Професійно-технічна освіта України



Сторінка2/11
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Шляхи підвищення компетентності педагога в умовах формування інклюзивної форми навчання.


У сучасному освітньому середовищі існує декілька форм підвищення кваліфікації педагога:

  • Довготривалі програми підвищення кваліфікації чи перепідготовки педагогічних працівників у вищому навчальному закладі;

  • Стислі програми підвищення кваліфікації (лекційно-семінарські курси, майстер класи на базі навчального закладу, із запрошенням спеціалістів);

  • Виїзні місячні курси підвищення кваліфікації;

  • Виїзні двох - одноденні семінари, з’їзди, майстер-класи, тренінги;

  • Дистанційне інтерактивне навчання;

  • Індивідуальне стажування у спеціальних закладах;

  • Науково-дослідницька чи проектна діяльність із залученням спеціалістів;

  • Самоосвіта та самовдосконалення.

Тобто можна говорити про розподіл форм підвищення кваліфікації на отримання і засвоєння теоретичної інформації та виконання практичних вправ - тренування.

Теоретичні заняття спрямовані на вдосконалення професійних знань педагогів і можуть проводитись у формі лекції (проблемно-оглядової, лекції-бесіди, лекції-диспуту, лекції з елементами рольової гри), семінарських занять, конференцій, круглих столів, педагогічних читань, диспутів, дискусій тощо.

Практичні заняття передбачають розвиток та вдосконалення професійних умінь та навичок педагогів: творчо застосовувати в практичній діяльності інноваційні виховні технології, нетрадиційні підходи до організації роботи з учнями, методику соціально-педагогічної діяльності, організовувати змістовне дозвілля підопічних, використовуючи активні форми та методи просвітницької, превентивної роботи із учасниками навчально-виховного процесу. Заняття практичного характеру можуть проводитись у формі ділових та рольових ігор, творчих вправ, моделювання, тренінгів, тощо.

Одним з найбільш дієвих та виграшних форм підвищення компетентності можна назвати просвітницький розвивальний тренінг. Звичайно, у ньому є свої недоліки – охоплюється невелика кількість учасників (максимум 16 чол.), ймовірність непередбачуваних моментів (настрої, вчинки), тощо. Але набагато більше переваг.



Тренінг – це активна форма навчання, в процесі якого учасники отримують знання шляхом самостійного добування, через особистий досвід та досвід групи. При цьому тренер – не вчитель, а координатор у пошуку необхідних знань.

  • Це безпечне середовище для експериментів, для нового досвіду, нових помилок, нових досягнень. Психологічна атмосфера якісного тренінгу – спокійна, сприятлива, стимулююча до роботи. Інформація про роботу групи не може розповсюджуватися за її межі.

  • Досвід, який отримують учасники тренінгової групи у декілька разів більший ніж у випадкових ситуаціях. Помилки аналізуються. Вирішуючи групою якусь проблему, розширяється список її рішення.

  • Знання, отримані на занятті краще зберігаються у пам’яті, тому що отримуються дослідним шляхом та через вправи у яких працюєш сам. Існує правило «тут і зараз». Зворотній зв'язок у кінці кожного заняття допомагає усвідомити чи узагальнити отриманий досвід.

  • Навіть 8-годинний тренінг не може повністю сформулювати модель поведінки але дає навички його розвитку.

  • Тренінг має емоційний супровід, що сприяє засвоєнню інформації не лише на рівні логічних розумових дій, а й через світ духовних переживань та принципів.

Отже, щоб швидко та ефективно підготувати звичайного педагога до роботи в інклюзивному класі, бажано поєднати теоретичні та практичні заняття, чим і є сучасний просвітницький тренінг. Також важливо пам’ятати, що силами самих педагогічних працівників питання не вирішиться, тому необхідно налагодити співпрацю усіх ланок педагогічної структури (див. схему 1)

Тренінгове заняття «РОЗУМІТИ ТА ПІДТРИМУВАТИ»


Мета: розуміння проблеми інклюзивного навчання і формування навичок для роботи з інклюзивною групою.

Завдання:

  • з’ясувати, що таке «інклюзивне навчання», необхідність його впровадження;

  • формувати та розвивати вміння й навички роботи з дітьми з особливими потребами;

  • розвивати здібності контролювати ситуацію, адекватно сприймати себе та інших;

  • розвивати емпатію, рефлексію, толерантність.

І заняття.

Матеріали: плакати «Сонце», «Правила групи», «Очікування», ватмани, аркуші А4, ручки, маркери, стікери, кольорові олівці та папір, крихкі речі – годинник, чашка з водою, скляна прикраса, горщик з квітами тощо, шарфи, великі рукавиці, пов’язки на очі, беруши, горіхи, аркушики з надписами до вправи «Зображення»,аркуші з інструкцією до вправи «Здогадайся», фліп-чартр, музичний супровід.

Час: 2 год.40 хв.

Хід заняття.

Вступне слово тренера.

Якими б темпами не розвивалося людство, як би не змінювалися погляди та цінності, демократія та гуманізм – залишаються стандартом для високоморального суспільства. Прагнучі вдосконалення, світова спільнота переходить до нової парадигми – «єдине суспільство, яке включає людей з різноманітними проблемами». Повага та прийняття людей фізично та інтелектуально неповносправних є новою культурною й освітньою нормою для усього цивілізованого світу. Наша країна робить перші кроки, щоб відповідати цим соціальним стандартам. Це формування законодавчої бази, реформування освітніх та соціальних установ, організація спеціальної підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів для роботи з дітьми з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання.

Інклюзія – це процес реального включення інвалідів у активне суспільне життя. При інклюзії всі зацікавленні сторони мають активно долучатися до участі для отримання бажаного результату. Інклюзія однаковою мірою необхідна всім членам суспільства. Інклюзія – це належність до співтовариства (групи друзів, школи, місця проживання).

Інклюзію в освіті можна розглядати як один із багатьох аспектів інклюзії в суспільстві загалом. Бути інклюзивним - означає шукати шляхи для всіх дітей бути разом під час навчання (включно з дітьми з інвалідністю). Інклюзія враховує потреби, а також і спеціальні умови та підтримку, необхідні і учню і педагогам для досягнення успіху.

Майже у кожному навчальному закладі вже навчаються діти з особливими потребами, які мають діагноз, а значить і певні труднощі у пристосуванні до навчального процесу. Завданням педагога є зробити цей процес максимально прийнятним та комфортним, знайти особистісний підхід до кожного підопічного і сформувати дружній учнівський колектив. Ця нелегка задача потребує неабияких зусиль. Крім спеціальних знань, які необхідно опанувати вчителю, щоб здійснювати свою діяльність професійно, потрібно емоційна зрілість та готовність.

Наші заняття спрямовані на те, щоб допомогти педагогові пристосуватися до нової ситуації, осмислити та усвідомити нові завдання, морально налаштуватися на роботу.



Вправа-знайомство «Можу-не можу».

Мета: сприяти зближенню учасників групи.

Вправи краще починати не з тренера, а з почергових відповідей учасників. Так як це педагоги, які мають високу самооцінку, авторитет, досвідченість. Щоб позитивно налаштувати їх до себе, тренер має виступати як один з учасників тренінгового процесу, і на рівних брати участь.

Кожен з учасників, які розміщені по колу, вітається, говорить ім’я, яким хотів би щоб його називали під час занять. Та продовжує фразу «Я впевнено можу сказати, що можу…, але не можу…» (спочатку називаючи вміння, навичку, якість якими володіє, потім те, що досі не навчився робити).

Обговорення:


  • Ви думаєте є люди, які вміють усе і не мають недоліків?

  • Як ставляться у суспільстві до людей, які мало що вміють? А як повинні?

Правила групи

Мета: організувати ефективну роботу за певними правилами.

Тренер роздає кожному учасникові кілька маленьких липких папірців (стікерів) та просить написати декілька умов співпраці (кожну на окремому аркушику), потрібних саме йому для ефективної роботи в групі.

Далі тренер просить почергово зачитати написане. Та закріпити, як один із променів, на заздалегідь приготовленому плакаті з малюнком сонця. В одному промені – ті пропозиції умов, що збігаються за змістом. Далі переформулювати пропозиції умов у вигляді норм поведінки (правил), необхідних на тренінгу та записати це на ще одному плакаті.

Обговорення:


    • Що нам дає виконання цієї вправи?

Орієнтовними правилами групи можуть бути:

    • Дотримання регламенту;

    • Доброзичливість;

    • Активність;

    • Взаємоповага;

    • Говорити тільки за темою і від свого імені;

    • Лаконічність;

    • Слухати і чути;

    • Вимкнення мобільного зв’язку;

    • Не критикувати особу, а дію.

Бажано, щоб правил було не більше 10, не менше 5. Інакше вони втрачають свою актуальність.

Очікування

Мета: допомогти учасникам усвідомити власні очікування від тренінгу.

Тренер знов роздає кожному вузенькі стікери, де педагоги мають написати те, чого вони чекають від тренінгового заняття, на що сподіваються.

Відповіді знов зачитуються та закріплюються на плакаті з зображенням двох людей, що нагадують вчителів. Очікування закріплюються навколо голови тієї людини, яка має знак питання над головою і відповідну міміку на обличчі. Символізуючи те, що потрібно осмислити.

Вправа «Невідомий шлях».

Мета: допомогти уяснити серйозність ситуації, тренувати рефлексію та емпатію.

Обирається один учасник, якому треба пройти через усю кімнату, на підлозі розкладаються крихкі речі – годинник, чашка з водою, скляна прикраса, горщик з квітами тощо. Учасник повинен побачити та запам’ятати шлях. Далі йому зав’язують очі, тихенько прибирають ламкі розкладенні речі з підлоги та просять пройти цей шлях. Інші учасники повинні «підказувати» як безпечніше йти, зберігаючи таємницю про відсутність перепон. Після того як шлях пройдений, солісту розв’язують очі і дозволяють роздивитися навколо.



Обговорення:

  • Які почуття у вас викликала вправа?

  • Чи часто ми йдемо шляхом, не знаючи кінцевого результату?

  • Зустрічаючи перепони на своєму шляху, варто зупинитися чи шукати вихід?

Інформаційне повідомлення «Категорії обмежень».

Головні причини інвалідності - органічні ураження нервової системи, хвороби сенсорних органів, психічні розлади та вроджені вади розвитку.

Прийнято умовно розділяти обмеження функцій на такі категорії:


  • Порушення статодинамічної функції (рухової);

  • Порушення функцій кровообігу, дихання, травлення, виділення, обміну речовин та енергії, внутрішньої секреції;

  • Сенсорні (зір, слух, дотик, нюх);

  • Психічні (сприйняття, увага, пам'ять, мислення, мова, емоції, мова).

Вправа «Рукавиця».

Мета: допомогти зрозуміти специфіку роботи в інклюзивному класі.

Учасники об’єднуються в групи по 5 чол. Кожному учаснику роздається по предмету, який символізує певне обмеження – шарф, щоб перев’язати руку чи ногу (відсутність кінцівки), великі рукавиці (нерозвинена дрібна моторика), затемненні окуляри або пов’язка на очі (слабкий або відсутність зору), беруши (поганий слух), горіх, що поклавши його до рота розмовляти (затримка мови), тощо.

Тренер роздає кожній групі пазли чи конструктор і просить учасників спробувати скласти їх, враховуючи те обмеження, яке є в грі.

Обговорення:


  • Чи легко вам було виконувати завдання?

  • Чи всі учасники мали змогу приймати рівносильну участь?

  • Що можна зрозуміти з цієї вправи?

Вправа «Витинанка».

Мета: вивчення специфіки роботи в інклюзивному класі.

Тренер роздає всім учасникам аркуші паперу і дає послідовні інструкції до дії. Наприклад, складіть аркуш навпіл, зігніть по діагоналі, знову зігніть по діагоналі, відірвіть лівий край, надірвіть з правого невеликий шматок, надірвіть посередині. Забороняється задавати додаткові питання та спілкуватися один з одним. В результаті кожен розгортає свій аркуш і дивиться на результат, порівнюючи його з результатами інших. Роботи виходять зовсім різні.



Обговорення:

  • Ваші роботи відрізняються?

  • Що можна зрозуміти з цієї вправи?

Інформаційне повідомлення «Рекомендації для роботи з інклюзивним класом»

Завдання педагога звичайно,значно, ускладнюється, коли він має працювати в інклюзивному класі. Тому спеціалістами розроблені певні рекомендації до занять:



  • Використовуйте різні рівні виконання завдань (наочно-дієвий, наочно-образний, вербальний), відповідно до поетапного формування розумових дій;

  • Користуйтеся технічними та оптичними засобами компенсації Наприклад, для дітей з недорозвиненою функцією зору – аудіоматеріал (аудіокниги, музичний супровід, інтонації,Ю зміна гучності тощо).

  • Дотримуйтеся принципу поступового ускладнення завдань у межах зони найближчого розвитку людини;

  • Використовуйте дидактичний та ігровий матеріал відповідно до програм певних предметів для забезпечення перенесення сформованих пізнавальних операцій і дій у діяльність;

  • Спонукайте дітей використовувати засвоєні прийоми пізнавальної діяльності під час виконання навчальних завдань;

  • Вимагайте, щоб навчальний куточок дитини з обмеженнями був обладнаний спеціальними меблями.

Вправа «Зображення».

Мета: вивчення специфіки роботи в інклюзивному класі.

Учасники об’єднуються в групи. Кожному учаснику роздається папірець з словом: капелюх, бант, голова, тулуб, ноги, руки. Надписи учасники не повинні показувати одне одному.

Завдання: кожен повинен намалювати те, що написано у нього на папірці. А потім, по групам спробувати об’єднати намальоване в одне ціле. Далі групи презентують свою роботу.

Обговорення:


  • Що ви можете сказати про отриманий результат у групах?

  • Чи можна порівняти результат, який отримали у вправі з особливостями дітей, яких ми зустрічаємо в житті?

Інформаційне повідомлення «Статистика».

За невтішними даними суворої статистики, кількість людей з особливими потребами в Україні щороку збільшується на 200250 тисяч. Причини такого явища різні: екологічна ситуація, спадковість, відсутність нормальних гігієнічних, економічних умов, інфекційні захворювання, травми тощо. У зв’язку з цим, загострюється проблема соціального включення та інтеграція в сучасне суспільство дітей з особливими потребами. За даними тієї ж статистики, сьогодні близько 500 мільйонів людей Земної кулі і 2,5 мільйона населення України є неповносправними. З них 300 мільйонів людей з розумовими вадами. З усіх функціональних відхилень у стані здоров’я людини, за соціальними наслідками, розумова відсталість є найбільш поширеним і тяжким дефектом розвитку людини.

Процес інклюзії у навчальних закладах країни ускладнюється й тим, що здорові діти теж є непідготовленими. Працюючи з класом, педагог має бути в першу чергу вихователем, стежити за емоційним станом учнів, прививати високі моральні принципи. Адже перед цими дітьми стоїть ще складніше завдання, ніж перед вчителем – зуміти пристосуватися, знайти в собі сили піти на співпрацю і довіритися.

Вправа «Довіра».

Мета: спробувати уявити позицію дитини з обмеженнями в інклюзивному класі, розвивати емпатію.

Обирають одного учасника, якому зав’язують очі. Він стає в центрі на стілець, усі стають навколо.

Завдання: треба спробувати впасти зі стільця спиною назад, щоб інші учасники тебе схопили. Гравців багато, тому вони безперечно підхоплять того, хто падає, але саме відчуття невідомого (падіння назад та зав’язані очі)

Обговорення:


  • Як ви себе почували?

  • Чи комфортно вам було?

  • З чим можна порівняти ці відчуття?

Вправа «Здогадайся».

Мета: показати особливості дитячого сприйняття, тренувати навички творчого мислення.

Учасники об’єднуються в 3-4 групи. Їм роздаються ножиці, клей, кольоровий папір, олівці, ватман та інструкція, яка написана на іноземній мові і є повністю незрозумілою або взагалі написана знаками та символами.

Тренер супроводжує це поясненням того, що іноді діти зовсім по іншому сприймають навчальний матеріал. Пояснення вчителя для них звучить як іноземна мова, яка частково або зовсім не зрозуміла.

Кожна група має сама з’ясувати, що від них вимагають та виконати завдання.



Обговорення:

  • Чи схожі ваші творчі роботи?

  • Чи збігалися ваші здогадки про хід виконання завдання?

  • Чи згодні ви з думкою, що іноді і повністю здорові діти зовсім не розуміють мову вчителя?

На завершення слід сказати, що не існує чітко встановленої методики залучення дітей з особливими потребами до звичайних класів. У цій справі вчителі мають спиратися на свої знання та досвід, а також використовувати сучасні педагогічні підходи. Зокрема, збирати щонайбільше відомостей про дітей, створювати можливості для практичного навчання, враховувати сильні риси і потреби кожного, спостерігати, оцінювати і планувати навчання дитини, працюючи спільно з іншими членами колективу.

Але така робота вимагає не тільки знань та досвіду, а ще й терпіння, любові до усіх дітей. Нерідко ці люди залишаються сам на сам зі своїми проблемами, стають непотрібні ані батькам, ані педагогам. Трапляється, що людина з обмеженнями викликає розгубленість, роздратування, зніяковілість, ворожість, бажання бути до неї особливо вимогливим, а ще краще позбутися її взагалі.



Вправа «Доброзичливе ставлення».

Мета: демонстрація ролі доброзичливої та недоброзичливої атмосфери у створенні настрою колективу.

Обирають двох учасників, які виходять за двері і там вигадують по етюду з предметом. Іншим дається установка: з появою першого учасника потрібно усміхатися, бути зацікавленим і доброзичливим. На появу другого – реагувати байдужістю, зневажливими посмішками (варто уникати реплік).

Потім виконавці розповідають про відчуття й дають оцінки етюдам своєму і партнера. Після цього змова розкривається.

Обговорюється проблема «моральної підтримки».

Вправа «Сороконіжка».

Мета: образне уявлення про роль вчителя; психологічна розгрузка.

Тренер: Від ролі вчителя, його особистісного підходу, вмінь керувати дитячим колективом залежить успіх навчального процесу. Справжній професіонал буде виконувати просвітницьку роль у будь якій ситуації. Згадайте приклади з історії чи літератури. Справжній ас навіть у надзвичайних умовах зуміє справитися з ситуацією.

Учасники стають один за одним, руки кладуть на плечі попереднього учасника. «Голова» командує діями усіх, інші виконують.

Обговорення:


  • З чим можна порівняти роботу вчителя?

  • Чи можна вчителя назвати «головою» навчального процесу?

Зворотній зв'язок.

Мета: допомогти учасникам усвідомити знання та емоції, що отримали на занятті, зворотній зв'язок.

Тренер, як і у вправі очікування,роздає стікери, де педагоги пишуть те, яку нову інформацію вони отримали на занятті, що запам’яталося та найбільше сподобалося, що не сподобалося чи було незрозуміле. Після чого відповіді знов зачитуються та закріплюються на тому ж плакаті з зображенням двох людей, що нагадують вчителів. Але вже навколо голови тієї людини, яка має знак оклику над головою і міміку впевненої задоволеної людини.

Наприкінці заняття всі учасники дякують один одному аплодисментами.

ІІ заняття.

Матеріали: плакат «Очікування», ватмани, аркуші А4, ручки, маркери, стікери, кольорові олівці, кольорові журнали, газети, брошури, клей, скотч, картки до вправи «Якщо дитина…», музичний супровід, фліп-чартр.

Час: 2 год.10 хв.

Хід заняття.

Вправа-привітання «Підтексти».

Мета: на прикладі довести, що інтонація, як елемент невербального спілкування має важливе значення, як і поведінка вчителя загалом, у порозумінні з класом загалом і кожним учнем окремо.

Тренер: Інтонація у спілкуванні означає дуже багато. Вона виражає почуття, ставлення до предмета бесіди та співрозмовника. Часто одне й те саме слово набуває іншого змісту, залежно від того, з яким тоном його вимовляють. Давайте зараз привітаємося однією фразою «Привіт! Я радий за тебе!» але підбираючи різну інтонацію – радість, подив, байдужість, упевненість, сором’язливість, злість, заздрість, дратівливість.



Обговорення:

  • Що ви відчували, коли виконували завдання з позитивною інтонацією? З негативною?

  • Чи впливає зміна інтонації на стосунки з учнем?

Слово тренера: Для чого потрібний тренінг? Тренінг – це тренування. Запланований процес, призначений надати або поновити знання та навички і перевірити ставлення до проблеми, ідеї, поведінки з метою їхньої зміни й оновлення.

Форми і методи, які використовуються на просвітницькому тренінгу ґрунтуються на активності учасників, прагненні самостійно прийняти рішення, спів- ставити існуючи точки зору у вільному обговоренні.

Одні методи застосовуються для передачі знань, інші – для їх перевірки чи усвідомлення, ще інші для формування вмінь та навичок.

Та недостатньо ці знання усвідомити головою, адже, вчитель – це особистість. І найкраще він впливає на учнів саме через суб’єктивний зв'язок, через емоції, через вібрації душі. Тому і знання, які проходять через серце вчителя і там знаходять своє місце, мають найбільш дієву, рухому силу!



Очікування.

Мета: допомогти учасникам усвідомити власні очікування від заняття.

Тренер роздає учасникам червоні стікери, у формі сердець. На них вони повинні написати чого чекають від другого заняття, на що розраховують. Потім, по черзі, встати, зачитати очікування. Та закріпити його на плакаті із зображенням скриньки, навколо малюнка.



Вправа «Знання через серце».

Мета: через занурення в особисті переживання розвивати почуття емпатії, сприяти розвитку творчих здібностей.

Учасникам роздаються аркуші паперу та кольорові олівці. Завдання: спробувати уявити себе на місці дитини з обмеженими можливостями, її хворобу, її стан душі, її емоції, почуття, переживання, мрії. Намалювати цей образ, а потім представити в групі.



Загальне обговорення:

  • Як сильно відрізняються малюнки учасників? Як сильно, взагалі, діти відрізняються одне від одного?

  • Чи повинні ми враховувати індивідуальні відмінності у роботі з групою? В чому вони полягають?

Притча «Скільки важить сніжинка?»

Одного разу маленька синичка, сидячи на засніженій гілці дерева, запитала у дикого голуба:



    • Скільки важить одна сніжинка?

    • Не більше, ніж нічого, - відповів він їй.

    • Тоді я хочу розповісти тобі дуже цікаву історію, - вела далі синичка. – Одного разу я сиділа на ялиновій гілці, й почався снігопад. Це ще не була віхола, й легкі сніжинки спокійно лягали на дерева. Я нарахувала 7435679 сніжинок, які опустилися на ялинову гілку. І коли остання сніжинка, що, як ти сказав, «важить не більше, ніж нічого», впала на неї – гілка зламалася. – Після цього синичка злетіла, залишивши голуба у глибокій задумі.

Обговорення:

  • Скільки важать слова людини? А слова вчителя?

  • Чи можна порівняти приказку «Крапля – камінь точить» з даною притчею?

Вправа «Якщо дитина…»

Мета: формування відповідального ставлення до вихованців, усвідомлення результатів власної поведінки..

Кожен учасник отримує картку із ситуацією, яку потрібно проаналізувати. Через 1-3 хв. Всі по черзі презентують ситуацію. Йде обговорення та узагальнення.

Зразки ситуацій:



  • Якщо дитина живе у стресі, вона…

  • Якщо дитина опинилася у ситуації невигідного порівнювання себе з іншими, вона…

  • Якщо дитина зростає у атмосфері прийняття, вона…

  • Якщо дитина почувається безпечно, вона…

  • Якщо дитину постійно соромлять, вона…

  • Якщо дитині постійно вказують на її недоліки, вона…

  • Якщо дитина почувається комфортно у колективі, вона…

  • Якщо дитина відчуває підтримку вчителя, вона…

Інформаційне повідомлення «Толерантність».

Толерантність – це саме те, чого не вистачає зараз багатьом дітям та дорослим та навіть націям, особливо у ситуації інклюзії: терпіння, терпимість, розуміння, дружнє ставлення, спокій, адекватне сприйняття. Педагог має розвивати цю рису у собі і допомагати підростаючому поколінню перейматися розумінням толерантності, навчитися відповідно жити.



ОЗНАКИ ТОЛЕРАНТНОЇ ЛЮДИНИ

  • Чи легко вам було відмовляти своєму співбесіднику?

  • Що нам дає уникання прямої відмови?

Вправа – підсумок «Розуміння».

Мета: усвідомити отримані знання; зворотній зв'язок.

Учасники по черзі, по колу, розповідають про враження, які отримали на занятті. Вправи, які найбільше сподобались. Висновки, які зробили. Якщо їхні сподівання справдилися, вони переміщають серце, на плакаті «Очікування», в середину скриньки. Наприкінці заняття всі учасники дякують один одному аплодисментами.



ІІІ заняття.

Мета: сприяти гармонізації внутрішнього світу учасників; розвиток та закріплення мотивації до діяльності; покращення емоційного стану.

Матеріали: плакати «Очікування», «Чому я це роблю?», листівка «Дихальні вправи», аркуші А4, ручки, фліп-чартр.

Час: 2 год.20 хв.

Хід заняття.

Вступне слово тренера.

Вчитель - це провідник, арбітр і психолог. Коли люди вступають до педагогічного навчального закладу, то часто не розуміють свою подальшу глобальну роль. Це основна рушійна сила. Від особистості вчителя залежить якою стане особистість учня.

Чому ж педагог так часто втомлюється від важливості своєї ролі?

Професія вчителя пов’язана з роботою у системі «людина-людина». Це означає безперервне спілкування, надання підтримки і допомоги повсякчас. Так званий хелперський вид діяльності (від англ..help – допомагати), дає високий ризик психічних і соматичних (тілесних) реакцій на напружені ситуації. Що призводить до стресових станів та як наслідок, емоційної втоми, вигорання…

Працюючи з дітьми, особливо в інклюзивному класі, педагог повинен пильно слідкувати не лише за емоційним станом дитячого колективу, а й за своїм внутрішнім світом теж. Вчитель – це не технічний прилад, не робот, не машина, яка не дає збоїв. Про це ми повинні пам’ятати, бо інакше можемо втратити те, заради чого починали свою діяльність.

На сьогоднішній зустрічі ми спробуємо навчитися контролювати та гармонізувати свій внутрішній світ.

Очікування.

Мета: з’ясувати настрій учасників, їх сподівання та позиції.

Тренер знайомить учасників з плакатом, на якому символічно зображені мозок і серце. Між ними намальована доріжка. Він пояснює, що деякі люди керуються у своїй поведінці емоційними станами, переживаннями, моральними принципами та переконаннями. Інші, ж навпаки, логічними міркуваннями та розумовими операціями.

Тренер роздає стікери та просить учасників визначитися, написати і наклеїти свої очікування від цього заняття на тому зображенні, яке більше підходить особистій позиції на даний момент.

Мозковий штурм «Причини, з яких я це роблю».

Мета: сприяти розвитку професійної свідомості, самоаналізу.

Тренер продовжує: одним із наслідків емоційного вигорання є втрата мотивації. Мотив – це те, що стимулює нас до діяльності, що допомагає поставити мету і впевнено крокувати до кінцевого результату. Адже починаючи будь-яку справу, ми відштовхуємося від внутрішніх прагнень, інтересів

По колу учасники висловлюють свої думки з приводу причин, за якими він здійснює свою діяльність. Обговорюються і моральні і матеріальні чинники. Тренер усі висловлювання записує на фліп-чартрі. Якщо позиції деяких учасників збігаються, він навпроти тезисів ставить додатковий «+».

Обговорення:


  • Чи співпадають позиції всіх учасників?

  • Які причини, на вашу думку, виявилися найбільш вагомі? Чому?

Часто у період складних ситуацій на робочому місці, навіть якщо людина справилися з поставленим завданням і вирішила його. Залишається м’язова напруга, тілесна пам'ять про пережиту ситуацію. Якщо не звільнятися від «зажиму», емоційна та м’язова напруга накопичується і призводить до соматичних і психічних захворювань.

Існують спеціальні вправи, які допомагають зняти стрес та послабити емоційну напругу.



Вправа «Дихальна гімнастика».

Мета: навчитися контролювати емоційний стан через дихальні вправи.

Тренер: встановлено, що тип дихання, при якому вдих виконується швидко, а видих повільно, викликає зниження тонусу ЦНС, нормалізує кров’яний тиск, знімає емоційне напруження. Повільний вдих та різкий видих, навпаки, тонізують ЦНС, підвищують рівень її активності, створюють деяке психічне збудження. Спробуємо опанувати відповідні навички.

Звучить заспокійлива музика. Учасники, сидячи на своїх місцях, роблять повний вдих. Потім, затримавши дихання, потрібно уявити коло і повільно видихнути у нього. Цей прийом повторити 2 рази. Потім таким же чином двічі видихнути в уявний квадрат.

Щоб швидко збагатити кров киснем і звільнитися від надлишку вуглекислоти тренер пропонує позіхати. Заплющивши очі, потрібно напружити ротову порожнину, і ніби вимовляти низьке, розтягнуте «у-у-у-у-у-у-у». Одночасно з потягуватися всім тілом. А на завершення посміхнутися. Після вправи учасникам роздаються листівки з інструкціями до дихальних вправ.



Обговорення:

  • Чи відчули ви заспокоєння коли почали дихати повільно? А активність, коли кров насичувалася киснем?

  • Як ви думаєте, чи допоможуть вам дихальні вправи у ситуаціях напруження, втоми та дискомфорту?

Вправа «Рубання дров».

Мета: навчитися знімати нервову наругу через м’язовий тонус.

Тренер дає інструкції: Хто з вас рубав дрова чи бачив, як це роблять?згадайте, як треба держати сокиру? В якому положенні повинні знаходитися руки і ноги?

Станьте так, щоб навколо залишилося вільне місце. Будемо рубати дрова. Поставте шматок колоди на пеньок, підніміть сокиру над головою та з силою опустіть її. При цьому скрикнувши: «Ха!»

Для проведення цієї вправи можна розбитися на пари і, потрапляючи у визначений ритм, ударяти в одну колоду по черзі. Вправа не потребує обговорення.



Інформаційне повідомлення «Риси професійного характеру».

Найважливішими рисами професійного характеру можна вважати:



  • Потребу у спілкуванні з дітьми; в опануванні спеціальних педагогічних знань, умінь і навичок; у проведенні корекційно - виховної роботи з дітьми; постійному поповненні своїх знань, проведені педагогічних досліджень; професійному самовихованні;

  • Соціальну і професійно-педагогічну спрямованість: громадянськість, соціальну активність, захопленість професією, вірність життєвим інтересам вихованців, у тому числі й дітей з особливими потребами, творчість у педагогічній роботі, впевненість в оптимістичній перспективі колекційного впливу, принциповість, відповідальність; професійну працездатність;

  • У ставленні до вихованців – доброту, любов до дітей, гуманізм, порядність, емпатію, справедливість, чесність, вимогливість, тактовність, товариськість;

  • Інтелектуальні риси: уважність, спостережливість, кмітливість, продуктивність пам’яті, критичність мислення; глибину, широту, логічність, прогностичність розуму; педагогічну допитливість, творчу уяву;

  • Вольові риси: самовладання, цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, дисциплінованість, витриманість, організованість, ініціативність;

  • Емоційні риси: врівноваженість, емоційно-моторну стійкість, сценічність емоцій, емоційну виразність;

  • Професійні риси: педагогічний такт, освіченість, педагогічну майстерність, новаторство, професійне самовиховання, само презентацію, професійну чесність і порядність.

Вправа «Жужа».

Мета: тренування стриманості; образне уявлення про стосунки в учнівському «вулику»; закріплення позитивного настрою

Тренер: посилення дратівливості – одна з реакцій організму на втому. Опанувати цю емоцію в критичній ситуації дуже складно. І вчитель, який навчився контролювати себе забезпечує собі психічну стабільність та повагу учнів.

Обирають «Жужу». «Жужа» сидить на стільці. Усі інші бігають навколо неї, дражнять, доторкаються до неї. Вона терпить, але коли все набридає, схоплюється і починає ганятися за кривдниками. Намагаючись спіймати того, хто скривдив її найбільше. Саме він і буде «Жужою».

Обговорення:


  • Чи вдалося вам роздратувати «Жужу»?

  • Чи змогли ви контролювати свою дратівливість?

  • Чи можливо цю вправу використовувати для роботи з учнями?

Вправа «Емоційне насичення»

Мета: посилити мотивацію до професійної діяльності.

Її запропонувала практичний психолог Миколаївського професійного машинобудівного ліцею Олійник Майя Василівна. Вправа є дуже корисною тоді, коли інтерес до діяльності знизився, існує загроза професійного вигорання. Адже одним із провідних напрямів роботи педагога є необхідність спонукати себе та інших до ефективної діяльності. Це індивідуальна (конфіденційна) вправа, яка посилює мотивацію, робить її позитивно-емоційною. Під час її виконання безпосередньо на занятті звучить спокійна але життєрадісна музика.



Тренер: предмети і об'єкти, які подобаються людині, наділяються позитивними епітетами. Певні слова пов'язуються у вашій уяві з успіхом, красою, досконалістю. Вони мають позитивне емоційне значення (наприклад, «чудово!», «прекрасний»), викликають позитивні емоції. Використовуючи ці епітети, «прив'язуючи» їх до предметів і окремих елементів, можна таким чином сформувати інтерес до них. Унаслідок емоційного насичення (поєднання з позитивними, «приємними» епітетами та емоціями) певні предмети стають для нас більш привабливими і цікавими. Для того, щоб сформувалось відповідне позитивне ставлення до предметів (об'єктів) вашої діяльності, процес емоційного насичення має бути досить тривалим.

1.Випишіть 20 слів, які вам найбільше подобаються, які викликають позитивні емоції.



  1. Запишіть 15-20 прикметників (епітетів), якими ви наділяєте ті предмети, що вам подобаються (наприклад, «чудовий», «прекрасний»),

  2. Запишіть 10 складників (структурних компонентів або параметрів) предмета (об'єкта), до якого ви хочете сформувати інтерес. Наприклад, якщо ви прагнете розвинути інтерес до фізики, то такими складниками можуть бути електрон, атом, енергія, сила тощо. А коли ви намагаєтесь посилити свою мотивацію до роботи, то такими елементами можуть бути урок, складання плану, педрада, учні класу, можливо, якась конкретна людина та ін.

  3. Кожен складник предмета вашої діяльності (з десяти записаних) насичуйте позитивними (приємними для вас) епітетами. Охарактеризуйте кожен елемент (структурний компонент) з позитивного боку. Наприклад, учнівський колектив - сила, молодість, енергія, захоплення

Можна написати текст (щось на зразок тексту для самонавіювання), який потім перечитувати і підтримувати свою мотивацію.

Обговорення:

  • Чи потрібні такі вправи у діяльності вчителя?

  • Що дає нам таке заняття?

  • Чи хотіли б ви застосувати подібну вправу до інших питань життя?

Якщо учасники не встигають завершити роботу, тренер пропонує це зробити вдома. Результати вправи можна теж забрати додому.

Вправа – підсумок.

Мета: сприяти самоаналізу, отримати зворотній зв'язок.

Тренер знову роздає учасникам стікери, але іншого кольору. Звертаючись до плакату «Очікування», просить подумати і написати чи виповнилися сподівання учасників. Чи отримали вони зв'язок між знаннями через розум та відчуттями через серце. Якщо так – треба розмістити стікери на обох зображеннях, якщо ні – лише на тому, яке відповідає їх позиції.

Після вправи тренер оголошує закінчення занять «Розуміти і підтримувати» та пропонує подякувати один одному оплесками.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал