Програма курсу, система орієнтирів для самостійної роботи, навчальні практичні завдання



Pdf просмотр
Сторінка7/7
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.82 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7
















СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ
Неморфологічні
Лексико- синтаксичний
… - семантичний Афіксальні перехід в іменники
2.
Ад’єктивація – перехід у …
3.
Адвербіалізація – перехід у прислівники Вербалізація – перехід у …
5.
Прономіналізація – перехід у займенники
6.
Нумералізація – перехід у …
7.
Препозиціоналізація – перехід у прийменники
8.
Кон’юкціоналізація – перехід у сполучники
9.
Партикуляція – перехід у частки
10.
Інтер’єктивація – перехід у вигуки Префіксальний Суфіксальний Абревіація
Практичні завдання до І модуля
“Генеалогічна класифікація мов

1. Заповніть порожні клітинки таблиці необхідними відомостями про групування мов світу за генеалогічною класифікацією (у таблиці подано найпоширеніші мовні сім’ї і групи

Мовна сім’я

Мовна група

Мовна підгрупа

Мови
(у тому числі мертві)













Індоєвропейська
Слов’янська східна західна південна Германська північна скандинавська) західна східна Романська центральна західна східна (балкано- романська) Балтійська Кельтська гойдельська бриттська галльська Індійська Іранська Грецька

- -
67



Фінно-угорська
Угорська Фінська прибалтійська пермська волзька




Тюркська
Булгарська
Кипчацька Огузька
Карлукська Уйгурська східна)

Семіто-
хамітська
(афразійська)
Семітська Хамітська


Кавказька
Картвельська
Абхазо- адигейська
Нахсько- дагестанська
Монгольська

Тунгусо-
манчжурська
Сибірська північна) Амурська Південна

Китайсько-
тибетська
Тан-китайська
Тибето- бірманська
Аустроазіатська
Мови
Далекого Сходу

- -
68
Запитання для підсумкового контролю
(іспиту та заліку) Мовознавство як наука промову, його предмет. Галузі мовознавства. Зв’язок мовознавства з іншими науками. Визначення мови. Відмінність людської мови від спілкування тварин та інших засобів спілкування в людському колективі. Природа і сутність людської мови. Мова як суспільне явище. Роль мовив суспільстві. Методи дослідження мови. Поняття про синхронію і діахронію. Мова і мислення як дві сторони процесу пізнання дійсності людиною. Основні одиниці мови і мислення, їх діалектичний зв’язок і нетотожність. Мова і мовлення, їх діалектична єдність як загального і окремого, абстрактного і конкретного. Парадигматичні зв’язки умові і синтагматичні у мовленні. Функції мови, їх характеристика. Проблема походження людської мови. Теорії походження мови. Погляди вчених на моногенез та полігенез людської мови. Закономірності розвитку мов. Два основні процеси в розвитку мов - диференціація та інтеграція. Взаємодія, схрещення мов. Явища субстрату, суперстрату, адстрату. Змішані мови. Розвиток і функціонування мову різні історичні епохи. Загальнонаціональна мова, її диференціація. Поняття літературної мови. Літературна мова, її форми. Стилістична диференціація літературної мови. Мова і суспільство. Поняття мовного стану та мовної ситуації. Білінгвізм. Диглосія. Проблема міжнародних мов. Так звані світові мови. Штучні мови. Мова як знакова система. Чотири рівні мовної системи. Одиниці мови, їх функції. Розділи мовознавства. Фонетика як розділ мовознавства, її предмет. Звуки мови, три аспекти їх вивчення. Фізична природа звуків людської мови Фізіологічний аспект вивчення звуків мови. Будова і функції мовного апарата. Артикуляція і її фази. Артикуляційна база. Фонетичне членування мовленнєвого потоку фраза, синтагма, такт, склад. Склад як фонетична одиниця. Теорії складоподілу. Типи складів. Складотворчі звуки. Монофтонги та поліфтонги. Наголос. Типи наголосів, їх характеристика. Функції наголосу. Інтонація, її складові. Функції інтонації. Класифікація звуків. Голосні звуки, їх класифікація. Приголосні звуки, їх класифікація. Фонетичні процеси. Позиційні фонетичні зміни редукція голосних, оглушення приголосних , протеза. Комбінаторні зміни звуків гаплологія, дієреза, метатеза, епентеза, субституція. Комбінаторні зміни звуків акомодація, асиміляція, дисиміляція. Фонема і її функції Ознаки фонеми диференціальні та нейтральні. Позиції фонем сильні та слабкі. Варіанти і варіації фонем. Орфоепія. Основні орфоепічні правила (на прикладі української, англійської чи німецької мов. Фонетична та фонематична транскрипція. Транслітерація. Письмо, основні етапи і форми розвитку письма. Графіка. Алфавіт. Основні світові алфавіти. Співвідношення між буквами і звуками в алфавіті. Орфографія. Принципи орфографії. Лексикологія як розділ мовознавства. Розділи лексикології, предмет їх вивчення.

- -
69 Слово як одиниця мови. Слово і лексема. Словоформа. Лексичне значення слова. Слово і поняття. Сема, семема.
36.
Моносемія і полісемія. Пряме і переносне значення слова. Види переносного значення слова. Змінив значенні слова звуження, розширення, зміщення назв. Омоніми, їх різновиди, причини виникнення. Міжмовні омоніми. Пароніми. Синоніми. Синонімічний ряд. Домінанта синонімічного ряду. Табу. Евфемізми. Антоніми. Типи антонімів. Стилістичні можливості антонімії.
42.
Лексико-семантична система мови. Групи слів зазначенням. Лексико-семантичні поля.
Родо-видові (гіперо-гіпонімічні) відношення між словами. Стилістичні групи лексики. Стилістично нейтральна і стилістично забарвлена лексика. Історичні змінив словниковому складі лексики. Причини історичних змін. Застаріла лексика архаїзми, історизми. Неологізми. Шляхи збагачення лексики. Запозичення слів. Різновиди запозичень. Етимологія, принципи етимології. Внутрішня форма слова. Деетимологізація. Народна етимологія. Фразеологія. Класифікація фразеологізмів. Джерела походження фразеологізмів. Лексикографія. Типи словників, їх будова. Найвідоміші лексикографічні праці в світі й в Україні. Граматика, її розділи. Граматичне значення, граматична форма. Граматичні категорії. Граматична парадигма.
50.
Морфеміка. Поняття морфеми. Види морфем зазначенням, за позицією у слові, за функціями. Змінив будові слова в процесі історичного розвитку опрощення, ускладнення, перерозклад, декореляція. Способи вираження граматичних значень синтетичні, аналітичні. Типологічна класифікація мов. Аглютинація та фузія. Частини мови. Критерії виділення частин мови. Синтаксис, його предмет. Словосполучення, типи словосполучень. Синтаксичні зв’язки між словами у словосполученнях. Речення як основна одиниця синтаксису. Ознаки речення. Типи речень. Актуальне членування речення. Тема і рема.
59.
Порівняльно-історичний метод як основа генеалогічної класифікації мов, його становлення і розвиток. Генеалогічна класифікація мов. Поняття мовної сім’ї, мовної групи, підгрупи (на прикладі якоїсь сім’ї мов. Макросім’я мов. Ностратична гіпотеза. Загальна характеристика індоєвропейської сім’ї мов. Загальна характеристика слов’янської групи мов. Загальна характеристика германської групи мов. Загальна характеристика романської групи мов.

Рекомендована література до курсу
Навчальна література
(підручники, посібники, збірники вправ)
1. Бевзенко С.П. Вступ до мовознавства Короткий нарис Навч. посіб. – К Вища шк., 2006. –
143 с.
2. Бережняк В.М. Лекції зі вступу до мовознавства в таблицях Навчально-методичний посібник. – Ніжин, 2001. – 52 с.
3. Білецький А.О. Промову і мовознавство. - К АртЕк, 1996. – 224 с.

- -
70 4. Донець Л.С., Мацько ЛІ. Вступ до мовознавства Практикум. - К Вища школа, 1989.
5. Дорошенко СІ, Дудик П.С. Вступ до мовознавства. - К Вища школа, 1974.
6. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства Підручник. - К Видавничий центр Академія,
2006. – 336 с.
7. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти. - К Видавничий центр Академія, 2002.– 368 с.
8. Ющук І.П. Вступ до мовознавства Навч. посібник. - К Рута, 2000. – 128 с.
9. Головин Б.Н. Введение в языкознание. 4 - е изд. - Москва Высшая школа, 1983.
10.Кодухов ВИ. Введение в языкознание. 2 - е изд. Москва Просвещение, 1987.
11.Маслов ЮС. Введение в языкознание. 2 - е изд. - Москва Высшая школа, 1987.
12.Реформатский А.А. Введение в языковедение. 4 - изд. - Москва Просвещение, 1996.

Довідкова література
1. Ахманова ОС. Словарь лингвистических терминов. - Москва, 1966.
2. Ганич ДІ, Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. - К Вища школа, 1985. – 360 c.
3. Єрмоленко С.Я. Короткий словник лінгвістичних термінів. – К, 2002.
4. Лингвистический энциклопедический словарь. - Москва, 1990.
5. Українська мова. Енциклопедія. – К, 2000. – 752 с.
6. Энциклопедический словарь юного филолога. – М, 1984.
Наукова і науково-популярна література
1.
Белл Т.Р. Социолингвистика: Цели, методы и проблемы. - М. Брук С.И. Население мира Этнодемографический справочник. - М, 1986.
3.
Будагов Р.А. Человек и его язык. - М, 1974.
4.
Булаховський Л.А. Виникнення і розвиток літературних мов // Вибр. праці в т. - К,
1975. т. 1. - с. 321 - 470.
5.
Вайнрайх У. Языковые контакты. - К, 1978.
6.
Драчук В. Дорогами тисячоліть. - К, 1978.
7.
Зиндер Л.Р. Общая фонетика. - М, 1979.
8.
Кондратов А. Звуки и знаки. - М, 1978.
9.
Леонтьев А.А. Мир человека и мир языка. - М, 1984.
10.
Линден Ю. Обезьяны, человек и язык. - М. 1981.
11.
Лурия А.Р. Язык и сознание. - М, 1979. Матвієнко А. Рідне слово. - К, 1995.
13.
Моисеев А.И. Звуки буквы, буквы и цифры. - Мс.
14.Потапенко О.І. Цікаве мовознавство. – Біла Церква, 1996. – 190 с.
15.Свадост Э. Как возникнет всеобщий язык? - М, 1968.
16.Семчинський С.В. Cемантична інтерференція мов. - К, 1973.
17.Степанов ЮС. Методы и принципы современной лингвистики. - М, 1975.
18.Фридрих И. История письма. - М, 1979.
19.Щерба Л.В. О трояком аспекте языковых явлений и об эксперименте в языкознании /
Березин Ф.М. История советского языкознания. Некоторые аспекты общей теории языка:
Хрестоматия. - М, 1981.
20.Этнопсихолингвистика. - М, 1988.
21.
Якушин Б.В. Гипотезы о происхождении языка. - М, 1984.



- -
71
Додатки

( З книги В. Іванишина і Я.Радевича-Винницького Мова і нація.
Дрогобич: Відродження, 1994)

Наука промову
Лінгвістика, тобто мовознавство, вивчає мову з погляду її походження, розвитку і функціонування в суспільстві. Загальне мовознавство вивчає, що таке мова взагалі, як вона побудована, як пов'язана з позамовними явищами, які бувають мови, як вони розвиваються, взаємодіють тощо. Часткове мовознавство концентрує свою увагу на вивченні якоїсь окремої мови чи групи споріднених мов україністика, арабістика, славістика і т. ін. Історичне мовознавство вивчає мови з погляду їх походження та розвитку. Описове мовознавство з'ясовує будову мови та її функціонування на певному проміжку часу. Теоретичне мовознавство має замету наукове осмислення мовознавчих проблем. Прикладне мовознавство спрямоване на вирішення практичних потреб суспільства, пов'язаних з використанням мови. Внутрішньо наука промову членується залежно від того, які складові частини мови та в якому аспекті вивчаються фонетика — наука про звукову сторону мови семантика — наука про значения мовних одиниць лексикологія — наука про словниковий склад мови дериватологія — наука про способи творения нових слів морфологія — наука про будову та граматичні форми слів синтаксис — наука про сполучуваність слів, словосполучення та речения; стилістика — наука про стилі мови та їх функціонування. Кожна з цих науку свою чергу, поділяється на вужчі науки. Тут нема змоги перерахувати їх. Обмежимось одним прикладом лексикологія поділяється на ономасіологію, семасіологію, етимологію, лексикографію тощо. Мова — настільки складний, багатоаспектний феномен, вона пов'язана з такою кількістю позамовних явищ, потреб суспільства та окремої людини, що її вивчення лише в межах лінгвістики не може бутині вичерпним, ні достатнім потрібне кооперування наук, особливо коли йдеться про так звані порубіжні, стикові зони. Уст. навколо мовознавства сформувалась ціла сім'я інтердисциплінарних наук соціолінгвістика — наука про функціонування мовив суспільстві психолінгвістика — наука про взаємозв'язок мови з психічною діяльністю людини нейролінгвістика — наука, що концентрує свою увагу намовленні людей з відхиленнями у психіці етнолінгвістика — наука про національну специфіку мов інтерлінгвістика — наука про спілкування в багатомовному світі лінгвогеографія — наука про ареальне розміщення мов та діалектів паралінгвістика — наука про засоби спілкування, що використовуються поряд змовою (жести, міміка, неканонічна фонетика) інженерна лінгвістика — наука, що вивчає мову з метою застосування її для потреб науково-технічного прогресу. Однак і цей перелік не вичерпує кількості наук, що займаються вивченням мови. Треба б додати сюди кібернетику, семіотику, теорію комунікації, теорію інформації тощо, не кажучи вже про такі старовинні соратниці лінгвістики, як філософія, логіка, психологія, герменевтика, літературознавство. Ідеї, методи, навіть цілі концепції мовознавства справляють значний вплив на характер наукового мислення взагалі. Так, структуралізм, започаткований великим швейцарським

- -
72 лінгвістом Ф. де Соссюром, згодом проникне тільки в етнографію та літературознавство, алей у філософію, політекономію, математику. Недарма роль мовознавства в гуманітарних науках прирівнюють до ролі фізики в природничих науках. Значения мови, наук про неї не обмежується задоволенням професійного інтересу мовознавців. Воно диктується потребами життя сучасного цивілізованого суспільства.

Престиж мови Престиж мови — це її авторитету міжнаціональному та міжнародному спілкуванні. Він залежить від багатьох чинників, домінуючим серед яких є інформативність мови, тобто застосування її як носія найновішої та найважливішої інформації. Високий престиж сучасної англійської мови пояснюється, зокрема, тим, що зараз більше
75% наукової продукції світу друкується цією мовою, тобто із кожної тисячі наукових статей або книг 760 виходять англійською. Престиж мови не перебуває у прямій залежності від кількості людей, що нею послуговуються. Китайською мовою, наприклад, розмовляє більше мільярда землян, але вона не входить до числа найпрестижніших. Далеко не завжди престиж мови визначається мілітарною потугою її носіїв. Іноді престиж мови має не загальний характер, а забезпечується її функціонуванням водній із сфер. Таку музиці вже декілька століть найвищий престижу світі має італійська мова. Престиж мов часто пов'язаний з їх сакральним використанням санскрит в Індії, латина і церковнослов'янська мова в Європі, арабська — у країнах мусульманського світу. Відлучення мови від функцій, що надають їй престижу, наприклад, від ролі державної мови, знижує її авторитеті зменшує опір проникненню в неї чужомовних елементів. Престижними можуть бути навіть мертві мови, якщо вони характеризуються високим рівнем окультурення і ними закодована велика кількість важливої інформації. За приклад може служити латина. Престиж мови — величина змінна. В історії відомо чимало випадків піднесення і падіння мов. Зрозуміло, що це залежить невід самої мови, а від суспільства — носія мови, його місця та ролі в загальнолюдському прогресі. Є два способи забезпечити статус престижності для своєї мови. Перший — через всебічний розвиток суспільства на шляху прогресу. Другий — шляхом утиску інших мов політичними, військовими, економічними засобами. Наприклад, у франкістській Іспанії були офіційно заборонені всі мови, крім кастільської (іспанської. Зрозуміло, що другий шлях може привести тільки до тимчасового успіху. Мов з абсолютними перевагами не існує. Можна говорити про досконалість, яка дає тільки часткові переваги" (В. фон Гумбольдт). Не гріх хвалити свою рідну мову — гріх зневажати інші. Мова долає своїх суперниць не завдяки якимось своїм внутрішнім якостям, атому, що її носії є більш войовничими, фанатичними, культурними, підприємливими" (А. Мартіне). Престиж мови приносить не лише моральне задоволення її корінним носіям, алей неабияку матеріальну вигоду. Так, експорт англійської мови щорічно приносить шість мільярдів чистого доходу. На долю Англії припадає два мільярди, що являє собою шосту статтю її національного доходу. Про престижність української мовив минулому свідчать, наприклад, такі факти вона використовувалась як державна у Великому Литовському князівстві (ця "руська" мова була спільною для українців і білорусів як актова мова Молдавського князівства дипломати при дворі польських королів спілкувались коли не латиною, то руською (українською, цією ж мовою бахчисарайські хани листувалися з турецькими султанами. Про повільне, але неухильне зростання престижу української мови у наші дні свідчить кількість кафедр та центрів українознавства, які з'являються в багатьох країнах світу. Цей процес набиратиме на силі із утвердженням міжнародного авторитету української національної держави, розвитком економіки, науки, культури українського народу.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал