Програма для дитячо-юнацьких спортивних шкіл київ 2013



Pdf просмотр
Сторінка1/7
Дата конвертації11.05.2017
Розмір1.2 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4   5   6   7




Державна служба молоді та спорту України
Республіканський науково-методичний кабінет
Федерація пауерліфтингу України




ПАУЕРЛІФТИНГ
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
ДЛЯ ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИХ СПОРТИВНИХ ШКІЛ

Київ – 2013

2
Пауерліфтинг: навчальна програма для дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Програму підготували
І.О. КАПКО - доцент кафедри спортивних єдиноборств та силових видів спорту НУФВСУ, канд. наук з фізичного виховання і спорту, заслужений тренер України з пауерліфтингу;
С.Г. БАЗАЄВ - Президент Федерації пауерліфтингу України, головний тренер збірної команди України з пауерліфтингу, заслужений працівник фізичної культури і спорту України, заслужений майстер спорту України, заслужений тренер України, чотириразовий чемпіон світу з пауерліфтингу;
В.Г. ОЛЕШКО - професор кафедри спортивних єдиноборств та силових видів спорту НУФВСУ, канд. пед. наук. Програма обговорена та ухвалена Федерацією пауерліфтингу України, отримала експертну оцінку фахівців Державної служби молоді та спорту України та лабораторії програмування та впровадження наукових досліджень у практику підготовки збірних команд України ДНДІФКС. Відповідальний за випуск В.Г.Свинцова. Редактор О.П.Моргушенко.

Республіканський науково-методичний кабінет
Державної служби молоді та спорту України

3
ВСТУП

Розробка програми обумовлена потребою вдосконалення навчально- тренувального процесу спортсменів, які спеціалізуються у пауерліфтингу, інтенсивним розвитком жіночого пауерліфтингу та у зв’язку з підвищенням нормативних вимог до підготовки спортивного резерву в Україні. Практика роботи спортивних шкіл України свідчить, що майстерність спортсменів, які спеціалізуються у пауерліфтингу, і перспективи її удосконалення тісно пов’язані з визначенням оптимального віку для початку занять цим видом спорту, критеріями відбору на етапах багаторічної підготовки та дотриманням основних методичних принципів спортивного тренування. Сучасний рівень спортивних досягнень потребує цілеспрямованої багаторічної підготовки спортсменів, відбору до спортивних шкіл обдарованих юнаків та дівчат, здатних поновити лави провідних спортсменів країни, а також пошуку ефективних засобів і методів навчально-тренувальної роботи. Спортивні школи за чіткої організації роботи та високої якості педагогічної діяльності тренерсько-викладацького складує базами для залучення бажаючих до систематичних занять спортом. Навчальна програма з пауерліфтингу складена відповідно до нормативно-правових актів таз урахуванням багаторічного досвіду роботи тренерів з підготовки кваліфікованих спортсменів і результатів наукових досліджень. У програмі розкриваються мета, завдання, зміст, засоби, методи, принципи спортивної підготовки, структура тренувального процесу, поняття навантажень та адаптації у процесі підготовки, засоби відновлення, подається характеристика вікових особливостей навчання й тренування спортсменів, які спеціалізуються у пауерліфтингу, матеріал з планування та змісту підготовки, основні питання періодизації тренувального процесу. Програма є основним нормативним документом, що визначає спрямованість та зміст навчально-тренувального процесу у відділеннях з пауерліфтингу дитячо-юнацьких спортивних шкіл України.
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ

Спортивна підготовка у пауерліфтингу - багаторічний процес, що охоплює тренування спортсменів, їх підготовку до змагань та участь у них, організацію тренувального процесу, науково-методичне та матеріально- технічне забезпечення, що зумовлюють створення потрібних умов для поєднання занять спортом з роботою, навчанням і відпочинком.
Спортивне тренування - це складова частина спортивної підготовки, спеціалізований процес, спрямований на виконання фізичних вправ з метою розвитку та удосконалення фізичних якостей та здібностей, що зумовлюють готовність спортсмена до досягнення найвищих результатів у пауерліфтингу.

4
Мета спортивної підготовки - досягнення максимально можливого для даного індивідуума рівня техніко-тактичної, фізичної та психологічної підготовленості, зумовленого специфікою пауерліфтингу та вимогами змагальної діяльності. Основні завдання спортивної підготовки всебічний гармонійний розвиток спортсменів формування спеціальних знань, умінь та навичок, потрібних для успішної тренувальної та змагальної діяльності у пауерліфтингу; засвоєння техніки й тактики обраного виду спорту забезпечення потрібного рівня розвитку фізичних якостей, можливостей нервово-м’язової системи, що несуть основне навантаження у пауерліфтингу; виховання належних моральних і вольових якостей забезпечення необхідного рівня спеціальної підготовленості набуття теоретичних знань і практичного досвіду, потрібних для успішної тренувальної та змагальної діяльності. Викладені завдання визначають основні види спортивної підготовки технічна, фізична, тактична, психологічна, теоретична й інтегральна.
1.1. Основні напрями удосконалення системи спортивної підготовки

1. Збільшення обсягу й інтенсивності тренувальної та змагальної діяльності.
2. Дотримання відповідності системи тренування спортсменів до специфічних вимог обраного виду спорту, що виявляється у зростанні частки спеціальної підготовки у загальному обсязі тренувальної роботи.
3. Максимальна орієнтація на індивідуальні задатки й здібності кожного спортсмена в обраній спортивній спеціалізації під час побудови всієї системи багаторічної підготовки, включаючи визначення раціональної структури змагальної діяльності.
4. Постійне зростання обсягу змагальної практики як ефективного засобу мобілізації функціональних резервів організму, стимуляція процесів адаптації спортсменів, які спеціалізуються у пауерліфтингу, й підвищення ефективності їх підготовки.
5. Прагнення до суворо збалансованої системи тренувальних і змагальних навантажень, відпочинку, харчування, засобів відновлення, стимулювання працездатності та мобілізації функціональних резервів.
6. Організація системи підготовки до головних змагань з урахуванням географічних і кліматичних умов місцевості, де планується їх проведення.
7. Використання нетрадиційних засобів підготовки приладів, обладнання та методичних прийомів застосування тренажерів, що забезпечують удосконалення різних рухових якостей проведення тренувань в умовах середньо- та високогір’я.
8. Орієнтація системи спортивного тренування на досягнення оптимальної структури змагальної діяльності.
9. Удосконалення системи управління тренувальним процесом на засадах об’єктивного визначення структури змагальної діяльності та
підготовленості з урахуванням як загальних закономірностей становлення спортивної майстерності у пауерліфтингу, такі індивідуальних можливостей спортсменів.
10. Динамічність системи підготовки, її оперативна корекція на основі постійного вивчення та урахування як загальних тенденцій розвитку спорту, такі особливостей розвитку пауерліфтингу - зміни правил змагань та умов їх проведення, використання сучасного інвентарю та обладнання, розширення календаря і зміни значущості різних змагань.

1.2. Засоби, методи та принципи спортивної підготовки

Засобами спортивної підготовки у пауерліфтингу є різноманітні фізичні вправи, що безпосередньо або опосередковано впливають на вдосконалення технічної майстерності спортсменів. Умовно їх розподіляють на чотири групи загальнопідготовчі, спеціально-підготовчі, допоміжні та змагальні. До загальнопідготовчих належать вправи, що забезпечують всебічний функціональний розвиток організму спортсменів, які спеціалізуються у пауерліфтингу.
Спеціально-підготовчі вправи включають засоби, що містять окремі частини, періоди, фази та елементи змагальної діяльності та дії, наближені до неї за формою, структурою та характером роботи м’язової системи.
Допоміжні (напівспеціальні) вправи спрямовані на створення спеціального фундаменту для подальшого удосконалення спортивної майстерності спортсменів, які спеціалізуються у пауерліфтингу.
Змагальні вправи передбачають виконання комплексу рухових дій, що регламентуються правилами змагань. Засоби спортивного тренування розрізнюють також за напрямами впливу пов’язані з удосконаленням різних сторін підготовленості - фізичної, технічної, тактичної, та спрямовані на розвиток різних рухових якостей, підвищення функціональних можливостей окремих органів і систем організму.
Методи - це способи організації роботи тренера і спортсмена, за якими набуваються знання, уміння та навички, розвиваються потрібні якості, формується світогляд. Умовно методи поділяються на словесні, наочні та практичні. Кожен із методів використовують відповідно до вимог, зумовлених особливостями підготовки у пауерліфтингу. Під час їх вибору потрібно враховувати відповідні завдання, загальнодидактичні та специфічні принципи спортивного тренування, вікові особливості спортсменів, їхню спортивну кваліфікацію. До словесних методів належать розповідь, пояснення, вказівка, лекція, бесіда, аналіз та обговорення.
Наочні методи зумовлюють дієвість процесу підготовки. До них необхідно віднести методично вірний показ окремих вправ та їхніх
елементів, навчальні фільми, відеозаписи, комп’ютерні програми для демонстрування техніки виконання вправ тощо.
Практичні методи умовно поділяють на дві основні групи
1) переважно спрямовані на засвоєння техніки вправ пауерліфтингу, тобто на формування рухових умінь та навичок, характерних для обраного виду спорту
2) переважно спрямовані на розвиток рухових якостей. Успішне вирішення навчально-тренувальних завдань можливе за умови дотримання принципів, що поділяються натри групи
1. Загальнопедагогічні (дидактичні) - науковість, виховне навчання, доступність, систематичність і послідовність, свідомість та активність, наочність, міцність та прогресування, колективність разом з індивідуалізацією. Крім цього, діють і загальні принципи фізичного виховання всебічний та гармонійний розвиток особистості, оздоровчий напрям занять, зв’язок із трудовою діяльністю.
2. Специфічні - спрямованість до вищих досягнень, поглиблена спеціалізація, безперервність тренувального процесу, єдність поступового збільшення навантажень та тенденції до максимальних навантажень, хвилеподібність і варіативність навантажень, циклічність тренувального процесу, єдність та взаємозв’язок структур змагальної діяльності та підготовленості спортсменів.
3. Методичні - випередження (випереджувальний відносно технічної підготовленості розвиток фізичних якостей розмірність (оптимальний та збалансований розвиток фізичних якостей поєднання (пошук засобів, що дозволяють водночас вирішувати кілька завдань технічної та фізичної підготовки надмірність (застосування тренувальних навантажень, котрі у два-три рази перевищують змагальні, засвоєння та включення до тренувальних режимів роботи рухової діяльності, що за своєю інтенсивністю перевищує змагальну моделювання (використання різноманітних варіантів тренувальної та змагальної діяльності у багаторічній підготовці.

1.3. Навантаження, стомлення, відновлення та адаптація
у процесі підготовки спортсменів, які спеціалізуються у пауерліфтингу

Швидкість адаптаційних перебудов в організмі спортсменів, їх спрямованість і досягнутий рівень адаптації зумовлюються характером та величиною тренувальних і змагальних навантажень. Навантаження класифікуються за характером дії - тренувальні, змагальні специфічні та неспецифічні локальні, часткові та глобальні величиною - малі, середні, значні та великі спрямованістю - розвивають окремі рухові здатності (швидкісні, силові, координаційні, витривалість, гнучкість) чи їхні компоненти (наприклад, алактатні чи лактатні, анаеробні чи аеробні можливості) та удосконалюють координаційну структуру дій, компоненти психічної підготовленості чи тактичної майстерності координаційною складністю - виконуються у
стереотипних умовах чи пов’язані з виконанням дій високої координаційної складності психічною напруженістю - ставлять різні вимоги до можливостей спортсменів. Слід розрізняти навантаження окремих тренувальних і змагальних вправ чи їхніх комплексів, тренувальних занять, днів, сумарні навантаження мікро- і мезоциклів, періодів та етапів підготовки, макроциклів, тренувального року. Величину тренувальних і змагальних навантажень характеризують із зовнішнього та внутрішнього боків. Зовнішній бік навантаження визначають за показниками сумарного обсягу роботи, який включає тренувальні дні, заняття, вправи, спроби, підйоми й дні змагальної діяльності. Для його оцінки використовують такі показники інтенсивності величина обтяжень, швидкість та темп їх виконання, час виконання періодів, фаз, елементів, кількість вправ за одиницю часу, кількість піднімань за зонами інтенсивності, коефіцієнт інтенсивності, відносна інтенсивність. Найбільш повно навантаження характеризується з внутрішнього боку, тобто за реакцією організму на виконувану роботу показники характеру та тривалості періоду відновлення, інформація про терміновий ефект навантажень тощо. Величину та спрямованість тренувальних і змагальних навантажень визначають за особливостями застосування та порядком поєднання таких компонентів тривалість і характер окремих вправ інтенсивність роботи під час їх виконання тривалість і характер відпочинку між окремими повтореннями кількість вправу деяких утвореннях тренувального процесу в окремих заняттях та їхніх частинах, мікроциклах). Іноді варіюванням одного з компонентів можна змінити спрямованість навантаження. Здатність організму змінювати діяльність деяких його систем відповідно до характеру й сили навантаження називають адаптацією. Це є процес пристосування організму до певних умовчи змін, що відбуваються в ньому після виконаної роботи. Розрізнюють два види адаптації термінова (кумулятивна) та накопичувана (довгострокова. Термінова адаптація - це пристосування, що відбувається безперервно із являється у відповідь на зміни зовнішнього середовища. Основними закономірностями термінової адаптації є безперервний перебіг пристосувань на засадах саморегулювання організму відносно нестійкий характер пристосувань специфічна психологічна, біохімічна, фізіологічна та функціональна відповідність пристосувань характеру й силі зовнішніх впливів наявність перехідних (від певного рівня функціонування до нового) і стаціонарних (відносно стійкий рівень функціонування в нових стандартних умовах) режимів адекватні реакції організму, який може відповідати тільки на ті впливи, що за своїм характером і силою не перевищують функціональні можливості однієї чи кількох систем організму. В іншому випадку можуть настати патологічні зміни. Якщо оптимальні за силою подразники повторюватимуться з надмірною частотою, з’явиться накопичувальний ефект. Така адаптація називається
накопичувальною. Основні особливості перебігу довгострокової адаптації
1. У процесі накопичувальної адаптації відбувається саморозвиток, самовдосконалення організму, що проявляється у підвищенні його функціональних можливостей.
2. Процес накопичувальної адаптації відбувається за умови оптимальної сили окремих впливів, оптимальної частоти та достатньої кількості повторень.
3. Організм прагне до точної відповідності пристосувань до характеру та сили подразника.
4. У процесі накопичувальної адаптації спостерігаються перехідні та стаціонарні режими діяльності організму перехідні - якщо відбувається процес пристосування окремих системі всього організму до впливів, що повторюються стаціонарні - якщо досягнутий певний, доступний для даних умов, характеру і сили впливів стійкий рівень пристосування. Для адаптації потрібні
1) достатня кількість часу і повторень
2) правильний розподіл впливу по етапах підготовки. У процесі накопичувальної адаптації організм спортсмена спроможний водночас адаптуватися до кількох паралельно запропонованих програм підготовки. Кожній програмі впливу відповідає внутрішня програма пристосування. Зовнішні програми можуть проникати незалежно, підсилювати чи пригнічувати одна одну. Організм за рахунок саморегулювання пристосовується до найсильніших програмі може пригнічувати менш значущі уданий час. Під час тривалого повторення стандартних подразників тренувальний вплив адаптації знижується.
Стомлення - особливий вид функціонального стану спортсмена, що проявляється під впливом тривалої чи інтенсивної роботи, котрий призводить до зниження її ефективності. Стомлення виявляється у зменшенні сили та витривалості м’язів, порушенні координації рухів, зростанні витрат енергії під час однакової роботи, сповільненні реакцій та швидкості опрацювання інформації, утрудненні процесу зосередження й переключення уваги та ін. Гострі та хронічні форми стомлення можуть бути зумовлені різними причинами, що зводяться до п’яти основних груп фізіологічні, психологічні, медичні, матеріально-технічні й спортивно-педагогічні.
Відновлення - процес, що протікає як реакція на стомлення і спрямований на відновлення порушеного гомеостазу та працездатності спортсменів, які спеціалізуються у пауерліфтингу. Відновлення після фізичних навантажень - це не тільки повернення функцій організму до початкового чи близького до нього рівня. Напружена м’язова робота тісно пов’язана з витрачанням потенціалу функцій, його поверненням до робочого рівня, надвідновленням і наступною стабілізацією на доробочому чи близькому до нього рівнях. Наявність цих етапів визначає й коливання працездатності спортсмена. Вирізняють фази зниження працездатності, її відновлення, надвідновлення (суперкомпенсації) та стабілізації.

9
1.4. Зміст різних сторін підготовки спортсменів
До змісту спортивної підготовки спортсменів, які спеціалізуються у пауерліфтингу, належать фізична, технічна, тактична, психологічна, теоретична та інтегральна підготовка.
Фізичну підготовку поділяють на загальну фізичну підготовку (ЗФП), що спрямована на підвищення загальної працездатності (рухові дії, запозичені з інших видів спорту) та спеціальну фізичну підготовку (СФП) - впливає на розвиток спеціальних фізичних якостей та координаційних здібностей спортсменів, які спеціалізуються у пауерліфтингу.
Технічна підготовка містить початкове вивчення вправ, закріплення рухових навичок та подальше удосконалення техніки.
Тактична підготовка включає вивчення та розробку тактичних варіантів ведення спортивної боротьби вивчення особливостей змагальної діяльності суперника розробку тактичної програми виступу команди на головних змаганнях року.
Психологічна підготовка поділяється на базову (психологічна освіта, навчання та розвиток, тренувальну (формування значущих мотивів та сумлінного ставлення до тренувальних завдань і навантажень) і змагальну формування стану бойової готовності, здатності до зосередження та мобілізації зусиль.
Теоретична підготовка - це формування у спортсменів, які спеціалізуються у пауерліфтингу, спеціальних знань для успішної тренувальної та змагальної діяльності. Може здійснюватися яку процесі практичних занять, такі у спеціально відведений для цього часу формі бесід, вивчення кінограм, перегляду відеозаписів виступу найсильніших спортсменів світу з подальшим аналізом технічної майстерності та тактики змагальної діяльності, самостійної роботи зі спеціальною літературою.
Інтегральна підготовка - процес, спрямований на об’єднання, координацію та реалізацію в умовах тренувальної і змагальної діяльності різних сторін підготовленості. Інтегральна підготовка має замету набуття змагального досвіду, підвищення стійкості до змагального навантаження, стабільності та надійності під час ведення спортивної боротьби. Може здійснюватися яку процесі офіційних, такі контрольних змагань згідно з планами підготовки до головних змагань року. Основним засобом інтегральної підготовки спортсменів, які спеціалізуються у пауерліфтингу, є виконання змагальних вправ в умовах змагань різного рівня. Застосовують також спеціально-підготовчі вправи, максимально наближені за структурою та особливостями діяльності м’язової системи до змагальних. Інтегральна підготовка спрямована на удосконалення індивідуальних та командних техніко-тактичних дій, а також здатності до максимальної мобілізації функціональних можливостей організму і переключення максимальної рухової активності на відносне розслаблення з метою забезпечення високого рівня працездатності.
Для підвищення ефективності інтегральної підготовки застосовують різні методичні прийоми полегшення та ускладнення умов інтенсифікація змагальної діяльності тощо. Обсяг засобів інтегрального впливу повинен збільшуватися у міру наближення до відповідальних змагань.
1.5. Структура тренувального процесу
У системі багаторічної підготовки спортсменів, які спеціалізуються у пауерліфтингу, фахівці виділяють багаторічну підготовку як поєднання відносно самостійних і водночас взаємопов’язаних етапів макроцикли, річну підготовку й періоди середні цикли (мезоцикли); малі цикли (мікроцикли); окремі тренувальні дні тренувальні заняття та їхні складові. У процесі багаторічної підготовки виділяють тривікові зони демонстрації спортивних результатів перших великих успіхів, максимальних можливостей та утримання найвищих досягнень. Вікові межі для найвищих досягнень досить стабільні, на них не впливають система відбору і тренування, час початку занять спортом та інші показники. Багаторічну підготовку поділяють на вісім етапів, кожен з яких має чітко визначені цілі, завдання та зміст початкової підготовки попередньої базової підготовки спеціалізованої базової підготовки підготовки до вищих досягнень максимальної реалізації індивідуальних можливостей збереження вищої спортивної майстерності поступового зниження досягнень виходу зі спорту вищих досягнень. Етапи багаторічної підготовки мають свої основні завдання та засоби Основні завдання Засоби підготовки Етап початкової підготовки
Зміцнення здоров’я дітей. Виявлення здібних дітей, їх попередній відбір. Виховання зацікавленості до занять спортом. Різнобічна фізична підготовка, усунення вад фізичного розвитку. Навчання засад техніки, розвиток швидкісно-силових якостей. Розвинення функціональних можливостей серцево-судинної та дихальної систем. Залучення до змагань із ЗФП або за спрощеними правилами. Теоретичні заняття. Тестування для відбору до занять видом спорту. Вправи для розвитку фізичних якостей, зміцнення опорно-рухового апарату, формування рухових навичок і вмінь. Широке застосування різноманітних засобів і методів тренування, а також вправ із різних видів спорту легкої атлетики, плавання, рухових і спортивних ігор тощо. Використовується ігровий метод. На цьому етапі непотрібно планувати заняття із значними фізичними та психологічними навантаженнями, що припускають
застосування одноманітного, монотонного навчального матеріалу. Виконання вимог із ЗФП та СПФ. Етап попередньої базової підготовки
Зміцнення здоров’я, усунення вад фізичного розвитку. Різнобічний розвиток фізичних якостей. Удосконалення техніки вправ. Розвинення швидкісно- силових якостей, швидкості, координаційних здібностей, гнучкості, загальної та спеціальної витривалості. Розвиток функціональних можливостей серцево-судинної та дихальної систем. Участь у змаганнях. Виховання працездатності та психічної стійкості під час змагань. Теоретичні заняття згідно з програмою. Вправи для вдосконалення техніки їх виконання. Вправи для розвитку швидкісно- силових якостей, зміцнення опорно- рухового апарату, вдосконалення рухових навичок та умінь. Вправи, спрямовані на удосконалення функціонального стану серцево-судинної системи
(ССС), підвищення працездатності та спеціальної витривалості. Спортивні ігри. Виконання контрольних нормативів із ЗФП та СФП. Різнобічна підготовка на цьому етапі з використанням невеликого обсягу спеціальних вправ більше сприяє подальшому спортивному удосконаленню, ніж спеціалізоване тренування. Водночас прагнення підвищити обсяг спеціально- підготовчих вправ, гонитва зашвидким виконанням розрядних нормативів призводять до стрімкого зростання результатів у підлітковому віці, але у подальшому негативно позначаються настановленні спортивної майстерності спортсменів, які спеціалізуються у пауерліфтингу. На цьому етапі не рекомендується виконувати вправи з високою інтенсивністю та короткочасними паузами, проводити відповідальні змагання та тренувальні заняття з великим навантаженням. Етап спеціалізованої базової підготовки
Основне місце продовжує посідати загальна підготовка, широко використовуються вправи Теоретичні заняття згідно з програмою. Вправи для удосконалення
із суміжних видів спорту. Розвиток спеціальних фізичних якостей. Удосконалення техніки вправ та всебічного фізичного розвитку. Підвищення фізичної працездатності за рахунок поступового зростання обсягу тренувальних навантажень. Навчання тактики змагальної діяльності. Удосконалення вольових якостей. Друга половина етапу підготовки стає більш спеціалізованою. Завершення побудови бази загальної та спеціальної фізичної підготовленості. Удосконалення техніки виконання змагальних вправ та надійності їх виконання в умовах змагань. Підвищення обсягу та інтенсивності роботи у спеціальній підготовці. Розвиток силових та швидкісно-силових якостей з урахуванням індивідуальних особливостей. Досягнення психологічної та технічної стабільності виступів на змаганнях різного рівня. фізичних якостей, розвитку гнучкості, зміцнення опорно-рухового апарату. Вправи для розвитку спеціальної витривалості та підвищення фізичної працездатності, спроможності технічно виконувати змагальні та спеціально- підготовчі вправи з запланованою інтенсивністю та амплітудою руху. Вправи для розвитку загальної витривалості. Підвищення тактичної майстерності, вміння успішно виконувати спроби на змаганнях. Змагання із ЗФП та СФП. Виконання контрольних нормативів. Виконання психолого- педагогічних тестів із метою удосконалення впевненості у своїх силах та цілеспрямованості у виконанні поставлених завдань. Удосконалення тактичної майстерності, вміння нарізних змаганнях демонструвати свої кращі результати із використанням усіх спроб. Етап підготовки до вищих досягнень
На цьому етапі передбачається досягнення максимальних результатів. Значно підвищується частка засобів спеціальної підготовки у загальному обсязі тренувальної роботи, збільшується змагальна практика. Основне завдання - максимальне використання засобів, здатних викликати бурхливий перебіг адаптаційних процесів. Сумарні величини обсягу та інтенсивності тренувальної роботи досягають свого максимуму, широко плануються Теоретичні заняття згідно з програмою. Вправи для вдосконалення спортивно-технічної підготовленості залежно від групи вагових категорій та статі. Вправи для зміцнення зв’язок, суглобів, збереження гнучкості, координації рухів. Вправи для розвитку спеціальної витривалості. Удосконалення тактичної майстерності, вміння нарізних змаганнях демонструвати кращі результати із використанням усіх
заняття з великими навантаженнями, збільшується кількість занять у тижневих мікроциклах, зростають змагальна практика, обсяг спеціальної психологічної, тактичної та інтегральної підготовки. спроб. Етап максимальної реалізації індивідуальних можливостей
На цьому етапі підготовки потрібно віднайти можливості для подальшого підвищення майстерності й зростання спортивних результатів. Основною особливістю підготовки є підвищення результативності за рахунок якісної сторони системи спортивної підготовки. Пошук прихованих резервів організму спортсмена у різних сторонах його підготовленості фізичної, техніко-тактичної, психологічної) та забезпечення їх прояву в тренувальній та змагальній діяльності. Особливу увагу потрібно звертати на пошук резервів тактичної та психологічної підготовленості, оскільки майстерність і результативність залежать від досвіду спортсмена. Вправи для вдосконалення спортивно-технічної підготовленості залежно від групи вагових категорій та статі. Вправи для зміцнення зв’язок, суглобів, збереження гнучкості, координації рухів. Вправи для розвитку спеціальної витривалості. Етап збереження вищої спортивної майстерності
Підготовка характеризується переважно індивідуальним підходом. Велика увага приділяється удосконаленню технічної майстерності, підвищенню психічної готовності. Суттєві коливання тренувальних навантажень. Наприклад, на фоні загального зменшення обсягу роботи в макроциклі ефективним може виявитися планування ударних мікро- і мезоциклів із винятково великими тренувальними навантаженнями. Прагнення до зміни засобів і методів тренування, до застосування комплексів вправ, що ще не використовувались у попередній підготовці, нових тренажерів, специфічних засобів, що стимулюють працездатність та ефективність виконання рухових дій. Етап поступового зниження досягнень
Підготовка характеризується зниженням сумарного обсягу Для спортсмена, який знаходиться на заключному етапі
тренувальної та змагальної діяльності, суто індивідуальним підходом до побудови процесу підготовки. Підвищення загальної та допоміжної підготовки. Перехід від двоциклової підготовки у річному циклі до одноциклової. спортивного удосконалення, організм якого майже вичерпав свої адаптаційні можливості, особливого значення набуває ефективне використання позатренувальних та позазмагальних чинників, нових технічних засобів, тренажерів, інвентарю. Етап виходу зі спорту вищих досягнень
Ефективний перехід спортсмена до наступного періоду життя, в якому нейтралізуються негативні відносно до його здоров’я наслідки спорту вищих досягнень. Раціональне використання рухової активності, яка забезпечить повноцінну та ефективну деадаптацію ССС, дихальної системи, опорно-рухового апарату до умов активного життя. У кожному річному макроциклі виділяють три періоди підготовчий, змагальний та перехідний.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал