Професійно-технічна освіта України



Сторінка8/14
Дата конвертації23.12.2016
Розмір2.46 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   14

Психодрама.

Психодрама - це групова психотерапія й активний метод. Віденський лікар Морено описав психодраму в 1920 році. Він поклав початок новому психотерапевтичному методу: Психодрама - це спонтанна гра, психодрама - це зустріч, психодрама - це відображення життя в сценічному поданні і, у такий спосіб, - театр .

Психодрама - це терапевтичний метод, у якому психічні (психосоматичні) захворювання розуміються як прояв порушень у міжособистісних відносинах. Для лікування цих порушень використовується спонтанне сценічне їхнє зображення.

Спостереження В. В. Любота, С. В. Солопай та інших свідчать про сприятливий вплив театру на розвиток уяви й виховання почуттів молодих людей з розумовою відсталістю. Від репетиції до репетиції стає усе більше помітним те, як вони вдосконалюються в адекватному вираженні емоцій і почуттів, будучи не тільки в образі персонажа, а й поза театральною грою. Бажання зіграти роль якнайкраще спонукає акторів розвивати свої рухові можливості. При цьому, слід зазначити, що практично всі вони помітні у координації рухів. На заняттях сценічної мови спостерігається значний прогрес у розвитку мови - поліпшується звуковимова і дикція. Підготовка спектаклю супроводжується станом емоційної піднесеності, натхнення, які, як відомо, за даними фізіологів і психологів, забезпечують те тло, на якому значно продуктивніше відбувається хід основних психічних процесів - сприйняття, уваги, пам'яті й мислення. Створення атмосфери групової згуртованості є необхідною умовою роботи режисера, це, у свою чергу, сприяє налагодженню позитивних відносин між ними і, відповідно, розвитку соціальної компетентності молоді з особливими потребами.



Працетерапія (заняттєва терапія).

Поняття «працетерапія» вперше ввів німецький поет, драматург, теоретик мистецтва, історик, лікар за освітою Шиллер (1759-1805). Працетерапія - спрямоване залучення особи у трудову діяльність із лікувальною та реабілітаційною метою. Заняттєва терапія (працетерапія) допомагає налагодити щоденне життя людей з метою досягнення ними незалежності. Завдяки працетерапії вони можуть жити повніше, продуктивніше. Основи методики працетерапії з метою відновлення рухів викладені такими авторами, як Р. М. Голубкова, В. А. Бубнова, В. Каляєва. Найбільше повно методика розкрита в серії робіт А. Ф. Каптеліна. Ним запропоновано набори засобів і пристосувань, адаптованих для працетерапії, а також пристосування, що фіксують руку до інструментів при відсутності хватання або недостатній силі для їхнього втримання.

Трудова діяльність, націлена на результат, закріплює досягнуті рухи, відпрацьовує їх комплексно, використовуючи рух як фізіологічний стимулятор, сприяє збільшенню амплітуди рухів, виробленню автоматизму, зниженню м'язової ригідності, підвищенню сили м'язів і їхньої пластичності. У процесі виконання тих або інших робіт контакт із різнохарактерними матеріалами, відмінними один від одного за формою, обсягом, пружністю, стимулює відновлення чутливості. Різні трудові процеси включають м'язи в роботу з різним ступенем активності. Одним із основних принципів використання трудотерапії полягає у тому, що праця повинна бути результативною і інвалід повинен бачити результати своєї діяльності.

Сферами діяльності у заняттєвій терапії є:

а) розвиток гігієнічних і побутових навичок;

б) підтримка щоденної діяльності;

в) інтеграція в освітні заклади та формування доступного середовища;

г) допрофесійна і професійна підготовка;

д) налагодження дозвілля, рекреація та спорт.

Найпоширенішими в лікувальному використанні трудових процесів є картонні й палітурні роботи, шиття, в'язання, плетиво, художньо-прикладні роботи, машинопис, столярні й слюсарні роботи. У цих цілях застосовуються ткацтво, гончарна справа, кулінарна обробка овочів, готування деяких блюд (наприклад, салатів), сервіровка стола, прасування праскою, креслення, зборка дрібних деталей. Також можуть бути використані будь-які посильні роботи. Найбільш прийнятні для цього радіотехніка, фотосправа, виготовлення художніх виробів, іграшок і сувенірів, в'язання. Зміцненню м'язів плечового пояса сприяє робота рубанком, ножівкою, напилком, що вимагає великої м'язової напруги.

У процесі трудової терапії вирішуються специфічні завдання:

• компенсація недоліків опорно-рухового апарата - зміцнення моторики рук, розвиток координації й диференціації рухів;

• компенсація недорозвиненості емоційно-вольової сфери , формування самостійності, спостережливості, звички до трудових зусиль і цілеспрямованої діяльності;

• корекція недоліків розумової й мовної діяльності;

• формування впевненості в собі, розвиток особистісного потенціалу, підвищення самооцінки;

• формування певних (доступних дитині) трудових навичок;

• розширення уявлень про навколишній світ, про різні матеріали, способах їхньої обробки, підвищення пізнавальної активності дітей - інвалідів;

• виховання любові до праці як форми існування людини, формування естетичного виховання навколишнього світу й життя;

• підготовка до свідомого вибору професії у відповідності зі своїми можливостями й здібностями, адекватна оцінка своїх достоїнств і недоліків, рівня своїх домагань.

Для рішення цих завдань необхідні наступні умови:

по-перше, емоційний фон - спокійний довірливий тон; повна відсутність негативних оцінок; порівняння результатів роботи учня тільки з її особистими досягненнями, а не з досягненнями інших; дотримання для кожного індивідуального ритму роботи; необхідність знайти для кожної дитини – інваліда справу, яка доступна для виконання й цікава їй;

по-друге, формування впевненості в собі, почуття повноцінності - необхідно уникати згадувань про хворобу; не використовувати терміни «хвора, слабка, невміла» рука, тільки «права» чи «ліва» рука; неможна відкрито проявляти почуття жалості до учня; необхідно надавати деяку допомогу у виконанні завдання, головне - навчити учня доступних для нього прийомів роботи; постійно та систематично включати дитину - інваліда в процес самооцінки, що сприяє формуванню самовиховання.

Однією з ефективних форм групової роботи з людьми з обмеженими можливостями є психологічний тренінг.

І. В. Вачков визначає, що: «Тренінговий метод - це засіб організації руху (активності) учасників у просторі та часі тренінгу з метою досягнення змін в їх житті та в них самих». На думку, А. Г. Грецова, соціально-психологічний тренінг - це активне навчання за допомогою придбання життєвого досвіду, який моделюється в груповій взаємодії людей. Про дану форму психокорекційної роботи говорить Ж. М. Глозман: «Порушене спілкування лікується організацією повноцінного діалогічного міжособистісного спілкування, в якому актуалізуються та усвідомлюються всі потенційні можливості суб'єкта, що призводить його до відчуття своєї особистісної та комунікативної повноцінності...».

Розглядаючи комунікативну компетентність особистості О. Тюптя виділяє тренінги, що складаються з двох груп. Перша група - це тренінги оформлення зворотнього зв'язку, які охоплюють: тренінг на розвиток активного слухання та тренінг на розвиток знання невербальних засобів спілкування. Друга - рольові тренінги: тренінг спілкування в різних ситуаціях та тренінг розв'язування конфліктів. При цьому, розробляючи програму спирається на такі положення:

1. Психічні властивості особистості проявляються і формуються в її поведінці, діях, вчинках.

2. У роботі групи слід використовувати положення гуманістичної психології про те, що люди за своєю природою вільні й добрі.

3. Конструктивна робота над собою учасника тренінгу може здійснюватися в згуртованій, психологічно розвинутій групі, за позитивного забарвлення активного спілкування.

4. Використання ігрового методу під час тренінгу допомагає зняти суб'єктивні бар'єри.

5. Використання ігрових ситуацій викликають інтерес, який має підтримуватися тим, що учасники усвідомлюють важливість того, що відбувається саме з ними.

6. У процесі тренінгу стимулюється дедалі більше усвідомлення себе, осмислення своїх особливостей.

7. Побудова занять повинна спрямовуватися на те, щоб у всіх учасників тренінгу виникла потреба в тісному контакті з іншими людьми.

8. Програма тренінгу має передбачати рівність усіх, що означає відсутність особи, яка б навчала, у традиційному значенні цього слова.

9. Запропонована програма тренінгу передбачає гуманістичну орієнтацію ведучого сприймати учасників групи як вільних, відповідальних за свої вчинки і їх наслідки, постійно зростаючих особистостей.

А. Г. Грецов, вважає, що пояснення завдань тренінгу учням повинно бути коротким, ненав'язливим, зрозумілим та без використання складної термінології. Він виділяє дві універсальні групи методів, на яких базується будь-який психологічний тренінг, а саме - методи інтерактивної гри та групової дискусії.

По-перше, інтерактивна гра - це ігрова діяльність учасників тренінгу, структурована відповідно до мети і завдань роботи, що припускає можливість і необхідність міжособистісної взаємодії. Переваги цього методу:

1. Активна позиція учасників, що дозволяє задіяти природні потреби учнів, наприклад бажання поговорити із сусідами по парті й прагнення до фізичної активності.

2. Безпосередній досвід учасників, при якому отримані в іграх знання й уміння носять особистісний характер, легко актуалізуються в самих різних видах діяльності.

3. Результати більшості ігор не можна точно передбачити, тому їхнє виконання супроводжується незмінним інтересом та цікавістю.

4. Зростає мотивація, ступінь емоційного включення в події, що відбуваються в групі.

5. Метод відносно некритичний до числа учасників.

По друге, групова дискусія - спільне обговорення будь-якого спірного питання, що дозволяє прояснити (можливо змінити) думки, позиції й установки учасників групи в процесі безпосереднього спілкування.

Перевагами групової дискусії є можливість учасників побачити проблему з різних сторін, що дозволяє уточнювати взаємні позиції; як засіб групової рефлексії через аналіз індивідуальних переживань, що посилює згуртованість групи та одночасно полегшує саморозкриття учасників; можливість учасникам проявити свою компетентність і тим самим задовольнити потребу в визнанні та повазі і таке інше. Стосовно ігрових методів І. В. Вачков зазначає, що вони корисні як засіб подолання скутості та напруги учасників; як умова безболісного зняття «психологічного захисту»; як інструмент діагности та самодіагностики, що дозволяє ненав'язливо, легко виявити наявність труднощів у спілкуванні та серйозних психологічних проблем. Але, окрім групової дискусії та ігор, до базових тренінгових методів вчений відносить також методи, що направлені на розвиток соціальної перцепції (учасники набувають вміння глибокої рефлексії, змістовної та оціночної інтерпретації об'єкта сприйняття), методи тілесної терапії (робота учасників над структурою тіла, чуттєвим усвідомленням та нервово-м'язовою релаксацією) та медитативні техніки (навчання учасників фізичної та чуттєвої релаксації, вмінню позбавитися від зайвої психічної напруги, стресових станів, розвитку навичок аутосугестії та закріпленню засобів саморегуляції).

Особливості групової роботи в межах психологічного тренінгу полягають по-перше, у вимогах, що пред'являються до психолога; по-друге, у засобах його впливу (вербальних та невербальних); по-третє, у можливих бар'єрах для сприйняття повідомлення; по-четверте, у знаннях про комунікативний стиль учасників тренінгу; по-п'яте, у кількості учасників тренінгу.

Для того щоб успішно організувати та провести психологічний тренінг з учнями з фізичними вадами, психолог повинен володіти:

1. Знанням закономірностей розвитку психіки підлітків (юнаків), знайомством з їх потребами, цінностями.

2. Спеціальними знаннями й уміннями, необхідними для проведення такої роботи, а саме специфіки роботи з даною віковою категорією з певними психофізичними порушеннями.

3. Психологічним рисами, що сприяють даній роботі психолога зокрема є:

- високий рівень соціального інтересу, тобто бажання й здатність допомагати іншим людям;

- відкритість новому досвіду;

- чутливість до переживань інших людей;

- рольова гнучкість, здатність приймати різні ролі з урахуванням поточної ситуації;

- високий рівень саморегуляції;

- уміння активно слухати;

- урівноваженість, терпимість до фрустрацій та ситуацій невизначеності.

Також важливий показник компетентності психолога в спілкуванні - його відношення до власних цінностей, на скільки він їх рефлексує. Саме рефлексивно-емпатійний розвиток особистості забезпечує позицію децентрації у відношенні з партнером, уміння аналізувати ситуацію спілкування не тільки з власних поглядів та переконань. Саме рефлексія психолога по відношенню до самого себе і партнера по спілкуванню великою мірою обумовлює суб'єктність сторін, що є передумовою побудови спілкування як діалогу. Основою комунікативної компетентності є соціальний інтелект, тобто стійка, заснована на специфіці розумових процесів, здатність розуміти самого себе, інших людей, їх взаємини і прогнозувати міжособистісні події.

Особливості професійного спілкування психолога з учнями з

обмеженими фізичними можливостями:

1. В процесі бесіди звертати увагу на відповідність змісту слів емоційному стану учня.

2. В основі ефективного професійного спілкування повинен лежати високий рівень емпатії психолога.

3. Не варто говорити, що розумієте дитину, якщо це не так. Частіше всього повною мірою зрозуміти може тільки той, хто сам опинявся в схожій ситуації.

4. Процес спілкування може ускладнюватися мовленнєвими та інтелектуальними дефектами дитини, тому треба проявити терплячість. Якщо є сумніви у розумінні сказаного, повторіть те, що ви зрозуміли.

5. Невербальні прояви учня можуть бути досить специфічні та не завжди адекватні певній ситуації. В багатьох випадках це пов'язано зі стійкими руховими розладами, порушеннями тонусу м'язів в кінцівках - гіперкінези, тремор і таке інше.

6. Мова психолога повинна бути правильна, чітка, виразна, з відповідною інтонацією. Не треба говорити надто голосно, учень може сприйняти це за авторитарне звернення до нього чи за «читання моралі». Також не варто розмовляти швидко, дитина може не встигнути прослідкувати хід вашої думки, не кожна з них наважиться перепитати.

Таким чином, методи корекції в системі психологічної допомоги інвалідам різноманітні та різнофункціональні, підбираються у відповідності із метою та завданнями психокорекційної роботи, з урахуванням показань та протипоказань до застосування того чи іншого методу, вікових та соціальних особливостей.


Проект дистанційного навчання в професійній освіті для інвалідів, осіб з особливими потребами

Урсуленко І.В. - викладач

Березівського професійного аграрного ліцею

Одеської області

В даній роботі розглянуті основні проблеми навчання інвалідів та людей з особливими потребами. Детально описується метод роботи – дистанційне навчання, та в комплексі з ним метод проектів та інтеграційно-модульна технологія для застосування у роботі з дітьми-інвалідами. У додатках наводяться орієнтовні переліки тем для самостійного вивчення предмету, приклади практичних робіт та види тестів для контролю знань.

Вступ

Професійне навчання для інвалідів — це підвищення їхнього соціального статусу та можливість підвищення рівня доходів, розвиток навичок та вміння працювати. Для суспільства професійне навчання інвалідів — це зниження напруженості на ринку праці, підвищення суспільної продуктивності, розв’язання соціальних проблем інвалідів. Основна мета професійного навчання інвалідів — інтеграція їх у суспільство.



Професійне навчання є одним із заходів професійної реабілітації. Національною програмою професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями передбачено збільшити кількість спеціальних груп з навчання конкурентоспроможних професій та спеціальностей для осіб з обмеженими фізичними можливостями у вищих і професійно-технічних навчальних закладах відповідно до попиту, регіональних ринків з урахуванням особливих потреб таких осіб.

В Березівському аграрному ліцеї навчається 5 дітей-інвалідів з порушеннями фізичного розвитку. Всі вони по можливості відвідують навчальний заклад, але ці учні дуже часто хворіють і випадають із графіка навчання. Саме тому педагогами аграрного ліцею і ставилася мета зробити процес навчання таких учнів безперервним. Одним із найбільш поширених методів навчання з дітьми-інвалідами є метод дистанційного навчання. Цей метод ми у нашому навчальному закладі почали практикувати тільки у 2010-2011 навчальному році, але цей метод показав, що учні дійсно знаходяться у тісному контакті з викладачем і можуть у будь який час проконсультуватися по даному питанню не виходячи з дому. До того ж цікавим є те, що учні можуть само освічуватися.

Як наслідок нового підходу до трактування процесу реабілітації людей з вадами здоров'я, з огляду на соціальну модель інвалідності, ми маємо тенденцію до такої моделі здобуття освіти людиною з інвалідністю, коли вона навчається не у спеціальному закритому закладі, а включена в навчальний процес у звичайному освітньому закладі.

Це відповідає ідеям інтегрованої, або, як прийнято називати в світовій науковій літературі, інклюзивної освіти. Для навчання дитини або дорослого з вадами здоров'я в інклюзивному навчальному закладі ми маємо створити відповідні умови та соціальний, психологічний і педагогічний супровід. Розробка науково-методичних засад для інтегрованого навчання інвалідів також має стати одним із основних завдань сучасної корекційної педагогіки.

В роботі описуються також елементи інтегративно-модульної технології навчання професії та описується реалізація проектної технології, яка може використовуватися до дистанційного навчання як в індивідуальній так і в груповій формі.

І. Особливості корекційної педагогіки

Підготовка спеціалістів для інтегрованого навчання інвалідів.

Корекційна педагогіка (спеціальна педагогіка, або дефектологія) позиціонується у науці як складова педагогіки, в колі проблематики якої - педагогічне дослідження і різноманітна педагогічна допомога особам, у тому числі дітям, котрі мають певні фізичні та ментальні вади або специфічні проблеми в сенсорній, інтелектуальній, моторній, емоційній сферах, сфері соціальної та соціально-психологічної взаємодії тощо.

Раніше ця галузь педагогіки не охоплювала людей з іншими вадами здоров'я; громадян, які набули інвалідність у дорослому віці; інвалідів із дитинства (після шкільного віку). Це означає, що вища та професійна освіта залишилася поза увагою дефектології. Водночас практиці бракує універсальних, системних, фундаментальних теоретичних розробок і обґрунтувань у галузі професійної освіти людей з особливими потребами.

У Березівському аграрному ліцеї навчається 4 інваліда. Це учні, які оволодівають професіями оператор комп’ютерного набору та конторський службовець. Двоє з них мають психічні та фізичні вади розвитку (ДЦП та внутрішня гідроцефалія). Два учні – хворіють серцевими захворюваннями.

Кожний урок, який проводить учитель індивідуально, повинен мати корекційний характер. Починати урок потрібно з психологічної підготовки учня до роботи. Під час проведення занять з учнями-інвалідами на уроках необхідно використовувати наочність, роздатковий матеріал, включаючи в урок ігрові моменти. Застосування гри та ігрових моментів створює на уроках бадьорий робочий настрій, сприяє подоланню труднощів, які виникають у них під час ypоку. Велике значення мають дидактичні ігри з пізнавальної точки зору. У процесі розв'язання різноманітних завдань в учнів розвиваються такі процеси мислення, як порівняння, аналіз, синтез.

Під час дидактичних ігор учні систематизують й закріплюють свої знання про різні ознаки предметів, встановлюють зв'язки між ними, просторові, часові та інші співвідношення. Учні засвоюють загальні поняття, збагачують словниковий запас. Дидактичні ігри допомагають розвинути увагу, зосередженість, волю дітей, чесність, правдивість. Для гри на уроці слід відводити небагато часу, не більше 4-5 хвилин, щоб, вона не втомлювала учнів. Використовуються ігри і як засіб психологічної підготовки учнів до уроку, і як засіб відпочинку після напруженої праці. Тобто гра сприяє доцільності організації навчальної діяльності учнів.

В експериментальній площині корекційна педагогіка має відпрацьовувати такі новітні технології навчання та форми організації освітнього процесу, які сприяють підвищенню його ефективності і є незамінними в навчанні студентів і учнів з обмеженими фізичними можливостями. У нашому навчальному закладі - Березівський аграрний ліцей у новому навчальному році буде впроваджено нові форми навчання для людей з особливими потребами – це інтегративно- модульна технологія навчання професії та методи проектної технології.

Цілком очевидно, що учні з інвалідністю через деякі особливості свого організму, здоров'я та життєдіяльності мають відповідно специфічні потреби при організації освітнього процесу та виборі методик навчання, є звичайно і проблеми - іноді пов’язані не тільки з фізичним здоров’ям, але й матеріальним становищем.

При системному підході до навчання, безумовно, необхідно звертати увагу на особливості соціально-психологічного розвитку особистості людини з інвалідністю. Під час реалізації даних методів щодо осіб з особливими потребами треба сміливо застосовувати новітні технології навчання, для деяких категорій інвалідів , можливо в спрощеній формі, але результат завжди буде, тому що всі новітні технології направлені на саморозвиток особистості, а це, я вважаю основним у роботі з учнями, завдання педагога навчити учнів здобувати знання самостійно, направляти учня в потрібне русло, допомагати розвиватися та соціально адаптуватися.

ІІ. Інноваційні методи роботи в професійні освіті з інвалідами , особами з особливими потребами

2.1.Принципи дистанційного навчання (ДН) у ДНЗ «Березівський професійний аграрний ліцей». Методи, засоби і форми ДН.

Зазвичай учні - інваліди, які займаються у групах нічим не відрізняються від інших дітей, або відрізняються фізичними вадами. Вони менш рухливі, з вадами розумового розвитку – трохи менш інтенсивно засвоюють матеріал, з ними потрібно займатися індивідуально. Але безперечним є факт, що кожен з таких людей є талановитою особистістю. Суть в тому, що сучасна професійно-технічна освіта, та й освіта взагалі не приділяє потрібної уваги до проблем цих дітей. Якихось особливих методів навчання учні –інваліди нашого навчального закладу не потребують, але кожен з них дуже талановитий, і кожен може оволодіти своєю професією, наше завдання, як педагогів виявити таланти людини, спрямувати його інтерес в напрямку обраної професії.

Найчастіше дистанційне навчання визначають як навчання, де знання доставляються учневі. Насправді поняття "дистанційне навчання" більш широке й базується на трьох складових: відкрите навчання, комп'ютерне навчання, активне спілкування з викладачем та учнями з використанням сучасних телекомунікацій.

Насамперед, ДО - це відкрита система навчання, що передбачає активне спілкування між викладачем та учнем за допомогою сучасних технологій та мультимедіа. Така форма навчання дає свободу вибору місця, часу та темпу навчання.

Одержати освіту дистанційно має можливість людина - інвалід, яка за станом здоров’я часто не може відвідувати уроки теоретичної підготовки та іноді виробничого навчання з професій конторський службовець, оператор комп’ютерного набору. Дистанційна форма навчання підходить майже всім, тому що дає можливість гармонійно поєднувати навчання та повсякденне життя.

Сучасна освіта вимагає безупинно розширювати своє сприйняття комплексності світу та формування інформаційного суспільства. Для того, щоб знання отримали конкретний зв'язок з діями, необхідно постійно "навчати себе", поповнюючи й розширюючи свою освіту. Саме цю мету й ставить перед собою дистанційна освіта, зокрема у Березівському аграрному ліцеї.

Дистанційне навчання у Березівському аграрному ліцеї використовується тільки з цього року, але учням-інвалідам дуже подобається така форма навчання, вона дозволяє їм не почуватися виключеними з навчального процесу, а також дає змогу отримувати цікаві знання з Інтернету і ділитися з ними з іншими учнями та вчителями. Завдяки безперервному контакту «учень - учитель» наші учні отримують задоволення від пророблені роботи, вони реалізовують практичні завдання , проекти, і цим самим відчувають свою необхідність суспільству. Моя мета – щоб діти-інваліди розуміли, що вони важливі члени суспільства і саме вони можуть оволодівати професіями, які їм в житті допомагатимуть зайняти достойне місце в суспільстві.

В основі ДН лежать два основні принципи:


  • • вільний доступ, тобто право кожного, без вступних іспитів, починати вчитися й одержати нові та доповнити існуючі знання;

  • • дистанційність навчання, тобто навчання при мінімальному контакті з викладачем, з акцентом на самостійну роботу.

Сам процес навчання є гуманістичним до особистості тому що, наприклад, навчання не обмежується твердими рамками часу, слухач розробляє свою траєкторію навчання.

Розглянемо тепер специфічні принципи ДН. Ці принципи не претендують на абсолютну закінченість, навпроти, вони припускають подальший розвиток методології ДН.



1. Принцип стартових знань.

Для того, щоб ефективно навчатися в ДН, необхідні деякі стартові знання (принаймні, знання інформаційно-комунікаційних технологій) і технічне забезпечення. Наприклад, при навчанні по мережевій моделі необхідно не тільки мати комп'ютер з виходом в Інтернет, але й мати мінімальні навички роботи в мережі Інтернет. Тому, щоб ефективно навчатися на курсах ДН, необхідна відповідна попередня підготовка.



2. Принцип інтерактивності.

Особливість цього принципу в ДН полягає в тому, що він відображає закономірність не тільки контактів учнів з викладачами, опосередкованих засобами Інтернет-технологій, але й контактів учнів між собою. Досвід показує, що в процесі ДН інтенсивність обміну інформацією між учнів є більшою, ніж між учнем і викладачем. Тому для реалізації в практиці ДН цього принципу, наприклад, при проведенні комп'ютерних телеконференцій, треба обов'язково повідомляти електронні адреси всім учасникам навчального процесу.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал