Професійно-технічна освіта України



Сторінка10/12
Дата конвертації11.01.2017
Розмір2.34 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Форми, причини дезадаптації та корекційні заходи

Форми дезадаптації

Причини дезадаптації

Корекційні заходи

Фізіологічна

Слабкий тип нервової системи, підвищена сензитивність, надмірне збудження, фізичні вади та захворювання

Робота з сім'єю, визначення оптимального режиму навантаження дитини, індивідуальний підхід з боку педагога

Інтелектуальна

Недостатній розвиток пізнавальних процесів, відсутність уваги з боку дорослих, «пізнавальний голод» у дошкільному віці

Робота щодо розвитку пізнавальних процесів, пізнавальної активності

Вольова

Несформованість вольової регуляції поведінки, слабка саморегуляція поведінкових

реакцій, не сформованість певного рівня довільності уваги



Формування навичок самоконтролю, самоорганізації, підтримка атмосфери демократичної вимогливості, робота з батьками щодо розвитку у дитини навичок планування будь-якої діяльності

Соціальна

Брак досвіду спілкування з однолітками та дорослими, відсутність навичок поведінки у конфліктних ситуаціях; проблеми в сім'ї (розлучення, стосунки з нерідними батьками), не сприйняття педагогами

Доброзичлива атмосфера у спілкуванні та взаємодії, комунікативних тренінг: консультативна робота з батьками педагогами

Психологічна


Низький рівень мотивації

до навчальної діяльності, інфантилізм, тривожність, хибні методи виховання в родині (за типом «кумир сім'ї», батьківська вседозволенісгь, неприйняття)



Індивідуальний підхід, безумовне прийняття дитини батьками і педагогами, розуміння та підтримка; сімейна терапія соціально-психологічний тренінг для учнів

Додаток 2

Критерії адаптації учнів

Навчальний заклад ___________________________________________________

Дата проведення експертизи ___________________________________________

Експертизу проводив: (П.І.Б. педагога, який предмет викладає) ______________

____________________________________________________________________

п/п

Прізвище ім’я учня

Складові адаптованості

Інтелектуальна зрілість здібностей, (мислення, мовлення, пам'ять, сприймання, увага)

Мотиваційна зрілість (пізнавальна активність, позитивне ставлення до училищного життя, «позиція учня»)

Емоційно-вольова зрілість (адекватність емоцій, саморегуляція, здатність керувати своєю поведінкою, дотримуватись правил)

Комунікативна зрілість (уміння приживатись у новому колективі, ефективно спілкуватися з однолітками та педагогами)

Рівень тривожності (плаксивість, ознаки емоційного неспокою, негативізм, невротичні розлади, порушення сну, апетиту тощо)






















Додаток 3
1
Вибір позицій № 1, 3, 6, 7 характеризує установку на подолання перешкод;

№ 2, 11,12, 18, 19 – комунікативність, дружню підтримку;

№ 4 – стійкість положення (бажання досягати успіхів, не долаючи труднощі);

№ 5 – втомленість, загальна слабкість, не великий запас сил, астенічність;

№ 8 – характеризує відстороненість від навчального процесу, «вхід у себе»;

№ 9 – мотивація на розваги;

№ 10, 15 – комфортний стан, нормальна адаптація;

№ 14 – кризисний стан, «падіння у прірву».

Позицію № 20 часто обирають як перспективу учні із завищеною самооцінкоу та установкою на лідерство.

Слід зазначити, що позицію № 16 учні не завжди розуміють, як позицію «людини, яка несе на собі людину № 17», а схильні бачити у ній людину, яка підтримується та обнімається іншою ( людиною під № 17).



Додаток 4




Досада

Захват

Невпевненість
Які різні почуття!

Додаток 5

Додаток 6

Як підвищити самооцінку

Пам'ятка учню

- Пам’ятайте, що ви – особистість, поважайте себе, вірте у свої сили;

- Оцінюючи себе, опирайтесь на свої досягнення. Припиніть порівнювати себе з іншими, це рідко коли допомагає підвищенню самооцінки. Порівнюйте тільки себе-сьогоднішнього з собою-вчорашнім.

- Дозвольте собі бути недосконалим. Хай Ви щось робите гірше за інших – ніхто не має права чекати, щоб Ви завжди були бездоганні в усіх відношеннях.

- Ніколи не виправдовуйтеся. Людина, що плутано бубонить виправдання, справляє жалюгідне враження. Якщо виникла така потреба, спокійним і упевненим голосом поясніть свій вчинок.

- Якщо щось Вам не зрозуміло – не бійтеся поставити питання співбесіднику. Краще одного разу показатися дурнем, чим потрапляти в халепу раз по раз.

- Вічна незадоволеність собою схожа на мазохізм, і вже ніяк не сприяє підвищенню самооцінки. Трохи менше лайте і почастіше хваліть себе! Колекціонуйте свої успіхи, навіть незначні, можна записувати їх в спеціальний журнал.

- Вічна незадоволеність усім і вся будь-якого перетворить на смутного


буркотуна. Більше оптимізму!

- Прагніть надмірно не демонструвати свою значущість. Внутрішня упевненість в собі не потребує "гучних" зовнішніх проявів. Оточуючі вас люди оцінять цю вашу якість без ваших же явних" натяків".

- Розвивайте дещо іронічне ставлення до себе, це допоможе застерегти вас від переоцінки себе та зверхності ;

- Розвивайте у собі прагнення до самопізнання;

- Запам’ятайте: кожен має право відчувати те, що він відчуває та думати те, що він думає.

Комплексно-методичне забезпечення професійної підготовки інвалідів, осіб з особливими потребами у професійно-технічних навчальних закладах і шляхи його удосконалення
Тараненко О.М. – викладач Київського вищого професійного училища швейного та перукарського мистецтва

Національне відродження нашої держави протягом останніх десятиліть, що відбуваються в соціально-економічні, політичні та культурні процеси, за роки незалежності безпосередньо торкнулися й галузі освіти. Переосмислення пріоритетів загальнолюдських цінностей, ставлення до дитини як до найвищої соціальної цінності, розвиток демократичних інститутів гуманізація, реформування національної системи освіти на демократичних засадах, оновлення її змісту та структури, нові освітні вимоги – все це ознаки освіти сьогодення.

Такі тенденції поширюються й на спеціальну освіту, зокрема на сурдопедагогіку. Кожна галузь знань розвивається й удосконалюється, спираючись на попередні здобутки, враховуючи помилки і досягнення минулого. Тож вивчення тривалого досвіду справи навчання та виховання осіб із вадами слуху, історії виникнення та розвитку сурдопедагогіки як галузі дефектології надзвичайно важливі для подальшого удосконалення спеціальної освіти в цілому. Відповідно цілісний, науково-обґрунтований підхід до вивчення сурдопедагогічної теорії й практики на різних етапах має особливе значення для удосконалення і подальшого поступу цієї галузі спеціальної педагогіки. Назріла нагальна потреба вивчення, осмислення й узагальнення основних теоретичних і методичних засад навчання та виховання дітей із розладами слуху, які розроблялися та втілювалися в освітню практику, а з огляду на це – і окреслення перспектив майбутнього розвитку сурдопедагогіки в цілому.

Теорія і практика навчання і виховання осіб із вадами слуху має достатньо тривалий період розвитку (близько двох століть). Того часу в усіх союзних республіках вирішувалася важлива проблема забезпечення загальної середньої освіти молодого покоління (і з розладами слуху в тому числі). З огляду на це науковим і практичним працівникам спеціальної освіти необхідно було удосконалювати систему навчання. В Україні поштовхом до внесення докорінних змін у зміст навчання став Закон "Про зміцнення зв'язку школи з життям і подальший розвиток системи народної освіти в країні". Змінилися строки навчання у школі для глухих. Вона стала 12-річною і забезпечувала знання, вміння і навички в обсязі, що відповідав неповній середній освіті (8-річна масова школа).

Однією з проблем є визначення обов'язкового освітнього рівня осіб із вадами слуху. У Законі "Про загальну середню освіту" зазначено, що повна загальна середня освіта є обов'язковою ланкою в системі освіти. Що ж стосується учнів з ураженням слухової функції, то, очевидно, загальнообов'язковою має бути базова середня освіта. Наступним же етапом є диференційоване навчання учнів залежно від їх можливостей, нахилів, інтересів і здібностей. Тому враховуючи, що ці діти здобувши середню освіту в достатньо свідомому віці обираючи подальше навчання.

Неабияка увага приділялася й питанням неперервності навчання, підготовки глухих і слабочуючих до самостійного життя і праці, свідомого вибору професії, розширенню профілів професійної підготовки, соціально-трудової адаптації.

Досить складним завданням є визначення змісту навчання, розроблення Державних стандартів освіти. Спеціальна школа має встановити тісний зв'язок із попередньою ланкою – дошкільними закладами, а також з наступною ланкою – вечірніми школами, професійно технічними навчальними закладами, середніми спеціальними навчальними закладами. Потребують вдосконалення методи навчання з метою підвищення якості підготовки випускників до майбутньої навчальної та трудової діяльності.

Усі ці завдання можна вирішити лише за умови ґрунтовного вивчення кожної категорії дітей із вадами слуху, а також індивідуальних особливостей кожного учня.

Складним і досить специфічним завданням у процесі навчання дітей із вадами слуху є формування й удосконалення засобів спілкування. Це стосується оволодіння як словесною мовою, так і мовою жестів. На сучасному етапі проблема білінгвізму в навчанні глухих є надзвичайно актуальною у сурдопедагогічній теорії та практиці. Володіючи жестовою мовою, це дає змогу мені одночасно говорити і пояснювати тему уроку за допомогою жестів.

Також, я застосовую на уроках інші засоби для кращого сприйняття теми такі, як кольорові плакати, тому що вони краще дають змогу запам’ятовувати, презентації в електронному вигляді створені в програмі Power Point та відео.

Для опрацювання теми розроблено короткі конспект уроку в якому висвітлена тема уроку саме основне та важливе, що потрібно для вивчення.

При виконанні лабораторно-практичної роботи опрацьовуємо на технічних засобах для кращого запам’ятовування.

Для актуалізації опорних знань застосовую кросворди, картки-завдань, контрольні запитання та експрес-диктанти для кращого логічного мислення.

І, нарешті, останньою складовою неперервної освіти є самопідготовка. Для осіб із вадами слуху це надзвичайно важливо. Адже впродовж усього життя поруч із ними не буде сурдопедагога та перекладача. Для подальшого розвитку, самовизначення, самовдосконалення й успішної соціально-трудової адаптації винятково важливу роль відіграють самоосвіта, вміння працювати самостійно, підвищення свого загального та мовного розвитку. І тут варто підкреслити, що такі вміння зумовлені ефективністю та якістю всієї системи попередньої освіти.

Отже, ідея неперервної освіти може бути успішно реалізованою і стосовно осіб із вадами слуху – за певних соціально-педагогічних умов, створених у нашій країні.

Розвиток кожного з цих напрямів, розроблення навчально-методичної літератури, підготовка і перепідготовка педагогів, висвітлення наукового досвіду на конференціях, семінарах, педагогічних читаннях сприяли впровадженню результатів проведених досліджень у практику навчальних закладів.

З урахуванням вагомих здобутків сурдопедагогічної теорії та практики вирішуються актуальні проблеми спеціальної педагогіки сьогодення. Йдеться насамперед про нові вимоги до організації процесу навчання в професійній освіті дітей із вадами слуху. Про розробку Державних стандартів змісту освіти; підготовку нових програм і підручників. Нині у галузі сурдопедагогіки залишаються актуальними проблеми підвищення якості навчання та освітнього рівня глухих, удосконалення системи спеціальної освіти; диференційованого навчання різних категорій дітей із вадами слуху; місця і ролі мови жестів у процесі навчання; професійної та вищої освіти осіб з вадами слуху; розширення профілів профпідготовки; комплексної реабілітації; забезпечення максимального рівня розвитку осіб з вадами слуху; навчання і виховання глухих і слабочуючих, які мають складні вади; узагальнення здобутків попередніх років та багато іншого.

Сучасна вітчизняна спеціальна педагогіка перебуває в пошуках нової освітньої парадигми. Шлях до її створення – не стільки створення нового, скільки переосмислення тривалого досвіду. Духовний і культурний плюралізм, який змінює наше сьогодення та, сподіваємося, ще більшою мірою наше майбутнє, зумовлює можливість та необхідність розроблення такої концепції освіти дітей із розладами слуху, яка передбачатиме різноманітність підходів, розвиток, співпрацю та взаємозбагачення всіх існуючих (і тих, які ще мають виникнути) напрямів.


Педагогічний досвід з питань професійної підготовки інвалідів, осіб з особливими потребами у професійно-технічних навчальних закладах
Ушеренко Г.М. – майстер виробничого навчання Київського вищого професійного училища швейного та перукарського мистецтва
В 1998 році прийшла працювати в швейне училище № 46, а привело мене те, що не стало кому передавати свої знання та уміння надбані роками та поколіннями моєї родини.

В той час в училищі не було такої професії як «Вишивальниця, кравець» от заступник директора навчально-виробничої роботи Катерина Василівна Воробей взялася відкривати групу вишивальниць, зробила програму, створили майстерню.

На початку були учні з середніх шкіл, а потім постало питання брати дівчаток з шкіл-інтернатів. Мудре прислів’я говорить: «Хочеш дати кусочок хліба дитині навчи її робити своїми руками».

То і почалися будні. Групи складались з учнів середніх шкіл та шкіл-інтернатів. Потрібно було налагоджувати мікроклімат, давалось не так легко, програма для всіх однакова. Тут не ставало питання – ти слабший, а я сильніша. Тут потрібно іти «в ногу».

Починали роботу з початкових швів, потім прозоро-рахункова група, потім рахунково-нашивна і так далі. Перед Новим роком здавали тренувальні, а потім працювали над курсовою роботою де у виріб втілювали освоєні техніки вишивки.

Звичайно з дівчатками із шкіл-інтернатів було важко. Сьогодні вивчили матеріал, а на завтра забули. Доводилось повертатись кожен день до попередніх тем.

У дітей зі шкіл-інтернатів, якщо робота не виходить, то у них не вистачає витримки, терпіння, а тому доводиться знову і знову повторювати, показувати. Тут починаєш працювати, як психолог, розказую значення вишитих елементів, семантику кольорі. Говорю: «Взяла голочку в руки і проклала стіночок, от уже пішла у шитво твоя енергетика, «душа» і вона повинна приносити тепло, радість, а це є бумеранг. Зроби людині добро от воно і повернеться втричі до тебе». Звичайно потрібно вкладувати не тільки уміння, а й повагу – перш за все до себе, до оточуючих, повагу до своєї України.

Пройшли роки і моє рідне училище перейменували в Київське вище професійне училище швейного та перукарського мистецтва. І не випадково, бо в училищі працює творчий склад педагогів на чолі з Наталією Аркадіївною Горбатюк, яка «штурмує» все нові і нові ідеї.

Ставляться ще складніші питання, нова програма, нові вимоги.

Працювати не легко, але цікаво, творчо. Вишивка – процес творчий, він приносить радість, дозволяє виразити себе, побачити в звичайному, повсякденному красу і гармонію, смак, майстерність.

Для того, щоб оволодіти всіма секретами української вишивки й навчитись виконувати узори так, як це вміють народні майстри, потрібно дуже багато працювати. Як відомо, майстерність набувається практикою.

Існує понад сто технік виконання від простих до дуже складних, що потребують клопіткої роботи у виконанні. Тому всю свою роботу заздалегідь планую, в тому коректива, готую наочні матеріали. Працюю за принципом «від знайомого до незнайомого, від теорії до практики». Працюю дуже багато індивідуально, намагаючись підвести кожного учня до творчої роботи. Адже ще Конфуцій казав «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я не пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію».

Як допомогти учням працювати творчо? Насамперед, намагаючись створити умови для відчуття учнями радості праці, радості успіху в навчанні, збудження в їхніх серцях, почуття гордості, власної гідності, віри в себе.

Головна особистість творчої людини – це віра у власні сили та у свої можливості.

Як тільки людина повірить у це – в неї звільнюється творче начало і його ніхто потім не може приборкати. Саме про це, говорить В.О.Сухомлинський «Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, як породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися». Американський професор У.Глассер вважав, що учитель повинен враховувати, що в становленні учня, як творчої особистості, особливе значення має перший, хоча б незначний творчий успіх у житті.

Багато часу приділяю особисто працювати з кожним учнем, вести діалог про працю батьків, пращурів, про світогляд, щоб міг цінувати все те прекрасне в родині, а не найгірше. Виховувати в собі, свідомість до культури поведінки, дисциплінованість.

Досвід роботи з інвалідами, особами з особливими потребами показав, що в сім’ї немає належного виховання, того щирого відношення, не розуміють «ціни життя». Український народ дуже високо цінував родинні стосунки, піклування про дітей, повагу до старших. Особливо значним був культ матері, а зараз ми це все втрачаємо.

Надолужити згаяне – це наш обов’язок, обов’язок нашої національної гідності. То ж гасло Григорія Сковороди «Пізнай себе» звучить нині актуально.

Новацький підкреслює «Праця рук вивела людину на її сучасну позицію в природі… Цей духовний світ побудований на досвіді і матеріальних здобутків рук, що працюють».

На уроках виробничого навчання пов’язано міжпредметний зв'язок, це дуже важливо – предмет матеріалознавства, композиції, малюнок. Програма складна. Для учнів з низьким рівнем знань та слабкою логікою мислення дуже важко. Знаходжу шляхи, передбачаю шляхи протиріч.

Практика показує, що при кожному досягненні і переході від розряду до розряду учні удосконалюються, відчувають впевненість, віру в себе.

Незважаючи на всі негаразди бачу результат своєї роботи в кінці навчального року і не дарма прожила рік.



Посібник особливому випускникові: Прості відповіді на складні питання, що турбують саме тебе!!!
Акацатова О.В. – практичний психолог;

Мазур Т.Є. –викладач

Олександрівського професійного ліцею Кіровоградської області
Всі люди унікальні! - так думає кожна людина. Напевно, так думаєш і ти. Ти завжди особливий і неповторний, не такий, як усі інші. Та й усі події, всі переживання відбуваються у твоєму житті вперше, і здається, що з іншими такого просто не буває.
Та наступає період, коли перед тобою відкривається доросле життя із своїми можливостями і незрозумілими тобі правилами. І ти починаєш розуміти, що не лише всі люди схожі між собою, але й «велосипеди відкриті» давно. І твоє завдання довести свою унікальність у цьому світі. Ти доросла людина, яка стоїть на порозі самостійного життя…..


Ти закінчуєш отримувати освіту. Ти повинен знати, що тебе чекає у майбутньому. Ти повинен ознайомитись з цим посібником, щоб бути готовим до дорослого життя.

Наш посібник складається з 11-ти розділів – різних за обсягом. Але це не означає, що менший розділ є менш важливим. Радимо ретельно працювати над кожним із них, адже це може стосуватися саме тебе.

Прочитавши основну частину посібника обов’язково виконай тести, для того, щоб упевнитись в правильності свого вибору і краще пізнати себе.

Багато знань ти отримав на уроках, із телепередач, мережі Інтернет. Ми прагнули, щоб цій посібник допоміг став для тебе ще одним джерелом знання.

Він допоможе тобі продовжувати формувати уміння і навички під час пошуку інформації та роботи, гарно і красиво вести ділові переговори, і вміти спілкуватися з новими колегами та досягати своєї мети.

Посібник містить додатки – це наш подарунок тобі – візьми його з собою, вирушаючи у вир дорослого життя.

Успіхів тобі!!!

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні визначаються нормативно-правовими актами України, зокрема Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі — Закон № 875). Зазначений Закон гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.



Працевлаштування, освіта і професійна підготовка інвалідів.

Стаття 17. З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. (Частина перша статті 17 в редакції Закону N 3483-IV від 23.02.2006)

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда. (Статтю 17 доповнено частиною згідно з Законом N 3483-IV від 23.02.2006)

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Стаття 18. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою. (Стаття 18 в редакції Закону N 3483-IV від 23.02.2006)

Стаття 18-1. Інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (Закон доповнено статтею 18-1 згідно з Законом N 3483-IV від 23.02.2006)

Стаття 19. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування інвалідів унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону. (Стаття 19 в редакції Законів N 204/94-ВР від 14.10.94, N 2606-III від  05.07.2001; із змінами, внесеними згідно із Законами N 910-IV від 05.06.2003, N 1771-IV від 15.06.2004, N 2602-IV від 31.05.2005; в редакції Закону N 2960-IV від 06.10.2005) (Дію статті 20 зупинено на 2006 рік в частині сплати бюджетними установами штрафних санкцій згідно із Законом N 3235-IV від 20.12.2005)

Стаття 20. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. (Частина перша статті 20 із змінами, внесеними згідно з Законом N 3483-IV від 23.02.2006)

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Суми адміністративно-господарських санкцій і пені, що надійшли до державного бюджету, використовуються Фондом соціального захисту інвалідів на:

фінансування цим Фондом заходів, які здійснюються центральними органами виконавчої влади та підпорядкованими їм установами, у тому числі спеціалізованими, і підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної (за поданням Національного комітету спорту інвалідів України) та професійної реабілітації інвалідів;

надання підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю, цільової позики (на поворотній основі з терміном повернення до трьох років) на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у межах коштів, передбачених на зазначені потреби у відповідному році. Цільові позики підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів надаються лише за наявності відповідного рішення Комісії;

фінансування витрат на професійне навчання непрацюючих інвалідів, у тому числі за направленням державної служби зайнятості, на професійне навчання інвалідів із числа випускників спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), загальноосвітніх санаторних шкіл (шкіл-інтернатів), загальноосвітніх навчальних закладів на спеціалізованих робочих місцях підприємств, організацій інвалідів;

надання фінансової допомоги на здійснення заходів соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної (за поданням Національного комітету спорту інвалідів України) та професійної реабілітації інвалідів (відновлення працездатності шляхом забезпечення інваліда технічними реабілітаційними засобами, створення умов для занять фізичною культурою і спортом, оплата навчання та перекваліфікації, створення на робочому місці інваліда належних санітарно-гігієнічних, виробничих і технічних умов згідно з індивідуальною програмою реабілітації інваліда, випуск для інвалідів спеціальної літератури та аудіозаписів для їх професійної підготовки), працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць, у тому числі спеціальних робочих місць, а також надання фінансової допомоги на технічне оснащення діючих робочих місць для працевлаштування на них інвалідів та на технічне переоснащення виробництва підприємств, організацій громадських організацій інвалідів з метою створення додаткових робочих місць і працевлаштування на них інвалідів. Фінансова допомога надається лише за наявності відповідного рішення Комісії;

надання підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні або такі, що шукають роботу. Дотації надаються лише за наявності відповідного рішення Комісії; (Частину шосту статті 20 доповнено абзацом шостим згідно з Законом N 3483-IV від 23.02.2006)

на функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних та обласних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. (Частину шосту статті 20 доповнено абзацом сьомим згідно з Законом N 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008)

У разі нецільового використання фінансової допомоги, позики або їх частин підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, або створення ними робочих місць для працевлаштування інвалідів у меншій кількості, ніж передбачалось умовами надання позики чи поворотної фінансової допомоги, відповідна сума цих коштів, проіндексована з урахуванням рівня інфляції, підлягає поверненню до державного бюджету на підставі відповідного рішення Фонду соціального захисту інвалідів та Комісії (у межах її повноважень).

Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді. (Стаття 20 в редакції Законів N 204/94-ВР від 14.10.94, N 2606-III від 05.07.2001; із змінами, внесеними згідно із Законами N 1344-IV від 27.11.2003, N 1771-IV від 15.06.2004, N 2285-IV від 23.12.2004, N 2505-IV від 25.03.2005, N 2602-IV від 31.05.2005; в редакції Закону N 2960-IV від 06.10.2005)

Стаття 21. Держава гарантує інвалідам дошкільне виховання, здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям.

Дошкільне виховання, навчання інвалідів здійснюється в загальних або спеціальних дошкільних та навчальних закладах.

Професійна підготовка або перепідготовка інвалідів здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності. Вибір форм і методів професійної підготовки провадиться згідно з висновками медико-соціальної експертизи.

При навчанні, професійній підготовці або перепідготовці інвалідів поряд із загальними допускається застосування альтернативних форм навчання.

Обдаровані діти-інваліди мають право на безплатне навчання музики, образотворчого, художньо-прикладного мистецтва у загальних навчальних закладах або спеціальних позашкільних навчальних закладах.

Стаття 22. У разі складення вступних іспитів (вступних випробувань) з позитивним результатом до вищих навчальних закладів IIV рівнів акредитації зараховуються поза конкурсом діти-інваліди та інваліди першої і другої груп, яким не протипоказане навчання за обраною спеціальністю, до професійно-технічних навчальних закладів - діти-інваліди та інваліди, яким не протипоказане навчання за обраною професією (спеціальністю) та спеціалізацією.

За інших рівних умов переважне право на зарахування до вищих навчальних закладів IIV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів мають інваліди та діти з малозабезпечених сімей, у яких: обидва батьки є інвалідами;

один з батьків - інвалід, а інший помер;

одинока матір з числа інвалідів;

батько - інвалід, який виховує дитину без матері

Під час навчання зазначеним категоріям громадян стипендія та пенсія (державна соціальна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам) виплачуються в повному розмірі. (Стаття 22 в редакції Законів N 232-IV від 21.11.2002, N 1000-V від 03.05.2007)

Стаття 23. Державою визнається тактильно-жестова мова як засіб міжособового спілкування, а також як засіб навчання інвалідів з вадами слуху.

Правовий статус та сфера застосування дактильно-жестової мови визначаються законодавством України.

Інвалідам по слуху забезпечується доступ до засобів масової інформації шляхом титрування та здійснення сурдоперекладу на тактильно-жестову мову глухих інформаційних і тематичних телепрограм, кіно-, відеофільмів у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 24. Після закінчення навчального закладу інвалідам надається право вибору місця роботи з наявних варіантів або надається за їх бажанням право вільного працевлаштування.

При відмові у прийнятті на роботу, ненаданні роботи за спеціальністю інваліду, направленому за розподілом після закінчення навчального закладу, або при недодержанні інших умов трудового договору і законодавства про працю адміністрація підприємства (об'єднання), установи і організації відшкодовує витрати на його проїзд до місця роботи і назад до місця, де він проживає, а також витрати на проїзд супровідника, якщо він є необхідним. (Частина друга статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1276-VI від 16.04.2009)

Стаття 25. Адміністрація підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності і господарювання) зобов'язана створювати безпечні і не шкідливі для здоров'я умови праці, вживати заходів, спрямованих на запобігання інвалідності, на відновлення працездатності інвалідів.

За інвалідами внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, які проходять професійну реабілітацію, у тому числі професійну підготовку і перепідготовку згідно з індивідуальною програмою реабілітації, якщо з моменту встановлення інвалідності минуло не більше року, зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи із зарахуванням пенсії по інвалідності протягом строку, передбаченого програмою. У таких випадках відшкодування витрат з урахуванням сплачених сум пенсій здійснюється підприємством (об'єднанням), установою і організацією, у період роботи на яких настала інвалідність.



kolaski.jpg
З 1 січня 2007 року відповідно до Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" набув чинності Порядок забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 № 1652.Цей порядок визначає:

- механізм безоплатного забезпечення інвалідів технічними засобами реабілітації;


- порядок виготовлення, поставки і ремонту технічних та інших засобів реабілітації.

Під технічними засобами реабілітації вважаються: 

- протезно-ортопедичні вироби;
- ортопедичне взуття і спеціальний одяг;
- засоби пересування (коляски, палиці, милиці, стоїки);
- спеціальні засоби для обслуговування, догляду, орієнтування.

В новому Порядку є суттєві відмінності від попереднього Порядку.Основним є те, що раніше за забезпеченням засобами реабілітації, в тому числі і засобами пересування, могли звертатися всі пенсіонери при наявності необхідної медичної довідки, незалежно від того, чи встановлена їм група інвалідності. Чинний Порядок передбачає видачу цих засобів лише громадянам, які мають групу інвалідності або дітям-інвалідам за наявності медичного висновку та довідки ЛКК про необхідність забезпечення конкретним засобам реабілітації чи пересування. Видачу засобів реабілітації здійснює районне управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання інваліда. Інваліди забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації за рахунок коштів державного бюджету, тобто безкоштовно.

Для взяття на облік інваліду необхідно подати до районного управління праці та соціального захисту населення такі документи:

1. Заява;

2. Копія висновку МСЕК про встановлення інвалідності (для дітей-інвалідів - висновок ЛКК);
3.Висновок ЛКК лікувального закладу, де інвалід перебуває на обліку про необхідність у засобах реабілітації;

4. Копії: 

- пенсійного посвідчення;

- посвідчення ветерана війни, ветерана праці та ін.;

- паспорта 1, 2, 11 стор.;

- ідентифікаційного коду;

- трудової книжки 1 стор. та стор. останнього місця роботи (зарахований та звільнений).

Якщо звертається законний представник інваліда чи іншої особи, разом з документами інваліда він має надати особистий паспорт та документ, що засвідчує його повноваження, як законного представника.

Порядком передбачено, що інвалід, який отримав в управлінні праці та соціального захисту населення засіб реабілітації, але в подальшому він йому став не потрібний, або в разі смерті інваліда, інвалід або його родичі повинні обов'язково повернути цей засіб в управління праці та соціального захисту населення у разі, якщо термін експлуатації цього засобу ще не скінчився. 

Постановою Кабінету Міністрів від 12.11.2008 №1015 внесено зміни у Порядок забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 № 1652, а саме спрощено процедуру забезпечення інвалідів по слуху та зору спеціальними засобами для орієнтування, спілкування та обміну інформацією.

В управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради на сьогоднішній день в наявності мобільні телефони для інвалідів по слуху та диктофони для інвалідів по зору.При цьому, слід відмітити, що диктофонами забезпечуються інваліди 1 та 2 групи по зору з числа студентів та слухачів вищих навчальних закладів 1-4 рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладів, юристів, журналістів, педагогів та інших спеціалістів за рішенням спеціальної комісії.

Терміни експлуатації технічних засобів реабілітації:

- інвалідних візків вуличних - 3 роки;
- кімнатних візків - 4 роки;
- ходунків - рамок - 4 роки;
- палиць - 2 роки;
- милиць - 3 роки.

Після закінчення терміну експлуатації засобу реабілітації громадянину необхідно звернутися до управління для одержання нового засобу реабілітації.

В управлінні в наявності є такі технічні засоби реабілітації:

- крісло-стілець для туалету;


- палиці з однією опорою;
- палиці з двома і більше опорами;
- милиці ліктьові;
- ходунки-рамки;
- ходунки на колесах
- візки кімнатні;
- візки дитячі;
- мобільні телефони;
- диктофони;
- спеціальні тифломагнітоли.

 Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 № 187 "Про затвердження порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення" на санаторно-курортне лікування мають право: 

- інваліди війни та учасники бойових дій - щорічно;

- учасники війни, особи на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та особи, зазначені в абзацах другому, третьому, четвертому і п’ятому частини першої статті 6 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" - один раз на 2 роки;

- інваліди від загального захворювання та інваліди з дитинства - в порядку черговості в міру надходження путівок.

Перелік документів необхідних для лікування:

- заява;
- медична довідка лікувальної установи за форма 070/0;
- паспорт (оригінал та копія);
- пенсійне посвідчення (оригінал та копія);
- довідка МСЕК (при наявності групи інвалідності) (оригінал та копія);
- посвідчення пільговика (оригінал та копія);.

Згідно постановою КМУ від 17.06.2004  №785 затверджено «Порядок виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян» зокрема: грошова компенсація за невикористану санаторно-курортну путівку виплачується інвалідам війни та інвалідам, зазначеним в абзаці третьому частини 6 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", за місцем їх обліку 1 раз на 2 роки з дня звернення із з заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації за бажанням, якщо ці особи протягом 2 років не одержували безоплатних санаторно - курортних путівок. Підставою для виплати грошової компенсації є такі документи:

- заява про виплату грошової компенсації;
- посвідчення особи, що підтверджує її належність до зазначеної категорії (оригінал та копія).

Постановою КМУ від 07.02.2007 р. № 150 затверджено Порядок виплати деяким категоріям інвалідів грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування. На компенсацію замість санаторно-курортної путівки мають право інваліди, які перебували на обліку по отриманню санаторно-курортної путівки в управлінні праці та соціального захисту населення на підставі медичної довідки форма 070/0 та на протязі трьох календарних років не одержували безоплатної путівки до санаторно-курортного закладу. Законодавством передбачено, що вперше така компенсація буде виплачуватися з 2009 року. Але обов’язковою умовою для цього є звернення інвалідів з заявою до управління про виплату такої компенсації. Грошова компенсація інвалідам за путівку та за самостійне лікування виплачується у процентному відношенні до середньої вартості путівки - інвалідам І і ІІ групи – 75%,  інвалідам ІІІ групи – 50%..Середня вартість путівки   встановлюється щороку відповідним наказом Міністерства Праці та соціальної політики України. Ця постанова не поширюється на:

- інвалідів війни;
- осіб, інвалідність яких пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи;
- дітей-інвалідів;
- інвалідів зазначених в абзаці 3 частини 1 статті 6 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань».

Забезпечення інвалідів спецавтотранспортом.

Облік та розподіл спецавтортранспорту здійснюється головним управлінням праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації. Підставою для забезпечення інвалідів автомобілями є висновок обласної медико-соціальної комісії про наявність у інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем.
На облік беруться і забезпечуються автомобілями інваліди, які:

- не мають в особистому користуванні автомобіля, у т.ч. придбаного за власні кошти або отриманого через головне управління праці та соціального захисту або виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що перебував в експлуатації менш як 10 років;


- протягом 7 років перед взяттям на облік і за час перебування на обліку не отримували його як благодійну допомогу або протягом цього часу не реєстрували придбаний автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 5 років.

Для забезпечення автомобілями діти-інваліди беруться на облік після досягнення ними 5-ти річного віку.



Облік

1) інваліди з правом на першочергове забезпечення - це особи, які відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", належать до осіб, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною;


2) інваліди з правом на позачергове забезпечення:
- інваліди війни;
- інваліди від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин з числа колишніх малолітніх в'язнів концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання;
- особи з числа реабілітованих жертв політичних репресій, які є інвалідами унаслідок репресій;
- інваліди з ампутацією обох ніг;
- сім'ї з двома і більше інвалідами;
- інваліди І,ІІ,ІІІ групи з числа: ліквідаторів аварії на ЧАЕС, ліквідаторів інших ядерних аварій та випробувань, учасників військових навчань із застосуванням ядерної зброї ;
- інваліди з куксами обох ніг та рук;
3) інваліди з правом на забезпечення у порядку загальної черги:
- діти -інваліди; інваліди з дитинства;
- інваліди загального захворювання;
- особи з числа військовослужбовців, складу УМВС, державної безпеки, які стали інвалідами у наслідок захворювання під час проходження служби у зазначених формуваннях;
- особи, інвалідність яких настала унаслідок нещасних випадків невиробничого характеру. Окремо ведеться облік інвалідів у наслідок трудового каліцтва.

Безоплатно забезпечуються автомобілями з ручним керуванням за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем з ручним керуванням та відсутності протипоказань до керування ним:


- інваліди війни;
- інваліди від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин з числа колишніх малолітніх в'язнів концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання;
- особи з числа реабілітованих жертв політичних репресій, які є інвалідами унаслідок репресій;
- сім’ї з двома і більше інвалідами, за умови, що один з них має право на безоплатне забезпечення автомобілем;
- інваліди І,ІІ,ІІІ групи з числа: ліквідаторів аварії на ЧАЕС, ліквідаторів інших ядерних аварій та випробувань, учасників військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
На пільгових умовах, з оплатою 7% їх вартості та передачею права керування члену сім’ї інваліда забезпечуються :
- інваліди війни;
- інваліди від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин з числа колишніх малолітніх в'язнів концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання;
- особи з числа реабілітованих жертв політичних репресій, які є інвалідами унаслідок репресій;
- сім’ї з двома і більше інвалідами, за умови, що один з них має право на забезпечення автомобілем на пільгових умовах, з оплатою 7%;
- інваліди І, ІІ, ІІІ групи з числа: ліквідаторів аварії на ЧАЕС, ліквідаторів інших ядерних аварій та випробувань, учасників військових навчань із застосуванням ядерної зброї;

- інваліди війни І групи по зору або без обох рук; інваліди з куксами обох ніг і рук.


На пільгових умовах, з оплатою 30% вартості автомобіля забезпечуються інваліди з правом на забезпечення спецавтотранспортом у порядку загальної черги. 
Взяття на облік здійснюється Головним управлінням праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації у розрізі наявних черг інвалідів з дати огляду облМСЕК.
Документи для взяття на облік надаються в управління праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації інваліда:
-заява встановленого зразку
-копія ідентифікаційного кода інваліда;
-копія довідки МСЕК;
-копія висновку МСЕК про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем;
-копія паспорта інваліда(для дитини -свідоцтва про народження);
-копія пільгового посвідчення;
-копія паспорта члена родини-водія (якщо інваліду керування автомобілем заборонено);
-копія ідентифікаційного кода члена родини-водія (якщо інваліду керування автомобілем заборонено, член сім'ї обов'язово повинен бути зареєстрований разом з інвалідом);
-копія посвідчення водія (особи, яка буде здійснювати керування);
-копія медичного посвідчення водія (якщо таке є в наявності);
-копія техпаспорта (якщо заміна автомобіля);
-копія трудової книжки інваліда (1-а сторінка і останнє місце роботи- прийом, звільнення).
-довідка з місця проживання про склад сім’ї;
-довідка з райвійськкомату про участь у бойових діях (для учасників бойових дій);
-копія акта про нещасний випадок на виробництві або акта розслідування профзахворювання (для інвалідів унаслідок трудового каліцтва);
-для недієздатних інвалідів-копія рішення суду про визнання інваліда недієздатним та копія рішення про встановлення опіки над ним;
-довідка з ДАІ про відсутність у інваліда транспортного засобу .
Компенсація на бензин, ремонт та технічне обслуговування автомобілів виплачується всім інвалідам (законним представникам дітей-інвалідів), які в установленому порядку забезпечені автомобілями, у сумі 142 грн. на рік.
Компенсація на транспортне обслуговування інвалідів виплачується інвалідам, законним представникам дітей інвалідів, які перебувають на обліку для забезпечення автомобілями безкоштовно; мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовились від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію у сумі 192 грн. на рік.

Працевлаштування

Працевлаштування інвалідів регламентується Законом України від 21. 03. 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" .


Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, або започаткування власної справи, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості, або до управління праці та соціального захисту населення.
Служба зайнятості, відповідно до законів України «Про зайнятість населення» та «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні",сприяє трудовій реабілітації та працевлаштуванню інвалідів з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) на вільні та новостворені або пристосовані для інвалідів робочі місця, заявлені підприємством.

З цією метою центром зайнятості постійно ведеться облік інвалідів, які звернулися за сприяння у працевлаштуванні, та облік робочих місць, на які, за інформацією підприємств, можуть бути працевлаштовані громадяни цієї категорії. З набранням чинності змін до деяких законів України відносно реалізації інвалідами права на трудову діяльність, починаючи з березня 2006 року, інвалідам зареєстрованим у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, надається статус безробітного.

Особи з інвалідністю, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня не менше 26 календарних тижнів, 1 січня 2007 року мають право на матеріальне забезпечення.Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома. Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою. Інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості, як безробітний.

Закон УкраЇни «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 21, ст.252 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР

N 876-XII від 21.03.91, ВВР, 1991, N 21, ст.253 )



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал