Програма формування відповідального ставлення членів



Сторінка1/4
Дата конвертації11.05.2017
Розмір0.58 Mb.
  1   2   3   4

Формування відповідального ставлення до виконання

гендерних ролей в сучасній українській родині

Зміст

Вступ__________________________________________________________3

Розділ I. Теоретичні основи проблеми гендерних стереотипів

1.1. Статево-рольові стосунки в історії української сім’ї ______________6

1.2. Гендерні стереотипи закріплення соціальних ролей

за певною статтю _______________________________________________10

Розділ II. Шляхи формування відповідального ставлення до виконання

гендерних ролей у сім’ї

2.1. Аналіз гендерно-відповідальних ролей в сучасній українській

родині ________________________________________________________13

2.2. Програма формування відповідального ставлення членів

родини до виконання гендерних ролей _____________________________22

Висновки ______________________________________________________36

Список використаних джерел _____________________________________28

Додатки

ВСТУП

Серед усіх геніальних винаходів людства одне з провідних місць займає сім’я, родина - група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом. Виховний вплив сім’ї на формування особистості, на щоденне буття переоцінити неможливо. Сім’я - вихователька підростаючих поколінь, невтомна плекальниця високої духовності та гуманізму, національного духу, характеру, свідомості, психології й патріотизму. Родовід вихователів йде від матері, батька, від сім’ї. Колективними зусиллями кожного народу впродовж багатовікової історії створена власна національна виховна система, наділена як загальнолюдськими здобутками, так і самобутніми творчими знахідками.

Тривалий час в історичному розвитку суспільства сім’я мала патріархально-авторитарний характер і, відповідно, багато рис, характерних для даного типу традиційної сім’ї: чіткий рольовий розподіл в сім’ї між подружжям і дітьми при домінуючій ролі чоловіка (батька, чоловіка, старшого брата); економічна залежність дружини і дітей від чоловіка - голови сім’ї; подвійний стандарт відносно жінок: підпорядкування її сексуальності репродуктивним функціям і заперечення її як такої у жінки; неприйнятність в суспільній свідомості розлучення і нетипових форм сімейно-шлюбних відносин і т.д. Тобто, традиційна сім’я - це сім’я, яка за своїм типом, характером сімейних відносин і сімейної поведінки відповідала нормам і правилам, прийнятим у суспільстві, як на формальному, так і на неформальному рівні. З цієї причини традиційна сім’я в кожному суспільстві мала і має свій специфічний вигляд. В останні десятиліття серйозній трансформації піддалися сімейні цінності, відбулися радикальні зрушення в ролевих і статусних позиціях чоловіка і жінки, як системоутворюючих основ інститутів шлюбу і сім’ї.

На сьогодні гендерна проблематика є актуальною, адже незалежно від професії, статусу жодна людина не перестане бути жінкою або чоловіком, а відтак повинна мати відповідні знання і навички, що допоможуть у майбутньому бачити і вирішувати проблеми, які мають гендерну складову. Питання гендерної політики детально розглядали зарубіжні психологи Ж. О’Ніл, Е. Вільям, Б. Бест, В. Гоув, М. Блер , Л. Ліхтер,Н. Гербнер та багато інших; серед українських вчених, які займаються проблемами гендеру: В. Кравець, В. Гайденко, К. Левківській, О. Ярош, Т. Марценюк, Т. Чернецька, М. Петрушкевич, О. Луценко, В. Любивий та ін. Аналіз цих робіт свідчить про детальне вивчення проблем сімейного виховання, але проблема формування відповідального ставлення до виконання гендерних ролей членами родини потребує ще ґрунтовного вивчення. Це визначає і підкреслює актуальність наукової роботи «Формування відповідального ставлення до виконання гендерних ролей в сучасній українській родині».



Об’єкт дослідження: відповідальне ставлення батьків і дітей як процес статево-рольової соціалізації членів сучасної української родини.

Предмет дослідження: шляхи формування відповідального ставлення до виконання гендерних ролей в сучасній українській родині.

Мета: теоретично обґрунтувати традиції гендерних стереотипів української родини та експериментально перевірити їх вплив на формування відповідального ставлення батьків і дітей до виконання гендерних ролей.

Завдання дослідження:

  1. Проаналізувати стан проблеми в літературі, з’ясувати сутність провідних понять дослідження.

  2. Обґрунтувати рольові функції чоловіка і жінки в сучасній українській родині.

  3. Проаналізувати зміни гендерних стереотипів в рольових функціях сучасної української сім’ї.

  4. Розробити та апробувати Програму формування відповідального ставлення батьків і дітей до виконання гендерних ролей в сім’ї.

Для вирішення поставлених завдань були використані методи дослідження: теоретичні: аналіз літературних джерел з метою визначення науково-теоретичного підґрунтя дослідження, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду з даної проблеми; емпіричні: спостереження та експеримент.

Наукова новизна полягає в узагальненні проблеми відповідального ставлення до виконання гендерних ролей з позиції концепції гендерної рівності.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання розробленої нами Програми формування відповідального ставлення батьків і дітей до виконання гендерних ролей в сім’ї в роботі тренінгового центру «Барви життя» при ЦСССДМ.

Етапи дослідження:

  1. Окреслення проблеми дослідження, визначення змісту основних понять.

  2. Аналіз літератури для теоретичного обґрунтування проблеми.

  3. Експериментальне дослідження проблеми.

  4. Впровадження розробленої Програми «Школа батьківства» в роботу тренінгового центру Барви життя.

Розділ I. Теоретичні основи проблеми гендерних стереотипів

1.1. Статево-рольові стосунки в історії української сім’ї

Будь-яке суспільство, що проголошує себе демократичним, мусить забезпечувати надання рівних можливостей кожному із своїх членів. У такому суспільстві мають поважати гідність та чесноти кожної жінки і кожного чоловіка, так само як і їхні права на самовиявлення та реалізацію. Ідеологія гендерної рівноваги, гендерного балансу як нова конструктивна ідеологія третього тисячоліття, привнесена ООН, Радою Європи і світовим співтовариством, базується на рівності представників обох статей у суспільстві.У цьому контексті варто наголосити, що поняття «гендер» (англ. Gender - рід)- соціальна стать, протиставляється поняттю біологічної статі (англ.-Sex) і використовується для обґрунтування ідеї про те, що соціальні особливості статі визначаються історичними і етнокультурними умовами і, відповідно, не визначені їх біологією. Різниця між соціальною і біологічною природою статі, змішання цих понять приводить до закріплення і виправдання нерівності жінок і чоловіків. Протягом тривалого часу (до появи гендерної теорії) поняття статі було досить простим. Під ним розумілися біологічні, психічні та соціальні особливості чоловіків і жінок, причому біологічні відмінності між ними вважалися підґрунтям формування і всіх інших відмінностей, включаючи соціальні ролі. Саме тому в сучасній соціальній науці прийнято вживати поняття стать і гендер. Поняття стать характеризує тільки анатомо-біологічну будову жінок і чоловіків. Гендер означає сукупність норм поведінки та позицій, які звичайно асоціюються з особами чоловічої або жіночої статі в будь якому суспільстві [14, 21].



Поняттям роль позначається спосіб поведінки людей в системі міжособистісних стосунків, що відповідає прийнятим нормам, залежить від їх позицій чи статусу в суспільстві [14, 67]. Під гендерною роллю розуміють систему соціальних стандартів, вказівок, нормативів, очікуваних зразків, моделей поведінки для чоловіків і жінок. Наприклад: для жінок - доня, дівчинка, наречена, дружина, мама, бабуся; для чоловіків - син, хлопчик, парубок, наречений, чоловік, батько, дідусь. Їхня рольова поведінка передбачає дотримання відповідних моделей і визначених соціальних норм [23, 95].

На різних етапах історичного розвитку України спостерігалась яскраво виражена гендерна асиметрія-нерівність у соціальному становищі статей, нерівність можливостей чоловіків і жінок у різних соціальних сферах, обумовлені традиційними уявленнями про їх призначення. Своєрідним планом життєво важливих сімейних і громадських дійств був «Домострой». Коли говорять про домостроївщину як про суть середньовікової ідеології, перш за все, пригадують приниження жінки в домашньому побуті. «Вот идеал семейной жизни, как он был создан древним русским обществом. Женщина поставлена здесь на видном месте, ее деятельность обширна... Нет необходимого для восстановления нравственных сил развлечения, перемены занятия, перемены предмета для разговора нет и быть не должно по общественным условиям ...» [8, 25]. У своїй особистій «державі» домохазяїн, як носій духовного чину, тобто порядку, зобов’язаний був забезпечити дім та бути суворим, справедливим та чесним. Жінка повинна бути чистою і слухняною. В повній мірі діяло правило, яке нагадує ще Володимира Мономаха: Любите жену свою, но не дайте ей над собою власти. [8,27]. Права і обов’язки хазяїна і хазяйки за «Домостроєм» знаходилися в додатковому розподілі, майже не перетиналися, що визначало особливе місце хазяйки в ієрархії сімейних відносин. Про устрій сім’ї та соціальні ролі чоловіка і жінки в «Домострої» свідчать наступні положення: «16. Како мужу з женою советовати... Мужу з женою советовати о устроении домовнем»; «23. Жены ради добры блажен есть муж, и число дней его сугубо - жена добра веселит мужа своего, лета его исполнит миром; жена добра - часть блага, в части боящихся Господа да будет, жена бо мужа своего честнее творяще. Жена добра и страдолюбива, и молчалива - венец есть мужеви своему, обрете муж жену свою добру - износит блага из дому своему. Блажен есть таковы жены муж, и лета своя исполняют в блазе мире. О добре жене хвала мужу и честь. Добрая жена по смерти мужа своего спасает...»; «33. Как поучати мужу своя жена Богу угодити, а мужу своему уноровити, како дом свои добре устроити, и всякая домашняя порядня и рукоделе всякое знати, и слуг учити и самой делати...ести варити, и которой хлеб печи... и замесити и хлебы валяти, и испечи квасны и бухоны, и выпеклися...А еству мясную и рыбную, и всякие пироги, или блины, и каши, и кисель, всякой приспех, и печи и варити - все бы сама государыня умела, ино и слуг научити умеет, и все сама знает....и всякой мастерици самой государыне прядено...»; «39. По вся дни жене с мужем о всем спрашивати и советовати о всем: и как в люди ходити, и к себе призывати, и з гостьями что беседовати. А по вся дни бы мужа жена спрашивалася о всяком обиходе, и воспоминала, что надобет. А в гости ходити и к себе звати, и ссылатца, с кем велит муж»; «42. Как суды всякие во всяком устрой держати, и как избная порядня устроити, и все хоромы хорошо и чисто, государыни слуг учити, а мужу над женою того надзирати, и учити, и страхом спасати...у порядливой жены всегда дом чист и устроен ...И увидит муж, что непорядливо у жены, ино бы умел свою жену наказывати всяким разсуждением и учити. Ино достоит мужу жена своя наказывати и ползовати страхом наедине, и, наказав, да пожаловати, и примолвити, и любовию наказывати, и разсужати, а мужу на жену не гневатися, а жене на мужа - всегда житии в любви и в чистосердии» [8, 59-68];

В українському суспільстві традиційною сферою реалізації жінки була сім’я. Головною метою життя і ціннісною домінантою було продовження роду, що визначило створення інституту шлюбу, а також особливі правила поведінки жінки: уявлення про святенність шлюбу, заборону розлучень, дівочу честь. Жінка. яка не реалізувала себе в шлюбі – «стара діва», «солом’яна вдова», а дружина п’яниці вже автоматично ставала позастатутною. Таких жінок не кликали в хресні матері, у весільні свахи, оскільки вважалося. що вони своєю участю у весіллі, народженні можуть «запрограмувати» подібну долю дитині, подружжю. Особливо жорсткими були громадські санкції проти «покриток». Проте фактів покарання спокусників набагато менше. У народній приказці з цього приводу зазначено: на козаку нема знаку. Згадаємо Т. Г. Шевченка, його яскраво виписані портрети жінок-покриток з поеми «Сон», «Катерина» і ставлення до них суспільства, рідних, і, як результат - загибель героїнь.

Зазначимо, що українці ніколи не жили в ідеальних соціально-економічних умовах. Можливо, саме тому у структурі української сім’ї впродовж тривалого історичного часу переважали стосунки традиційні, в яких за жінкою залишається право приймати остаточні рішення і нести за них відповідальність, виконуючи при цьому величезну кількість домашніх обов’язків. Українська жінка-дружина традиційно брала участь у сімейних справах, відігравала провідну роль у вирішенні сімейних проблем. Звідси поява в українському фольклорі таких висловів, як «Іван плахту носить, а Настя – булаву».

Становище української жінки в сім’ї дуже часто залежало від її заможності й соціального стану її родини. Так, шлюб «за розрахунком», на думку Даниїла Заточника, автора відомого «Послання» або «Моління» до князя Ярослава Володимировича» ...сулил появление в доме «ртастой» и «челюстастной» образины, которая существовала под именем «злой жены» [13, 31]. Узагальнений образ «злої жінки» відображав існування в суспільстві незалежних, «непокірних» ні чоловіку, ні закону жінок, які «ни священника чтят, ни бога ся боят». Такі жінки руйнували стереотипні уявлення про покірність і залежність жінок від чоловіків. «Уста незаперта» «злой жены» проповідували незгоду з таким становищем жінки в сім’ї та суспільстві, жінці навіть забороняли «глаголить» при «людях, рекомендуя обо всем «выпрашать» чоловіка, оскільки боялись, що ці питання перетворять «послушьство в словесы». [13, 32]. Українська жінка не була самостійною і у виборі судженого, мала підкорятися волі матері й батька, виходити заміж за нелюба. Згадаємо слова народної пісні в обробці М. Леонтовича: «Мала мати одну дочку, та й купала у медочку, та й купала сповивала щастя й долі не вгадала - за п’яниченьку отдала. П’є п’яниця, п’є-гуляє, йде додому, б’є, та й лає». [17, 82].

Тому в стародавніх рукописах Київської Русі незалежна домогосподарка і вихователька, самостійний член сім’ї, яка мала авторитет і права, перетворилась в «облизьяну» (обезьяну), що «мажется и красится паче меры», «дом свой не бережет», сама «не работав, работит мужа», навіть «прелюбодійна і ульянчива зрадниця». У цих висловлюваннях відбиваються традиційні уявлення про жінку безправну і затуркану істоту. Великого значення набуло виховання чоловічої статі в Козацькій педагогіці. Особлива роль відводилась формуванню лицарської честі. Серед законів лицарського кодексу відзначились такі, як: шляхетне ставлення до дівчини, жінки; милосердність; вірність у коханні, дружбі тощо. А тому, у козацьких сім’ях панував культ батька і матері, дідуся і бабусі, роду і народу. Батько своїм прикладом формував у сина твердість, витривалість, уміння долати будь-які життєві труднощі, незламність, цілеспрямовано загартовував його тіло, виховував мужній характер, лицарські якості. [21, 374].

Таким чином, на сьогодні наймасштабніший вплив на статево-рольові стосунки в сім’ї має збільшена емансипація індивідів, особливо жінок, названа М. Бердяєвим «кризисом родового начала, пов’язана із зміною ролі жінки в сім’ї і суспільстві, системі життєвих орієнтирів сучасної жінки. На перше місце виходить цінність самореалізації, індивідуальної успішності, соціальної престижності, тоді як традиційні установки на сім’ю і дітей як головні орієнтири жінки, поступово відходять на другий план ієрархизуються. Не менш глибокими виглядають зміни і в ролестатусних характеристиках іншої статі-чоловіків. Основною зміною чоловічої ролі є зниження їх самостійності в стилі життя, самозабезпечуваності, самовідповідальності та ініціативності в поведінці. Ідеальний тип «справжнього чоловіка», який завжди був умовним і часто проектувався в минуле, тепер остаточно втратив свою монолітність, а окремі його риси, як наприклад, агресивність, яка раніше вважалась позитивною, стала проблематичною і дисфункційною, доцільною лише в певних умовах.



1.2. Гендерні стереотипи закріплення соціальних ролей за певною статтю

Гендерний стереотип - це спрощений, стійкий, емоційно забарвлений образ поведінки і рис характеру чоловіків і/чи жінок [14, 59]. У сучасному світі в суспільній свідомості і практиках взаємодії гендерні стереотипи розглядаються як «істинні» і часто трансформуючись у цінності, створюють нормативні образи «істинної» фемінінності і маскулінності. Гендерні стереотипи визначають статусні характеристики чоловіків і жінок, скріпляючи домінуюче становище чоловіка і дискримінаційні підходи щодо жінок. Гендерні стереотипи, по суті, є соціальними нормами. Це означає, що у всіх людей є уявлення про певні набори конкретних якостей і моделей поведінки властиві, чоловікам і жінкам. Переважна більшість людей дотримується цієї точки зору, і вважає, яка саме поведінка вважається правильною для представників тієї або іншої статі. Дві основні причини, через які чоловік чи жінка прагнуть відповідати гендерним очікуванням, - це нормативний і інформаційний тиск. Термін нормативний тиск описує механізм того, як людина повинна підстроюватися під суспільні або групові очікування (соціальні норми), щоб суспільство її не відкинуло. Нормативний тиск дуже важливий в суспільній прихильності гендерним ролям [2, 99].



Виділяють декілька груп гендерних стереотипів. До першої відносяться стереотипи маскулінності-фемінінності. Стереотипному уявленню маскулінності приписують «активно-творчі» характеристики, інструментальні риси особистості, такі як: активність, домінантність, впевненість у собі, агресивність, логічне мислення, здатність до лідерства. Фемінінність навпаки, розглядається як «пасивно-репродуктивне начало», що проявляється в експресивних особистісних характеристиках: залежності, турботливості, низькій самооцінці, емоційності. Маскулінні характеристики зазвичай протиставляються фемінінним, розглядаються як протилежні, взаємодоповнюючі. Стереотип перший - явно завищена оцінка всього того, що стосується чоловічої статі. В його основі - здатність чоловіка активно змінювати, перетворювати оточуючий світ. Чоловіча стать виглядає ціннішою оскільки традиційно статева сила, потенція і продуктивність визначає обличчя культури. Стереотип другий - це подвійний стандарт статевої моралі з переважним забезпеченням свободи (знову ж таки) для чоловіків. Чоловіча стать активніша і цінніша, тому і має більше свободи в шлюбно-сімейних стосунках (ця свобода не що інше, як схвалення полігамних орієнтацій чоловічої статі). Стереотип третій - диференціація мужності і жіночності у сексуальній поведінці і статевій самосвідомості. Визначаючи відмінність статей, сенс цієї відмінності вбачається не лише у відтворенні людини, але й у забезпеченні суто людських потреб - насолоді і коханні. Притяжіння і взаємодоповнення властивостей, характерів, смаків - ось що криється за розумінням поняття статі. Стереотип четвертий це більш жорсткі вимоги до формування статевої ідентифікації чоловіків, при чому передусім з боку саме чоловічого оточення конкретного індивіда. Це - зворотній бік високої цінності чоловічої статі і визнання нею активної позиції. Стереотип п’ятий стосується проституції як транскультурного явища в умовах різних культур. Полігамні потяги чоловіків значною мірою задовольняються завдяки проституції [14,60]. Друга група гендерних стереотипів стосується уявлення про розподіл сімейних і професійних ролей між чоловіками і жінками. Для жінки значущою соціальною роллю вважається роль домогосподарки, матері. Сфера життя жінки обмежується домівкою, народженням дітей, відповідальністю за взаємини в сім’ї; при цьому за чоловіками закріплюється сфера активного громадського життя, професійний успіх, відповідальність та забезпечення сім’ї [14, 60]. Третя група гендерних стереотипів визначається змістом праці. Відповідно до традиційних уявлень вважається, що жіноча праця має носити виконавський, обслуговуючий характер, стосуватись експресивної сфери діяльності. Жінки найчастіше працюють у сфері торгівлі, охорони здоров’я, освіти. Для чоловіків можлива творча і керівна робота. Їх праця визначається в інструментальній сфері діяльності. Основні стереотипні погляди на жінку в патріархальному суспільстві можна сформулювати так: жінка не повинна бути розумною (розум жінки полягає в тому, щоб приховувати його від чоловіка); у жінки існує особливо жіноче щастя (аби вдома з дітьми і чоловіком все було добре); жінка повинна підлаштуватися під чоловіка, забезпечувати його спокій та комфорт (що і як треба зробити, щоб чоловік був задоволений); жінка повинна терпіти і зберігати важкі для неї стосунки (тобто миритися з насиллям стосовно неї і дітей, заради яких часто і декларується збереження сім’ї); жінка повинна мати обов'язковий набір психологічних якостей (добра, ніжна, слухняна, залежна, слабка, м’яка); жінка повинна бути красивою, доглянутою (при цьому існує експлуатація жіночого образу в рекламі модного одягу, косметики та інших товарів), щоб добре влаштуватися в житті, тобто вдало одружитися; жінці дозволяється відкрита емоційна реакція і навіть прояв вербальної агресивності, капризність. Жінка ж може дозволити собі каприз, а коли її образять, вона може і поплакати. Більша емоційність жінок є одним з стійких гендерних стереотипів; жінка повинна бути молодою і не обтяженою дітьми і побутовою діяльністю, щоб успішно просуватися в кар’єрі. В той же час, наприклад, чоловік має бути витриманим, врівноваженим, безпристрасним у взаєминах з іншими людьми [14, 61].

Пояснення нерівності в соціальних ролях чоловіка і жінки, дає гендерний підхід, який показує її історичне, «патріархальне» походження і закріплення в «патріархальних» образах. Гендерний підхід забезпечує політичну, економічну, духовну,сексуальну рівність жінок і чоловіків, акцентує увагу на самоцінності особистості представників обох статей, визнає їхнє право на розвиток, творчість, свободу у виявленні своєї сутності. Шлях до гендерної рівності представники гендерного підходу бачать у відході від стереотипів «меншовартості» жіночої статі, від розуміння соціального статусу жінки, як дружини свого чоловіка, матері його дітей, домашньої господарки, в той час як статус чоловіка визначається його професіоналізмом, позицією годувальника тощо.

Таким чином, гендерні стереотипи виступають генеральними угодами про взаємодію «чоловічого» і «жіночого». Позитивним у дії гендерних стереотипів вважають підтримку міжособистісного і міжгрупового взаєморозуміння і співпраці. Культурні стереотипи, повинні бути одночасно ригідні й гнучкі, щоб з одного боку, забезпечувати стійкість уявлень, з другого - не зупиняти розвиток суспільства. Негативним у дії гендерних стереотипів є те, що вони можуть негативно впливати на самореалізацію чоловіків і жінок, виступати бар'єром у розвитку індивідуальності, особливо тих якостей, які не відповідають, певному статево-рольовому стереотипу. Інший негативний ефект статевих стереотипів - це різна інтерпретація та оцінка однієї й тієї ж події, залежно від того, до якої статі належить учасник цієї події.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал