Програма для загальноосвітніх навчальних закладів



Сторінка6/6
Дата конвертації25.12.2016
Розмір1.2 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6

Навчальний матеріал кожного курсу у програмі розподілений на теми, для кожної з яких визначені орієнтовні часові межі. Кожну тему завершує урок тематичного оцінювання, на який виділено окрему годину. У програмі передбачено вступні уроки до кожного курсу інтегрованого змісту, які сприяють формуванню в учнів цілісних історичних уявлень, встановленню наступності у вивченні української та всесвітньої історії, кращій організації пізнавальної діяльності учнів. На таких уроках учні мають познайомитись зі структурою та методичним апаратом відповідного підручника та іншими видами джерел інформації з курсу (текстами, фрагментами історичної літератури, письмовими та речовими історичними джерелами, ілюстраціями, фондами та експонатами музеїв, історичними пам’ятками).

Наприкінці кожного курсу передбачено години резервного часу, які вчитель використовуватиме на власний розсуд.

Сучасні підходи до оцінювання, пов’язані з потребами особистісно орієнтованого характеру навчання та реального розвитку учня потребують від учителя насамперед чіткого формулювання завдань оцінювання. Такими завданнями вважаються:



  1. визначити рівень навчальних досягнень учнів;

  2. визначити найкращих за результатами учнів;

  3. стимулювати мотивацію учнів до навчання і отримання знань;

  4. визначити рівень здібностей учнів;

  5. визначити, чи є необхідність в додатковому навчанні або перенавчанні;

  6. поставити оцінки (в балах).

Методика перевірки знань, умінь та навичок має відповідати меті та методиці викладання курсу. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка умінь і навичок вимагає набагато більше часу, а оцінити виховний ефект програми безпосередньо на уроці, взагалі, навряд чи можливо. Цінності, особисте ставлення проявлятимуться в реальному житті; завдання ж учителя — надати учням можливість проявляти і захищати власну думку в будь-яких “навчальних ситуаціях” у класі та поза школою.

Оцінювання результатів навчання учнів історії за пропонованою програмою передбачає оцінювання засвоєних ними знань і сформованих умінь та навичок. Таке оцінювання можна провести, пропонуючи учням на уроках тематичного оцінювання усні запитання, письмові завдання, насамперед тестові. Завдання з вибором однієї відповіді з декількох дозволять перевірити такі знання і уміння учнів:



  1. знання дат, хронологічних меж, періодів найбільш важливих історичних подій і процесів;

  2. знання фактів — місця, обставин, учасників, результатів подій;

  3. співвіднесення одиничних фактів і типових загальних явищ;

  4. визначення характерних суттєвих рис історичних явищ і подій;

  5. групування (класифікація) фактів за вказаною ознакою;

  6. знання історичних понять термінів, їх визначень;

  7. розкриття причинно-наслідкових зв’язків між подіями.

Однак для перевірки таких елементів підготовки учнів з історії, як опрацювання (аналіз, застосування, оцінка) історичних джерел і документів, порівняння, співставлення, обґрунтування власного ставлення учня, його позиції, оцінки щодо історичної події, явища, діяча, тести виступають лише як частина прийомів контролю. Для підсумкової атестації учнів потрібно використовувати також такі форми контролю, як розгорнуті усні та письмові відповіді, есе, твори, дослідження, проекти тощо.

Досягнення передбачених даною програмою навчальних результатів можливе тільки за умов поєднання активних та інтерактивних форм, методів і технологій організації пізнавальної діяльності учнів на уроках як вітчизняної, так і всесвітньої історії. Певне розвантаження програм окремих курсів дозволяє учителю звернути увагу на розвиток пізнавальних можливостей учнів, їхніх особистісних рис та характеристик, основних компетентностей.

Впровадження програми має ґрунтуватися на новій педагогічній етиці, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво. Ця етика утверджує не рольове, а особистісне спілкування (підтримка, співпереживання, утвердження людської гідності, довіра), зумовлює використання особистісного діалогу як домінуючої форми навчального спілкування, спонукає до обміну думок, вражень, моделювання життєвих ситуацій, включає спеціально структуровані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання. Принципово важливою є орієнтація на розвиток творчості, творчої активності, творчого мислення, здібності до адекватної діяльності в нових умовах.

Програма складена таким чином, щоб максимально спростити роботу вчителя під час підготовки до навчальних занять.



Орієнтуючись на визначені в програмі вимоги до навчальних досягнень учнів та порівнюючи їх із пізнавальними здібностями школярів, учителі мають змогу у стислий термін:

  1. конкретизувати освітні та розвивальні цілі у планах-конспектах окремих навчальних занять, чітко сформулювавши їх як очікувані результати навчання;

  2. визначити основні методи і прийоми діяльності учнів під час навчання;

  3. створити систему оцінювання і моніторингу навчальних досягнень учнів від комплексу завдань, спрямованих на визначення рівня знань і сформованості певних умінь під час безпосереднього вивчення учнем навчального матеріалу, до завдань тематичної та підсумкової атестації;

  4. коригувати навчальний процес згідно з визначеними тенденціями;

  5. вибрати найбільш придатні для досягнення очікуваних результатів навчальні посібники та засоби навчання.

Користуючись програмою, учні ознайомлюються з визначеними вимогами до навчальних досягнень, що дозволяє їм:

  1. зробити процес навчання більш мотивованим і цілеспрямованим;

  2. організувати самоконтроль за особистим просуванням у навчанні;

  3. залучати додаткові внутрішні резерви і допоміжні методичні засоби для покращення результатів навчальної діяльності;

  4. активізувати пізнавальну діяльність.

Спираючись на програмні вимоги, батьки учнів отримують можливість:

  1. визначити відповідність рівня навчальних досягнень своїх дітей загальним вимогам програми;

  2. створити умови для покращення результатів навчання дітей;

  3. вибрати відповідну до індивідуальних особливостей дитини систему викладання;

  4. отримати індивідуальні рекомендації щодо покращення результатів навчальної діяльності дитини та визначення індивідуальної траєкторії її навчання.

Програма зорієнтована на кінцевий результат навчання і дозволяє адміністрації школи:

  1. створити більш об’єктивну систему моніторингу як діяльності вчителя, так і просування учнів у навчанні;

  2. впливати на результати навчальної діяльності через закладені у програмі важелі, виходячи із внутрішніх резервів;

  3. консолідувати навчально-виховні зусилля батьків, учнів, школи, конкретного вчителя у створенні оптимальних умов для розкриття здібностей та інтелектуального зростання особистості учня.

Програма дозволяє широко залучити до навчання історії психологічну науку та за допомогою шкільного психолога:

  1. розробити для учнів, їх батьків та вчителів рекомендації з розвитку пізнавальних можливостей учнів і покращення на їх основі результатів навчальної діяльності;

  2. допомогти вчителеві у здійсненні моніторингу власної діяльності.


Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з історії
Під час оцінювання навчальних досягнень з історії враховується:

  • рівень оволодіння історичними знаннями; знання хронологічних меж періодів, найважливіших історичних подій і процесів; визначення характерних суттєвих рис історичних явищ і подій;

  • рівень умінь групування (класифікації) фактів за вказаною ознакою, розкриття причинно-наслідкових зв’язків між подіями;

  • рівень оволодіння практичними уміннями та навичками роботи з історичними джерелами; обґрунтування власного ставлення учня щодо історичної події, явища, діяча.

Всівидиоцінюваннянавчальнихдосягненьучнівздійснюються за критеріями, наведеними в таблиці.


Рівні навчальних досягнень

Бали

Критерії навчальних досягнень учнів

І. Початко

вий


1

Учень може назвати одну-дві події, дати, історичні постаті чи історико-географічні об’єкти.




2

Учень називає декілька подій, дат, історичних постатей або історико-географічних об’єктів; вибирає правильний варіант відповіді на рівні «так - ні»; має загальне уявлення про лічбу часу в історії.




3

Учень може двома-трьома простими реченнями розповісти про історичну подію чи постать; впізнати її за описом; співвіднести рік зі століттям, століття - з тисячоліттям ; має загальне уявлення про історичну карту.

ІІ. Середній

4

Учень може репродуктивно відтворити невелику частину навчального матеріалу теми, пояснюючи історичні терміни, подані у тексті підручника, називаючи одну-дві основні дати; показуючи на карті історико-географічний об’єкт.




5

Учень з допомогою вчителя може відтворити основний зміст навчальної теми, визначати окремі ознаки історичних понять, називати основні дати; показувати на історичній карті основні місця подій.




6

Учень може самостійно відтворювати фактичний матеріал теми, давати стислу характеристику історичній постаті, встановлювати послідовність подій; користуватись за допомогою вчителя наочними та текстовими джерелами історичної інформації.

ІІІ. Достатній

7

Учень послідовно і логічно відтворює навчальний матеріал теми, виявляє розуміння історичної термінології, характеризує події (причини, наслідки, значення), виокремлює деякі ознаки явищ та процесів; «читає» історичні карти з допомогою їх легенди; використовує історичні документи як джерело знань.




8

Учень володіє навчальним матеріалом і використовує знання за аналогією, дає правильне визначення історичних понять, аналізує описані історичні факти, порівнює однорідні історичні явища, визначає причинно-наслідкові зв’язки між ними, встановлює синхронність подій у межах теми; дає словесний опис історичних об’єктів, використовуючи легенду карти.




9

Учень вільно оперує навчальним матеріалом, узагальнює окремі факти і формулює нескладні висновки, обґрунтовуючи їх конкретними фактами; дає порівняльну характеристику історичних явищ, самостійно встановлює причинно-наслідкові зв’язки; синхронізує події у межах курсу, аналізує зміст історичної карти.

ІV. Високий

10

Учень використовує набуті знання для вирішення нової навчальної проблеми; виявляє розуміння історичних процесів; робить аргументовані висновки, спираючись на широку джерельну базу; рецензує відповіді учнів; співставляє і систематизує дані історичних карт; синхронізує події вітчизняної та всесвітньої історії.




11

Учень володіє глибокими знаннями, може вільно та аргументовано висловлювати власні судження, аналізувати історичну інформацію, співвідносити історичні процеси з періодом на основі наукової періодизації історії.




12

Учень у повному обсязі опанував програмовий матеріал, що дає йому змогу відповідно до вікових особливостей презентувати власну інтерпретацію історичних явищ.

Застосування на практиці критеріїв навчальних досягнень учнів потребує обов’язкового врахування вікових особливостей учнів та особливостей навчальних курсів. Природно, що загальна характеристика рівнів навчальних досягнень учнів матиме неоднакове втілення для учнів 5—6 класів чи, наприклад, одинадцятикласника. Так, має ряд особливостей пропедевтичний курс “Вступ до історії. 5-й клас”. Без її урахування застосування критеріїв неминуче призведе до переобтяження учнів.

КЛАСИФІКАЦІЯ УМІНЬ І НАВИЧОК УЧНІВ З ІСТОРІЇ

Уміння і навички

загальнОНАВЧАЛЬНІ

предметнО-ІСТОРИЧНІ

розумові

мовленнєві(усні та письмові)

хронологічні

картографічні

спеціальніі



ОСНОВНА ШКОЛА

  1. аналізувати інформацію;

  2. виділяти головні ідеї в тексті чи розповіді вчителя;

  3. синтезувати засвоєну інформацію;

  4. співставляти та порівнювати однотипні явища, інформацію з різних джерел;

  5. оцінювати окремі факти, події;

  6. формулювати нескладні висновки та узагальнення;

  7. аналізувати та узагальнювати;

  8. будувати доказ чи спростування;

  9. давати визначення понять на основі вивченого матеріалу;

  10. визначати головне та другорядне, об’єктивне та суб’єктивне;

  1. самостійно будувати відповідь, використовуючи різні джерела знань;

  2. давати усний відгук на відповідь однокласника;

  3. писати коротке оповiдання про подію;

  4. оцінювати власну відповідь;

  5. складати оповідання (письмово або усно) по картині;

  6. готувати повідомлення і доповіді та виступати перед однокласниками;

  7. брати участь в дискусії, аргументувати власну позицію з посиланням на джерело;

  8. давати усний відгук на повідомлення і доповіді інших учнів;

  1. визначати дати і хронологічні межі подій;

  2. співвідносити рік зі століттям, століття з тисячоліттям;

  3. співвідносити дати подій з певним перiодом історії;

  4. правильно користуватися лінією часу;

  5. встановлювати послiдовність та синхронність історичних подій;

  6. складати хронологічні таблиці;

  7. синхронізувати події історії України та всесвітньої історії;

  8. складати синхроністичні таблиці;

  1. визначати географічне положення країни, рельєф місцевості;

  2. показувати на карті місця історичних подій;

  3. читати історичну карту, правильно використовуючи знання легенди карти;

  4. виконувати завдання на контурній карті;

  5. використовувати карту як джерело інформації при характеристиці історичних подій, явищ, процесів;

  6. користуючись картою, визначати причини та наслідки історичних подій, пов’язані з геополiтичними чинниками і факторами навколишнього середовища;

  1. самостійно здобувати інформацію з тексту та позатекстових компонентів підручника з історії;

  2. аналізувати нескладні та адаптовані джерела історичної інформації;

  3. визначати, застосовувати історичні терміни та поняття, конкретизуючи поняття на прикладах чи визначаючи ознаки поняття на основі аналізу фактів;

  4. розповідати про історичні події й явища та описувати їх;

  5. давати історичну характеристику видатним діячам;

  6. формулювати емоційно-ціннісну оцінку історичних подій і діяльності історичних осіб;

  7. визначати причини, сутність, наслідки та значення історичних явищ та подій;

  1. складати порівняльну та узагальнюючу характеристику явищ, процесів;

  2. складати нескладні таблиці та схеми і будувати відповідь на основі схеми чи таблиці.

  1. складати різні типи планів;

  2. користуватись словниками;

  3. розповідати на основі плану.

  1. виділяти сутнісні ознаки історичного періоду чи етапу.

  1. використовувати картографічну інформацію для пояснення розвитку міжнародних відносин, полiтичних інтересів тієї чи іншої країни.

  1. висловлювати власну точку зору щодо історичної інформації й обґрунтовувати її;

  2. відокремлювати упереджену інформацію від неупередженої.

СТАРША ШКОЛА

  1. аналізувати, синтезувати та узагальнювати значний обсяг інформації у певній системі;

  2. оцінювати, порівнювати, пояснювати факти і явища дійсності на основі інформації, отриманої з різних джерел знань;

  3. користуватися науковою термінологією;

  4. застосовувати поняття як інструмент пізнання нового;

  5. порівнювати, пояснювати, узагальнювати та критично оцінювати факти та діяльність осіб, спираючись на набуті знання, власну систему цінностей;

  6. проводити нескладні дослідження.

  1. писати есе з викладенням власної позиції;

  2. висловлювати власну точку зору, формулювати і захищати власну позицію під час усної і письмової дискусії;

  3. брати участь в обговоренні історичних питань;

  4. готувати аналітичні доповіді, реферати та виступати перед однокласниками;

  5. давати розгорнуту рецензію на відповіді та виступи інших учнів;

  6. складати тези, розгорнутий та опорний конспект і будувати відповідь на цій основі;

  7. користуватись довідковою літературою та Інтернетом для самостійного пошуку інформації.

  1. розглядати суспільні явища у розвитку та в конкретно-історичних умовах певного часу;

  2. співставляти історичні події, явища з періодами (епохами), орієнтуватися в науковій періодизації історії;

  3. використовувати періодизацію як спосіб пізнання історичного процесу.

  1. аналізувати інформацію карти як джерело знань про геополітичні інтереси країн у конкретно-історичний період;

  2. аналізувати карту як джерело інформації про основні тенденції розвитку міжнародних відносин та місця в них України;

  3. на основі карти пояснювати причинно-наслідкові та інші зв’язки між подіями і явищами;

  4. характеризувати історичний процес та його регiональні особливості, спираючись на карту.

  1. визначати роль людського фактора в історії, давати багатогранну характеристику історичних особистостей, розкривати внутрішні мотиви їхніх дій, складати політичні та історичні портрети;

  2. виявляти протиріччя в позиціях, різні інтереси, потреби соціальних груп і окремих осіб та їх роль в історичному процесі;

  3. самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел та історичні факти, явища, події;

  4. критично аналізувати та оцінювати історичні джерела;

  5. виявляти тенденційну інформацію та пояснювати її необ’єктивність;

  6. оцінювати події та діяльність людей в історичному процесі з позиції загальнолюдських та національних цінностей.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал