Професійно-технічна освіта України



Сторінка10/17
Дата конвертації25.12.2016
Розмір2.46 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   17

7. Обгрунтування необхідності проекту

Останніми десятиліттями у більшості країн Західної, а потім, як наслідок, і Центральної Європи, відбулися докорінні зміни у законодавстві та практичному втіленні спеціальної освіти.

Конституція України (стаття 53) гарантує всім громадянам право на освіту. У законі України «Про охорону дитинства», статті 26 «Захист прав дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку" стверджується, що «дискримінація дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку забороняється. Держава сприяє створенню дітям-інвалідам та дітям з вадами розумового та фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами можливостей для повноцінного життя та розвитку…».

Концепція ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів надає перевагу інтегрованому навчанню і вихованню. Державним стандартом початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, визначено, що всі загальноосвітні навчальні заклади, незалежно від типу, форми власності та підпорядкування, мають реалізовувати положення даного стандарту, якщо у закладі навчаються діти із особливими освітніми потребами.

У даний час держава перебуває на початку кардинальних змін освітньої політики щодо дітей з особливостями психофізичного розвитку. Активна робота над доопрацюванням законопроекту № 6218 «Про освіту осіб з обмеженими можливостями здоров’я» актуалізує нові перспективи. Це, зокрема, пріоритет інтегрованого та інклюзивного навчання, визнання права на освіту всіх без винятку дітей, спроби Міністерства освіти і науки України реформувати діяльність психолого-медико-педагогічної консультації.

8. Мета і цілі проекту

Дати інформацію колегам, педагогам поняття про інклюзивну освіту, про методи та прийоми роботи з дітьми з особливими потребами.

Впроваджувати інклюзивну освіту в процес навчання професійно - технічних навчальних закладів.

Готувати кваліфікованих робітників (серед учнів здорових та учнів з особливим потребами), які здатні працювати з інноваційними технологіями.

Комп’ютерізація освіти.

Популяризація робітничих спеціальностей серед учнів шкіл.

Підтримка обдарованих учнів та учнів з особливими потребами.

Розвиток матеріально – технічної бази для підготовки робітничих кадрів із числа учнів з особливими потребами.

Постійне підвищення компетентності інженерно – педагогічного колективу.

Створення творчої групи для розробки електронних підручників.

Професійна підготовки вчителів до роботи з дітьми, що мають особливості психофізичного розвитку.

Здійснення підвищення внутрішньопрофесійної спеціалізації та підготовки спеціалістів, що впроваджують інтегроване навчання у професійно –технічних навчальних закладах.



9. Очікувані результати

Впровадження інклюзивної освіти в процес навчання професійно - технічних навчальних закладів.

Отримання професійної підготовки вчителів до роботи з дітьми, що мають особливості психофізичного розвитку.

Підвищення внутрішньопрофесійної спеціалізації та підготовки спеціалістів, що впроваджують інтегроване навчання у професійно –технічних навчальних закладах.



11. Бюджет та його складові


Стаття витрат



Розрахунок


Запит до програми SEPS Fund Requested

Внески з інших джерел



Всього

1. Друковані матеріали та копіювання

Буклети

1копія х 3грн

300 грн

300 грн




Програми

1 копя х 2грн

200грн




200 грн

2. Програмні продукти та матеріали для електронного обладнання































Програма / Soft Ware Microsoft Office XP

1 копія х 750.00 грн.


750.00 ГРН.




750.00 ГРН.

3. Послуги, гонорари, виконання замовлень

Послуги спеціаліста з комп”ютерних систем /

6 годин х 15.00 грн./год


90.00 ГРН.




90.00 ГРН.

Гонорар тренера (консультанта)

6 днів х 50.00 грн./день


300.00 ГРН.




300.00 ГРН.

4. Інше обладнання, матеріали, оренда, послуги зв’язку, тощо

Столи

4 х 100.00 грн.





400.00 ГРН.

400.00 ГРН.

Оренда конференц залу

5 днів х 100.00 грн./день


500.00 ГРН.




500.00 ГРН.

Оплата Інтернет-послуг

2 місяці x 80.00 грн./місяць


160.00 ГРН.




160.00 ГРН.

Папір

4 пачки х 45.00 грн.



180.00 ГРН.




100.00 ГРН.

6. Поїздки та транспортні витрати

Квитки на поїзд (прямі й зворотні)

4 квитки x 100.00 грн./квиток


400.00 ГРН.




400.00 ГРН.

Оренда мікроавтобуса

4 поїздки x 100.00 ГРН. / поїздка


400.00 ГРН.




400.00 ГРН.

7. Інше

Харчування учасників семінару

2 дні х 750.00 грн./день

1500.00 ГРН.




1500.00 ГРН.

Додаток Б

Загальний формат логічної матриці проекту

Горизонтальна логіка ®

¯ вертикальна логіка

Об'єктивно вимірювані індикатори

Джерела і засоби перевірки

Припущення про зовнішні умови і фактори ризику

Мета

Науково-методичне забезпечення процесу підвищення кваліфікації педагогічних працівників системи освіти, корекційно-розвивального навчання в ПТНЗ

Отримання дипломів,

Отримання свідоцтв про підвищення кваліфікації.

Постійний моніторинг виконання графіку підвищення кваліфікації.


Недостатня кількість закладів для підвищення кваліфікації з питань інклюзивного навчання;

Недостатня кількість спеціальних кадрів



Ціль

1.Дати інформацію колегам, педагогам поняття про інклюзивну освіту, про методи та прийоми роботи з дітьми з особливими потребами.

2.Впроваджувати інклюзивну освіту в процес навчання професійно - технічних навчальних закладів.

3.Підтримка обдарованих учнів та учнів з особливими потребами.


1.Провести засідання методичної комісії з виховної роботи з даної тематики.

Прийом учнів з особливими потребами на навчання до ПТНЗ.


Розробка авторських програм.

Проведення додаткових занять.

Покращення матеріально – технічної бази для роботи з учнями з особливими потребами.



Несприйняття колегами даного матеріалу.
Не адаптованість учнів з особливими потребами до навчання в ПТНЗ.

Відсутність мотивації педагогів для роботи з учнями з особливими потребами.



Результати


Збільшення можливості осіб з особливими потребами для отримання професійно – технічної освіти..

Отримання робітничої спеціальності та

працевлаштування учнів даної категорії.



Відсутність діючої законодавчої бази.

Не адаптованість до життя в суспільстві людей з особливими потребами.

Неприйняття суспільством осіб з особливими потребами.



ДОДАТОК В

Нормативні акти України у сфері освіти та з питань інвалідів (щодо реалізації права на освіту)

1. Акти Кабінету Міністрів України:

1. Державна типова програма реабілітації інвалідів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006р. № 1686.

Додаток 1 до цієї постанови містить Переліки послуг (за окремими категоріями), що надаються інвалідам з ураженням опорно-рухового апарату та центральної і периферичної нервової системи, з ураженням органів слуху, зору, внутрішніх органів. Серед них «освітні послуги: колективна форма навчання, в тому числі інтегроване та інклюзивне навчання»; спеціальні засоби для освіти: меблі спеціального призначення для навчальних закладів всіх типів».

2. Концепція Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 роки, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 396-р

Серед інших цілей і завдань передбачає: створення умов для здобуття якісної освіти дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, інвалідами; забезпечення варіативності здобуття якісної базової, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти відповідно до здібностей та індивідуальних можливостей громадян з обмеженими можливостями, орієнтованої на інтеграцію їх у соціально-економічне середовище;

Визначає наступні шляхи розв'язання проблем у сфері освіти: забезпечення доступності і безоплатності різних форм здобуття високоякісної освіти в дошкільних і позашкільних державних та комунальних навчальних закладах; обов'язковості і безоплатності здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до державного стандарту загальної середньої освіти; безоплатності здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах для дітей з особливими потребами; формування мережі навчальних закладів, здатних забезпечувати надання високоякісних освітніх послуг - створення дошкільних навчальних закладів різних типів, профілів та форм власності, цілісних міжгалузевих багаторівневих систем позашкільних навчальних закладів; оптимізація структури загальноосвітніх навчальних закладів для однозмінного навчання, створення умов для профільного, екстернатного і дистанційного навчання; упорядкування регіональної мережі спеціальних навчальних закладів усіх рівнів освіти для громадян з особливостями психічного і фізичного розвитку, забезпечення інтеграції їх у загальний освітній простір;

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку», прийнята 5 липня 2004 р. № 848.

4. Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку

1. Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (далі - Державний стандарт), встановлює державні вимоги до змісту освіти таких дітей, а також державні гарантії у набутті такої освіти.

2. Цей Державний стандарт застосовується з метою забезпечення:

рівного доступу до якісної освіти дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

наступництва між дошкільною та початковою загальною освітою;

особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу;

створення передумов для запровадження інтегрованого навчання дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

5. У Постанові Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1545 Про схвалення Концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів було констатовано, що існуюча система утримання дітей-інвалідів у спеціальних інтернатних установах забезпечує потреби лише 20 відсотків дітей-інвалідів. При цьому відірваність дітей від сім'ї, від звичного і біологічно близького оточення посилює психологічний тиск на дитину.

2. Укази Президента:

a) Указ Президента України 18 грудня 2007 року № 1228/2007 «Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями»:

ужити заходів щодо прискорення підписання Конвенції про права

інвалідів та Факультативного протоколу до неї, сприяти виконанню внутрішніх недержавних процедур для надання згоди на їх обов'язковість для України;

розглянути питання щодо створення у складі Міністерства освіти і науки України структурного підрозділу з питань корекційної освіти та реабілітації дітей-інвалідів, а також відповідних підрозділів у складі місцевих органів управління освітою;

Міністерству освіти і науки України вжити заходів щодо: створення за участю Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій умов для навчання (за відсутності протипоказань) дітей-інвалідів у неспеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладах;

удосконалення навчально-матеріальної бази загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладів для забезпечення освітніх потреб дітей та молоді з інвалідністю;

видання протягом 2008-2010 років у достатній кількості спеціальних підручників, наочно-дидактичних матеріалів і посібників для дітей-інвалідів та дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

удосконалення до 1 вересня 2008 року системи підготовки та

перепідготовки педагогічних працівників з урахуванням освітніх та реабілітаційних потреб людей з інвалідністю, запровадження спеціальних навчальних програм з підготовки сурдоперекладачів.

b) Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» від 4 липня 2005 року № 1013/2005

забезпечити створення належних умов для здобуття якісної освіти дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, та дітьми, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, їх соціальної адаптації;

c) Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями», від 01.06.2005 р. № 900/2005

переглянути до 1 липня 2005 року Державну цільову програму «Шкільний автобус», затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 31 з метою вирішення питання щодо забезпечення перевезення дітей-інвалідів у візках спеціально пристосованими автобусами до місць навчання і додому.

вжити протягом 2005 року заходів щодо пристосування загальноосвітніх навчальних закладів до потреб дітей з інвалідністю.

d) Указ Президента України Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту інвалідів та проведення в Україні у 2003 році Року людей з інвалідністю 02.12.2002 № 1112/2002



3. Закони України

1. «Про освіту»

2. «Про професійно – технічну освіту»

3. «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»



Список літератури:

  1. Гончарова Е.Л., Кукушкина О.И. Понятие «ребенок с особыми образовательными потребностями» //Интегративные тенденции современного специального образования. – М., 2003. – С.39-42.

  2. Даніелс Е., Стаффорд К. Залучення дітей з особливими потребами до загальноосвітніх класів. — Львів: Т-во "Надія", 2000. — 255 с.

  3. Дети с отклонениями в развитии: Методическое пособие /Сост. Н.Д. Шматко. – М., 1997. – 216 с.

  4. Дмитриев А.А. О некоторых проблемах интегрированного обучения детей с особыми образовательными потребностями //Дефектология. – 2005. - №4. – С.4-8.

  5. Закон України "Про охорону дитинства" // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2001. - №30. - С. 142.

  6. Кобильченко В. Теоретико-методичні засади корекції психосоціального розвитку молодших школярів //Дефектологія. - 2005. - №2. - С. 16-18.

  7. Концепція ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів // Збірник нормативно-правових актів України щодо діяльності центрів реабілітації дітей з функціональними обмеженнями / Укладачі Крижанівський В., Сварник М., Скрипка Н. та ін. — Київ: Соцінформ, 2004. — С. 29-30.

  8. Малофеев Н.Н. Перспективы развития учебных заведений для детей с особыми образовательными потребностями //Начальная школа. – 2000. - №2. – С.45-47.

  9. Миронова С. Методична робота як складова професійної діяльності вчителів спеціальних шкіл //Дефектологія. – 2005. - №3. - С. 21-24.

  10. Ольсен Х. «Включенное» образование – стратегия для достижения образования для всех //Актуальные проблемы интегрированного обучения. – М., 2001. – С. 24-29.

  11. Черкасова Е.Л. О коммуникативных умениях учителя-логопеда // Дефектология. – 2005. - №6. – С.28-32.

  12. Пристосування шкільних приміщень до потреб дітей з особливостями психофізичного розвитку. Слободянюк Н.Г., Софій Н.З., Найда Ю.М. Пристосування шкільних приміщень до потреб дітей з особливостями психофізичного розвитку / Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навчально – методичний посібник/Кол.:авторів: Колупаєва А.А., Найда Ю.М., Софій Н.З. та ін. За заг.ред.Даниленко Л.І., - К.:2007.- 128с.

  13. http://school16.org



Кодекси культури спілкування з інвалідами (педагогів, ровесників, роботодавців)
Коржова Л.І. – соціальний педагог

Вищого професійного училища № 82

м. Стаханова Луганської області

ВСТУП

За даними ООН, в світі нараховується приблизно 450 мільйонів людей з обмеженими фізичними можливостями і близько 200 мільйонів з них – діти.

Останнім часом у нашій країні відзначається значне збільшення числа дітей-інвалідів. В Україні за останні 20 років рівень інвалідності з дитинства збільшився приблизно у 3,6 рази. Основними причинами збільшення числа дітей-інвалідів є внутрішні (генетичні аномалії, спадкові хвороби, вроджені вади, причинами яких можуть бути погіршення умов життя, які негативно починають діяти вже в період розвитку плоду; погіршення умов праці жінок; погіршення екологічної обстановки) та зовнішні (механічні, фізичні, хімічні, біологічні, психічні, несприятливі умови життєдіяльності).

Але, не зважаючи на причини настання інвалідності, для дітей це означає значне обмеження життєдіяльності. Вона сприяє розвитку соціальної дезадаптації, що обумовлена порушенням розвитку, утрудненнями у самозабезпеченні, спілкуванні, навчанні, оволодінням у майбутньому професійними навичками. Отримання дітьми-інвалідами соціального досвіду, включення їх в існуючу систему суспільних відносин потребує від суспільства додаткових засобів та зусиль, що сьогодні намагається реалізовуватись у рамках соціальної роботи.

Сьогодні перед дітьми-інвалідами та їх батьками постає безліч проблем фізіологічного, психологічного, економічного, соціального характеру, які полягають у соціальній, територіальній та матеріальній залежності дітей-інвалідів від батьків та опікунів, а також у тому, що при народжені дитини з обмеженими можливостями родина або розпадається, або надмірно опікає дитину, не даючи їй можливості розвиватися; проводиться слабка професійна підготовка дітей даної категорії; діти-інваліди та їх батьки відчувають труднощі при пересуванні по місту, що призводить до ізоляції; відсутнє повноцінне правове забезпечення дітей з обмеженими можливостями; сформована негативна суспільна думка по відношенню до дітей-інвалідів.

І з огляду на всі ці проблеми перед дітьми-інвалідами, їх батьками та суспільством постає проблема організації в рамках соціальної роботи комплексних центрів соціально-психологічно-фізичної реабілітації дітей з обмеженими можливостями.

Хоча сьогодні організація реабілітації дітей-інвалідів займає одне з пріоритетних місць в Україні та розглядається, як проблема національного значення.

Конвенція про права дитини наголошує, що право інвалідів на належну інтеграцію та гідне життя як повноправних членів суспільства — основний принцип міжнародних стандартів, а забезпечення дітям з особливими потребами доступу до якісної освіти є основою інтеграції та пріоритетом соціальної політики демократичних країн. "Кожна людина має право на освіту", — записано в Конституції України та декларації прав людини, й завдання держави втілити в життя ці положення й забезпечити кожній особі отримання освіти в доступній для неї формі та об’ємі.

Реалізацію допомоги дітям-інвалідам в отриманні доступної їм освіти, в становленні їх як особистості беруть на себе освітні та соціальні заклади. Але рівень професійної підготовки педагогів, володіння новими методами та методиками організації педагогічного процесу та спілкування з дітьми-інвалідами не завжди дозволяють надати якісну допомогу цьому контингенту дітей.

Сьогоднішня соціальна робота з дітьми-інвалідами – результат її розвитку протягом останніх 20 років. Значною мірою вона відображає загальні умови життя, а також соціальну та економічну політику у різні періоди часу. Однак у відношенні до інвалідів склалося багато специфічних факторів, які впливають на умови їх життя. Неосвіченість, зневага оточуючих, зневіра і жах – ці соціальні фактори ізолювали дітей-інвалідів та затримали їх розвиток, про це свідчить історія.

Провідним завданням організації роботи з дітьми з обмеженими можливостями є створення рівних можливостей.

Проблеми інвалідності не можуть бути зрозумілі поза соціокультурним оточенням людини.

Таким чином, організація роботи з дітьми з обмеженими можливостями - одна з найбільш важливих і важких завдань держави. Неухильне зростання числа дітей-інвалідів, з одного боку, збільшення уваги до кожного з них - незалежно від його фізичних, психічних та інтелектуальних здібностей, з іншого боку, уявлення про підвищення цінності особистості і про необхідність захищати її права, характерне для демократичного, громадянського суспільства, з третього боку, - все це зумовлює важливість організації та удосконалення роботи з дітьми-інвалідами саме сьогодні.

Завданням моделі культурного плюралізму є формування толерантного ставлення в суспільстві до дітей з обмеженими функціональними можливостями.

Труднощі дітей з особливими потребами пов’язані не лише з відчуттям фізичного обмеження і дискомфорту, переживанням втрати своїх можливостей, але й з “багажем” того негативного ставлення, з яким стикається людина, “з особливостями” у своєму найближчому оточенні. З інвалідністю асоціюється не лише фізична чи психічна неспроможність. Уявлення про дітей з особливими потребами як про людину, яка багато чого не може робити, яка потребує допомоги інших, викликає найчастіше почуття жалю, що заважає дитині з особливими потребами включатися в соціальні взаємовідносини. І щоб уникнути такого ставлення, діти з особливими потребами спілкуються лише з подібними до себе.

Сьогодні мета навчання — це перш за все підвищення якості життя дітей, їх соціальний розвиток, ознайомлення з навколишнім світом, включення в соціальну і соціально-емоційну взаємодію. Перехід до нової освітньої парадигми, в основі якої лежить особистісна орієнтація всього освітнього процесу, визначає орієнтацію не лише на освоєння освітніх програм, але і на формування життєздатної особистості, придбання життєвих, соціально значущих якостей, умінь і навичок.

Стратегічна мета — це навчання і виховання дитини-інваліда, набуття нею соціальних навичок на основі повноцінного використання внутрішнього потенціалу компенсаторних можливостей педагогічними засобами та сприяння адаптації у суспільстві.

Сьогодні перед дітьми-інвалідами та їх батьками постає безліч проблем фізіологічного, психологічного, економічного, соціального характеру, які полягають у соціальній, територіальній та матеріальній залежності дітей-інвалідів від батьків та опікунів, а також у тому, що при народжені дитини з обмеженими можливостями родина або розпадається, або надмірно опікає дитину, не даючи їй можливості розвиватися; проводиться слабка професійна підготовка дітей даної категорії; діти-інваліди та їх батьки відчувають труднощі при пересуванні по місту, що призводить до ізоляції; відсутність повноцінного правового забезпечення дітей з обмеженими можливостями; сформована негативна суспільна думка по відношенню до дітей-інвалідів.

І з огляду на всі ці проблеми перед дітьми-інвалідами, їх батьками та суспільством постає проблема організації в рамках соціальної роботи комплексних центрів соціально-психологічно-фізичної реабілітації дітей з обмеженими можливостями.

Перше офіційне визначення «інвалід» дається в Декларації про права інвалідів (1975 р.): інвалідом є будь-яка особа, яка не може самостійно забезпечити повністю чи частково потреби нормального життя і/чи соціального життя через ваду, яка набута з народження чи ні, його чи її фізичних чи розумових здібностей

У законодавстві колишнього СРСР існувало дещо інше поняття «інваліда», яке було пов’язане зі втратою працездатності. За такою постановкою питання діти до 16 років не могли бути признані інвалідами. Таким чином, виникла необхідність в появі терміну «дитина-інвалід». «Діти» - це соціально-демографічна група населення у віці до 18 років, що мають специфічні потреби і інтереси, соціально-психологічні особливості



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   17


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал