Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів)



Сторінка5/5
Дата конвертації16.01.2017
Розмір0.6 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5



Мовна змістова лінія (90 годин, з них – 6 резервних)


Дата проведення уроку

п/п


К-ть

год.


Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




1.

2

Вступ.

Розвиток української мови.



Повторення вивченого у 8 класі.

Синтаксис простого речення. Просте неускладнене й ускладнене речення.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика. Удосконалення вмінь нормативного вживання вивчених мовних явищ. Складні випадки слововживання.

Текст (риторичний аспект). Підготовка виступу типу розповіді на основі особистих вражень. Використання цитування, уособлення як виражальних засобів усного і писемного мовлення.

Правопис Основні правила правопису (за вибором учителя).

Учень:

знає, як здійснювався розвиток української мови у процесі історичного становлення українського суспільства та його культури;

знаходить і розрізняє просте речення;

визначає його істотні ознаки;

правильно розставляє розділові знаки у простому реченні й обґрунтовує їх;

знаходить і виправляє помилки на вивчені правила.





2.

10

Пряма і непряма мова. Діалог

Способи передачі чужого мовлення. Пряма і непряма мова. Поняття про невласне пряму мову. Заміна прямої мови непрямою та непрямої — авторською.

Діалог.

Цитата. Особливості й способи цитування.



Правопис. Розділові знаки при прямій мові, діалозі, цитаті.

Внутрішньопредметні зв'язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика. Практичне засвоєння різних способів передачі чужого мовлення. Уникнення помилок, які
полягають у сплутуванні прямої і непрямої мови. Оволодіння різними способами цитування. Виразне читання текстів з прямою мовою, діалогом. Синоніміка різних способів передачі прямої мови. Інтонація речень з прямою мовою, діалогом.

Текст (риторичний аспект). Вживання різноманітних конструкцій з прямою і непрямою мовою (у формі діалогу).

Учень:

знаходить пряму, непряму і невласне пряму мову, діалог, цитату;

правильно розставляє розділові знаки при прямій мові, діалозі, цитатах;

замінює пряму мову непрямою і навпаки;

виразно читає текст із прямого мовою, діалогом, цитатами;

правильно використовує пряму мову, діалог, цитати у зв'язному мовленні;

виділяє та обґрунтовує пунктограми при прямій мові;

вдосконалює будову розповідного тексту з метою зацікавити слухачів, використовуючи засоби зв'язку речень у тексті;

правильно будує висловлювання на певну соціокультурну тему, використовуючи відповідну його структуру, вивчені засоби зв'язку речень, добираючи із синонімів найбільш відповідні обраному стилю і ситуації спілкування.




Міжпредметні зв'язки. Стилістичні особливості прямої, непрямої мови та діалогу в художньому творі; внутрішній монолог. Мова персонажа в діалозі та словах автора (література).Цитати в науковому стилі (історія, література, географія).




3.

4

Складне речення і його ознаки

Складні речення без сполучників, із сурядним і підрядним зв'язком. Засоби зв'язку частин складного речення: сполучники, сполучні слова, інтонація, порядок речень, співвідносність форм дієслів-присудків. Типи складних речень. Сурядність і підрядність у складному реченні зі сполучниками. Смислові зв'язки між частинами складного речення.


Правопис. Розділові знаки між частинами складного речення.
Внутрішньопредметні зв'язки
Лексикологія і фразеологія.
Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову складного речення.

Культура мовлення і стилістика. Інтонація складного речення. Синоніміка складносурядного речення і простих речень.

Текст (риторичний аспект). Використання складних речень у текстах художнього, наукового, публіцистичного стилів.


Учень:

розрізняє структурні відмінності простих і складних речень, складних речень із сурядним і підрядним зв'язком;

знаходить у тексті складносурядні й складнопідрядні речення;

правильно розставляє розділові знаки між частинами складного речення і обґрунтовує їх;

визначає види складних речень (сполучникові й безсполучникові), засоби зв'язку між частинами речення у складному, межі частин у складному реченні, кількість граматичних основ у ньому;

відшукує і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

аналізує й оцінює виражальні можливості складного речення;

складає речення і мікротексти, використовуючи виражальні можливості складного речення.




Міжпредметні зв'язки. Опис у художньому творі (література).




4.

12

Складносурядне речення

Будова складносурядного речення. Засоби вираження синтаксичних і змістових відношень між частинами складносурядного речення. Єднальні, протиставні і розділові сполучники в складносурядному реченні. Синонімічність та антонімічність сполучників сурядності. Змістові відношення між частинами складносурядного речення: одночасність, послідовність, чергування, несумісність дій, протиставлення та ін. Розрізнення складносурядних речень і простих з однорідними членами та сполучниками.



Правопис. Розділові знаки між частинами складносурядного речення.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову складносурядних речень.

Культура мовлення і стилістика. Інтонація складносурядного речення. Правильне вживання сполучників сурядності для передачі змістових відношень між частинами складносурядного речення. Синонімічність складносурядних речень і простих з однорідними членами.

Текст (риторичний аспект). Використання складносурядних речень у текстах наукового, публіцистичного стилів.

Учень:

розрізняє структурні відмінності простих і складносурядних речень;

знаходить у тексті складносурядні речення й обґрунтовує засоби зв'язку та змістові відношення між його частинами;

конструює складносурядні речення;

правильно розставляє розділові знаки між частинами складносурядного речення й обґрунтовує їх;

відшукує і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

аналізує й оцінює виражальні можливості складносурядних речень та інших синонімічних конструкцій;

складає речення і мікротексти, використовуючи виражальні можливості складносурядного речення.





Міжпредметні зв'язки. Використання складносурядних речень для описів у художньому творі; градація як стилістична фігура (література).




5.

22

Складнопідрядне речення

Складнопідрядне речення з одним підрядним. Будова складнопідрядного речення. Головне й підрядне речення. Місце головного й підрядного в складному реченні. Підрядні речення, що залежать від певного члена головного речення і від головного речення загалом. Роль сполучників і сполучних слів у складнопідрядному реченні, їх синонімічність та омонімічність. Вказівні слова в головному реченні.

Основні типи підрядних речень. Означальні підрядні речення, їх структура. Сполучники і сполучні слова в реченнях з означальними підрядними. Займенниково-означальне речення.

З'ясувальні підрядні речення. Сполучники і сполучні слова в складнопідрядних реченнях з підрядними з'ясувальними. Співвідношення членів речення з підрядним з'ясувальним.

Обставинні підрядні речення. Різновиди підрядних обставинних речень: місця, часу, способу дії, міри і ступеня, порівняльні, причини, умови, мети, наслідкові, допустові. Сполучники й сполучні слова в складнопідрядних реченнях з обставинними підрядними реченнями. Розрізнення порівняльних зворотів і підрядних порівняльних речень.

Складнопідрядне речення з кількома підрядними. Супідрядність. Однорідна і неоднорідна супідрядність. Послідовна підрядність.



Правопис. Розділові знаки між головною і підрядною частинами складнопідрядного речення. Розділові знаки у складнопідрядному реченні з кількома підрядними частинами.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову складнопідрядних речень.

Культура мовлення і стилістика. Синоніміка сполучникових складних, складнопідрядних і простих речень з відокремленими членами. Інтонація складнопідрядного речення. Заміна означальних підрядних речень дієприкметниковим зворотом і навпаки. Синонімічність обставинних речень і дієприслівникового звороту. Заміна дієприслівникового звороту підрядним обставинним реченням і навпаки.

Практичне засвоєння структури складнопідрядних речень з одним і кількома підрядними. Усунення помилок у будові складних речень з одним і кількома підрядними, складних речень з підрядними означальними та наслідковими, у вживанні сполучників і сполучних слів для поєднання частин складнопідрядного речення. Використання синонімічних складнопідрядних речень і простих з відокремленими другорядними членами речення. Правильне інтонування складних речень з кількома підрядними.



Текст (риторичний аспект). Роль складнопідрядних речень у текстах наукового і публіцистичного стилів.

Учень:

знаходить складнопідрядне речення у тексті, у тому числі з кількома підрядними частинами;

визначає головну і підрядну частини, види складнопідрядних речень, їх істотні ознаки, межі головної і підрядної частин, кількість частин;

розрізняє сполучники і сполучні слова;

правильно розставляє коми між частинами складнопідрядного речення й обґрунтовує їх;

відшукує і виправляє помилки на вивчені правила;

правильно інтонує складнопідрядні речення; аналізує й порівнює виражальні можливості складнопідрядних речень та інших синонімічних конструкцій у текстах різних стилів;

конструює складнопідрядні речення різних видів;

замінює складнопідрядні речення з підрядними означальними та обставинними на прості речення з дієприкметниковим або дієприслівниковим зворотом; правильно вживає складнопідрядні речення в мовленні.

складає висловлювання в усній і письмовій формі на соціокультурну тему, використовуючи в них виражальні можливості складнопідрядних речень.





Міжпредметні зв'язки. Передача причиново-наслідкових зв'язків складнопідрядними реченнями в науковому стилі (історія, біологія, фізика та ін.). Використання складних речень з однорідною супідрядністю в художніх творах (література).




6.

8

Безсполучникове складне речення Смислові відношення і засоби зв'язку між частинами безсполучникового складного речення. Безсполучникові складні речення, синонімічні до сполучникових складносурядних і до сполучникових складнопідрядних речень.

Правопис. Розділові знаки між частинами безсполучникових складних речень.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення. Синоніміка складних синтаксичних конструкцій з простими. Правильне й доречне використання безсполучникових складних речень у зв'язному мовленні. Ознайомлення зі стилістичним забарвленням безсполучникових складних речень у порівнянні з синонімічними сполучниковими.

Текст (риторичний аспект). Використання безсполучникових складних речень у висловлюваннях розмовного, публіцистичного і художнього стилів.


Учень:

знаходить безсполучникові складні речення; визначає їх основні ознаки, смислові відношення між частинами безсполучникових складних речень; правильно розставляє розділові знаки між частинами безсполучникового складного речення й обґрунтовує їх; відшукує й виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

правильно інтонує безсполучникові складні речення;

аналізує й порівнює виражальні можливості безсполучникових складних речень із синонімічними синтаксичними конструкціями в невеликих текстах розмовного, публіцистичного і художнього стилів;

правильно будує безсполучникові складні речення з різними смисловими відношеннями між їх частинами;

правильно й доречно використовує безсполучникові складні речення в мовленні;

використовує їх виражальні можливості в усних і письмових висловлюваннях на певну соціокультурну тему.




Міжпредметні зв'язки. Опис у художньому творі (література).




7.

12

Складне багатокомпонентне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв'язку

Складні речення з різними видами зв'язку (сполучниковим і безсполучниковим). Різне поєднання сурядних і підрядних зв'язків у таких реченнях. Складні речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв'язком.

Період. Основні його ознаки. Структурні типи періоду. Особливості інтонації, розділові знаки між частинами періоду.

Складне синтаксичне ціле (ССЦ), його основні ознаки. ССЦ й абзац. Види і засоби міжфразового зв'язку. Актуальне членування речень у висловлюванні: відоме і нове.



Правопис Розділові знаки в складному реченні з різними видами сполучникового і безсполучникового зв'язку.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову складного багатокомпонентного речення з різними видами зв'язку.

Культура мовлення і стилістика. Використання складних речень з різними видами зв'язку в мовленні. Синоніміка складних синтаксичних конструкцій з простими.

Текст (риторичний аспект). Використання складних речень з різними видами сполучникового і безсполучникового зв'язку у текстах різних стилів.

Учень:

знаходить у тексті період та складне речення з різними видами зв'язку;

визначає їх основні ознаки і структуру;

правильно розставляє в них розділові знаки й обґрунтовує їх;

відшукує й виправляє помилки на вивчені правила; розрізняє вивчені пунктуаційні правила;

аналізує й зіставляє виражальні можливості складних речень з різними видами зв'язку і синонімічних конструкцій;

будує складні речення з різними видами зв'язку;

складає усні й письмові висловлювання публіцистичного і наукового стилів, доцільно використовуючи виражальні можливості складних синтаксичних конструкцій.





Міжпредметні зв'язки. Використання складних синтаксичних конструкцій у художніх описах, період у художніх творах (література).




8.

4

Лінгвістика тексту. Актуальне членування: дане і нове. Структура тексту. Складне синтаксичне ціле (ССЦ), його основні ознаки.

Правопис. Повторення вивчених пунктограм у простому і складному реченнях.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову ССЦ.

Культура мовлення і стилістика. Синоніміка синтаксичних конструкцій. Розподіл тексту на мікротеми. Співвідношення ССЦ з абзацом. Виразне читання тексту. Синоніміка складних синтаксичних конструкцій з простими.

Текст (риторичний аспект). Оптимальне структурування складних синтаксичних цілих у висловлюваннях, що належать до різних типів мовлення.

Учень:

розподіляє текст на мікротеми, здійснює членування речень у висловлюванні на відоме і нове;

розрізняє вивчені пунктуаційні правила;

аналізує виражальні засоби в складному синтаксичному цілому;

конструює невеликі тексти на певну тему, доцільно розподіляючи їх на ССЦ й абзаци відповідно до комунікативного задуму, використовуючи членування речень на відоме і нове для забезпечення оптимальної зв'язності текстів.





Міжпредметні зв'язки. Опис, розповідь і роздум у художньому творі (література).




9.

12

Узагальнення і систематизація вивченого в 5 – 9 класах

Звуки мови і знаки письма.

Вимова голосних і приголосних звуків у словах. Типи орфограм.

Уживання м'якого знака й апострофа.

Слово і його лексичне значення.

Групи слів за значенням, походженням і використанням.

Правопис відмінкових закінчень іменників і прикметників.

Правопис числівників і займенників.

Дієслово і його особливі форми (дієприкметники і дієприслівники).

Правопис особових закінчень дієслова.

Правопис прислівників.

Правопис складних слів.

Правопис службових частин мови.

Словосполучення. Речення і його граматична основа.



Правопис. Орфографія. Пунктуація.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика. Точність, багатство і різноманітність мовлення. Практичне використання синонімів, антонімів, вибір слова під час створення текстів. Значущі частини слова. Основні способи словотвору. Орфограми у префіксах і суфіксах. Частини мови. Рід, число іменників. Особливості вживання роду іменників. Морфологічна правильність мовлення. Практичне застосування: додержання правил змінювання слів, побудови словосполучень і речень. Букви н, нн у різних частинах мови. Не з різними частинами мови. Синтаксична правильність мовлення. Практичне використання фразеологічних словосполучень типу день у день, впадати в очі.

Текст (риторичний аспект). Синоніми в усному мовленні. Уживання фразеологізмів. Складання ділових паперів: заяви, автобіографії.

Учень:

розпізнає вивчені поняття, визначає їхні суттєві ознаки;

правильно будує й використовує в мовленні речення різних видів;

правильно розставляє розділові знаки відповідно до вивчених пунктуаційних правил;

відшукує й виправляє орфоепічні орфографічні та пунктуаційні помилки на вивчені правила;

здійснює самоконтроль за результатами навчальних досягнень.



Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу

Орієнтовні вимоги до вмінь

Сфери відношень

Тематика текстів


Теми висловлювань учнів

Я і українська мова та література.

Розвиток української мови.

"Спішу у храм святого слова". "Що таке мова". "Магія слова". "Сила чарівного слова". "Мова і пісня – дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати пильніше й відчайдушніше, ніж свої кордони". "Барви рідного слова".

Учень:

сприймає, аналізує, оцінює прочитані, вивчені чи почуті соціокультурні відомості про Україну й світ, добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної, експресивної, комунікативної чи іншої мети.



Я і національна історія та культура (звичаї, традиції, свята, культура взаємин).

Україна — від часів Київської Русі до сучасності.

"На тернистих шляхах нації". "Душа болить за рідну Україну". "Для того щоб створити щось красиве, треба нести красу в душі". "Достоїнства і вади українського національного характеру." "Береться мудрість не із заповітів". "Чорнобильські герої". "Традиції українського народу".

Я і ми (родина, народ, людство)

Українська громада, родина. Український національний характер. Основні галузі господарства: ремесла та народні художні промисли; транспорт. Поселення та житло. Найвизначніші постаті вітчизняної та світової культури.

"На кого я хотів (хотіла б) би бути схожим (схожою)". "Моя гімназія (школа, ліцей): минуле і сьогодення". "Поети – це біографи народу!" "Жінка дім тримає за три кути, а чоловік за один". "Усе довкола живе неньчиною присутністю". "Княгиня Ольга". "Батько – господар у домі".

Я і рідна природа.

Україна, її географічне положення, природні багатства. Природа різних регіонів України.

"Я вірю в майбутнє твоє, Україно!" "Степові озера". "Вікно у світ природи". "Рідний край".

Я і мистецтво (традиційне і професійне).

Основні галузі господарства: ремесла і народні художні промисли. Графіка, орнамент, музика й театр.

"Чарівний дивосвіт мистецтва". "Мої мистецькі уподобання". "Музика без'язика, проте людей вона збирає". "Мистецтво полеміки". "Реставрація пам'яток". "Тернистий шлях людини". "Сурогат мистецтва". "Андріївська церква".

Я як особистість.

Життєвий і професійний вибір особистості.

"Пізнай самого себе", "Мій професійний вибір". "Я — громадянин України." " Мій професійний вибір".

"Найважчий труд — це творення самого (самої) себе". "У кожної людини є доля".




Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія


Види умінь

Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів

Організаційно-контрольні

Учень самостійно:

усвідомлює і визначає мотив і мету власної пізнавальної і життєтворчої діяльності;

планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи; оцінює проміжні і кінцеві результати пізнавальної діяльності, вносить відповідні корективи.

Загальнопізнавальні

Учень самостійно:

аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;

порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;

робить висновки на основі спостережень;

виділяє головне з-поміж другорядного;

моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності.

Творчі

Учень самостійно:

уявляє словесно описані предмети і явища, фантазує на основі

сприйнятого;



прогнозує подальший розвиток певних явищ;

переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;

помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості;

усвідомлює будову предмета вивчення;

робить припущення щодо способу розв'язання певної проблеми;

добирає аргументи для його доведення;

спростовує хибні припущення і твердження.

Естетико-етичні

Учень:

помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, творах мистецтва, вчинках людей і результатах їхньої діяльності; спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, усувати помічені невідповідності; виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини; готовий прощати образи знайомій і незнайомій людині, усвідомлюючи їх недосконалість;

переконаний, що творити добро словом і ділом — обов'язок кожної людини.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал