нормами та принципами.

Навчальні видання – неперіодичні видання, що містять систематизовані відомості наукового і прикладного характеру, викладені у формі, зручній для викладання і вивчення.

Навчання організований процес формування пізнавальної активності, пробудження потреби у нових знаннях; відкриття нею значущості учіння для її особистісного становлення, творчого ставлення до дійсності; розумовий розвиток дитини розвиток уміння виділяти проблему, аналізувати її, знаходити адекватні засоби її розв'язання; формування уміння переносити набуті знання у нові умови життя; закладання основ дитячого фонду «можу».

Наслідування форма поведінки, яка полягає у відтворенні дій, ідеалів, рис характеру, манери діяльності інших людей.

Науковий напрям – окрема наука або комплекс наук, у межах яких провадяться дослідження з можливою подальшою деталізацією. Структурними одиницями наукового напряму є комплексні проблеми, теми, наукові питання.

Нормативний такий, що встановлює норму, правило, за якими здійснюється діяльність.

Обдарованість високий рівень розвитку здібностей.

Обов'язок моральне почуття, що ґрунтується на усвідомленні та прийнятті людиною соціальних норм, які перетворилися на мотив її діяльності.

Оглядрезультат аналітико-синтетичного опрацювання наукових документів, який становить текст, що містить синтезовану інформацію з якогось питання чи низки питань, вилучену з деякої множини спеціально підібраних з цією метою первинних документів, виданих за певний час. Розрізняють огляди: бібліографічні, реферативні, аналітичні. Бібліографічний огляд містить характеристику первинних документів як джерел інформації, що з'явилися за певний час або поєднаних за якоюсь загальною ознакою. Реферативний огляд містить систематизовані дані й факти та узагальнену інформацію про стан питання без їхньої критичної оцінки автором огляду. Аналітичний огляд – це всебічний аналіз усієї інформації, що міститься у вихідних первинних документах, аргументована оцінка та обґрунтовані рекомендації щодо використання цієї інформації.

Оптимізація процес вибору найвдалішого варіанту з можливих, приведення системи у найкращий (оптимальний) стан.

Оптимізм упевненість у тому, що у світі позитивне начало, добро.

Освіта процес набуття людиною в процесі виховання та навчання базису особистісної культури, духовного обличчя.

Освітній простір форма існування та поширення освітніх ідей і технологій.

Особистість соціальна особа, яка вільно та відповідально визначає свою позицію серед інших, виступає активним суб'єктом власної життєдіяльності, творчо ставиться до оточення та самої себе.

Оцінка думка, міркування про якість, характер, значення чогось, ставлення до явищ, предметного світу, діяльності, поведінки, з'ясування їх відповідності певним нормам.

Педагогічна практика – форма професійного навчання у вищій школі, спрямована на практичне засвоєння майбутніми фахівцями закономірностей І принципів педагогічної діяльності, формування основних професійних умінь і навичок.

Педагогічна компетентність – система наукових знань, інтелектуальних і практичних умінь і навичок, що забезпечують здатність до професійної діяльності.

Педагогічна майстерність – це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності.

Педагогічне спостереження – цілеспрямоване споглядання.

Перевага якість, властивість, що вигідно відрізняє когось, що-небудь від когось, чогось.

Перцепція відображення свідомістю речей і явищ за допомогою органів чуттів.

Плюралізм позиція, згідно з якою мають право на існування кілька або багато незалежних форм пізнання.

Позиція точка зору, думка з якогось питання; система ціннісних ставлень до світу.

Порівняння – пізнавальний прийом, що полягає у зіставленні об'єктів з метою визначення рис схожості або відмінності між ними (або і того, і іншого разом).

Потреба об'єктивна необхідність у чомусь, внутрішня спонука активності особистості.

Правило положення, яким установлюється порядок чогось.

Право свобода дій особистості відповідно до потреб.

Порівняння логічний прийом, що лежить в основі суджень про подібність та відмінність об'єктів.

Потенціал можливості, резерви, джерела, ще не використані особистістю, які за певних умов можуть бути використані нею для розв'язання певної життєвої задачі.

Почуття стійкі емоційні ставлення людини до явищ дійсності, які відображають значення цих явищ у зв'язку з потребами й мотивами.

Працелюбність риса особистості, що засвідчує готовність брати участь у суспільне корисній діяльності й досягати високих стандартів якості.

Принцип основне, вихідне положення теорії, науки.

Пріоритет першість, переважне право.

Провідна діяльність вид діяльності, в якому формуються якісні зміни особистості на певному віковому етапі.

Прогностичний звернений у майбутнє.

Продуктивність життя сукупність життєвих успіхів і досягнень людини за певний проміжок часу.

Професія (фах) – це певний вид трудової діяльності, який потребує спеціальних теоретичних знань та практичних навичок.

Регламентований упорядкований, підпорядкований правилам, що встановлюють певний порядок.

Рефлексія вид пізнання, в ході якого особистість стає сама об'єктом свого спостереження.

Рівень домаганьоцінка особистістю своїх імовірних здібностей та можливостей, чекання в майбутньому такої їх реалізації, яка задовольнила б плани й запити ( виявляється у ступені складності цілей і трудності завдань, які вона свідомо перед собою ставить).

Розвиток процес кількісних і якісних змін в становленні особистості, її ціннісного ставлення до навколишнього світу та самої себе.

Роль форма соціальної поведінки; соціальна функція особистості, яка полягає у виконанні нею прийнятих у даній групі норм, правил, приписів.

Реабілітація відновлення здатності особистості до активного буття.

Самолюбство почуття власної гідності, поєднане із небайдужим ставленням людини до думки про неї авторитетних інших.

Самооцінка цінність, якою дитина наділяє себе в цілому та окремі свої властивості, здібності, досягнення.

Самозбереження діяльність людини, спрямована на охорону свого організму, психіки та особистості від впливів негативних чинників.

Самоконтроль процес свідомого, вольового управління своєю поведінкою та діяльністю відповідно до ціннісних орієнтацій.

Самовизначення свідомий вибір позиції у конкретній життєвій ситуації; виражене ставлення до чогось - когось.

Самоосвіта – опанування знаннями й вміннями поза навчальним процесом освітнього закладу.

Самопізнання процес свідомого аналізу особистістю себе, своєї діяльності, свого внутрішнього життя.

Самореалізація здатність особистості об'єктивувати багатство свого внутрішнього світу в певній формі активності, виді діяльності, сфері життя.

Саморегуляція самовплив з метою свідомого управління особистістю своїми станами відповідно до вимог ситуації та доцільності.

Самосвідомість здатність сприймати себе зі сторони, розуміти своє значення для інших; усвідомлення й оцінка свого ставлення до світу, себе як особистості, своїх вчинків, дій, думок, почуттів, бажань, інтересів.

Самостійна робота студентів – це особлива форма навчальної діяльності, спрямована на формування професійної самостійності.

Самостійність здатність покладатися на власні сили, не звертатися без потреби по допомогу до інших, діяти незалежно й ініціативно.

Самоцінність дитинства розуміння значущості, цінності, важливості періоду дитинства для становлення особистості; усвідомлення його скороминущого значення.

Світогляд система поглядів на речі і явища навколишнього світу та на власне «Я».

Свобода людини можливість що-небудь робити, у певний спосіб діяти; відсутність обмежень, утисків у чомусь.

Сензитивний чутливий; найсприятливіший етап для розвитку певних функцій, освоєння певних способів або видів діяльності.

Середовище розвивальне єдність соціальних і предметних засобів збагачення різноманітної діяльності дитини.

Символ умовне позначення певного поняття.

Смисл життя цілісне уявлення особистості про своє призначення, вищу мету, фундаментальні засади власного буття, життєво значущі цінності.

Соціалізаціяпроцес соціального розвитку людини, формування соціальних якостей особистості через засвоєння нею групових цінностей і норм.

Стандарт – нормативно-технічний документ, що встановлює комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації і затверджений компетентним органом. Містить технічні вимоги та умови, параметри й розміри, типи, конструкції, правила приймання, методи контролю, правила експлуатації та ремонту, типові технологічні процеси та ін.

Статусоб'єктивне місце людини в групі, яке відображає визнання - невизнання, повагу - неповагу, симпатію - антипатію до неї з боку членів групи.

Стиль життя індивідуальний спосіб існування особистості, який фіксує її звички, смаки, схильності, риси, манери.

Страх емоційна реакція на реальну або удавану небезпеку, що виникає на фрунті інстинкту самозахисту, самозбереження.

Структура побудова, устрій, упорядження.

Суб'єкт людина як активна істота, що впливає на умови свого життя, виробляє до нього особисте ставлення, характеризується авторським началом, виступає розпорядником життєдіяльності, діячем, автором.

Суб'єктність усвідомлення людиною свого фізичного, психічного та соціального «Я»; активне сприймання світу.

Сумління – внутрішня етична інстанція, мотиваційно-смислова установка особистості; усвідомлення нею добра і зла, душевний відгук на них, свідома відповідальність за себе та інших; форма морально-емоційного самоконтролю.

Сфера ділянка, межі поширення особистісного буття людини.

Стрес особливий психічний стан людини в стадії пристосування до нових умов існування, викликаний надмірною мобілізацією організму та особистості.

Такт почуття міри, яке підказує людині найделікатнішу лінію поведінки стосовно іншої; здатність поважати людей, рахуватися з їхньою гідністю.

Творчість притаманна лише людині діяльність, що породжує якісно нове, відмінне, неповторне, оригінальне, унікальне.

Творча уява – вид уяви, який передбачає створення оригінального

продукту.



Тенденція схильність до чогось; напрям, в якому здійснюється розвиток певного явища.

Теорія – система узагальненого достовірного знання про той чи інший фрагмент дійсності, що описує, пояснює і передбачає функціонування деякої сукупності об'єктів, які становлять цей фрагмент. Т. є розумовим, духовним відображенням і відтворенням реальної дійсності.

Технологія педагогічна сукупність способів і засобів здійснення педагогічних заходів, реалізації форм педагогічної діяльності.

Навчальна програма – основний документ у якому відображено зміст, форми, методи і засоби опанування певною навчальною дисципліною.

Толерантність – терпимість до чужої думки, віри, поведінки.

Узагальнення – науковий метод, що становить логічний процес переходу від окремого до загального, виділення поняття, яке визначає те загальне, що характеризує об'єкти певного класу. Отримання узагальненого знання означає глибше відображення дійсності, проникнення в її суть.

Формалізм – додержання зовнішньої форми на шкоду самій суті справи.

Функція обов'язок, коло діяльності, призначення, роль; явище, яке залежить від іншого і зазнає змін із зміною цього іншого.

Характер – сукупність усіх властивостей людини, що проявляються в її поведінці.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал