Професійно-технічна освіта України



Сторінка10/11
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

Одним із завдань є пошук відповіді на питання – яким повинно бути психологічне забезпечення індивідуального навчання хворих дітей і дітей-інвалідів у телекомунікаційному комп’ютерному освітнім середовищі.

Найважливішою ідеєю, що поєднує різноманіття теоретичних концепцій і практико-орієнтованих освітніх розвиваючих програм, є розуміння розвитку як саморозвитку, як активного творчого процесу, здійснюваного дитиною у співробітництві з дорослим.

Стосовно до організації навчання в телекомунікаційному комп’ютерному освітньому середовищі це означає висування особливих вимог до технологій навчання й, у цілому, до організації навчальної діяльності, опосередкованої комп’ютером.

Розвиток стає саморозвитком уже тому, що дорослий (педагог) не може залишатися для дитини тільки лише носієм особистого досвіду, але стає персоніфікованим втіленням загальнолюдської культури, багатство якої передається дитині в кожній конкретній або навчальній ситуації. Завдяки цьому у дитини й виникає можливість творчого оволодіння узагальненими формами людської культури, що відкриває джерела саморозвитку. Чи вдасться створити таку можливість у рамках телекомунікаційного комп’ютерного освітнього середовища, у якій роль вчителя багато в чому делегована комп’ютеру.

В умовах освітнього середовища необхідно проводити допрофесійну підготовку учнів і надавати їм допомогу в професійному самовизначенні. Створення умов для дистанційного навчання (устаткування робочих місць у навчальному закладі й вдома учнів шляхом установки комп’ютерів) дасть їм можливість почати здійснення професійної діяльності ще до закінчення школи, освоїти первинні навички, необхідні для професій, що вимагають володіння інформаційними технологіями.

Однієї з актуальних проблем, пов’язаних з організацією дистанційної освіти, є слабке пророблення психологічних аспектів навчання в цій системі. У наш час практично відсутні глибокі дослідження психологічних умов, що всебічно розкривають, організацію дистанційної освіти.

Проблема телекомунікаційного комп’ютерного освітнього середовища ще не одержала належного розгляду із психологічних позицій. Поки не розроблені психологічні моделі навчальної діяльності в рамках цієї системи. Неясно, яким дисциплінам навчального циклу можна навчати в телекомунікаційному освітнім середовищі, а яким – неможливо або можливо частково.

Дидактичні й методичні питання дистанційної освіти не мають до цього моменту належного психологічного обґрунтування. Актуальна проблема, це проблема, про ідентифікацію того, кого навчають як особистості, при проведенні контрольного тестування.

Виходячи зі сказаного, найважливішими напрямками психологічних досліджень в області дистанційної освіти в телекомунікаційному комп’ютерному освітньому середовищі для хворих дітей і дітей-інвалідів, на нашу думку, є наступні (див. схему).

ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ
Зрозуміло, запропонований список основних напрямків досліджень ні в якій мері не можна вважати вичерпним: дистанційна освіта, що стрімко розвивається, швидкий ріст числа послуг і можливостей, надаваних Інтернетом, практично щоденне поява нових програмних продуктів, які використовуються у навчанні, ставлять перед нові глобальні питання. Ці питання обов’язково враховувати при впровадженні дистанційної освіти інвалідів і дітей с особливими потребами.

ВИСНОВКИ

Світовий процес переходу до інформаційного суспільства, а також економічні, політичні та соціальні зміни, що його супроводжують, прискорюють реформування системи освіти. Перш за все це стосується забезпечення доступу до освіти для тих людей, які його не мали раніше, а особливо для інвалідів. Адже саме ці люди, в більшості випадків, під час навчання в школі-інтернаті або вдома, не отримують необхідних вмінь і навичок, потрібних для повноцінного життя в суспільстві. Тому впровадження альтернативних форм навчання для дітей з особливими потребами (в нашому випадку мова йде про дистанційну освіту) є найбільш необхідним в сучасному світі, оскільки саме новітні технології забезпечують доступ до інформаційного простору і освіти без кордонів.

Мета даного проекту полягає в обґрунтуванні важливості впровадження дистанційної освіти для дітей з особливими потребами.

На сьогодні питання розвитку дистанційної освіти як новітньої форми навчання, що сприяє подоланню перешкод на шляху отримання необхідних знань та умінь.

Дистанційна освіта – перспективний шлях до розвитку професійної освіти та її розвиток в закладах професійної освіти.

Головні ж принципи дистанційного навчання:


  1. Гуманістичність навчання.

  2. Вибір змісту освіти.

  3. Наявність стартового рівня освіти.

  4. Мобільність навчання.

  5. Неантогоністичність дистанційного навчання існуючим формам освіти.

Тому й не дивно, що всі освітні реформи спрямовані на пошук шляхів підвищення якості освіти, зокрема системного використання активних методів навчання, шляхом застосування у навчальному процесі сучасних інформаційних технологій.

Головна ідея проекту полягає у виборі таких сфер професійної освіти, які були б посильні для людей з особливими потребами, і поєднанні навчання з фізичною та психологічною реабілітацією цих людей.



Крокуючи шляхом інтеграції дітей-інвалідів в суспільне життя, ми завжди повинні пам’ятати, що необхідно не принижувати інваліда лише подачками та допомогами, а виховувати сильного духом члена суспільства, що володіє необхідними навичками, здатного на рівні зі «здоровими» людьми брати участь у житті суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Anderson, L. W. A taxonomy for learning, teaching, and assessing: A revision of Bloom’s taxonomy of educational objectives [Текст] / L. W. Anderson, D. R. Krathwohl. – New York: Addison Wesley Longman, 2001. – 302 p.

  2. Cole J. Using Moodle [Текст] / J. Cole, H. Foster. – Sebastopol: O’Reilly, 2007. – 266 p.

  3. Dougiamas, M. Reading and Writing for Internet Teaching [Електронний ресурс] – June 1999. – Режим доступу: http://dougiamas.com/

  4. writing/readwrite.html (5.11.2009).

  5. Rice W.H. Moodle Teaching Techniques [Текст] / W.H. Rice. – UK: Pakt, 2007. – 172 p.

  6. А. В. Белозубов, Д. Г. Николаев. Система дистанционного обучения М. Учебно-методическое пособие. Санкт-Петербург, 2007 г.

  7. Андреев А. В. Новые педагогические технологии: система дистанционного обучения Moodle [Текст] / А. В. Андреев, С. В. Андреева, Т. А. Бокарева, И. Б. Доценко // Открытое и дистанционное образование. – 2006. – № 3 (23). – С. 5-7.

  8. Андреев А.В. Практика електронного обучения с использованием Moodle [Текст] / А. В. Андреев, С. В. Андреева, И. Б. Доценко. – Таганрог: Изд-во ТТИ ЮФУ, 2008. – 146 с.

  9. Белозубов А. В. Система дистанционного обучения Moodle: Учебно-методическое пособие [Текст] / А. В. Белозубов, Д. Г. Николаев. – СПб.: СПбГУ ИТМО, 2007. – 108 с.

  10. Биков В. Ю. Дистанційна освіта – перспективний щлях до розвитку професійної освіти// Педагогічна газета. – Січень 2001. – №1. – С. 2-4.

  11. Болюбаш Н. М. Створення тестів для інформаційно-освітньої системи на базі електронної платформи Moodle: Навчальний посібник [Текст] / Н. М. Болюбаш; під ред. О. П. Мещанінова. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. – 68 с.

  12. Болюбаш Н. М. Теоретичні засади формування професійної компетентності майбутніх економістів. Наукові праці: Науково-методичний журнал. – Вип. 99. Т. 112. Педагогіка. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. – С. 88-95. Rice W.H. Moodle: E-Learning Course Development [Текст] / W.H. Rice. – Packt Publishing: Birmingham, 2006. – 256 p.

  13. Глосарій. Тлумачний словник основних термінів системи дистанційного навчання / В. Т. Бажан, О. В. Леонтьєва, Л. М. Возненко. – К.: Вид-во ун-ту «Україна», 2004. – 23 с.

  14. Гриценко В. И., Кудрявцева С. П., Колос В. В., Веренич Е. В. Дистанционное обучение: теория и практика: Монография. – К.: Наукова думка, 2004. – 375 с.

  15. Десятов Т. М. Тенденції розвитку неперервної освіти в країнах Східної Європи (друга половина XX століття): Монографія / За ред. Н. Г. Ничкало. – К.: Видавництво «АртЕк», 2005. – 472 с.

  16. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» №2961-IV від 6 жовтня 2005р. // Урядовий кур’єр. – №213 від 9 листопада 2005р.– С.5–11.

  17. Иванов А. В. Инновационный потенциал системы реабилитации инвалидов // Социально-гуманитарные знания. 2009. № 4. С. 153-164 (0,8 п.л.).

  18. Иванов А. В. Инновационные технологии в системе реабилитации инвалидов // Социальная работа: проблемы и перспективы: Материалы науч.- практ. конф. / Санкт-Петербург. гуманитар. ун-т профсоюзов. СПб., 2009. С. 70-72. (0,2 п.л.).

  19. Иванов А. В. Экспертные оценки инновационного потенциала системы реабилитации инвалидов // Знание. Понимание. Умение. 2009. № 2. С.185-188 (0,3 п.л.).

  20. Иванов В. Л. Структура электронного учебника [Текст] // Информатика и образование. – 2001. – № 6. – С. 63-71.

  21. Информационные технологии в науке и образовании: материалы Международной научно-практической Интернет-конференции, ІІІ Всеросийского семинара «Применение Moodle в сетевом обучении» (1-3 апреля 2009 р.) [Текст] / Под ред. А.Е. Попов и др. – Шахты: ГОУ ВПО «ЮРГУЭС», 2009. –263 с.

  22. Ідеї опіки дітей і молоді в історико-педагогічній науці / Збірник наукових праць. – Івано-Франківськ, 2005. – 340 с.

  23. Інформаційна система дистанційного навчання Чорноморського державного університету ім. Петра Могили [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://moodle.kma.mk.ua (15.10.2009).

  24. Кречетников К. Г. Особенности проектирования интерфейса средств обучения К.Г. Кречетников // Информатика и образование. – 2002. – № 4. – С. 65-74.

  25. Макарчук Т. А. Применение дистанционных технологий в системе самостоятельной работы студентов по информатике [Текст]: дис. … к.пед.н.: 13.00.08 «Теория и методика профессионального образования» / Макарчук Татьяна Анатольевна. – Благовещенск, 2004. – 125 с.

  26. Морев И. А. Образовательные информационные технологии: Монография [Текст] / И. А. Морев. – Владивосток: Изд-во ДГУ, 2004. – Ч. 5: Методическая система стимулирования обучаемости средствами дидактического тестирования, 2004. – 120 с.

  27. Мостіпан О. Комп’ютерні технології – незрячим // Соціальний захист. – 2001. – №2. – С. 40-41.

  28. Мясникова Т. С. Система дистанционного обучения Moodle [Текст] /Т.С. Мясникова, С. А. Мясников. – Харьков: Издательство Шейной Е.В., 2008. – 232 с.

  29. Новиков Д. А. Статистические методы в педагогических исследованиях (типовые случаи) [Текст] / Д. А. Новиков. – М.: М3-Пресс, 2004. – 67 с.

  30. Овсяников В. И. Вопросы организации обучения без отрыва от основной деятельности (дис-танционного образования). – М.: Изд-во МГОПУ, 1999. – 138 с.

  31. Околелов О. П. Процесс обучения в виртуальном образовательном пространстве [Текст] / О. П. Околелов // Информатика и образование. – 2001. – № 10. – С. 66-70.

  32. Олійник В.В. Дистанційна освіта за кордоном та в Україні: Стислий аналітичний огляд. – К.: ЦІППО, 2001. – 48 с.

  33. Полат Е. С. Теория и практика дистанционного обучения [Текст] / Е.С. Полат // Информатика и образование. – 2001. – № 5. – С. 37-42.

  34. Соболев Н. Н. Электронный учебник нового поколения [Текст] / Н.Н. Соболев, Н. Н. Гомулина, В. Е. Багин и др. // Информатика и образование. – 2002. – № 6. – С. 67-76.

  35. Состояние и развитие дистанционного образования в мире. Научно-аналитический доклад. – М.: Из-во Магистр, 1997. – 229 с.

  36. Средства дистанционного обучения: методика, технология, инструментарий / Под ред. З. О. Джалиашвили. – СПб.: БХВ-Петербург, 2003. – 336 с.

  37. Талан М. Здобутки та перспективи в сфері реабілітації та зайнятості інвалідів. // Соціальний захист. – 2006.– №6. – С.32–34.

  38. Хуторской А. Дистанционное обучение и его технологии // Компьютерра. – 2002. – №36.

Шевцов А. Г. Сучасні проблеми освіти і професійної реабілітації людей з вадами здоров’я. – К.: Соцінформ. – 2003. – 200 с.
Погляд на проблему професійної підготовки інвалідів

та осіб з особливими потребами
Гоменюк Л.В. – заступник директора

Соснівського професійного ліцею

Рівненської області
Всесвітня декларація прав людини гарантує особам з обмеженими фізичними чи інтелектуальними можливостями (а їх за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я у світі більше 450 мільйонів) право на повну і рівну участь у всіх сферах життя суспільства. Реально ці люди часто позбавлені можливості такої участі внаслідок байдужого ставлення до них з боку суспільства, відсутності необхідних умов (засобів пересування, матеріальних негараздів, ліків), а тому перетворюються на неповноцінних членів суспільства.

Процеси гуманізації суспільного життя, які відбуваються на сучасному етапі розвитку нашої держави, потребують невідкладного вирішення благородного завдання знаходження шляхів підвищення “цінності життя”, соціальної адаптації, реабілітації, інтеграції інвалідів, їх активної участі в житті.

У розвинутих країнах розробка проблем соціального захисту, соціальної реабілітації і інтеграції інвалідів, взаємодія їх із здоровою частиною населення відноситься до числа пріоритетних спрямувань наукових досліджень. У нашій країні ця проблема тільки починає розроблятися не тільки серед спеціалістів, які займаються теоретичними розробками, але і в організаціях, які безпосередньо здійснюють соціальну політику.

Труднощі, з якими стикаються діти внаслідок інвалідності, настільки серйозні, що для багатьох вони стають непереборними на шляху їх соціальної адаптації. Ці особи поступово втрачають надію в майбутньому влаштуватися на роботу, відчувають свою непотрібність, замикаються в собі.

Провідні зарубіжні та вітчизняні реабілітологи розглядають інвалідність не тільки як певну хворобу, але і як сукупність обставин, в яких змушена жити людина. Тому вважають, що важливо запропонувати їй такі види допомоги, які б дозволили пристосуватися до цих обставин і жити максимально повноцінним життям.

На сьогоднішній день в Україні налічується 2,6 млн. осіб з інвалідністю або 5% від чисельності усього населення. Тільки два інваліда із ста, які проходять повторний огляд, відновлюють свою здатність до праці. Це спричиняє соціальну напругу, бідність, незахищеність, матеріальну і моральну деградацію осіб з обмеженими фізичними можливостями та їх сімей. Тому необхідною умовою досягнення сприятливого духовного стану розвитку нації, високого рівня соціальної зрілості і моральності суспільства є професійна освіта, працевлаштування та професійна реабілітація інвалідів. Це зумовлює необхідність дослідження цих процесів та обґрунтування напрямів їх покращання, що є надзвичайно складною проблемою.

Проте питання використання праці, професійної реабілітації, соціальної захищеності осіб з обмеженими фізичними можливостями в сучасних умовах трансформації економіки і формування соціально орієнтованого ринку праці вивчені недостатньо. Це стосується, зокрема, проблем висвітлення соціально-економічної сутності та складових категорії професійна реабілітація осіб з обмеженими фізичними можливостями, вивчення особливостей формування їх мотивації праці, визначення потреби інвалідів у робочих місцях і професійному навчанні, створення ефективного механізму їх працевлаштування та удосконалення існуючої системи професійної реабілітації.



Україна проводить послідовну роботу переходу від медичної до соціальної моделі інвалідності:

  • створення умов для інтеграції інвалідів до активного суспільного життя;

  • підвищення державних гарантій у досягненні вищих соціальних стандартів у матеріальному забезпеченні інвалідів;

  • створення безперешкодного середовища для інвалідів;

  • забезпечення активної взаємодії державних органів та громадських організацій інвалідів у розв'язанні проблем інвалідів.

Державна політика щодо інвалідів ґрунтується на законах, а реалізація та розв'язання проблем інвалідів відбувається через соціальні проекти і програми, які фінансуються переважно з Державного бюджету.

Права осіб з обмеженими можливостями на участь у житті суспільства і захист їх інтересів закріплено чинним законодавством та окремими підзаконними актами. Вони, у першу чергу, спрямовані на надання інвалідам рівних з іншими громадянами можливостей у реалізації соціальних, економічних, політичних та інших конституційних прав і свобод.

Базовим Законом, який сформулював мету державної соціальної політики щодо інвалідів, став Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", прийнятий у 1991 році зі змінами і доповненнями, внесеними протягом 2003-2007 років. Згідно з цим Законом мета державної політики щодо інвалідів полягає у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності. Стаття 1 зазначеного Закону констатує, що інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами.

Приєднання України до міжнародних документів з проблем інвалідів (Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів, Європейська соціальна хартія, Конвенція про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів та інші міжнародно-правові акти) дозволило гармонізувати норми вітчизняного законодавства з міжнародними стандартами, планомірно створювати систему їх практичної реалізації.

В системі Мінпраці налічується 73 центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів, робота яких направлена на вивчення та збереження сімейних і соціальних зв’язків, адже для кожної дитини його сім’я має бути середовищем для їх функціональної соціалізації та реабілітації. В умовах таких установ здійснюється виробка у дитини впевненості у власних можливостях, створення установки на активне самостійне життя. Для цього реабілітаційний процес включає професійну діагностику та професійну орієнтацію підлітка, навчання його відповідним трудовим навичкам та умінням. В середньому протягом року в таких установах отримують реабілітаційні послуги біля 18 тисяч дітей з обмеженими можливостями, з них дві тисячі дітей навчаються у 99 трудових майстернях для здобуття професійних навичок. На даний час в зазначених центрах професійна підготовка здійснюється за 58 робітничими професіями. При цьому слід наголосити, що діти, які проходять реабілітацію в цих установах, мають тяжкі види захворювань. Основні інвалідизуючі діагнози – це опорно-руховий апарат, психічні захворювання та розумова відсталість, вади слуху та зору, ураження внутрішніх органів, онкологічні захворювання, змішані вади.

Закон України «Про освіту осіб з обмеженими можливостями здоров'я» визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку спеціальної освіти з метою створення умов для задоволення потреб осіб з обмеженими можливостями здоров'я в отриманні освіти, адаптації й інтеграції зазначених осіб у суспільство. Цим законом передбачені також права громадян у сфері спеціальної освіти (ст.5).



Особи з обмеженими можливостями здоров'я мають право на:

1) безкоштовне обстеження психолого-медико-педагогічною комісією або медико-соціальною експертною комісією;

2) безкоштовну медико-психолого-педагогічну корекцію фізичних та (або) психічних вад з моменту їх виявлення відповідно до висновку психолого-медико-педагогічної комісії;

3) безкоштовну дошкільну освіту, початкову загальну й основну загальну освіту з віку шести - восьми років відповідно до висновку психолого-медико-педагогічної комісії та індивідуальної навчальної програми. Терміни освоєння основних загальноосвітніх програм початкової загальної й основної загальної освіти визначаються типовими положеннями про заклади освіти відповідних типів і видів;

4) отримання безкоштовної освіти у спеціальному закладі освіти, закладі освіти інтегрованого навчання, спеціальному освітньому підрозділі або в закладі освіти загального призначення відповідно до психолого-педагогічних і медичних показань (протипоказань);

5) безкоштовну освіту в закладі освіти незалежно від його організаційно-правової форми відповідно до державних освітніх стандартів (у тому числі спеціальних) незалежно від форми отримання освіти, що гарантується державним освітнім зобов'язанням;

6) забезпечення відповідно до соціальних або медичних показань транспортними засобами для доставки в найближчу відповідну освітню установу. Порядок забезпечення транспортними засобами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно чинного законодавства, особи з обмеженими можливостями здоров'я мають право на навчання у закладі освіти загального призначення відповідно до закону України "Про освіту" при наявності відповідного висновку психолого-медико-педагогічної комісії або медико-соціальної експертної комісії.

Якщо говорити про професійну підготовку інвалідів та осіб, з обмеженими функціональними можливостями в ПТНЗ загального призначення, то слід відмітити, що профтехзаклад в даному випадку є вагомим фактором соціалізації. В нашому суспільстві довго домінувала установка на виховання, навчання та професійну підготовку дітей та молоді в рамках державної системи спеціальних закладів. Це, на думку спеціалістів, призвело до кризової ситуації для даної категорії осіб, для якої характерні:


  • соціальне «маркування», як особи з дефектом;

  • штучна ізоляція, яка не сприяє подальшій адаптації в суспільстві;

  • майже повне виключення сім”ї з процесу виховання і навчання дитини з особливими потребами.

Нині ситуація дещо покращилася для дітей молодшого шкільного віку, які розпочинають повноцінне навчання серед здорових дітей. Соціальний та психологічний бар'єр між цими дітьми майже не помітний і, у разі правильних дій педагогічних та соціальнх працівників, може бути легко знятий. Проте, у віці 14-16 років, бар'єр, що роз'єднує підлітка-інваліда та його здорових однолітків, практично нездоланний.

Саме тому, з метою оптимізації процесу реабілітації інвалідів та осіб, з обмеженими можливостями, форма здобуття професійної освіти залежить від форми здобуття загальноосвітньої підготовки. Якщо дитина-інвалід або дитина, з обмеженими можливостями, котра має значні порушення у стані здоров'я, навчалася в спеціальному закладі, не досягла належного рівня реабілітації, то відповідно такій дитині рекомендується професійне навчання, з метою здобуття робітничої кваліфікації в спеціальному закладі. У разі, коли дитина з інвалідністю навчалася у звичайній школі, і за висновками відповідних структур немає протипоказань щодо навчання в закладах загального призначення, їй рекомендується професійна освіта в ПТНЗ регіону.

Більше 40 відсотків інвалідів, які шукають роботу, мають тільки загальну середню освіту. Встановлено також, що існуючий механізм працевлаштування та професійної реабілітації інвалідів недосконалий. Насамперед, відсутня дієва система оперативного виявлення інвалідів, які потребують роботи та професійного навчання. Тому регіональним центрам зайнятості, відділам праці та соціального захисту населення, соціальним підрозділам слід приділяти більше уваги вирішенню даних проблем та всіляково сприяти залученню інвалідів та осіб, з обмеженими можливостями до професійної освіти, ну і, звичайно, якщо немає протипоказань, робити це в звичайних профтехзакладах.

Професійна реабілітація включає заходи щодо забезпечення зайнятості інвалідів, експертизи потенційних професійних здібностей, професійної орієнтації, професійної підготовки, підготовки робочого місця, професійно-виробничої адаптації, раціонального працевлаштування, динамічного контролю раціональності працевлаштування і успішністю професійно-виробничої адаптації. Професійна реабілітація (професійний відбір, професійна орієнтація, професійна освіта, професійні підготовка, перепідготовка, перекваліфікація, раціональне працевлаштування) спрямована на забезпечення конкурентоспроможності інваліда на ринку праці і його працевлаштування, як в звичайних виробничих умовах, так і в спеціально створених умовах праці.

Професійна орієнтація інвалідів в працездатному віці, дітей-інвалідів здійснюється відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда для підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці, визначення можливостей професійної підготовки, перепідготовки і подальшого працевлаштування.

Послуги з професійної орієнтації дітям-інвалідам надають спеціальні загальноосвітні школи (школи-інтернати), загальноосвітні санаторні школи (школи-інтернати) при участі, у разі потреби, центрів соціальних служб для молоді і реабілітаційних установ. Професійну орієнтацію інвалідів в працездатному віці, які мають бажання працювати, і зареєстровані в державній службі зайнятості, може здійснювати державна служба зайнятості. Держава гарантує інвалідам право на безвідплатне отримання професійної освіти і пов'язане з цим обслуговування відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда. Інваліди, діти-інваліди з важкими формами інвалідності, які потребують спеціальних умов для здобування професійної освіти, за своїм бажанням можуть вчитися в спеціальних навчальних закладах або в навчальних закладах загального типу, де створюються відповідні умови згідно державним соціальним нормативам, і у разі потреби – за навчальними програмам, адаптованим для навчання осіб, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку. У разі неможливості здійснювати професійну освіту інвалідів, дітей-інвалідів в загальних і спеціальних навчальних закладах їх навчання організовується (за їх згодою або за згодою їх законних представників) вдома за індивідуальними навчальними планами, якщо ця форма допускається змістом професійного навчання по певній спеціальності.

Професійна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації інвалідів, зареєстрованих в державній службі зайнятості, може здійснюватися державною службою зайнятості і підприємствами, установами, навчальними закладами, з якими державною службою зайнятості укладені договори. Професійна реабілітація інвалідів, дітей-інвалідів здійснюється відповідно до індивідуальних програм реабілітації інвалідів і у разі потреби супроводжується медичним спостереженням за ними.

Навчання інвалідів та осіб, з обмеженими можливостями, на базі професійно-технічних навчальних закладів загального призначення має ряд переваг. У ПТНЗ учні з числа інвалідів та осіб, з обмеженими можливостями, можуть навчатися у загальних групах, перебуваючи у безпосередньому контакті із здоровими дітьми та у спеціальних інклюзивних групах (ПТНЗ з інтегрованим навчанням).

Якщо діти з інвалідністю та з особливими освітніми потребами здобувають загальноосвітню та професійну підготовку в закладі освіти загального призначення, то мова йде про так зване інклюзивне навчання.


Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у навчальних закладах загального призначення, на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей.

.

Інклюзивне навчання – це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах освітнього закладу загального призначення

Ідеться про включення дітей з особливими потребами в освітній простір. Дітей, які мають вади психічного та фізичного розвитку, але за певних умов можуть навчатися у звичайних загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах.

Напрямок інклюзивної освіти виник у сімдесяті роки минулого століття в Західній Європі, а досяг свого найбільшого розвитку в дев’яності роки. Ініціатором упровадження інклюзивної освіти в Україні 2007 року виступив Усеукраїнський фонд "Крок за кроком", обласним координатором програм якого є кандидат педагогічних наук доцент заступник директора КОІППО Антоніна Кендюхова.

Готовність до навчання у звичайних українських загальноосвітніх школах дітей з особливими освітніми потребами як у здорових учнів, так і їхніх батьків ще доволі незначна (за статистикою Міністерства охорони здоров’я України та Всесвітньої організації охорони здоров’я, кількість дітей в Україні, які мають ті чи інші вади здоров’я, складає понад дев’яносто відсотків. Тому ми кажемо про умовно здорових учнів, які також потребують навчання здоровому способу життя й лікування). Пов’язано це, насамперед, з непоінформованістю населення щодо суті інклюзивної освіти. А вона полягає в необхідності дати можливість усім дітям право на якісну освіту.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал