Профілактика дитячого травматизму Травма



Скачати 286.99 Kb.
Дата конвертації07.06.2017
Розмір286.99 Kb.




Профілактика дитячого травматизму

Травма — це тілесне ушкодження внаслідок дії зовнішніх чинників. Ушкодження, що часто трапляються у дітей різного віку, називають дитячим травматизмом. Найпоширенішими видами травматизму серед дітей до семи років є побутовий, вуличний і транспортний.

Побутовий травматизмf:\sovetyi-vracha (1).jpg

  • Постійно турбуйтеся про безпеку дитини вдома.

  • Систематично виховуйте в дитині обачливість і обережність.

  • Поясніть, що особливо обережним слід бути з вогнем і під час використання електричних приладів.

  • Застерігайте дитину від пустощів на балконах і драбинах, аби уникнути забиття та падіння з висоти.

  • Не відчиняйте вікна навстіж у приміщенні, де перебуває дитина.

  • Не допускайте дитину до газової або електричної плити під час приготування їжі, аби уберегти її від термічних опіків.

  • Зберігайте в недоступних для дитини місцях шкідливі речовини, щоб запобігти отруєнням, опікам стравоходу та органів дихання дитини.

  • Не залишайте в доступному для дітей місці голки, цвяхи, леза бритв та інші гострі предмети, щоб дитина не завдала собі шкоди.

  • Облаштуйте власне помешкання та ігрову зону так, аби максимально уберегти дитину від падіння та забиття.

  • Позбавтеся несправних електроприладів та ізолюйте проводи та розетки.

  • Поясніть дитині, що вставляти в розетки шпильки, цвяхи, ножиці тощо небезпечно для життя.

  • Привчіть дитину бути обережною на сходах і під час підйому та спуску міцно триматися за поручні.

  • Поясніть дитині, що під час ігор з іншими дітьми слід поводитися чемно: не штовхати інших, не кидатися піском тощо.

  • Не дозволяйте дитині залазити високо на дерева, драбини, споруди, щоб уберегти її від падіння з висоти.

  • Поінформуйте дитину, що всі каналізаційні люки, підвали та канави слід оминати.

  • Не грайте з дітьми на необладнаних або пошкоджених дитячих майданчиках.

  • Перевіряйте гойдалки та спортивні снаряди на дитячих майданчиках і в парках відпочинку на справність перед катанням чи тренуванням.

  • Оминайте ділянки, де проводять ремонтні роботи.

  • Розкажіть дитині, що ходити під балконами будівель небезпечно через можливість падіння предметів, бурульок тощо.


Транспортний травматизм

  • Навчайте дитину правилам дорожнього руху з раннього віку і постійно зміцнюйте ці знання.

  • Не залишайте дітей без догляду на подвір'ї, на вулицях з інтенсивним рухом транспорту.

  • Стежте уважно за дітьми під час їхнього катання на велосипедах, самокатах, санках, роликах тощо.

  • Забороняйте дітям кататися на велосипедах, самокатах, скейтах тощо на проїжджій частині дороги та мостах.

  • Подавайте позитивний приклад дитині бездоганним дотриманням правил дорожнього руху.

  • Переходьте дорогу лише по пішохідному переходу і в спеціально призначених місцях, тримаючи дитину за руку.

  • Звертайте увагу дитини на інтенсивність вуличного руху, світлофори, пішохідні переходи, сигнал «Стережись автомобіля».

  • Пояснюйте дитині правила поведінки на дорозі під час кожного перебування на вулиці.

  • Привчіть дитину ходити лише по тротуарах з правого боку дороги, а в тих місцях, де тротуарів немає, йти з лівого боку дороги назустріч транспорту.

  • Не перетворюйте турботу про дитину на безперервні заборони та обмеження, щоб не образити її і не викликати зворотної реакції.

  • У разі перелому кісток передпліччя слід обережно підняти передпліччя дитини, зігнути руку в лікті до прямого кута та попросити дитину випрямити пальці, розвернувши долоню до живота. Шину потрібно накласти від місця вище ліктя аж до основи пальців та прибинтувати.

  • У випадку перелому кісток кисті та пальців шину ліпше накладати на пальці у напівзігнутому положенні. Картонну або фанерну шину слід прибинтувати до передпліччя і підвісити травмовану руку дитини на косинку.

  • За перелому кісток плеча або передпліччя, або кисті та пальців транспортувати дитину слід у положенні сидячи.

  • Якщо дитина непритомна або є підозра на перелом хребта, то її необхідно вкласти на спину на тверді носилки (фанера, щит, двері], щоб попередити згинання хребта, яке може пошкодити спинний мозок. За ушкоджень шиї під неї слід підкласти валик або подушку. Піднімання дитини і перекладання здійснюють декілька людей, обережно, по команді, без жодного руху в місці перелому кісток дитини. Транспортувати дитину до лікарні можна в положенні на животі.

  • За перелому таза ноги дитини варто зігнути в колінах, підкласти під колінні суглоби валик і розвести їх у боки (положення «жаби»). Транспортувати дитину можна лише в положенні лежачи на твердій поверхні.

  • Якщо у дитини виявили перелом стегна, то слід взяти ногу дитини за тильну сторону стопи і п'ятку, зігнути стопу під прямим кутом, повільно підняти ногу. Ліпше накласти дві шини: одну на внутрішню поверхню — від паху до кінця стопи, другу — на зовнішню поверхню ноги. Шини необхідно закріпити бинтами або косинками. За відсутності шин пошкоджену ногу прибинтовують до здорової. Транспортувати дитину слід в положенні лежачи.

  • У разі перелому кісток гомілки і стопи потрібно накласти шинну пов'язку так, щоб охопити гомілковостопний і колінний суглоби. Транспортувати дитину слід у положенні лежачи.



ПАМ'ЯТКА

для батьків щодо профілактики

закачування дитини у транспорті

  • Вплив навіть незначних подразників на вестибулярний апарат дитини може викликати в неї закачування. Тож поїздку на будь-якому транспортному засобі варто спланувати так, щоб вона не завдала дитині неприємних відчуттів.

  • Основними симптомами закачування є відчуття дискомфорту, загальне нездужання, підвищене потовиділення, запаморочення, інтенсивне слиновиділення, нудота, блювота.

  • Перед поїздкою не перегодовуйте дитину. Найліпше дати їй нежирну їжу з високим вмістом вуглеводів за півтори-дві години до поїздки.

  • Плануйте поїздку так, щоб уникнути впливу чинників, що викликають закачування. Оберіть маршрут рівною місцевістю, без різких перепадів чи поворотів. Вирушайте в той час, коли дитина зазвичай уже готується до сну.f:\90128.jpg

  • Намагайтеся влаштувати дитину в транспорті максимально зручно. У літаку ліпше обрати місця між крилами, ближче до проходу, на кораблі — каюту, розташовану приблизно посередині корабля і подалі від камбуза.

  • Усадіть дитину обличчям уперед за напрямком руху транспортного засобу і попросіть дивитися вперед і не визирати в бічне вікно чи ілюмінатор.

  • Стежте за температурою повітря всередині транспортного засобу. За підвищення температури симптоми закачування посилюються, тому не одягайте дитину занадто тепло.

  • Регулюйте вентиляцію в транспортному засобі, оберіть, яке повітря більш сприятливе для дитини — з кондиціонера чи відчиненого вікна.

  • Якщо дитину все ж таки закачує, то влаштуйте її зручно в положенні напівсидячи. Голову дитини нахиліть назад на спинку крісла, а ліпше — на підголівник дитячого дорожнього крісла.

  • У разі нудоти попросіть дитину заплющити очі або дивитися на стелю чи небо. Дайте їй послухати улюблену музику — це відволіче дитину від неприємних відчуттів.

  • Якщо дитині стало зле, то запропонуйте їй випити охолодженої кип'яченої води.

  • Медичні препарати в разі закачування можна вживати лише за призначенням лікаря.

ПАМ'ЯТКА

для батьків з профілактики захворювань ротоглотки



  • Щодня здійснюйте вологе прибирання в помешканні.

  • Не дозволяйте дитині перебувати в тих приміщеннях, де курять.

  • Регулярно проводьте безпечне провітрювання дитячої кімнати.

  • Очищуйте повітря за допомогою іонізатора.

  • Забезпечте дотримання дитиною правильного режиму дня.

  • Дотримуйтеся в родині принципів раціонального харчування.

  • Застосовуйте полівітамінні препарати у весняний та осінній періоди після попередньої консультації лікаря.

  • Забезпечте високу рухову активність дитини: ранкова гімнастика, рухливі ігри, активний відпочинок на свіжому повітрі.

  • Загартовуйте організм дошкільника.

  • Робіть дитині загальний та точковий масажі з акцентом на рефлексогенні зони.



f:\30-2_5.jpg
ПАМ'ЯТКА

Перша долікарська допомога у випадку лихоманки при ГРВЗ

Лихоманка супроводжує більшість гострих респіраторних вірусних захворювань (ГРВЗ). У хворого підвищується температура тіла через неспецифічну захисно-пристосувальну реакцію організму яка характеризується перебудовою процесів терморегуляції і виникає у відповідь на дію патогенних подразників. Лихоманка активує процеси обміну функції нервової, ендокринної, імунної систем (підвищується вироблення антитіл, інтерферону, стимулюється фагоцитарна активність нейтрофілів), підвищується антитоксинна функція печінки, збільшується нирковий кровоток. Більшість патогенних вірусів втрачає свої вірулентні властивості при температурі 39 °С.

Медичний працівник, виявивши у дитини підвищення температури тіла, має вирішити, чи слід понижувати температуру і, якщо слід, в який спосіб.

1. Понижувати температуру тіла необхідно у таких випадках:



  • несприятливий анамнез (наявність перинатальної енцефалопатії, судом, вродженої вади серця);

  • підвищення температури тіла більше 38,5 °С.

2. При температурі тіла більше 38,5 °С потрібно:

  • забезпечити дитині постільний режим;поїти її часто, малими порціями (компот, підсолоджений чай, відвар шипшини тощо) для забезпечення підвищеної тепловіддачі за рахунок рясного потовиділення;годувати залежно від апетиту (не можна примушувати дитину їсти), переважно вуглеводною їжею; вживання свіжого молока необхідно обмежити через можливу лактозну недостатність на піку лихоманливого стану.

  1. Найбезпечнішими жарознижувальними засобами для дітей є парацетамол, його разова доза — 10-15 мг/кг, добова — 60 мг/кг.

  2. Недопустиме курсове застосування жарознижувальних засобів, через підвищення небезпеки діагностичних помилок, пов'язаних з пропуском симптомів серйозних інфекційно-запальних захворювань, таких як пневмонія, менінгіт, пієлонефрит, апендицит тощо. У тих випадках, коли дитина отримує антибактеріальну терапію, регулярний прийом жарознижувальних засобів недопустимий, оскільки може затримувати визначення необхідності заміни антибіотика. Одним з об'єктивних критеріїв ефективності ліків є зниження температури тіла.

  3. При «рожевій» лихоманці (шкіра рожева, волога, гаряча на дотик, при цьому відбувається активна віддача тепла через шкіру і менша небезпека перегрівання організму) для посилення тепловіддачі дитину необхідно роздягнути і обтерти водою кімнатної температури. Не можна обтирати дитину спиртом чи крижаною водою, оскільки внаслідок різкого пониження температури тіла відбувається спазм судин і зменшення тепловіддачі.

  4. Якщо відсутні ознаки токсикозу (озноб, міалгія, блідість шкіри тощо), лихоманка у межах 38-38,5 °С не потребує медикаментозної жарознижувальної терапії.

  5. Якщо у дитини під час лихоманки (незалежно від ступеня її прояву) погіршується самопочуття, з'являються ознаки токсикозу, жарознижувальну терапію необхідно призначити негайно. Також необхідно комбінувати прийом жарознижувальних лікарських засобів із препаратами, що розширюють судини (папаверин, дібазол, папазол).

  6. Важливо оцінювати всі клінічні симптоми, аналізувати процес перенесення лихоманки (чи змінюється при цьому поведінка дитини, активність, апетит тощо). Усі особливості бажано фіксувати у медичній картці дитини, щоб із часом якомога швидше зорієнтуватися у доцільності і методах надання їй першої долікарської допомоги.

ПАМ'ЯТКА

Профілактика термічних опіків у дітей

Термічні опіки — це ураження поверхні тіла людини термічними агентами, що може призвести до тяжких наслідків для її життя та здоров'я. Серед дітей дошкільного віку найчастіше спостерігають випадки обшпарювання окропом та гарячими рідинами. Тому для запобігання термічним опікам у дітей дорослі мають дотримуватися правил безпеки життєдіяльності.

Не залишайте без нагляду дитину поблизу відкритих джерел вогню, зокрема газових плит, камінів, мангалів, вогнищ, а також радіаторів і обігрівачів.

Не допускайте перебування дітей на будівельних і промислових майданчиках, у гаражах, поблизу гарячого асфальту, смоли тощо.

У побуті за можливості користуйтеся дальніми конфорками газової чи електричної плити.

Якщо треба скористатися передніми конфорками плити — ставте сковорідки та каструлі ручками до стіни.

Не саджайте дитину до себе на коліна та не носіть її на руках, коли п'єте гарячі напої.

Ставте гарячу їжу і напої чимдалі від краю столу.

Не залишайте гарячу їжу і напої на серветці або скатертині, яку активні діти можуть стягнути на себе.

Щоб дитина не обшпарилася водою в раковині або ванні, регулюйте температуру води так, щоб вона не перевищувала +40 °С.

Ніколи не залишайте дитину без нагляду у ванній кімнаті та у самій ванні, щоб дитина не захлинулася і не обварилася, якщо випадково відкриє кран з гарячою водою.

Не довіряйте догляд за дітьми дошкільного віку старшим дітям або літнім членам родини.

Зберігайте праски, електроприлади, свічки, запальнички та інші подібні предмети в місцях, недоступних для дитини.

За можливості не використовуйте електроприлади в присутності дитини, щоб не зацікавити її і не спонукати до наслідування.

Затуляйте розетки заглушками та стежте за тим, щоб електродроти були недоступними для дитини.

Перевіряйте автомобільне крісло перед тим, як посадити в нього дитину, адже сидіння і пряжки можуть нагрітися від сонячного проміння так сильно, що призведуть до опіку.

Якщо машина була розташована під відкритим сонячним промінням, застеліть рушником дитяче сидіння, перш ніж саджати в нього дитину.

У дошкільному навчальному закладі не допускайте самостійного перебування дітей в господарських приміщеннях — пральнях, харчоблоці. Не залишайте дітей без нагляду, особливо під час роздачі їжі.



П'АМЯТКА

Перша долікарська допомога дитині в разі термічного опіку

Перша допомога на місці події в разі опіків полягає у швидкому припиненні дії термічного агента. За ураження органів дихання й отруєння токсичними речовинами, що утворюються під час горіння, першочерговим заходом є забезпечення прохідності дихальних



шляхів дитини — подача чистого повітря і контроль за їх прохідністю. Який же порядок надання першої долікарської допомоги в разі отримання дитиною термічних опіків за різних ситуацій?

У разі обварювання окропом якнайшвидше зніміть намочений гарячою рідиною одяг дитини, по можливості — швидко охолодіть обварені частини тіла водопровідною водою.

У випадку займання одягу дитини загасіть полум'я водою, а потім зніміть одяг. Якщо достатньої кількості води немає, гасіть доступними підручними засобами — щільною тканиною, одягом, піском, землею тощо.

Дозуйте зусилля і не накривайте дитину з головою — це може призвести до вдихання продуктів горіння з подальшим опіком дихальних шляхів і/або отруєнням.

Не притискайте щільно одяг, що горить, до тіла, а також не збивайте полум'я голими руками.

Якщо дитина перебуває в зоні дії електричного струму, в першу чергу подбайте про особисту безпеку, аби можна було допомогти дитині.

Розплавлений і прилиплий до тіла одяг не видаляйте, щоб уникнути додаткового ураження обпаленої поверхні і скальпування рани. Ці ділянки закрийте сухими стерильними серветками.

За опіків кінцівок, плечового поясу, голови, шиї — зніміть з дитини ланцюжки, кільця, годинник, браслети, адже надалі через поширення набряку вони можуть здавлювати тканини, порушуючи кровообіг аж до розвитку ішемії та некрозу.

Якомога раніше розпочніть охолодження опікової поверхні. Це зменшить глибину ураження, обсяг набряку та послабить больові відчуття, що дуже важливо для дитини. Охолоджувати опікову поверхню слід тому, що:



  • навіть після припинення дії термічного агента опіковий процес розвивається та поглиблюється через те, що уражені поверхневі тканини нагрівають нижчі тканини;

  • продукти тканинної деструкції, що утворюються, порушують локальну мікроцирку-ляцію і газообмін;

  • перегрівання різко активує процеси окислення і зумовлює поширення травми на неуражені або слабо уражені тканини.

Для охолодження в перші дві години використовуйте воду, температура якої становить +8°...+25 °С [температура холодної водопровідної води +8...+15 °С). Впродовж не менше 15 хвилин температура води має бути +15 °С.

Застосовуйте душовий розпилювач або будь-яке доступне джерело води, підбираючи температуру води до комфортної, щоб не допустити ознобу в дитини.

Через легкість загального переохолодження організму дитини раннього віку охолоджуйте уражену ділянку тіла водою за температури +22 °С,
За можливості занурюйте уражену частину тіла дитини у ванну з водою. Тривалість охолодження залежить від локалізації, глибини і площі опіку і коливається від 3-5 до 15-20 хвилин.

Пухирі, що утворилися, змастіть антисептичною маззю — синтоміциновою емульсією, лево-меколем — і накрийте стерильною марлевою серветкою.f:\viptalisman2.jpg

Опікові рани можна обробити неспиртовими водними антисептиками — бетадином, дека-саном.

У разі тяжких опіків догоспіталізаційні заходи обмежте охолодженням уражених частин тіла і накладенням на них пов'язок. Не видаляйте фрагменти тканин, не намагайтеся очистити рани.

Обов язково госпіталізуйте в разі опіків дитину:


  • віком до трьох років;

  • з електричними опіками;

  • з опіками шиї, рук, геніталій;

  • з підозрою на термоінгаляційні ураження;

  • яка була фізично слабкою, нездоровою перед тим, як стався опік.

Дитину з опіками незалежно від їх площі і глибини обов'язково має оглянути хірург або ком-бустіолог.

У разі термічного опіку в дошкільника категорично заборонено:

Укутувати і зігрівати опікову поверхню.

Змащувати опікову рану жирними речовинами і продуктами, зокрема салом, вазеліном, олією, оскільки це погіршує тепловіддачу і доступ повітря.

Прикладати лід до опікової рани, адже в умовах порушеного кровообігу це призведе до спазму судин, відмороження і некрозу тканин.

Присипати опікову рану землею, тальком, присипками, борошном та іншими сипкими речовинами.

Силоміць зривати фрагменти одягу з уражених ділянок опікової поверхні тіла дитини (правильно — зрізувати ножицями).

Торкатися опікової рани руками.

Розкривати пухирі, що утворилися.

Прикладати до опікової рани серветки, змочені засобами побутової хімії, сечею тощо.

Заклеювати опікову рану лейкопластиром.



П'АМЯТКА

Організовуємо карантин удома
Сприйнятливість організму дитини до вірусних інфекцій дуже висока. Вони поширюються повітряно-крапельним шляхом. Хворий чхає або кашляє, і в повітря разом з частинками слини або носового слизу потрапляють віруси. Якщо вдома хтось із членів родини захворів, потрібно вжити всіх заходів, щоб зменшити концентрацію вірусу в повітрі і обмежити потрапляння інфекції на предмети побуту. Для того щоб правильно організувати карантин удома, скористайтеся такими правилами.

Ізолюйте хворого

Це допоможе уникнути розповсюдження хвороботворної інфекції в помешканні. Виділіть, за можливості, хворому окрему кімнату. Без особливої потреби іншим членам сім'ї, а надто дітям, ліпше не заходити туди.




Вдягайте марлеву пов'язку під час догляду за хворим

Це дасть змогу уникнути потрапляння вірусів до організму того, хто доглядає за хворим. Марлеву пов'язку слід міняти щодня.



Проводьте вологе прибирання

Це зменшить концентрацію вірусу, як у кімнаті хворого, так і в усьому помешканні, адже в пилу вірус швидко накопичується.



Використовуйте окремий посуд

Виділіть хворому окремий набір посуду. Стежте, щоб ніхто не користувався ним. Періодично обдавайте цей посуд окропом.



Виділіть окремий рушник

У хворого має бути окремий рушник, яким буде користуватися тільки він. Рушник має бути в кімнаті хворого, а не у ванній, якою користуються інші члени родини.



Використовуйте одноразові хустинки

Використання одноразових паперових хустинок убезпечить інших членів сім'ї від зараження, адже їх можна викинути, а не прати і тим самим поширювати віруси.



Провітрюйте приміщення

Не забувайте провітрювати помешкання, а особливо кімнату хворого. Так можна значно зменшити концентрацію вірусу в повітрі. Найліпше провітрювати приміщення 3-4 рази на день протягом 20-30 хв.


f:\524517111.gif

Пам'ятайте

Хворий особливо заразний під час інкубаційного періоду хвороби, коли ще немає симптомів захворювання, і в перші 5-7 днів хвороби. Ризик зараження остаточно зникає тоді, коли у хворого нормалізується температура тіла.


Харчування дитини під час захворювання Щоб дитина якнайшвидше видужала, дуже важливо під час захворювання правильно організувати її харчування. З цього приводу можна проконсультуватися з лікарем чи медичним працівником дошкільного навчального закладу та дотримуватися наведених нижче рекомендації. Не примушуйте дитину їсти

Зазвичай батьки, коли під час хвороби дитина відмовляється їсти, примушують її до цього. Це неправильно, адже під час недуги дитячий організм спрямовує всі сили на боротьбу із захворюванням, а не на перетравлення їжі. Тому батьки мають прислухатися до бажань дитини та обирати для неї той раціон та режим харчування, завдяки якому дитячому організму буде легше впоратися із хворобою.



Давайте дитині багато теплого пиття

На початковій стадії захворювання, що зазвичай супроводжується високою температурою, дитячий організм дуже сильно зневоднюється. Тому дитині потрібно давати багато теплого пиття, зокрема молоко з медом, чай із малиною чи лимоном, відвар шипшини тощо.



Забезпечте дитину вітаміном С

Що ліпший імунітет у дитини, то швидше вона одужає. Для підтримання імунітету дитина має регулярно вживати продукти, багаті на вітамін С. Джерелами вітаміну С є свіжі овочі та фрукти. Проте цитрусові дітям слід пропонувати обережно, адже вони можуть спричинити алергію. Найліпше джерело вітаміну С, особливо взимку, — квашена капуста.



Годуйте дитину кашами

Каші багаті на мінерали, залізо, вітаміни групи В і рослинні білки. Найбільш цінними за вмістом корисних речовин є вівсяна і гречана каші, тому їх слід пропонувати дитині насамперед. Рідкі або напіврідкі каші під час захворювання дитина сприймає легше. Доцільно варити каші на молоці або м'ясному бульйоні.



Подавайте дитині молочні продукти за її бажанням

Якщо дитина любить молоко, слід пропонувати його в різноманітних видах. Найліпше під час захворювання — молоко з медом, а також кисломолочні продукти. Вони швидко засвоюються організмом, що під час хвороби дуже важливо. Утім іноді ослаблений дитячий організм не сприймає молоко. У цьому разі не варто наполягати на його вживанні.



Вводьте м'ясо в дитячий раціон поступово

У період загострення хвороби, доки тримається висока температура, діти зазвичай відмовляються від м'яса. Однак, коли пік хвороби минає, можна спробувати знову ввести його в раціон. Усі м'ясні продукти пропонуйте у відварному та протертому вигляді.f:\f933f94c723f4ec0b0e851c4590e572e.jpg



Зверніться до лікаря

Якщо в дитини після одужання не підвищився апетит, шлунок не сприймає їжу аж до блювання, в жодному разі не вдавайтеся до самолікування. Ці прояви можуть бути реакцією шлунково-кишкового тракту на антибіотики або бути спричинені дисбактеріозом абощо. Тому батькам слід терміново звернутися до лікаря для визначення подальшої стратегії лікування дитини.




Правила безпеки під час використання новорічних гірлянд

У період зимових свят досить часто причинами виникнення пожеж чи отримання опіків є неякісні світлотехнічні вироби, зокрема гірлянди.

Перш ніж купувати гірлянду, пересвідчитеся в її якості, врахувавши, що найчастіше нещасні випадки трапляються через неякісні комплектуючі світлотехнічних виробів:


  • нестандартні штепсельні вилки, конструкція яких призводить до проблем під час підключення гірлянди до мережі електропостачання і навіть до ураження електричним струмом;

  • дуже тонкі дроти, не захищені від можливих пошкоджень — висмикування, скручування;

  • проблискові пристрої з отворами, не захищені від потрапляння всередину фольги та інших металевих прикрас, що може призвести до ураження електричним струмом;

  • неякісні легкозаймисті пластичні матеріали, що можуть спричинити пожежу.

Зверніть увагу на наявність маркування та інструкції з використання гірлянди.

Утримайтеся від придбання гірлянд у разі відсутності маркування та інструкції з використання.

Перевірте на маркуванні наявність інформації про:


  • виробника, постачальника, торгову марку, торговий знак;

  • модель або тип виробу;

  • нормовану напругу;

  • потужність;

сферу використання — для внутрішнього та/або зовнішнього використання;

• знак відповідності вимогам технічного регламенту.

Уважно прочитайте інформацію в інструкції щодо заміни світлотехнічних елементів гірлянди, чи можлива вона, чи дозволено її проводити.

Не намагайтеся самотужки розбирати чи ремонтувати гірлянду.

Виходячи з приміщення, вимикайте гірлянду з електромережі.

Не допускайте надмірних механічних впливів на гірлянду.

Не піддавайте впливу зовнішніх кліматичних чинників гірлянди, призначені для внутрішнього використання.

Суворо дотримуйтеся правил безпеки під час використання гірлянд і не дозволяйте користуватися ними дітям.



РЕКОМЕНДАЦІЇ

для батьків щодо профілактики ринітів у дітей


Не слід ставитися до риніту як до легкого захворювання, оскільки він може призвести до серйозних порушень в організмі дитини. Щоб запобігти риніту, скористайтеся наведеними нижче рекомендаціями.f:\gallery_941_50813.jpg

Уникайте коливань температури, що є основним чинником виникнення риніту. Для цього:


  • одягайте дитину відповідно до погоди, збираючись на прогулянку;

  • уникайте тривалого перебування дитини біля кондиціонера;

  • не допускайте вживання дитиною холодних напоїв чи продуктів харчування;

  • підтримуйте оптимальний температурний режим на рівні +20...+22 °С і вологість повітря — 60-70% у кімнаті, де перебуває дитина.

Формуйте у дитини навички особистої гігієни:

  • прикривати носовичком рот під час кашлю або чхання;

  • мити руки після відвідування громадських місць;

  • не користуватися чужими предметами побуту, посудом, іграшками тощо.

Очищуйте та зволожуйте слизову оболонку носової порожнини дитини за допомогою спеціальних розчинів морської солі (краплі чи спрей) двічі на день: перед відвідуванням дошкільного навчального закладу та після повернення з нього.

Змащуйте слизову оболонку носа дитини оксоліновою маззю, що має противірусний вплив.

Навчіть дитину правильно сякатися: прочищати кожну ніздрю по черзі, притискаючи великим пальцем іншу ніздрю до носової перегородки; при цьому рот має бути напіввідкритим. Це дасть змогу запобігти потраплянню інфекції з носоглотки у придаткові пазухи і слухові труби.

Потурбуйтеся, щоб раціон харчування дитини був різноманітним та повноцінним. До переліку продуктів харчування мають входити джерела вітамінів С, А, вітамінів групи В, цинку, селену, магнію.

Проводьте з дитиною дихальну гімнастику, стимулюйте рефлексогенні зони стоп. Це дасть змогу зміцнити її загальний імунітет.

Санітарно-гігієнічні вимоги до працівників дошкільного навчального закладу щодо запобігання РВІ

Працівники дошкільного навчального закладу під час виконання посадових обов'язків мають неухильно дотримуватися правил особистої гігієни та санітарно-гігієнічних норм.

Часто мити руки з милом.

Коротко стригти нігті та не носити прикраси на пальцях рук.

Змінювати санітарний одяг у міру забруднення.

Своєчасно змінювати одяг відповідно до виду виконуваної роботи — прибирання, миття посуду, видача їжі тощо.

Завжди знімати халат перед відвідуванням туалетної кімнати.

Вчасно проходити профілактичні медичні огляди.

Користуватися особистим рушником і вчасно його замінювати.

Суворо дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог під час видачі їжі.

Звертатися до лікаря за перших ознак захворювання та виконувати всі його рекомендації щодо лікування.

Під час приготування страв працівникам харчоблоку дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог та технології приготування страв. Щоденно робити записи у «Журналі здоров'я працівників харчоблоку».

Під час ранкового прийому дітей до дошкільного навчального закладу запитувати батьків про стан здоров'я дитини, оглядати зів та шкіру, вимірювати температуру тіла в ясельних групах усім дітям, у садових — за показаннями.

Не приймати до дошкільного навчального закладу дітей з ознаками захворювання та за підозри на захворювання.

Ізолювати дитину, у якої виявили ознаки захворювання під час перебування в дошкільному навчальному закладі. Повідомити про це її батьків та попросити забрати дитину.

Дотримуватися правил миття столового посуду.

Вчасно замінювати рушники та постільну білизну дітей.

Здійснювати вологе прибирання підлоги двічі на день і протирання меблів, радіаторів, підвіконь, дверних ручок, інших поверхонь вологою ганчіркою із застосуванням дезінфікуючих засобів.

Мити іграшки та дитячі шафи з мийними засобами.

Опромінювати ультрафіолетовими променями групові приміщення протягом 30-40 хв. за відсутності дітей.

Дотримуватися температурного та повітряного режимів у групових приміщеннях.

Мити столи спеціально промаркованою ганчіркою перед та після кожного прийому їжі.

Мити сидіння унітазів із додаванням дезінфікуючих розчинів.

Використовувати інвентар для прибирання за призначенням та згідно з його маркуванням.

Обмежувати вхід батькам та іншим особам до приміщень дошкільного навчального закладу.
Лікарські препарати для дитини: формуємо аптечку вдома

Дитина дошкільного віку постійно контактує з навколишнім світом, пізнаючи його. Іноді трапляється так, що до приходу лікаря батькам потрібно самостійно полегшити біль або знизити високу температуру дитини. Для початку слід спокійно оцінити ситуацію та швидко й правильно дібрати відповідні лікарські препарати. Від вибору та наявності лікарських препаратів удома та своєчасності надання допомоги залежить здоров'я дитини, а в деяких випадках і її життя. Тим паче, що в такі моменти зазвичай ніколи бігти до аптеки. Саме тому для надання першої допомоги вдома слід обов'язково сформувати аптечку.

Оскільки більшість лікарських препаратів відрізняються дозуванням для дітей і дорослих, то для дитини необхідно сформувати окрему аптечку. Обираючи різні за призначенням лікарські препарати та вироби медичного призначення, потрібно обов'язково враховувати вік і особливості здоров'я дитини. Дитині не слід давати лікарські препарати, призначені для дорослих, адже деякі з них заборонено приймати дітям, деякі — мають чітке вікове обмеження. Також, прагнучи прискорити одужання, не варто збільшувати дозування ліків, оскільки це може призвести до отруєння.

Усі лікарські препарати та вироби медичного призначення ліпше тримати разом, за винятком лікарських препаратів, які потребують особливих умов зберігання, зокрема зберігання за низької температури (в холодильнику).

Розглянемо детальніше вміст дитячої аптечки та рекомендації щодо застосування й зберігання лікарських препаратів і засобів медичного призначення.

Лікарські препарати

Якщо у дитини підвищилася температура тіла до небезпечних позначок 38,5...40 °С, важливо знизити її, скориставшись жарознижувальними препаратами — сиропами або свічками. Жарознижувальні свічки, зокрема цефекон, ефералган, як і більшість супозиторіїв, необхідно зберігати в холодильнику.



ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Ефект від застосування жарознижувальних свічок буде ліпшим, якщо уводити їх у попередньо очищений за допомогою клізми кишківник.

Жарознижувальні сиропи, як-от нурофен, панадол, основою яких є переважно парацетамол або ібупрофен, швидко полегшують стан дитини. Вони мають подвійний ефект — знижують температуру та полегшують біль. їх зберігають за кімнатної температури. Слід зауважити, що навіть за зниження температури після застосування жарознижувальних засобів, дитину все одно необхідно показати лікареві.

За грипу або гострої респіраторної вірусної інфекції, зокрема, для полегшення їхніх симптомів, застосовують лікарські препарати від кашлю, нежитю, болю в горлі, що мають різні форми випуску — таблетки та капсули, краплі та спреї, настоянки та розчини для полоскання. Оскільки настоянки містять етиловий спирт, то більшість із них зберігають у захищеному від світла місці у флаконах із темного скла.

У разі появи ускладнень захворювання, лікар може призначити дитині антибіотики, які слід приймати протягом визначеного строку, їх зберігають у заводській упаковці за кімнатної температури, якщо відсутні інші вказівки на етикетці або в інструкції із застосування.

Також варто покласти до аптечки но-шпу — спазмолітичний препарат, який за підвищення температури тіла понад 39,0 °С, що може супроводжуватися судомами, поєднують із жарознижувальними препаратами. Но-шпа не потребує особливих умов зберігання. Обов'язково мають бути в аптечці лікарські препарати, що застосовують за захворювань шлунково-кишкового тракту, зокрема патологічних станів, що їх супроводжують: діареї, нудоти тощо. Застосовують такі препарати, як смекта й регідрон у пакетиках, а також активоване вугілля.

Розчин смекти дають дітям залежно від віку у такий спосіб: • до року — пакетик на добу;

і від одного до двох років — 1-2 пакетики на добу; ■ старше двох років — 2-3 пакетики на добу.

Для дітей віком до року вміст пакетика розчиняють у пляшечці з 50 мл води та дають пити цей розчин протягом дня. Регідрон розчиняють з розрахунку пакетик на 1 л води. На відміну від регідрону, смекту можна ретельно розмішати з напіврідкою їжею. Зазначимо, що готові розчини смекти або регідрону слід зберігати в холодильнику не більше 24 годин. Вживання розчинів смекти або регідрону запобігає зневодненню організму.

Активоване вугілля як адсорбент вживають із розрахунку одна

таблетка на 10 кг ваги. Його необхідно зберігати в сухому місці, адже цей препарат поглинає вологу з повітря.



ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Біль у животі не рекомендують пригнічувати за допомогою знеболювальних лікарських препаратів або теплої грілки. Слід одразу викликати лікаря, оскільки болем можуть супроводжуватися апендицит, перитоніт або травми внутрішніх органів.

Знадобляться й антигіста-мінні препарати, зокрема кла-ритин, супрастин, для усунення симптомів алергії, які можуть виникнути за вживання деяких продуктів харчування, лікарських препаратів або укусів комах.

Для невідкладної обробки подряпин, саден, порізів застосовують:

розчин йоду; * розчин брильянтового зеленого;

перекис водню; слабкий розчин калію перманганату. Розчин йоду та перекис водню бажано зберігати в прохолодному місці. Калію перманганат зберігають у герметично закритій тарі в захищеному від світла місці.

Для зменшення болю та запобігання утворенню пухирів за термічних або сонячних опіків використовують пантенол у формі спрея. Усі спреї необхідно зберігати якнайдалі від джерел тепла.

Вироби медичного призначення

Варто зазначити, що в аптечці завжди мають бути чисті піпетки, дозатори, гумові груші, термометр. Крім того, знадобляться вата, ватні палички, стерильні та нестерильні бинти різних розмірів, еластичний бинт, бактерицидний пластир. Оптимальним варіантом як для новонароджених, так і для дітей дошкільного віку є електронний термометр — він практичний, зручний і безпечний. Але якщо користуватися звичайним ртутним, то його слід зберігати в пластмасовому або картонному футлярі.

Про всяк випадок покладіть до аптечки джгут.

Для відкриття упаковок та відрізання бинтів і марлі стануть у пригоді й маленькі гострі ножиці.

Загальні вимоги щодо застосування та зберігання лікарських препаратів

Часто дитина, граючись у лікаря, повторює дії батьків або інших членів родини, хоче «полікувати» себе або молодших братиків і сестричок. Аби запобігти прикрим випадкам*, аптечку зберігають у важко доступному для дитини місці.

Слід обов'язково дотримуватися вказівок лікаря щодо приймання всіх лікарських препаратів, розпитувати його, за потреби уточнити інформацію в інструкції із застосування. Якщо дитина відмовляється від таблеток або свічок, треба попросити виписати ліки в іншій формі — більшість дитячих ліків для зручності прийому мають різні форми випуску.

Виробники зобов'язані вказувати умови зберігання та термін придатності на упаковках та етикетках. Слід ознайомитися з інструкцією із застосування, де є чіткі вказівки щодо зберігання лікарських препаратів, регулярно переглядати аптечку на термін їх придатності.

Отже, сформована вдома аптечка доволі об'ємна, однак, ліпше
подбати про здоров'я і профілактику захворювань у дитини зазда
легідь. Лікарські ж препарати, що зберігають у належних умовах, за
безпечать позитивний лікувальний ефект і обов'язково допоможуть
у критичній ситуації.

Спільне заняття батьків та дітей

Тема: Сучасні заходи профілактики туберкульозу.

Мета: розширити знання дітей, батьків, працівників дошкільного закладу про профілактичні заходи щодо захворювання на туберкульоз;

формувати компетентність дітей у питаннях збереження і зміцнення власного здоров'я;

розвивати увагу, фантазію, уміння спостерігати, порівнювати;

виховувати загальнолюдські цінності і первинні якості ведення здорового способу життя.
Хід заняття

Вихователь: Сьогодні ми поговоримо про проблему, яка стосується всіх — про туберкульоз.

Ця дуже серйозна хвороба не обходить стороною ні бідних, ні багатих, ні дорослих, ні дітей. Серед причин розповсюдження захворювання — брак інформації про нього. Ми поставили завдання: виховати у дітей потребу в здоровому способі життя, а вас, шановні дорослі, навчити, як у доступній для дітей формі розповісти про туберкульоз, щоб інформація не пройшла повз дитину, а міцно трималася в її підсвідомості. Найкращий ефект дає використання казки. Це дуже ефективний прийом, який дає змогу нам спілкуватися з дітьми однією мовою. Казки можна складати самостійно або корегувати вже відомі. Ознайомтеся з тим, як це робимо ми.

Казка про щеплення проти туберкульозу

Одного разу за сніданком Мишко поперхнувся скоринкою хліба і закашлявся.



  • Чи не застудився ти? — стривожилася мати. — Адже нам треба йти до поліклініки, робити щеплення проти туберкульозу. А якщо дитина застуджена, то щеплення не роблять.

  • Нічого не минулося! — захникав Мишко і став щосили кашляти так, що навіть щоки почервоніли і з очей потекли сльози.

Мишко не був боягузом. Він міг стрибнути з високої лавки, не боявся собак, тому що знав: якщо собаку не чіпати, вона не укусить. Він спокійно залишався один у темній кімнаті, а ось уколів дуже боявся. Тому і прикинувся хворим...

Мама уклала Мишка в ліжко, зміряла йому температуру.

— Дивно, — сказала вона. — Температура нормальна і горло не червоне, а ти кашляєш. Га
разд, я піду в поліклініку з Машею.

Тільки-но вони пішли, Мишко миттєво «видужав» і почав грати зі своїми улюбленими іграшками. Повернулася Маша дуже скоро.



  • Ну як, боляче було? — запитав Мишко.

  • Тільки трохи, — відповіла Маша, — одну мить. Комар і те сильніше кусає...

  • А я боюся, — зізнався Мишко. — Тому і кашляю...

  • Ех, ти! — похитала головою Маша. — Пам ятаєш, мама розповідала нам про дідуся, як він на війні був поранений? У нього кров текла з руки, а він снаряди подавав. Як ти думаєш, йому не боляче було? Мишко слухав її, опустивши голову. Йому стало дуже соромно. А Маша продовжувала:

  • Тепер мені зробили укол, і я не захворію на туберкульоз, а ось ти можеш захворіти, і щоб тебе вилікувати, доведеться багато уколів робити і пігулки ковтати! Я гулятиму, а ти в ліжку лежатимеш!

Цього Мишко вже зовсім не міг винести. Він підійшов до матусі і сказав:

  • Я вже не хворий. Підемо робити щеплення!

  • Я так і думала, — посміхнулася мати. — Але сьогодні вже запізно, доведеться з тобою завтра йти.

Мишкові зробили щеплення, і він побачив, що укол — це анітрохи не боляче, ніби комариний укус. Повернувшись із поліклініки, хлопчик повідомив усім своїм друзям у дворі:

— Не бійтеся щеплення! Усього один укол — і ви не захворієте на туберкульоз!



Вихователь: Діти, чи сподобалася вам ця історія?

Що таке туберкульоз? Розкажіть про цю хворобу (діти відповідають на запитання вихователя). Давайте запитаємо про цю хворобу в нашої медсестри.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал