Професійно-технічна освіта України



Сторінка14/14
Дата конвертації23.12.2016
Розмір2.46 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Висновок


Опрацювавши літературу по даній темі, ми бачимо, що проблема інвалідності не нова. Вона пройшла складний шлях – починаючи від фізичного знищення, невизнання, ізоляції „неповноцінних громадян” до необхідності інтеграції осіб з різними фізичними дефектами, патофізіологічними синдромами, психосоціальними порушеннями в суспільство, створення для них безбар’єрного середовища. Тобто, інвалідність стає проблемою не тільки однієї людини, але й всього суспільства в цілому. Повноцінне життя людини можливе лише за умови, коли вона не відчуває ніяких обмежень у виконанні життєвих функцій. Але якщо ці обмеження з певних причин виникають, спільними зусиллями цієї людини та її оточення вони мають бути усунуті. Тому, соціальну роботу з людьми, які мають обмеження, здійснюють з позицій забезпечення «рівних можливостей», нормалізації та інтеграції. Методологічно ці тенденції мають витоки з теорії гуманістичної психології К. Роджерса та логотерапії В. Франкла і ґрунтуються на визнанні універсальності та цілісності кожної особливості. За цими теоріями особистість людини з функціональними обмеженнями розвивається у відповідності з загальними закономірностями розвитку людини, а дефект стан чи хвороба визначають похідні симптоми, що виникають опосередковано упродовж аномального соціального розвитку. Особливе значення для розв’язання проблеми адаптації мають праці зарубіжних психологів, у яких особлива увага приділяється зв’язку особистісних порушень у дитинстві з психологічними проблемами особистості в дорослому віці (3.Фрейд, A. Адлер, Е. Еріксон, К. Хорні). До головних концепцій інвалідизації і соціалізації інвалідів відноситься структурно-функціональний аналіз (Т. Парсонс, Р. Мертон, К. Девіз): розглянуті проблеми інвалідності як специфічного соціального стану індивіда (модель ролі хворого Т. Парсонса). У рамках психологічних теорій концепція інвалідизації представлена формуванням Я-концепції. Найбільш відомою моделлю даної теорії була модель Уільяма Джемса. Різні причини ведуть до втрати значної частини населення здоров’я і працездатності, що жорстоко відображається на їх матеріальному становищі і світосприйнятті. Тому перед суспільством, постає проблема всестороньої допомоги тим, хто її потребує. Соціальна політика щодо вирішення проблем людей з особливими потребами в Україні знаходиться у стадії формування. Розвивається законодавство. Серед міжнародних документів, що стосуються визначення і дотримання прав і свобод людей з обмеженнями, визначальне місце посідає Загальна декларація прав людини та Декларація про права інвалідів. Гарантії соціального захисту людей з обмеженими можливостями в Україні визначені законами «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та інші. Розвивається і змінюється суспільна думка стосовно цієї категорії людей. Проблема інвалідності і надання допомоги людям з особливими потребами актуальна і вивчається на всіх рівнях. Розгляд міжнародних документів і Законів України показав, як трансформується розуміння інвалідності і відношення до інвалідів. Від суто медичного підходу поступово йде зміна до соціального підходу; від уявлення про те, що суспільство повинно підтримувати інвалідів; відбувся перехід до визнання пріоритетів особливих потреб інваліда перед потребами суспільства в цілому. Усвідомлюючи інвалідність як складне соціальне явище, можна передбачити, що проблеми інвалідів можуть бути вирішені настільки, наскільки суспільство готово змінити свої звички і очікування, щоб включати людей які мають певні вади, в соціальне життя. Особливостями соціальної роботи з людьми з особливими потребами є те, що вона має ґрунтуватися на засадах соціально-психологічної та педагогічної допомоги, соціальної адаптації та реабілітації. Мета реабілітації – це інтеграція людини у відрите суспільство, розширення можливостей інваліда, здатності бути адекватним до нових умов, управляти своїм Життям. Тому, соціальна робота з людьми, які мають обмеження, базується на таких принципах: – ранній початок здійснення реабілітаційних заходів – безперервність і поетапність – комплексний характер реабілітаційних програм; індивідуальний підхід. Основне завдання соціальної роботи з інвалідами – це сприяння реалізації творчого потенціалу особистості, враховуючи при цьому індивідуальні потреби і можливості, через соціальну адаптацію, ресоціалізацію і інтеграцію у суспільне життя. Говорячи про людей з вадами, необхідно пам’ятати, що реабілітаційна робота з такими людьми може бути достатньо ефективною тільки при умовах пропаганди медичних знань серед найближчих оточуючих, виховання у них чуйного, тактичного, бережного відношення до інвалідів, але без принижуючої гідність жалості. Суспільна трудова діяльність є основним фактором інтеграції інвалідів в суспільстві. Тому ми повинні готувати базу для більш пристосованого життя інвалідів, дати можливість їм реалізувати себе в цьому світі. Не останнє місце в цій справі будуть займати комп’ютерні технології, як значно покращать ситуацію людей з різними вадами . Час не чекає. Людські долі руйнуються з кожним днем і ми не маємо права стояти осторонь, спокійно за цим спостерігати. Ми повинні стати активними учасниками їх життєвих позицій. Особливістю людей з вадами є життя у світі без дзеркал. Цивілізований світ уже стоїть обличчям не до їх загальнолюдських потреб, а до можливостей їх реалізації. За результатами опитування, можна зробити висновок, що поступово в нашій країні змінюються психологічні стереотипи сприйняття інвалідів і їх проблем. Громадяни нашого суспільства починають перейматися проблемами людей з особливими потребами і намагатися вирішити їх. Це підтверджують відповіді на запитання: «Що потрібно зробити, щоб інваліди почували себе повноцінними громадянами?»: «Спеціальне планування життя для інвалідів, можливість працевлаштування; створення клубів за інтересами та ін. Обґрунтовуючи, що це дасть можливість їм почувати себе повноцінним. Але багато опитуваних не володіють інформацією, які організації займаються проблемами інвалідів, які види інвалідності є і які нагальні проблеми саме зараз турбують інвалідів. Разом з тим громадяни відмітили, що найважливіше для інвалідів у ставленні до них оточуючих – це відчуття повноцінності на рівні з іншими людьми. Отже, проблеми інвалідів можна розв’язувати лише спільними зусиллями держави та суспільства і самих людей з особливими потребами.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал