Програма додаткових вступних випробувань для абітурієнтів, що вступають на спеціальність 024 «Хореографія»



Сторінка3/6
Дата конвертації14.12.2016
Розмір1.19 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6
Тема, ідея, сюжет хореографічного твору

Поняття драматургії. Значення законів драматургії для створення хореографічного твору. Співвідношення частин; напруга та насиченість дії того чи іншого епізоду; тривалість тих чи інших моментів: підпорядкованість головному задуму та завданню. Компоненти хореографічної драматургії.



Сюїта –як музично-хореографічна форма.

Основні композиційні складові сюїтної форми танцю. Композиційна побудова сюїти. Добір та аналіз лексичного матеріалу для постановки практичної роботи. Постановка та репетиції з виконавцями. Практичний показ.


Поліфонія в музиці та хореографії.

Поліфонія як музичне поняття. Багатоголосся, засноване на розвитку рівноправних мелодійних ліній. Імітаційна та не імітаційна поліфонія.

Поліфонія у хореографії. Сольна поліфонія. Ансамблева поліфонія, імітаційна та не імітаційна (контрастна).

Виразні можливості поліфонічних прийомів у хореографії. Поліфонія в масових сценах, дуетах, тріо, сценах за участю солістів і кордебалету.


Па де де (вдвох) (Pasdedeux) як музично-хореографічна форма. Складові частини.

На початку танець, який демонстрував майстерність та грацію виконавців. Класична форма Рdd почала складатися в епоху романтизма і була пов’язана з появою нових сценічних героїв, розкриття образів , яких вимагало більш ускладненої техніки. Структурна побудова Pdd – entrée, adagio, варіація (соло) чоловіча, варіація (соло) жіноча, кода – сформувалася в другій половині ХІХ століття.


Варіація як музично хореографічна форма.

Варіація - (variation): невеликий танець для однієї чи декількох танцівників, зазвичай технічно ускладнений та композиційно розгорнутий. Поділяється на чоловічі та жіночі, тер-а-тер та стрибкові. Складається з трьох, чотирьох, п'яти чи шести частин (подвійна трьох - частинна).


Постановча та репетиційна робота балетмейстера.

Творча діяльність балетмейстера-постановника. Створення хореографічного твору та його постановка. Репетиційна робота. Специфіка постановок програмних творів та хореографічних мініатюр і концертних номерів. Значення музики та розкриття її змісту засобами хореографії.

Визначення мети постановки. Опрацювання драматургії майбутнього твору. Сфера діяльності балетмейстера-репетитора: вивчення хореографічного тексту; стилю; мізансцени і характеру твору. Відпрацювання рухів з виконавцями та паралельна робота над створенням образу та характеру, передача стилю постановки. Розкриття головної ідеї хореографічного твору.

Значення репетиційного плану в процесі роботи. Вміння розподіляти сили виконавців, планування фізичного навантаження (для запобігання травмування та перевантаження м’язів та суглобів).

Створення творчої атмосфери в колективі. Врахування педагогічних та психологічних «моментів». Знання танцювального колективу взагалі та характеру, схильностей і можливостей кожного виконавця зокрема.

Композиційне втілення драматургії безсюжетного хореографічного твору

Відповідність хореографічної драматургії музичній драматургії. Розкриття хореографічної драматургії через композицію. Експозиція як вихід виконавця на сцену. Зав»язка – початок танцю. Ускладнення хореографічного тексту та розгортання малюнку танцю у розвитку дії. Кульмінація – найнасиченіша і найдинамічніша частина номеру. Розв»язка і фінал – завершення у точці або вихід за куліси.


Репертуар хореографічного колективу.Формування репертуару дитячого хореографічного колективу.

Репертуар як основа педагогічної, виховної та творчої роботи. Соціально-художні принципи добору репертуару. Добір репертуару та врахування національної специфіки. Джерела репертуару: народна творчість, класична спадщина. Зацікавленість, рівень виконавської майстерності учасників, відповідність матеріальній базі та добір репертуару.

Два напрями формування репертуару – репродуктивне і творче.

Види програм. Поєднання в програмі різних за видами і формами танців (змішані програми).

Комбіновані програми та з використання інших видів мистецтв.

Основні принципи побудови програми: пропорційність, контрастність, кантиленність, зростання динаміки та емоційні імпульси.

Поповнення й оновлення репертуару: постановки керівника, професійних балетмейстерів, постановка танців по запису, копіювання кінопостановок.
ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ КЛАСИЧНОГО ТАНЦЮ
Розвиток координації на уроках класичного танцю

Визначення поняття „координація руху”. Узгодженість у часі і просторі роботи окремих груп м”язів, спрямованих на досягнення певного рухового ефекту. Координація у класичному танці – одна з найсуттєвіших і необхідних умов засвоєння основ класичного танцю. Розвиток координації упродовж всього навчального процесу. Забезпечення якості засвоєння матеріалу, виразності виконання за рахунок розвитку координації. Щоденні екзерсиси і постійна сценічна практика запорука розвитку координації. Розвиток координації з перших занять. Процес засвоєння вправ екзерсису біля станка. Рreparation як окрема вправа. Координація рухів рук, голови під час виконання рreparation і після закінчення вправи. Найпростіші рort de bras – наступний крок у розвитку координації. Ускладнення сполучень біля станка. Розвиток координації на середині залу. Скоординованість, узгодженість виконання в temps lie.


Рухи класичного танцю, що виконуються en tournant

Повороти en tournant і tour lent як формоутворюючий початок виразності класичного танцю. Визначення поняття термінів «en tournant» і «tour lent». Сутність понять «en tournant» і «tour lent». Еn tournant і tour lent як елементи складності виконання елементарних рухів класичного танцю біля станка і на середині залу. En tournant і tour lent як засіб уміння точно орієнтуватись у просторі. Поняття напрямів «en dehors et en dedans» у технології виконання en tournant и tour lent. Роль і значення рухів голови і погляда під час виконання вправ en tournant и tour lent. Порядок вивчення рухів, що виконуються en tournant и tour lent.Ускладнення техніки виконання рухів класичного танцю розділу аllegro, за рахунок en tournant. Відмінні особливості виконання стрибкових рухів у жіночому і чоловічому класах. Засвоєння стрибкової техніки en tournant: на 1/8,1/4, ½ і пізніше на повне коло. Координаційна узгодженість всіх технологічних компонентів – неодмінна вимога навчального процесу в роботі над стрибками, що виконуються en tournant.




Система викладання класичного танцю А. Я. Ваганової

Загальна характеристика творчої діяльності А.Я.Ваганової (1879-1951). А.Я.Ваганова – творець науково обгрунтованої системи класичного танцю. Перший підручник з методики викладання класичного танцю – „Основы классического танца” (1934). Вплив наукової діяльності А. Я. Ваганової на розвиток вітчизняної та світової балетної педагогіки.


Особливості професійних даних для абітурієнтів-хореографів

Розгорнутість, її еластичні функції. Значення розгорнутості для оволодіння школою класичного танцю. Головні типи статури – доліхоморфний і брахоморфний. Гнучкість, її розвиток. Значення гнучкості для розвитку виразної палітри класичного танцю. Підйом і його естетичні функції.

Танцювальний крок, його застосування у чоловічому і жіночому танці. Розвиток танцювального кроку в процесі занять.

Стрибок як виражальний засіб класичного танцю, його виховання і розвиток.

Баллон та елевація. Особливості виконання стрибків у чоловічому і жіночому танцях.Види темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік. Ідеальні типи нервової діяльності і темпераменту для занять класичним танцем – сангвініки і холерики.Основні вимоги до здоров’я танцівника: голова, шия, плечовий пояс, руки, хребет, ступня, маса тіла.Музикальність як неодмінна вимога школи класичного танцю. Нерозривність музики і хореографії.
Методика вивчення зв‘язуючих і допоміжних рухів класичного танцю

Визначення поняття «зв’язуючі рухи» і «допоміжні рухи». Зв’язуючі і допоміжні рухи як виразний засіб класичного танцю. Види і форми зв’язуючих і допоміжних рухів. Методика вивчення зв’язуючих і допоміжних рухів. Послідовність вивчення зв’язуючих і допоміжних рухів. Варіативність, логічність і доцільність застосування зв’язуючих і допоміжних рухів.


Педагогічна система М.І.Тарасова

Загальна характеристика творчої діяльності М.І.Тарасова (1902-1975).Утвердження на сцені художньо-естетичних принципів академізму чоловічого класичного танцю. Фундаментальна праця „Классический танець. Школа мужского исполнительства”.


Праця вітчизняного педагога-хореографа Л. Ю. Цвєткової „Методика класичного танцю”

Загальна характеристика творчої і педагогічної діяльності Л. Ю. Цвєткової. Вихованка Київського хореографічного училища (1957-1966): клас викладачів, заслуженої артистки Казахської РСР З. К. Плужнікової, заслуженого працівника культури Є. В. Зайцева у Київському державному інституті культури ім. О. Є. Корнійчука (1970-1974): клас викладачів заслуженого діяча мистецтв України К. Ю. Василенка, заслуженої артистки України Г. О. Березової, заслуженого артиста України М. П. Моткова, доцента В. О. Каміна.

Упродовж 1995 - 1999 рр. – завідувач кафедри народної хореографії. З 1998 р. і дотепер – декан факультету режисури і хореографії. Автор підручника „Методика викладання класичного танцю”, розрахованого на студентську і педагогічну аудиторію. Урахування терміну навчання зі спеціальності в межах вузівської програми. Згрупування навчального матеріалу з огляду на його поетапне засвоєння. Розгляд методичних засад викладання дисципліни з детальним аналізом методики виконання ряду базових рухів і прав класичного танцю. Поступове ускладнення в ході занять біля станка і на середині залу. Включення практичних рекомендацій щодо підготовки і складання як окремих комбінацій, так і уроку класичного танцю. Критерії оцінки фахових знань і практичних навичок студентів. Показники підсумкового контролю.

Підручник Л.Ю.Цвєткової – перша фундаментальна праця з методики класичного танцю в Україні.


Методика побудови уроку класичного танцю

Виховання навичок побудови уроку класичного танцю. Побудова комбінацій біля станка з урахуванням рівня складності та обсягу програми ІІІ курсу. Об’єднання декількох рухів в одній комбінації у вправах на середині залу. Основні вправи battement tendu, battement tendu jetе, вattement fondu, grand battement jetе. Баланс напрямків рухів екзерсису, обертань, підйом на півпальці при виконанні комбінованих завдань, використання допоміжних і зв”язуючих елементів при складанні вправ біля станка і на середині залу. 5-6 вправ аllegro. Обговорення уроку з викладачем. Апробація у студентській групі. Визначення мети, завдання всього уроку і кожної її частини. Показ комбінацій з музичною розкладкою, назвою елементів і рухів. Дотримання манери спілкування. Стисле і кваліфіковане пояснення сутності комбінації. Визначення помилок і прийоми їх подолання.



Опанування позицій рук.

Руки як важливий технічний елемент виконавського мистецтва. Функції рук. Вивчення і практичне засвоєння позицій рук і найпростіших варіантів їх переведення з однієї позиції в іншу - з перших днів навчання. Освоєння групування пальців для подальшого завершення малюнку пози. Вивчення позицій рук на середині залу, стоячи у першій позиції. Вправи для однієї руки, пізніше – для обох рук. Підготовче положення і три позиції рук. Методика опанування підготовчим положенням рук, І, ІІІ і ІІ позиціями. Положення кисті. Відмінність між положенням кисті arrondi (кисть округлена, тобто долонь ніби підхоплена) і allonge (кисть подовжена). Прийоми відпрацювання двох положень. Збереження м”якості і плавності ліній. Розвиток виразності рук – координації, пластичності, природності. Port de bras - вправи для рук. Руки як виразний засіб класичного танцю.


Методика вивчення рухів розділу allegro

Allegro - виразний засіб класичного танцю. Стрибки найбільш складна і важка частина навчального процесу в класичному танці. Класифікація стрибків за формою, групами, видами і їх різновиди. Форми стрибків: малі, середні, великі. Групи стрибків: з двох ніг на дві; з двох ніг на одну; з однієї ноги на дві, на одній нозі. Види стрибків: pas assamblе, pas jetе, pas chat їх різновиди. Технологія стрибка: відштовхування, взліт, завершення. Послідовність вивчення. Методика виконання стрибка. Роль і значення demi-pliе. В техниці виконання стрибка. Узгодженість рухів голови, рук, корпусу і ніг – головна умова грамотного і виразного стрибка.

Засвоєння техніки ускладнених стрибків як домінуючий фактор розвитку віртуозності виконавської майстерності. Технологія виконання різних видів стрибка. Визначення поняття „підхват” у технології виконання великих стрибків. Різноманітність варіантів завершення стрибка в структурі складних видів. Роль і значення зв”язуючих і допоміжних рухів класичного танцю в процесі засвоєння методики виконання складних стрибків. Методика виконання різних видів стрибків.

Великі стрибки - складова частина allegro. Визначення понять „елевація” і „балон”. Елевація і балон як засіб досягнення віртуозності виконання рухів allegro. Розвиток елевації і балону в процесі засвоєння великих стрибків класичного танцю розділу allegro. Важливість рук у технології підхвату. Особливість темпової структури виконання. Методика виконання великих стрибків.
Методична спадщина школи класичного танцю

Значення підручника А. Я. Ваганової «Основы классического танца» (1934) для подальшого розвитку методики класичного танцю. Особливості викладання рухів класичного танцю в І–ІІІ класах: Н. П. Базарова, В. П. Мей «Азбука классического танца» та ІV–V класах: Н. П. Базарова «Классический танец». Визначення та характеристика основних етапів вивчення рухів за принципом «від простого до складного» В. Костровицької, О. А. Писарєва «Школа классического танца». М. І. Тарасов «Классический танец» – особливості викладання класичного танцю в чоловічому класі.

Аналіз навчально-методичних посібників для вищих навчальних закладів. В. А. Звьоздочкіна «Классический танец» (2003) та Л. Ю. Цвєткова «Методика викладання класичного танцю» (2005).

Головні принципи побудови уроків класичного танцю на різних етапах навчання в хореографічному училищі: В. С. Костровицька «100 уроков классического танца», С. М. Головкіна «Уроки классического танца в старших классах» та Л. Зіхлінська, В. П. Мей «Первые шаги».


Функції класичного екзерсису на середині залу.

Схема простору розташування залу. Положення корпусу, ніг, рук, голови на середині залу. Визначення понять еn face, еpaulement, croisе, effaсе. Трансформація вивчення послідовності рухів класичного танцю біля станка на середині залу. Динаміка розвитку рухів класичного танцю на середині залу еn face, croisе, effaсе на pliе, relevе, en tournant. Тривалість навчальної комбінації на середині залу від 8 до 16 тактів. Музичний розмір 2/4, ¾, 4/4. Темп, характер музичного матеріалу. Музичний матеріал – імпровізація або музична література.


Прийоми розвитку рухів класичного танцю біля станка

Головні прийоми розвитку рухів класичного танцю. Дидактичний принцип у процесі варіативності, логічності навчальних комбінацій біля станка. Принцип повторення як головного домінуючого фактора якості засвоєння навчального матеріалу під час навчання. Загальна лінія розвитку комбінованих завдань – лейтмотив методичної цілісності уроку. Збільшення об’єму і ускладнення рухів навчального матеріалу у вправах біля станка.


Координація як неодмінна умова оволодіння школою класичного танцю.

Координація - це взаємодія роботи ніг, рук, тулуба і голови. Навички координації виробляють класичніport de bras. Пози класичного танцю. Переходи пози в позу. Основа розвитку координації є рух класичного танцю temps lie.


Прийоми розвитку рухів класичного танцю на середині залу

Визначення поняття „поза класичного танцю”. Поза класичного як фактор розвитку рухів класичного танцю. Визначення форм поз класичного танцю: малі, середні, великі. Види поз класичного: croise, efface et ecarte. Класифікація поз класичного танцю Arabesques: І, ІІ, ІІІ, ІУ.

Руки як „мовний засіб” поз класичного танцю. Temps lie як головна вправа, що розвиває прийоми і техніку виконання поз класичного танцю. Види temps lie. Adagio – як засіб оволодіння позами класичного танцю.

Port de bras – комплекс рухів, спрямований на виховання виконавської майстерності. Види рort de bras. Робота над розвитком виразності поз класичного танцю.



Музичне оформлення уроку класичного танцю

Роль музики, її образного та емоційного змісту для виховання виразності виконання. Мета музичного оформлення.

Ясність, дохідливість, завершеність мелодій, чіткість метроритмічних формул, змістовність – необхідні вимоги до музичного оформлення. Методи музичного оформлення уроку класичного танцю: використання музичної літератури, імпровізація.

Три компоненти музикальності за визначенням відомого педагога М. І. Тарасова. Узгодженість рухів танцюриста з музичним ритмом. Захоплення, сприйняття теми-мелодії і інтонацій музичної теми та художнє їх втілення у танці.


Оберти як виразний засіб класичного танцю

Оберти як виразний засіб класичного танцю. Півповороти і повороти як навчальний і головний елемент умінь точно орієнтуватись у просторі. Поняття напрямів «en dehors et en dedans» у технології виконання півповоротів і поворотів. Методика вичення півповоротів і поворотів на двох ногах. Узгодженість рухів голови, рук, корпусу і ніг – головна умова техніки виконання півповоротів і поворотів на двох ногах. Системний підхід у практиці виконання півповоротів і поворотів.

Класифікація обертів за формою, групвми. Видами і їх різновидами характеру. Види обертів: pirouettes, tours, fouettés. Визначення термінів: «pirouette», «tours», «fouettés». Роль pirouettes tours, fouettés в системі класичного танцю. Стійкість як головний елемент техніки виконання обертів. Оберти як засіб уміння точно орієнтуватись у просторі. Форми обертів: малі (petit), великі (grand). Ділення обертів: par terre et en 1΄air.

Методика виконання обертів. Прийоми і технологія виконання обертів: поштовх, оберт. Завершення. Відмінні особливості темпового і кількісного виконання оберті. Роль і значення preparations у технології вивчення обертів. Порядок вивчення рухів обертів.


Методика вивчення головних рухів класичного танцю

Значення рухів класичного танцю в процесі розвитку вмінь і навичок виконавської майстерності. Роль і значення постановки корпусу, ніг, рук, голови в процесі засвоєння рухів класичного танцю. Правила постановки корпуса. Позиції ніг в класичному танці. Методика вивчення позицій ніг. Послідовність вивчення позицій ніг.

Руки як важливий технічний елемент виконавського мистецтва. Функції рук. Функції кистей рук. Положення та прийоми рук. Розвиток виразності рук – координації, пластичності, природності. Методика постановки рук.

Схема простору розташування залу. Положення корпусу, ніг, рук, голови на середині залу. Визначення понять еn face, еpaulement, croisе, effaсе. Трансформація вивчення послідовності рухів класичного танцю біля станка на середині залу. Динаміка розвитку рухів класичного танцю на середині залу еn face, croisе, effaсе на pliе, relevе, en tournant. Тривалість навчальної комбінації на середині залу від 8 до 16 тактів. Музичний розмір 2/4, ¾, 4/4. Темп, характер музичного матеріалу. Музичний матеріал – імпровізація або музична література.


Методи хореографічного навчання.

    • Вербальний;

    • Практичний;

    • Перегляд відео-матеріалу;

    • аналіз літературних джерел.



ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ CONTEMPORARY
Трансформація рухів класичного екзерсису в уроці contemporary.

Аналогія з позиціями класичного танцю рук та ніг.



  • позиції рук

  • позиція ніг.

Положення кисті у різних варіантах.

Варіанти зміни:



  • demi grand plie;

  • battement tendu, battement jete

  • rond de jambe parter terre

  • battement fondu

  • battement developpe

  • grand battement

Зміни у розвитку уроку «Алегро» та «Обертання» .
Основні розділи уроку contemporary.

До основних розділів уроку входять:



  • розігрів

  • ізоляція

  • партер

  • адажіо

  • крос

  • комбінації

Коротко охарактеризувати кожний розділ.
Вправи для розвитку рухливості корпусу у contemporary.

Види рухливості корпусу, які використовуються на протязі всього уроку, а саме «розігрів», «адажіо»і в «партері» і в «кросі»

Види рухів: нахили торсу з прямою спиною, вигини корпусу, спіралі, «хвиля», contraction, release, high release

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ СУЧАСНИХ НАПРЯМІВ ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА
Основні принципи рухів у модерн-джаз танцю.

Принципи руху джаз-танцю: Використання в танці пози коллапса.

Активне переміщення виконавця у просторі як в горизонтальній площині, так і в вертикальній. Ізольовані рухи різних частин тіла.

Використання складних ритмічних та синкопованих рухів. Поліритмія танцю.

Комбінування та взаємопроникнення музики та танцю. Індивідуальні імпровізаціі в танці. Функціоналізм танцю.
Основні етапи розвитку модерн-танцю

Поняття модерн-танцю як назви нового напряму хореографії, початок ХХ століття. Змінювання відповідно до творчості персоналій, які практикували цей напрям. Індивідуальні різновиди стилі, школи та техніки. «Піонери» танцю-модерн: Айседора Дункан, Марта Грехем, Дорис Хемфри, Тед Шоун, Ханя Хольм тощо. Наступна хвиля змін у модерн-танці, 50-60 рр.: Мерс Каннінгем, Хосе Лимон, Пол Тейлор, Алвин Айлі. Кінець ХХ ст.: оновлений модерн-танець у творчості Тріші Браун, Мередіт Монк, Моріса Бежара, Ролана Петі, Іржі Іліана, Піни Бауш, Уільяма Форсайта, Бриги Кульберг, Матс Ека тощо.


Загальні риси музично-танцювального напряму «диско».

Соціальні та політичні причини виникнення стилю диско. Популярні виконавці диско: Бі Джиз, Аманда Лір, Боні-М, Донна Салмер, Джеймс Браун. Атрибути диско: мода, слова та висловлювання молоді, музичні інструменти, дискотеки.

Характерні особливості стилю М. Джексона. Створені Джексоном танцювальні рухи як невід’ємний елемент його виступів.

Особливості індивідуального стилю Мадонни – Wannabe. Поєднання пластики й акцентованих рухів корпусу з базовими елементами диско. Механіка взаємодії різних частин тіла (корпуса, тазу, рук, ніг).


Методика побудови уроку в джаз-танці.

Мета і завдання заняття з джаз-танцю. План заняття. Розділи: розігрів, ізоляція, вправи для хребта, рівні, переміщення в просторі, комбінація або імпровізація. Вивчення видів переміщень в джаз-танці. Вивчення видів, назв і техніки виконання різноманітних кроків джаз-танцю. Вивчення нетрадиційних видів переміщень (падіння, акробатичні елементи, переміщення з опорою рук об підлогу). Оволодіння технікою різноманітних видів переміщень.


Взаємовплив і взаємозбагачення модерн-джаз та класичного танцю.

Використання в модерн-джаз танці поз и положень класичного танцю. Використання классичного як універсальної системи підготовки танцорів.

Використання в класичному танці різномаїття позицій корпуса і хребта із модерн-джаз танцю.


4. Сучасна хореографія
Питання та завдання побудовані на основі таких фахових дисциплін:


  • Мистецтво балетмейстера;

  • Методика виконання класичного танцю;

  • Теорія та методика викладання модерн-джаз танцю;

  • Теорія та методика викладання contemporary dance;

  • Теорія та методика викладання популярних танцювальних стилів.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал