Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст"



Сторінка6/7
Дата конвертації29.12.2016
Розмір1.14 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7

ЛІТЕРАТУРА


  1. Алпатов М. В. Этюды по всеобщей теории искусства / М. В. Алпатов. – М.: Сов. художник, 1979.

  2. Алпатов М. М. Композиция в живописи / М. М. Алпатов. – М.; Л., 1940.

  3. Арнхейм Рудольф. Искусство и визуальное восприятие / Рудольф Арнхейм. – М.: Прогресс, 1974.

  4. Васютинский Н. Д. Золотая пропорция / Н. Д. Васютинский. – М.: Наука, 1990.

  5. Волков-Ланит А. Искусство фотопортрета / А. Волков-Ланит. – М.: Искусство, 1970.

  6. Головня А. Д. Майстерність кінооператора / А. Д. Головня. – М.: Искусство, 1965.

  7. Головня А. Д. Об операторском искусстве / А. Д. Головня. – М., ВГИК, 1970.

  8. Горданов В. Н. Записки кінооператора / В. Н. Горданов. – М.: Искусство, 1973.

  9. Долинин Д. А. Киноизображение для «чайников» / Д. А. Долинин. – СПб., 2009.

  10. Дыко Л. П. Беседы о фотомастерстве / Л. П. Дыко. – М.: Искусство, 1977.

  11. Дыко Л. П. Основы композиции в фотографии /Л. П. Дыко. – М.: Выс. шк., 1988.

  12. Дыко Л. П. Фотокомпозиция / Л. П. Дыко, А. Д. Головня. – М.: Искусство, 1962.

  13. Дыко Л. Фотография, техника и искусство / Л. Дыко, Е. Иофис. – М.: Искусство, 1960.

  14. Железняков В. Н. Цвет и контраст / В. Н. Железняков. – М., ВГИК, 2001.

  15. Килпатрик Д. Свет и освещение / Д. Килпатрик. – М.: Мир, 1988.

  16. Ландо С. Фотокомпозиция для киношколы / С. Ландо. – СПб.: Политехника-Сервис, 2009.

  17. Лапин А. И. Фотография как… / А. И. Лапин. – М., 2004.

  18. Леонардо да Винчи. Суждения / Леонардо да Винчи. – М., Искусство, 1999.

  19. Михалкович В. И. Поэтика фотографии / В. И. Михалкович, В. Г. Стигнеев. – М.: Искусство, 1990.

  20. Морозов С. Т. Творческая фотография / С. Т. Морозов. – М.: Искусство, 1961.

  21. Поллак Питер. Из истории фотографи / Питер Поллак. – М.: Планета, 1983.

  22. Пятницкий Ф. С. Цветоведение и цветовоспроизведение / Ф. С. Пятницкий. – М.: ВГИК, 1970.

  23. Раушенбах Б. В. Пространственное построение в живописи / Б. В. Раушенбах. – М.: Наука, 1980.

  24. Розовский Э. А. Свет, цвет и колориметрия / Э. А. Розовский. – СПб., ГУКиТ, 2003.

  25. Уорд Питер. Композиция кадра в кино и на телевидении / Питер Уорд. – М., ГИТР, 2004.

РЕЖИСУРА ТЕЛЕБАЧЕННЯ
Режисура як мистецтво та професія створення екранних видовищ
Режисура як вид художньої творчості. Режисер і культура.

Предмет режисури.

Культура й мистецтво. Національні та регіональні культури.

Українське національно-культурне відродження. Масова та елітарна

культури. Особистість художника як носія культури.

Режисура як мистецтво. Режисура як професія.

Документальна і постановочна режисура.
Термінологія, мова режисера. Екранна мова як образне поняття.
Кіно, телебачення, відео, анімація, мультиплікація, віртуальна реальність, кліпи та телереклама як екранна творчість.

Режисер як організатор творчого процесу.

Співпраця режисера з оператором, ведучим, сценаристом, художником, монтажером, асистентами при створенні екранного твору. Загальноприйнята мова аудіовізуального мистецтва.

Основні терміни. Кадр та план. Крупність плану. Змістовний сенс різнокрупності планів. Ракурс. Рух камери. Панорамування в кіно і телебаченні. Стоп-кадр, зворотна зйомка, «вісімка» і т. п.

Постановочний план як документ підготовки до роботи знімальної групи. Розкадровка екранного твору (номер, тривалість, методи знімання).
Художній матеріал у синтетичних видах мистецтва.
Поняття «матеріал» у мистецтві. Художній матеріал та його специфіка в образотворчому мистецтві, музиці, літературі.

Особливості та взаємозв’язок предмету і художнього матеріалу в синтетичних видах мистецтва.

Дія як засіб в акторському мистецтві. Види дії. Конфлікт. Тема та ідея в режисурі. Тематичне та ідейне багатство режисерської творчості.
Екранні мистецтва в системі дійового видовища
Видовищне мистецтво: природа й функції. Режисура як мистецтво видовища.

Драма та драматургія. Драматургія як взаємодія елементів видовища у часі. Типи драматичних конструкцій.

Виконавець і видовище. Види виконавського мистецтва. Особливості роботи режисера з виконавцями.

Глядач – співтворець видовища. Основні психологічні процеси глядацького сприйняття.

Простір як фізична реальність видовища. Типи видовищного простору. Аудіовізуальний простір. Простір фізичний та ілюзорний. Засоби трансформації простору аудіовізуального видовища.

Час як композиційна основа видовища. Поняття фізичного та

психологічного часу. Співвідношення подій та епізодів як засіб

композиційної будови. Масштаб часу.

Зображення як засіб створення аудіовізуального видовища. Органічність та суб’єктивність зображення. Проблеми умовності та реалізму зображення.

Види та типи звуку в аудіовізуальному видовищі. Звуковий план.

Звук і простір. Звук і час.

Сценографія як засіб трансформації фізичного в ілюзорний (образний) простір. Проблеми реального та умовного в сценографії.


Види і жанри сучасного кінематографу
Жанрове розмаїття: кінодрама, кіноповість, кінокомедія, кіноновела, музична комедія тощо. Спільне та відмінне у жанрах кінематографа.

Особливості художньо-документального фільму. Використання в кінофільмах художніх засобів інших видів мистецтв. Поняття документальності в режисурі аудіовізуальних мистецтв.

Види кіномистецтва: ігрове, документальне, науково-популярне, анімаційне.

Прагнення до документального пізнання життя, історії, дійсності – одне з пристрастей нашого часу. Еволюція документалістики.

Документальне телекіно – „ совість кіномистецтва ”.

Специфіка документального кадру.

Синтез документального та ігрового в аудіовізуальних мистецтвах.

Перші спроби відтворення реальних подій. Використання ігрових епізодів на документальному телеекрані. Проблема втрати документальної унікальності матеріалу. Творчі можливості використання ігрових епізодів.

Розширення творчих можливостей режисури шляхом поєднання засобів ігрового та документального в аудіовізуальних мистецтвах.
Технологія виробництва екранного твору.
Що таке «технологія». Виробництво фільму як технологічний процес. Режисер як технолог екранного твору. Основні техновиробничі процеси в кіно -, теле -, та відео-студіях. Етапи виробництва екранного твору.

Режисерська експлікація. Календарно-постановочний план.

Формування та розподіл обов’язків між членами творчої групи. Планування та організація роботи. Творчо-виробничі стосунки режисера з автором, сценографом, композитором, консультантами та ін. Правила виробничої та технологічної дисципліни.

Технологічно-виробничі проблеми сучасного екранного твору та технологічні відмінності кіновиробництва від виробництва телевізійного твору.


Структура, композиція та стилістика екранного твору.
Стилістика і форма - дві основні складові будь-якого твору|добуток|. Стилістика як ознака засобів кошт художньої виразності, що використовує автор.

«Надзавдання» (За Станіславським) як основа форми, як каркас, на якому тримаються всі елементи конструкції. «Поворотні події».

Кадр як основа екранного твору. Види кадру. Стилістика зображення.

Загальні уявлення композиційної побудови екранного твору: від задуму до втілення.

Збір збирання фактів, аналіз фактів і складання первісного плану матеріалу майбутнього екранного твору.
Літературний сценарій і драматургія відеофільму.
Особливості літературного сценарію в кіно і телебаченні. Поєднання слова (взагалі звуку) і зображення, взаємодія слова і пластики. Літературний сценарій відеофільму.

Структура твору та використання звукозорових засобів, монтажно-пластичного вирішення, специфіки побудови діалогу. Реалізація теми як вияв режисерського професіоналізму.

Переваги екранного мистецтва.

Написання літературного сценарію. Задум та народження твору. Відбір матеріалу та створення сценарію. Образна структура твору. Художній образ у сценарії відеофільму.


Втілення режисерського задуму у відеофільмі.
Кінематографічні засоби та специфіка відеотехніки.

Особливості втілення режисерського задуму. Виробничі етапи: сценарний, підготовчий, знімальний, монтажно-тонувальний.

Сценарний етап - затвердження літературного сценарію.

Підготовчий етап - розробка окремих сцен і кадрів.

Знімальний етап - організація знімальної групи.

Монтажно-тонувальний - монтаж і озвучування фільму.


Поняття події та знімання події в кіно і на телебаченні
Класифікація подій в театрі, кіно та на телебаченні.

Подія у театрі – авторська концепція та запис. Режисерське вирішенні подій у театральній виставі.

Подія у художньому (ігровому) фільмі. Вирішення події режисером фільму у процесі зйомок.

Факт, імпровізація та документальна подія на телебаченні.

Організація та знімання телеподії.

Подія, що не відбулася, але має відбутися.

Підготовка до знімання події. Створення автором-режисером, чи журналістом і режисером проекту роботи над зйомкою події. Ознайомлення з темою наступної події, вивчення допоміжних матеріалів, створення сценарного плану.

Підготовка оператора до наступних зйомок: обладнання, операторська техніка, спец знаряддя.

Подія як реальний факт, що відбувається у цьому місті і в цей момент.

Знімання події.

Подія, як документ, зафіксований на плівку.

Основні реальності документальної події: час, простір, середовище, учасники.

Подія, що відбувається: способи та засоби фіксації документальної події на екрані: зйомка (кіно), чи запис (телебачення) – фіксація складових події. Відбір найбільш характерних моментів, що потребують фіксування на плівці.

Роль режисера у зніманні події. Автор-режисер у зніманні події. Співпраця з автором сценарію чи журналістом.

Роль оператора у зніманні події. Творча співпраця режисера-автора-журналіста та оператора (звукорежисера) – запорука якості зафіксованої події.

Імпровізаційні знімання: непередбачені у сценарному плані епізоди. Орієнтування у ситуаціях, непередбачених логікою події та очікуваннями знімальної групи.

Подія, що відбулася – зафіксовані на плівці кіно чи відео матеріали.

Добір матеріалів зафіксованої події для подальшого монтажу. Визначення першорядних та другорядних матеріалів. Відсів випадкового, непотрібного. Створення концепції майбутнього твору.

Відтворення події на екрані (етапи: сценарний план, монтаж, озвучення, перезапис).
Поняття конфлікту в кіно і на телебаченні
Визначення поняття “ драма ”. Драматургія літературного твору. Драматургія театральна. Драматургія екранного твору. Причини, що спричиняють конфлікт у драмі. Синтетичність кіномистецтва з точки зору драматургії. Конфлікт як пружина розвитку дії.

Конфлікт як вираження головної ідеї твору. Типи конфліктів. Дія як спосіб виявлення конфлікту. Способи розв’язання конфліктів у драматичних творах. Конфліктні та “ неконфліктні ” протиріччя: два типи конфліктів. Соціальність конфлікту. Конфлікти зовнішні та внутрішні.

Відтворення конфлікту в театрі, кіно і на телебаченні.
Природа телебачення
Телебачення як галузь науки, техніки і культури, пов'язана з передаванням зорової інформації на відстань радіоелектронними засобами.

Телебачення і кінематограф: спільне й відмінне.

Мова телевізійного екрану, його елементи – кадр, план, ракурс, монтаж, звучне слово.

Основні функції та завдання сучасного телебачення.

Телебачення як засіб комунікації.

Телебачення і мистецтво.

Специфічні особливості телевізійної режисури.

Виражальні засоби телебачення і режисура.

Режисерський професіоналізм – основа телебачення.
Монтаж у кіно і на телебаченні
Виникнення монтажу та його генезис.

Монтаж як спосіб організації матеріалу в мистецьких творах.

Діалектика та принципи монтажу. Естетичні властивості монтажу в межах ретрансляційного та постановочного засобів фіксації зображення.

Структура монтажного твору: план, монтажна фраза, епізод, сцена, серія.


Монтаж як зображально-виражальний засіб
Класифікація та різновиди монтажу: внутрішньокадровий та міжкадровий, послідовний, паралельний, перехресний.

Образотворчі можливості монтажу (метричні, ритмічні, тональні, тощо).

Обертонний та інтелектуальний монтаж. Види звукомонтажу. Хромофорний монтаж. Електронний монтаж в телережисурі.
Принципи монтажної побудови екранного твору
Створення плавного, чіткого кінооповідання, гармонійне поєднання послідовно показаних дій.

Ритм, темп. Естетичні функції монтажного образу, вплив на цілісність екранного твору.

Монтаж атракціонів. Звук і монтаж зображення.
Прийоми монтажу
Режисер – креатор (творець) кінематографічної реальності.

Залежність монтажу від драматургії сценарію екранного твору.

Режисерський сценарії як монтажний план твору.

Монтажне творення нових елементів реальності.

Монтаж за масштабом зображення, за напрямком руху об’єкта, за фазами руху, за темпом руху.

Монтаж за зміщенням осі знімання, за світлом і кольором.


Звуко-зображальна побудова фільму.
Звук як художній компонент фільму. Естетична природа звукового кіно. Принцип звукозорового контрапункту. Синхронність і асинхронність в кіно та телебаченні. Звукові компоненти (слово, коментар, інтершум, музика, звукові спецефекти тощо) та їх значення.

Прийоми та принципи музичного оформлення фільму, асоціативно-образні особливості. Принципи звукозорового монтажу:



  • поєднання зображення з фонограмою шумів, музикою;

  • чергування та суміщення шумових та музичних фонограм (без мови);

  • використання дикторського тексту;

  • діалог у мізансценах та групових сценах, кадрах;

  • розкадровка діалогу, розподіл його на репліки;

  • монтаж діалогу з шумами та музикою. Мова та діалог на звуковому фоні;

  • монолог;

  • умовний звук, спогади;

  • приглушення мови шумами та музикою. Артикуляція. Безмовність. Дія без слів;

  • діалог та голоси за відсутності зображення;

  • діалог з репліками і шумовий, музичний фон.

Асоціативно-метафоричні зв’язки. Ефективність звукового монтажу. Акустичний ефект тиші. Драматичний вплив тиші. Тиша та простір.
Телевізійні програми як засіб реалізації суспільних комунікативних функцій телебачення
Поняття про телевізійні програми. Типи телевізійних програм: інформаційні (новини, інформаційно-розважальні, інформаційно-музичні, інформаційно-аналітичні, тележурнали) аналітично-публіцистичні (телефільми, теленариси); діалогічні (бесіди, інтерв’ю, ток-шоу); документальні (телефільми), науково-популярні; культурно-мистецькі; культурно розважальні; ігрові, шоу-програми.

Функції як сутнісно-змістова основа телебачення. Розуміння суспільних функцій телебачення, його потенційних можливостей як засобу точного визначення мети роботи телеведучого, мети кожного виходу на екран.

Інформаційна функція: ознайомлення з подіями в країні і світі, показ новин. Регулярне отримання соціальної інформації як необхідна умова повноцінної участі глядача в сучасному житті.

Культурно-просвітницька функція – залучення аудиторії до досягнень науки і культури: показ творів мистецтва з коментарями письменників, музикантів, мистецтвознавців тощо. Телевізійні програми як спосіб долучення глядачів до загальної культури. Роль телеведучих у досягненні цієї мети.

Інтегративна (консолідуюча, об’єднуюча) функція: виявлення загальних для аудиторії загальнолюдських, загальнонаціональних, загальноєвропейських, загальноміських цінностей, обговорення шляхів розв’язання спільних проблем і протидії деструктивним, небезпечним для суспільства тенденціям. Реалізація інтегративної функції в різних типах телепрограм: публіцистичних, мистецьких, спортивних, розважальних.

Соціально-педагогічна (управлінська) функція: пряме залучення телебачення до системи адміністративного впливу на населення, до пропаганди певного способу життя з відповідними політичними і духовними цінностями. Найважливіше завдання соціально-педагогічної функції - адаптація населення до обставин життя, що змінюється. Заборона підбурювання в телепередачах поведінки, небезпечної для людини і суспільства.

Організаторська функція: телебачення ініціює громадські акції, організовує спільні дії маси людей, спонукає владу до дій.

Освітня функція: регулярні цикли дидактичного матеріалу на допомогу людям, які отримують освіту. Специфічні ознаки навчальних програм – системність, періодичність, підпорядкування навчальним програмам відповідних шкіл, коледжів, вузів. Спеціальні телеканали для навчальних передач.

Рекреативна (відновлювальна) функція: відпочинок, відновлення сил людини, витрачених у процесі праці.
Екран і драма: загальне і особливе.
Аспекти теорії драми і теорії кіно. Взаємозв'язок видів і жанрів літератури і мистецтва, їхня підпорядкованість елементам "школи".

Драматургія як засіб організації логіки розповіді, його форми і емоційної виразності. Кіно-теледраматургія і загальні питання кіномови. Кіно-теледраматургія як основний спосіб викладення екранного твору.

Зародження та розвиток кінематографічного сценарію. Виникнення кінематографа. Становлення кіно як виду мистецтва. Вплив звукового оформлення кінематографічної дії на розвиток сценарію. Сценарій як повноцінний літературний твір.

Від кіно-теледраматургії до екранного твору. Вплив специфіки кіно на використання сценарних форм. Специфічні особливості екранної мови. Запозичення екранної мови телебаченням. Виникнення телевізійного сценарію.

Незалежність творчості сценариста і "принцип примусового фантазування".

Драматургія як спосіб, яким автор доводить до глядача свою думку в діючій формі через зіткнення характерів, що розвиваються.

Монтажне мислення як відмінна риса драматурга.

Закони драматургії продиктовані особливостями глядацького сприйняття і специфікою кіновиробництва.


Документальність та реконструкція дійсності
Вірогідність, дійсність живого факту - головна сила документального фільму чи документального телебачення. Правда життя у формах самого життя - основний засіб аргументації кінотеледокументаліста і головне джерело емоційності, захопливості його твору.

Проблема відбору документального матеріалу. Типове і соціально значуще. Світогляд і творчий метод документаліста.

Відтворення минулого на екрані, реконструкція події і проблема збереження документальної точності та відтворення обстановки дії і поведінки людей перед знімальним апаратом. Організована зйомка і інсценізація.

Художнє осягнення світу як особлива форма певної оцінки подій дійсності.


Проблемна ситуація, її визначення і зміст
Ситуації, що породжують конфлікти.

Проблема як особлива форма діалектичного протиріччя, яка, відображаючи зіткнення між прагненням до поставленої мети і можливостями її здійснення, діє в процесі пізнання як рушійна сила людського пізнання і стимулу для дослідника.

Проблемна ситуація як усвідомлення протиріччя між рівнем пізнання й об'єктивних вимог до нього.

Параметри проблемного документального екрану (вибір мети, вибір стратегії для її досягнення, перевірка результатів). Дослідницький характер проблемного фільму. Залежність проблемного фільму від свідомості суспільства.

Вертовська концепція «кіноока» і зйомка документальної поведінки людини.

Підхід до зображення людини в кінохроніці й документальному фільмі. Техніка схованої камери. Аналіз методики, її переваги і границі застосування.

Тривале кіно-, відеоспостереження («забута» або «звична» знімальна камера).

Морально-етичні запитання, зв’язані з застосуванням схованої камери.


Загальні поняття видів телевізійної публіцистики
Три головних види телевізійної публіцистики.

Визначення поняття “жанр”. Виникнення жанрів у мистецтві. Визначення поняття “публіцистика”.

Поняття стилю в мистецтві. Творчі підрозділи на телебаченні, що працюють з публіцистикою. Публіцистика на екранах телебачення і глядач.

Жанри інформаційної публіцистики (огляд). Жанри аналітичної публіцистики (огляд). Жанри художньої публіцистики (огляд).


Жанри інформаційної публіцистики
Типологічні особливості жанру інформаційної публіцистики: замітка (відеосюжет), звіт, виступ. Типи інтерв’ю: інформаційне інтерв’ю, інтерв’ю-портрет, інтерв’ю-анкета, протокольне інтерв’ю. Проблемне інтерв’ю.

Репортаж: репортаж “ спровокованої ” ситуації, соціально-психологічний експеримент, репортаж-звинувачення, коментований і некоментований репортажі.

Сценарно-організована подія як метод режисерської роботи. Слово і його значення в кадрі і поза кадром.
Документальний герой на екрані
Здобутки режисури документального кіно. Сучасна документальна телережисура.

Феномен достовірності. Поетика кінодокументу. Екранний документ і дійсність. “Кіноправда”, “Сінема-веріте”- сучасна теледокументалістика.

Кадр і структура документального кіно, телефільму. Історичні постаті і сучасник на екрані.

Пошук героя. Розкриття характеру та людської долі засобами екранного мистецтва. Реальність і образність фільму.


Світ реклами в аудіовізуальні мистецтвах
Короткий екскурс в історію реклами. Шляхи розвитку української відеореклами.

Визначення реклами, типи реклами, функції реклами. Реклама і пропаганда способу життя.

Рекламодавці та рекламні агентства. Реклама і суспільство. Етичні і правові питання. Телевізійна реклама і її види. Філософія та естетика реклами. Підприємництво і соціальна реклама.

Пластика зображення реклами. Реклама та імідж.

Зміст і форма рекламних творів. Рекламний і торговий слогани.

Торгова марка, знак, «бренд-нейм», логотип і фірмовий стиль. Міф у рекламі і його вірогідність. Дві тенденції — «кіношна» і «рекламна». Комп'ютерна графіка в рекламі. Звукорежисер в рекламі. Музика в рекламі Радіореклама. Мода, дизайн і реклама. Колір і національні та політичні традиції в рекламі.

Реклама і національні цінності. Законодавча база реклами.
Співпраця режисера, оператора та звукорежисера з актором
Виконавець – ведуча фігура видовища. Види виконавців.

Характер і образ. Дикторський образ. Зірки кіно та телеекрана.

Робота з виконавцем. Підбір акторів для знімання.

Ознайомлення акторів із роллю та аналіз драматургічного матеріалу. Проби та репетиції. Психотехніка репетицій. Визначення надзавдання ролі і образу. “ Демонстрація показу ”. Особливості роботи з актором на знімальному майданчику. Масовка.

Визначення події. Відчуття глядача. Особливості знімання з порушеною хронологією подій. Запис звуку. Монтаж. Тонування. Дубляж. Психотехніка запису.
Музичний кліп
Відеокліп як мала форма музичних аудіовізуальних мистецтв. Особливості драматургії.

Асоціація та асоціативне мислення при створенні відеокліпу. Свідоме і підсвідоме. Ілюстрація музичного твору та авторська інтерпретація. Особливості знімання виконавців. Відеоряд у музичному кліпі.

Трансформація зображення. Можливість порушень традиційних правил монтажу. Ритм і стиль кліпу. Специфіка знімання під фонограму. Використання оригінальних та архівних кадрів у роботі над кліпом, а також фрагментів ігрових картин та програм. Комп'ютерна обробка відеоматеріалу.
Звуко-зображальна побудова документального та ігрового фільму
Створення звукової експлікації. Звук як художній компонент фільму. Естетична природа звукового кіно. Принцип звукозорового контрапункту. Синхронність і асинхронність у кіно та на телебаченні. Звукові компоненти (слово, коментар, інтершум, музика, звукові спецефекти тощо) та їх значення.

Прийоми та принципи музичного оформлення фільму, асоціативно-образні особливості.

Принципи звукозорового монтажу:

- поєднання зображення з фонограмою шумів, музикою;

- чергування та суміщення шумових та музичних фонограм (без мови);

- використання дикторського тексту;

- діалог у мізансценах та групових сценах, кадрах;

- розкадровка діалогу, розподіл його на репліки;

- монтаж діалогу із шумами та музикою. Мова та діалог на звуковому фоні;

- монолог;

- умовний звук, спогади;

- приглушення мови шумами та музикою. Артикуляція. Безмовність. Дія без слів;

- діалог та голоси при відсутності зображення;

- діалог з репліками і шумовий, музичний фон.

Асоціативно-метафоричні зв’язки. Ефективність звукового монтажу. Акустичний ефект тиші. Драматичний вплив тиші. Тиша та простір. Слово і зображення в документальному та ігровому фільмі. Звукове оформлення документального та ігрового фільму.
Інформація і авторська точка зору

аудіовізуальних мистецтв
Інформативна функція аудіовізуальних мистецтв. Авторська трансформація факту. Проблема авторського відбору життєвого матеріалу як однієї з найважливіших умов образної інтерпретації дійсності.

Максимальна межа сприйняття глядачем інформації.

Гармонія суб’єктивного і об’єктивного - запорука необхідного ступеню достовірності.

Авторський задум та реальний життєвий матеріал. Етапи

режисерської роботи над документальним фільмом:

спостереження, створення драматичної ситуації, відтворення

подій тощо.

Робота з архівним матеріалом, кіно-, відеодокументами. Співпраця режисера та звукорежисера з учасниками фільму. Створення творчої атмосфери. Засоби розкриття характеру героя. Виявлення особливостей характеру героя фільму.

Організація реальних життєвих фактів в систему, яка допомагає найбільш повно і глибоко їх осмислити.

Співпраця ведучого та глядачів у студії.


Режисерські повноваження та етика
Режисер як керівник творчого колективу. Адміністрування і творча особистість. Педагогічна майстерність режисера. Використання творчої індивідуальності акторів.

Вимогливість та справедливість. Конструктивність і коректність зауважень та вимог. Творчість режисера і етика спілкування.

Режисер як технолог. Технологія як логіка творчого процесу. Основні виробничі комплекси в кіно та на телебаченні. Етапи виробництва. Формування творчої групи та розподіл обов’язків.

Значення режисера у кіно-, телевиробництві. Планування та організація роботи. Творчо-виробничі стосунки режисера з автором, оператором, звукорежисером, сценографом, акторами, композитором, консультантом та ін. Співпраця з технічними службами. Виробнича та технологічна дисципліна.

Види та жанри авторських програм на сучасному телебаченні. Досвід створення авторських програм на каналах “1+1”, СТБ, НТВ, РТР та ін.

Світогляд режисера на суспільні події. Співпраця з автором-журналістом. Стилістика програми. Створення “пілотної” програми.

Специфіка багатокомпонентної програми. Значення ведучого в авторській програмі. Стратегія роботи над програмами в залежності від графіку виходів в ефір.
Авторська відповідальність в аудіовізуальних мистецтвах
Роль екранного мистецтва у сучасному житті, могутній вплив аудіовізуальних мистецтв на глядача.

Відповідальність за ідейне звучання екранного твору.

Режисер як художній керівник проекту. Відповідальність режисера за художню якість твору. Особистісна відповідальність режисера за професійний рівень аудіовізуального твору. Образне вираження творчого задуму. Формування та розподіл обов’язків між членами творчої групи. Планування та організація роботи. Творчо-виробничі стосунки режисера і звукорежисера з автором, сценографом, композитором, консультантами та ін. Правила виробничої та технологічної дисципліни.

Відповідальність режисера за своєчасність терміну виробництва, кошторису та безпеки виробництва.



Дотримання умов і вимог авторського права щодо компонентів екранного твору.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал