Професійно-технічна освіта України



Сторінка12/18
Дата конвертації23.12.2016
Розмір2.24 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   18

2.3.3. Види супроводу навчання учнів з особливими потребами

Супровід навчання учнів з особливими потребами здійснюється за такими напрямами: технічний, педагогічний, психологічний, медико-реабілітаційний, спортивний, соціальний, професійна адаптація та реабілітація. Супровід розпочинається з моменту звернення людини з особливими потребами до навчального закладу й охоплює процеси підготовки до вступу та навчання у навчальному закладі, передбачає підтримку зв'язків з випускниками. Усі перелічені складові системи супроводу вступають в дію поступово і можуть діяти одночасно, доповнюючи одна одну.

Навчання в інклюзивних групах допомагає дітям з особливими потребами адаптуватися до типових життєвих ситуацій, позбутися почуття ізольованості, відчуження, сприяє зникненню соціальних бар'єрів та інтеграції в соціум, вчить учнівський колектив спілкуватися та працювати разом, формує почуття відповідальності за товаришів, які потребують не лише допомоги, а, насамперед, — прийняття та визнання.

Серед позитивних аспектів залучення дітей з особливими потребами до закладів освіти, варто відзначити:


  • діти почуваються потрібними, бажаними, стають самостійнішими;

  • змінюються поведінка, ставлення до навчання та оточуючих;

  • діти успішно адаптуються в колективі, у них з'являються нові друзі, зникає відчуття ізольованості;

  • відбуваються швидкі та помітні зміни в розвитку;

  • діти значно удосконалюють свої вміння й навички;

  • навчаються в ровесників соціального досвіду;

  • здорові діти накопичують позитивний досвід взаємодії;

  • усі діти сприймають один одного як рівних;

  • здорові діти стають добрішими, милосерднішими;

  • забезпечується співпраця, співпереживання, співдружність;

  • діти з особливими потребами починають почуватися комфортно;

• педагоги мають додаткові можливості розвинути й продемонструвати свою педагогічну майстерність та творчість.

Для успішного навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку інклюзивний заклад освіти має реалізувати програму психолого-педагогічного супроводу із залученням кваліфікованих логопедів, дефектологів, психологів, соціальних педагогів та інших фахівців.

Психологічний супровід розглядається як багатовимірний процес, зосереджений на позитивних сторонах і перевагах особистості; як процес, що сприяє встановленню віри у себе та свої можливості, підвищенню резистентності особистості до дестабілізуючих зовнішніх і внутрішніх факторів.

Психологічний супровід – це галузь і спосіб діяльності, які призначені для допомоги людині та суспільству у вирішенні широкого кола проблем, породжених життям людини у соціумі.

Головними умовами ефективності психологічного супроводу є: системність і цілеспрямованість психологічної підтримки, полісуб’єктність та особистісне орієнтування на формування ситуації розвитку особистості, спрямованість психологічної підтримки на персоналізацію учнів та осіб, які надають допомогу.

При впровадженні системи супроводу навчання учнів з особливими потребами слід враховувати психофізичні особливості та проблеми навчання людей різних нозологій, їх потреби у компенсації різноманітних вад, що заважають сприймати навчальний матеріал, соціально-психологічні фактори, що ускладнюють інтеграцію учнів у навчальному закладі, потреби у фізичній реабілітації та багато інших.



Визначають два шляхи реалізації психологічного супроводу учнів у навчальному закладі:

- виявлення закономірностей творчого потенціалу особистості у рамках комплексної програми з урахуванням її вікових особливостей;

- створення умов (загальні, навчальні, розвивальні та виховні принципи; освітні технології тощо) для розвитку цього потенціалу.

Що ж потрібно для конструювання таких умов і якими засобами їх треба створювати?

По-перше, діагностика. Вона дає можливість отримати необхідну інформацію про особистість учня, його розвиток, потенціальні можливості, потреби, життєві цінності. Накопичений досвід діагностичного підходу до організації навчально-виховного процесу допомагає розв’язанню актуальних педагогічних проблем.

По-друге, прогностичність, яка дає можливість перебудувати освітнє середовище, спроектувати зміст і напрямки індивідуальної навчальної траєкторії та розвитку учня, створити сприятливі умови для задоволення освітніх і розвивальних потреб учнів, їх самопізнання та самореалізації, що тісно пов’язані з навчальною діяльністю.

На основі усвідомлення особистістю себе як суспільної істоти та суб’єкта діяльності формуються її прагнення, тобто визначення рівня своїх досягнень у системі соціально прийнятних цінностей. Цей процес супроводжується різноманітними емоціями: задоволенням і незадоволенням собою, почуттям успіху й неуспіху тощо.

По-третє, розвивальна, профілактична та корекційна робота як конкретна допомога, що супроводжується психологічною підтримкою учнів у процесі взаємодії з освітнім середовищем.

По-четверте, це реабілітація, яка дає змогу надавати допомогу учням, викладачам і батькам із питань розвитку юнака, адаптації до нових умов навчання, розвитку та виховання. При впровадженні системи супроводу навчання учнів з особливими потребами слід враховувати психофізичні особливості та проблеми навчання людей різних нозологій, їх потреби у компенсації різноманітних вад, що заважають сприймати навчальний матеріал, соціально-психологічні фактори, що ускладнюють інтеграцію студентів у навчальному закладі, потреби у фізичній реабілітації та багато інших.

Супровід навчання і виховання студентів з особливими потребами базується на таких засадах:

- забезпечення архітектурної безбар'єрності освітнього середовища;

- забезпечення доступності в усіх форм навчання та освітніх послуг;

- запровадження спеціальних технологій та адаптивних технічних засобів навчання;

- індивідуалізація та адаптація навчальних програм з урахуванням потреб і можливостей студентів з інвалідністю;

- поєднання традиційних та інноваційних підходів до розвитку людини з собливими потребами;

- створення умов для медико-фізичної реабілітації студентів;

- створення сприятливих умов для соціалізації, самовизначення та самореалізації студентів;

- професійна адаптація студентів з особливими потребами.

Найпершою запорукою успішного навчання учнів з інвалідністю є спеціалізований технічний супровід навчання, метою якого є забезпечення таких учнів адаптивними технічними засобами та спеціальними технологіями навчання. Технічний супровід має компенсувати функціональні обмеження учнів і забезпечити принцип доступності до якісної освіти всім учням незалежно від виду нозології та ступеня важкості захворювання. На всіх етапах технічного супроводу передбачається індивідуальний (тьюторський) супровід учнів з особливими потребами з метою допомоги людині з інвалідністю у розв'язанні індивідуальних проблем оволодіння навчальними дисциплінами. Технічний та тьюторський супровід здійснюються відділом спеціальних технологій навчання, фахівцями технічної служби та учнями.



Педагогічний супровід навчання передбачає оптимізацію викладання навчального матеріалу учням з інвалідністю у максимально прийнятній для них формі, упровадження сучасних педагогічних технологій навчання, забезпечення навчально - методичними матеріалами. Цей блок повністю залежить від підготовленості викладачів до роботи в інтегрованій групі та від їхньої педагогічної майстерності.

Медико-реабілітаційний супровід - це комплекс заходів, спрямованих на підтримку, збереження та відновлення фізичного здоров'я студентів. Його складовими є невідкладна медична допомога, консультативно-профілактична та реабілітаційно-відновлювальна підтримка. Здійснюється супровід персоналом медичних кабінетів, фахівцями з фізичної реабілітації.

Соціальний супровід навчання включає заходи, спрямовані на забезпечення соціалізації учнів з особливими потребами, зокрема їх соціально-побутової, соціально-культурної та соціально-трудової адаптації. Основною функцією цього блоку є подолання соціальної ізоляції інвалідів, сприяння збереженню і підвищенню їх соціального статусу, залучення до всіх сфер суспільного життя. Соціальний супровід здійснюється управліннями виховної роботи, соціальної адаптації та реабілітації, волонтерами соціальної служби та залученими фахівцями.

Багатьом учням з функціональними обмеженнями у навчальному закладі не вистачає достатньої уваги та підтримки з боку викладачів. Багато учнів з інвалідністю не завжди вважають за потрібне повідомляти когось про свою ваду, якщо це не буде впливати на їхні успіхи у навчанні та виконання їхніх обов'язків. Але оскільки темп навчання в ПТНЗ швидший, більша кількість та вища складність завдань, додаткова допомога таким студентам потрібна.

Отже, це дає підстави стверджувати про запровадження цілісної системи психолого-педагогічного супроводу учнів на всіх етапах їхнього навчання у навчальному закладі. Тому, психолого-педагогічний супровід розвитку особистості учня можна розглядати як цілісну системно-організовану діяльність, у процесі якої створюються соціальні, психологічні та суто педагогічні умови для успішного навчання й особистісного розвитку кожного учня в освітньому середовищі.

2.3.4. Педагогічний супровід учнів з особливими можливостями

Усі ми зіштовхуємося з проблемами, але не завжди здатні вирішити їх самостійно. Дитині-інваліду знайти рішення буває ще важче - їй може не вистачити знань, умінь, волі, віри в себе. Їй потрібна допомога. Вона може прийти в найрізніших формах: підказки, інструкції, упевненої поради.



Супроводжувати - значить розвивати.

Розвиток людини відбувається за рахунок рішення її життєвих проблем. Де їх немає - немає й розвитку. Освітній процес для зростаючої людини стає тим простором, у якому проблеми виникають і розв'язуються. В ідеалі вона повинна стати каталізатором розвитку, задовольняючи в людині закладене природою прагнення розвиватись. У цьому випадку дитину достатньо навчити самостійно справлятися з усе більш широким колом усе більш складних і цікавих проблем. Фахівці розробили детальну класифікацію труднощів, з якими зіштовхуються діти при навчанні. Це проблеми у сферах:



  • навчання (пов'язані з нездатністю або невмінням читати, писати, рахувати, робити основні логічні операції);

  • вибору освітнього та професійного шляху (нездатність визначитись, яку спеціалізацію вибрати, до якої професії почати готуватись, повторити пропущений через хворобу рік навчання чи перейти у спеціалізовану школу тощо);

  • соціально-емоційних відносин (труднощі адаптації в колективі, міжособистісні конфлікти, агресія, неприйняття суспільних норм і правил, нездатність підкорятись дисципліні);

  • формування та збереження здорового способу життя (різні залежності, нездатність перебороти хворобу);

  • вільного часу (невміння його заповнити, нездатність реалізувати свої мрії та бажання, проблеми у формуванні необхідних для життя навичок).

У цих випадках надати допомогу здатна система психолого-педагогічного й медико-соціального супроводу (ППМС) розвитку дітей в освітньому процесі. Що приховується за терміном "супровід"? Це метод рішення проблем розвитку дитини за рахунок заохочення її самостійної активності. Метод, який, навіть не замислюючись над цим, щодня застосовують батьки та педагоги. Але нерідко буває так, що їхніх зусиль виявляється недостатньо. Тоді виникає необхідність втручання фахівців із супроводу - людей, здатних допомогти дитині вирішити складні проблеми або попередити їх виникнення.

Супровід складається з ряду етапів: діагностики проблеми, аналізу можливих шляхів рішення, вироблення плану рішення, первинної допомоги в рішенні проблеми, оцінки ефективності.

Отже, корекційна педагогіка разом зі спеціальною психологією як галуззю психологічної науки, що вивчає закономірності психічних явищ при ушкодженні психофізичного розвитку людини, вирішують гуманну, багато аспектну і складну проблему - забезпечення готовності людини з об'єктивно зменшеними функціональними можливостями внаслідок вад психофізичного розвитку до максимально (з урахуванням суб'єктивних можливостей) повноцінного виконання своїх різноманітних соціальних ролей і функцій, готовності до саморозвитку, самоствердження, до щасливого людського життя серед людей.

Корекційне виховання у різних варіантах пов'язане з термінами «компенсація», «абілітація», «реабілітація», «ресоціалізація» тощо, і чітке розмежування цих понять має, безумовно, не лише теоретичний, а й практичний сенс.

Абілітація - система заходів, спрямованих на опанування особою знань та навичок, необхідних для її незалежного проживання в соціальному середовищі: усвідомлення своїх можливостей та обмежень, соціальних ролей, розуміння прав та обов'язків, уміння здійснювати самообслуговування;



Професійна орієнтація - науково обгрунтована система форм, методів, засобів впливу на особистість для сприяння її професійному самовизначенню на основі врахування стану здоров'я, освітнього і професійно-кваліфікаційного рівнів, інтересів, здібностей, індивідуальних, психофізіологічних особливостей та потреб галузей економіки;

Зокрема, педагогічна реабілітація передбачає запровадження комплексу заходів (відповідних форм, методів, змісту навчання), що створюють передумови для оволодіння учнями з особливими освітніми потребами системою знань, умінь і навичок, застосування яких сприяє подальшому розвитку особистості: підвищенню освітнього кваліфікаційного рівня; здатності до самостійної трудової діяльності; організації побуту; адекватного планування самостійного життя.



Особливістю навчально-виховного процесу дітей з особливими освітніми потребами є його корекційна спрямованість. Ефективність навчально-виховної роботи досягається шляхом надання таким учням корекційної допомоги.

  • Відповідно до висновку ПМПК (психолого-медико-педагогічної консультації) та згодою батьків або осіб, які їх замінюють, для дітей з особливими освітніми потребами розробляється індивідуальна навчальна програма, яка, на основі вивчення динаміки розвитку учня, переглядається двічі на рік (за потребою частіше) з метою її коригування, враховуючи потенційні можливості учня.

  • Індивідуальна навчальна програма дитини з особливими освітніми потребами у групах з інклюзивним навчанням розробляється на основі типових навчальних програм навчального закладу з відповідною їх адаптацією.

  • Індивідуальна навчальна програма розробляється педагогічними працівниками, у тому числі з дефектологічною освітою, які беруть безпосередню участь у навчально-виховному процесі, за участю батьків дитини або осіб, які їх замінюють, та затверджується керівником навчального закладу.

  • Для проведення корекційно-розвиткових занять в індивідуальному навчальному плані учня передбачається від 2 до 4 годин на тиждень, відповідно до особливостей психофізичного розвитку учня з урахуванням рекомендацій відповідної ПМПК.

  • Корекційно-розвиткові заняття проводяться як у першу, так і в другу половину дня вчителями-дефектологами за кваліфікацією: логопед, тифлопедагог, сурдопедагог, олігофренопедагог, ортопедагог, а також практичними психологами.

  • Оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами здійснюється за критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти та обсягом матеріалу, визначеним індивідуальною навчальною програмою.

  • Система оцінювання навчальних досягнень учнів повинна бути стимулюючою.

  • Розклад уроків у групах з інклюзивним навчанням складається відповідно до робочого плану навчального закладу з урахуванням індивідуальних особливостей учнів та гігієнічних вимог.

  • Учні з особливими освітніми потребами, які досягли відмінних результатів, можуть нагороджуватися за успіхи у вивченні окремих предметів. Рішення про нагородження учнів приймається педагогічною радою навчального закладу.

  • Учителям доцільно урізноманітнити й розширити перелік критеріїв оцінювання досягнень дітей з особливими потребами. Зокрема, поряд із традиційними, орієнт ованими на об’єктивні кількісно-якісні показники виконання роботи, завдання, доцільно брати до уваги й суб’єктивні: старанність дитини, її готовність до роботи над удосконаленням завдання, мотивацію, добрі наміри тощо.

  • Важливо бачити у своїх вихованців навіть незначне просування вперед в оволодінні основами наук і постійно фіксувати це у вербальному та невербальному визнанні (оцінках).

  • Підтримка, справедлива оцінка найменших досягнень дитини з особливими потребами та шанобливе ставлення до всіх дітей слугуватиме не лише виробленню в кожної дитини ціннісного ставлення до себе, а й безперечно вплине на якість виконання завдання.

Викладач повинен володіти педагогічними технологіями та методами їх використання в роботі з інтегрованими групами учнів. Реалізація завдань педагогічного супроводу учнів з вадами розвитку вимагає використання спеціальних методів та освітніх технологій. Під освітніми технологіями мається на увазі науково обгрунтована організація навчання, яка орієнтує учня на здійснення певних дій, які призводять до досягнення мети адаптації.

Отже, супровід навчання та виховання дітей з особливими потребами грунтується на таких засадах:



  • доступність усіх форм навчання та освітніх послуг;

  • запровадження спеціальних технологій та адаптивних технічних засобів навчання;

  • індивідуалізація та адаптація навчальних програм з урахуванням потреб і можливостей дитини;

  • поєднання традиційних та інноваційних підходів до розвитку дитини з особливими потребами;

  • створення сприятливих умов для соціалізації, самовизначення та самореалізації учнів;

  • професійна орієнтація, підготовка до вибору майбутньої професії.

Результатом психолого-педагогічного супроводу підготовки повинна бути спрямованість особистісно значимого змісту вибору професії;

  • певного професійного направлення (намірів, планів оволодіння професією);

  • перспективи самовизначення;

  • готовність до зміни професійної спрямованості та профорієнтації на суміжні професії;

  • інші види діяльності відповідно до індивідуальних особливостей учнів.

3. Види психологічної корекції дитини – інваліда

Психологічна корекція – це виправлення вад психічного розвитку, тактовне втручання в психічне та особистісне становлення дитини – інваліда, цілеспрямований та обогрунтований вплив на окремі психологічні структури з метою виправлення відхилень та забезпечення повноцінного розвитку і функціонування особистості

Корекційна робота базується на таких принципах:

- ранньої корекції (передбачає раннє виявлення проблем дитини та організацію корекційної роботи у сенситивні строки);

- реалізації діяльного підходу (опір на провідну діяльність кожного вікового періоду, забезпечення умов для формування провідної діяльності та формування самої дитини як суб’єкта діяльності);

- комунікативної направленості (необхідність підвищеної уваги до розвитку мовлення як основного засобу комунікації та цілеспрямоване формування навичок спілкування з дорослими та підлітками);

- індивідуально-диференційованого підходу (враховуються індивідуально-психологічні особливості та потреби кожної дитини, а також особливості, типові для групи в цілому);

- створення сприятливого психоемоційного клімату (реконструкція батьківсько-дитячих взаємовідносин, оптимізація взаємовідносин у сім’ї, гармонізація міжособистісних; розвиток комунікативних форм поведінки, які сприяють самоактуалізації та самоствердженню; формування навичок адекватного спілкування з оточуючим світом).

Психодіагностичні дослідження, проведені у дітей з особливими потребами показали, що багато з них мають психологічні проблеми, які потребують заходів корекції. Серед них можна назвати спираючись на класифікацію ресурсів, психологічну роботу можна визначити як процес активізації внутрішніх ресурсів об¢єкта, пошук та залучення зовнішніх ресурсів суб¢єктом, який може відбуватися при підтримці сім¢ї з метою задоволення потреби чи вирішення проблеми особистості.

Дуже важливе значення при спілкування з дітьми з особливими потребами має мова. Соціальні педагоги, психологи повинні проводити відповідну роботу з оточенням (соціумом) дитини з особливими потребами відносно навішування на них ярликів (каліка, нещасний, неповноцінний).



У людей з особливими потребами виникають загальні особистісні проблеми, які мають таку основну специфіку:

  1. Комплекс неповноцінності, відчуття неспроможності виконувати важливі людські функції, підвищена потреба в захисті;

  2. Відчуття несхожості на інших, відчуженість від інших;

  3. Почуття самотності внаслідок обмеженості контактів із зовнішнім світом, підлеглість у контактах, низький рівень симпатії;

  4. Екзистенційні проблеми, відчуття втрати життєвого смислу.

Загальною рисою, яка об¢єднує ці проблеми, є те, що всі вони пов¢язані з недостатнім опануванням життєвих умінь і навичок, невмінням адаптуватися в навколишньому світі, неможливістю використовувати особистісні ресурси для роз¢язання життєвих завдань. Наведені вище особистісні проблеми можна вирішувати за допомогою різних психологічних методів – консультування, бесіди, гри, різних видів групової роботи, тренінгів.

Так, зокрема хотілося б зупинитися на тренінгових методах, які є дуже ефективним засобом роботи з групами, оскільки сприяють підвищенню активності і розкриттю учасників, отриманню зворотного зв¢язку від членів групи, створенню атмосфери довіри щирості і конфіденційності того, що відбувається в групі. А також дають змогу зрозуміти інших і свою власну особистість. Термін "тренінг" має ряд значень: "виховання", "навчання", "підготовка", "тренування". Так, Ю.Ємельянов визначає тренінг як групу методів розвитку здібності до навчання й оволодіння будь-яким складним видом діяльності.



Розроблюючи програми тренінгів для дітей з особливими потребами, доцільно врахувати такі характеристики:

  • час настання інвалідності;

  • характер реакції на інвалідність (емоційна, когнітивна, поведінкова);

  • важкість порушень (діапазон обмежень, спричинених захворюванням або дефектам);

  • рівень інтелектуального та емоційного розвитку;

  • дотримання логічної послідовності тренінгових занять.

Всі тренінги, які проводяться з людьми з особливими потребами, нехай це буде навчання інструментальним навичкам або корекція емоційних і поведінкових шаблонів, мають основну спільну особливість – це можливість сінтезації в суспільство, можливість не почувати себе одиноким, можливість взаємодіяти з іншими і відчути себе корисним.

Тематика тренінгу для людей з особливими потребами може суттєво відрізнятися в залежності від стану здоров¢я учасників групи.

Загалом тренінгова програма базується на 5 кроках для вирішення проблем, таких як: вміння розслабитися, глибоко вдихнути, використати позитивне самопідкріплення (сказати собі що – небуть приємне); індентифікувати проблему; подумати про рішення; обрати і використати рішення.

Ці кроки розглядаються по одному в кожну сесію занять і відпрацьовуються до тих пір, поки не настане черга наступного кроку. Кожен крок пояснюється в найпростішій для розуміння формі.

Іншим прикладом можуть слугувати тренінги, які побудовані у відповідності з використанням певного терапевтичного методу впливу у психології.

Як приклад можна навести терапію музикою і мистецтвом, яка розглядається в біхевіористичному напрямку як засіб набуття компенсаторних навичок. Останні стимулюють доступні для формування фізичні і психічні функції, розвиваючи через них і ті, що недоступні для безпосереднього впливу. Процес творчості дає змогу:



  • побудувати адекватну Я – функцію;

  • усвідомити особистісні переживання;

  • збудувати творчі сили, виявити оригінальність, сформувати здатність розкриватися духовно. Виробити гнучкіть психічних функцій;

  • набути соціальних навичок і вмінь;

  • адаптуватися до соціального та професійного життя.

Позитивна дія тренінгу, побудованого на основі образотворчого мистецтва, полягає в тому, що уражені відчуття (психологічні, сенсорні, слухові, кінестетичні) підсилюються розвиненими, які, завдяки своїй енергетичності, поширюють свій позитивний вплив. Завдання цього тренінгу зводяться до таких:

  • вивільнення негативних станів;

  • реконструювання та закріплення особистісного «Я» – через процес образотворчого саморегулювання, самопізнання і самопозбавлення від деструктивних станів;

  • підвищення самооцінки;

  • встановлення позитивних емоційних стосунків з оточуючими.

Велике місце в тренінгах образотворчого мистецтва відводиться спілкуванню учасників, і таким чином реконструюється соціально адаптивна поведінка особистості кожного учасника. Основне ж місце посідають такі компоненти як колір, кольорова гама, вибір матеріалу для малюнка (крейда, вугілля, пастель, монофарби, туш, масляні фарби, акварель і т.п.) і художній стиль, у якому виконана дана композиція. Заняття побудовані таким чином, щоб діагностувати існуючі стани учасників, запропонувати намалювати певні почуття, висловити в малюнках певне відношення до оточуючих, дослідити структуру своєї особистості, навчити новому досвіду, скоректувати певний тип поведінки і пристосувати її до навколишніх умов, розвинути здібності учасників тренінгу.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал