Програма для вступу до магістратури для студентів польського



Сторінка1/3
Дата конвертації06.12.2016
Розмір0.66 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3
ПРОГРАМА

ДЛЯ ВСТУПУ ДО МАГІСТРАТУРИ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ПОЛЬСЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ

Затверджено рішенням Вченої ради філологічного факультету

Протокол від «18» лютого 2015 року № 5

«__ » ________ 2015 року Голова Вченої ради філологічного факультету

______________Будний В.В.

(підпис)

Програма фахових вступних випробувань

з польської мови

Фонетика і фонологія

  1. Предмет фонетики. Теоретичне і практичне значення вивчення фонетики. Три аспекти вивчення звуків мовлення. Органи мови та слуху і їх функції у процесі артикуляції та перцепції звуків мови. Звук як явище акустики. Акустичні властивості звуків.

  2. Система голосних: артикуляційна та акустична характеристика голосних, основні принципи класифікації голосних. Носові голосні, особливості їх артикуляції. Напівголосні (нескладотворчі) i та u. Артикуляційна та акустична характеристика приголосних. Основні принципи класифікації приголосних (за місцем, способом творення та участю голосових зв’язок у процесі артикуляції). М’які, тверді та пом’якшені звуки. Асинхронічна палатальність.

  3. Три фази звуків. Позиційні асиміляції звуків у процесі мовлення. Асиміляція в середині слова та на межі слів. “Живі” та “мертві” асиміляційні процеси. Прогресивні та регресивні асиміляції. Асиміляція за дзвінкістю-глухістю. Асиміляція за місцем творення. Асиміляція за способом творення. Вимова приголосних в абсолютному кінці слова. Спрощення в групах приголосних. Міжслівна фонетика: варшавська та краківська вимови. Транскрипція та її типи.

  4. Наголос у польській мові. Слова і форми з наголосом на третьому та четвертому з кінця складах. Проклітики та енклітики. Поняття складу. Види складів. Правила поділу слів на склади.

  5. Поняття про орфоепію орфоепічну норму. Кодифікація вимови.

  6. Основні тенденції розвитку фонетичної системи сучасної польської мови. Наголос, вагання наголосу.


Орфографія

  1. Основні принципи польської орфографії (фонетичний, морфологічний, історичний та умовний). Правила написання ó-u; правопис літер ą, ę та буквосполучень о, е + носовий приголосний; правила вживання літер i, j. Історичні передумови написання rz-ż, ch-h, ó-u.

  2. Правопис окремих типів дериватів (префікси z- (z-, s-, ś-), wz- (wz-, wez-, ws-, wes-), інших префіксів, що закінчуються на приголосний (bez-, nad-, ob-, od-, pod-, przed-, roz-, w-)); правила написання подвоєних приголосних; прикметники на -ski, -cki, -dzki; іменники на -stwo, -ctwo, -dztwo; іменники на -szczyzna, -cczyzna, -dczyzna.

  3. Правопис складних слів типу (lwipyszczek) написання разом та окремо утворень типу obco brzmiący, łatwo zrozumiały; правопис словосполучень типу artysta malarz, pies przewodnik; правопис складених прикметників; правопис числівника pół та

  4. wierć.

  5. Правила написання прийменникових конструкцій, дериватів, утворених від прийменникових словосполучень та складених прийменників. Правопис слів з префіксами слов’янського та іноземного походження (правопис префіксів niby-, quasi-). Правопис займенникових конструкцій. Написання складених займенників типу ten sam, taki sam. Правопис слова jak та indziej. Правопис часток (bądź, bodaj, byle, chyba, ci, co, lada, niеch, niechaj, no, oby, też, to, tu; -że, -ż, -li). Написання заперечної частки nie разом та окремо. Правопис -bym, -byś, -by, -byśmy, -byście.

  6. Уживання дефіса (правопис слів типу pseudo-Polak, eks-Amerykanin; написання географічних назв типу Bielsko-Biała; правопис складених прикметників типу biało-czerwony; правопис двочленних іменників типу laska-parasol, kupno-sprzedaż).

  7. Уживання великої та малої літери: синтаксичний, семантичний, емоційний принцип. Можливість варіантного написання.


Морфологія

  1. Предмет та обсяг морфології. Широке та вузьке розуміння морфології. Розділи морфології: словозміна (відміна та дієвідміна), словотвір, морфонологія та морфотактика. Проблема меж між одиницями словозміни та словотвору. Поняття морфеми, морфу і алломорфу. Лексичні, словотвірні, граматичні морфеми. Класифікації морфем. Функції морфем.

  2. Поняття слова. Критерії вирізнення слова. Слово: орфографічне; фонологічне; текстове; словникове; граматичне. Способи вирізнення слів за різними класифікаційними критеріями. Межі слова. Початкова форма слова. Лексичне та граматичне значення слова. Аналітичні та синтетичні граматичні форми.

  3. Поняття парадигми. Межі лексеми. Синкретизм як ідентичність форм у межах парадигми однієї лексеми. Граматична омонімія як ідентичність форм у межах парадигм різних лексем. Серійні й одиничні синкретизми. Синонімія граматичних форм. Функції граматичних синонімів.

  4. Проблема поділу слів на частини мови. Складні щодо класифікації розряди слів: можливі розв’язання. Традиційна („шкільна”) класифікація частин мови. Семантична класифікація частин мови Тадеуша Мілевського. Морфологічна класифікація частин мови Зиґмунта Салоні. Поняття про синтаксичну класифікацію частин мови (Роман Лясковський, Генрик Врубель). Класифікація частин мови в граматиці Януша Струтинського.

  5. Поняття граматичної (морфологічної) категорії. Типологія морфологічних категорій. Іменні та вербальні категорії; флексійні (парадигматичні) та класифікуючі (селективні) категорії; внутрішньотекстові (синтаксично залежні, первинно синтаксичні) і зовнішньотекстові (синтаксично незалежні, первинно семантичні) категорії; детермінуючі (синтаксично узалежнюючі) та детерміновані (синтаксично узалежнені) категорії.

  6. Морфологічна категорія роду. Відношення між граматичним родом та статтю денотатів. Проблема семантичності чи асемантичності категорії роду польських іменників. 5 граматичних родів у польській синтаксичній теорії родів. Проблема “чоловічо-тваринного” роду іменників типу trup, walc, fiat. Особливості реалізації форм знахідного відмінка однини іменників “чоловічо-тваринного” роду із нетваринним значенням. Суперечність між семантичним та синтаксичним критеріями класифікації родів. Проблема іменників подвійного роду. Омоніми типу ten boa, to boa. Стилістичні функції та нормативний статус деяких варіантних родових форм. Регіональне мотивування родових варіантів. Відмінності в реалізації категорії роду в польській та українській мовах.

  7. Морфологічна категорія числа. Вартості категоріі числа. Зовнішньотекстовий характер категорії числа іменників. Категорія числа іменників pluralia tantum i singularia tantum. Іменники, що піддаються лічбі, та іменники, що не піддаються лічбі, серед іменників pluralia tantum. Категорія числа власних назв. Уживання форм однини в узагальненому значенні. Відмінності в реалізації категорії числа в польській та українській мовах. Відмінювання іменників pluralia tantum.

  8. Морфологічна категорія відмінка. Проблема семантичності чи асемантичності відмінків. Теорія відмінків Єжи Куриловича: граматичні та конкретні відмінки. Чинники вибору одного із спільнофункційних відмінкових закінчень. Тверда та м’яка основи іменників. Іменники, основа яких закінчується на функціонально м’який приголосний. Роль основи іменника у виборі одного із спільнофункційних закінчень.

  9. Поняття про категорію депреціативності. Характеристика депреціативності іменників та інших частин мови. Семантичність і асемантичність категорії депреціативності. Варіантність форм називного відмінка множини іменників чоловічо-особового роду: проблема депреціативних форм.

  10. Іменник.

    1. Іменник як частина мови. Іменник у різних класифікаціях частин мови. Граматичні категорії іменника.

    2. Відміна іменників чоловічого роду в однині: огляд закінчень. Варіанти закінчень відмінкових форм іменників чоловічого роду та їхня мотивація. Чинники, що визначають вибір одного із спільнофункційних закінчень. Морфонологічні характеристики форм словозміни іменників чоловічого роду. Родовий та знахідний відмінки однини іменників чоловічого роду: спільнофункційні та варіантні закінчення. Давальний відмінок однини іменників чоловічого роду: домінування закінчення -owi. Орудний, місцевий та кличний відмінки однини іменників чоловічого роду. Особливості керування різними відмінками тих самих дієслів у польській та українській мовах.

    3. Відміна іменників чоловічого роду в множині: огляд закінчень. Варіанти закінчень відмінкових форм іменників чоловічого роду та їхня мотивація. Чинники, що визначають вибір одного із спільнофункційних закінчень. Називний, родовий та знахідний відмінки множини іменників чоловічого роду: спільнофункційні та варіантні закінчення.

    4. Відміна іменників жіночого роду: огляд закінчень. Варіанти закінчень відмінкових форм іменників жіночого роду та їхня мотивація. Чинники, що визначають вибір одного із спільнофункційних закінчень. Морфонологічні характеристики форм словозміни іменників жіночого роду. Особливості творення та вживання форм кличного відмінка однини особових іменників жіночого роду. Варіантність форм родового відмінка множини іменників жіночого роду. Специфіка форм знахідного відмінка множини іменників жіночого роду порівняно з українськими.

    5. Відміна іменників середнього роду: огляд закінчень. Варіанти закінчень відмінкових форм іменників середнього роду та їхня мотивація. Чинники, що визначають вибір одного із спільнофункційних закінчень. Морфонологічні характеристики форм словозміни іменників жіночого роду. Особливості відмінювання іменників середнього роду, що закінчуються на –ę та –um. Специфіка відмінювання іменників oko, ucho, dziecko, ziele, nasienie, niebo, dobro, zło.

    6. Складні випадки відмінювання іменників. Суплетивні форми. Відмінювання іменників на -anin. Відмінювання іменників tydzień, brat, przyjaciel, ksiądz, miesiąc, pieniądz та ін. Особливості словозміни польських та іноземних імен та прізвищ, польських географічних назв.

  11. Прикметник.

    1. Прикметник як частина мови. Прикметник у різних класифікаціях частин мови. Граматичні категорії прикметників.

    2. Відмінювання прикметників чоловічого, жіночого та середнього родів у однині та множині. Особливості творення форм називного відмінка множини. Прикметниковий тип відмінювання іменників.

  12. Займенник.

    1. Займенник як частина мови. Займенник у традиційних та нових класифікаціях частин мови. Проблема обсягу займенника в сучасному польському мовознавстві: можливі вирішення. Проблема займенника в класифікації частин мови Зиґмунта Салоні та в „Академічній граматиці польської мови”. Традиційні типи займенників з огляду на семантичні та граматичні критерії. Статус слова się в польському мовознавстві, особливості функціонування слова się в польській мові.

    2. Морфологічні категорії займенників прикметникового, числівникового, прислівникового типів. Особливості реалізації граматичних категорій займенників іменникового типу: словозмінний та класифікаційний, синтаксичний і семантичний, детермінуючий і детермінований характер.

    3. Відмінювання займенників прикметникового, числівникового та іменникового типів. Особливості вживання повних та коротких форм особових займенників. Форми знахідного відмінка займенників ono, one (порівняно з українськими відповідниками). Стилістичні особливості вживання польських особових займенників порівняно з їхніми українськими відповідниками.Особливості вживання форм заперечних займенників nic i niczego. Стилістична мотивація вживання повних та коротких форм присвійних займенників. Семантичні та синтаксичні особливості вживання займенників który, jaki.

    4. Проблема т. зв. гонорифікативних займенників у сучасному польському мовознавстві. Місце гонорифікативних займенників у системі польських займенників та в польських граматиках. Проблема гонорифікативних займенників третьої особи (концепція Р. Гущі і М. Лазінського). Критерії розмежування гонорифікативних займенників другої, третьої особи та формально ідентичних з ними іменників. Категорія гонорифікативності. Словозміна польських гонорифікативних займенників. Семантика та прагматика польських гонорифікативних займенників.

  13. Числівник.

    1. Числівник як частина мови. Числівник у традиційних та нових класифікаціях частин мови. Проблема обсягу числівника в сучасному польському мовознавстві: можливі вирішення. Проблема числівника в класифікації частин мови Зиґмунта Салоні та в граматиках польської мови. Типи числівників з огляду на семантичні та граматичні критерії. Кількісні (власне кількісні, збірні, дробові) та порядкові числівники. Проблема т. зв. багатокомпонентних (складених) числівників у польському мовознавстві: можливі розв’язання. Означені та неозначені числівники. Периферійний характер деяких неозначених числівників.

    2. Морфологічні категорії кількісних (власне кількісних, збірних, дробових та ін. (прикметникового типу)) та порядкових числівників. Морфологічні категорії неозначених числівників. Словозмінний та класифікаційний, синтаксичний і семантичний, детермінуючий і детермінований характер граматичних категорій числівників різних розрядів.

    3. Відмінювання числівників від одного до чотирьох: особливості вживання варіантних форм. Чоловічо-особові та нечоловічо-особові форми називного та знахідного відмінків власне кількісних числівників. Відмінювання числівників від п’яти й вище. Варіантні форми в орудному відмінку: особливості вживання. Особливості відмінювання т. зв. багатокомпонентних кількісних числівників; варіантність форм.

    4. Статус збірних числівників: словозмінні форми чи самостійні лексеми. Особливості творення збірних числівників. Особливості вживання збірних числіників з певними семантичними та структурними типами іменників (польсько-українські відмінності). Відмінювання збірних числівників, розширення основи. Особливості відмінювання т. зв. багатокомпонентних збірних числівників; варіантність форм.

    5. Власне кількісні числівники від двох до чотирьох у синтаксичних структурах з іменником (з прикметником) і дієсловом. Синтаксичні зв’язки числівників від п’яти й вище з іменником (з прикметником) і двєсловом. Особливості синтаксичних зв’язків т. зв. багатокомпонентних кількісних числівників. Синтаксичні зв’язки слів tysiąc, milion, miliard. Збірні числівники у синтаксичних структурах з іменником і дієсловом.

    6. Межі категорії дробових числівників. „Ядерні” та „периферійні” дробові числівники. Проблема статусу та словозміни т. зв. багатокомпонентних дробових числівників. Особливості словозміни та вживання деяких застарілих дробових числівників (типу półtrzecia).

    7. Відмінювання порядкових числівників. Особливостві відмінювання багатокомпонентних порядкових числівників. Крапка в текстах з порядковими числівниками. Нові тенденції вживання польських числівників різних типів: економія зусиль, вирівнювання форм до системних.

  14. Дієслово.

    1. Проблема меж дієслова. Дієслово в традиційних та нових класифікаціях частин мови. „Властиві” та „невластиві” дієслова в класифікації частин мови Зиґмунта Салоні. Дієслівні форми. Проблема дієприкметників та герундіїв як дієслівних форм. Семантичні характеристики дієслів.

    2. Вербальні граматичні категорії. Категорії особи, часу, способу: характеристика за типологією граматичних категорій. Проблема статусу категорії стану; синтаксичні ознаки. Проблема статусу категорії виду: словозмінні та словотвірні характеристики. Перехідність та неперехідність дієслів.

    3. Дієвідміни польського дієслова. Традиційний у польському мовознавстві поділ на дієвідміни. Альтернації в основах теперішнього часу дієслів ІІ та І дієвідмін. Дієслова, що відмінюються водночас за зразком І та ІІІ дієвідмін. Система дієвідміни Яна Токарського: переваги і вади порівняно з традиційною класифікацією. Поділ на дієвідміни Романа Лясковського. Складні випадки відмінювання дієслів у теперішньому часі, варіантність форм.

    4. Парадигми минулого часу польських дієслів. Особливості відмінювання дієслів із м’якою основою, що закінчуються на -eć. Особливості відмінювання дієслів, що закінчуються на -ąć. Складні випадки відмінювання дієслів з альтернаціями голосних та приголосних в основі (iść, jeść, usiąść, wziąć, nieść та ін.). Варіантні форми польських дієслів у минулому часі (альтернативні та рецесивні варіанти).

    5. Парадигми майбутнього часу польських дієслів. Форми майбутнього часу дієслів доконаного виду. Форми майбутнього часу дієслів недоконаного виду: дві парадигми. Особливості функціонування форм майбутнього часу з інфінітивом та з дієсловом у формі минулого часу в сучасній польській мові.

    6. Словозмінний та словотвірний характер виду польських префіксальних дієслів. Особливості творення префіксальних дієслів доконаного виду за допомогою префіксів, відмінних від префіксів в українських семантичних відповідниках цих дієслів.

    7. Парадигми умовного способу дієслів. Творення форм умовного способу дієслів. Функціональні особливості форм умовного способу дієслів, їхня роль у польському мовленнєвому етикеті. Синтаксичні особливості вживання форм умовного способу дієслів (особливості на тлі українських відповідників).

    8. Парадигми наказового способу дієслів. Творення форм наказового способу дієслів. Функціональні особливості форм умовного способу дієслів (польсько-українські паралелі та відмінності). Обмежене функціонування форм першої особи однини наказового способу польських дієслів. Варіантні форми наказового способу деяких польських дієслів.


Синтаксис

  1. Синтаксис як наука і мовний рівень. Предмет вивчення синтаксису як науки. Словосполучення і речення як синтаксичні одиниці. Проблема виділення та аналізу типів синтаксичних одиниць у польському та українському синтаксисі. Елементарні синтаксичні одиниці та неелементарні синтаксичні одиниці-конструкції. Синтаксичні одиниці як одиниці мови і мовлення. Словоформа.

  2. Синтаксичні зв’язки. Граматичні засоби вираження зв’язку між словами. Види синтаксичних зв’язків у реченні і словосполученні: сурядність і підрядність. Поняття „składniki”, „zespoły” i „szeregi”. Словосполучення. Типи синтаксичного зв’язку в підрядних і сурядних словосполученнях. Типи словосполучень за будовою. Типи підрядних словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Семантико-синтаксичні відношення у словосполученні.

  3. Просте речення. Три аспекти речення: формальний, семантичний і комунікативний. Категорія предикативності. Дієслово в особовій формі як основна ознака речення в польській граматичній традиції. Структурно-семантична організація простого речення. Проблеми трактування речення. Аспекти вивчення речення в польському та українському синтаксисі. Формально-синтаксична типологія простого речення. Синтаксичні функції.

  4. Традиційне вчення про члени речення. Головні члени речення. Сучасні підходи польських і мовознавців до класифікації членів речення. Другорядні члени речення. Підмет як один з головних членів речення. Форми вираження присудка та його смислоутворювальна функція в реченні. Прямий і непрямий додаток. Функції додатка в реченні. Типи та способи вираження означення. Особливості порядку слів при використанні означення: препозиція характеризую чого та постпозиція класифікую чого означення. Обставина як другорядний член речення. Способи вираження обставини, їі типи та функції. Елементи, які не бувають членами речення. Звертання. Функції звертання в реченні, форма його вираження та вживання. Вставні слова і речення.

  5. Типологія складного речення. Проблеми дослідження складного речення. Засоби зв’язку частин складного речення. Формально-синтаксична і семантико-синтаксично структура складного речення, їх взаємозв’язок. Комунікативна організація складного речення в українській та польській мовах. Єдність і цілісність змісту та будови складного речення. Сурядність та підрядність у складному реченні. Особливий статус безсполучникових речень у польській граматичній традиції. Різноманітність структурних типів складного речення.

  6. Складносурядне речення. Змістові та структурні особливості складносурядних речень. Сполучники в складносурядному реченні.

  7. Підрядність як вид синтаксичного зв’язку між частинами складного речення. Типи складнопідрядних речень. Поділ складнопідрядних речень з огляду на функцію, яку виконує залежне речення у відношенні до головного. Складнопідрядні речення: uzupełniające, zastępujące, rozwijające. Загальна характеристика складнопідрядних багатокомпонентних речень. Складні сполучникові речення з різними видами зв’язку. Трактування дієприслівників та дієприслівникових зворотів у складі речення. Особливості узгодження часів між дієприслівниковим зворотом та присудком у реченні в польській мові.

  8. Способи передавання чужого мовлення. Пряма і непряма мова. Особливості пунктуації при використанні прямої і непрямої мови в польській. Особливості утворення та використання порівняльних зворотів. Розділові знаки в порівняльному звороті.


Лексикологія, лексикографія, фразеологія

  1. Предмет і завдання лексикології. Внутрішня неоднорідність лексикології. Розділи лексикології. Способи трактування лексичного складу (leksyka i słownictwo). Критерії розпізнавання слів. Поняття лексичної одиниці. Слово як основна лексична одиниця. Лексема та слово (слова в словнику і в тексті). Проблема фразеологізму як лексичної одиниці.

  2. Лексика як система. Парадигматичні та синтагматичні зв’язки. Поняття семантичного поля. З історії розвитку теорії семантичних полів. Праці польських учених про семантичні поля.

  3. Семантика. Методи аналізу значень: семасіологія й ономасіологія. Значення і поняття. Денотативний, сигніфікативний і конотативний аспекти значення слова. Основні концепції значення. Значення в структуралізмі та когнітивізмі. Семантичні конотації. Експресивно-емоційний складник значення. Лексичне та актуальне (текстове) значення, лексичне та структурне (словотвірне) значення, реальне та етимологічне значення, пряме та переносне значення, основне та вторинні значення. Діахронічні типи змін значення: звуження значення, розширення (генералізація), конкретизація, розподіл значення (значеннєва спеціалізація), пейоративізація, “меліоризація” (melioryzacja). Власні назви у значенні загальних. Евфемізми в польській мові.

  4. Поняття дефініції. Словникова дефініція. Структура дефініції. Definiens i definiendum. Система дефініцій, опрацьована для Словника польської мови (1958-1969) за редакцією Вітольда Дорошевського. Реальнозначеннєва, структурнозначеннєва, структурна, денотаційна, синонімічна, граматична дефініції в польській лексикографії.Струтура контекстної дефініції. Контекстна дефініція в Іншому словнику польської мови та фразеологічному словнику „W kilku słowach”. Переваги контекстної дефініції порівняно з традиційною. Експлікація лексико-семантичної та синтаксичної сполучуваності слів у контекстній дефініції. Когнітивна дефініція. Реконструкція конотацій слів на потреби когнітивної дефініції. Матеріал для творення когнітивної дефініції (деривати, метафори, фразеологізми, прислів’я, тексти різних типів, дані, отримані шляхом анкетування).

  5. Проблема багатозначності. Одно- та багатозначні слова. Типи полісемії відповідно до критерію залежності вторинних значень від основного. Метафора, метонімія, синекдоха. Мовна та художня метафори. Полісемія та омонімія. Полігенетична та моногенетична концепції омонімії. Текстові та системні омоніми. Повні та часткові омоніми. Омоформи, омографи, омофони. Фразеологічна омонімія. Так звана “міжмовна омонімія”. Процеси омонімізації та деомонімізації в польській мові. Омонімія як джерело мовного жарту.

  6. Семантичні відношення. Лексична синонімія. Функції синонімів. “Рівнозначність” – тотожність значення та “близькозначність” – подібність значення. Антонімія. Типи антонімів. Текстова антонімія: можливі трактування. Псевдо-антоніми. Семантичні, стилістичні синоніми. Синоніми, що відрізняються обсягом денотації.

  7. Словниковий склад польської мови. Польська лексика з погляду активного та пасивного запасу. Лексика, спільна для більшості варіантів польської мови. Старий пласт лексики. Критерії, що застосовуються для визначення архаїчності слова. Архаїзм: широке та вузьке розуміння. Архаїхми, виділені за формальним і функціональним критеріями. Застарілі слова. Новий пласт польської лексики. Класифікації неологізмів. Неологізми, що з’явились одразу ж у повоєнний період та т. зв. неологізми III Речі Посполитої.

  8. Поняття “варіанта польської мови”. Типи варіантів польської мови і критерії їх виділення. Поняття діалекту і діалектизму. Лексика польських діалектів. Регіональні варіанти польської мови. Статус регіоналізмів у польському мовознавстві. Лексика міських діалектів (gwar miеjskich). „Львівський балак”.

  9. Поняття соціолекту, функції польських соціолектів. Лексика професійної сфери. Професіоналізм і термін. Лексика учнівського та студентського сленгів. Лексика “таємних” соціолектів. Соціолект злочинців. Лексика соціолекту польського війська. Лексика соціолекту футбольних уболівальників. Лексика найновіших соціолектів. Інтерсоціолектна лексика.

  10. Запозичення у лексичному складі польської мови з погляду на мову походження і тематичні кола; хронологія запозичень. Типи запозичень з погляду на критерії об’єкту запозичення, ступеня адаптації, шляху та способу запозичення. Англіцизми (американізми) в сучасній польській мові. Інтернаціональна лексика. Запозичення: між пуризмом і толерантністю.

  11. Значення терміна «фразеологія». Поняття фразеологічної одиниці. Ознаки фразеологізму. Широке та вузьке розуміння фразеології. Класифікації фразеологізмів. Семантичні класифікації фразеологізмів В. Виноградова, С. Скорупки та А. М. Левицького. Формальна класифікація фразеологізмів С. Скорупки. Функціональна класифікація фразеологізмів А. М. Левицького. Польські фразеологічні словники.

  12. Поняття фразеологічної норми. Принципи правильного послуговування фразеологізмами. Поняття фразеологічної інновації. Поняття фразеологічної помилки.

  13. Типологія фразеологічних інновацій Станіслава Бомби. Інновації-доповнення, фразеологічні модифікації (інновації-скорочення, інновації-додавання, інновації-заміни, контамінації, регуляції), фразеологічні розширення. Типи фразеологічних інновацій Анни Пайдзінської, Данути Буттлер. Фразеологічні інновації в сучасній пресі. Фразеологічні інновації в рекламі. Функції фразеологічних інновацій у різних типах текстів.

  14. Лексикографія, лінгвістична лексикографія, металексикографія. Лексикографія і лексикологія. Історичний ракурс поняття «лексикографія». Історія польської лексикографії.

  15. Поняття «словник». Принципи поділу словників за різними критеріями (кількості мов, порядку подання словникових статей, вмісту і характеру словникового матеріалу, призначення і науковість, характеристики адресата, характер нормативізму, часові аспекти, форму, обсяг тощо). Мовні словники та енциклопедії. Загальні та спеціальні словники. Електронні словники. Діахронічні та синхронічні словники. Історичні словники та словники сучасної мови. Активні та пасивні словники. Наукові, науково-популярні, навчальні словники. Словники a fronte, a tergo, гніздові, ідеографічні, семасіологічні та ономасіологічні словники. Описові (дескриптивні) та нормативні (прескриптивні) словники.

  16. Макроструктура словників різних типів: добір словникового реєстру, порядок подання словникових статей, структура реєстрового слова, омонімія в сітці словника, система відсилань у словнику. Елементи мікроструктури словників різних типів: реєстрове слово, граматична інформація, кваліфікатори, дефініція, ілюстративна частина.

  17. Поняття лексикографічної моделі. Традиційна модель польської лексикографії (модель Дорошевського). Елементи традиційної лексикографічної моделі: енциклопедичність, нормативізм, персвазійність. Зміни в традиційній моделі польської лексикографії наприкінці ХХ ст.: обмеження енциклопедичності (сцієнтизму), когнітивний характер опису значень, прагнення до ідеологічної нейтральності в презентації словникового матеріалу.

  18. Поняття про електронний словник. Види електронних словників. Словники оffline і словники online. Переваги і вади електронних словників порівняно з паперовими. Історія і сучасний стан електронних словників у Польщі.

  19. Поняття корпусу текстів польської мови. Види корпусів. Сучасні корпуси польської мови. Техніка опрацювання словників на основі корпусів. Переваги словників, написаних на основі електронних корпусів текстів.



Мовленнєвий етикет

  1. Мовленнєвий етикет поляків на тлі мовленнєвого етикету українців та інших народів. Акти мовленнєвого етикету. „Модель” польської увічливості.

  2. Звертання до адресата. Займенники pan, pani, panowie, panie, państwo в польському мовленнєвому етикеті: функції другої та третьої особи. Багатозначність лексем pan / pani, їхня роль в мовленнєвому етикеті поляків, функції відповідних лексем в українському мовленнєвому етикеті. Перехід на „ти” в польському мовленнєвому етикеті. „Титули” в польському мовленнєвому етикеті (стандартні, професійні, урочисті та ін). Адресативні форми в офіційному та приватному листуванні: прагма- та соціолінгвістична диференціація.

  3. Мовленнєві акти представлення себе та інших осіб в офіційних та неофіційних ситуаціях.

  4. Акти привітання та прощання в офіційних та неофіційних ситуаціях. Прагма- та соціолінгвістична диференціація актів привітання та прощання. Налагодження мовленнєвого контакту. Ввічлива відмова від налагодження та / або продовження контакту.

  5. Прямі і непрямі акти подяки. Функції польського перформатива dziękuję. Репліки подяки. Прямі і непрямі акти пробачень. Tипи пробачень. Функції польського перформатива przepraszam. Репліки пробачень.

  6. Акти співчуття та їхні репліки. Вітання з нагоди календарних та приватних (циклічних) свят. Вітання з нагоди певних подій. Передавання вітань.

  7. Прохання: прагматика, семантика, форми вираження (на тлі українських відповідників).


Історія польської мови

  1. Поняття історії мови. Історія мови як мовознавча дисципліна. Історія мови і історична граматика: спільне і відмінне. Джерела для вивчення історії мови. Поділ джерел з огляду на їх форму, спосіб презентації мовного матеріалу, обсяг. Визначні історики мови. Генеалогія польської мови. Періодизації історії польської мови.

  2. Старопольська доба в історії польської мови. Дописемна епоха. Значення становлення державності для розвитку польської мови. Роль прийняття християнства. Політичні тенденції і розвиток мови. Найважливіші мовні зміни дописемної епохи: розвиток фонетичного, морфологічного і синтаксичного мовних рівнів. Характеристика словництва дописемної епохи. Найдавніші запозичення.

  3. Писемна епоха. Поділ писемної епохи на періоди. Старопольська доба. Письменство старопольської доби як прояв розвитку духовної культури. Найважливіші мовні зміни старопольської доби. Зародження польської літературної мови. Мова і стиль письменства старопольської доби. Аналіз тексту “Bogurodzica”.

  4. Середньопольська доба. Розвиток польської мови протягом 15–18 ст. Зовнішні чинники, що детермінували розвиток мови у середньопольську добу. Найважливіші мовні зміни протягом середньопольської доби. Розвиток орфографії. Лексичний склад польської мови в період середньопольської доби. Розвиток літературної мови. Словники і граматики, написані в цей період. Мова і стиль літератури середньопольської доби. Аналіз тренів Я. Кохановського, вибраних текстів проповідей П. Скарги.

  5. Новопольська доба. Розвиток польської мови протягом ІІ пол. 18 ст.–до 1939 р. Культурно-історичні умови розвитку польської мови протягом новопольської доби. Зміни у граматичній системі польської мови. Лексика новопольської доби. Розвиток орфографії. Культурно-мовна діяльність у новопольську добу. Мова і стиль літератури новопольської доби. Лінгвістичний аналіз вибраних балад А. Міцкевича. Народна мова в драмі “Wesele” С. Висп’янського.


Теорія і практика перекладу

1. Поняття перекладу. Значення перекладу для людства. Роль перекладача у сучасному світі.

2. Усний переклад: послідовний (абзацно-фразовий та конференц-переклад); синхронний (власне синхронний, синхрон-нашіптування, контрольний синхрон); переклад з листка).

3. Письмовий переклад: науково-технічний, переклад суспільно-політичної літератури та публіцистики, художній.

4. Комп’ютерний (машинний) переклад. Комунальний переклад.

5. Перекладознавство як самостійна наукова дисципліна. Теорія перекладу як складова перекладознавства, її виникнення, предмет, мета та завдання. Теорія перекладу в контексті лінгвістичних дисциплін, її зв’язок з іншими дисциплінами гуманітарного циклу.

6. Моральні принципи перекладача. Норми поведінки перекладача. Професійна придатність та професійні вимоги. Правовий та суспільний статус перекладача.

7. Переклад у давнину та епоху античності.

8. Переклад у добу Середньовіччя.

9. Переклад у Європі ХІV–XIX ст.

10. Переклад у Європі ХХ ст.

11. Дві тенденції в історії перекладу: буквалізм та прагнення “передати дух” оригіналу. Вільний переклад.

12. Теорія неможливості перекладу та її прихильники.

13. Переклад як особливий вид комунікації.

14. Перекладність як передумова еквівалентності: принципова неперекладність. Абсолютна перекладність та теорія універсалій Н. Хомського. Принцип відносної перекладності.

15. Інваріант перекладу: ситуативний контекст, денотативний зміст, сигніфікативний зміст, інтерпретативний зміст, внутрішньомовний зміст.

16. Рангова ієрархія компонентів змісту: інваріантні компоненти, інваріантно-варіабельні компоненти, варіабельні компоненти, порожні компоненти, домінанти переклад.

17. Поняття перекладацької еквівалентності, цінності перекладу та адекватності перекладу.

18. Історичні концепції і універсальні моделі перекладацької еквівалентності.

19. Етапи процесу перекладу: сприйняття, відтворення та контроль готового тексту. Перекладацькі стратегії.

20 Одиниця перекладу та способи її виокремлення: переклад на рівні фонем/графем, переклад на рівні морфем, переклад на рівні слів; переклад на рівні словосполучень, переклад на рівні речень, переклад на рівні тексту.

21 Теорія відповідності у перекладі: еквівалентні, варіантні та контекстуальні відповідники.

22 Теорія трансформацій при перекладі: лексичні, граматичні та лексико-граматичні трансформації.

23. Інтернаціональна лексика та її передача при перекладі. Міжмовні омоніми. Проблема “фальшивих (неправдивих, несправжніх) друзів” перекладача.

24. Переклад фразеологічних одиниць: використання еквівалентних та варіантних відповідників; описовий, приблизний та актуалізований переклад [6, с. 176–190; 7, с. 192–193; 11].

24. Безеквівалентна лексика та способи її відтворення при перекладі.

25. Передача вигуків та звуконаслідувань при перекладі.

26. Особливості передачі власних назв при перекладі.

27. Особливості передачі власних імен при перекладі.

28. Особливості відтворення екзотизмів або слів-реалій при перекладі.

29. Види відхилень від літературної норми та їх передача у перекладі.

30. Особливості перекладу віршованих творів.

31. Особливості перекладу дитячої літератури.

32. Особливості перекладу драматургії.

33. Особливості перекладу художніх фільмів: дублювання.

34. Особливості перекладу художніх фільмів: субтитрований переклад.

35. Особливості перекладу белетристики.
Вступ до слов’янської літератури

1.Історія розвитку слов’янської філології як наукової дисципліни.

2.Сучасні слов’янські народи, їх етнічна спорідненість.

3.Мови світу. Індоєвропейська сім’я мов. Група слов’янських мов. Праслов’янська мова.

4.Проблеми етногенезу давніх слов’ян. Гіпотези та концепції прабатьківщини слов’ян.

5.Східнослов’янські літературні мови і діалекти.

6.Західнослов’янські літературні мови і діалекти.

7.Південнослов’янські літературні мови і діалекти.

8.Історія і традиції слов’янської філології у Львові.

9.Історичні, лінгвістичні та антропологічні джерела про слов’ян І–VII ст.

10.Географічна, політична та етнічна карти сучасного слов’янства.
Слов’янський фольклор

1. Фольклор. Критерії (риси фольклору)

2. Фольклористика

3.Система жанрів словесного фольклору



4. Християнство і його вплив на розвиток народної творчості у слов’ян

Рекомендована література

Фонетика і фонологія

  1. Bąk P. Gramatyka języka polskiego. Warszawa, 1977.

  2. M., Gałczyńska A. i in. Język polski. Kompendium. Warszawa, 2005.

  3. Dłuska M. Fonetyka polska: artykulacje głosek polskich. Warszawa – Kraków, 1983.

  4. Dłuska M. Fonetyka polska. Warszawa, 1981.

  5. Dunaj B. Rozwój systemu fonetyczno-fonologicznego polszczyzny XX wieku // Polszczyzna XX wieku. Ewolucja i perspektywy rozwoju / pod red. S. Dubisza i S. Gajdy. – Warszawa, 2001. – S. 75-83.

  6. Karpowicz T. Kultura języka polskiego. Wymowa, ortografia, interpunkcja. – Warszawa, 2009.

  7. Klebanowska B., Kochański W., Markowski A. O dobrej i złej polszczyźnie. – Warszawa, 1985. S. 19-71.

  8. Klemensiewicz Z. Prawidła poprawnej wymowy polskiej. Wrocław, 1973.

  9. Klemensiewicz Z., Urbańczyk S. Prawidła poprawnej wymowy polskiej. Kraków, 1995.

  10. Nagórko A. Podręczna gramatyka języka polskiego. Warszawa, 2010.

  11. Ostaszewska D., Tambor J. Fonetyka i fonologia współczesnego języka polskiego. Warszawa, 2001.

  12. Rocławski B. System fonetyczny współczesnego języka polskiego. Wrocław etc., 1981.

  13. Strutyński J. Gramatyka polska. Kraków, 1998.

  14. Szober S. Gramatyka języka polskiego. Warszawa, 1969.

  15. Szpyra-Kozłowska J. Wprowadzenie do współczesnej fonologii. Lublin, 2002.

  16. Wierzchowska B. Fonetyka i fonologia języka polskiego. Wrocław, 1980.

  17. Wierzchowska B. Opis fonetyczny języka polskiego. Warszawa, 1967.

  18. Wierzchowska B. Wymowa polska. Warszawa, 1971.

  19. Wróbel H. Gramatyka języka polskiego. Kraków, 2001.


Орфографія

  1. Gawdzik W. Ortografia na wesoło i na serio. Warszawa, 1995.

  2. Iwanek J. Nauczanie ortografii w gimnazjum, liceum i szkole podstawowej. Warszawa, 1999.

  3. Lipińska E. Nie ma róży bez kolców. Kraków, 1999.

  4. Nowak F. Ksiązka do nauczania ortografii. Klasa 4, 5, 6, 7. Bydgoszcz, 1992.

  5. Nowak I. Uczę się ortografii. Klasy 4-5, 6-8. Warszawa, 1996.

  6. Tarnowska E. 202 dyktanda. Warszawa, 1999.

  7. Tarnowska E. Dyktanda z powtórką zasad ortografii. Warszawa, 2003.

  8. Wielki słownik ortograficzny PWN z zasadami pisowni / Oprac. Polański E. Warszawa, 2003.

  9. Wójcik J. Nauka ortografii i interpunkcji. Wiadomości i ćwiczenia dla uczniów klas 4-6. Warszawa, 1989.

  10. Wójcik J. Ortografii i interpunkcji nauczę się sam. Warszawa, 1989.



Морфологія

  1. Кравчук А. Польська мова – українцям. Іменна словозміна з елементами синтаксису. Львів, 2008.

  2. Bańko M. Wykłady z polskiej fleksji. Warszawa, 2002.

  3. Encyklopedia języka polskiego. Red. S. Urbańczyk i M. Kucała. Wrocław etc., 1999.

  4. Encyklopedia językoznawstwa ogólnego. Red. K. Połański. Wrocław etc., 2003.

  5. Formy i normy, czyli poprawna polszczyzna w praktyce. Red. K. Mosiołek-Kłosińska. Warszawa, 2001. Rozdziały: Poprawność fleksyjna – nazwy pospolite – czasownik. S. 40-43; Poprawność fleksyjna i składniowa – liczebnik. S. 44-48.

  6. Garncarek P. Czas na czasownik. Kraków, 2002.

  7. Gramatyka współczesnego języka polskiego. Morfologia. T. I-II. Red. R. Grzegorczykowa, R. Laskowski, H. Wróbel. Warszawa, 1999.

  8. Grzenia J. Nazwy pospolite i nazwy własne. [W:] Grzenia J. Słownik nazw własnych. Warszawa, 2003. S. 16-20.

  9. Huszcza R. Jeszcze o honoryfikatywności polskich zaimków osobowych. [W:] “Poradnik Językowy”. 2000. Z. 6. S. 21-30.

  10. Inny słownik języka polskiego. Red. M. Bańko. T. I, II. Warszawa, 2000.

  11. Jadacka H. Kultura języka polskiego. Fleksja, słowotwórstwo, składnia. Warszawa, 2005.

  12. Jadacka H. Liczebnik. [W:] Nowy słownik poprawnej polszczyzny. Red. A. Markowski. Warszawa, 2000. S. 1674-1679.

  13. Język polski: Encyklopedia w tabelach. Red. W. Mizerski. Warszawa, 2000.

  14. Język polski. Kompendium. Red. M. Derwojedowa, H. Karaś, D. Kopcińska. Warszawa, 2005.

  15. Kita M. Wybieram gramatykę! Gramatyka języka polskiego w praktyce (dla cudzoziemców zaawansowanych). T. I, II. Katowice, 1998.

  16. Klasyfikacja części mowy. [W:] Język polski. Encyklopedia w tabelach. Red. W. Mizerski. Warszawa, 2000. S. 88-91.

  17. Krawczuk A. Morfologia współczesnego języka polskiego (flrksja). Część I. Lwów, 2007.

  18. Kryżan-Stanojević, Sawicka I. Ćwiczenia z fleksji języka polskiego dla cudzoziemców. Toruń, 2007.

  19. Kucała M. Liczebniki zbiorowe – kategoria fleksyjna czy słowowtórcza? [W:] „Język Polski”. 1978. LVIII. Z. 1.

  20. Lipczuk R. Czy liczebnik jest częścią mowy. [W:] „Język Polski”. 1978. LVIII. Z. 4. S. 244-254.

  21. Łaziński M. Pan ksiądz i inni panowie. Wtórna funkcja lekceważąca jednostki pan. [W:] „Poradnik Językowy”. 2000. Z. 8. S. 29-37; Z. 9. S. 19-28.

  22. Mańczak W. Ile rodzajów jest w polskim? [W:] „Język Polski”. XXXVI, 1956. Z. 2. S. 116-121.

  23. Markowski A. Co i jak odmieniamy. [W:] Język polski. Poradnik Profesora Andrzeja Markowskiego. Warszawa, 2003. S. 83-238.

  24. Mędak S. Praktyczny słownik łączliwości składniowej czasowników polskich. Kraków, 2005.

  25. Mędak S. Słownik form koniugacyjnych czasowników polskich. Kraków, 1997.

  26. Mędak S. Słownik odmiany rzeczowników polskich. Kraków, 2004.

  27. Nagórko A. Zarys gramatyki polskiej (ze słowotwórstwem). Warszawa, 2000.

  28. Nauka o języku dla polonistów. Wybór zagadnień. Red. S. Dubisz. Warszawa, 1999.

  29. Nowy słownik poprawnej polszczyzny. Red. A. Markowski. Warszawa, 1999.

  30. Polański E., Nowak T. Leksykon wiedzy o języku polskim nie tylko dla uczniów. Kraków, 2010.

  31. Pyzik J. Przygoda z gramatyką. Fleksja i słowotwórstwo imion. Kraków, 2000.

  32. Saloni Z. Czasownik polski. Odmiana. Słownik. Warszawa, 2007.

  33. Saloni Z. Klasyfikacja gramatyczna leksemów polskich.[W:] „Język Polski”. LIV, 1974. Z. 1. S. 3-13. Z. 2. S. 93-101.

  34. Saloni Z. O tzw. formach nieosobowych męskoosobowych we współczesnej polszczyźnie. [W:] Biulrtyn Polskiego Towarzystwa Językoznawczego. 1988. Z. XLI. S. 155-166.

  35. Saloni Z. Wstęp do koniugacji polskiej. Olsztyn, 2005.

  36. Satkiewicz H. Odmiana wyrazów. [W:] D. Buttler, H. Kurkowska, H. Satkiewicz. Kultura języka polskiego. Zagadnienia poprawności gramatycznej. Warszawa, 1973. S. 124-300.

  37. Słownik współczesnego języka polskiego. Red. B. Dunaj. Warszawa, 1996.

  38. Strutyński J. Gramatyka polska. Kraków, 1998.

  39. Stypka A. Rzeczownik z liczebnikiem. [W:] A. Stypka. Ćwiczenia gramatyczne w klasach 4-8. Warszawa, 1987. S. 144-148.

  40. Szupryczyńska M. Czy stopień przymiotnika jest w języku polskim kategorią fleksyjną? [W:] Acta Universitatis Lodziensis. Folia Linguistica 2, 1980. S. 265-272.

  41. Tambor J. Po co są końcówki równoległe? [W:] Sztuka czy rzemiosło? Nauczyć Polski i polskiego. Red. A. Achtelik i J. Tambor. Katowice, 2009. S. 9–20.

  42. Uniwersalny słownik języka polskiego. Red. S. Dubisz. T. I-IV. Warszawa, 2003.

  43. Wierzbicka-Piotrowska E. Zaimki nieokreślone w wybranych gramatykach języka polskiego. [W:] Czynić słowami. Studia ofiarowane Krystynie Długosz-Kurczabowej. Red. H. Karaś. Warszawa, 2006. S. 352-366.

  44. Wróbel H. Gramatyka języka polskiego. Kraków, 2001.

  45. Wróbel H., Kowalik K., Orzechowska A., Rokicka T. Mały słownik odmiany wyrazów trudnych. Warszawa, 1993.

  46. Zdunkiewicz-Jedynak D. Imiona. [W:] Nowy słownik poprawnej polszczyzny. Red. A. Markowski. Warszawa, 1999. S. 1645-1652.

  47. Zdunkiewicz-Jedynak D. Nazwiska. [W:] Nowy słownik poprawnej polszczyzny. Red. A. Markowski. Warszawa, 1999. S. 1686-1698.


Синтаксис

1. Jodłowski J. Podstawy polskiej składni. – Warszawa, 1976.

2. Klemensiewicz Z. Ze studiów nad językiem i stylem. – Warszawa, 1969.

3. Nagórko A. Zarys gramatyki polskiej. – Warszawa, 2005.

4. Podracki J. Składnia polska. Książka dla nauczycieli, studentów i uczniów. – Warszawa, 1997.

5. Strutyński J. Gramatyka polska. Kraków, 1998.



6. Wróbel H. Gramatyka języka poslkiego. – Kraków, 2001.
Лексикологія, лексикографія, фразеологія

  1. Bańko M. Z pogranicza leksykografii i językoznawstwa. Warszawa, 2001.

  2. Bąba S. Frazeologia polska. Studia i szkice. Poznań, 2009.

  3. Bąba S. Innowacje frazeologiczne współczesnej polszczyzny. Poznań, 1989.

  4. Dąbrowska A. Język polski. Wrocław, 1998.

  5. Doroszewski W. Studia i szkice językoznawcze. Warszawa, 1962.

  6. Frazeologia. [W:] Język polski. Kompendium. Red. M. Derwojedowa, H. Karaś i D. Kopcińska. Warszawa, 2005. S. 507-513.

  7. Grochowski W. Zarys leksykologii i leksykografii. Toruń, 1982.

  8. Handke K., Rzetelska-Feleszko E. Przewodnik po językoznawstwie poskim. Wrocław, 1977.

  9. Jakobson R., Halle M. Podstawy języka. Wrocław еtc., 1964.

  10. Język i my. Podręcznik do języka polskiego dla szkół średnich. T I (S. Dubisz, M. Nagajowa, J. Puzynina). Warszawa, 1998; T. II (D. Buttler). Warszawa, 1999; T. III (B. Bartnicka). Warszawa, 1998; T. IV (D. Buttler, H. Satkiewicz) Warszawa, 1998.

  11. Język polski. Red. S. Gajda. Opole, 2001.

  12. Kania S. Frazeologia. [W:] S. Kania, J. Tokarski. Zarys leksykologii i leksykografii polskiej. Warszawa, 1984. S. 208-220.

  13. Kania S., Tokarski J. Zarys leksykologii i leksykografii polskiej. Warszawa, 1984.

  14. Klemensiewicz Z. Ze studiów nad językiem i stylem. Warszawa, 1969.

  15. Krawczuk A. Wybrane zagadnienia poprawności frazeologicznej. Innowacje frazeologiczne w języku polskim. Tendencje rozwoju polskiej frazeologii. [W:] А. Кравчук Лексикологія і культура польської мови. Т. ІI: Культура мови. Київ, 2011. С. 388-421. .

  16. Lewicki A. M., Pajdzińska A. Frazeologia. [W:] Współczesny język polski. Red. J. Bartmiński. Lublin, 2001. S. 315-333.

  17. Lubaś W. Społeczne uwarunkowania współczesnej polszczyzny. Kraków, 1979.

  18. Mańczak W. Z zagadnień językoznawstwa ogólnego. Wrocław etc., 1970.

  19. Milewski T. Językoznawstwo ogólne. Warszawa, 1983.

  20. Milewski T. Językoznawstwo. Warszawa, 1969.

  21. Milewski T. Z zagadnień językoznawstwa ogólnego i historycznego. Warszawa, 1969.

  22. Miodunka W. Podstawy leksykologii i leksykografii. Warszawa, 1989.

  23. Nauka o języku dla polonistów: Wybór zagadnień. Red. S. Dubisz. Warszawa, 1999.

  24. Papierkowski S. K. Język polski na przestrzeni tysiąclecia // Papierkowski S. K. Z badań nad językiem i litereturą. Lublin, 1972.

  25. Szczupryczyńska M. Wstęp do językoznawstwa. Toruń, 1989.

  26. Współczesna polszczyzna. Red. H. Kurkowska. Warszawa, 1981.

  27. Współczesny język polski. Red. J. Bartmiński. Lublin, 2001.

  28. Z problemów współczesnej polszczyzny. Red. H. Wróbel. Katowice, 1985.


Мовленнєвий етикет

  1. Etykieta językowa. [W:] Język polski. Kompendium. Red. M. Derwojedowa, H. Karaś i D. Kopcińska. Warszawa, 2005. S. 627-633.

  2. Grzeczność na krańcach świata. Red. M. Marcjanik. Warszawa, 2007.

  3. Grzeczność nasza i obca. Red. M. Marcjanik. Warszawa, 2005.

  4. Krawczuk A. Pragmalingwistyka. Polska etykieta językowa. Zmiany w zwyczajach językowych Polaków na przełomie wieków. [W:] Кравчук А. Лексикологія і культура польської мови. У 2 т. Т. 2.: Культура польської мови. Київ, 2010. S. 422-489.

  5. Marcjanik M. ABC grzeczności językowej. [W:] Polszczyzna na co dzień. Red. M. Bańko. Warszawa, 2006. S. 231-310.

  6. Marcjanik M. Etykieta językowa. [W:] Współczesny język polski. Red. J. Bartmiński. Lublin, 2001. S. 281-291.

  7. Marcjanik M. Grzeczność w komunikacji językowej. Warszawa, 2007.

  8. Marcjanik M. Mówimy uprzejmie. Poradnik językowego savoir-vivre’u. Warszawa, 2009.

  9. Marcjanik M. Polska grzeczność językowa. Kielce, 2002.

  10. Markowski A. Językowa grzeczność po polsku. [W:] A. Markowski. Jak dobrze pisać i mówić po polsku. Warszawa, 2000. S. 53-101.

  11. Zgółkowie H. i T. Językowy savoir-vivre. Praktyczny poradnik posługiwania się polszczyzną w sytuacjach oficjalnych i towarzyskich. Poznań, 1993.

  12. Przybylska R. Akt komunikacji językowej; Teoria aktów mowy. [W:] R. Przybylska. Wstęp do nauki o języku. Podręcznik dla szkół wyższych. Kraków, 2003. S. 20-27.

  13. Życzenia na każdą okazję. Wybór tekstów: J. Szczepniak. Olsztyn, 2007.


Історія польської мови

  1. Dubisz S. Język – historia – kultura. (Wykłady, studia, analiza). Warszawa: Zakład Graficzny Uniwersytetu Warszawskiego, 2002.

  2. Klemensiewicz Z. Historia języka polskiego. T.1. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1961.

  3. Klemensiewicz Z. Historia języka polskiego. T.2. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1965.

  4. Klemensiewicz Z. Historia języka polskiego. T.3. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1961.

  5. Lehr-Spławiński T. Język polski. Pochodzenie, powstanie, rozwój. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1978.

  6. Urbańczyk S. Prace z dziejów języka poslkiego. Wrocław – Warszawa – Kraków – Gdańsk: Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, 1979.

  7. Walczak B. Zarys dziejów języka polskiego. Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 1999.

Теорія і практика перекладу
1. Коптілов В. В. Теорія і практика перекладу. Посібник. Київ, 2003. 280 с.

2. Korunets I. V. A Course in the Theory and Practice of Translation = Корунець І. В. Теорія і практика перекладу. Київ: Вища шк., 1986. 174 с.

3. Korunets I. V. Theory and Practice of Translation = Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): підручник. Вінниця: Нова Книга, 2000. 446 с.

4. Корунець І. В. Теорія і практика перекладу. Вінниця: Нова Книга, 2003. 160 c.

5. Корунець І. В. Вступ до перекладознавства. Підручник. Вінниця: Нова Книга, 2008. 512 с.

6. Кияк Т. Р., Огуй О. Д., Науменко А. М. Теорія та практика перекладу. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. Вінниця: Нова Книга, 2006. 592 с.

7. Алексеева И. С. Введение в переводоведение: Учебное пособие для студ. филол. и лингв. фак. высш. учеб. заведений. Санкт-Петербург: Филологический факультет СпбГУ; Москва: Издательский центр “Академия”, 2004. 352 с.

8. Виноградов В. С. Перевод: Общие и лексические вопросы: Учебное пособие. Москва: КДУ, 2004. 240 с.

9. Гаврилів Т. Текст між культурами. Перекладознавчі студії. Київ: Критика, 2005.

10. Зорівчак Р. П. Реалія і переклад. Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1989.

11. Зорівчак Р. П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. Львів: Вища шк. Вид-во при Львів. ун-ті, 1983.

12. Кундзіч О. Л. Творчі проблеми перекладу. Київ: Дніпро, 1973.

13. Рильський М. Проблема художнього перекладу. Твори: В 10-ти томах. Т. 9. Київ, 1962.

14. Содомора А. Sub aliena umbra = Під чужою тінню. Львів, 2000.

15. Шмігер Т. Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя. Київ: Смолоскип, 2009. 342 с.

17. Алексеева И. С. Профессиональное обучение переводчика. Санкт-Петербург, 2000.

18. Винонен Р. И. Переводчик как творческая индивидуальность. Тбилиси, 1972.

19. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. Москва, 1986.

20. Гачечиладзе Г. Введение в теорию художественного перевода. Тбилиси, 1970.

21. Гюббенет И. В. Основы философской интерпретации литературно-художественного текста. Москва, 1991.

22. Задорнова В. Я. Филологические основы перевода поэтического произведения. Москва, 1976.

23. Левый И. Искусство перевода. Москва, 1974.

24. Мирам Г. Профессия: переводчик. Киев, 2000.

25. Перевод – средство взаимного сближения народов. Москва, 1987.

26. Попович А. Проблемы художественного перевода. Москва, 1980.

27. Редактирование отдельных видов литературы. Москва, 1973.

28. Стиль автора и стиль перевода: Учебное пособие. Киев, 1988.

29. Теория и критика перевода. Ленинград, 1962.

30. Тороп С. Тотальный перевод. Тарту, 1995.

31. Федоров А. В. Введение в теорию перевода. Москва: Изд-во лит-ры на иностр. яз., 1953.

32. Флорин С. Муки переводческие: Практика перевода. Москва, 1983. 184 с.

33. Художественный перевод. Вопросы теории и практики. Ереван, 1982.

34. Чередниченко А. И., Бех П. А. Лингвистические проблемы воссоздания образа в поэтическом переводе: Тексты лекций. Киев, 1980.

35. Чуковский К. Высокое искусство. Санкт-Петербург, 2008.

36. Владова-Георгиева И. Превод и време. София. 1988.

37. Balcerzan E. Literatura z literatury (strategie tłumaczy). Śląsk, Katowice, 1998.

38. Krysztofiak M. Przekład literacki a translatologia. Poznań, 1999.

39. Legeżyńska A. Tłumacz i jego kompetencje autorskie. Warszawa, 1999.

40. Przekład artystyczny a współczesne teorie translatologiczne. Śląsk, Katowice, 1998.

41. Przekład literacki. Teоria. Historia. Współczesność. Warszawa, 1997.

42. Topika erotyczna w przekładzie. Śląsk, Katowice, 1994.

43. Współczesność i awangardowość w przekładzie. Śląsk, Katowice, 1995.

44. Дзера О. Жанри художнього перекладу // Записки перекладацької майстерні. Т. 1. Львів, 2001.

45. Зорівчак Р. Перекладачі для України ХХІ сторіччя // Записки Перекладацької майстерні. Т. 1. Львів, 2001.

46. Зорівчак Р. Художній переклад в Україні і буття нації (Спроба історико-літературного осмислення) // Записки Перекладацької майстерні. Т. 1. Львів, 2001.

47. Кіцила Л. До проблеми чесько-української омонімії // Матеріали міжнародної славістичної конференції пам’яті професора Костянтина Трофимовича (1923–1993). Львів, 1998.

48. Кіцила Л. Словники міжмовних омонімів: історія виникнення та перспективи розвитку // Проблеми слов’янознавства. 1999. Вип. 50.

49. Мастиляк В. Проблема перекладу назв міфологічних істот з польської на українську мову (на прикладі творів С. Лема “Кіберіада” та А. Сапковського “Відьмак”) // Славістичні записки. 1999. № 1.

50. Перекладна література // Енциклопедія українознавства. Т. 5. Львів, 1996. С. 1987–1991.

51. Васева И. Специфика перевода детской литературы // Slavica slovaca. 1981. № 2.

52. Владова-Георгиева И. Персонифицирующая функция антропонимов, прозвищ и обраще-ний в историческом художественном произведении и ее отражение в переводе // Болгарская русистика. 1984. № 3.

53. Гайдук В. П. “Тихий перевод” в кино // Тетради переводчика. 1976. Вып. 15.

54. Гончаренко С. Ф. О моделировании процесса перевода поэтических образов // Тетради переводчика. 1977. № 14.

55. Гончаренко С. Ф. К вопросу о поэтическом переводе // Тетради переводчика. 1972. № 9.

56. Заргарян Г. Искусство перевода фильмов // Мастерство перевода. Москва, 1979.

57. Микулина Л. Национально-культурная специфика и перевод // Мастерство перевода. Москва, 1979.

58. Нелюбин Л. Л. Толковый переводоведческий словарь. Москва, 2003.

59. Владова-Георгиева И. Стилизацията в историческия роман и пресъздаването й в превода // Език и литература. 1984. № 5.

60. Васева И. Стилистика на превода. София: Наука и изкуство, 1989. 327 с.

61. Tezaurus terminologii translatorycznej. Warszawa, 1998. 505 s.



Вступ до слов’янської філології


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал