Професійно-технічна освіта України



Сторінка4/11
Дата конвертації23.12.2016
Розмір2.06 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Дефектологія. Корекційна педагогіка. Дистанційне навчення.

Вища та професійна освіта інвалідів залишилася поза увагою дефектології. Водночас практиці бракує універсальних, системних, фундаментальних теоретичних розробок і обґрунтувань у галузі професійної освіти та професійної реабілітації людей з особливими потребами.

Відтак актуальною є побудова теоретичних і методологічних підвалин освіти людей з інвалідністю будь-якого віку та будь-якого типу фізичних і сенсорних вад на системних, холістичних засадах.

У літературі також різко оцінюється сучасний стан пострадянської системи спеціальної освіти дітей з вадами здоров'я, який характеризується як кризовий. Спеціальна («дефектологічна») освіта є дуже важливою підсистемою соціальної реабілітації людей з інвалідністю і їй притаманні проблеми, що й усьому інституту реабілітації.

Щодо спеціальної освіти , критиці піддаються: соціальне маркерування дитини з особливими потребами як «дефективної», неповноцінної; охоплення системою спеціальної освіти лише частини осіб, що її потребують, «випадання» з неї дітей з глибокими порушеннями розвитку, відсутність спеціалізованої психолого-педагогічної допомоги дітям зі слабовираженими порушеннями; жорсткість і безваріантність форм отримання спеціальної освіти ; примат освітнього стандарту над розвитком особистості дитини; штучна ізоляція дитини в особливому соціумі, що не сприяє її наступній адаптації в суспільстві.

Як наслідок нового підходу до трактування процесу реабілітації людей з вадами здоров'я, з огляду на соціальну модель інвалідності, ми маємо світову і вітчизняну тенденцію до такої моделі здобуття освіти людиною з інвалідністю, коли вона навчається не у спеціальному закритому закладі, а включена в навчальний процес у звичайному освітньому закладі.

Це відповідає ідеям інтегрованої, або, як прийнято називати в світовій науковій літературі, інклюзивної освіти .

Система спеціалізованих навчальних, реабілітаційних і соціальних закладів у наш час може складати лише кістяк конструкції всієї системи соціальної реабілітації людей з інвалідністю, «скелет», на якому держава має нарощувати «м'язи» - освітні заклади відкритого інтегрованого типу.

Але для навчання дитини або дорослого з вадами здоров'я в інклюзивному навчальному закладі ми маємо створити відповідні умови та соціальний, психологічний і педагогічний супровід. Розробка науково-методичних засад для інтегрованого навчання інвалідів також має стати одним із основних завдань сучасної корекційної педагогіки.

Нова стратегія цієї галузі науки не може обійти й таку державну проблему, як підготовка спеціалістів для інтегрованого навчання інвалідів . Особливо це актуально для системи вищої та професійно-технічної освіти . Адже такої дисципліни, як педагогіка вищої школи, раніше не існувало. Зараз видається багато літератури з питань навчання дорослих, але навчання дорослих людей, котрі мають певні фізичні, сенсорні або ментальні особливості, й досі залишається без відповідного науково-методичного, дидактичного та кадрового забезпечення.

У системі соціальної реабілітації людей з інвалідністю найважливішою має стати саме освіта та професійна реабілітація, оскільки:

1) у постінідустріальні часи, в сучасному інформаційному суспільстві освіта та опанування інтелектуальних технологій посідають головне місце при визначенні ролі індивіда у соціумі;

2) через освіту , надання певної професії інвалідові суспільство найшвидше може досягнути мети його соціальної реабілітації та інтеграції.

Система професійної реабілітації громадян з інвалідністю в Україні має певні здобутки й досягнення, але, на жаль, не повністю відповідає вимогам часу й потребам суспільства. Зайнятість і самозайнятість інвалідів зменшуються - відповідно зростає пенсійний тиск на бюджет. Система професійної реабілітації інвалідів потребує реформування, певних теоретико-методологічних засад розвитку.

Тому можна зробити висновок, що наступним стратегічним напрямом розвитку корекційної педагогіки є наукове обґрунтування системи професійної реабілітації інвалідів в Україні. Тут кореційна педагогіка має буди підґрунтям для всіх без винятку елементів ланцюга реабілітації: крім освіти , професійного відбору, професійної апробації, працевлаштування та професійної адаптації на робочому місці.

Основні принципи державної політики у цій галузі викладені в Національній програмі професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001 - 2005 роки. В ній зазначені проблеми, що існують у сфері професійної реабілітації. Зокрема, переліки професій, які враховують медичні показання та протипоказання за кожним видом і групою інвалідності, відповідно до яких здійснюється професійне навчання та працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, застаріли. їх модернізація - одне із завдань корекційної педагогіки та психології. Програма містить багато завдань, що безпосередньо стосуються порушених у цій статті питань, у тому числі:

- Здійснювати наукове і навчально-методичне забезпечення центрів професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями.

- Визначити науково-теоретичні засади і розробити відповідні загальні та спеціальні методики і програми для виявлення, розвитку та підтримки обдарованих дітей, учнівської та студентської молоді, молодих учених і творчих працівників з обмеженими фізичними можливостями.

- Забезпечувати психологічне супроводження процесу освіти та професійного навчання інвалідів у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, спеціальних загальноосвітніх санаторних школах (школах-інтернатах), центрах медичної, професійної та соціальної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями тощо.

В експериментальній площині корекційна педагогіка має відпрацьовувати такі новітні технології навчання та форми організації освітнього процесу, які сприяють підвищенню його ефективності і є незамінними в навчанні студентів і учнів з обмеженими фізичними можливостями.

Цілком очевидно, що студенти з інвалідністю через деякі особливості свого організму, здоров'я та життєдіяльності мають відповідно специфічні потреби при організації освітнього процесу та виборі методик навчання.

При системному підході до навчання, безумовно, необхідно звертати увагу на особливості соціально-психологічного розвитку особистості людини з інвалідністю.

Тут можна згадати модульне структурування дидактичного матеріалу та модульно-рейтингову організацію навчання.

Ця технологія була заснована в 60-х роках XX ст. у США і почала доволі активно впроваджуватися в усьому світі як у системі вищої освіти , так і в галузі професійного навчання, її основою є процес засвоєння навчальних модулів в умовах повного дидактичного циклу, що охоплюють блоки цілей і завдань, які, в свою чергу, мають стати вихідними при структуруванні змісту дисциплін у вищій школі.

Суттєве значення в умовах застосування модульної технології навчання має контрольно-оцінювальний компонент з його стимулюючою функцією. Рейтингова система оцінки знань створює сприятливий для навчання психологічний клімат як в академічних групах, так і в системі самостійного навчання. Це дає змогу уникнути небажаного для студента з інвалідністю стресу під час оцінювання навчальних успіхів.

Вкажемо на деякі суттєві переваги модульної технології навчання, що роблять її доцільною у підвищенні ефективності освіти людей з особливими потребами:

- модульна система забезпечує точну відповідність результатів цілям навчання, уможливлює високу ймовірність отримування очікуваного як наслідок виваженого технологічного підходу до організації навчального процесу та суб'єкта навчання - студента;

- модульна система підвищує особисту мотивацію та самостійність студента в освоєнні визначеної для нього програми навчання;

- модульна технологія організації навчального процесу дає змогу скоротити терміни навчання, оскільки визначає його відправний момент і тривалість із урахуванням рівня раніше накопичених знань і навичок студентів, можливостей їх самостійної роботи в індивідуальному темпі, в якому вони можуть якісно засвоювати модульні блоки та навчальні елементи, передбачені їх особистими індивідуальними програмами.

Безумовно, корекційна педагогіка має свої науково-методологічні інтереси і в таких сучасних, популярних у всьому світі освітніх технологіях та формах організації освітнього процесу, як дистанційне та відкрите навчання.



Дистанційне навчання - це метод, який може використовуватись як у межах нової, дистанційної форми здобуття освіти , так і в комбінації з традиційними формами - очною та заочною, а також у навчанні, що не має мети одержання систематичної освіти .

Основними відмінностями

дистанційного навчання від заочної форми навчання є:

- передача студентам теоретичних матеріалів у вигляді друкованих чи електронних навчальних посібників, що дає змогу повністю відмовитись від установчих лекцій з приїздом у ПТЗ або ВНЗ чи значно скоротити їх кількість і тривалість;

- постійний контакт з викладачем, можливість оперативного обговорення з ним через телекомунікації питань, що виникають у процесі навчання;

- можливість організації за допомогою телекомунікацій дискусій, спільної роботи над проектами та іншими видами групових робіт.

Зрозуміло, що ці особливості роблять дистанційну форму навчання доцільнішою в освіті інвалідів , ніж заочна форма. Можливість звести до мінімуму кількість відвідувань навчального закладу приваблива для осіб, які за своїм фізичним станом позбавлені можливості вільно пересуватись.

У цілому освітні технології, що мають бути включені у сферу діяльності корекційної педагогіки, лежать у площині так званої особистісно орієнтованої освіти (Рersonality-Centered Education), що забезпечує розвиток і саморозвиток особистості учня з огляду на виявлені його індивідуальні особливості як суб'єкта пізнання і предметної діяльності.

Привабливість такої освітньої філософії для студентів з інвалідністю полягає в тому, що вона грунтується на визнанні за кожним учнем права вибору власного шляху розвитку через створення індивідуальних програм розвитку й альтернативних форм навчання. Наступним соціальним замовленням для корекійної педагогіки має бути супровід системи раннього втручання та соціальної реабілітації дітей з інвалідністю. Ця система в наш час бурхливо розвивається через створення в державі центрів ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів. У державній Концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів зазначено, що серед основних принципів ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів має бути «системний (не ізольований від інших форм реабілітації) підхід до ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, який забезпечить їм реалізацію можливостей, гарантованих кожному громадянину Конституцією України».

Системність та цілісність має бути наріжним каменем побудови нових принципів корекційної педагогіки. І тут можна звернути увагу на новітню наукову парадигму, яку називають синергетичною. Застосування междисціплінарного підходу та системно-синергетичних принципів освіти у корекційній педагогіці буде відповідати, на нашу думку, вимогам сучасності.

Оскільки ми нині перебуваємо у фазі постіндустріального «інформаційного суспільства», розвиток корекційної педагогіки не можна уявити без застосування сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій і як засобу спеціальної освіти, і як інструменту наукових досліджень у цій галузі.

Корекційна педагогіка має розвиватися на основі нової моделі інвалідності людини - соціальної.

Розширення меж предмета корекційної педагогіки до теоретичних і методологічних підвалин освіти людей з інвалідністю будь-якого віку та будь-якого типу фізичних і сенсорних вад.

Застосування в основі корекційної педагогіки філософії особистісно орієнтованої освіти .

Розробка науково-методичних і дидактичних основ інтегрованої освіти .

Підготовка спеціалістів для інтегрованого навчання інвалідів .

Наукове обгрунтування системи професійної реабілітації інвалідів в Україні.

Науково-педагогічний супровід системи раннього втручання та соціальної реабілітації дітей з інвалідністю.

Орієнтація на сучасні технології освіти , зокрема модульне навчання та дистанційну освіту .

Використання в корекційній педагогіці сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій.

Застосування міждисциплінарного підходу та системно-синергетичних принципів освіти у корекційній педагогіці.

Отже, корекційна педагогіка разом зі спеціальною психологією як галуззю психологічної науки, що вивчає закономірності психічних явищ при ушкодженні психофізичного розвитку людини, вирішують гуманну, багато аспектну і складну проблему - забезпечення готовності людини з об'єктивно зменшеними функціональними можливостями внаслідок вад психофізичного розвитку до максимально (з урахуванням суб'єктивних можливостей) повноцінного виконання своїх різноманітних соціальних ролей і функцій, готовності до саморозвитку, самоствердження, до щасливого людського життя серед людей.



ВИСНОВКИ

Таким чином, вітчизняна практика свідчить, що на зміну ізольованому інтернованому вихованню дітей-інвалідів повинно прийти інтегроване навчання та виховання. Реабілітаційні заходи стосовно дітей-інвалідів мають розширюватись за рахунок розвитку сфери соціальної реабілітації, яка повинна починатися досить рано, щоб діти-інваліди в ранньому віці могли максимально розвинути свої природні здібності без відриву від сім'ї і в подальшому своєчасно та найбільш повно інтегруватися в суспільство.

Вихідною позицією в Україні є гуманістичний характер ставлення до дитини з обмеженими можливостями і сім'ї, яка її виховує. Можна говорити, що гуманістичне начало проявилося уже в тому, що в Україні поступово переходять від терміну "дитина-інвалід" до більш гуманного: "дитина з обмеженими функціональними можливостями" або "дитина з особливими потребами".

Особистісно - діяльнісний підхід до дитини з обмеженими можливостями ставить її в обов'язкову діяльністну позицію, що не дозволяє їй відчувати себе неповноцінним. Це можливо за умови прояву дитиною власної активності, що має стимулюватися близькими до неї людьми.

Соціальне бачення дитини і всебічне сприяння розкриттю її соціальної сутності, відмова від традиційної медичної моделі інвалідності на користь моделі соціально-педагогічної реабілітації. Таким чином, закріплюється гуманістична ідея, що проблема дітей з обмеженими функціональними можливостями ні в якому разі не обмежується медичним аспектом, а декларується як соціальна проблема нерівних можливостей.

Система соціальної реабілітації дитини лише тоді зможе спрацювати на повну потужність, якщо вона у своїй сукупності сприятиме відновленню фізичного, психічного і соціального статусу дитини з вадами більш якісно при значно менших фінансових затратах, оскільки основні витрати лягають на плечі батьків, котрі виховують дитину.

Така система характеризується відкритістю та доступністю, наближена до місця проживання дитини, що дозволяє батькам або особам, які їх замінюють, брати участь у реабілітаційному процесі. Діти не вилучаються із сім'ї, не порушуються біологічні, фізіологічні та психологічні зв'язки дитини з матір'ю, рідними та близькими людьми.

Створення системи ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів при здійсненні професійної, медичної та соціальної реабілітації осіб з обмеженими фізичними і психічними можливостями дає змогу завершити формування цілісної реабілітаційної системи в Україні, проводити цілеспрямовану загальнодержавну політику запроваджувати новітні реабілітаційні методики, спільними зусиллями спрямувати їх на допомогу дітям-інвалідам.

Проблема інвалідності не обмежується медичним аспектом, це соціальна проблема нерівних можливостей.

Така парадигма в корені змінює підхід до тріади «дитина – суспільство - держава». Суть цієї зміни полягає в наступному:

Головна проблема дитини з обмеженими можливостями полягає в її зв'язку зі світом, в обмеженні мобільності, бідності контактів з однолітками і дорослими, в обмеженості спілкування з природою, доступу до культурних цінностей, а іноді – і до елементарної освіти. Ця проблема має не тільки суб'єктивний характер, тобто не розглядає тільки соціальне, фізичне і психічне здоров'я індивіда, але є і результатом соціальної політики і сформованої суспільної свідомості, що санкціонують існування недоступного для інваліда архітектурного середовища, громадського транспорту, відсутність спеціальних соціальних служб.


  • Дитина, що має інвалідність – частина і повноправний член суспільства, вона хоче, повинна і може брати участь у багатогранному житті.

  • Дитина, що має інвалідність, може бути так само здатною і талановитою, як і її однолітки, що не мають проблем зі здоров'ям, але знайти свої дарування, розвити їх, приносити з їх допомогою користь суспільству, їй заважає нерівність можливостей.

  • Дитина з особливими потребами – не пасивний об'єкт соціальної допомоги, а людина, що розвивається, що має право на задоволення різнобічних соціальних потреб у пізнанні, спілкуванні, творчості, професійному навчанні.

  • Держава покликана не тільки надати дитині, що має інвалідність, визначені пільги і привілеї, вона повинна піти назустріч її соціальним потребам і створити систему соціальних служб, що дозволяють нівелювати обмеження, що перешкоджають процесам її соціальної реабілітації й індивідуального розвитку.

Виходячи з цієї парадигми, ціллю соціальної роботи в державі повинно стати сприяння в поліпшенні якості життя дитини, що має інвалідність, захист і представлення її інтересів у різних колах, створення умов для вирівнювання можливостей дітей і підлітків, що відрізняє їхню інтеграцію в суспільство і створює передумови для незалежного життя.
Глосарій професійної освіти інвалідів та осіб з особливими потребами
Корнійчук І.О. – практичний психолог

Луганського вищого професійного училища сфери послуг
Зміст глосарію відображає загальні етичні поняття, норми та принципи моралі.

Глосарій поєднує в собі такі напрямки як: духовно – етичний, психологічний, медичний, соціальний та юридичний.

Основне спрямування глосарію – задовольнити запити педагогічних і соціальних працівників у соціально–психологічному супроводі навчально – виховного процесу дітей з обмеженими можливостями.

Глосарій розрахований на вчителів, керівників закладів освіти, психологів навчальних закладів, методистів, соціальних робітників, працівників у сферах реабілітаційного напрямку, батьків та широкого загалу читачів.



А

АБІЛІТАЦІЯ – система заходів, спрямованих на опанування особою знань та навичок, необхідних для її незалежного проживання в соціальному середовищі: усвідомлення своїх можливостей та обмежень, соціальних ролей, розуміння прав та обов’язків, уміння здійснювати самообслуговування.
АВТОРИТЕТ БАТЬКІВ – емоційно ціннісне ставлення дитини до своїх батьків, що базується на визнанні нею безперечної значущості батьківського досвіду, знань, моральних якостей.

АВТОРИТЕТ УЧИТЕЛЯ – емоційно-ціннісне ставлення учня до вчителя як до досвідченої, значущої (референтної) особи.

АГРЕСИВНІСТЬ У ДІТЕЙ – властивість особистості дитини, що знаходить свій прояв у готовності до здійснення агресивних дій. Поняття «агресивність» не синонімічне з поняттям «агресія».

АГРЕСИВНІСТЬ УЧИТЕЛЯ – один із проявів деформації його особистості. Початковим етапом формування агресивних реакцій учителя нерідко стає авторитарність його поведінки, що стає звичкою. А. у. часто формується у відповідь на «загрозу» авторитетові вчителя або на неприйняття його авторитарних суджень. Розрізняють ворожу А. у., що виникає внаслідок таких емоцій, як злість, і спрямована на нанесення шкоди учневі, та інструментальну А. у., яка є засобом досягнення певної позитивної мети.

АГРЕСІЯ – специфічна форма дій, поведінки людини, що завдає чи має намір завдати шкоди іншій людині, групі осіб або тварині. Така поведінка характеризується демонстрацією переваги сили по відношенню до тієї особи (осіб), якій (яким) суб’єкт прагне завдати шкоди.

АДАПТАЦІЯ (СОЦІАЛЬНО – ПСИХОЛОГІЧНА) являє собою:

  1. процес і результат активного пристосування індивіда до видозміненого середовища за допомогою найрізноманітніших інтеріоризованих соціальних засобів (дій, вчинків, діяльності),

  2. компонент дієвого ставлення індивіда до світу, провідна функція якого полягає в оволодінні ним відносно стабільними умовами і обставинами свого буття;

  3. складову осмислення та розв’язання типових, переважно репродуктивних задач і проблем шляхом соціально прийнятих чи ситуативно можливих способів поведінки особистості, що конкретно виявляється в наявності таких психологічних феноменів, як оцінка, розуміння та прийняття нею навколишнього середовища і самої себе, їх будови, вимог, завдань.

АДАПТАЦІЯ ІНВАЛІДІВ – передбачає активні зусилля індивідів протягом життя, які спрямовані на досягнення гармонії з навколишнім середовищем, власного розвитку, відтворення. Адаптація є двостороннім процесом між індивідом і навколишнім середовищем, при якому потрібно або змінити навколишнє середовище, або ж змінитися самому під його впливом, або перше й друге разом.

Психологи, орієнтовані на системні теорії, вважають, що допомога людям у подоланні періодів стресів у житті шляхом підсилення чи підтримки адаптаційних здібностей є центральною частиною їхньої стратегії допомоги.



АДАПТАЦІЯ НАВЧАЛЬНА – процес пристосування, зміни психіки індивіда в умовах переходу до іншого організованого навчання. У цей період відбувається перебудова пізнавальної, мотиваційної й емоційно-вольової сфер особистості.

АДИКТИВНА ПОВЕДІНКА (від анг. аdolict – згубна звичка) – поведінка людини, яка відзначається узалежненням від того, що їй шкодить: алкоголю, наркотиків, азартних ігор і т. ін.

АКСИОЛОГІЯ (ЕТИЧНА) (греч. ахіа - цінність та logos – вчення) – теорія, розглядаюча філософські питання моральних цінностей. В якості особливої філософської дисципліни А., вивчаюча природу економічних, естетичних, моральних, історичних та інших цінностей, виникла порівняно недавно, у другій половині ХІХ сторіччя, а сам термін «А» був введений лише на початку ХХ сторіччя фр. філософом П. Лапі.

Загальні питання моральної А.: що таке добро, чи уявляє воно собою особливість людських вчинків чи просто приписується нравственою свідомістю? Яким чином люди роздивляються добро та зло в діях (оцінюють їх)? Яке походження та природа поняття добра у моральній свідомості людини.



АКТИВНІСТЬ (лат. aktivus – діючий) – діюче відношення людини до миру, націлене на виконання певних цінностей, принципів та ідеалів.

АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРУ – надмірна вираженість окремих рис характеру, що спричиняється до вибіркової уразливості індивіда щодо певних психогенних впливів.

АЛЬТРУЇЗМ (від лат. аlter – інший) – моральний принцип, предписуючий співчуття до інших людей, безкорисне служіння їм та готовність до самозречення в ім’я їх благополуччя та щастя.

В теорію моралі поняття «А» було введено Контом, поклавшим даний принцип в основу своєї етичної системи. Конт пов’язував моральне удосконалення суспільства з вихованням в людях суспільного відчуття альтруїзму, яке повинно протидіяти їх егоїзму.



АНКЕТУВАННЯ – форма опитування (поряд з інтерв’ю), універсальний, і, на перший погляд, невибагливий засіб отримання найрізноманітнішої інформації щодо якостей і особливостей поведінки особистості, її мотивів і намірів, здібностей і орієнтацій, планів і почуттів, ставлення до себе, інших, оточуючого світу в цілому.

Перевагами А. є оперативність, простота, можливість індивідуального й групового оцінювання.



АНОМАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ – відхилення від загальних закономірностей психічного розвитку дитини, що порушують, викривляють структуру психічної діяльності дитини і вносять в неї додаткові ускладнення.

Про А. р. д. говорять у разі вроджених або набутих у ранньому дитинстві уражень центральної нервової системи, а також уражень центральної нервової системи, а також уражень периферійних ділянок аналізаторів, які спричиняють сліпоту або слабкозористь, глухоту або туговухість. Порушення розвитку бувають особливо значними у випадку одночасного ураження кількох аналізаторів (напр., слухового й зорового) чи сполучення дефекту одного з головних аналізаторів із дифузним ураженням кори головного мозку (напр., сліпота, глухота і розумова відсталість). Поєднання нейрофізіологічних порушень називають складним дефектом.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал