Програма додаткових вступних випробувань для абітурієнтів, що вступають на спеціальність 024 «Хореографія»



Сторінка5/6
Дата конвертації14.12.2016
Розмір1.19 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6

Термінологія класичного танцю.

Виникнення і формування термінології класичного танцю. Перші теоретичні праці. Подальший розвиток термінології в Королівській Академії танцю (1661). П’єр Бошан (1636-1705) і система запису танцю. Теоретичні праці італійського балетмейстера і педагога Карла Блазіса (1795-1878). Зміст понять “класична школа”, “класичний танець”. Остаточне закріплення французької термінології класичного танцю у ІІ половині ХІХ ст.

А.Я.Ваганова про використання французької термінології при вивченні класичного танцю. Основні елементи, терміни, поняття класичного танцю. Поняття: еn face, e'paulement; croise', effaсе', en dehors, en dedans; plie', releve', en tournant, tour lent т.ін. Елементи: battement, rond, pоrt de bras. Пози: croisе'e, effaсе'e, ecarte'e, аttitude, arabesque. Положення рук: arrondi, allonge'. З’єднувальні рухи: temps lie', pas de bourre'е та ін. Термінологічний зв»язок назв рухів класичного танцю: з роботою м’язів, з наслідуванням тварин, з рухами національних танців.
Port de bras в класичному танці. Продемонструвати види рort de bras

Поняття « координація», засоби та етапи її виховання та розвитку.

Включення до вправ екзерсису port de bras, координація при поєднанні рухів рук, ніг. Переведення голови, її положення, нахили, її участь в комбінації як неодмінна умова розвитку координації.

Розвиток засвоєних вправ. Продовження роботи над чистотою та правильністю виконання.

Злиті вправи. Temps lié як самостійна форма хореографічної освіти. Мета та завдання вправи. Temps lié par terre. Методика виконання. Музична розкладка. Введення найпростіших port de bras y вправи на середині залу. Необхідність органічного поєднання рухів ніг. рук, голови для розвитку координації.

Поєднання рухів. Поєднання двох основних елементів і зв’язуючого. Розвиток вправи: виконання рухів en face, в позах, їх поєднання. Різноманітність ритмічного малюнка.


Основні вимоги класичного танцю.

«Методика виконання класичного танцю» - як одна з найголовніших дисциплін в процесі підготовки хореографів. Місце і роль в системі між предметних зв’язків, якісне засвоєння класичного танцю як базової дисципліни, її значення для подальшого засвоєння різних видів танцювального мистецтва, всього різноманіття сучасних танцювальних технік. Дотримання правил виконання рухів і вправ з розвитком творчої свободи, пошук індивідуальних прийомів. Виховання розуміння нерозривного зв’язку класичного танцю з музикою. Урок класичного танцю - сукупність елементів і рухів класичного танцю, їх форм і поєднань, які в процесі їх технічного відпрацювання сприяють розвитку і вдосконаленню фізичних даних танцівника і є основою для засвоєння інших видів хорографічного мистецтва. Основні вимоги класичного танцю.

Виворотність, її естетичні функції. Значення виворотності для оволодіння школою класичного танцю.

Гнучкість, її розвиток, значення гнучкості для розвитку виразної палітри класичного танцю.

Танцювальний крок, його застосування в чоловічому та жіночому танці. Розвиток танцювального кроку в процесі занять.

Апломб в класичному танці, роль корпуса, ніг у вихованні апломбу.

Стрибок як виражальний засіб класичного танцю. Його виховання, розвиток. Балон та елевація. Особливості виконання стрибків в чоловічому і жіночому танці.

Музикальність як неодмінна вимога оволодіння



ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ МОДЕРН-ДЖАЗ ТАНЦЮ
Основні принципи вивчення техніки рухів і їх виконання в джаз-танці.

Характерні ознаки джаз-танцю: ритмічність, динаміка, колоритність, свобода і координація всіх частин тіла, імпульсивна техніка, можливість імпровізації. Поняття ізоляція. Поняття поліцентрія. Поняття релаксація, поліритмія, роль ритму в джазі. Свінг як моторно-ритмічна основа рухів в танці (розкачування тіла і його частин в різних положеннях) поняття мультиплікація (розклад одного простого руху в середині ритмічної одиниці).

Різні види джазових кроків. Поняття координація. Способи координації рухів декількох центрів тіла і сегментів.
Основні принципи вивчення рухів танцю модерн.

Розвиток системи різних шкіл танцю модерн. Філософські концепції рухів танцю модерн. Хребет – основа руху. Поняття «contraction» - стиснення і «release» - розширення як основи рухів техніки М.Грехем. Рухи за рахунок падіння і відновлення тулуба: рух – затримка в кульмінаційній точці і повернення у вихідне положення. Техніка Д.Хамфрі і Х.Лімона. Особливості більш повного використання простору в танці модерн за рахунок пересування виконавця в горизонталі і вертикалі. Поняття «рівні» (Levels) . Види Levels.


Танець модерн: історія виникнення і етапи розвитку.

Зародження в кінці ІХ- початку ХХ століття в США і Німеччині сучасного напрямку хореографі – танцю модерн. Витоки напрямку в ідеях теоретика і педагога Ф.Дель-сарта, в системі Е.Жака-Далькроза і мистецтво А.Дункан. танець модерн як намагання створити нову хореографі, яка відповідає потребам людини ХХ століття. Основні принципи даного напряму: відмова від канонів, втілення нових тем і сюжетів оригінальними танцювально-пластичними засобами. Основні напрями в танці модерн.

Стилістичні особливості шкіл танцю модерн: Рут Сен-Деніс, Тед Шоун, Марта Грехем, Доріс Хамфрі, Чарльз Вейдман. Особливості розвитку танцю-модерн в Європі: Марі Віг ман, Курт Йос та інші. Сучасні тенденції розвитку модерн джаз-танцю і його різноманітних напрямів.
Позиції і положення рук, ніг і тулуба в джаз-танці.

Вивчення основного положення корпусу. Вивчення основних позицій рук: нейтральне або підготовче, press-position, перша, друга, третя позиція. Аналогія і відмінність цих позицій з класичним танцем. Вивчення різновидностей положення рук. Вивчення позицій ніг в положенні стоячи та сидячи. Педагогічні прийоми в роз витку координації рук, ніг і голови.


Поняття isolation і level. Методика вивчення isolation на різних levels.

Техніка isolation - основа модерн джаз-танцю. Центри які ізолюються: грудна клітина, голова, шия, плечевий пояс, стегна, ноги, руки. Постановка корпуса. Моноцетрика і поліцентрика. Паралель і опозиція.

Level. Види levels: стоячи, сидячи, сидячи на впочіпки на сідницях, стоячи на колінах, лежачи. Методика вивчення isolation на різних levels.


Сучасні танцювальні напрями в системі професійної підготовки хореографа.

Сучасний танець – як фактор професійної підготовки хореографа. Педагогічні прийоми і методи, створені відомими майстрами джаз-танцю і танцю модерн. Методика вивчення основ модерн джаз-танцю і засвоєння його стилістики, манери і техніки виконавцями.

Мета і завдання уроку. Специфіка планування уроку. Необхідні принципи: систематичність, послідовність, наочність, активність, зв’язок теорії і практики. Розділи уроку: розігрів тіла, ізоляція, партер, крос, комбінації або імпровізація. Приклади танцювальних комбінацій. Функціональні завдання кожного з розділів і основні групи рухів. Музичний супровід занять.
Мультиплікація (multiplication), джаз-кроки, джаз-ходи (jazz walks), джаз-стрибки і обертання.

Мультиплікація – принцип перенесення центра ваги при кроках. Особливості мультиплікованого руху в джаз-танці. Вивчення рухів без перенесення центра ваги та з перенесенням. Методика вивчення джаз-ходів і різних видів обертань. Джазові обертання в повітрі. Вивчення більш-складних стрибків і падінь, складні види падінь, акробатичні падіння.


Формування стилів і технік танцю модерн.

Особливості розвитку танцю модерн в другій половині ХХ ст.. Синтез з іншими танцювальними системами - джаз-танцем, етнічним і фольклорними танцями, з елементами спорту, гімнастики і акробатики. Техніка М.Грехем, М.Вігман, М.Каннінгема, А. Ніколас, Е.Хоккінса, Дж.Батлера, П.Тейлора, М.Бежара. Танець постмодерн.


Використання акробатичних вправ у сучасній хореографії.

Акробатична підтримка як комплекс складних рухів партнерів. Необхідні умови для успішного виконання акробатичної підтримки. Види підйому: темпом, жимом, поштовхом. Підйом з місця, розбігу. Хват та його види. Повороти та обертання. Фіксування акробатичної групи.


Поняття contraction та release в модерн-танці.

Використання contraction та release у комбінаціях.

Сontraction та release, як основа техніки Марти Грехем. «Теорія скорочення та звільнення» - основний підхід до танцювання за системою М. Грехем. Сутність виконання contraction та release. Тісний та прямий зв’язок з диханням. Розвиток release у high release (high lift). Використання дихання у виконанні contraction та release - надання енергії та динаміки руху. Виконання у положенні лежачі, сидячі, стоячи, окремими частинами тіла та всім тілом.



Твіст торсу. Основні положення.

Закручування плеч, за яким рухається торс. Змінювання площини свого знаходження, таз залишається на місці. Використовується у розігріві, у партері, в уроці. Використання твісту торсу у різних техніках.


Ізоляція та координація як складові заняття модерн-джаз-танцю.

Ізоляція  технічний прийом, з опанування якого починається навчання джаз-танцю. Сутність прийому: кожна частина тіла, центр рухається незалежно від іншого .

Взаємозв'язок ізоляції та поліцентрії.

Мета ізоляції: домогтися достатньої свободи тіла і навчитись утриманню пози колапсу та вільного розподілу напруги на хребет.

Особливість прийому: рухи дійсно ізольовані, під час руху одного центру не рухається інший (хоча анатомічно всі центри тісно пов'язані). Головне в ізоляції  навчитися комбінувати рухи ізольованих центрів, що допоможе пізніше засвоїти наступний розділ навчання  координацію.

Засоби переміщення у просторі, їх види.

Кроки. Чотири групи кроків. Кроки примитиву. Кроки в модерн-джаз стилі. Кроки в рок-стилі. Кроки в мюзікл-комеді-джаз стилі, тобто раннього джаза.

Зєднуючі кроки.

Стрибки. Поділ стрибків на групи.Обертання.

Нетрадиційні види – ковзання, переміщення з опорою на руки.

Акробатичні види переміщень.

Особливічть полягає у використанні різних рівнів і складних ритмічних малюнків.
Tilt. Методика та варіанти виконання.

Положення хребта, центральна ось тіла у положенні tilt. «Т-позиція» у техниці Л. Хортона. Інша назва lay-out. Вивчається на двох ногах, на одній нозі. Виконуються в повільному темпі, використовується в адажіо. Виховує виворотність, стійкість, точність позування. Позиції рук та положення голови при виконанні tilt у різних напрямах.


Крос – переміщення у просторі. Види рухів.

Види переміщень в просторі в горизонтальній та вертикальній площині. Обертання з переміщенням та зміною рівнів. Види кроків. Стрибки з переміщенням та зміною рівнів. Комбінування обертань, кроків та переміщень.



Методика виконання вправ для розвитку рухливості хребта.

Frog pos – партерний елемент, використовується для розвитку виворотності, а також як основа для партерного опрацювання contraction та release. Port de bras, яке опрацьовується у Frog роs концентрує увагу виконавця на верхню половину корпусу. Можливе використання будь-яких позицій рук, використовуються елементи модерн-танцю, як arch, contraction, release, high release.

Нахил корпусу вбік при якому грудна клітка вигинається. Вивчається обличчям до палки, за одну руку, на середині, в партері. Може виконуватися з плие, півпальцями, підйомом ноги. Може виконуватися з іншими видами нахилів.
Підготовча робота викладача до занять з модерн-джаз-танцю.

Зясування вікової категорії учнів і їх рівня підготовки. Побудова плану уроку на базі існуючих розділів. Зясування приблизної длительности обраних розділів. Виділення основних элементів для відпрацьовування. Підготовка музичного матеріалу. Побудова каркасу танцювальних композицій.



Основні етапи вивчення хореографічних рухів.

Планування навчального процесу на основі навчальних програм. Логічне викладення матеріалу, при якому кожний наступний рух або прийом базується на попередньому. Вивчення нового матеріалу на базі свідомого використання попередніх знань і вмінь, їх тісного зв»язку. Врахування оптимального та рівномірного розподілу силового навантаження в межах кожної з частин заняття і окремої комбінації. Добір методів навчання з урахуванням віку вихованців. Постійне закріплення вивченого матеріалу.


Техніки та стилі танцю модерн.

Техніка М. Грецем. Зміна стилістики грехемівських вистав кінця 1920-х – середини 30-х рр., кінця 1930-х – 50-х рр., 60-х – 80-х рр.

Техніка Д. Хамфрі. Стилістика постановок Д. Хамфрі та Ч. Вейдмана кінця 1920-х – поч. 30-х рр. «Трилогія нового танцю» (1934-36 р.) Постановки Д. Хамфрі в трупі Х. Лімона. Інтерпретація принципів техніки Д. Хамфрі в творчості Х. Лімона.

Техніки та стилістика творчості Л. Хортона та Е. Хокінза. Техніка Е. Ніколайса та його інтерпретація ідеї тотального театру. Танцювальна техніка та методи композиції М. Каннінгема.



Використання принципів релізових технік танцю у партнерінгу.

Модель збирання та розсіювання периферії відносно центру ваги тіла. Спіралевидна модель у русі та під час взаємодії з партнером. Робота у перевернутих положеннях. Падіння та відновлення рівноваги. Баланс та контрбаланс. Стабільні та лабільні стани тіла у русі.



ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ CONTEMPORARY DANCE
«Перформанс» в сучасному танцювальному мистецтві.

Танцперформанс як одна з форм втілення мистецького задуму в напрямках «танцю постмодерн» та «контемпорарі». Танцперформанс як результат поєднання способів взаємодії з глядачем, що існують в різних видах мистецтв, в основному в образотворчому, музичному та театральному.

Перші кроки у становленні цього напрямку були зроблені американським постановником М. Каннінгемом. Використовуючи в процесі композиції «процедури випадковості», М. Каннінгем позбавив сценічний твір змісту, який розвивався б лінійно. Це змінило необхідний ступінь активності сприймання видовища глядачем.

Важливим для танцперформансу є також зміна формату театрального простору. Цим простором стає будь-яке місце, де може відбутися контакт між виконавцем та глядачем:традиційне театральне приміщення, виставкова зала музею або галереї, ділянка парку або алеї, міська вулиця або площа тощо.

Зміст танцперформансу, у порівнянні з традиційним театральним видовищем, його залежність від особистості глядача. Цей зміст не є попередньо заданим і формується кожним глядачем в процесі сприймання та рефлексії.
Переміщення у просторі. Стрибки у техніці contemporary dance.

Особливості стрибкової техніки у сучасному танці. Використання в ній досягнень класичного балету. Поєднання стрибків з кроками та обертаннями в одній комбінації. Опанування зв»язуючих рухів зі стрибками в комбінаціях. Трансформація основних стрибків класичного танцю за рахунок іншої координації рук, тулуба, паралельних позицій як найбільш раціональний шлях опанування технікою модерн-джаз танцю. Поділ стрибків на групи:

- з двох ніг на дві чи на одну (jump);

- з однієї ноги на іншу з просування (leap);

- з однієї ноги на ту ж ногу (hop).

Поняття ВF та основи LMA в системі contemporary dance.

Визначити особливості та розподіл рухів на основні групи (LMA):Просування (поступательний рух), Стан покою(в якості розслаблення), Жестикуляція (рух частинами тіла), Елевація(підйоми, стрибки), Оберти (ротація як всього тіла, так і окремих його частин).

Поняття кінесфери, Тіло, Зусилля, Форма, Простір..

«Рухові ритми» (MovementRhythms), враховуючи їхні складові: Time (час), Weight (вага), Energy (енергія):



  • Impulse (імпульс),

  • Impact (удар),

  • Swing (свінг),

  • Rebound (пружина),

  • Continuous (без акценту, лінія)


Формування і розвиток contemporary dance – як складова

сучасного хореографічного мистецтва.

Сontemporarydance як один із стилів сучасного хореографічного мистецтва: історія виникнення та розвиток, його основні принципи та відмінності від інших стилів сучасного танцю. Рудольф Лабан, Вільям Форсайт, «Джадсоновці», Тріша Браун, Фрей Фауст, .Франклін та інш., їхня творчість та їхні нові знахідки в галузі техніки руху людини у поєднанні з фізіологією, анатомією та механікою тіла.

Індивідуальний підхід балетмейстера до створення хореографічної композиції. Особливості художнього та музичного оформлення композицій.
Музичне оформлення заняття сontemporary dance.

Відсутність музичного оформлення, як можливість тіла створювати власну музику та ритми. Слухання власного тіла, само прийняття, автентичний рух.


Побудова уроку contemporary dance в залежності від віку та рівня підготовки учнів. Скласти і продемонструвати танцювальну комбінацію.

Структура заняття та основні його складові. Взаємозв'язок та послідовність частин заняття: розігрівання (партерні вправи, вибудова взаємозв’язків тіла, розігріваючі вправи в нижньому ярусі, з урахуванням усіх частин тіла); рухи класичного екзерсису; стрибки, обертання; робота зі зміною рівнів; переміщенням у просторі, танцювальні комбінації та імпровізація.

Послідовність викладання матеріалу - від простого до складного: підготовчий етап курсу; базовий рівень складності; ускладнений рівень навчального матеріалу; підвищений рівень складної м рухів.

Розподіл часу та добір тем проведення занять. Урахування віку та рівня підготовки учнів. Особливості побудови занятть и залежності від його мети та завдань (ознайомчі, тренувальні, відкриті заняття та покази).


Основні види імпровізації та способи використання в сучасному хореографічному мистецтві.

Відчування себе, власної ваги, внутрішнього простору. Рух тіла в просторі від внутрішнього імпульсу. Контакт-доторкання – рух-реакція. Простір, ярусність, темпоритм.

Контактна імпровізація як процес руху. Робота з фіксованими точками та розвиток руху як перехід від фіксації до фіксації. Баланс та реагування на неочікувані дії (від легкого доторкання до польоту в повітрі під час стрибка). Значення дихання під час імпровізації. Усвідомлення орієнтації при положенні вниз головою та при бокових переворотах. Уміння рухатися в просторі по спіралі та по кривій зі зміною ярусу. Вміння підтримати партнера та можливість прийняти його підтримку під час контактної імпровізації (робота з вагою власного тіла та вагою тіла партнера).

Усвідомлення гравітації, інерції (експериментування з обертаннями, падінням, парними рухами, навички мистецтва айкідо тощо). Використання моменту руху для співвідношення з партнером. Розвиток кінестетичного відчуття. Робота з власною вагою та вагою партнера. Відсутність планування. Використання потоку енергії тіла для розвитку руху.


Підтримка, її основні складові. Використання у сучасній хореографії.

Основні прийоми повітряних видів підтримок , використаних у сучасній хореографії:



  • стрибки з підтримкою двома руками за талію;

  • стрибки з підтримкою за одну або обидві з’єднані руки;

  • підйоми партнерки з місця на витягнуті руки вверх з фіксацією поз

підйоми партнерки на плече партнера.
Основні принципи взаємодії та руху в контактній імпровізації.

Усвідомлення гравітації, інерції (експериментування з обертаннями, падінням, парними рухами, навички мистецтва айкідо тощо). Використання момента руху для співвідношення з партнером. Розвиток кінестетичного відчуття. Робота з власною вагою та вагою партнера. Відсутність планування.




ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ПОПУЛЯРНИХ ТАНЦЮВАЛЬНИХ СТИЛІВ

Танець в хіп-хоп культурі.

Хіп – хоп як культурний феномен, хіп-хоп та його категорії. Об’єктивні соціальні причини виникнення стилю в США та Європі. Музичні особливості, культура одягу, значення графіті та екстремальних видів спорту, молодіжний сленг. Бі-боінг (брейкінг), танцювальні поєдинки, МС-люди. Танцювальні напрямки в хіп-хопі - рop-locking, electric boogie, ethnic dances, new Jack та ін. Особливості танцювальних рухів.


Особливості танцювальної культури епохи «диско».

Соціальні та політичні причини виникнення стилю диско. Популярні виконавці диско: Бі Джиз, Аманда Лір, Боні-М, Донна Салмер, Джеймс Браун. Атрибути диско: мода, слова та висловлювання молоді, музичні інструменти, дискотеки.

Характерні особливості стилю М. Джексона. Створені Джексоном танцювальні рухи як невід’ємний елемент його виступів.

Особливості індивідуального стилю Мадонни – Wannabe. Поєднання пластики й акцентованих рухів корпусу з базовими елементами диско. Механіка взаємодії різних частин тіла (корпуса, тазу, рук, ніг).



Танці в стилі свінг: лінді-хоп, свінг, бугі-вугі.

"Swing" – як стиль поведінки. "Swing" як узагальнена назва танців його зв»язок з ранньою джазовою музикою - свінгом, який несе невичерпний запас доброти, оптимізму і гарного настрою. Серед них – лінді-хоп, бугі-вугі, джиттербаг, свінг. Свінг - парний танець, у якому партнер, розгойдує і розкручує ("свінгує") свою партнерку в серії танцювальних кроків і рухів. Безпосередній попередник свінгу - регтайм, його поява у Гарлемі.

Ранній джаз як результат синтезу ірландських (кельтських) і афро-американських музичних форм. Синкопа, її значення - для появи нової естетики танцювальних рухів.

Свінг Східного узбережжя (East Coast Swing)- стиль з шести бітним кроком, що частково базується на фокстроті, з додаванням деяких елементів латиноамериканських танців. Його значення для появи "джайву".

Свінг Західного узбережжя (West Coast Swing) жартівливо називають "онучкою свінгу". Вже багато років "West Coast Swing" визнаний як офіційний танець штату Каліфорнія.

В Європу Лінді Хоп і Вест Коуст були завезені у військові роки і незабаром з'явився трохи змінений стиль, що одержав назву Бугі-Вугі(Boogie Woogie) за аналогією з популярним у 40-і стилем музики.

Один із самих популярних напрямків свінгу - Лінді Хоп. Своєю назвою цей танець зобов'язаний знаменитому Чарльзу Ліндбергу, який здійснив перший трансатлантичний переліт. Усі газети кричали: "Lindy hops the Atlantic!", Журнали, постери, реклама - усюди був Лінді. І це ім'я танцю дав король танцполу Короткий Джордж. Жартівлива назва приклеїлася намертво: гумор, іронія - невід'ємні якості танцюристів свінгу, крім того, стрибки, напів акробатичні підтримки ("air-steps" - повітряні кроки) схожі на подвиг. Власне акробатика - перевороти партнерки в повітрі, обертання навколо корпуса партнера. Лінді Хоп був уперше показаний у голлівудському фільмі ("Hellsapoppin'", 1937) у виконанні групи "Whіtу's Lindy Hoppers". Рідко можна побачити щось настільки ж вражаюче: божевільний темп, літають партнерки; усе відбувається в такому швидкому темпі, що непідготовленому глядачу здається прискореним. Цікаво, що самі танцюристи хотіли зробити танець повільніше, щоб показати красу рухів, але в продюсера стояла інша задача - вразити публіку. Після цього фільму Лінді Хоп став самим масовим і модним танцем.
Аргентинське танго: історія та сьогодення

Історія виникнення аргентинського танго. Політичні та соціальні умови, що вплинули на розвиток культури. Емігрантська культура Буенос-Айреса в кінці ХІХ століття. Поширення та адаптація аргентинського танго в Європі на початку ХХ століття. Стилі танцю. Видатні виконавці і композитори танго. Сучасне аргентинське танго: танго на театральній сцені. Відомі шоу-програми. Фестивалі аргентинського танго.

Причини популярності аргентинського танго в Європі в кінці ХХ на початку ХХІ століття.

Клубні та сценічні стилі аргентинського танго: спільне та відмінне. Місце виконання, характер танцю, техніка виконання аргентинського танго. Характеристика клубних та сценічних стилів аргентинського танго: положення в парі, основні рухи та фігури.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал