Професійно-технічна освіта України



Сторінка8/11
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТИ ДЛЯ ДІТЕЙ ІНВАЛІДІВ ТА ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ ЧЕРЕЗ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ

  1. ХАРАКТЕРИСТИКИ БАЗОВИХ ТЕРМІНІВ ОСВІТНЬО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

  1. Адаптація – Процес пристосування організму, популяції або іншої біологічної системи до умов, що змінилися, існування (функціонування);

Процес адекватного пристосування функціональних, структурних і соціальних функцій до навколишнього середовища.

  1. Адаптація професійно-виробнича – Система й процес досягнення оптимального рівня виробничих навантажень, пов’язаних з виконанням вимог професійної діяльності, що рекомендується, в умовах конкретного виробництва, із пристосуванням до них інвалідів.

  2. Допоміжні засоби – Додаткові підсобні знаряддя, предмети, пристосування, які застосовуються для компенсації або заміщення порушених або втрачених функцій організму.

  3. Вища професійна освіта – Підготовка й перепідготовка фахівців відповідного рівня, задоволення потреб особистості в поглибленні й розширенні освіти на базі середньої (повної) загальної, середньої професійної освіти.

  4. Вищий навчальний заклад – Освітня установа, що має статус юридичної особи й реалізує професійні освітні програми вищої професійної освіти. У вищих навчальних закладах можуть бути реалізовані різні по строках і рівню підготовки фахівців професійні освітні програми вищої професійної освіти, післявузівська професійна освіта, програми додаткової професійної освіти й перепідготовки фахівців. У вищих навчальних закладах можуть реалізовуватися освітні програми початкової професійної й середньої професійної освіти при наявності відповідної ліцензії.

  5. Річний навчальний план («відрізки») – Навчальний план на рік з перерахуванням всіх видів теоретичних занять та кількістю годин на семестр, самостійної роботи й всіх контрольних заходів відповідно тижнів семестру.

  6. Державний освітній стандарт – Установлює основний зміст освітніх програм, максимальний обсяг навчального навантаження, а також вимоги до рівня підготовки фахівців.

  7. Додаткова освіта – Безперервне підвищення кваліфікації робітника, службовця, фахівця у зв’язку з постійним удосконалюванням освітніх стандартів.

  8. Індивідуальна програма реабілітації інваліда – Розроблений на основі рішення державної служби медико-соціальної експертизи комплекс оптимальних для інваліда реабілітаційних заходів, що включає в себе окремі види, форми, обсяги, строки й порядок реалізації медичних, професійних і інших реабілітаційних мір, спрямованих на відновлення, компенсацію порушених або втрачених функцій організму, компенсацію здатностей інваліда до виконання певних видів діяльності.

  9. Інститут – Самостійний вищий навчальний заклад або частина (структурний підрозділ) університету, академії, що реалізує професійні освітні програми по ряду напрямків науки, техніки й культури й здійснює наукові дослідження.

  10. Інформатизація –

  • соціально-економічний і науково-технічний процес створення необхідних умов задоволення інформаційних потреб громадян, підприємств, організацій, установ, держави, всіх структур суспільства на основі організації інформаційних ресурсів з використанням перспективних інформаційних технологій;

  • процеси розробки й впровадження нових інформаційних технологій у різні сфери діяльності (зокрема, у медико-соціальну експертизу й реабілітацію інвалідів).

  1. Кваліфікація (стосовно до професії) –

  • рівень підготовленості, майстерності, ступінь придатності до виконання праці по певній спеціальності або посаді, обумовленої розрядом, класом, званням і іншими кваліфікаційними критеріями;

  • підготовленість індивідуума до професійної діяльності.

  1. Коледж – Самостійний навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, інституту, що реалізує неповні й (або) повні освітні програми вищої професійної освіти.

  2. Ліцензія – Виданий у встановленому порядку дозвіл на здійснення якої-небудь діяльності (наприклад, у галузі освіти й реабілітації інвалідів).

  3. Початкова професійна освіта – Підготовка працівників кваліфікованої праці (робітників, службовців) по всіх основних напрямках суспільно-корисної діяльності на базі основної загальної освіти. Початкова професійна освіта може бути отримане в освітніх установах початкової професійної освіта (професійно-технічних і інших училищах даного рівня).

  4. Норматив – Економічний, технічний і ін. показники норм й правил.

  5. Нормативний строк навчання – Розрахунковий строк освоєння основної професійної освітньої програми середньої професійної освіти при очній формі навчання, реалізованої на базі основної загальної освіти.

  6. Освіта – Результат засвоєння систематизованих знань, умінь, навичок необхідних для підготовки людини до життя й праці. Рівень освіти обумовлюється вимогами виробництва, суспільними відносинами, станом науки, техніки, культури, можливостями освітніх установ і вмінням учитися.

  7. Освітня програма

  • нормативно-управлінський документ навчального закладу, що характеризує специфіку змісту освіти й особливості організації навчально-виховного процесу;

  • визначає зміст освіти певного рівня й спрямованості.

В Україні реалізуються освітні програми, які підрозділяються на:

а) загальноосвітні (основні й додаткові);



б) професійні (основні й додаткові).

  1. Освітня складова реабілітаційного потенціалу – Можливість оволодіння знаннями, навичками й уміннями в області професійної діяльності, що рекомендується. Включає визначення сукупності медико-біологічних і соціальних факторів, а також їхньої взаємодії з факторами професійного навчання, прогнозування того, коли й за допомогою яких методів і засобів людина досягає певного освітнього статусу.

  2. Освітні програми спеціальних (корекційних) освітніх установ для учнів, з відхиленнями в розвитку – Розробляються на базі основних загальноосвітніх програм з урахуванням особливостей психофізичного розвитку й можливостей учнів.

  3. Освітній реабілітаційний потенціал – Можливість оволодіння знаннями, навичками й умінням в області професійної діяльності, що рекомендується. Включає визначення сукупності медико-біологічних і соціальних факторів, а також їхньої взаємодії з факторами професійного навчання, прогнозування того, коли й за допомогою яких методів і засобів людина досягне певного освітнього статусу.

  4. Навчання – Основний шлях одержання освіти, цілеспрямовано організований, планомірно й систематично здійснюваний процес оволодіння знаннями, уміннями й навичками під керівництвом досвідчених осіб – педагогів, майстрів і т. д. з урахуванням людини як суб’єкта, що одержує ці знання, уміння й навички.

  5. Загальноосвітні програми – Загальноосвітня програма, що забезпечує формування загальної культури особистості, адаптацію особистості до життя в суспільстві, створення основи для усвідомленого вибору й освоєння професійних освітніх програм.

  6. Основна професійна освітня програма середньої професійної освіти – Документ (комплект документів), що визначає у відповідності зі стандартом зміст середньої професійної освіти певного рівня по певним програмам.

  7. Перелік професій і спеціальностей початкової професійної освіти – Реєстр професій і спеціальностей, підготовка по яких здійснюється в системі початкової професійної освіти.

  8. Післявузівська професійна освіта – Підвищення рівня освіти, наукової, педагогічної кваліфікації на базі вищої професійної освіти.

  9. Професійна орієнтація –

  • сукупність заходів, спрямованих на підготовку до раціонального вибору професії, найбільш відповідній індивідуальній анатомо-фізіологічній і психологічній особливостям людини, стану її здоров’я, схильності й наявним у неї навичкам;

  • система й процес визначення структури найбільш розвинених здібностей інваліда з метою наступної оцінки придатності й схильності до певної професії, а також для прогнозування можливих мір сприяння в його майбутній професії.

  1. Професійна підготовка –

  • у широкому сенсі: організація навчання професійних кадрів через різні форми одержання професійної освіти;

  • у вузькому сенсі: прискорена форма придбання професійних навичок, необхідних для виконання певної роботи, групи робіт (прискорена професійна підготовка), що не супроводжується підвищенням освітнього рівня людини, що навчається.

  1. Професійна реабілітація інвалідів – Процес і система відновлення здатності і можливостей інваліда до трудової діяльності.

  2. Професійне консультування – Надання інвалідові послуг у виборі або зміні професії з урахуванням його побажань, схильностей і можливостей, наявних вакансій, перспектив працевлаштування з урахуванням медичних обмежень і рекомендацій.

  3. Професійна освіта –

  • процес і (або) результат оволодіння певними видами професійної діяльності;

  • система й процес оволодіння знаннями, навичками й уміннями, що рекомендуються, в області професійної діяльності.

  1. Професійні освітні програми – Професійна освітня програма, спрямована на вирішення завдань послідовного підвищення професійного й загальноосвітнього рівнів, підготовки фахівців відповідної кваліфікації.

  2. Професійні освітні програми вищої професійної освіти (навчальний план) – Сукупність освітніх послуг, що дозволяють реалізувати вимоги, встановлені державними освітніми стандартами вищої професійної освіти.

  3. Професія –

  • рід трудової діяльності, занять людини, що володіє комплексом спеціальних знань, умінь і навичок, отриманих шляхом освіти, навчання;

  • відносно постійний вид трудової діяльності, що вимагає певної підготовки.

  1. Професійна інформація інваліда – Інформаційне забезпечення процесу вибору професії, що дозволяє інвалідові одержати максимум відомостей про світ професій, їхньому ринку в даному регіоні, надання інформації, що формує подання про зміст професій і спеціальностей, про вимоги, пропоновані ними до людини, шляхах і умовах професійної підготовки з урахуванням реальних можливостей працевлаштування, у результаті чого створюються передумови для усвідомленого вибору інвалідом сфери діяльності, професії й способи життя.

  2. Система освіти в Україні –

  • Сукупність взаємодіючих: спадкоємних освітніх програм і державних освітніх стандартів різного рівня й спрямованості;

  • Мережа освітніх установ, що реалізують, незалежно від їхніх організаційно-правових форм, типів і видів органів керування освітою і підвідомчих їм установ.

  1. Спеціальність –

  • вид професійної діяльності, удосконалений шляхом спеціальної підготовки, певна область праці, знань;

  • конкретизація виду трудової діяльності в рамках даної професії.

  1. Здатність до навчання – Здатність до сприйняття й відтворення знань (загальноосвітніх, професійних і ін.), оволодінню навичками й уміннями (соціальними, культурними й побутовими).

  2. Здатність до сприйняття й відтворення знань (загальноосвітніх, професійних і ін.), оволодінню навичками й уміннями (соціальними, культурними й побутовими).

  3. Середня професійна освіта –

  • освіта на базі основної загальної, середньої (повної) або початкової професійної освіти, здійснюване в середніх спеціальних навчальних закладах або інших освітніх установах середньої професійної освіти, що мають відповідну ліцензію по основних освітніх програмах, що відповідають вимогам, установленим стандартом, що завершується підсумковою атестацією й видачею випускникові документа про середню професійну освіту;

  • підготовка фахівців середньої ланки, задоволення потреб особистості в поглибленні й розширенні освіти на базі основної загальної, середньої (повної) загальної або початкової професійної освіти.

  1. Стандарт освіти – Засіб забезпечення стабільності заданого рівня якості освіти і її постійного відтворення.

  2. Стандарт у системі загальної освіти – Система основних параметрів, прийнятих як державна норма освіченості, що відбиває суспільний ідеал і враховує можливості реальної особистості й системи освіти по досягненню цього ідеалу.

  3. Стандарт по предметах – компонент змісту предмета, наведений у вигляді мінімально необхідного переліку навчальних елементів із вказівкою рівня засвоєння цих предметів.

  4. Стандарт за професією – Рівень підготовки випускників і мінімум змісту навчання, спрямованого на оволодіння властивостями професійної діяльності й включає професійну характеристику й регіональний компонент змісту професійного циклу навчання.

  5. Стандарт професійної освіти – Сукупність вимог до рівня, змісту і якості професійної освіти, відбитих у відповідних нормативних документах.

  6. Студент – Особа, зарахована на навчання наказом ректора вищого навчального закладу.

  7. Щабель кваліфікації – Етап підготовки професійних кадрів у системі безперервної освіти, що відбиває обсяг і співвідношення загальної й професійної освіти.

  8. Сурдопереклад – Спосіб міжособистісного спілкування, який здійснюється за допомогою сурдоперекладача й який дозволяє підвищити комунікативні можливості осіб з дефектами слуху. У системі професійної освіти сурдопереклад використовується для формування безбар’єрного середовища спілкування між особами, що чують і особами з дефектами слуху.

  9. Технікум (училище) – Основний тип середнього спеціального навчального закладу, що реалізує професійні освітні програми середньої професійної освіти.

  10. Технічні засоби реабілітації – Сукупність спеціальних засобів і пристосувань, що дозволяють здійснювати заміщення анатомічних і функціональних дефектів організму й сприятливому активному пристосуванню людини до навколишнього середовища.

  11. Технологія – Сукупність методів обробки, зміни стану, властивостей, форми.

  12. Технологія навчання – Спосіб «перекладу» знань людини з одного стану (середньої освіти) в інший (вищої освіти). Технологія навчання включає повний опис процесу навчання: режим навчання; способи контролю знань; регламентацію окремих видів процесу.

  13. Університет – Вищий навчальний заклад, діяльність якого спрямована на розвиток освіти, науки й культури шляхом проведення фундаментальних наукових досліджень і навчання на всіх рівнях вищої, післявузівської й додаткової освіти по широкому спектру природничо-наукових, гуманітарних і інших напрямків науки, техніки й культури.

  14. Рівень кваліфікації – Ступінь професійної майстерності в рамках конкретного щабля кваліфікації.

  15. Рівень розвитку професійно важливих знань, навичок, умінь – Оцінка теоретичної підготовки й практичного досвіду для виконання конкретної роботи.

  16. Навчальні програми дисциплін – Розгорнутий план курсу з коротким описом всіх видів проведених по ньому занять, використовуваних учбово-методичних матеріалів і всіх видів самостійних робіт і контрольних заходів.

  17. Установа початкової професійної освіти – Державна або недержавна освітня установа, що має на меті підготовку працівників кваліфікованої праці (робітників та службовців) по всіх основних напрямках суспільно корисної діяльності відповідно до Переліку професій (спеціальностей), затверджуваному Урядом України.

  18. Державна базова програма реабілітації інвалідів – Гарантований перелік заходів, технічних засобів і послуг, які надаються інвалідові безкоштовно за рахунок коштів державного бюджету.

  19. Державні компоненти освітніх стандартів – Обов’язковий мінімум змісту основних освітніх програм, максимальний обсяг навчального навантаження учнів, вимоги до рівня підготовки випускників.

  20. Федеральний компонент стандарту (початкової освіти) – Вимоги, що забезпечують еквівалентність професійної освіти на всій території України; являє собою сукупність нормативних документів, які розроблені на державному рівні.

  21. Школа-Ліцей – Загальноосвітня установа, що реалізує загальноосвітні програми основної загальної, середньої (повної) загальної освіти (як базового, так і підвищеного рівня освіченості в конкретній області (ліцейський освітній стандарт). Діти, що навчаються по ліцейській освітній програмі орієнтовані на подальше навчання у вищих навчальних закладах по вибраному школою-ліцеєм профілю.

    1. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ІНВАЛІДІВ

Основними принципами освітньо-реабілітаційної системи є:

  • варіативне за формою, інтегроване, безперервне, різнорівневе, професійна освіта;

  • комплексний реабілітаційний супровід навчального процесу.

Система забезпечує (мал. 1):

  • безперервність професійної траєкторії;

  • одержання професії й спеціальності на кожному з етапів освіти відповідно до державних освітніх стандартів;

  • можливість постійного підвищення кваліфікації й перенавчання, рівні права на одержання початкової, середньої й вищої освіти незалежно від форм отриманої середньої освіти;

  • створення необхідних спеціальних освітніх умов, що забезпечують доступ до єдиного освітнього й професійного середовища;

  • адресну функціонально-орієнтовану підготовку фахівців, професійну й соціально-побутову адаптацію, соціально-правову орієнтацію.


Безперервна багаторівнева професійна освіта
осіб зі спеціальними (освітніми) потребами


ЄДИНИЙ ОСВІТНІЙ ПРОСТІР, ЄДИНА ТЕХНОЛОГІЧНА БАЗА

ПІСЛЯВУЗІВСЬКА ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА

ВИЩА ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА

СЕРЕДНЯ ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА

ДОПРОФЕСІЙНА І НАЧАЛЬНА

ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА

БАЗОВІ СПЕЦІАЛЬНІ ШКОЛИ

БАЗОВІ ЗАГАЛЬНО-ОСВІТНІ ШКОЛИ

ЛІЦЕЙСЬКИЙ

КЛАС

СПЕЦІАЛЬНИЙ КЛАС

РЕКОМЕНДАЦІЇ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ

Мал. 1

Система дозволяє виконувати індивідуальну програму реабілітації інваліда протягом усього періоду навчання в умовах освітньої установи загального типу за рахунок проведення реабілітаційних заходів, зміст і перелік яких залежать від форми й плану навчання.

Одним з основних положень системи є глибока інтеграція інвалідів у процесі спільного навчання й трудової діяльності. При цьому в рамках системи інтеграція є не тільки метою, але й інструментом реабілітації.

Найважливішою перевагою такої системи є її гнучкість, що дозволяє застосовувати ту або іншу форму організації навчального процесу залежно від медичних, психофізіологічних і інших показників, а також від можливостей конкретних навчальних закладів брати участь в освітніх програмах для інвалідів.

Іншою немаловажною перевагою системи є її модульність. Дійсно, залежно від етапу й форми навчання технічне, програмне й методичне забезпечення освітньо-реабілітаційного процесу, покликане вирішувати проблему спеціальних потреб (початкові професійні навчальні заклади, середні, вищі; молодші й старші курси, ізольовані групи, включені підгрупи, спеціальні й загальні аудиторії й майстерні й т. п.) може бути об’єднане в самостійні програмно-апаратні комплекси й системи, що одночасно складаються з функціонально-інваріантних елементів.

Це, у свою чергу, створює сприятливі умови для розроблювачів, виробників і споживачів технічних і програмних засобів реабілітації й навчання.

Організаційною формою системи є освітньо-реабілітаційний комплекс, що складається з навчального закладу або відділення для навчання інвалідів (або навчального центра), медико-реабілітаційного відділення й центра професійної адаптації. Така структура дозволяє ефективно координувати зусилля державних, регіональних і міських організацій і відомств, покликаних вирішувати завдання реабілітації інвалідів.

Створена система дозволяє на практиці забезпечити доступ інвалідів не тільки до початкового й середньої професійної освіти, але й до вищої. Найважливішою перевагою такої форми організації освітньо-реабілітаційної діяльності є її інтегрованість у національну систему професійної освіти і її орієнтація на загальний ринок праці, що дає значні соціальні й економічні переваги, істотно знижуючи високу вартість навчання інвалідів і підвищуючи рівень їхньої соціальної реабілітації й захисту.



Створена таким чином система по своєму змісту відповідає кращим світовим стандартам і може розглядатися як досягнення вітчизняної системи професійної освіти.

Основним організаційним принципом побудови системи початкової, середньої й вищої безперервної професійної освіти повинно з’явитися сполучення строгої вертикальної ієрархії й широких (розвинених) горизонтальних (регіональних і міжрегіональних) зв’язків освітніх установ, незалежно від їхньої відомчої приналежності.

Основними структурними елементами такої системи є: базові профільні професійні освітні установи (ПТНЗ) вищої, середньої й початкової освіти в областях і відповідні установи (ПТНЗ або центри) у регіонах, міжрегіональні центри й уповноважені освітні установи на місцях.

Базові окружні профільні установи (центри) професійної (і загальної) освіти реалізують пілотні моделі освітньо-реабілітаційного процесу й забезпечують науково-методичну, інформаційну, нормативну та ін. види підтримки; координацію діяльності освітніх установ в окрузі, що реалізують спеціальні освітні програми для інвалідів.

Базові профільні установи зв’язані єдиною державною системою керування й фінансування, єдиною учбово-методичною, технологічною, технічною й нормативною базою.

Базові профільні регіональні (міжрегіональні) освітньо-реабілітаційні установи (центри на базі ПТНЗ) покликані стати основними функціональними елементами окружних підсистем професійної освіти інвалідів, у яких реалізуються освітньо-реабілітаційні програми різних рівнів.

Освітньо-реабілітаційні центри створюються, як правило, у структурі освітніх установ вищої, середньої й початкової професійної освіти (або в структурі шкіл) і/або на базі спеціальних (корекційних) закладів освіти й ПТНЗ (незалежно від їхнього відомчого підпорядкування).

Базові профільні освітньо-реабілітаційні центри, створеніі в структурі освітніх установ державного підпорядкування (Міносвіти, Мінпраці), створюються спільним наказом відповідних державних відомств і адміністрації регіону (з метою координації освітньої й реабілітаційної діяльності на місцях). Фінансування таких центрів здійснюється спільно державним (освітня складова) і регіональним (реабілітаційна складова) бюджетами.

Діяльність базових профільних освітньо-реабілітаційних центрів координується (і контролюється) базовими обласними Центрами (план прийому, контингент, професії й спеціальності й т. п.) і обласною адміністрацією.

У свою чергу базові профільні освітньо-реабілітаційні центри повинні здійснювати свою діяльність (у статутному порядку) у тісній взаємодії з усіма вповноваженими регіональними освітніми установами, що реалізують спеціальні освітні програми для інвалідів.

Таким чином, пропонована структура використовує потенціал всієї системи професійної освіти країни для вирішення проблем професійної реабілітації інвалідів у рамках єдиного освітнього простору, відкритого для осіб зі спеціальними потребами.


    1. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ІНТЕГРОВАНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ІНВАЛІДІВ

Конституцією України право на освіту є одним з невід’ємних прав кожної людини. Прийнята Міністерством освіти України концепція компонентів державного освітнього стандарту початкової загальної, основної загальної й середньої (повної) загальної освіти може бути поширена й на стандарти професійної освіти, а саме на такі їхні функції як:

  • критеріально-оцінні;

  • забезпечення права на повноцінну освіту;

  • збереження єдності освітнього простору країни;

  • гуманізації освіти;

  • керування;

  • підвищення якості освіти.

У світлі вищевказаного, система професійної освіти інвалідів повинна розроблятися з урахуванням наступності в навчанні й з урахуванням індивідуальних потреб того, кого навчають – інваліда.

Одночасно бути безперервною й відкритою, орієнтованою на потреби ринку праці, пропонуючи йому найбільш ефективні шляхи підвищення рівня освіти й різних варіантів підвищення кваліфікації.



Вирішення проблеми внутрішньої доступності освітнього простору навчального закладу для осіб зі спеціальними освітніми потребами досягається спеціальною формою організації навчального процесу й створенням у ньому безбар’єрного освітньо-реабілітаційного середовища.

Освітньо-реабілітаційне середовище – це організаційно, методично, технічно й технологічно пристосоване до спеціальних потреб інваліда в освітній установі середовище, що забезпечує йому умови для освоєння професійних освітніх програм, охорону здоров’я, що створює умови для реалізації індивідуальної програми реабілітації, доступність інформаційного й соціокультурного простору навчального закладу. Це середовище повинно компенсувати, повністю або частково, обмеження життєдіяльності інваліда в одержанні освіти, дозволяючи йому виступати на ринку праці на рівних конкурентних правах з іншими фахівцями. До таких обмежень ставляться обмеження в спілкуванні, орієнтації, навчанні, працевлаштуванні, а в деяких аспектах самообслуговування.

Створення освітньо-реабілітаційного середовища припускає:

  • створення спеціальних технологій професійної освіти;

  • формування безбар’єрного середовища спілкування;

  • забезпечення охорони здоров’я інвалідів;

  • забезпечення етапного реабілітаційного супроводу освітнього процесу;

  • створення умов для розвитку потенційних здібностей особистості.

Основними напрямками по створенню освітньо-реабілітаційного середовища в освітній установі є:

  • формування освітніх технологій: організаційних, структурно-функціональних, учбово-методичних, педагогічних по окремих профільних спеціальностях, а також корекційних;

  • архітектурно-планувальна й технічна облаштованість освітньо-реабілітаційного середовища, включаючи: формування безбар’єрного навколишнього середовища, забезпечення учнів індивідуальними, груповими й аудиторними допоміжними технічними засобами, пристосуваннями, що сприяють компенсації наявних у них патологій здоров’я;

  • медична й соціальна реабілітація, включаючи: створення умов для реалізації індивідуальної програми реабілітації, своєчасної медико-соціальної експертизи, психологічну підтримку, соціально-правове консультування, надання сприяння в працевлаштуванні, вирішення супутньому освітньому процесу соціально-побутових і соціокультурних питань.

Освітньо-реабілітаційне середовище не є якимсь застиглим простором. Очевидно, що в міру виникнення тих або інших проблем у ході навчання інвалідів, змінах у правових документах, що регламентують різні аспекти соціального захисту, включаючи освіту інвалідів, буде потрібно шукати адекватних рішень актуальних питань удосконалювання середовища. З іншої сторони необхідне проведення моніторингу віддалених результатів функціонування освітньо-реабілітаційного середовища, і на їхній основі розробка пропозицій по її вдосконалюванню на наступних етапах робіт.

Таким чином, технологія навчання інвалідів включає повний опис процесу навчання:

  • сукупність взаємозалежних учбово-методичних, інформаційних, звичайних і спеціальних технічних засобів;

  • режим навчання;

  • способи контролю знань;

  • регламентацію окремих видів процесу.

Технологія навчання характеризується декількома ознаками.

У якості основних можна виділити:

  • ступінь орієнтації на область професійної діяльності,

  • стабільність навчального плану,

  • сполучення виробничого й теоретичного навчання,

  • послідовність досліджуваних предметів,

  • особливості інтегрованого навчання інвалідів по слуху або зору і їх технічного й спеціального супроводу в процесі всього періоду навчання.

Складність і наукоємність професійної діяльності визначають вимоги до обсягу й співвідношення загальної й професійної освіти, необхідних для її оволодіння, а отже рівень кваліфікації, до якого віднесена та або інша професія.

Номенклатура професій і спеціальностей, підготовка по яких у різних підсистемах освіти, відповідно до Закону України «Про освіту», регулюється державою, представлена в наступних документах Держстандарту:



  • переліку професій і спеціальностей початкової професійної освіти;

  • класифікаторі спеціальностей середнього професійної освіти;

  • класифікаторі напрямків і спеціальностей вищої професійної освіти.

Підготовка в системі початкового професійної освіти ведеться, в основному, по професіях широкого профілю з наступною спеціалізацією по спеціальностях, а в системі середнього професійної освіти – за фахом, у рамках якого встановлюється спеціалізація.

У відповідності зі структурою вищої професійної освіти вищий навчальний заклад у рамках певних напрямків пропонує вступникам на вибір різні спеціальності, по ряду спеціальностей установлюються спеціалізації.

При створенні структури безперервної освіти інвалідів необхідно враховувати тенденції розвитку загальної системи безперервної освіти з опорою на існуючі організаційні форми навчання інвалідів: реабілітаційні центри, освітні установи початкової, середньої й вищої професійної освіти.

Одним з основних напрямків розвитку організаційної структури загальної системи професійної безперервної освіти в Україні є створення нових типів навчальних закладів:



  • багатоступінчастих (багаторівневих), а також інтеграція освітніх структур у цілісні освітні системи («дитячий садок – загальноосвітня школа – установа початкової професійної освіти (УППО)», «УНПО – установа середньої професійної освіти (УСПО)», УППО – УСПО – ВНЗ»; «коледж – ВНЗ» і т. п.).

Професійні освітні програми початкової, середньої й вищої професійної освіти (навчальний план) – являють собою сукупність освітніх послуг, що дозволяють реалізувати вимоги, встановлені державними освітніми стандартами всіх щаблів професійної освіти.

При організації безперервного інтегрованого професійного навчання осіб із психофізичними особливостями по базисних навчальних планах загальноосвітніх установ необхідно використовувати можливості, надані варіативною частиною плану, що забезпечує індивідуальний характер розвитку учнів (студентів), що враховує їхній особистісні особливості, інтереси й схильності.



При такому обліку пропонується орієнтуватися на наступні 4-ри можливості:

  1. психофізичні особливості інваліда дозволяють йому освоїти професію (спеціальність) відповідно до Держстандарту загальної системи освіти;

  2. психофізичні особливості інваліда дозволяють йому освоїти професію (спеціальність) відповідно до Держстандарту загальної системи освіти, але за більший строк навчання (або за той же строк навчання, але з використанням спеціальних технологій навчання);

  3. психофізичні особливості інваліда дозволяють йому освоїти більшу частину видів діяльності (трудових функцій) за професією (спеціальності), передбачених стандартом загальної системи освіти (відповідно до професійної характеристики для початкової професійної освіти або вимогами до рівня підготовки випускників для спеціальностей середньої або вищої професійної освіти);

  4. психофізичні особливості інваліда дозволяють йому освоїти тільки певні види діяльності або робіт зі спеціальності.

У навчальному плані можна виділити три рівні:

  • стратегічний, тактичний (звичайно трьох-п’яти літній),

  • оперативний (звичайно річний).

Ці рівні відрізняються ступенем деталізації й можливістю зміни.

Стратегічний навчальний план включає групи дисциплін з передбачуваною тимчасовою структурою, але без деталізації по елементах періоду навчання.

Тактичний план містить до 80% деталізованих дисциплін з виділенням частки вільних ресурсів часу по окремих групах дисциплін і конкретизацією видів контролю знань.

Оперативний навчальний план містить детальну сукупність дисциплін і методів контролю знань. Фактично кожний черговий рівень навчального плану виявляється деталізацією плану попереднього рівня.

Звичайно використовується метод гнучкого навчального плану (при декількох рівнях гнучкості), що припускає виділення груп дисциплін. Перша група є обов’язковою й регламентується вимогами Міністерства освіти, друга регламентується освітнім навчальним закладом, третя допускає варіювання й вибирається освітньою установою яка випускає. Такий план дозволяє оперативно змінювати склад надаваних знань із урахуванням змін на ринку професійної праці, розвитку конкретної спеціальності, індивідуальних бажань того, якого навчають, інваліда.

З урахуванням потреб і можливостей інвалідів навчальні плани повинні містити в собі цілий ряд специфічних дисциплін, спрямованих на адаптацію навчального процесу до інваліда й впровадження його в інтегроване середовище навчання, оволодіння сучасними засобами комунікації й необхідних знань медико-технічної й медико-соціальної реабілітації, основами психології й т. д.

Річний навчальний план («відрізки») – навчальний план на рік з перерахуванням всіх видів аудиторних занять із кількістю годин на семестр, самостійної роботи й всіх контрольних заходів щодо тижнів семестру.

Навчальні програми дисциплін – являють собою розгорнутий план курсу з коротким описом всіх видів проведених по ньому занять, використовуваних учбово-методичних матеріалів і всіх видів самостійних робіт і контрольних заходів з урахуванням особливостей навчання осіб з дефектами здоров’я.

До елементів процесу навчання відносяться лекції, вправи, лабораторні роботи, контрольні завдання, самостійні реферати й дослідження, іспити, заліки, професійна практика. Сполучення цих елементів характеризує технологію навчання в цілому й по кожній дисципліні окремо.

Інформаційною базою професійної діяльності є всі дисципліни, передбачені сформованим поданням про склад освітніх дисциплін. Це взаємозалежний комплекс соціальних, економічних, гуманітарних, математичних, природничо-наукових, загально-інженерних, спеціальних, складових у цьому випадку цілий блок, і ряд спеціальних освітньо-реабілітаційних дисциплін.

Інвалід, що закінчив професійну освітню установу й одержав додаткові знання по ряду спеціальних освітньо-реабілітаційних дисциплін, повинен уміти організувати своє робоче місце з використанням необхідних технічних засобів, знати свої права й обов’язки.

Формуючи технологію навчання необхідно враховувати можливості по її реалізації. Конкретний курс або елемент навчання організується в умовах навчального закладу відповідно до педагогічної мети й реальних можливостей. Як основні ресурси можна виділити матеріально-технічне навчальне встаткування, спеціальне технічне устаткування, час, навчальну літературу, додатковий роздавальний матеріал для найбільш повного освоєння й розуміння складного матеріалу, кваліфікацію викладацького й учбово-допоміжного персоналу. Оснащеність комп’ютерною технікою, програмними засобами, лабораторними приладами, зразками машин, виходами у світові комп’ютерні мережі визначають можливості освітньої установи по реалізації деяких елементів технології освіти.

Багато сучасних елементів технології навчання вимагають відеотехніки, відеофільмів, тренажерів, підготовлених аналітичних ситуацій, спеціального навчального устаткування.

Тимчасові ресурси задаються гранично припустимим навчальним часом по добі, тижнях, місяцях і семестрах. Сукупність елементів технології навчання на конкретний інтервал часу не повинна перевищувати по трудомісткості ресурсів календарного часу. Можливості учня не безмежні по ресурсах часу в добі. Звичайно виділяється (як гранично припустимий ліміт) 8-10 годин на добу для навчальної діяльності людини. Часовий цикл навчання інваліда в ПТНЗ може бути збільшений (на один рік) у порівнянні із установленим строком навчання за рахунок введення в навчальний план спеціальних корекційних дисциплін.

Професійний склад викладацьких кадрів визначає можливості по складу дисциплін і частку окремих, насамперед трудомістких і високопрофесійних елементів технології.

Найбільш повно завданням професійної освіти осіб зі спеціальними потребами в інтегровані (варіативних за формою) умовах навчання й складних потреб ринку інтелектуальної праці відповідає багаторівнева (градуальна) освітня система. У багаторівневих структурах природно й найбільше ефективно втілюються фундаментальні для реабілітації осіб з обмеженими можливостями здоров’я принципи безперервності професійної траєкторії, доступності й безтупіковості всіх щаблів і рівнів професійної освіти, адресності й оптимальності змісту й обсягу спеціальних освітніх і реабілітаційних послуг.

Реалізація варіантів систем безперервної багаторівневої інтегрованої за формою професійної освіти інвалідів можлива насамперед у провідних освітніх установах для інвалідів з високим рівнем інтелекту.

Основні принципи керування професійною освітою сформульовані Законом України «Про освіту»: відповідно до освітнього стандарту дається обов’язковий мінімум змісту основних освітніх програм, максимальний обсяг навчального навантаження й вимоги до рівня підготовки фахівців. При виборі моделей освіти інвалідів необхідно керуватися Державним законом «Про соціальний захист інвалідів в Україні».


    1. ПОЧАТКОВА ПРОФЕСІЙНА ІНТЕГРОВАНА ОСВІТА ІНВАЛІДІВ

Система початкової професійної інтегрованої освіти інвалідів так само як і загальноприйнята базується на дворівневій схемі підготовки фахівців:

  • перший рівень забезпечує основні параметри початкової професійної освіти (базова підготовка);

  • другий рівень визначає вимоги до навчання конкретним професіям (спеціальна підготовка).

Основною вимогою, пропонованою до базової підготовки, є те, що вона повинна бути досить об’ємною (не менш 60% навчального часу, відводиться на професійну підготовку) і в ході її повинні бути освоєні (хоча б на рівні початкового розряду) практичні навички по спеціальностях професії з урахуванням психофізичних особливостей інваліда й використанням спеціальних технологій навчання.

У цьому випадку підготовка за професією широкого профілю забезпечує професійну мобільність для випускника освітньої установи із числа інвалідів, тому що дозволяє йому займати різні робочі місця в системі поділу праці без додаткового навчання або після короткострокового навчання. Структура моделі навчального плану початкової професійної освіти інтегрованої форми навчання повинна передбачати блочно-модульний підхід до її формування.

Модель передбачає три форми навчання: на базі основної загальної освіти без одержання середньої (повної) загальної освіти (для професій 2-го рівня кваліфікації), те ж з одержанням середньої (повної) загальної освіти й на базі середньої (повної) загальної освіти (для професій 3-го рівня кваліфікації).

Модель відбиває наступність зі стандартом загальної освіти: структура й обсяги часу на цикли й предметні області загальноосвітньої підготовки відповідають інваріантній частині базисного навчального плану Держстандарту загальної освіти й складається з гуманітарного блоку й природничо-наукового блоку. Професійна підготовка включає наступні блоки: загально-технічний, галузевий (або частина загально-професійного), загально-професійний, професійний, спеціальні блоки, які повинні включати ряд спеціальних реабілітаційних дисциплін, що враховують психофізичні особливості певних для даної освітньої установи категорій інвалідів і що дозволяють вирішувати завдання комплексної адаптації інваліда до навчання і його подальшій виробничій діяльності (таблиця 1).



Таблиця 1

СТРУКТУРА ЗМІСТУ ПОЧАТКОВОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ


ЗМІСТ

НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН




ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ПІДГОТОВКА




Гуманітарний блок

Гуманітарний цикл

Предмет


Предмет

Предмет





Природничо-науковий блок

Природничо-науковий цикл

Предмет


Предмет

Предмет


ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА

Загально-технічний блок

Загально-технічний цикл

Предмет


Предмет

Предмет


Галузевий блок

(або частина загально-професійного)

Галузевий цикл

(загально-професійний цикл)

Предмет

Предмет


Предмет

Загально-професійний блок

Професійний цикл

Базовий курс

Предмет


Предмет

Виробниче навчання



ПРОФЕСІЙНИЙ БЛОК




Спеціальні блоки

Спеціальний курс

1

Предмет

Виробниче навчання

Практика


2

Предмет

Виробниче навчання

Практика


3

Предмет

Виробниче навчання

Практика


4

Спеціальні реабілітаційні дисципліни

Таким чином, запропоноване розташування циклів у моделі робить навчальний план відкритим, що особливо важливо при розробці на її основі робочого навчального плану освітньої установи, що реалізує освітні програми для інвалідів.



    1. СЕРЕДНЯ ПРОФЕСІЙНА ІНТЕГРОВАНА

ОСВІТА ІНВАЛІДІВ

Середня професійна освіта що примикає, з одного боку, до початкової професійної освіти, а з іншого боку, до вищої професійної освіти має багато загального з ними, що необхідно враховувати при розробці навчальних планів.

Середня професійна інтегрована освіта здійснюється на базі основної загальної освіти, середньої (повної) загальної освіти, початкової професійної освіти на двох освітніх рівнях: базовому й підвищеному.

На базовому рівні здійснюється освоєння основної професійної освітньої програми з використанням спеціальних технологій навчання представленої категорії інвалідів, що забезпечує підготовку фахівців середньої ланки. Нормативний строк навчання на базі основної загальної освіти повинен становити в основному не менш 3-х років. Видається документ державного зразка із вказівкою спеціальності середньої професійної освіти.

На підвищеному рівні освоюється основна професійна освітня програма, що включає програму навчання фахівця середньої ланки по відповідній спеціальності й програму додаткової підготовки, що включає в себе виробничу (професійну) практику, поглиблену й (або) розширену теоретичну й (або) практичну підготовку по окремих дисциплінах і (або) циклам дисциплін, ряд спеціальних реабілітаційних курсів і яка забезпечує підготовку фахівців середньої ланки підвищеного рівня кваліфікації. Строк навчання на базі основної загальної освіти – не менш 4-х років. Видається документ державного зразка із вказівкою спеціальності середньої професійної освіти й з додатковим записом про проходження поглибленої підготовки.

Структура моделі навчального плану середньої професійної інтегрованої освіти повинна також передбачати блочно-модульний підхід до її формування й складатися з наступних блоків:



  • гуманітарні дисципліни,

  • соціально-економічні дисципліни,

  • математичні дисципліни,

  • загальні природничо-наукові дисципліни,

  • загально-професійні дисципліни (для даної групи спеціальностей),

  • спеціальні дисципліни, які повинні включати ряд корекційних дисциплін,

  • виробничої (професійної) практики,

  • дисципліни на вибір і факультативні дисципліни.

У навчальному плані по конкретній спеціальності необхідно показувати обсяг часу, що відводиться на описані вище розділи плану й на регіональний компонент.

Освітні установи, що здійснюють підготовку фахівців із числа інвалідів за схемою інтегрованого навчання на базі основної загальної освіти, реалізують базисний навчальний план загальноосвітньої установи з елементами корекції, що відповідає патології, що приводить до інвалідності, спеціальними освітньо-реабілітаційними технологіями й спеціальним технічним супроводом навчального процесу.



    1. ВИЩА ПРОФЕСІЙНА ІНТЕГРОВАНА ОСВІТА

Вище професійна освіта здійснюється на базі середньої (повної) загальної освіти, середньої професійної освіти.

Структура вищої професійної освіти – сукупність різних по призначенню й нормативним строкам навчання основних професійних освітніх програм вищої професійної освіти, що характеризують рівні вищої професійної освіти. При цьому нормативний строк навчання – встановлений стандартом розрахунковий строк освоєння випускником основної професійної освітньої програми вищої професійної освіти, здійснюваної на базі середньої (повної) загальної освіти.

Основні професійні програми вищої багаторівневої безперервної професійної освіти інвалідів є в наш час найбільш розробленими. Вони повинні передбачати вивчення наступних обов’язкових дисциплін: загальних гуманітарних і соціально-економічних, математичних і природничо-наукових, загально-професійних дисциплін (для даного напрямку або спеціальності підготовки), спеціальних дисциплін і блоку спеціальних реабілітаційних курсів, що включають основи медико-соціальної й правової реабілітації.

Основні освітні програми включають, поряд з обов’язковими, дисципліни на вибір учня й факультативні дисципліни.

З урахуванням попередньої освіти учня можливе навчання в скорочений термін (щодо нормативних строків) на всіх рівнях вищої освіти.

Умови продовження освіти або переходу на інший рівень визначаються вищим навчальним закладом у порядку, установленим державним органом керування вищою професійною освітою.

Система вищої професійної освіти інвалідів, дозволить навчальному закладу реалізувати гнучку систему підготовки фахівців і професіоналів з їхнього числа й зробити ряд освітніх, спеціальних освітніх і реабілітаційних послуг в обсязі, формі й змісті, передбачених законодавством, обумовлених спеціальними потребами й орієнтованих на ринок праці.

Для вирішення зазначених завдань система багаторівневого безперервного інтегрованого навчання інвалідів висуває певні вимоги до структури й організації професійно-освітнього й освітньо-реабілітаційного процесів у навчальному закладі.

Ця система зводиться до наступного:



  • варіативність і індивідуальність форм навчання (тотальна інтеграція, інтеграція за місцем перебування, інклюзивне навчання, традиційне продовжене навчання, кооперативне навчання, «сэндвіч» технологія, дистанційне навчання й т. д.), що забезпечує реалізацію особистої освітньої траєкторії;

  • модульність і достатність освітньо-реабілітаційної структури, що забезпечує реалізацію індивідуальних спеціальних освітніх потреб і надання передбачених спеціальних послуг у встановлених формах і обсягах;

  • модульність і беступиковість професійно-освітньої системи, що забезпечує реалізацію безперервної й варіативної форм підготовки фахівців;

  • функціональну орієнтованість і модульність структури й змісті корекційно-компенсаційних і адаптаційно-технологічних курсів;

  • модульність структури навчальних курсів і їх завершеність, що забезпечує академічну мобільність і реалізацію особистої освітньої траєкторії;

  • динамізм і саморозвиток, систематичне (на основі моніторингу) відновлення змісту навчальних і корекційно-компенсаційних курсів, групова й індивідуальна адаптація при стабільній стійкій структурі;

  • організація спеціальних служб, що допомагають учням-інвалідам успішно освоювати професійно-освітні програми й надані навчальним закладом освітні (у тому числі додаткові) послуги: служба психолого-педагогічної підтримки, інститут персональних кураторів, служба планування кар’єри, служба сприяння зайнятості, служба медичної реабілітації, служба академічної підтримки (сурдопереклад, тьюторінг, записування лекцій і т. д.), служба спеціальної технічної й інформаційної підтримки й т. д., що забезпечує високу якість освітнього середовища й мінімізацію обмежень життєдіяльності в період навчання.

При розробці системи безперервної інтегрованої професійної освіти інвалідів однієї з основних проблем є розробка спеціальних освітніх і реабілітаційних технологій.

Під спеціальними освітніми й реабілітаційними технологіями розуміється особлива сукупність організаційних структур і заходів, системних засобів і методів, загальних і часткових методик, що оптимальним образом забезпечують реалізацію й засвоєння освітніх програм, в обсязі і якості, передбаченими державними освітніми стандартами, формування методів пізнання й діяльності на загальному заданому рівні, реабілітацію особистості в конкретному інтегрованому середовищі навчання, створення системи заходів, спрямованих на усунення або можливо більш повну компенсацію обмежень життєдіяльності, викликаних порушенням здоров’я з стійким розладом функцій організму з обліком діючих в освітнім середовищі обмежень по строках навчання, стану матеріально-технічної бази, кваліфікації персоналу, інтелектуального, освітнього й реабілітаційного потенціалу тих, кого навчають, осіб і їх спеціальних освітніх потреб.



Спеціальні освітні технології повинні відповідати наступним вимогам:

  • відповідності концепції безперервної багаторівневої інтегрованої освіти;

  • інклюзивності в сталу нормативну педагогічну практику освітньої установи;

  • інтегрованості в національну систему освіти;

  • органічного зв’язку й взаємодоповненість освітніх і реабілітаційних технологій, тобто забезпечення єдності освітніх і реабілітаційних процесів;

  • наступності наукових стандартів традиційних технологій новими технологіями;

  • розуміння спеціальних освітніх технологій, як інформаційних так і інтелектуальних.

Загальновизнаними в педагогічній практиці технологіями навчання, наприклад, інвалідів по слуху, які назвемо ординарними, є сурдопереклад, записування лекцій, використання написів на екрані (титрів), а також демонстрація діапозитивів і діафільмів і ін.

Застосування цих технологій частково полегшує вирішення проблеми доступу до інформації для осіб з дефектами слуху, але не вирішує її принципово, оскільки вони не забезпечують істотного підвищення якості навчання при заданому в освітній установі рівні й темпі подачі й освоєння знань. У цьому зв’язку істотну роль у створенні безбар’єрного освітнього середовища покликані виконувати інтенсивні технології навчання (ІТН). До розряду ІТН, що знайшли своє застосування в заданій області, можна віднести:



  • комп’ютерні технології;

  • технології проблемної орієнтації;

  • технології «гуверньорського» навчання;

  • технології графічного, матричного й стенографічного стиснення інформації (опорний конспект);

  • технології тотальної індивідуалізації (дистанційне навчання) й ін.

Особливе місце в забезпеченні вищої якості освітніх і реабілітаційних послуг для контингенту зі спеціальними потребами повинні зайняти високі технології навчання (ВТН), які, як правило, універсальні й можуть бути широко використані в ряді освітніх середовищ, у т. ч. і спеціальних.

У ВТН входять такі технології, які оптимальним образом забезпечують формування в проблемних учнях, осіб з дефектами здоров’я, імперативу генерування й відтворення нових знань, тобто таких професійних якостей, які найбільш затребувані на ринку інтелектуальної праці, наприклад мультимедіа технології, реалізовані на основі спеціально структурованих баз даних, електронних посібників і підручників і адаптованого програмно-апаратного забезпечення й периферії; мультимедіа технології в живому контакті педагога й учня й т. д.



Застосування цих технологій може мати далекоглядні наслідки, як у створенні безбар’єрного освітнього простору, так і в організації ефективного дистанційного навчання.

У цілому для всіх створюваних штучних інформаційних середовищ, незалежно від їхньої конкретної архітектури й конфігурації, обов’язковою умовою ефективності є облік індивідуальних і групових психофізіологічних особливостей інвалідів і використання всіх механізмів реабілітації.

Таким чином, система професійної безперервної інтегрованої освіти інвалідів на всіх рівнях покликана вирішувати двуєдине комплексне завдання:


  • реалізацію освітніх професійних програм по державних освітніх стандартах, що можна розглядати як процес професійної реабілітації через професійну освіту;

  • реалізацію реабілітаційних заходів як створення системи заходів, спрямованих на усунення або можливо більш повну компенсацію обмежень життєдіяльності, викликаних порушенням здоров’я зі стійким розладом функцій організму.

Інтеграцією навчального й реабілітаційного процесів вирішують питання органічної трансформації учнів-інвалідів з пасивних споживачів реабілітаційних послуг в активних, свідомих і кваліфікованих користувачів, здатних творчо застосовувати спеціальні знання й методи для продуктивної діяльності, спрямованої на зняття (зменшення) обмежень діяльності в освітній, професійній і побутовій сферах, самопізнанні, саморозвитку й самореалізації.

Створення системи безперервного інтегрованої професійної освіти інвалідів має на увазі:



  1. Організацію первинного освітнього циклу, що включає: створення й супровід бази даних про учнів в спеціалізованих і звичайних школах, з метою формування контингенту майбутніх абітурієнтів з одного боку й з іншого боку – з метою формування власної навчально-методичної й матеріально-технічної бази прийому випускників шкіл, що відносяться до зазначеної категорії, для професійного навчання.

  2. Участь у роботі вповноважених установ медико-соціальної експертизи по розробці індивідуальних програм реабілітації інвалідів як у частині визначення їхніх власних можливостей навчання в інтегрованому середовищі, так і в частині нормування необхідного комплексу умов реалізації такого навчання.

  3. Розробку спеціальних індивідуалізованих програм і навчальних планів, що забезпечують можливість вибору освітніх траєкторій, тобто освітню мобільність.

  4. Створення спеціальної учбово-реабілітаційної технологічної бази.

  5. Формування поняття «учбово-реабілітаційний співробітник освітньої установи», кваліфікаційних вимог до нього й тарифів оплати його праці.

  6. Формування номенклатури фахівців – начально-реабілітаційних співробітників.

  7. Визначення базових співвідношень чисельності учнів-реабілітантов, що доводяться на одного викладача, співробітника, фахівця.

  8. Формування єдиного фонду фінансування освітніх і реабілітаційних програм.

  9. Розробку нормативів фінансування освітньо-реабілітаційного процесу по всіх статтях витрат.

  10. Організацію консультаційного пункту для учнів і їхніх батьків;

  11. Спільну роботу з відповідальними службами зацікавлених відомств по створенню регламентуючих переліків спеціальностей і нормативних документів по організації робочих місць.

  12. Сприяння працевлаштуванню випускників і їхній подальший супровід з метою створення умов наступного підвищення кваліфікації й перепідготовки.

З перерахованого треба, ще вирішення комплексу завдань у реалізації професійної освіти інвалідів яке можливо тільки при наявності в ньому авторитетних науково-педагогічних шкіл по широкому спектрі дисциплін фундаментальної й спеціальної підготовки.

    1. ВИДИ ТЕХНІЧНОГО СУПРОВОДУ

НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Повноцінне одержання інформації дозволяє стосовно до процесу освіти зняти обмеження в спілкуванні учнів між собою й викладачів з учнями, підвищенню ефективності і якості навчання. Створення спеціальних навчальних інформаційних просторів, наприклад для інвалідів по слуху, може бути реалізоване за допомогою сучасних мультимедійних апаратних комплексів, програмних продуктів і спеціальних сурдотехнічних засобів. При створенні штучних інформаційних просторів і реорганізації навчального процесу для осіб з обмеженими можливостями, необхідно враховувати їх загальну індивідуальну патологію по здоров’ю, аспекти робочої безпеки для їхнього здоров’я, і можливість зняття обмежень на вибір професії.

Сучасні мультимедійні засоби й програмні продукти які їх підтримують, спеціальні технічні й апаратні пристрої, зміни в організації навчального процесу дозволяють створити принципово нове безбар’єрне освітнє середовище для людей з патологією здоров’я.

Умовно засоби технічного супроводу навчального процесу підрозділяються на: індивідуальні, групові, аудиторні й допоміжні з можливістю їх будь-якої спільної комбінації.



    1. ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Сучасні мультимедійні засоби й програмні продукти які їх підтримують, спеціальні технічні й апаратні пристрої, зміни в організації навчального процесу дозволяють створити принципово нове безбар’єрне освітнє середовище для людей з ослабленим слухом.

Розроблено і впроваджується ряд мультимедійних систем для освітніх технологій, використовуваних при навчанні осіб, наприклад, з дефектами слуху, мультимедійна система, змонтована в спеціальній лекційній аудиторії.

Спеціальна аудиторія забезпечує:


  • створення умов для організації безбар’єрного освітнього середовища для інвалідів і інших осіб з дефектами слуху й забезпечення їхніх спеціальних потреб;

  • створення умов для ефективної комплексної реабілітаційної роботи (корекція й компенсація), що підвищує психолого-медико-педагогічні показники.

Мультимедійними елементами багатофункціональної аудиторії є:

  • мультимедійний комп’ютер спеціальної конфігурації;

  • засоби відео підтримки навчального процесу (відеопроектор, оверхед, електронна дошка, телевізор);

  • засоби аудіопідтримки навчального процесу (радіоаудиторії, акустичний підсилювач і колонки, система караоке);

  • ліцензійні й авторські програмні продукти.

Аудиторія й задіяні в ній технічні засоби супроводу відповідають:

  • вимогам програмно-апаратної сумісності навчальних технологій із сурдотехнічним устаткуванням, яке використовується у реабілітаційно-освітньому процесі;

  • структурі й формі організації навчального процесу з урахуванням спеціальних потреб контингенту;

  • технологіям, що забезпечують оперативний доступ до навчальної інформації.

Базою системи є персональний комп’ютер, що містить звукову й відеокарти й що дозволяє записувати й відтворювати будь-який вид інформації на монітор і слуховий апарат.

Наявність у єдиному інформаційному просторі технічних засобів навчання й спеціальних сурдотехнічних компонент (слухові апарати, радіоаудиторії, спеціальні насадки та ін.) для освітніх цілей, дозволяє зробити припущення про те, що сукупність даних пристроїв може розглядатися як технічний засіб реабілітації для учнів з порушеннями слуху.



  1. РОЗРОБКА ДИСТАНЦІЙНОГО КУРСУ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА MOODLE

Процес інформатизації сучасного суспільства істотно впливає на освіту та вимагає її розвитку за рахунок впровадження різних інновацій. В умовах стрімкого розвитку суспільства змінюються вимоги до професійної підготовки майбутніх фахівців в тому числі і людей з особливими потребами та інвалідів.

Зростає потреба у підготовці компетентних фахівців, здатних до саморозвитку та швидкої перекваліфікації. Значні можливості для цього надає впровадження сучасних мережевих технологій та компетентністного підходу в процес професійного навчання.

Формування професійної компетентності передбачає спільну діяльність викладача та учнів у процесі професійного навчання, направлену на формування професійної компетентності як інтегративної риси особистості, яка визначає здатність фахівця вирішувати професійні проблеми й завдання, що виникають у реальних ситуаціях професійної діяльності з опорою на наявні знання, уміння, навички, особистісні якості, життєвий досвід, цінності та нахили.

Мережеві технології базуються на поєднанні дистанційних та інформаційних технологій, реалізованому на базі комп’ютерних мереж та мережі Інтернет. Вітчизняні та зарубіжні вчені досліджували різноманітні аспекти теорії та практики дистанційного навчання, розробки та застосування засобів на основі інформаційних технологій (Д. Андерсон, Е. Доунс, А. Огур, А. Андрєєв, П. Підкасистий, Є. Полат, В, Биков, В. Олійник, В.Рибалка С. Пейперт, Л. Білоусова та ін.).

Багато наукових досліджень присвячено створенню та проектуванню електронних навчальних матеріалів. Існують різні погляди на те, як повинні виглядати електронні навчальні матеріали з точки зору структури, інформаційного наповнення, оформлення інтерфейсу.

Аналіз наукових досліджень дозволив установити, що для провадження мережевих технологій у професійну підготовку майбутніх фахівців найбільш перспективним є використання систем управління навчанням LMS (Learnіng Management Systems), загальновизнаним лідером серед яких є інформаційне середовище Moodle.

Освітні можливості інформаційного середовища Moodle останнім часом активно досліджуються і обговорюються на наукових конференціях та семінарах.

Головною відмінністю Moodle є підтримка сучасних стандартів електронного мережевого навчання E-learning 2.0 та орієнтація на педагогіку конструктивізму, яка передбачає активне залучення учнів у процес формування знань та взаємодію між собою. Одним з основних в інформаційному середовищі Moodle є поняття курсу як засобу, призначеного для представлення навчального матеріалу, організації процесу навчання та середовища для мережевого спілкування учасників курсу.

Вивчення сучасних досліджень показало недостатню теоретичну та практичну розробку

педагогічного забезпечення формування професійної компетентності майбутніх фахівців засобами інформаційного середовища Moodle в рамках компетентісного підходу.

В зв’язку з цим була поставлена задача визначення оптимальної структури дистанційного курсу та розробки відповідного методичного забезпечення в процесі вивчення дисциплін комп’ютерного циклу.

Проаналізуємо особливості розробки дистанційного курсу, призначеного для реалізації процесу мережевого навчання на базі електронної платформи Moodle, та виявимо можливості для підвищення ефективності професійного навчання при цьому. Дистанційний курс будемо розглядати як особливу, засновану на мережевій технології,

форму представлення змісту навчальної дисципліни та засобів для реалізації мережевих форм і методів навчання.

Розробка дистанційного курсу включає в себе проектування та розробку інформаційної частини курсу і впровадження її в інформаційне середовище Moodle. Рівень формування професійної компетентності майбутніх фахівців засобами мережевих технологій багато в чому залежить від наповненості курсу навчальним контентом та його загальної архітектури. Глибоке розуміння основних характеристик електронних навчальних матеріалів дозволяє здійснити адекватне проектування та конструювання дистанційного курсу.



Як вважає Є. С. Полат, дистанційний курс повинен містити наступні структурні компоненти:

  1. загальні відомості про курс: його призначення, цілі, задачі, зміст (структура), умови запису на курс, підсумкові документи;

  2. довідкові матеріали;

  3. блоки для установлення контакту з користувачами;

  4. навчальний курс, структурований за модулями;

  5. блок завдань, направлений на засвоєння матеріалу, формування та закріплення практичних умінь і навиків;

  6. блок творчих завдань;

  7. блок моніторингу та контролю.

При проектуванні курсів було вирішено дотримуватися саме такої структури, додавши інструкції для викладачів та учнів, які сприяють підвищенню якості викладання, рівня формування професійних компетенцій, полегшенню та уніфікації створення занять, слайд-лекцій, тестових тренінгів та тестів, організації навчального процесу.
Розміщення навчального матеріалу та доступ до нього відбувається з використанням гіпертекстових технологій та стандартних програмних засобів. Можливості Moodle з розміщення навчального матеріалу досить великі та дозволяють розміщувати матеріал будь-яких форматів. Крім того, інформаційне середовище підтримує постійне оновлення навчального матеріалу, що є досить важливим при вивченні дисциплін комп’ютерного циклу в зв’язку з швидкими темпами розвитку інформаційних технологій.

Дистанційний курс являє собою навчальний курс у вигляді системи пов’язаних між собою сторінок, переміщення між якими здійснюється за допомогою гіперпосилань. Вигляд курсу та особливості організації роботи з ним залежать від того, який формат курсу було обрано при його створенні та налаштуванні.



Інформаційне середовище дає можливість розробнику курсу обрати один з наступних форматів:

  1. потижневий – дозволяє розподіляти засоби для вивчення навчального матеріалу за тижнями, протягом яких планується вивчення курсу;



  2. Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал