Професійно-технічна освіта України



Сторінка6/11
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ПРИНЦИПИ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

Принцип пріоритетності педагогічного підходу при проектуванні освітнього процесу в системі дистанційної освіти (СДО). Суть названого принципу полягає в тому, що проектування СДО необхідно починати з розробки теоретичних концепцій, створення дидактичних моделей тих явищ, які передбачається реалізувати.

Досвід комп’ютеризації дозволяє стверджувати, що коли пріоритетною є педагогічна сторона, система виходить більш ефективною.



Принцип педагогічної доцільності застосування нових інформаційних технологій. Він вимагає педагогічної оцінки ефективності кожного кроку проектування й створення СДО. Тому на перший план необхідно ставити не впровадження техніки, а відповідне змістовне наповнення навчальних курсів і освітніх послуг.

Принцип вибору змісту освіти. Зміст освіти СДО повинен відповідати нормативним вимогам Державного освітнього стандарту України.

Принцип забезпечення безпеки інформації, що циркулює в СДО. Необхідно передбачати при необхідності організаційні й технічні способи безпечного й конфіденційного зберігання, передачі й використання потрібної інформації, забезпечення її безпеки при зберіганні, передачі й використанні.

Принцип стартового рівня освіти. Ефективне навчання в СДО вимагає певного набору знань, умінь, навичок. Наприклад, для продуктивного навчання кандидат на навчання повинен бути знаком з науковими основами самостійної навчальної праці, мати певні навички поводження з комп’ютером і ін.

Принцип відповідності технологій навчання. Технології навчання повинні бути адекватні моделям ДО. Так, у традиційних дисциплінарних моделях навчання, як організаційні форми навчання (видів занять) використовуються лекції, семінарські й практичні заняття, імітаційні або ділові ігри, лабораторні заняття, самостійна робота, виробнича практика, контроль засвоєння знань. У процесі становлення СДО можуть з’явитися нові моделі, які якщо буде потреба повинні бути включені в неї. Прикладом таких нових моделей можуть служити об’єктно-орієнтовані або проектно-інформаційні моделі. У числі організаційних форм навчання в цих моделях будуть використовуватися комп’ютерні конференції, телеконференції, інформаційні сеанси, телеконсультації, проектні роботи та ін.

Принцип мобільності навчання. Він полягає в створенні інформаційних мереж, баз і банків знань і даних для ДО, що дозволяють учням коректувати або доповнювати свою освітню програму в необхідному напрямку при відсутності відповідних послуг у місці, де він учиться. При цьому потрібне збереження інформаційної інваріантної освіти, що забезпечує можливість переходу на навчання по спільних або інших напрямках.

Принцип неантагоністичності ДО існуючим формам освіти. Проектована СДО зможе дати необхідний соціальний і економічний ефект за умови, якщо створювані й впроваджувані інформаційні технології стануть не стороннім елементом у традиційній системі освіти, а будуть природно інтегровані в неї.

    1. ОБМЕЖЕННЯ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

Під дистанційною освітою варто розуміти одержання знань і вмінь без безпосереднього контакту з викладачем. Тому дистанційною може вважатися й заочна освіта. Однієї з форм дистанційної освіти є так звана «кейс» технологія, при якій учень одержує набір навчальних матеріалів не тільки у вигляді паперових підручників і навчальних посібників, але й аудіо й відеокасети, мультимедійні компакт-диски з описами й докладними інструкціями з їхнього використання. Проте, у цей час, коли говорять про дистанційну освіту звичайно розуміють під цим терміном одержання доступу до інформації з використанням мережних технологій і як окремий випадок використання можливостей глобальної електронної мережі Internet.

Однак, на наш погляд, освіту, нехай навіть і із прикметником дистанційна можна вважати сполучення різних видів навчання з можливістю спілкування викладача й учня. Тому розглянемо можливість побудови системи дистанційної освіти стосовно до особливостей навчання в закладах початкової й середньої професійної освіти.

Перетворення системи освіти в закладах початкової й середньої професійної освіти в систему дистанційної освіти можна спрощено розглядати як переклад звичайних для них видів навчання в дистанційну форму.

При цьому хотілося б відзначити наступне:

Реалізація принципів організації дистанційної освіти залежить, в основному, від пропускної здатності каналів зв’язку.



І тут можливі наступні варіанти:

Пропускна здатність каналу дуже мала, або учень що навчається має можливість лише періодично одержувати доступ в Internet (фактично, робота в режимі off-line). У цьому випадку, є можливість використання електронної пошти (e-mail), але даний випадок мало чим відрізняється від заочної освіти, хоча використання електронної пошти, у порівнянні зі звичайної, може однаково прискорити процес спілкування з викладачем у кілька разів.

Людина що навчається має доступ on-line в Internet, але пропускна здатність каналу мала. При цьому з’являється можливість використання не тільки електронної пошти, але й конференцій і чатів. Конференції дають можливість практично миттєво одержати відповідь на питання, що цікавить. Використання чатів створює можливість спілкування не тільки між викладачем і учнем, але й між учнями без викладача, що може сприяти поліпшенню засвоєння матеріалу й деякому розвантаженню викладача. Даний спосіб по своїй ефективності нагадує консультації по телефону (з використанням факсу для передачі графічної інформації).

Учень що навчається має доступ on-line в Internet, і пропускна здатність каналу дозволяє робити обмін відеоінформацією. При цьому з’являється можливість використання відеоконференцій і чатів. Даний спосіб по своїй ефективності вже наближається до очного уроку, лекції й консультації, однак вимоги до технічних характеристик комп’ютера тут істотно підвищуються.



    1. ВИДИ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

Віртуальні уроки й лекції

Організація віртуальних уроків і лекцій, як ми вже відзначали вище, залежить від пропускної здатності каналу й може мати наступні варіанти:



  • Пересилання матеріалів електронною поштою у вигляді файлів що навчається.

  • Організація на сервері дистанційної освіти сторінки, що містять дані лекцій, які представлені у вигляді тексту й графіки. У цьому випадку є можливість перегляду матеріалу або збереження його на своєму комп’ютері для подальшого більш детального ознайомлення.

  • Викладання матеріалу порціями з використанням конференції. При цьому варіанті дається якийсь час на прочитання, засвоєння порції матеріалу і є можливість задати уточнюючі питання. Можливостями відповіді управляє викладач. Наприклад, якщо питання приватне й малоцікаве, то відповідь на нього може одержати лише той хто задав його. У тому випадку, якщо питання визнане викладачем цікавим усім, то й питання й відповідь можуть бути спрямовані всім, присутнім на конференції.

Відеоуроки й відеолекції.

Використовуються можливості відеоконференції. Тобто людина яку навчають, може бачити в динаміці побудову графіків, пояснення викладача й т. п. До того ж під час подібної лекції викладач має можливість одночасно скористатися мультимедіа рішеннями, такими як комп’ютерні презентації, навчальні фільми й анімація. Дані можливості вигідно відрізняють відеолекції від звичайних лекцій.



Віртуальні семінари

Організація віртуальних семінарів від віртуальних уроків і лекцій відрізняється в основному в тим, що збільшується потік інформації від учня до викладача. Це пов’язане з тим, що звичайно, результатом семінару повинно бути рішення учнем деякого завдання, результат повинен бути представлений викладачеві на перевірку й може бути повернутий на доробку.



Практичні завдання

Організація практичних завдань (домашні завдання й т. п.) відрізняється від ведення віртуальних семінарів величиною завдання й кількістю консультацій з викладачем, необхідних для успішного завершення даної роботи.



Віртуальні лабораторні роботи

Віртуальні лабораторні роботи є відмінною рисою організації дистанційної освіти в професійно-технічних навчальних закладах. Всі описані вище форми навчання є й у гуманітарній освіті. Вони досить легко реалізуються, і тому вже реалізовані в деяких навчальних закладах гуманітарного напрямку.

Створення віртуальних лабораторних робіт вимагає створення спеціалізованих програмних продуктів, обумовлених специфікою навчального закладу, і може йти по наступних напрямках:


  • Створення загальних технічних пристроїв або технологічних процесів (віртуальні лабораторні роботи).

  • Програмних середовищ для дистанційного керування реальними технічними об’єктами з унікальними характеристиками (лабораторії вилученого доступу).

Віртуальні іспити

Можливості проведення віртуальних іспитів ще недостатньо ясні, у силу нерозвиненості юридичних питань визнання результатів таких іспитів, що пов’язано, в основному із труднощами дистанційної ідентифікації особистості що навчається, хоча вже існують системи ідентифікації, засновані на біометричних характеристиках людини, таких як відбитки пальців, малюнок райдужної оболонки ока, спектральні частини голосу й т. д., і т. п.

Тому в даний момент поки більш розповсюдженою формою є все-таки очна форма проведення іспиту.

Проте, проведення проміжних контрольних заходів, таких як рейтинги, рубіжні контролі й т. п. представляється цілком виправданим і може бути організовано такими способами:



  • Посилка електронною поштою спеціального опитного аркуша – форми, що після заповнення відсилається на сервер дистанційної освіти. Ця форма обробляється спеціальною програмою, результати заносяться в поточну успішність учня.

  • Розміщенням спеціальної програми тестування на сервері дистанційної освіти, результати проходження якої автоматично відбиваються на поточній успішності учня.

У результаті учень одержує або не одержує доступ до іспитів.

Хотілося б відзначити, що для побудови системи освіти необхідне створення цілої інфраструктури. Вона необхідна як для підтримки в робочому стані комп’ютерних мультимедійних систем, пов’язаних з підтримкою її в працездатному стані й наповненням необхідною інформацією (контентом), так і для забезпечення людського фактора (необхідної кількості викладачів для проведення відеолекцій або відповідей у конференціях).



    1. НЕОБХІДНІСТЬ І МОЖЛИВІСТЬ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

  • Нові вимоги до освіти (зокрема, доступність, невисока вартість навчання, обмеження за часом навчання, ін.).

  • Обмеження по пропускній здатності спеціалізованих навчальних закладів початкового й середнього професійного навчання для інвалідів.

  • Підвищення кількості бажаючих одержати освіту через підвищення престижу освіти.

  • Поява й розвиток якісно нових засобів і яскраво виражений процес інформатизації.

  • Посилення міжнародної інтеграції ін.

    1. ОСОБЛИВОСТІ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

Гнучкість.
Учені, що навчаються в основному, не відвідують регулярних занять у вигляді лекцій, семінарів. Кожний може вчитися стільки, скільки йому особисто необхідно для освоєння курсу, дисципліни й одержання необхідних знань по обраній спеціальності.

Модульність.
В основу програм ДО заставляється модульний принцип. Кожна окрема дисципліна або ряд дисциплін, які освоєні учнем, створюють цілісне подання про певну предметну область. Це дозволяє з набору незалежних навчальних курсів формувати навчальний план, що відповідає індивідуальним або груповим потребам.

Паралельність.
Навчання може проводитися при сполученні основної професійної діяльності з навчанням, тобто «без відриву від виробництва».

Дія на відстані

Відстань від місця знаходження людини, що навчається до освітньої установи (за умови якісної роботи зв’язку) не є перешкодою для ефективного освітнього процесу.



Асинхронність.
Мається на увазі той факт, що в процесі навчання викладач і учень якого навчають, можуть реалізовувати технологію навчання й навчання незалежно в часі, тобто по зручному для кожного розкладу й у зручному темпі.

Охоплення.
Цю особливість іноді називають «масовістю». Кількість навчаються в СДО не є критичним параметром. Вони мають доступ до багатьох джерел навчальної інформації (електронним бібліотекам, базам даних), а також можуть спілкуватися один з одним і з викладачем через мережі зв’язку або за допомогою інших засобів ІТ.

Технологічність.

Використання в освітньому процесі новітніх досягнень інформаційних і телекомунікаційних технологій, що сприяють просуванню людини у світовий постіндустріальний інформаційний простір.



Соціальна рівноправність.

Рівні можливості одержання освіти незалежно від місця проживання, обмеження можливостей по здоров’ю, елітарності й матеріальній забезпеченості того, кого навчають.



Інтернаціональність.

Експорт і імпорт світових досягнень на ринку освітніх послуг.



Нова роль викладача.

ДО розширює й обновляє роль викладача, що повинен координувати пізнавальний процес, постійно вдосконалювати курси які він викладає, підвищувати творчу активність і кваліфікацію відповідно до нововведень і інновацій. Позитивний вплив робить ДО й на того, кого навчають, підвищуючи його творчий і інтелектуальний потенціалу за рахунок самоорганізації, прагнення до знань, уміння взаємодіяти з комп’ютерною технікою й самостійно приймати відповідальні рішення.



Нова роль людини, що навчається, або, як більш прийнято в системі ДО, слухача.

Для того, щоб пройти ДО, від нього потрібна виняткова вмотивованість, самоорганізація, працьовитість і певний стартовий рівень освіти.

Якість ДО не уступає якості очної форми одержання освіти, а поліпшується за рахунок залучення видатного кадрового професорсько-викладацького складу й використання в навчальному процесі найкращих учбово-методичних видань і контролюючих тестів по тим або іншим дисциплінах.

Система адміністрування дистанційного навчання.

Система адміністрування дистанційного навчання, на відміну від традиційної, здобуває наступні додаткові якості: мобільність; відмова від використання паперової документації; функцію авторизації доступу до даних, оперативний пошук, зміна й додавання інформації, захист інформації й т. д.



    1. ОСНОВИ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

3.9.1. Дидактичні основи дистанційної освіти

ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

Ціль навчання. Придбання учнями системи вмінь, знань і навичок, які формуються відповідно до моделі фахівця й держзамовленням.
Зміст навчання. Педагогічна модель соціального замовлення. Процес навчання, методи й організаційні форми його реалізації визначаються його змістом.

Об’єкт навчання. Користувачі освітніх послуг ДО є об’єктами даної форми одержання освіти (слухачі, діти яких навчають, і т. д.). Слухачі ДО на відміну від традиційних форм одержання освіти, повинні проявляти більшу наполегливість, прагнення до знань, організованість, уміння працювати самостійно й мати навички роботи з комп’ютером і телекомунікаційними засобами зв’язку.

Суб’єкти навчання. Суб’єктами ДО є викладачі. Викладач – головна ланка в забезпеченні високої ефективності освітнього процесу ДО. Значна специфіка діяльності викладача ДО викликала необхідність увести термін тьютор. Це – викладач-консультант, що повинен знати основи фундаментальної інформатики й телекомунікацій, його освіченість повинна мати випереджальний характер.

Методи навчання. Дистанційна форма включає п’ять загально-дидактичних методів навчання:

Вони охоплюють всю сукупність педагогічних актів взаємодії викладача й учня.

Засоби навчання. В освітньому процесі ДО використовуються як традиційні, так і інноваційні засоби навчання, засновані на застосуванні комп’ютерної техніки й телекомунікацій, а також останніх досягнень в області освітніх технологій.

Учбово-наукова матеріальна база. Комплекс матеріальних і технічних засобів, необхідних для навчання відповідно до навчальних програм. Він містить у собі навчальні й учбово-допоміжні приміщення; лабораторне устаткування, технічні засоби навчання, підручники, навчальні посібники й інші навчально-методичні матеріали. Більша частина навчально-наукової матеріальної бази складає віртуальне інформаційно-освітнє середовище через далекість її слухачів.

ІдентифІкаційно-контрольна підсистема. Особливістю вхідного контролю ДО є оцінка рівня розвитку професійних якостей і здатностей абітурієнта, і побудова відповідного соціально-психологічного портрета для того, щоб вибрати ефективні засоби й методи навчання. У традиційному процесі контроль служить, в основному, для конкурсного відбору кандидатів на навчання.

Очевидна можливість і доцільність рейтингового контролю й безперервного моніторингу, як позитивної інновації ДО.



Нормативно-правова підсистема. Ця підсистема ДО в даний час ще не сформувалася, хоча її необхідність давно назріла. Повинні бути створені законодавчі акти, що містять нормування праці тьютора, захист інтелектуальної власності, правила надходження слухачів, атестацію, пільги, строки й перерви навчання й т. д.

3.9.2. Дидактичні принципи дистанційної освіти

  • відповідність дидактичного процесу закономірностям навчання;

  • провідна роль теоретичних знань;

  • єдність освітньої, виховної й розвиваючої функцій навчання;

  • стимуляція й мотивація позитивного відношення учнів до навчання;

  • поєднання колективної навчальної роботи з індивідуальним підходом у навчанні;

  • поєднання абстрактності мислення з наочністю в навчанні;

  • свідомість, активність і самостійність, що навчаються при керівній ролі викладача;

  • системність і послідовність у навчанні;

  • доступність;

  • міцність оволодіння змістом навчання.

3.9.3. Організаційні основи дистанційної освіти

Аналіз діяльності освітніх установ, що використовують технології ДО, виявив загальні (властиві всім) організаційні особливості:

  • безперервність навчання;

  • відкритість і індивідуальний підхід у проведенні навчального процесу;

  • централізм, із центром ДО на базі провідного вузу або ПТНЗ, і територіально-вилучених учбово-консультаційних пунктів;

  • наявність викладачів-консультантів (тьюторів), що прикріплюються до слухачів по напрямкам або дисциплінам. Мова йде про нову роль викладача (у СДО – тьютора), коли на нього покладають такі функції, як координування пізнавального процесу, коректування навчального курсу, консультування, керівництво навчальними проектами й т. д. Взаємодія із учнями здійснюється, в основному, асинхронно за допомогою пошти або систем зв’язку. Допускаються й вітаються також і очні контакти.

Тьютори з’єднують у собі:

якості викладача:

  • проводять вступні й заключні заняття, допомагають слухачам у їхньому професійному самовизначенні, забезпечують правильне й ефективне використання учбово-методичного супроводу курсу;

якості консультанта:

  • координують пізнавальний процес слухачів, проводять групові консультаційні й комунікативні заняття, індивідуально консультують слухачів по різним питанням курсу який досліджується;

якості менеджера:

  • здійснюють набір і формування груп слухачів, становлять графік навчального процесу, управляють проведенням групових занять, контролюють виконання слухачами графіка навчального процесу (проміжні тести, підсумкове тестування, іспит).

3.9.4. Методичні основи й засоби навчання дистанційної освіти

Метод навчання – дидактична категорія, що дає теоретичне подання про систему норм взаємодії викладача й учня для досягнення мети навчання.

Зміст навчання – це склад, структура й матеріал навчальної інформації, а також комплекс задач, завдань і вправ, які передаються учням, які формують їхні професійні навички й уміння, сприяють накопичуванню первісного досвіду трудової діяльності.

Засоби навчання представляють зміст навчання, контроль і керування учбово-пізнавальною діяльністю учнів.

У традиційному навчальному процесі такими засобами є: друковані видання: підручники, учбово-методичні посібники, довідники, дискети з навчальною інформацією, записи на дошці, плакати, кінофільми, відеофільми, а також слово викладача.

При одержанні дистанційної освіти засоби навчання значно ширші й, крім традиційних, включають такі, як:

  • навчальні електронні видання;

  • комп’ютерні навчальні системи;

  • аудіо- відео навчальні матеріали й ін.

  • лабораторні дистанційні практикуми;

  • тренажери;

  • бази даних і знань із вилученим доступом;

  • електронні бібліотеки з вилученим доступом;

  • дидактичні матеріали на основі експертних навчальних систем;

  • дидактичні матеріали на основі геоінформаційних систем (ГІС);

  • комп’ютерні мережі.

Електронні видання навчального призначення, маючи всі особливості паперових видань, мають ряд позитивних відмінностей і переваг. Зокрема: компактність зберігання в пам’яті комп’ютера або на дискеті, гіпертекстові можливості, мобільність, тиражування, можливість оперативного внесення змін і доповнень, зручність пересилання по електронній пошті.

Автоматизована навчальна система містить у собі дидактичні, методичні й інформаційно-довідникові матеріали по навчальній дисципліні, а також програмне забезпечення, що дозволяє комплексно використовувати їх для самостійного одержання й контролю знань.

Комп’ютерні навчальні системи – програмні засоби навчального призначення, які широко використовуються в освітньому процесі ДО й дозволяють:

  • індивідуалізувати підхід і диференціювати процес навчання;

  • контролювати того, кого навчають, з діагностикою помилок і зворотні м зв’язком;

  • забезпечити самоконтроль і самокорекцію навчально-пізнавальної діяльності;

  • скоротити час навчання за рахунок трудомістких обчислень на комп’ютері;

  • демонструвати візуальну навчальну інформацію;

  • моделювати й імітувати процеси і явища;

  • проводити лабораторні роботи, експерименти й досвіди в умовах віртуальної реальності;

  • розвивати вміння в прийнятті оптимальних рішень;

  • підвищити інтерес до процесу навчання, використовуючи ігрові ситуації;

  • передати культуру пізнання й інше.

Аудіо й відео навчальні матеріали – записуються на магнітні носії, аудіо - і відеокасети, і можуть бути представлені тому, кого навчають, за допомогою магнітофона, відеомагнітофона або лазерних компакт-дисків CD-ROM та DVD-ROM.

Комп’ютерні мережі – засіб навчання, що включає в себе різного роду інформацію й сукупність комп’ютерів, з’єднаних каналами зв’язку. Глобальна мережа INTERNET, є інтегральним засобом, який широко використовується у ДО.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал