Професійно-технічна освіта України



Сторінка7/11
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

3.9.5. Організаційні форми навчання

У педагогічній практиці виробилися добре відомі форми (види) навчання. Найпоширеніші з них: уроки, лекції семінари, лабораторні заняття, контрольні роботи, іспити й ін.



Заняття ДО, на відміну від традиційних аудиторних, виключають живе спілкування з викладачем. Однак, мають і ряд переваг. Для запису занять використовуються аудіо й відеокасети, CD-ROM та DVD-ROM – диски й т. ін. Використання новітніх інформаційних технологій (гіпертексту, мультимедіа, ГІС-технологій, віртуальної реальності й ін.) робить заняття виразними й наочними. Для створення їх можна використовувати всі можливості кінематографа: режисуру, сценарій, артистів і т. д.

Такі заняття можна слухати в будь-який час і на будь-якій відстані. Крім того, не потрібно конспектувати матеріал.



Семінари ДО є активною формою навчальних занять. Семінари ДО проводяться за допомогою відеоконференцій. Вони дозволяють увійти в дискусію в будь-яку мить її розвитку, повернутися на кілька кроків назад, прочитавши попередні висловлення. Викладач може оцінити засвоєння матеріалу по ступені активності учасника дискусії. Збільшується кількість взаємодій учнів між собою, а сам викладач виступає в ролі рівноправного партнера.

Консультації ДО є однієї з форм керівництва роботою учнів і надання їм допомоги в самостійному вивченні дисципліни. Використовується телефон і електронна пошта, а також – телеконференція. Консультації допомагають педагогові оцінити особисті якості учня: інтелект, увага, пам’ять, уява й мислення.

Лабораторні роботи ДО призначені для практичного засвоєння матеріалу. У традиційній освітній системі лабораторні роботи вимагають: спеціального устаткування, макетів, імітаторів, тренажерів, хімічних реактивів і т. д. Можливості ДО надалі можуть істотно спростити проведення лабораторного практикуму за рахунок використання мультимедіа-технологій, ГІС-технологій, імітаційного моделювання й т. д. Віртуальна реальність дозволить продемонструвати учням явища, які у звичайних умовах показати дуже складно або взагалі неможливо.

Контроль ДО – це перевірка результатів теоретичного й практичного засвоєння учнем навчального матеріалу. У ДО виправдав себе й заслужив визнання тестовий контроль. Тест, як правило, містить великий перелік питань по дисципліні, на кожне з яких пропонується кілька варіантів відповідей. Учень повинен вибрати серед цих варіантів правильну відповідь. Тести добре пристосовані для самоконтролю й дуже корисні для індивідуальних занять.

3.9.6. Інформаційно-технологічні основи дистанційної освіти

Учасникам ДО (слухачам і педагогам) необхідно мати певний рівень підготовки, щоб вміти користуватися методами, засобами й організаційними формами навчання ДО. Тому невід’ємною частиною ДО повинна бути фундаментальна інформатика як природничо-наукова дисципліна.



3.9.7. Інформаційна технологія.

Інформаційна технологія (ІТ) – процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, обробки й передачі даних (первинної інформації) для одержання інформації нової якості про стан об’єкта, процесу або явища.

Інформаційні технології є інструментами для створення освітніх продуктів і послуг.

Освітній продукт – сукупність даних, сформованих для впровадження в навчальний процес.

Освітня послуга – одержання й надання в розпорядження користувача ДО освітніх продуктів.

Нова інформаційна технологія (НІТ) – інформаційна технологія з «дружнім» інтерфейсом, що використовує персональні комп’ютери й телекомунікаційні засоби.

Для виробництва освітніх продуктів і послуг використовуються наступні інформаційні технології:

  1. інформаційні технології обробки даних – призначені для об’єднання, сортування, ад’єктивування даних і обчислень;

  2. інформаційні технології керування – призначені для задоволення інформаційних потреб усіх без винятку учасників ДО, що мають справу з координацією й керуванням освітнім процесом;

  3. інформаційні технології підтримки й ухвалення рішення – призначені для організації взаємодії учасника ДО й комп’ютера;

  4. інформаційні технології експертних систем, що дають можливість користувачам ДО одержувати консультації експертів по дисциплінах, про які в них накопичені знання;

  5. інформаційні технології комунікації учасників ДО – забезпечують оперативний зв’язок і взаємодію учасників ДО. До них відносяться:

  • електронна пошта (E-mail), ґрунтуючись на мережевому використанні комп’ютерів, дає можливість слухачам і викладачам обмінюватися інформацією;

  • комп’ютерна дошка оголошень (BBS) для передачі повідомлень всім учасникам навчального процесу – реалізується в мережі;

  • аудіо-пошта для обміну інформацією голосом по телефону, що включає спеціальний пристрій для перетворення аудіо-сигналів у цифровий код і назад і зберігання їх у цифровій формі в комп’ютері – реалізується в мережі;

  • комп’ютерна конференція – використовує комп’ютерні мережі для проведення дискусій у групі, а аудіоконференція, що реалізує телефонний зв’язок, оснащений додатковим пристроєм, що забезпечує участь у розмові більше двох осіб;

  • відеоконференція із застосуванням відеоапаратури; її учасники, віддалені друг від друга, можуть бачити й чути себе й інших учасників на телеекрані;

  • факсимільний зв’язок заснований на використанні факс-апарата, здатного читати повідомлення на одному кінці комунікаційного каналу й відтворювати його на іншому.

  1. інформаційні технології сервісного й наочного забезпечення:

  • відеотекст – заснований на використанні комп’ютера для одержання відображення текстових і графічних даних на екрані монітора;

  • зберігання зображень – використовується для зберігання образів документів у цифровій формі на оптичних дисках, що мають величезну ємність;

  • текстовий процесор – призначений для створення й обробки текстових документів;

  • табличний процесор – дозволяє виконувати численні операції над табличними даними, оформлення їх у вигляді діаграм і графіків, проведення інженерних, фінансових і статистичних розрахунків;

  • мультимедіа – призначені для одночасного подання інформації: тривимірна комп’ютерна графіка, звуковий і відеоряд, інтерфейси віртуальної реальності й ін.;

  • гіпертекст – для організації в тексті точок розгалуження, що дозволяє вертатися назад по тексту, або перейти до будь-якої точки розгалуження; широко використовується при створенні електронних підручників.

  1. Геоінформаційні технології призначені для створення геоінформаційних систем (ГІС), у яких принципово вирішуються всі завдання автоматизованого керування на високому рівні інтеграції й об’єднання даних, у першу чергу методи, що використовують, просторовий аналіз. Експертна система служить складовою частиною ГІС як система прийняття рішень. У комплексі геоінформаційна технологія називається ГІС-технологією.

3.9.8. Мережеві й телекомунікаційні технології дистанційної

освіти

Комп’ютерна мережа представляє сукупність комп’ютерів і терміналів, з’єднаних за допомогою каналів зв’язку в єдину систему, що задовольняє вимогам розподіленої обробки даних. Комп’ютерні мережі ще називають обчислювальними мережами.

Обчислювальні мережі діляться на три основних класи: локальні, регіональні й глобальні.

Локальна обчислювальна мережа являє собою сукупність сервера й робочої станції.

Сервер – комп’ютер, підключений до мережі і який забезпечує її користувачів певними освітніми послугами.

Робоча станція – комп’ютер, підключений до мережі, забезпечує користувача всіма необхідними інструментами для вирішення прикладних завдань.

Регіональна мережа – об’єднання локальних обчислювальних мереж.

Прикладом глобальної мережі служить INTERNET.



Інформаційна мережа INTERNET відіграє велику роль у розвитку ДО.

INTERNET – це набір комп’ютерних мереж. Сервери INTERNET (потужні комп’ютери з дуже ємними дисками) розкидані по усьому світі й підключені до INTERNET безліччю ліній, як швидкісних, так і не дуже. Більшість користувачів приєднуються до цієї системи за допомогою персонального комп’ютера (ПК) через телефонну мережу. Зв’язок ПК із телефонною лінією забезпечує модем (модулятор-демодулятор). Передача сторінки тексту займає секунду, а кольорової фотографії – вже біля хвилини.

Одним із самих популярних додатків INTERNET є World Wide Web або WWW – «всесвітня павутина»; вона являє собою групу серверів, підключених до INTERNET і сторінки, що пропонують, інформацію в графічному виді. Якщо приєднатися до одного з таких серверів, на екрані ПК з’явиться сторінка з декількома гіперзв’язками.

Активізуючи гіперзв’язок клацанням миші, здійснюється перехід на іншу сторінку з додатковою інформацією й іншими гіперзв’язками. Створюючи свою сторінку WWW користувач реєструє її електронну адресу, по якій його можуть знайти інші користувачі INTERNET.

Протоколи, які встановлюють способи перегляду «павутини», – дуже прості й у той же час дозволяють справлятися з інтенсивним потоком даних у мережах. В WWW реалізуються інтерактивні навчальні видання з гіперзв’язками.



3.9.10. Регіональні центри нових інформаційних технологій і їхня

роль у забезпеченні дистанційної освіти

Центри нових інформаційних технологій (ЦНІТ) – це державна навчальна науково-виробнича структурна одиниця при провідних навчальних закладах. Як підрозділи навчальних закладів Центри можуть залучати передових вчених і викладачів для підготовки фахівців в області нових інформаційних технологій для створення центрів дистанційного навчання, так і для системи початкової й середньої професійної освіти.

Центр дистанційного навчання (ЦДО) виконує функції учбово-методичного управління системою дистанційного навчання:

  • бере участь у розробці навчальних планів і програм для проведення дистанційного навчання;

  • залучає викладачів, співробітників й сторонні організації для проведення дистанційного навчання;

  • організує набір і реєстрацію слухачів дистанційної форми навчання, облік документів, які видаються по закінченні різних форм ДО;

  • проводить підготовку викладацького й технічного персоналу;

  • організує роботу в області розвитку методик дистанційного навчання, технічних і програмних засобів його реалізації організує й проводить освітню діяльність по програмах додаткового навчання, у тому числі, по окремих дисциплінах і курсах.

Основними напрямками діяльності ЦНІТ є:

  • комплексна підтримка розвитку й використання нових інформаційних технологій у системі освіти регіону;

  • створення телекомунікаційного середовища органів державної влади, наукових, освітніх, медичних і інших бюджетних організацій;

  • створення регіональних вузлів єдиної системи освіти;

  • створення й розвиток регіональної розподіленої інформаційної системи моніторингу трудових ресурсів;

  • надання послуг індивідуальним користувачам;

  • просвітницька діяльність у регіоні в плані інформатизації й освоєння нових інформаційних технологій;

    1. МЕТА, ЗАВДАННЯ Й ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ НА НАЙБЛИЖЧИЙ ПЕРІОД

МЕТА:

  • надання учням, студентам, і самим широким колам населення рівних освітніх можливостей у будь-яких районах країни й за її рубежами;

  • підвищення якісного рівня освіти за рахунок більш активного використання наукового й освітнього потенціалу провідних університетів, академій, інститутів, галузевих центрів, що лідирують в підготовки й перепідготовки кадрів, інститутів підвищення кваліфікації, ПТНЗ та інших освітніх установ;

  • можливість одержання як базової, додаткової так і професійної освіти паралельно з основною діяльністю;

  • розширення освітнього середовища в Україні на найбільш повне задоволення потреб і прав людини в галузі освіти;

  • інтеграція з очною й заочною формами навчання, удосконалюючи й розвиваючи їх;

  • створення умов для безперервної освіти;

  • забезпечення принципово нового рівня доступності освіти при збереженні її якості.

ЗАВДАННЯ:

ДО повинне сприяти вирішенню таких соціально значимих завдань, як:

  • підвищення рівня освіченості суспільства і якості освіти;

  • реалізація потреб населення в освітніх послугах;

  • задоволення потреб країни в якісно підготовлених фахівцях;

  • підвищення соціальної й професійної мобільності населення, його підприємницької й соціальної активності, рівня самосвідомості, розширення кругозору;

  • збереження й збільшення знань, кадрового й матеріального потенціалів, накопичених вітчизняними навчальними закладами освіти;

  • розвиток єдиного освітнього простору в рамках України, СНД, усього світового співтовариства, що припускає забезпечення можливості одержання освіти в будь-якій точці освітнього простору;

  • вирішення геополітичних завдань.

Вплив ДО на процеси реформування освіти

Достоїнства дистанційної освіти стають очевидними, а розвиток ДО здобуває особливу актуальність для освітньої системи України під впливом наступних процесів:



  • продовження економічних реформ, що висувають нові вимоги до освіти;

  • формування нових потреб населення в новому змісті й технологіях освіти;

  • політичні зміни, що сприяють росту міжнародних зв’язків, у тому числі в галузі освіти;

  • поява й швидкий розвиток якісно нових технічних засобів обміну інформацією між учасниками освітнього процесу;

  • ріст міжнародної інтеграції в освіті при посиленні конкуренції на світових ринках освітніх послуг;

  • адекватне й гнучке реагування на потреби суспільства;

  • реалізація конституційного права на освіту кожного громадянина країни.

Соціальні групи споживачів ДО

Розвиток ДО орієнтується на такі соціальні групи, як:



  • особи, не спроможні одержати освітні послуги в традиційній системі;

  • офіцери, що звільняються зі Збройних Сил і члени їхніх родин;

  • особи, що проходять дійсну термінову службу в рядах Збройних Сил, МВС і прикордонних військ України;

  • фахівці, що вивільняються, конверсійних підприємств ВПК;

  • звільнені й скорочені цивільні особи, зареєстровані у Службі Зайнятості;

  • особи всіх віків, що проживають у віддалених і малоосвоєних регіонах країни;

  • фахівці, що мають освіту й бажають придбати нові знання або одержати другу освіту;

  • особи, що готуються до надходження у вузи;

  • студенти, що прагнуть одержати другу паралельну освіту;

  • особи, що мають медичні обмеження для одержання регулярної освіти або перебувають у стаціонарних умовах;

  • керівники регіональних органів влади й управління;

  • менеджери різного рівня, що працюють на підприємствах різних форм власності;

  • викладачі різних освітніх установ;

  • талановиті студенти та учні, які хочуть пройти освітню програму в стислий термін;

  • безробітні й біженці, зареєстровані у службі й відділах центрах зайнятості;

  • зацікавлена категорія громадян країн СНД;

  • інші можливі категорії населення.

Пріоритети

  • Задоволення попиту населення на освітні послуги по дисциплінах, не забезпечених традиційними системами навчання;

  • Розвиток інфраструктури Єдиної системи дистанційної освіти, що надає можливість одержання освіти за місцем проживання широким верствам населення;

  • Вирішення проблем, пов’язаних із соціальною напруженістю у великих містах, і підвищення рівня освіченості в малих містах і населених пунктах;

  • Створення умов для переходу, за бажанням учня з однієї освітньої програми на іншу, з одного навчального закладу в інший, одночасного навчаючись в різних навчальних закладах, у тому числі закордонних;

  • Розвиток механізмів експорту й імпорту освітніх послуг українських навчальних закладів з метою зміцнення їх економічної бази й впливу України на міжнародній арені.

  • СИСТЕМА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ Й РОЗВИТОК РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ ДЛЯ УЧНІВ ІНВАЛІДІВ

ТА УЧНІВ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ ЗДОРОВ’Я

Проголошуючи рівноправність в одержанні освіти в Україні, ми маємо бути реалістами: в житті все набагато складніше. Плата за навчання, наявні обмеження в здоров’ї, життєві, сімей ні та інші обставини для багатьох на сьогодні стають непереборними на шляху до отримання повноцінної, якісної освіти. І однією з найбільш вразливих категорій населення залишаються люди з особливими потребами, інваліди. Проте нині у них з’явилася ще одна надія і можливість змінити ситуацію на краще. Такий шанс їм дає запровадження дистанційного навчання, яке не безпідставно називають освітою сучасності.

Якісна освіта – найбільш надійний захист для інваліда, а якісна професійна освіта це ще і шанс на пристойне життя.

Проблеми освіти людей з особливими потребами завжди посідали вагоме місце, аби якомога більше дітей, молодих людей з інвалідністю включалися в освітній процес у стінах загальноосвітніх шкіл, ПТНЗ, коледжів, технікумів, ВНЗ, але враховуємо і те, що загал дітей та молоді з інвалідністю дуже неоднорідний – це різний стан здоров’я, різні нозології і, відповідно, можливості щодо регулярної освіти. Тому на сьогодні є гостра потреба в більш широкому запровадженні дистанційного навчання як ще однієї перспективної і рівноправної форми одержання повноцінної освіти інвалідами.

Якщо вдуматися, що означає якісна освіта для людини з інвалідністю, то, мабуть, можна сказати і так – це той рятівний круг, який у спромозі відкрити їй шлях до потрібної професії, цікавої роботи, матеріального достатку і самоутвердження та самореалізації як особистості. Створення всіх умов для того щоб якомога більше інвалідів могли отримати належну освіту – від школи до ВНЗ і після нього – це першочергове завдання.

Не просто, але перспективно

Що дистанційне навчання – це дуже непроста справа, засвідчує вже одне визначення цього поняття в Положенні про дистанційне навчання, затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України №40 від 21.01.2004 року: «Під дистанційним навчанням розуміється індивідуалізований процес передання і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій».

Якщо ж розглядати проблему запровадження дистанційної освіти в практичній площині, то перед нами, причому в масштабі держави, постає взаємопов’язаний комплекс складних проблем і, найперше, в тому, що стосується його належного забезпечення: нормативно-правового і організаційного, науково-методичного, системотехнічного, матеріально-технічного, кадрового, стандартизації дистанційного навчання, моніторингу його якості тощо.

Аргументуючи необхідність прискореного розвитку дистанційного навчання в Україні є те, що за зручністю – це лідер з-поміж сучасних форм навчання. У людини з’являється можливість навчатися на роботі, вдома, в найближчому центрі дистанційного навчання. Істотним чинником є й те, що за якістю дистанційне навчання може наближатися до денної форми, а за ціною бути в кілька разів дешевшим. На думку Міністерства освіти і науки України, така форма навчання більш прогресивна, ніж заочна, освітні технології якої вже давно застарілі, тож доцільно модернізувати її. І чи не найголовніше в соціальному плані – дистанційна освіта об’єктивно найдоступніша для тих, хто хоче вчитися, але з тих чи інших причин не може чи не бажає залишати місце свого проживання. А це прямо стосується дітей-інвалідів складних нозологій.

Особливу зацікавленість у залученні хворих підлітків з ДЦП, глухих та незрячих людей до дистанційного навчання висловлюють представники громадських організацій інвалідів, зокрема Благодійного фонду «АІК», Центрального правління товариства УТОГ, організації «Вікно у світ». Глухій дитині, яка основну інформацію сприймає очима, з дитинства мають доступно розповідати на рідній мові про речі, що її оточують. Тому в навчальних закладах для глухих дітей комп’ютери мають стояти, як-то кажуть, «з пелюшок», а дистанційне навчання для них – це нагальна потреба.

Що маємо на сьогодні?

Загальна ситуація щодо запровадження дистанційної освіти в Україні виглядає так. Ще у 2003 році Кабінет Міністрів України затвердив Програму розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки, яка зараз реалізується. Наказом Міністерства освіти і науки затверджено Положення про дистанційне навчання. При Міністерстві діє Координаційна рада з цих питань. Створено мережу регіональних центрів дистанційного навчання, розроблено положення про такі центри та проект положення про порядок ліцензування освітньої діяльності за дистанційною формою навчання. Нарешті, на базі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» створено Український інститут інформаційних технологій в освіті.

Нині організовано проведення педагогічних експериментів із впровадження дистанційних форм навчання у багатьох вищих навчальних закладах України. Значних успіхів у цій роботі досягли, насамперед, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Національна академія державного управління при Президентові України, Дніпропетровський національний університет, Запорізький національний технічний університет, Луганський національний педагогічний університет ім. Тараса Шевченка, Національний університет «Львівська політехніка», Одеський національний університет ім. Мечникова, Сумський державний університет, Національний технічний університет, «Харківський політехнічний інститут», Хмельницький національний університет, Херсонський дер жавний університет, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», інші державні та недержавні навчальні заклади.

На сьогодні всі вищі навчальні заклади мають мінімально необхідний рівень оснащення комп’ютерною технікою для запровадження дистанційного навчання та його елементів. Понад 50 ВНЗ різних регіонів фактично сформували центри дистанційного навчання, які мають відповідне технічне, матеріальне та кадрове забезпечення. Помітний поступ є і в дидактичному забезпеченні навчальних закладів. На кінець минулого навчального року вони задекларували наявність понад 2200 розроблених дистанційних курсів.

Розпочато роботу із впровадження дистанційного навчання і в загальноосвітніх та професійних навчальних закладах. Порівняно з ВНЗ, тут проблем набагато більше, зокрема, у формуванні телекомунікаційної мережі з виходом в Інтернет для обслуговування систем загальної середньої освіти. Але, попри все, на сьогодні в кожному регіоні України є не менше 5 опорних шкіл, які підключено до мережі Інтернет.

Подальший поштовх розвитку дистанційного навчання мають дати рішення, які були прийняті на засіданні колегії Міністерства освіти і науки України. Колегія визначила розвиток інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, включаючи розвиток системи дистанційної освіти, одним із пріоритетних напрямів діяльності Міністерства на найближчий період. З урахуванням цього, до Кабінету Міністрів України буде подано узгоджений з іншими центральними органами виконавчої влади проект Державної програми інформаційно-комунікаційних технологій в освіті і науці на 2010-2015 роки, який передбачатиме значно вищі рубежі. Зокрема, планується розробити програму розвитку дистанційного навчання для всіх рівнів освіти; домогтися від Мінтрансзв’язку надання пільгових умов оренди каналів телекомунікаційних мереж для державних навчальних закладів, організацій та установ, які входять до системи дистанційного навчання; провести перепідготовку кадрів; створити окремий технологічний сайт «Дистанційна освіта»; започаткувати видання спеціалізованого науково-методичного журналу з проблем інформаційно-комп’ютерних технологій в освіті тощо. Все, що вже напрацьоване і буде найближчим часом зроблене стосується і дітей-інвалідів, бо вони, нічим не відрізняються від інших осіб, котрі потребують дистанційного навчання, але взагалі мають більше вразливих місць, на які треба звернути увагу.

Дистанційна освіта нормально розвиватиметься лише тоді – коли в Україні буде нормальний зв’язок у кожному регіоні, кожному населеному пункті. Слід урахувати, що дистанційна освіта не забезпечує необхідної практичної спрямованості, через що вона розвивається, насамперед, у напрямі економіки та фінансів і дуже мало зорієнтована на інженерні дисципліни та на придбання робітничих професій. Треба звернути особливу увагу на якість розроблених дистанційних курсів.

Найпершою проблемою також є також проблема нестачі комп’ютерів.

Друга болюча точка – потреба мати лише ліцензоване обладнання і програми. Те, що випускається, не завжди задовольняє категорію споживачів.

Дедалі більшої гостроти набуває проблема пошуку фахівця для обслуговування складного комп’ютерного обладнання. І це загальна проблема.



Якщо підсумувати то загальну оцінку ситуації із впровадженням дистанційної освіти можна сформулювати так: важко, але не безнадійно. Бо вже спостерігається психологічний перелом щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій на всіх рівнях, є ентузіасти, зокрема, в інвалідній громаді, які не заради тільки зарплати, а й за громадянським розумінням і покликом душі вже взяли на себе цю важку ношу і особистим прикладом ведуть за собою інших. Бо добре усвідомлюють, що без запровадження новітніх інформаційних технологій, без тотальної комп’ютеризації, у нашої країни, у наших дітей, здорових і з інвалідністю, не буде ні майбутнього, ні обіцяного процвітання держави.


  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал