Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів)



Сторінка3/5
Дата конвертації16.01.2017
Розмір0.6 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5


Мовна змістова лінія (90 годин, з них – 6 резервних)


Дата проведення уроку

п/п


К-ть

год.


Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




1.

2

Вступ. Розвиток української мови. Мова – найважливіший засіб пізнання, спілкування і впливу. Мовні норми. Мовленнєві помилки.

Учень:

знає, у чому полягає значення мови як найважливішого засобу пізнання, спілкування і впливу.




2.

4

Повторення та узагальнення вивченого. Розділи науки про мову та мовні одиниці. Частини мови. Самостійні частини мови, їх значення, морфологічні ознаки і синтаксична роль. Службові частини мови. Вигук. Принципи поділу іменників на відміни та групи. Відмінювання іменників та прикметників. Групи прикметників за значенням. Ступені порівняння прикметників. Написання відмінкових закінчень іменників та прикметників. Правила правопису складних прикметників.

Граматичні зв'язки числівників з іменниками. Орфограми в числівниках і займенниках. Особливості вживання займенників у мовленні. Дієвідмінювання дієслів. Написання особових закінчень дієслів. Способи творення та правопис прислівників.

Службові частини мови. Морфологічний аналіз. Правопис і виділення вигуків у тексті.

Внутрішньопредметні зв'язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів, фразеологізмів і крилатих висловів.


Учень:

розрізняє самостійні й службові частини мови за їх істотними ознаками;

правильно наголошує слова, що часто вживаються в усному мовленні з помилковим наголосом;

користується різними видами словників;

будує речення різних типів, використовуючи в них фразеологізми, прислів'я й крилаті вислови, передбачені мінімумом;

стилістично правильно використовує форми слів, що належать до різних частин мови відповідно до вивчених правил;

знаходить і виправляє пунктуаційні та орфографічні помилки на вивчені правила;

правильно і доцільно використовує вивчені поняття у власних висловлюваннях, зважаючи на особливості їх уживання в мовленні.




3.

4

Синтаксис і пунктуація

Синтаксис української мови як учення про будову речень і словосполучень. Основні одиниці синтаксису — речення і словосполучення.

Пунктуація як учення про систему правил уживання розділових знаків у тексті. Поняття пунктограми. Типи пунктограм.

Правопис. Розділові знаки в кінці речення (повторення).

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів та крилатих висловів. Граматика. Спостереження за використанням вивчених частин мови в ролі головного і залежного слів. Граматична помилка та її умовне позначення (практично).

Культура мовлення і стилістика. Практичне засвоєння словосполучень, у яких допускаються помилки у формі залежного слова; синоніміка словосполучень різної будови.

Узгодження прикметників з незмінюваними іменниками та іменниками спільного роду.



Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь стисло формулювати теми й мікротеми усних і письмових висловлювань у формі словосполучень. Риторичні запитання, виклад за допомогою запитань і відповідей.

Учень:

розрізняє словосполучення і речення;

правильно визначає головне і залежне слово у словосполученні, тип зв'язку між ними; розрізняє речення за метою висловлювання, емоційністю, кількістю граматичних основ, наявністю другорядних членів;

аналізує, конструює, використовує у мовленні словосполучення і речення вивчених типів;

обґрунтовує вживання розділових знаків в кінці речення;

правильно і доцільно використовує вивчені поняття у власних висловлюваннях, зважаючи на особливості їх уживання в мовленні.




4.

12

Словосполучення і речення

Словосполучення. Головні ознаки синтаксичного словосполучення. Відмінність синтаксичних словосполучень від лексичних і фразеологічних.

Будова словосполучень. Смислові відношення в словосполученні. Типи синтаксичних словосполучень за вираженням головного слова. Лексична і граматична сполучуваність слів.

Сурядний і підрядний зв'язки слів. Типи підрядного зв'язку: узгодження, керування, прилягання.

Прийменникові і безприйменникові словосполучення. Словосполучення з головним словом, що вимагає різних відмінкових форм, з прийменником і без нього.

Синонімічність словосполучень різного типу та словосполучень і слів.

Внутрішньопредметні зв'язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів, фразеологізмів та крилатих висловів.

Граматика. Способи зв'язку кількісних числівників з іменниками у називному, знахідному та непрямих відмінках. Визначення способів зв'язку слів у словосполученні.

Культура мовлення і стилістика. Граматична правильність мовлення. Запобігання помилкам в узгодженні й керуванні. Практичне засвоєння особливостей узгодження прикметника та інших частин мови з незмінюваними іменниками та іменниками спільного роду. Засвоєння словосполучень, у яких трапляються помилки у формі керованого слова, зокрема словосполучень, що розрізняються в українській та російській мовах, словосполучень із прийменниками по, у (в), з (із). Використання у мовленні синонімічних словосполучень та словосполучень і слів.

Речення як комунікативна одиниця. Основні ознаки речення: предикативність, інтонаційна і смислова завершеність, модальність.

Типи речень за метою висловлювання. Речення розповідні, питальні та спонукальні. Риторично-питальні, власне питальні, питально-спонукальні речення. Інтонаційні і структурні особливості розповідних, питальних і спонукальних речень. Розповідні, стверджувальні та заперечні речення. Загальнозаперечні і частковозаперечні речення.

Окличні речення: розповідно-окличні, питально-окличні, спонукально-окличні.

Поширені і непоширені речення.

Прості і складні речення.

Порядок слів у простому реченні. Інверсія в простих реченнях. Поняття про активний і пасивний зворот.



Правопис. Розділові знаки у простому і складному реченнях, а також у реченнях із однорідними членами, звертаннями, вставними словами, прямою мовою, при діалозі (повторення).

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів, прислів'їв та крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика.

Логічний наголос і порядок слів як засіб підвищення точності і виразності мовлення. Інтонація спонукальних і окличних речень, що передає різні емоційні відтінки значення; зворотний порядок слів як засіб виразності мовлення. Правильне інтонування речень різного типу. Інтонація в спонукальних та окличних реченнях з різними змістовими та емоційними відтінками. Уміння використовувати логічний наголос і порядок слів для підвищення точності й виразності мовлення. Використання риторичних запитань як виражального засобу мовлення. Синоніміка активних і пасивних зворотів.



Текст (риторичний аспект). Удосконалення будови і зв'язності розповідного й описового тексту. Використання означень і порівняльних зворотів. Особливості актуального членування речень. Самостійна робота над текстом.

Учень:

розрізняє головне і залежне слово у словосполученні;

визначає види словосполучень за приналежністю головного слова до певної частини мови; речення різних видів (за метою висловлювання, характером граматичної основи, кількістю граматичних основ);

інтонує правильно речення різних видів, беручи до уваги й логічний наголос для передачі різних змістових та емоційних відтінків значення;

аналізує й оцінює виражальні можливості словосполучень і речень різних видів;

правильно розставляє розділові знаки;

обґрунтовує їх уживання за допомогою вивчених правил;

знаходить і виправляє пунктуаційні і граматичні помилки;

конструює словосполучення і речення різних видів, у тому числі синонімічні;

редагує тексти, надаючи їм більшої виразності за допомогою вивчених мовних засобів;

використовує виражальні можливості речень вивчених видів у власному мовленні.





Міжпредметні зв'язки. Риторичні запитання в художньому тексті. Інверсія в художньому тексті (література).




5.

16

Просте речення. Двоскладне просте речення. Структурні особливості простого речення.

Складений присудок. Іменний складений присудок. Способи його вираження. Зв'язка в іменному складеному присудку. Форми іменної частини складеного присудка.

Дієслівний складений присудок. Способи вираження його. Характер зв'язки в дієслівному складеному присудку.

Зв'язок простого і складеного присудка з підметом.


Складний присудок.

Другорядні члени речення. Додаток, означення, обставини.

Додаток. Придієслівні та приіменні додатки. Прямі й непрямі додатки. Способи вираження їх.

Означення. Узгоджені і неузгоджені означення. Способи їх вираження. Розмежування неузгоджених означень і приіменних додатків.

Прикладка як різновид означення. Місце прикладки при означуваному слові. Дефіс при непоширеній прикладці. Прикладки, які беруться в лапки.

Обставини. Типи обставин за значенням. Способи вираження їх. Розрізнення обставин і додатків; обставин, додатків і неузгоджених означень. Порівняльний зворот. Виділення порівняльних зворотів комою.

Правопис. Тире між підметом і присудком. Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки. Виділення порівняльних зворотів комами.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика. Правильне вживання форм присудка при підметі, вираженому словосполученням або складноскороченим словом. Єдність видо-часових форм дієслів-присудків як засіб зв'язку речень у тексті.

Засвоєння складних випадків зв'язку підмета з присудком. Правильне вживання форм дієслова-присудка при підметі,


вираженому словосполученням, незмінюваним і складноскороченим словом. Семантико-стилістичні відтінки складених присудків з іменною частиною в називному, орудному й знахідному відмінках.

Уживання синонімічних узгоджених і неузгоджених означень, означень-епітетів. Зв'язок географічних назв із означуваним іменником. Використання обставин часу і місця для зв'язку речень у розповідних та описових текстах. Синонімічні та антонімічні обставини як засіб зв'язку в різного типу висловлюваннях. Стилістична роль означень і порівняльних зворотів у художньому й розмовному стилях.



Текст (риторичний аспект). Правильне вживання другорядних членів речення у мовленні. Роль другорядних членів речення у тексті.

Учень:

розрізняє головні й другорядні члени;

визначає види присудків, означень та обставин у реченнях, способи вираження підмета;

пише прикладки відповідно до орфографічних норм і обґрунтовує написання;

правильно розставляє розділові знаки між підметом і присудком і при порівняльних зворотах;

обґрунтовує їх за допомогою вивчених правил; знаходить і виправляє орфографічні та пунктуаційні помилки на вивчені правила;

аналізує будову простого двоскладного речення, будову тексту, засоби зв'язку речень у ньому;

оцінює виражальні можливості простого двоскладного речення у текстах різних стилів.





Міжпредметні зв'язки. Епітет і порівняння як художні прийоми (література).

Особливості вживання іменного складеного присудка в науковому стилі (історія, географія, фізика та ін.).






6.

8

Односкладні речення

Односкладні речення з головним членом, співвідносним із присудком: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні. Вираження головного члена в них.

Односкладні речення з головним членом, співвідносним із підметом (називні). Розрізнення називних речень і двоскладних з іменним складеним присудком, вираженим прикметником.

Поширені й непоширені односкладні речення.



Правопис. Тире в неповних реченнях.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів (у формі односкладних речень).
Культура мовлення і стилістика. Речення двоскладні й односкладні різних видів як синтаксичні синоніми. Уживання в описах називних речень для позначення часу і місця. Використання неповних речень у діалозі, а також у складних реченнях для уникнення невиправданих повторень. Додержання інтонації неповних речень.

Уживання односкладних речень з певною стилістичною настановою.



Текст (риторичний аспект). Використання ключових слів для підготовки усного і письмового переказу тексту-опису перлин вітчизняної та світової архітектури.

Учень:

виділяє односкладні речення з-поміж інших видів речень;

визначає види односкладних речень (у тому числі в складних реченнях);

оцінює виражальні можливості і роль односкладних речень у текстах художнього, розмовного, публіцистичного стилів;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

конструює односкладні речення вивчених видів;

правильно використовує їх у власному мовленні;

складає конспект ключових слів як змістову опору в процесі підготовки усного висловлювання;

правильно будує текст на соціокультурну тему, використовуючи виражальні можливості односкладних речень.





Міжпредметні зв'язки. Односкладні речення як виражальний засіб у художніх творах.

Узагальнено-особові речення в усній народній творчості – прислів'я (література).






7.

3

Неповне речення

Повні і неповні речення. Односкладні повні і неповні речення. Умови вживання неповних речень. Еліптичні речення.



Правопис. Тире в неповних реченнях. Поняття про слова-речення.

Культура мовлення. Інтонація в неповних реченнях. Уживання неповних речень з метою уникнення повторень. Неповні речення в художньому і розмовному стилях.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів (у формі неповних речень).


Учень:

виділяє неповні речення з-поміж інших видів речень, правильно аналізує неповні речення;

оцінює виражальні можливості і роль неповних речень у текстах художнього, розмовного, публіцистичного стилів;

правильно інтонує неповні речення;

ставить правильно тире в неповних реченнях;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

конструює неповні речення;

правильно й доречно використовує неповні речення у мовленні.




Міжпредметні зв'язки. Еліпсис як стилістична фігура (література).




8.

10

Речення з однорідними членами

Однорідні члени речення. Поширені й непоширені однорідні члени. Інтонація і сполучники сурядності (єднальні, протиставні, розділові, градаційні, приєднувальні) в реченнях з однорідними членами. Однорідні члени речення зі сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв'язком. Речення з кількома рядами однорідних членів.

Однорідні означення, відмінність їх від неоднорідних.
Правопис. Кома між однорідними членами. Синтаксична роль узагальнювальних слів.

Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами.



Двокрапка і тире в реченнях з узагальнювальними словами при однорідних членах речення.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів (з однорідними членами речення).

Культура мовлення і стилістика. Інтонація в реченнях з однорідними членами, в тому числі з узагальнювальними словами. Особливості зв'язку присудка з однорідними підметами, означення - з однорідними підметами, означення - з однорідними означуваними словами. Усунення логічних і граматичних помилок у реченнях з однорідними членами. Правильна побудова речень зі сполучниками не лише… а й, як… так і. Особливості різних способів поєднання однорідних членів. Синоніміка рядів однорідних членів з різними типами зв'язку між ними.

Текст (риторичний аспект). Використання однорідних членів речення в текстах офіційно-ділового, наукового і художнього стилів.

Учень:

знаходить речення з однорідними членами (непоширеними й поширеними), з узагальнювальними словами, різними рядами однорідних членів в одному реченні;

правильно розставляє розділові знаки при однорідних членах речення та обґрунтовує їх;

знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;

правильно інтонує речення з однорідними членами;

аналізує й оцінює виражальні можливості речень з однорідними членами з різних стилях мовлення;

конструює речення, до складу яких входять однорідні члени з різними типами зв'язку між ними, зокрема з парними сполучниками, узагальнювальними словами при однорідних членах;

будує висловлювання в різних стилях мовлення, використовуючи виражальні можливості речень з однорідними членами в усному і писемному мовленні.





Міжпредметні зв'язки. Ряди різних за характером слів у ролі однорідних членів як засіб художньої виразності, однорідні означення – епітети (література).





9.

10

Речення із звертаннями, вставними словами, словосполученнями, реченнями. Звертання поширені і непоширені. Способи вираження звертання. Інтонація речень із звертанням. Риторичні звертання. Правопис. Розділові знаки при звертанні. Поняття про вокативні речення.

Правопис. Розділові знаки при звертанні, вставних словах, словосполученнях і реченнях.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика. Використання звертань і вставних слів для передачі ставлення до адресата. Синоніміка вставних слів і речень у тексті. Правильне інтонування речень із вставними словами, словосполученнями і реченнями.
Особливості використання вставних слів, словосполучень
і речень у різних стилях. Уживання вставних слів, словосполучень і речень для передачі ставлення до висловленої думки, принагідного зауваження.

Текст (риторичний аспект). Використання морфологічних і синтаксичних засобів привернення уваги слухачів і вираження особистого ставлення до висловлюваного.

Учень:

знаходить звертання, вставні слова (словосполучення, речення)
у реченні;

аналізує й оцінює виражальні можливості речень із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями) в тексті;

правильно розставляє розділові знаки при звертаннях, вставних словах (словосполученнях, реченнях) й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє помилки на вивчені пунктуаційні правила;

конструює й інтонує правильно речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями); використовує виражальні можливості речень зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями) в усному і писемному мовленні.




Міжпредметні зв'язки. Риторичне звертання. Виражальний засіб у художніх творах (література). Використання вставних слів для зв'язку частин наукового тексту (математика, фізика, хімія, історія та ін.).




10.

14

Речення з відокремленими членами

Поняття про відокремлення. Основні умови відокремлення другорядних членів речення.

Відокремлені узгоджені означення. Поширене відокремлене означення, виражене дієприкметниковим і прикметниковим зворотами.

Неузгоджені відокремлені означення. Правопис. Розділові знаки при відокремлених означеннях.

Відокремлена прикладка як особлива форма означення. Вираження поширених і непоширених відокремлених прикладок.

Відокремлення додатків із словами крім, окрім, за винятком.

Відокремлені обставини. Способи вираження поширених і непоширених відокремлених обставин. Поширена відокремлена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом.

Уточнювальні слова і словосполучення. Способи вираження уточнювальних слів і словосполучень, їх синтаксична роль.



Правопис. Розділові знаки при відокремлених членах.

Внутрішньопредметні зв'язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів (з відокремленими членами речення).

Культура мовлення і стилістика. Правильна побудова речень з дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами. Інтонаційне оформлення речень з відокремленими членами. Синоніміка простих речень з відокремленими членами і складних речень.

Роль відокремлених другорядних членів у текстах різних стилів.



Текст (риторичний аспект). Використання виражальних засобів фразеології та відокремлених членів речення в мовленні.

Учень:

знаходить відокремлені та уточнювальні члени в реченні;

правильно розставляє розділові знаки при відокремлених та уточнювальних членах речення та обґрунтовує їх;

знаходить і виправляє допущені пунктуаційні і граматичні помилки;

правильно інтонує речення з відокремленими та уточнювальними членами речення;

аналізує й оцінює виражальні можливості речень з відокремленими та уточнювальними членами в текстах різних стилів;

будує висловлювання в публіцистичному і науковому стилях, використовуючи виражальні можливості речень з відокремленими та уточнювальними членами речення в усному і писемному мовленні.





Міжпредметні зв'язки. Використання конструкцій з відокремленням у текстах художнього (література) і наукового (історія, географія, фізика, біологія та ін.) стилів. Уточнювальна, увиразнювальна роль відокремлених обставин у художніх творах (література).




11.

3

Повторення в кінці року відомостей про речення.

Правопис. Розділові знаки в простому реченні..

Внутрішньопредметні зв'язки.

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика. Точність, багатство і різноманітність мовлення. Практичне використання синонімів, антонімів, вибір слова під час створення текстів.

Учень:

розпізнає вивчені поняття, визначає їхні суттєві ознаки;

правильно будує й використовує в мовленні речення різних видів;

правильно розставляє розділові знаки відповідно до вивчених пунктуаційних правил;

здійснює самоконтроль за результатами навчальних досягнень.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал