Професійно-технічна освіта України



Сторінка5/11
Дата конвертації14.12.2016
Розмір2.22 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тематичний тестовий контроль здійснюється після завершення роботи над конкретною темою.   Завданням тематичного тестового контролю є перевірка рівня володіння учнями навичками та вміннями у межах теми, що вивчалася. Головними функціями тематичного контролю є контролююча та оцінююча функції. Тести для проведення тематичного контролю можуть розроблятися викладачем чи майстром виробничого навчання.

Специфіка тематичного контролю полягає в тому, що:

   - тестові завдання об’єднані загальною темою та розташовуються в певній послідовності;

- обов’язковою умовою якості тестування на цьому етапі є здійснення локальної стандартизації тесту;

- за результатами тематичного тестування учням виставляється оцінка за роботу над зазначеною вище темою.



Рубіжний контроль здійснюється на певному часовому рубежі. Це може бути кінець семестру або року. Тест для здійснення рубіжного контролю може складатися групою викладачів, які працюють як команда експертів з відбору матеріалу, типів і видів тестових завдань, що включаються до тесту.   Провідними функціями рубіжного контролю є оціночна та прогнозуюча. Мета рубіжного контролю – отримання об’єктивних і точних результатів навчальних досягнень учнів за конкретний відрізок навчально-виховного процесу з спецпредмету, які можуть бути офіційно оцінені із занесенням відповідної оцінки в офіційний документ (журнал) й служити підставою для переходу до наступного семестру. За результатами рубіжного тестування можна також прогнозувати подальшу успішність учня в оволодінні знаннями протягом наступного терміну навчання.

Специфіка рубіжного тестового контролю полягає в тому, що:

- тест має бути локально стандартизованим;

- у тесті має бути представлений узагальнений матеріал з усіх тем, що вивчалися учнями у визначений період навчання.

Підсумковий контроль здійснюється в кінці кожного року навчання. Провідними функціями підсумкового контролю є оціночна й констатуюча. Підсумкове тестування спрямоване на визначення дійсного рівня навчальних досягнень за період навчання на певному курсі відповідно до вимог чинної програми. Оцінка результатів підсумкового тестування може мати статус перевірочної або випускної і мати офіційний статус.
   Особливості підсумкового контролю полягають у тому, що:
   - тест має бути стандартизованим; тестові завдання складаються на вибірковому матеріалі, що вивчався на певному етапі;
   - тест збільшується до обсягу 100 завдань;
   - всі частини тесту об’єднані однією комунікативною ситуацією так, що виконання всіх наступних тестових завдань неможливе без виконання попередніх;
   - тест базується на матеріалі тематики, якою оволоділи учні протягом навчання на певному ступені.

Вирішуючи, які уміння повинні контролюватися за допомогою конкретного тесту, розроблювачу(викладачу) необхідно пам'ятати, що рівень підготовки, визначений за результатами виконання тесту, є основою для загальної оцінки професійної компетенції учня. Від якості відбору знань та умінь, що контролюватимуться за допомогою тесту, в значній мірі залежить достовірність і точність отриманої оцінки професійних знань і умінь особи, що тестується. Якщо вибірка не репрезентативна, результати іспиту будуть недостовірними і не відображають дійсний рівень професійної компетенції учня.



  1. Практичне використання тестового контролю

Особливістю учнів з особливими потребами є те, що добре знаючи тему уроку за якою йде опитування вони не можуть сформулювати свої відповіді в логічні речення. Учні довго та важко набувають знання, уміння та навички і дуже легко їх втрачають. Багаторазове повторення певних дій учнями є метою їх свідомого вдосконалення. Тому для даної категорії учнів створені спеціальні умови навчання , спеціально розроблені робочі навчальні плани, якими передбачено поетапне досягнення їх цілей (додаток 1).

Бувають ситуації, що учень виконує технологічно правильно задану роботу, а відповісти на питання: „Як виконується операція, які технологічні нормативи?”, учень не в змозі, мовчить чи відповідає зовсім не правильно.

Тому, метод тестування дуже допомагає при оцінюванні знань такої категорії учнів, так як відповіді надані- необхідно лише обрати правильну. Традиційний тест складається з питань та варіантів відповідей. Кожне питання оцінюється в певну кількість балів.

Пропоную на розгляд один з варіантів тестів для тематичного оцінювання учнів з особливими потребами що навчаються за професією: «Складальник верху взуття» (додаток2 ).

Роль майстра виробничого навчання в системі професійно - технічної освіти заслуговує на особливу увагу, оскільки найбільше часу з учнями проводить саме майстер виробничого навчання.

На уроках виробничого навчання широке використання набувають невербальні тести. Тестовий матеріал представлений у вигляді схем, малюнків та зразків. Під час використання таких тестів відбувається діагностування у учнів „ практичного ” (наочно-дійового) та „візуального ” (наочно-образного) мислення. Майстер виробничого навчання повинен враховувати, наскільки учень має мотивацію на виконання тесту.

Наприклад, якщо батьки зі своєю дитиною вже вирішували різні ребуси, шаради, головоломки, а можливо, й тести, то учень знає, що тести - це цікаво і він в повній мірі мотиваційно підготовлений до мобілізації свого інтелектуального та вольового потенціалу.

Інший учень, побачивши якісь зразки та схеми не побачить в них нічого цікавого та інтересного для себе, він не шукає активно ті закономірності, які допоможуть вирішити тест. Це відбувається тоді, коли батьки зовсім не займались інтелектуальним розвитком своєї дитини . В цьому випадку майстер виробничого навчання повинен враховувати, що має місце явне зниження результатів з-за недостатньої мотивації учня. Тому, спочатку тестування належить подати в ігровій і достатньо захопливій формі.

А третій учень крутиться на стільці, у нього почервоніли вуха, руки дрижать, цей учень хвилюється, тому що має бажання показати найкращий результат. Батьки привчили дитину тільки до похвали і він не може дозволити собі підвести своїх батьків. Внаслідок цього учень не може зосередитись, що призводить до зниження результатів тестування. В даному випадку учень має гірший результат через великий надмір мотивації, що також веде до зниження тестових результатів. Щоб учень показав все, те, на що він здатен, він повинен бути адекватно мотивований – не занадто слабо, та не занадто сильно, тобто сила мотивації повинна бути середньою, оптимальною. Бажано силу мотивації привести у учнів на середній рівень.

Учням, яким необхідно підвищити силу мотивації майстер виробничого навчання видає тест та після кожної відповіді учня оцінює відповідь – „правильно” чи „неправильно”. Такий зв’язок між учнем та майстром, як правило, стимулює інтерес та підвищує мотивацію.

Щоб знизити мотивацію, необхідно, навпаки, відволікти учня від думок про те, яким буде результат. Необхідно пояснити учню, що результати перших спроб зовсім нічого не вирішують, розпочинати тестування таких учнів необхідно з дуже легких завдань.

Рівень знань, умінь та навичок, яким володіють учні – неоднаковий. Тому, під час оцінювання учнів по темі я використовую тести різні за рівнем складності , де обов’язково враховую індивідуальний рівень знань кожного учня.

Велику роль відіграє час, що наданий на виконання тесту. Майстер виробничого навчання чи викладач скорочує час чи надає мало часу на виконання тестових завдань, щоб ускладнити завдання, так як вважає тест залегким. В цьому випадку майстер виробничого навчання чи викладач визначить не рівень знань учнів, а рівень стресостійкості учнів, так як, учні будуть весь час слідкувати за часом, що знизить уважність та зосередженість учнів коли вони будуть обирати варіанти відповідей на поставлені питання.

Необхідно розрахувати так час, щоб учень мав можливість обміркувати кожну відповідь. Приблизно 2-3 хвилини на питання.

Також, тестові завдання доречно використовувати на уроках під час закріплення нової теми.

Всі ці проблеми виникають у викладача чи майстра виробничого навчання на початку використання методу оцінювання знань учнів методом тестування.

А потім, коли учні добре оволодівають методикою тестування, тести значно спрощують процес перевірки знань учнів, тому що за досить короткий термін майстер перевіряє знання у всіх учнів, включаючи їх в активну навчально-пізнавальну діяльність. Успішність навчання учнів з особливими потребами полягає в регулярному, поступовому збільшенню навантажень, тривалості тренувальних занять та індивідуальному підході до кожного учня окремо та групи в цілому. Бажано щодня просуватися вперед маленькими кроками, ніж чекати, що підготовленість буде досягнута за рахунок швидкого підвищення навантажень.

Результати практичного використання тестового контролю у учнів групи №121 на першому курсі

Я практикую колективне вирішення тестових завдань (робота в парах, у групах). Питання для тестових завдань розробляю на основі тем уроку.

Цей метод має за мету встановити, що учні фактично запам’ятали під час вивчення нової теми та позитивно впливає на процес засвоєння навчального матеріалу учнями. Під час вирішення тестових завдань колективно відбувається процес повторення учнями вивченої теми, сприйняття навчальної інформації, осмислення її та запам’ятовування.

В разі, якщо група не правильно обирає відповідь, майстер виробничого навчання повинен наштовхнути учнів на правильну відповідь, обговоривши з учнями всі надані варіанти.

Проаналізувавши результати відповідей учнів, майстер чи викладач легко визначить слабкі боки кожного учня окремо та групи в цілому. Визначить масові помилки , що допустили учні під час виконання тесту.

Тести є максимально об'єктивними засобами контролю. Поняття "об'єктивність" у контексті означає можливість класифікувати відповіді на питання тесту як "правильні" або "неправильні", застосувати кількісні показники при визначенні оцінки, виключити вплив на оцінку суб'єктивних якостей викладача чи майстра виробничого навчання або іншої особи, що здійснює перевірку робіт.

Зі свого досвіду можу твердо стверджувати, що процес навчання – це не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня, а максимальне наближення навчання й виховання учнів до конкретних їх здібностей.

Отже, мета сучасної профтехосвіти полягає не в наданні учням з особливими потребами інформації, а в тому, щоб розвивати в них спосіб логічного мислення.

Підводячи підсумки, хочу зазначити, що тести розвивають у учнів з особливими потребами самоконтроль, уважність, логічне мислення, охайність. Учні вчаться робити самостійні висновки, що сприяє їх адаптації.

Додаток 1

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

З ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ

ПРОФЕСІЯ: СКЛАДАЛЬНИК ВЕРХУ ВЗУТТЯ

Термін навчання – 4 роки (після допоміжної школи)

Розглянуто та схвалено

методичною комісією

„___” _________20__ р.

Протокол №________




Затверджено:

Заст.директора з НВР ДПТНЗ «Київське вище професійне училище технологій та дизайну виробів із шкіри



______________ Л.В.Степанова

Робоча навчальна програма з виробничого навчання

Професія: складальник верху взуття

Термін навчання: 4 роки


з/п

Тема

Кількість годин

1

Вступне заняття

12

2

Безпека праці та пожежна безпека в учбових майстернях.

12

3

Навчання прийомам строчіння.

120

4

Ниткові скріплення деталей верху взуття.

102

5

Обробка деталей верху взуття.

150

6

Екскурсія на підприємство.

12

7

Складання нескладних заготовок.

408

8

Складання заготовок туфель.

192

9

Складання заготовок напівчеревиків.

294

10

Складання заготовок черевиків.

198

11

Складання заготовок чобітків.

204

12

Перевірочні роботи

114

13

Комплексні роботи.

23

14

Виробнича практика

1020




Всього годин:

2861

Тема 1. Вступне заняття.

Учбово-виробничі та виховні задачі курсу. Сфера застосування придбаних по курсу знань та умінь.

Історія професії. Загальні відомості про училище, професію. Роль виробничого навчання. Продукція, яку випускає училище. Базові підприємства училища. Показ кращих робіт, виконаних учнями. Ознайомлення учнів з майстернею, з організацією робочого місця. Ознайомлення учнів з режимом роботи, правилами внутрішнього розпорядку училища. Ознайомлення учнів з обладнанням, інструментами, пристосуваннями та виробничим планом групи.

Тема 2. Безпека праці та пожежна безпека в учбових майстернях.

Безпека праці на окремих робочих місцях та в учбових майстернях. Огородження небезпечних місць. Безпечні заходи виконання робіт. Правила охорони праці на робочому місці. Основні правила безпеки праці. Вивчення інструкції з безпеки праці. Причини та види травм при роботі в майстернях та складальних цехах. Міри попередження травматизму.

Правила пожежної безпеки в учбових майстернях. Шляхи попередження пожеж. Міри обережності при користуванні пожежонебезпечними матеріалами. Правила поведінки учнів при пожежі.

Тема 3. Навчання прийомам строчіння.

Організація робочого місця складальника верху взуття. Основні механізми швейної машини. Вправи по вставлянню голки в швейну машину, намотування та заправлення ниток, заміна шпульки. Керування швейною машиною, регулювання її роботи.

Строчіння на клаптях по намічених лініях. Вправи із строчіння однієї строчки, двох паралельних строчок, між двома заданими точками по прямій лінії, по кривих лініях. Вправи зі зістрочування двох клаптиків шкіри чи тканини. Закріплення кінців ниток. Перевірка якості роботи.

Тема 4. Ниткові скріплення деталей верху взуття.

Ознайомлення учнів з деталями верху взуття. Коротка характеристика деталей верху взуття: назви зовнішніх, внутрішніх та проміжних деталей. Їх призначення,матеріали та ін..

Розпізнавання деталей верху взуття в окремих вузлах, заготовках, готовому взутті. Розкрій деталей з шкіри та тканини. Нанесення на деталі взуття міток та ліній для подальшого строчіння.

Виконання основних ниткових швів: настрочного (однорядного, двохрядного та трьохрядного), виворітного, переметувального, закріпного, розгладжування зшивного шва. Вимоги до ниткових швів. Вправи з застрочування однієї деталі на іншу. Вправи з зістрочування двох деталей по краю з подальшим розгладжуванням та розстрочуванням. Вправи з зістрочування двох деталей по канту виворітним швом. Вправи з регулювання роботи машини: утягання ниток, крок стібків (довжина стібка), регулювання упорів – обмежувачів, виконання закріпок. Перевірка якості роботи.



Тема 5. Обробка деталей верху взуття.

Організація робочого місця та безпека праці. Види операцій обробки деталей верху взуття: вирівнювання деталей по товщині, скошування країв деталей, загинання країв деталей, фарбування країв деталей, обпалювання країв деталей, клеймування країв деталей верху взуття. Види операцій опоряджування деталей верху взуття: перфорування, декоративне строчіння, тиснення, тонування.

Обладнання, нормативи та вимоги до якості виконання операцій. Вправи на клаптях шкіри та деталях. Перевірка якості роботи.

Тема 6. Екскурсія на підприємство.

Інструктаж з охорони праці.

Навчально-виховні завдання екскурсії. Продукція, яка виробляється підприємством, система контролю якості продукції.

Ознайомлення зі структурою та основними устаткуваннями підприємств, з виробничим планом, з планом соціального розвитку виникнення нових професій, системою перепідготовки робітничих кадрів, з колективним договором підприємства, з формами участі робітників у керуванні підприємством.

Перспективи розвитку підприємства.

Тема 7. Складання нескладних заготовок.

Організація робочого місця та безпека праці.

Види заготовок хатнього взуття, їх особливості. Структура деталей хатніх пантофлів. Опанування технологічним процесом: скошування країв деталей, зістрочування країв союзок зшивним швом, розгладжування зшивного шва , наклеювання укріплюючої тасьми, розстрочування, обкантування країв деталей верху шкіряною тасьмою. Пожежна безпека під час виконання клейових операцій. Можливі дефекти заготовки, міри їх попередження та шляхи усунення. Контроль якості заготовки.

Структура деталей хатніх туфель. Послідовність складання заготовки хатніх туфель: зістрочування задніх країв пів союзок зшивним швом, розстрочування зшивного щва, застрочування кишені для задника, зістрочування передніх країв пів союзок, застрочування переднього зовнішнього ременя, обкантовування країв деталей верху, вистрочування устілок. Можливі дефекти заготовки, міри їх попередження та шляхи усунення. Контроль якості заготовки.



Тема 8. Складання заготовок туфель.

Організація робочого місця та безпека праці.

Основні конструкції заготовок туфель, їх особливості. Основні вузли заготовки. Схема складання заготовок туфель. Технологічний процес складання заготовок жіночих туфель з надп’ятковим ременем: дублювання союзки, відрізного носка і задники між підкладкою; загинання переднього краю союзки; настрочування союзки на відрізний носок; пристрочування задинки до союзки зшивним тугим швом; розгладжування зшивного шва; сточування задніх країв задинки та півколової союзки по п'ятковому шву; розгладжування зшивного заднього шва і наклеювання на нього тасьми; настрочування підкладки під задинку на підкладку під союзку; настрочування шкіркишені на підкладку з двох боків; загинання верхнього краю союзки і задинки; настрочування петлі для ременя на п'ятковий шов; нанесення клею на союзку, задинку і шкіряну підкладку по канту з нелицьового боку; склеювання верху з підкладкою по канту; строчіння канта з обрізуванням країв шкіряної підкладки; загинання країв надп'яткового ременя; нанесення клею на ремінь і підкладку під ремінь, склеювання; строчіння канта надп'яткового ременя з обрізуванням країв шкіряної підкладки, пробивання отворів у ремені; вставлення пряжки в надп'ятковий ремінь; строчіння закріпного шва на ремені; протягування надп'яткового ременя через петлю в заготовках; очищення заготовок.

Тема 9. Складання заготовок напівчеревиків.

Організація робочого місця та безпека праці.

Технологічні параметри складання заготовок напівчеревиків без розподілу праці .

Основні вузли заготовок. Схема складання заготовки напівчеревиків. Технологічний процес складання заготовок напівчеревиків: дублювання берців між підкладкою; сточування задніх країв берців переметувальним швом; настрочування на берці задніх зовнішніх ременів; настрочування зовнішньої деталі підкладки під берці на внутрішню деталь; нанесення клею на берці і підкладку по канту з не лицьового боку; склеювання берців з підкладкою по верхньому краю; окантовування верхніх країв берців і підкладки окантовкою; загинання країв черезпідйомного і підпряжкового ременів; строчіння канта ременів; пробивання отворів у черезпідйомному ремені; вставлення пряжок в підпряжковий ремінь; строчіння закріпного шва; пристрочування ременів до берців; настрочування союзки на овальну вставку; пристрочування підкладки під язичок до підкладки під союзку; нанесення клею по верхньому краю овальної вставки і підкладки; настрочування овальної вставки з союзкою на підкладку з обрізанням країв шкір підкладки; пристрочування берців до союзок; очищення заготовок.



Тема 10. Складання заготовок черевиків.

Організація робочого місця та безпека праці.

Технологічні параметри складання заготовок черевиків без розподілу праці .

Основні вузли заготовок. Схема складання заготовки черевиків. Технологічний процес складання заготовок черевиків: загинання країв берців і заднього зовнішнього ременя; нанесення ліній декоративних строчок; сточування задніх країв берців; настрочування ЗЗР на берці; нанесення клею та наклеювання міжпідблочників на берці; сточування задніх країв підкладки під берці; пристрочування підблочників на підкладку під берці; пристрочування заднього внутрішнього ременя на підкладку під берці; нанесення клею на обтяжку амортизатора, сушіння, наклеювання амортизатора; пристрочування обтяжки амортизатора; нанесення клею на берці, обтяжку амортизатора і підкладку під берці, сушіння; склеювання берців, підкладки і обтяжки амортизатора; строчіння канта берців з одночасним пристрочуванням обтяжки амортизатора та обрізуванням надлишків шкіряних підблочників; настрочування союзки на язичок; настрочування підкладки під язичок на підкладку під союзку; настрочування язичка на підкладку під язичок з одночасним обрізуванням надлишків шкір підкладки; вставлення блочків в берці; настрочування берців на союзку з одночасним строчінням закріпки; шнурування та очищення заготовок.



Тема 11. Складання заготовок чобітків.

Організація робочого місця та безпека праці.

Основні конструкції заготовок чобітків та на півчобітків, їх особливості. Структура деталей заготовки чобітків з халявами з 2-х деталей та настрочними союзками. Послідовність складання заготовки: складання вузла верху (скошування країв деталей строчіння декоративних ліній, загинання країв деталей верху, зістрочування передніх країв халяв зшивним швом, розгладжування зшивного шва, застрочування союзок на халяви, зістрочування задніх країв халяв зшивним швом, розгладжування зшивного шва), складання вузла підкладки (зістрочування передніх та задніх країв підкладки, зміцнення швів тасьмою чи ЗВР, застрочування кишені для задника), з’єднання вузлів у заготовку. Можливі дефекти заготовки, міри їх попередження та шляхи усунення.

Структура деталей та послідовність складання заготовки чобітків з застібкою-блискавкою: пристрочування застібки-блискавки до вузла верху першою строчкою, обробка розрізу під застібку-блискавку в деталях підкладки, пристрочування застібки-блискавки до заготовки другою строчкою. Варіанти вистрочування застібки-блискавки. Можливі дефекти заготовки, міри їх попередження та шляхи усунення.



Додаток 2



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал