Професійно-технічна освіта України



Сторінка5/14
Дата конвертації23.12.2016
Розмір2.46 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Інструкція. Уважно прочитайте (прослухайте) судження опитувальника. Варіанти відповідей за всіма судженнями дані на спеціальному бланку. Якщо ви вважаєте, що судження правильне й відповідає вашому уявленню про себе й інших людей, то в бланку відповідей навпроти номера судження відзначте ступінь вашої згоди з ним, використовуючи запропоновану шкалу:

1 - звичайно,

2 - часто,

3 - іноді,

4 - випадково,

5 - рідко,

6 - ніколи.

Питання:

1. Прагну бути разом з усіма.

2. Дозволяю іншим вирішувати питання про те, що необхідно буде зробити.

3. Стаю членом різних груп.

4. Прагну мати близькі відносини з іншими членами групи.

5. Коли випадає нагода , я схильний стати членом цікавих організацій.

6. Допускаю, щоб інші впливали на мою діяльність.

7. Прагну влитися в неформальну суспільну діяльність.

8. Прагну мати близькі й сердечні відносини з іншими.

9. Прагну задіяти інших у своїх планах.

10. Дозволяю іншим судити про свою діяльність.

11. Намагаюся бути серед людей.

12. Прагну встановлювати з іншими близькі й сердечні відносини.

13. Маю схильність приєднуватися до інших щоразу, коли щось робиться спільно.

14. Легко підкоряюся іншим.

15. Намагаюся уникати самотності.

16. Прагну приймати участь у спільних заходах.

17. Намагаюся ставитися до інших приятельські.

18. Дозволяю іншим вирішувати питання про те, що необхідно зробити.

19. Моє особисте відношення до іншим холодне й байдужне.

20. Надаю можливість іншим керувати ходом подій.

21. Прагну мати близькі й сердечні відносини з іншими.

22. Допускаю, щоб інші впливали на мою діяльність.

23. Прагну мати близькі й сердечні відносини з іншими.

24. Дозволяю іншим судити про те, що роблю.

25.3 іншими поводжуся холодно й байдуже.

26. Легко підкоряюся іншим.

27. Прагну мати близькі й сердечні відносини з іншими.

28. Люблю, коли інші запрошують мене приймати участь у чому-небудь.

29. Мені подобається, коли люди ставляться до мене безпосередньо й сердечно.

30. Прагну впливати на діяльність інших.

31. Мені подобається, коли інші запрошують мене брати участь в своїй діяльності.

32. Мені подобається, коли інші ставляться до мене безпосередньо.

33. У компанії інших прагну керувати ходом подій.

34. Мені подобається, коли інші підключають мене до своєї діяльності.

35. Мені подобається, коли інші поводяться зі мною холодно й стримано.

36. Прагну, щоб інші чинили так, як я хочу.

37. Мені подобається, коли інші запрошують мене взяти участь у їхніх дебатах (дискусіях).

38. Я люблю, коли інші ставляться до мене по-приятельському.

39. Мені подобається, коли інші запрошують мене взяти участь у їхній діяльності.

40. Мені подобається, коли навколишні ставляться до мене стримано.

41. У суспільстві намагаюся відігравати головну роль.

42. Мені подобається, коли інші запрошують мене приймати участь у чому-небудь.

43. Мені подобається, коли інші ставляться до мене безпосередньо.

44. Прагну, щоб інші робили так, як я хочу.

45. Мені подобається, коли інші запрошують мене брати участь у їхній діяльності.

46. Мені подобається, коли інші ставляться до мене холодно й стримано.

47. Прагну сильно впливати на діяльність інших.

48. Мені подобається, коли інші підключають мене до своєї діяльності.

49. Мені подобається, коли люди ставляться до мене безпосередньо й сердечно.

50. У компанії інших прагну керувати ходом подій.

51. Мені подобається, коли інші запрошують мене приймати участь у їхній діяльності.

52. Мені подобається, коли до мене ставляться стримано.

53. Намагаюся, щоб інші робили те, що я хочу.

54. У суспільстві керую ходом подій.

Ключ

Ліворуч приводяться номери в шкалі, праворуч - номери відповідей. При збігу відповіді з ключем вона оцінюється в 1 бал, при розбіжності - в 0 балів.



Значення балів:

0-1 - екстремально низькі бали;

2-3 - низькі бали;

4-5 - граничні бали;

6-7 - високі бали;

8-9 - екстремально високі бали.



Іе

Cw

Ае

1. 1,2,3,4

2. 1,2,3,4,5

4. 1,2

3. 1,2,3,4,5

6. 1,2,3,4

8. 1,2

5. 1,2,3,4,5

10. 1,2,3

12. 1

7. 1,2,3

14. 1,2,3,4

17. 1

9. 1,2,3

18. 1,2,3

19. 1

11. 1,2

20. 1,2

21. 1

13. 1

22. 1,2,3

23. 1,2,3

15. 1

24. 1,2,3,4

25. 3,4,5,6

16. 1

26. 1,2

27. 3.4,5,6










Iw

Се

Аw

28. 1,2

30. 1,2,3,4

29. 1

31. 1,2

33. 1,2,3,4,5

32. 1,2

34. 1,2

36. 1,2,3,4,5

35. 1,2,3

37. 1

41. 1,2

38. 1

39. 1

44.1,2,3

40. 1

42. 1,2,3

47. 1,2,3

43. 5,6

45. 1,2,3

50. 1,2,3,4

46. 5,6

48. 1,2,3,4

53. 1,2,3,4

49. 4,5,6

51. 1,2,3

54.1,2,3,4,5

52. 5,6


Інтерпретація результатів

Іе - тенденція перебувати в суспільстві інших людей:

високий показник означає, що індивід почуває себе добре серед людей і буде намагатися їх знайти;

низький показник означає, що індивід не почуває себе добре серед людей і буде схильний їх уникати.

Іw - бажання, щоб інші виявляли цікавість до індивіда й приймали його у своє суспільство:

високий показник означає, що індивід має сильну потребу бути прийнятим іншими й належати до їхнього суспільства;

низький показник означає, що індивід має схильність спілкуватися з малою кількістю людей.

Се - тенденція контролювати відносини з іншими:

високий показник означає, що індивід намагається брати на себе відповідальність, поєднану із провідною роллю;

низький показник означає, що індивід уникає прийняття рішень і узяття на себе відповідальності;

Сw - тенденція підкорятися іншим у спілкуванні:

високий показник означає, що індивід відчуває залежність і коливання при прийнятті рішень;

низький показник означає, що індивід не видержує контроль за собою.

Ае - тенденція встановлювати близькі стосунки з іншими:

високий показник означає, що індивід має схильність встановлювати близькі стосунки з іншими;

низький показник означає, що індивід дуже обережний при встановленні близьких відносин.

Аw - бажання індивіда, щоб інші встановлювали з ним глибокі емоційні відносини:

високий показник означає, що індивід вимагає, щоб інші без розбору встановлювали з ним близькі емоційні відносини;

низький показник означає, що індивід дуже обережний при виборі осіб, з якими встановлює більш глибокі емоційні відносини.

Психолого-педагогічні аспекти реабілітації інвалідів

На сучасному етапі розвитку країни суспільство прагне задовольняти все ширше коло потреб дітей з психофізичними обмеженнями, в тому числі духовні, створювати для них повноцінні умови життя. Отже, на сьогодні медична модель інвалідності замінюється на нову модель - соціальну. У цій новій моделі проблема фізичних, сенсорних чи ментальних обмежень дитини розглядається в першу чергу як соціальна, веде до нової реабілітаційної філософії, що пов'язана з поворотом у суспільній свідомості від «культури корисності» до «культури гідності». Дитину з інвалідністю слід розглядати незалежно від її дієздатності й корисності для суспільства, як об'єкт соціальної політики, що зорієнтована на створення умов для максимально можливої реалізації всіх потенційних здібностей, інтеграції особи у суспільство. В той же час дитина з інвалідністю розглядається не тільки як об'єкт спеціальної освіти, реабілітаційних заходів, соціальної роботи, але й як активний об'єкт суспільного життя і творець своєї долі.

Поступово розширюються можливості отримання дітьми з вадами здоров'я освіти, набуття професії, здійснення особистісного саморозвитку та самоствердження. Проводяться різні національні та міжнародні виставки творчості інвалідів, створено цілу структуру закладів фізичної культури та спорту для реабілітації людей з вадами здоров'я «Інваспорт».

Напрямки психолого-педагогічної реабілітації дитини з обмеженими можливостями не повинні суперечити основним законодавчими актам, що регулюють систему соціального захисту осіб з психофізичними порушеннями, якими є: Декларація про права інвалідів від 9 грудня 1971 р.; Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р.; «Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів» прийняті Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1993 р.; Конституційні гарантії: Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, який включає достатнє харчування, одяг, житло. Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, меддопомогу і медичне страхування; Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (1991 р.); Закон України «Про освіту» (1996р.); Закон України «Про професійно-технічну освіту» (1998р.); Закон України «Про психіатричну допомогу»; Закон України «Про пенсійне забезпечення» ; Постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.92 р. № 31 «Про комплексну програму розв'язання проблеми інвалідності».



Основою політики відносно осіб з вадами здоров'я є їх реабілітація. Сутність реабілітації інвалідів розкривається в Законі України «Про реабілітацію інвалідів в Україні». У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

інвалід - особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав;

дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту;

інвалідність - міра втрати здоров'я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, що вважаються для особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних факторів;

обмеження життєдіяльності - повна або часткова втрата особою внаслідок захворювання, травми або вроджених вад здатності або можливості самообслуговування, самостійного пересування, спілкування, орієнтації, контролювання своєї поведінки;

психолого-педагогічна реабілітація - система психологічних та педагогічних заходів, спрямованих на формування способів оволодіння знаннями, уміннями і навичками, надання психологічної допомоги, зокрема щодо формування самоутвердження і належної самооцінки особою своїх можливостей, засвоєння правил суспільної поведінки шляхом здійснення системної навчально-виховної роботи;

психологічна реабілітація - система заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, якостей, властивостей особи, створення сприятливих умов для розвитку та утвердження особистості;

психологічна підтримка - система соціально-психологічних, психолого-педагогічних способів і методів допомоги особі з метою оптимізації її психоемоційного стану в процесі формування здібностей і самосвідомості, сприяння соціально-професійному самовизначенню, підвищенню конкурентоспроможності на ринку праці та спрямуванню зусиль особи на реалізацію власної професійної кар'єри;

психолого-педагогічний супровід - системна діяльність практичного психолога та корекційного педагога, спрямована на створення комплексної системи клініко-психологічних, психолого-педагогічних і психотерапевтичних умов, що сприяють засвоєнню знань, умінь і навичок, успішній адаптації, реабілітації, особистісному становленню особи, нормалізації сімейних стосунків, її інтеграції в соціум;

психологічна адаптація - система заходів, спрямованих на формування в особи здатності пристосовуватися до існуючих у суспільстві вимог та критеріїв за рахунок присвоєння їй норм і цінностей даного суспільства.

Реабілітаційні програми можна поділити за такими напрямами:

- психологічним, що передбачає психологічну підтримку дитини з обмеженими можливостями. Основними завданнями таких проектів психолого-реабілітаційного напрямку є відновлення та розвиток інтелектуальних функцій дитини, її емоційного стану, навичок психічної саморегуляції, комунікативної культури. Специфічними методами, що використовуються у проектах для інвалідів, є психологічні тренінги (аутотренінг, комунікативний тренінг, тренінг креативності), психотерапія, ігротерапія, бібліотерапія, арттерапія та інше;

- соціально-культурним, який передбачає активізацію та розвиток творчо-художнього потенціалу дітей і дорослих, засвоєння ними цінностей культури та мистецтва. Прикладом цього напряму можуть бути проекти «Дозвілля для всіх», «Культура та інваліди» тощо;

- професійним, що орієнтується на навчання інваліда трудовим навичкам, поглиблення його професійних знань та знаходження для нього посильної роботи. Освіту інваліда доцільно розглядати як таку сферу діяльності, що сприяє його успішному функціонуванню, зменшує соціальну напругу та забезпечує стабільність й захист дитини у кризових життєвих ситуаціях, розкриває для неї реальні перспективи. Основними завданнями освітньої діяльності інвалідів є: розвиток освітньої та загальнодоступної мотивації; поглиблення знань для зростання інформаційної культури та практичної діяльності; формування інтелектуальних та прикладних навичок, вмінь та способів діяльності; розвиток комунікабельності як засобу збагачення стосунків із світом. Прикладом таких проектів можуть бути проекти типу «Вибір професії»;

- соціально-реабілітаційним, що має на меті вирішення завдань соціалізації особистості з обмеженими можливостями. Занижена самооцінка, що формується в осіб з розумовими та фізичними вадами під впливом негативного ставлення оточуючих, недоступності багатьох можливостей, звичних для здорових дітей, соціальної незахищеності, призводить до негативного ставлення до себе як особистості, низької соціальної активності цієї категорії людей, недостатньої освіти, некваліфікованої праці, низького соціального становища.

Для успішної соціально-психологічної реабілітації та адаптації осіб з вадами здоров'я в суспільство сьогодні важливого значення набуває професійний напрямок реабілітації, необхідність засвоєння нового професійного досвіду тому, що сучасний ринок праці висуває суттєво більш високі вимоги до трудової активності та професійних навичок працівників. Чим раніше почнеться цілеспрямований особистісний і професійний розвиток дитини з обмеженими можливостями, тим більшою мірою можна прогнозувати психологічне благополуччя, задоволеність життям і особистісний ріст кожної особистості. На це вказують і В.М. Синьов, Г. М. Коберник: «Повноцінна підготовка вихованців спеціальних шкіл до самостійного життя неможлива без оволодіння ними певною трудовою професією. У зв'язку з цим спеціальні школи організовують свою роботу на основі принципу поєднання загальноосвітнього і професійно-трудового навчання».

На думку С. А. Місяк, основними проблемами, які гальмують процес інтеграції осіб з обмеженими фізичними можливостями в загальних навчальних закладах, є:

• недостатня кількість фахівців для роботи з дітьми-інвалідами;

• відсутність підготовки фахівців: реабілітологів, психологів, соціальних працівників для роботи з інвалідами в системі охорони здоров'я, соціального забезпечення, освіти;

• терміни навчання осіб з особливими потребами в ПТНЗ і вищих навчальних закладах за державним стандартом не дають змоги оволодіти необхідним рівнем знань;

• відсутність системи перепідготовки та підвищення кваліфікації викладачів для ПТНЗ щодо навчання студентів з особливими потребами;

• для медичних працівників, що працюють у ПТНЗ, не враховується медичний стаж;

• недостатнє матеріально-технічне забезпечення закладів, в яких навчаються особи з особливими потребами, перебуваючи в інтегрованому та спеціалізованому середовищі;

• обмежене фінансування медичного, соціального та психологічного супроводу навчального процесу інвалідів;

• відсутність нормативно-законодавчої бази освіти інвалідів у ПТНЗ;

• відсутня взаємодія міністерств освіти, охорони здоров'я, праці та соціальної політики, державного комітету у справах сім'ї та молоді в питаннях освіти й реабілітації інвалідів, причиною чого є різні джерела фінансування.



Поліпшенню ситуації у сфері зайнятості та професій інвалідів сприяла б, на думку В.С. Церклевич, реалізація подальших пропонованих завдань:

1) створення чіткого механізму працевлаштування інвалідів із зазначенням конкретних державних органів, відповідальних за його реалізацію; необхідне формування єдиної інформаційної бази даних про реальні потреби ринку праці та професій, пріоритети самих інвалідів;

2) надання безвідсоткових кредитів та фінансової допомоги як спеціалізованим підприємствам інвалідів для реалізації нестандартних проектів, так і окремим інвалідам для організації власної справи, індивідуальної трудової діяльності;

3) постійне забезпечення підприємств та організацій інвалідів гарантованими замовленнями на виготовлені товарів, виконання робіт; надання компенсацій підприємствам які працевлаштовують інвалідів понад встановлений норми, витрат на заробітну плату цих інвалідів, податки й страхові внески, що за них відповідно до чинного законодавства, сплачують роботодавці.

4) фінансування як системи професійної реабілітації (психологічної підтримки, профорієнтації, профнавчання) та працевлаштування інвалідів, так і наукових досліджень, методичних розробок із зазначених проблем.

Таким чином, обмеження функцій організму дитини обмежує міру свободи при професійному виборі і вимушує її звузити коло можливих робіт. Але, завдяки реабілітаційному устаткуванню, діти можуть частково нівелювати свої обмеження і виконувати багато видів робіт. Важливо пам'ятати, що ступінь інвалідності не може визначатися тільки медичним діагнозом, адже, наприклад, медичний діагноз може бути важким, але воля і здібності дитини можуть компенсувати інвалідність.

Ефективність реабілітації дітей з обмеженими можливостями багато в чому визначається соціально-психологічними факторами.

По-перше, тип соціально-психологічної адаптації особистості до існуючої ситуації.

0.І. Холостова та Н.Ф. Дементьєва виділяють чотири основні типи соціально-психологічної адаптації інвалідів до існуючої ситуації:

- активно-позитивна позиція - характерне прагнення пошуку самостійного виходу з ситуації, що супроводжується сприятливими соціально-психологічними особливостями особистості (достатньо висока самооцінка, задоволеність життям і т.п.);

- пасивно-негативна позиція - незадоволеність своїм положенням (разом з відсутністю бажання самостійно поліпшити його) супроводжується заниженою самооцінкою, психологічним дискомфортом, настороженим відношенням до оточуючих, тривожністю, очікуванням катастрофічних наслідків навіть від побутових негараздів;

- пасивно-позитивна позиція, яка при об'єктивно незадоволеному соціально-економічному положенні і низькій самооцінці приводить в цілому до відносної задоволеності існуючою ситуацією і, як наслідок, відсутності бажання активно міняти її в кращу сторону. Ця позиція характерна для людей старших вікових груп;

- активно-негативна позиція, яка при психологічному дискомфорті і незадоволеності життям не заперечує бажання самостійно змінити своє положення, проте практичних наслідків це не має через ряд суб'єктивних і об'єктивних обставин. Така позиція характерна для інвалідів середнього



віку.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал