Професійно-технічна освіта України



Сторінка9/18
Дата конвертації23.12.2016
Розмір2.24 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   18

Відкрите досьє з інклюзивної освіти.

За матеріалами ЮНЕСКО/Витяг

Яким чином інклюзивна освіта може сприяти забезпеченню освіти для всіх?

Рух за освіту для всіх (ОДВ) виник з моменту проведення конференції з освіти для всіх у Джомтьєні (Таїланд) у 1990 р., мета якого полягає у наданні усім дітям, молоді та дорослим можливості реалізувати своє право на освіту. В ухваленій у Джомтьєні Всесвітній декларації про освіту для всіх (стаття 2.2) визначені основні складові “розширеного підходу” до базової освіти:


  • надання загального характеру доступу до освіти усім дітям, молоді та дорослим та сприяння забезпеченню рівності, зокрема, шляхом забезпечення доступу до базової освіти дівчаткам та жінкам, а також іншим недостатньо охопленим групам населення;

  • надання особливої уваги не лише охопленню освітою, а отриманню знань та результатам навчання;

  • збільшення засобів та розширення сфери базової освіти, частково шляхом забезпечення доступності загальної початкової освіти, а також шляхом мобілізації зусиль сімей, громад, вияву піклування про маленьких дітей, реалізації програм поширення грамотності, неформальної освіти, залучення до цієї діяльності бібліотек, засобів масової інформації та інших “систем поширення знань”;

  • покращення умов для освіти шляхом забезпечення учнів харчуванням, медичною допомогою та надання загальної матеріальної й духовної підтримки, якої потребують учні для отримання користі від освіти;

  • зміцнення партнерських зв’язків між усіма секторами й формами освіти, державними установами, приватним сектором, релігійними групами, місцевими громадами та, насамперед, між сім’ями та вчителями.

Становлення інклюзивної освіти в Україні:

Останніми десятиліттями у більшості країн Західної, а тепер і Центральної Європи, відбуваються докорінні зміни у законодавстві, розумінні та забезпеченні якісної освіти для дітей з особливими освітніми потребами. Разом з вибором Україною незалежного та демократичного напряму розвитку суспільства, визнанням нашою державою у 1991 році Конвенції ООН «Про права дитини», посилилася увага до якості й доступності освіти для дітей з особливими освітніми потребами. Так, Конвенція ООН «Про права дитини» зазначає, що «…усі діти мають право на освіту, і, як наслідок цього, право на прогрес».Характерно, що з розвитком демократичного суспільства, яке гарантує право кожного громадянина на активну участь у житті цього суспільства, приходить нове розуміння понять «інвалідність», «вади розвитку», тощо. Нині усі вищезгадані терміни щодо дітей поступаються новому – «діти з особливими освітніми потребами», що однаковою мірою стосується як інвалідності у важкій формі, так і середніх за ступенем порушень.

Такий підхід пояснюється тим, що явище «недостатності» або «інвалідності» передбачає втрату або дефіцит фізичної та розумової спроможності – але ж спроможність вчитися безпосередньо залежить не від стану окремих органів або ж їх фізіологічної функціональності, а, радше, від психологічної функціональності.

В основних законах України про освіту зустрічаються такі терміни як: «діти, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку» та «особи, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах».

Один із останніх нормативних документів, який зобов’язує працювати навчальним закладам різного рівня в напрямі інклюзивної освіти – наказ Міністерства освіти і науки України.



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

м. Київ


11.09. 2009 р.855
Про затвердження

Плану дій щодо запровадження

інклюзивного навчання

у загальноосвітніх навчальних

закладах на 2009—2012 роки
З метою реалізації державної політики щодо забезпечення права дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, на здобуття якісної освіти, інтеграцію їх у суспільство шляхом запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, на виконання рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 26 серпня 2009 року, протокол № 9/1-2
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити План дій щодо запровадження інклюзивного навчання дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009—2012 роки (додається).

2. Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти (Єресько О.В.), Інституту інноваційних технологій та змісту освіти (Удод О.А.), Інституту спеціальної педагогіки Академії педагогічних наук України (за згодою) (Засенко В.В.), Українському науково-методичному центру практичної психології і соціальної роботи (Панок В.Г.), Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

2.1. Забезпечити виконання Плану дій, затвердженого цим наказом.

2.2. Подавати інформацію про стан виконання Плану дій департаменту загальної середньої та дошкільної освіти щопівроку до 1 січня та 1 липня.

3. План дій опублікувати в Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України та розмістити на сайті міністерства.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Полянського П.Б.



Міністр І.О.Вакарчук

З цією метою в профтехосвіті починається вивчення інклюзії .

Концепції розвитку інклюзивної освіти в Українї

Розроблення Концепції розвитку інклюзивної освіти викликано необхідністю вирішення важливих питань щодо забезпечення права на якісну освіту дітей з особливими освітніми потребами навчальних закладах різного рівня.

Приєднавшись до основних міжнародних договорів у сфері прав людини (Декларації ООН про права людини, Конвенцій ООН про права інвалідів, про права дитини), Україна взяла на себе зобов’язання щодо дотримання загальнолюдських прав, зокрема, щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами.

За оперативними даними, із 129 тис. дітей з особливими освітніми потребами, які інтегровані до загальноосвітніх навчальних закладів, 45 відсотків складають діти з інвалідністю.

Водночас, на сьогодні організаційно-методичні засади навчального процесу у загальноосвітніх школах орієнтовані на дітей з типовим розвитком, і не враховують особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами. Невідповідність форм і методів педагогічного впливу на таких дітей може створювати передумови для формування у них негативного ставлення до навчання, девіантної поведінки.

Успішне запровадження інклюзивного навчання дітей з особливими потребами, потребує вирішення завдань на державному рівні, а саме: формування нової філософії державної політики щодо дітей з особливими освітніми потребами, удосконалення нормативно-правової бази у відповідності до міжнародних договорів у сфері прав людини, реалізації та поширення моделі інклюзивного навчання дітей у дошкільних та загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах.Прийняття Концепції забезпечить батькам можливість усвідомленого вибору місця для здобуття дітьми з особливими потребами якісної освіти, допоможе уникнути численних проблем, що призводять до напруження і загострення міжособистісних стосунків, порушення родинних зв’язків, послаблення інституту сім’ї в цілому.



Мета і шляхи її досягнення

Метою розроблення Концепції є визначення пріоритетів державної політики у сфері освіти в частині забезпечення конституційних прав і державних гарантій дітям з особливими освітніми потребами, здійснення комплексної реабілітації таких дітей, набуття ними побутових та соціальних навичок, розвиток здібностей, втілення міжнародної практики щодо збільшення кількості загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивним навчанням, готових до надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами.

Шляхи розвитку інклюзивної освіти в Україні: удосконалення нормативно-правової бази, створення умов для безперешкодного доступу до навчальних закладів, починаючи з дошкільних, збереження єдиного освітнього простору, приведення системи освітньої роботи у відповідність до потреб дитини, сім’ї, відповідна підготовка педагогічних кадрів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Інтеграція дітей-інвалідів в систему освіти є предметом уваги Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації" на 2002—2011 pp., яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. № 14. У розд. VII "Кращі можливості для інвалідів" В Україні розроблено Комплексну програму освіти та фахової підготовки інвалідів, спрямовану на створення сприятливих педагогічних, психологічних, соціально-економічних, медичних, організаційних та правових умов і гарантій для реалізації прав інвалідів на отримання освіти відповідно до інтелектуальних, психологічних та фізичних можливостей особистості.

Основні завдання програми: забезпечення конституційних прав інвалідів на профорієнтацію, освіту, професійне навчання; широке сприяння інтеграції інвалідів у суспільство; створення сприятливих умов для фізичного, психічного і духовного розвитку дітей-інвалідів, забезпечення їх правового і соціального захисту; психологічна адаптація дітей-інвалідів у суспільстві та формування у населення позитивного ставлення до інвалідів; забезпечення освіти і фахової підготовки дітей-інвалідів з метою їхньої підготовки до трудової діяльності, самообслуговування, самозабезпечення і сімейного життя; розроблення і вдосконалення системи функціонування освітніх закладів різних форм власності з метою інтеграції інвалідів у навчальний процес.

Питання впровадження інклюзивної освіти в професійно-технічну освіту ретельно вивчається в Україні ,дослідження спираються , в першу чергу ,на міжнародний досвід та українські експериментальні проекти.

Перехід до освіти більш інклюзивного характеру не відбувається раптово. Зміни в профтехосвіті , навіть поступові, мають ґрунтуватися на чітких взаємопов’язаних принципах, що визначають розвиток усієї системи. Для подолання перешкод, що постають на шляху інклюзивної освіти в профтехосвіті, особи, відповідальні за ухвалення рішень, мають:



  • мобілізувати громадську думку;

  • забезпечити консенсус;

  • здійснити аналіз ситуації;

  • реформувати законодавство;

  • надати підтримку проектам на місцях.

Для забезпечення розвитку інклюзивної освіти часто необхідно змінити систему управління освітою.

Процес змін сам по собі потребує наявності фінансових, людських та інтелектуальних ресурсів. В якості першого кроку було б бажано визначити обсяг ресурсів, необхідних для змін у галузі законодавства чи стимулювання експериментальних підходів.

Надзвичайно важливо також налагодити партнерські зв’язки з різними учасниками, міжнародними організаціями, неурядовими організаціями. Важливим чинником створення належних умов для розвитку інклюзивної освіти є вироблення відповідних механізмів.

Найбільш поширена стратегія, спрямована на сприяння розвитку інклюзивної освіти, полягає в тому, щоб почати реалізацію відповідного “проекту” за участі однієї чи кількох навчальних закладів, яким надається підтримка у розвитку більш інклюзивної практики.

Всі проекти реалізуються по-різному, однак існує кілька загальних критеріїв їх успішного виконання:


  • чіткий розподіл ролей та відповідальності;

  • ефективна підтримка, що надається навчальному закладу;

  • чітко визначені механізми розвитку відповідної практики;

  • ефективний процес поширення отриманих результатів.

Проекти покликані допомогти навчальному закладу змінити існуючі в них культуру та практику навчання. Приклади таких проектів можно розглянути. Цей досвід корисний для тих, хто безпосередньо розпочав роботу по дослідженю інклюзії в ПТУ.

Всеукраїнський науково–педагогіний експеримент

У 2001 р. Всеукраїнський фонд „Крок за кроком” спільно з Міністерством освіти і науки України та Інститутом спеціальної педагогіки АПН України започаткував науково-педагогічний експеримент „Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх закладах”.



Рівень експерименту – всеукраїнський

Орган управління освітою, що видав наказ - Міністерство освіти і науки України наказ № 586 від 10 серпня 2001 року.

Установа, що здійснює наукове керівництво експериментом Інститут спеціальної педагогіки АПН України

Науковий керівник експерименту

Засенко В’ячеслав Васильович – заступник директора Інституту спеціальної педагогіки АПН України, доктор педагогічних наук.



Термін проведення експерименту

Визначений термін експерименту 2001-2007 роки.



Учасники експерименту

23 загальноосвітні навчальні заклади з 8 областей України



Основна мета експерименту:

Розробка і реалізація механізму інтеграції дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітні навчальні заклади, ранньої інтеграції цих дітей в соціальне середовище з урахуванням їх типологічних та індивідуальних особливостей.



Стратегічна мета:

Формування нової філософії державної політики щодо дітей з особливостями психофізичного розвитку,  реалізація та поширення моделі інтегрованого навчання цих дітей у загальноосвітніх навчальних закладах,  забезпечення нормативно-правової та навчально-методичної бази у відповідності до Конвенції ООН про права дитини.



Об’єкт дослідження:

Навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах загальноосвітніх навчальних закладів при забезпеченні відповідної психолого-педагогічної підтримки з боку дорослих (фахівців, батьків).

Предмет дослідження:

Ступінь та умови компенсаторно-корекційного впливу на дитячу особистість, результативність цього впливу; динаміка соціально-психологічної інтеграції; наявність позитивних зрушень у розвитку ціннісних орієнтацій здорових дітей; динаміка становлення особистості (діти з особливими потребами та їхні здорові однолітки), здатність долати труднощі та досягати успіху.



Гіпотеза дослідження:

Інтегровані колективи, як педагогічно, психологічно та соціально підтримані інституції, можуть забезпечити дитині з особливостями психофізичного розвитку досягнення індивідуально високих показників особистісного розвитку, усвідомлення самоцінності цього розвитку для життєдіяльності індивіда, функціональної значимості у процесі інтеграції в соціальне середовище, спроможності посісти в ньому належне місце, адекватне внутрішнім, особистісним набуткам.

З іншого боку, такі колективи забезпечать можливості для здорових дітей бережливо ставитися до потенціалу, дарованого їм природою, запобігати здійсненню деструктивних кроків (наркоманія, алкоголь тощо) через нерозуміння вартісності свого самотворення, життєтворення; розкривати нетрадиційні шляхи особистісних досягнень в опануванні знань, умінь і навичок.

Завдання дослідження:


  1. вивчити соціально-психологічне підґрунтя організації інтегрованих класів – інклюзивного навчання;

  2. вивчити та встановити стартові індивідуальні показники розвитку дітей з особливостями психофізичного розвитку та їхніх здорових однолітків;

  3. дослідити вплив інтегрованого/інклюзивного навчання на дітей з особливостями психофізичного розвитку та їхніх однолітків;

  4. дослідити ефективні шляхи залучення дорослих до роботи в інтегрованих/інклюзивних класах;

  5. розробити методичні рекомендації для педагогічних працівників інклюзивних закладів освіти з питань змісту та технологій навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку та для батьків;

  6. розробити та реалізувати механізм забезпечення командного підходу для забезпечення навчально-виховного процесу;

  7. систематично висвітлювати результати експериментальної діяльності для ознайомлення з ними широкого кола громадськості, отримання зворотного зв`язку, внесення коректив у науково-дослідну роботу.

Програмно-методичне забезпечення:

Навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в інтегрованих/інклюзивних класах/групах здійснюється на основі типових навчальних планів і програм для загальноосвітніх навчальних закладів та індивідуальних програм, розроблених навчальними закладами.

Забезпечення індивідуальних психофізичних особливостей дитини, її функціональних і потенційних можливостей і потреб реалізується за допомогою компенсаторно-корекційних заходів, які частково реалізуються у процесі шкільного/дошкільного навчання, частково в сім’ї та центрі спеціальної психолого-педагогічної допомоги/реабілітаційних центрах.

Учні:

Базуючись на результатах міжнародних досліджень, досвіді інтегрованого/інклюзивного навчання у нашій державі, можна стверджувати, що таке навчання корисне не лише для дітей з особливими потребами, а й для їхніх однолітків, батьків.

Інтегроване/інклюзивне навчання сприяє розвиткові емпатії, толерантності, об`єктивній оцінці власних можливостей, формуванню реалістичного світогляду.

Батьки:

Залучення дітей з особливостями психофізичного розвитку до загальноосвітніх навчально-виховних закладів передбачає позитивний вплив на широке коло близьких для них людей: батьків, інших членів родини. Входження дитини в коло своїх однолітків може сприяти поступовій зміні і психічного стану їхніх батьків – послаблюватиме напруженість, покращуватиме емоційний стан, підвищуватиме ефективність навчально-виховної, абілітаційно-корекційної роботи.

Активна, вмотивована, ціннісно - зорієнтована і педагогічно керована участь батьків у навчально-виховному процесі буде обумовлювати зменшення їхніх тривог і страхів, мобілізовуватиме сили на щоденне і перспективне досягнення успіху, по-новому структуруватиме світосприйняття цілої родини, близьких до неї людей.

Педагоги:

Робота з групами (класами) залучення дає новий не поцінований досі поштовх до самовдосконалення педагога, є тим фактором, який допоможе вчителеві позбутися успадкованого від тоталітарної системи авторитаризму, стане покликом й умовою формування щирих, демократичних стосунків, убереже від грубощів у будь-яких проявах, не дозволивши проявитися деструктивним внутрішнім силам.

Педагог, працюючи в інтегрованих/інклюзивних класах/групах, зможе поглиблювати свої знання про закономірності розвитку дітей, оцінювати методичний підхід, виробляти власні позиції щодо ефективності тих навчальних технологій, якими він володіє, осягати розуміння сильного, спільного та специфічного у функціональних і потенційних можливостях учнів.

Робота у групах, класах залучення формує у педагога нове розуміння проблем дітей, які відстають, розкриває перед ним стратегію і тактику психолого-педагогічної (а часто – медичної) підтримки цих дітей.

Крім того, вчитель з нових позицій оцінює можливості, працездатність дітей без відхилень, перед ним постають нові шляхи виховання особистості, нівелювання проблемних сторін дитини.

Експеримент реалізувався у партнерстві:

Міністерство освіти і науки України

Інститут спеціальної педагогіки АПН України



Положення «Про інтегроване/інклюзивне навчання».

Проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні»

Проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні» ставить собі за мету змінити ставлення уряду, закладів освіти та неурядових організацій до людей з особливими освітніми потребами, шляхом представлення різних основоположних компонентів системи інклюзивної освіти, а саме: формування політики у сфері освіти та соціальних послуг, яка спрямовуватиметься на розбудову інклюзивної моделі освіти в Україні. Проект розвиватиме потенціал громадських організацій з метою розбудови спроможностей щодо реалізації змін, участі у процесах формування політики, представленні та захисті інтересів дітей з обмеженими можливостями та їхніх сімей, та формуванні стабільної життєздатності цих організацій.



Мета проекту:

зміцнити спроможність пілотних закладів освіти та громадських організацій у розвитку інклюзивної освіти (на державному, регіональному і муніципальному рівнях) із залученням Міністерства соціального захисту та праці та соціального захисту, Міністерства освіти і науки України, у двох пілотних областях (Львівській і у місті Сімферополі (Крим);

розробити необхідну законодавчу базу та механізми впровадження моделі інклюзивної освіти для підтримки дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах та громаді;

забезпечити постійну підготовку педагогів до роботи в умовах інклюзивного класу/групи в загальноосвітньому просторі;

формувати позитивне ставлення до людей з обмеженими можливостями в суспільстві.

Проект фінансується

Канадською Агенцією з міжнародного розвитку The Canadian International Development Agency (CIDA)



Термін реалізації

2008–2013 рр. у межах двох пілотних областей в Україні: у Львівській області і в Криму (Сімферополь). Київська область представлятиме загальнодержавні інтереси, і представники цієї області будуть залучені до консультування щодо розвитку проекту, а також етапів реалізації і оцінки діяльності проекту у всіх трьох складових сферах — у сфері політики, навчальних закладах і громадянського суспільства.

Партнери проекту:

Канада

Канадський центр вивчення неповносправності (КЦВН) здійснюватиме керівництво проектом, що передбачає загальний менеджмент, звітування за процес реалізації проекту, а також консультування з питань громадянського суспільства, проблем неповносправності, інклюзії, партнерства, прав людини і культури. Крім того Центр безпосередньо відповідатиме за реалізацію усіх цілей і заходів, пов'язаних із компонентом громадянського суспільства, а також у партнерстві з коледжем Грант МакЕвана (Едмонтон) відповідатиме за реалізацію цілей і діяльності, пов’язаної з компонентом розробки політики.

Коледж Грант МакЮена (м. Едмонтон, провінція Альберта) буде керувати розробкою навчальних програм та професійною підготовкою фахівців у проекті. Існуюча мережа включає багатьох спеціалістів з інклюзивної освіти, наприклад, працівників програм досліджень обмежених можливостей та підготовки асистента з спеціальної освіти Коледжу МакЕвана. КУРТ також включає фахівців з Університету Альберти (факультет освітньої психології, західно-канадський центр досліджень проблем глухоти) та докторів-дослідників з Інституту Спеціальної Педагогіки Академії педагогічних наук України. В Едмонтоні партнерами є також Міністерство Освіти Альберти та численні недержавні організації ( напр. Канадсько-Український Альянс глухих та слабочуючих), та громадські організації, зацікавлені у підтримці цього проекту.



Статистика в Українні

Понад 650 мільйонів людей, що становить приблизно 10-15 % населення світу живуть з інвалідністю. За даними Програми розвитку ООН (ПРООН) 80% інвалідів живуть у країнах, що розвиваються. Згідно з оцінками Світового Банку 20 % найбільш бідних жителів Землі складають - інваліди.

Згідно офіційної статистики кількість людей з обмеженими можливостями в Україні 2.67 мільйонів, що становить близько 5.2% від кількості всього населення.(Матеріали інтернетегазети Донбасу повідомила прес-центр програми "День інваліда".)

На обліку в службах соціального захисту перебуває 7 категорій інвалідів.

Перше місце займають інваліди загального захворювання - 1 млн. 757 тис. чоловік, а на другому місці - інваліди війни - 259,8 тис.

Інвалідів дитинства в Україні 165,1 тис., інвалідів від трудового каліцтва - 109,1 тис., інвалідів чорнобильців - 81,7 тис., інвалідів із числа військовослужбовців - 14,2 тис.


Серед факторів первинної інвалідності дорослого населення перше місце займають хвороби системи кровообігу, друге - новотвору, третє - травми й отруєння, четверте - хвороби кістково-м'язової системи й сполучної тканини, п'яте – розлад психіки й поведінки.

Кількість дітей інвалідів в Україні зараз становить більш ніж 160 тис. чоловік, з яких діти до 6 років становлять 22%, від 7 до 25 років - 75%. Дитяча інвалідність має стійку тенденцію до зростання - за останні 8 років рівень загальної инвалидизации дітей виріс на 25,4%. Головними причинами дитячої інвалідності залишаються органічні ушкодження нервової системи, хвороби сенсорних органів, психічні розлади.

В 2009 році на потребі інвалідів з державного бюджету було заплановано виділити близько 1,8 млрд. грн. Крім держави понад 900 громадські організації, зосередили свою діяльність на проблемах інвалідів.

А щодо поширення олігофренії (розумової відсталості), то в Україні складається ще досить непогана картина: приблизно 1% від усього населення, у той час як в інших країнах він сягає 2,5 — 3%.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал