Програма додаткових вступних випробувань для абітурієнтів, що вступають на спеціальність 024 «Хореографія»



Сторінка4/6
Дата конвертації14.12.2016
Розмір1.19 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6

МИСТЕЦТВО БАЛЕТМЕЙСТЕРА
Акторський образ і його особливості у хореографічному мистецтві.

Художній образ у хореографічному мистецтві. Сценічний образ – особлива сценічна форма відображення дійсності засобами хореографічного мистецтва. Складові сценічного образу. Образ всього хореографічного твору, художня цілісність визначається режисерським задумом і балетмейстерським рішенням. Образ хореографічної вистави. Спосіб узагальнення в сценічному образі.

Індивідуалізація образу. Образ – характер, створений актором, всі елементи внутрішньої і зовнішньої характерності якого підкоряються художньому задуму. Емоційне зерно – основа створення сценічного образу на основі хореографічного етюду, танцювального номера сцени з вистави.

Балетмейстер творець образів, який здатний конструювати мислення в образах. Необхідність фіксації первинних асоціацій, первинних відчуттів образів вистави, його складові і характеру. Приклади образного рішення вистав.



Балетмейстер і сфера його діяльності.

Визначення сутності професії балетмейстера.

Балетмейстер – ідейно –творчий керівник хореографічного колективу, педагог, постановник і виконавець хореографічного твору. Основні сфери діяльності балетмейстера: педагогічна та науково –творча; пошук інформації про розвиток стилів і форм сучасного хореографічного мистецтва в Україні та за кордоном, опрацювання теоретичних питань і завдань, робота з літературними, музичними та відео матеріалами; постановка танцювальних творів сучасної хореографії в різноманітних танцювальних колективах; виховання засобами сучасної хореографії естетичних вподобань молоді.
Витоки і розвиток сучасного танцю.

Витоки джазу в музиці і танцювальному фольклорі. Традиційне народне мистецтво Африки і його вплив на музикально-танцювальну культур США у ХУІІ-ХУІІІ ст.. Сутність джазу, вплив на формування його стилістики. Типічні особливості африканського танцю.

Народження сценічної форми джаз-танцю. Нові форми сценічних вистав: мюзикл, шоу тощо. Вплив джаз-танцю на танцювальну культуру початку ХХ століття.

Світова популярність джаз-танцю. Гас Джордано – автор першого підручника по джаз-танцю. Тенденції розвитку джаз-танцю, центри, школи і трупи джазового танцю.


Методи і форми хореографічного навчання.

Опанування методики виконання рухів і вправ. Методика проведення занять. Методика організації і проведення хореографічних занять в навчальних закладах різного рівня акредитації і фахової спрямованості.

Основні принципи хореографічного навчання: науковість, наступність, доступність, проблемність навчання, наочність, свідома навчально-пізнавальна активність учнів, відповідність методів навчання індивідуальним психологічним особливостям і природним фізичним якостям. Головне завдання викладача – планування навчального процесу на основі навчальних програм курсу. Поділ методів навчання за джерелами сприйняття і передачі інформації. Основні форми проведення хореографічних занять.
Специфіка режисури балетних вистав в сучасній хореографії.

Режисура у балеті – це мистецтво створення цілісної вистави за допомогою творчої організації усіх її компонентів на основі задуму балетмейстера, який керує діяльністю усіх учасників постановки. Роль і значення кожного компонента в творчому процесі.

Керівна і організуюча роль балетмейстера в об’єднанні в єдине ціле хореографічної вистави. Злагодженість зусиль для втілення творчого задуму. Художня цілісність вистави, злиття драматичних і танцювальних засад.

Принцип творчої взаємодії в процесі роботи балетмейстера з танцівником. Танцівник – самостійний творець і учасник створення цілісної хореографічної вистави. Глядач – повноцінний учасник вистави. Співтворчість театру і глядача. перевірка на глядачеві балетмейстерського задуму його надзавдання. Врахування глядацької реакції. Відображення проблем, які хвилюють глядача.



Драматургія як основа хореографічного твору.

Балет – вид музично-театрального мистецтва, зміст якого розкривається в хореографічних образах. Балет – вища форма хореографії. Драматургія балету – це конфліктний розвиток дійства балетної вистави.

Сценарій балетної вистави (ідея, сюжет, конфлікт, характер героїв майбутньої вистави). Лібрето – детальний виклад сюжету з описом танцювальних і мімічних номерів. Сюжет – хід подій, розвиток дій в балетній виставі. Над завдання – головна ідейна мета, рішення, заради якого створюється вистава, акторський образ. Ідейність – поняття, що означає прихильність митця визначеній системі ідей і відповідному їй соціальному, моральному і естетичному ідеалу, образне втілення цих ідей в мистецтві.

Закони побудови драматичного і хореографічного твору.

Композиція драми – особливості її побудови. Принцип побудови драми діюча основа побудови драматичного і хореографічного творів. Значення законів драматургії при створення хореографічного твору. Специфіка хореографічного мистецтва. Основи хореографічної драматургії. Задум – початковий етап народження хореографічного твору. Експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка. Принципи драматургічної побудови від хореографічної фрази, епізоду, сцени до рішення балетної вистави вцілому. Використання законів драматургії в створенні різних хореографічних форм.


Процес формування і втілення балетмейстерського задуму.

Задум – це творчо-органічний початок в роботі балетмейстера, який дозволяє привести до гармонії і цілісності всі компоненти, які народжують хореографічну виставу. Художня цілісність і глибина задуму. Значення в процесі народження задуму особистого світогляду балетмейстера - знання життя, законів логіки, композиції, вміння образно мислити. Задум, індивідуальний процес народження задуму. Фундамент зародження задуму – глибоке вивчення життя, спостережливість, активність сприйняття життєвих подій і фактів, взаємовідносин людей. Тема, ідея, матеріал – основні компоненти авторського задуму. Образне бачення майбутньої вистави і втілення балетмейстером свого задуму в постанов чому плані.


Виразні засоби балетного театру: простір і час.

Пошуки виразності в хореографічній виставі. Залежність виразних засобів від балетмейстерського задуму і оригінальності стилю і жанру твору. Загальні принципи пошуків. Зобов’язання балетмейстера - визначення надзавдання і наскрізної дії, введення їх в творчий процес створення вистави. Художня цілісність вистави її образна виразність. Виразний засіб акцентування – темпоритм. Темпоритмічна монотонність епізодів, картин і необхідність зміни темпоритмічного забарвлення і наростання їх гостроти. Сценічний час і простір, відчуття ритму. Поняття композиція вистави. Обумовленість композиції змістом, характером. Закони композиції: повторення, контраст, модуляція і використання їх в процесі створення вистави. Повтор – повторення якоїсь теми при поєднанні різних частин вистави. Контраст – поєднання частин вистави по контрасту. Модуляція – розробка, варіювання теми при її повторенні.



Сучасний танець в системі зображально- пластичних мистецтв.

Сучасний танець на естраді, в мюзиклах, кіно, шоу-програмах. Специфічні риси естрадного танцю і основні засоби його виразності. Види і жанри хореографічних творів на естраді. Етапи розвитку сучасної танцювальної естради. Взаємозв’язок і взаємовплив хореографічного мистецтва і естради. Сучасні форми, стилі і виразні засоби танцювальної естради.


Сутність художньої обдарованості особистості. Акторська і хореографічна обдарованість.

Природні (фізичні, анатомічні) дані, що дозволяють реалізацію емоційно-пластичних основ танцю: балетна постава, особливості хребта, будова кінцівок, стійкість, виворотність, гнучкість, вільне і пластичне володіння руками, координація рухів, витривалість тощо. Розвиток особистісних рис: креативність, образність мислення, уява, фантазія, музичні здібності. Пластина і музична інтонація танцівника в хореографічному образі. Хореографічна артистичність – першооснова здатності творити художній образ у танці (емоційно-сценічне і експресивно-тілесне переживання; комплекс музикальності та емоційного слуху, здатність перечення музичної інтонації в пластичну).


Особливості стилів, шкіл і технік сучасного танцю.

Стильова різноманітність джазової музики і танцю. Еволюція джазової музики і її вплив на хореографічну лексику, техніку і народження нових напрямів джаз-танцю. Стилі джазової музики. Сучасні стилі джаз-танцю: Blues, Lirical, Bradway (Theatrical), Hot, Cool (Kul), Afro-jazz, Latin, Calypso, Modem jazz. Характерні особливості цих стилів, ведучі хореографи і виконавці.

Комбінування форм і синтез різних шкіл в сучасному джаз-танці: степ-джаз, джаз-балет, джаз-кабаре, джаз-музичний театр, джаз-шоу та ін. Сучасні центри по вивченню і пропаганді сучасного джаз-танцю. Конкурси, фестивалі, чемпіонати по популяризації сучасного джаз-танцю.
Імпровізація в системі підготовки балетмейстерів сучасного танцю.

Сучасна хореографія – спосіб самовираження і пізнання власного «Я». Імпровізація музикального ритму засобами пластики тіла, міміки і емоційного забарвлення. Відсутність дистанції між задумом і втіленням. Контактна імпровізація в танці як секвенція імпровізованих рухів. Метод Стівена Пакстона. Особливість вистав і постановок, створених на контактній імпровізації: відсутність сюжету, «театральності», визначеного стилю, контрастна суміш стилів і жанрів танцю, театру хеппенінга і тп.

Імпровізація – засіб створення танцю. Терапія за допомогою рухів, спосіб пошуку нового. Розвиток творчих здібностей і творчої фантазії асоціативного мислення і ритмопластичної свободи.
Композиційна побудова вистави з використанням сучасної пластики.

Закони драматургії, їх використання при створенні комбінації, композиції, шоу-програм і вистав на основі сучасного танцю. Форма і зміст. Виразні засоби. Музичний матеріал – основні його складові. Малюнок танцю, можливості поєднань різних танцювальних елементів при створенні хореографічного тексту. Емоційність, яскравість, імпульсивність – характерні ознаки і елементи постановок на основі джаз-танцю Боба Фосса, Джека Кола, Алвіна Ейлі та ін. Виразні засоби вистави на основі танцю модерн. Визначення теми, ідеї і надзавдання при створенні композиції танцю. Підбір музичного матеріалу. Сценографія вистави. Аналіз вистав відомих хореографів модерн-танцю: М.Бежара, У.Форсайта, І.Кіліана, М.Каннінгема та ін.


Принципи роботи з музичним матеріалом.

Знайомство з популярними музикальними композиціями. Структурний аналіз музики. Визначення темпу – ритмічної основи твору, його динаміки, форми і стилю. Аранжування – мистецтво підготовки та адаптації музичного твору для представлення його у формі відмінній від початкової. Значення аранжування. Емоційний динамізм. Метод стилізації. Імпровізація на заданий музикальний матеріал.

Музикальні стилі і напрями. Вплив на форму, лексику і пластичну виразність танцю. Взаємозв’язок музики з жанровим різноманіттям і композиційною побудовою хореографічних творів.
Створення сольних, дуетних і масових композицій.

Основні етапи творчої діяльності балетмейстера-постановника від задуму до практичної реалізації ідеї хореографічного твору на сцені. Створення танцювальних комбінацій на розвиток пластичних ритмів в поєднанні з динамікою сценічного простору.

Створення танцювальних етюдів - підготовчий етап в створенні хореографічного твору. мета і завдання етюдної роботи. Композиційна побудова сольного, масового танцювального етюду. Оволодіння різноманіттям виразних хореографічних засобів сучасного танцю. Визначення теми, жанру, стиля, характеру майбутньої хореографічної композиції. Створення хореографічного тексту. Можливість синтезу з лексикою класичного танцю, народного танцю і популярних танцювальних напрямів.
Пластична виразність танцівника

Пластична виразність танцівника як здатність до втілення ролі. Структура танцювального руху. Властивість елементів танцювального руху. Головні засоби музикальної виразності (темп, динаміка, ритмічний малюнок, фразування і тп.). Поняття «музикальна тема» і способи її розвитку (повторення теми, вільний і варіаційний її розвиток). Розбір музичного твору по змістовим епізодам. Форма хореографічного образу як комплекс виразних засобів танцівника. Пантоміма і жест в хореографічній вистав. Жест і міміка. Вплив законів драматургії на виразність жестів. Поняття про сценічний ракурс. Жест, ракурс, характер, пластична інтонація їх взаємозв’язок.


Основні принципи хореографічного навчання.

Основні принципи хореографічного навчання: науковість, наступність, доступність, проблемність навчання, наочність, свідома навчально-пізнавальна активність учнів, відповідність методів навчання індивідуальним психологічним особливостям і природним фізичним якостям. Головне завдання викладача – планування навчального процесу на основі навчальних програм курсу. Поділ методів навчання за джерелами сприйняття і передачі інформації. Основні форми проведення хореографічних занять.


Хореографічна мініатюра як одна з форм сучасної хореографії

Образно-композиційне мислення балетмейстера сучасної хореографії.

Основні принципи створення хореографічної мініатюри. Стилі і напрями сучасних музичних творів та їх втілення в сучасній хореографії. Єдність інтонаційної природи музики і хореографії.

Танець і пантоміма як основні засоби хореографічної виразності.

Використання в хореографічній мініатюрі умовних рухів та поз, пантоміми, для розкриття характеру та поведінки дійових осіб.

Основні композиційні форми та жанри хореографічної мініатюри (соло,

дует, тріо, квартет).

Робота балетмейстера як постановника хореографічної мініатюри з дотриманням естетично-образних засобів та професійної майстерності виконавця.



Хореографія як пластичний компонент театрального мистецтва

Специфічні особливості театрального мистецтва: колективність, синтетичність, живий (зворотній) зв’язок з глядачем. Актор як головний носій мистецтва театру.

Театр як синтез видів мистецтв. Взаємодія театру, кіно, телебачення, радіо, фотографії, монументального та прикладного мистецтв, усіх видів музичного театру та будь-яких жанрів естради, цирку, спорту, публіцистики, документа тощо.

Компоненти театрального мистецтва: література, режисура, гра акторів, сценографія, музика, танець, костюми, світло, грим, бутафорія, шуми тощо.

Хореографія як пластичний компонент театрального мистецтва.

Система Станіславського як пізнання об’єктивних законів органічної природи артиста.


Види і жанри хореографічного мистецтва.

Сутність поняття “хореографія”. Мистецтво хореографії, його особливості та відмінні ознаки.

Основні різновиди хореографічного мистецтва: автентичний; історико-побутовий танець; класичний танець (балет); народно-сценічний танець; бальний танець та сучасний танець.

Мистецтво сучасної хореографії. Сучасний танець, його значення і роль в житті людини. Особливості розвитку сучасного хореографічного мистецтва ХХ ст. Основні форми сучасної хореографії ХХ ст.

Загальне поняття форм, стилів та напрямів сучасного хореографічного мистецтва. Види і жанри сучасної хореографії. Взаємозв’язок і взаємовплив жанрів та стилів у сучасному хореографічному мистецтві.
Лібрето, сценарно-композиційний план хореографічного твору.

Балетмейстер як лібретист і драматург в роботі над оригінальним сюжетом.

Вивчення літературних та іконографічних джерел; історичних та архівних матеріалів для роботи над творами, сюжети яких взяті з конкретних подій і життя народу.

Визначення жанру, стилю майбутнього твору. Побудова сюжету програми за законами драматургії. Основні етапи розвитку сюжету.

Програма та лібрето: подібність та відмінність.

Лібрето як коротке викладення дії, опис вже “готового” хореографічного твору (мініатюри, концертного номера, програми, балету тощо).

Програма – основа для створення композиційного плану. Значення програми для наступних етапів роботи балетмейстера.

Композиційний план як режисерсько-балетмейстерське рішення майбутнього хореографічного твору з конкретною метою і завданнями композитору, художнику та всій творчій групі. Композиційний план – сценарій хореографічного твору (поділ на сцени, епізоди). Місце, роль і завдання кожного епізоду. Принципи хореографічного рішення.

Описання місця дії, характеру, оформлення сцени, світла, костюмів.
Танець і пантоміма як основні засоби хореографічної виразності.

Танець і пантоміма як основні засоби хореографічної виразності.

Використання в хореографічній мініатюрі умовних рухів та поз, пантоміми, для розкриття характеру та поведінки дійових осіб.

Основні композиційні форми та жанри хореографічної мініатюри (соло, дует, тріо, квартет).


Малюнок танцю як складова хореографічної композиції.

 Малюнок танцю як складова композиції сучасного хореографічного твору. Малюнок танцю - як виразний засіб виявлення задуму хореографа. Залежність малюнка танцю від задуму хореографа, драматургії номера, музичного матеріалу, танцювальної лексики. Логіка розвитку малюнка танцю, розподіл його на сценічному майданчику. Простий, багатоплановий малюнок танцю, основний і другорядний (акомпануючий). Побудова симетричних і асиметричних малюнків танцю.

Динамічні та статичні малюнки. Симетричні та асиметричні. Геометричні та хаотичні. Вільне розташування танцівників у сценічному просторі. Побудова перспектив. Простий, багатоплановий малюнок танцю. Розташування малюнку на сценічній площині.
Пластична інтонація, жест, ракурс, характер як виразні

засоби постановки етюду.

Специфічні особливості театрального мистецтва: колективність, синтетичність, живий (зворотній) зв’язок з глядачем. Актор як головний носій мистецтва театру.

Театр як синтез видів мистецтв. Взаємодія театру, кіно, телебачення, радіо, фотографії, монументального та прикладного мистецтв, усіх видів музичного театру та будь-яких жанрів естради, цирку, спорту, публіцистики, документа тощо.

Компоненти театрального мистецтва: література, режисура, гра акторів, сценографія, музика, танець, костюми, світло, грим, бутафорія, шуми тощо.

Хореографія як пластичний компонент театрального мистецтва.

Система Станіславського як пізнання об’єктивних законів органічної природи артиста.


Уява і фантазія у творчій діяльності балетмейстера.

Уява і фантазія у творчій діяльності балетмейстера.

Роль уяви і фантазії у творчості балетмейстера. Вивчення життєвої поведінки людини. Мотивація поведінки і переконливість. Уява, фантазія, пам’ять. Абстрактне і конкретне на сцені. Уява як властивість відтворювати в думках свій досвід. Види уяви. Необхідність активної уяви на сцені. Фантазія – властивість комбінувати досвід у відповідності з творчим завданням. Креативність - (здатність породжувати незвичні ідеї, відхилятись від традиційних схем мислення) як універсальна риса особистості балетмейстера.
Створення хореографічного тексту.

Поняття танцювальної фрази. Створення танцювальної фрази. Варіаційний розвиток танцювальної фрази. Робота з простором (ракурс, рівень, просування...). Час і ритм ( акценти, швидкість, пауза та ін.). Енергія, імпульс, динаміка. Вибір музичного матеріалу. Аналіз музичного матеріалу. Робота з образами. Робота з предметом. Соло, дует, тріо, група.


Наскрізна дія і надзавдання в хореографічній виставі.

Поняття «над завдання» в хореографічній виставі. Надзавдання вистави і надзавдання ролі. Тема, ідея твору і його надзавдання. Формулювання надзавдання. Надзавдання - як опора і фундамент його діючої основи. Взаємозв’язок надзавдання і всіх елементів вистави. Надзавдання і наскрізна дія в процесі створення цілісного образу в хореографії. Наскрізна дія – шлях яким дія твору рухається до кінцевої мети. Глибокий аналіз твору, визначення теми і всіх подій – шлях до точного над завдання і наскрізної дії. Пошук дії, через яке здійснюється наскрізна дія ролі.


Постановка сюїтної форми танцю.

Основні композиційні складові сюїтної форми танцю. Композиційна побудова сюїти. Добір та аналіз лексичного матеріалу для постановки практичної роботи. Постановка та репетиції з виконавцями. Практичний показ.



Методика постановчої і репетиційної роботи з виконавцями.

Практичне опанування різними видами сучасного сценічного танцю. Підбір виконавців для танцювальної композиції. Розучування з виконавцями хореографічного тексту: темп, ритм, акцент. Стиль і манера виконання. Значення емоційної виразності і ритмічної свободи виконавців для досягнення поставлених хореографом завдань.


Робота над створенням хореографічного образу.

Умовність хореографічного жанру, образна мова хореографічного мистецтва і правдивість хореографічного образу.

Художній образ в сучасному хореографічному мистецтві. Розкриття ідеї, задуму хореографа через сценічний образ. Художнє узгодження образу в хореографічному творі.

Взаємовплив драматургії і сценічного образу.

Модерністські течії в хореографічному мистецтві та інші напрями сучасного танцювального мистецтва.

Музичний матеріал і сценічний образ.

Хореографічний текст і малюнок танцю у вирішенні хореографічного образу. Виразні засоби хореографічного образу.

Образні засоби виразності хореографічного твору (музика, драматургія, хореографія, театральний живопис, акторська майстерність).

Образ в хореографічному творі.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ КЛАСИЧНОГО ТАНЦЮ
Злиті вправи у класичному танці.

Temps lie - злитні взаємопов”язані рухи на середині залу. Значення temps lie в розвитку координації рухів рук, ніг, голови і тулуба. Використання злитних вправ в adagio. Основні форми temps lie.


Класичний екзерсис як система рухів.

Опанування класичним танцем – одна з необхідних умов для забезпечення якості навчання. Поєднання суворого дотримання правил виконання рухів і вправ з розвитком творчої свободи, пошуком індивідуальних прийомів в оволодінні основами класичного танцю. Екзерсис – це комплекс рухів, що забезпечує дотримання основних вимог і реалізацію принципів класичного танцю. Екзерсис біля станка – невід’ємна складова уроку класичного танцю.


Методика проведення заняття класичного танцю.

Підготовка до заняття. Спланувати роботу на занятті класичного танцю, опираючись на засвоєний матеріал:



  • визначити мету і завдання заняття;

  • скласти комбінації з чітким урахуванням обсягу програми;

  • визначити основні та зв’язуючі рухи в комбінаціях;

  • дотримуватись співвідношення різних частин уроку з точки зору силового навантаження;

  • добиватись відповідності музичного оформлення меті та задуму комбінацій.


Музичне оформлення заняття класичного танцю.Робота викладача з концертмейстером.

Роль музики, її образності та емоційності у вихованні виразності виконання та музичного оформлення. Вишуканість, простота і змістовність мелодії - необхідна вимога до музичного оформлення. Творче використання музичної літератури, імпровізація як один із засобів досягнення успіху у вдалому музичному оформленні.


Роль класичного танцю в системі підготовки фахівців сучасної хореографії.

Мета і завдання класичного танцю в школі. Шляхи естетичного виховання дітей засобами класичного танцю. Особливості викладання класичного танцю для дітей різних вікових груп. Планування занять, визначення обсягу програми.

Значення класичного танцю для виховання пластичності виконання. Роль і місце класичного танцю в колективах сучасного танцю.
Координація як неодмінна умова оволодіння школою класичного танцю.

Координація - це взаємодія роботи ніг, рук, тулуба і голови. Навички координації виробляють класичніport de bras. Пози класичного танцю. Переходи пози в позу. Основа розвитку координації є рух класичного танцю temps lie


Методика виконання вправ партерного тренажу

Здатність людини виконувати рухи з максимальною амплітудою звичайно називають гнучкістю, що є властивістю людини змінювати форму тулуба та його окремих частин залежно від рухових завдань. Належна гнучкість суглобно-зв’язкового апарату як основа виконання різноманітних рухів, що свідчать про рівень фізичної підготовки. Залежно від гнучкості людина може набувати необхідного положення тулуба у просторі, утримувати його протягом певного часу, виконувати рухи з необхідною амплітудою. Зниження можливості вільно і природно набувати необхідної пози, розтягувати м’язові та з’єднувальні тканини – одна з ознак погіршення фізичного стану людини.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал