Професійно-технічна освіта України



Сторінка12/14
Дата конвертації23.12.2016
Розмір2.46 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Додаток №1 : Людина, що володіє свідомістю

- виділяє себе з навколишнього світу, відокремлює себе, своє «я» від зовнішніх речей, а властивості речей - від них самих ;

- здатна побачити себе, що знаходиться у визначеному місці простору й у визначеній крапці тимчасової осі, що зв'язує сьогодення, минуле і майбутнє;

- здатна побачити себе у визначеній системі відносин з іншими людьми;

- здатна встановлювати адекватні причинно-наслідкові відносини між явищами зовнішнього світу і між ними і своїми власними діями;

- віддає звіт у своїх відчуттях, думках, переживаннях, намірах і бажаннях;

- знає особливості своєї індивідуальності й особистості;

- здатна планувати свої дії, передбачати їхні результати й оцінювати їхнього наслідку, тобто здатна до здійснення навмисних довільних дій.

Усі ці ознаки протиставляються протилежним рисам неусвідомлюваних і несвідомих психічних процесів і імпульсивних, автоматичних чи рефлекторних дій.

Додаток №2

Що є спільним у розумово відсталої і нормальної дитини?

1. Єдність законів розвитку нормальної і розумово відсталої дитини.

2. Основа психологічного розвитку – діяльність.

3. Форма усвідомлення світу – мова. Мова та інші знакові системи грають вирішальну роль у соціальному розвитку дитини.

4. Розумово відстала дитина розвивається, як нормальна, але своєрідно, обхідним шляхом – компенсуючи свій дефект.

5. Дитячий колектив – фактор розвитку вищих психічних функцій.

6. Закон розвитку вищих психічних функцій ( пам’яті, мислення, сприйняття, мовлення) : кожна психічна функція у розвитку дитини з’являється двічі: у колективній діяльності та як індивідуальна функція.

7. Важливо не те, який у дитини є дефект, а в якій дитини є той чи інший дефект, тобто реакція особистості у відповідь на труднощі.

Додаток №3:

Три ступеня розумової відсталості:

- Дебільність (найлегший),

- Імбецильність (більш глибокий)

- Ідіотія (найбільш важкий).
Три типи дітей:

1) повільні, мляві;

2) імпульсивні, розгальмовані;

3) діти, які надмірно виснажуються при інтелектуальному навантаженні.



Рекомендації для педпрацівників профтехучилищ щодо навчальної та виховної роботи з підлітками з відставанням в інтелектуальному розвитку. Майстер виробничого навчання, класний керівник, вихователь гуртожитку повинен:

- підготувати учнів до того, що поруч ними буде вчитися учень з особливими потребами;

- створити в класі демократичну середу, налагодити між підлітками дружні відносини, щоб розумово відсталі діти відчували себе членами колективу;

- привчати здорових дітей допомагати (у разі необхідності) дбати про розумово відсталих товаришів;

- запобігати зневажливому ставленню до учнів з обмеженими можливостями;

- вивчати спеціальні здібності і створювати ситуації успіху для таких учнів.

Для успішної навчальної та виховної роботи з розумово відсталими підлітками членам педколективу училища необхідно:

- ознайомитися з анамнезом, мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку учня; (9)

- навчитися спостерігати за дітьми і оцінювати їх стан під час занять: втомлюваність, темп роботи, стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку;

- навчитися адаптувати методики, навчальні матеріали до специфічних потреб дітей;

- ознайомитися з сучасними педагогічними підходами та методиками, які застосовуються у спеціальних школах під час навчання розумово відсталих дітей. Необхідно мати навчальні програми 9-ого класу, щоб мати уявлення про рівень їх загальноосвітньої підготовки;

- на кожну дитину необхідно скласти індивідуальний навчальний план, з огляду на складність дефекту;

- вміти виділити тип дітей з проявами підвищеної виснаженості психіки;

- розумово відсталі діти мають слабку пам'ять, тому матеріал потрібно подавати невеликими «дозами» і звертати увагу на багаторазове повторення вивченого матеріалу. З цією метою урізноманітнити прийоми та види робіт на закріплення вивченого матеріалу, застосовувати дидактичні ігри і тільки після засвоєння давати новий матеріал.

- У розумово відсталих дітей порушено активну увагу. Необхідно застосовувати наочний матеріал для її активізації, чергувати види діяльності (більш складні завдання чергувати з легенями).

- У розумово відсталих дітей переважно конкретно-наочне мислення. На нього й треба спиратися при викладі навчального матеріалу. Для цього потрібно використовувати яскраву наочність, прилучати учнів до практичних занять.

- У розумово відсталих дітей знижений темп роботи і працездатність. Значить, для них необхідно зменшити розмір завдань та їх кількість. Для цього їм можна давати індивідуальні картки із завданнями відповідної складності і перфокарти, в які потрібно лише вставити відповідну орфограму або числову відповідь.

- Діти з легкою розумовою відсталістю зазвичай не мають достатніх навичок самостійної роботи. Потрібен постійний контроль за виконанням ними завдання (щоб вони не втрачали уваги і напрямки діяльності).

- Діти з обмеженими розумовими можливостями потребують неодноразового повторення вчителем інструкції з виконання того чи іншого завдання. Тому вчитель повинен переконатися, як і наскільки точно учень зрозумів, що від нього вимагають, і лише після цього дозволити виконати завдання. У разі необхідності слід дати учневі додаткові пояснення щодо виконання завдання.

- Вміти підтримувати в дитини впевненість у своїх силах, прагнення до пізнавальної діяльності.

- Вміти запобігати хворобливих змін у психічній діяльності, поведінці та загальному стані дитини й адекватно реагувати на них.

- Формувати у підлітків досвід спілкування в соціумі.

- Пам'ятати, що особистість людини формується в його діяльності.

- Знати і вивчати адаптаційні можливості дітей з відхиленнями у розвитку.

- Навчатися гуманного стилю взаємин з вихованцями.

- Керуватися дев'ятьма дидактичними принципами: виховна і розвивальна спрямованість навчання; науковість і доступність навчання; систематичність і послідовність навчання; зв'язок навчання з життям; принцип корекції в навчанні; принцип наочності, принцип свідомості і активності; індивідуальний та диференційований підхід; принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок.

- Познайомитися з розробленою психологом П. Я. Гальперіним теорією поетапного формування розумових дій (можливе проведення окремого навчального семінару);

- Використовувати прийоми, спрямовані на забезпечення доступності навчальних завдань.

- Враховувати, що дії, які спрямовані на виконання конкретного виробу, виконуються такими учнями охочіше і краще, ніж пізнавальні.

- Завжди мати на увазі, що праця являє собою досить значний коригуючий, відновлюючий засіб, що формує цілеспрямованість і самостійність.

- Враховувати, що з недоліків цих дітей найголовніший - брак волі. Їх треба весь час підштовхувати до виконання дій;

- Розуміти, суперечності, що часто зустрічаються в їх поведінці, пояснюється законом «або - або», який визначає ставлення відсталої дитини до навколишнього світу.

- Пам'ятати, що їх мислення позбавлене уяви, хоча ці діти часто мають гарну пам'ять на конкретні факти.

- Знати, що основна мета виховної роботи - формування позитивної спрямованості особистості, головним залишається питання про те, чого хоче, до чого прагне юнак чи дівчина.

- Вірити, що правильне виховання і навчання розумово відсталих учнів у сприятливих соціальних умовах дає можливість сформувати у них основні норми моралі.

ІV. Висновок:

Міністерство освіти і науки України взяло курс на впровадження інклюзивної освіти. Але вже сьогодні в профтехучилищах держави навчається 4,9 тис. підлітків з особливими потребами. В цих умовах для попередження професійного вигорання педагогічних працівників и дезадаптації вихованців необхідною є ефективна и мобільна взаємодія психолога з колективом училища, члени якого не володіють спеціальними знаннями в області дефектології. Психологічний супровід процесу навчання дітей с порушеннями інтелекту включає:



  • діагностику рівня розвитку дітей;

  • індивідуальні та групові заняття психолога з дітьми;

  • просвітницьку, консультативну допомогу педагогам;

  • консультативну допомогу батькам;

  • психологічну підтримку контингенту вчителів, які відчувають професійне вигорання.

В даній роботі головна увага була приділена тому, які питання необхідно вивчити робітникам профтехосвіти для їх підготовки до взаємодії з підлітками з особливими потребами.

ІУ. Список літератури:

1). Про підсумки розвитку професійно-технічної освіти у 2009/2010 навчальному році та завдання на 2010/2011 навчальний рік. http://www.mon.gov.ua/

2) Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009—2012 роки. http://naiu.org.ua/content/view/4194/
3) Выготский Л.С. Основы дефектологии.М.:Педагогика, 1983.

4). Рубинштейн С. Я. Психология умственно отсталого школьника: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2111 "Дефектология".- 3-е изд., перераб. и доп.-М.: Просвещение, 1986.-192 с.

5). Выготский Л. С. Проблема умственной отсталости. - В кн.: Избранные психологические исследования. М., 1956, с. 453-480. Особенности умственного развития учащихся вспомогательной школы /Под ред. Ж И. Шиф. \М, 1965, с. 217-299.

6). Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. – Т. 2. – М., 1989. С. 168 -256.

7). Познавательные процессы умственно отсталых детей (курсовая работа, 395,5 K, добавлена 01.12.2007) http://revolution.allbest.ru/psychology/d00018955.html

8) Обучение и воспитание детей с нарушением интеллекта в России и за рубежом http://www.globalteka.ru/referat/doc_details/1188------------.html

9)Роль правовых знаний в предупреждении правонарушений подростков с нарушением. интеллекта http://www.studzona com/referats/view/ 14850

10) Печерский Владимир Григорьевич. Психолого-педагогическая профилактика и коррекция токсикоманического поведения умственно отсталых подростков : Дис. канд. психол. наук : 19.00.10 : СПб., 1998 241 c. РГБ ОД, 61:98-19/144-7 http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/123318.html

11) Для вчителів, які працюють з дітьми з відставанням в інтелектуальному розвитку (легка розумова відсталість). http://osvita-ivankiv.gov.ua/pozaklasna-robota-pmpk/pmpk/159-dlya-vchiteliv-yaki-pracyuyut-z-ditmi-z.html
Методи активного навчання учнів з вадами слуху
Меліхова Л.С. – майстер виробничого навчання

Одеського центру професійно-технічної освти
В основу методичної розробки покладено вивчення теми № 4 ”Слюсарні роботи ” з предмету „Технологія санітарно-технічних систем і устаткування” розроблено згідно Державного стандарту з професії «Монтажник санітарно-технічних систем та устаткування» ІІ розряду. Наведено прийоми плоскосного розмічання.

В теоретичних відомостях представлено технологія розмічання. У додатках приведено матеріал для інформаційних пакетів: демонстрація прийомів виконання завдань, тести, роздатковий матеріал.

Методична розробка рекомендована для майстрів виробничого навчання професійно – технічних закладів при підготовці кваліфікованих робітників з професії «Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування» для дітей з вадами слуху (дітей -інвалідів).

Мета:


Перспективна мета - перевести освіту інвалідів по слуху в рамки активної концепції навчання, хоча ряд психофізичних особливостей даного контингенту цьому не сприяють: знижений загальнокультурний рівень; низька активність; прагнення до локальності і автономності. При цьому спостерігається як комплекс невпевненості в собі, так і елементи завищеної самооцінки, проте непереборних труднощів тут немає. Формування кваліфікованого робітника, що має певним рівнем знань, умінь і навичок, професійно компетентного і конкурентоспроможного

Сформулюємо основні методичні та організаційні принципи, що лежать в основі викладання загальнотехнічних дисциплін і спецдисциплін:

1. Кількість студентів у групі не більше 6-8 осіб.

2. Зведення до мінімуму втрати інформації при навчанні. Дану проблему можна вирішити як залученням висококваліфікованого сурдоперекладача, помічника-т’ютора, так і застосуванням сучасних засобів - за допомогою комп'ютерного сурдоперекладача.

3. Індивідуальний підхід. Оскільки розкид у знаннях, здібності і уміння в групах досить великий, майстер виробничого навчання та викладач повинен прагнути «навантажувати» кожного учня відповідно з його можливостями.

4. Розвиток самостійності мислення в процесі навчання.

Даний принцип має як власне значення, так і випливає з існуючих умов праці (заняття йдуть з групою, а не з окремими учнями) і наявності другого принципу.

5. Поступовість. Матеріал дається меньшим обсягом, ніж для тих учнів, які не мають вад слуху. Зазначені розділи повинні бути, з одного боку, під силу середнім учням, а з іншого - забезпечувати можливість прояву самостійності сильним.

6. Переважно візуальні (образні) форми подачі матеріалу (для глухих). Учні добре сприймають блоки-схеми алгоритмів, вивід на екран проміжних результатів роботи програми, таблиці, графіки, змістовні малюнки та ін Погано - чисто абстрактні пояснення, довгі математичні викладки і т. п.

7. Багатоваріантність завдань за складністю.Бажано, щоб до пропонованих завдань, наприклад до розробки деяких тем програми, була можливість їх вирішення з різним ступенем деталізації. У цьому випадку учні могли б адаптувати їх за своїми можливостями.

8. Повторюваність.Розглянуті раніше прийоми і завдання періодично використовуються для вирішення більш великих завдань.

9. Обов'язковість самостійної роботи по закріпленню пройденого матеріалу (давати новий матеріал на самостійне опрацювання учням недоцільно).

10. Розбивка на змішані підгрупи (в конкретному випадку з глухих та слабочуючих) учнів. Дотримання цієї умови благотворно позначається на засвоєнні матеріалу і процесі реабілітації в цілому.

11. Рання спеціалізація (підготовка до дипломного проекту, а краще - з орієнтацією на робоче місце) доцільна з початку навчання.

12. Наявність спеціальних методичних матеріалів, наприклад методичних посібників з прийомів перекладу завдань з змістовного рівня на абстрактний.

13. Введення рейтингової системи контролю знань.

14. Гнучкий розклад занять з урахуванням психофізичних особливостей студентів (швидка стомлюваність через 2-3 години активної роботи).

Це загальні принципи організації навчального процесу, які необхідно враховувати при навчанні глухих.

Підвищення якості та вдосконалення підготовки та проведення уроків, навчання робочої професії учнів з функціональними обмеженнями, їх соціальної адаптації та інтеграції в суспільство шляхом інклюзивного навчання,створення професійного навчального простору для учнівської молоді з числа інвалідів, осіб з особливими потребами з урахуванням,стану їх фізіологічних і розумових особливостей.

Вступ


Виходячи з потреб у певній професійній діяльності, вимог, що висуваються тією чи іншою професією до людини, і якостей, якими повинна володіти людина для успішного виконання професійної діяльності, проводиться профорієнтація.

Професійна підготовка є одним з істотних моментів пристосування людини до техніки. Це перш за все професійне навчання, спрямоване на отримання знань, умінь і навичок. Навчання спочатку здійснюється переважно в рамках тренування: причому початковий етап тренувань може бути пов'язаний лише з розвитком професійно-важливих якостей (уваги, швидкості дій і т. п.)

Вибір професії глухих учнів узгоджується з бажанням їх батьків і станом здоров'я самого учня.

1. Працюючи з учнями з обмеженими здібностями, починаючи з формування перших навичок спілкування, знайомства з предметами навколишнього оточення і здатності співвідносити їх з ігровими матеріалами, де учні за моделлю розпізнаючи натуральний предмет, співвідносять креслення з моделлю або предметом, але не називають їх. Такі вправи дисциплінують їх спостережливість, вчать спілкуванню. (Етап «ідентифікації»).

2. За допомогою читання цілих слів і маленьких фраз, учні розпізнають імена навколишніх осіб, розрізняють назви предметів, які знаходяться в класі, та засвоюють найближче оточення фрази. (Етап навчання «ідеовізуальне читання»)

3. Спираючись на мовний запас, можливо читання з губ, слів і фраз, які зчитуються з губ вчителя.

4. Далі навчання глухих дітей відбувається на матеріалі, який був засвоєний учнями на другому і третьому етапах.

Спілкування тільки за допомогою карток і листи не є досить зручним і не створювало у підлітків встановлення на рефлекторне відтворення зорово сприйманої мови.

Застосування письмової форми мови в процесі навчання глухих дітей.

Проблема професійного навчання глухих є однією з найбільш значних в сурдопедагогіці та психології. Своєрідність пізнавальної діяльності глухих, їх комунікативних можливостей і більш низький загальноосвітній рівень в порівнянні з чуючими привели до необхідності створення спеціальної системи професійної освіти. Однак ця система вже не повною мірою задовольняє вимогам сучасного виробництва та їх кваліфікаційного рівня.

Формування контрольно-вимірювальних навичок у глухих учнів у процесі виробничого навчання.

У професіях, пов'язаних з обробкою матеріалу (монтажник санітарно-технічних систем і устаткування), контрольно-вимірювальні операції в більшості випадків є тими вирішальними діями, які зберігають і реалізують логіку зворотньо пов'язаних регулювань керуючих обробкою. У тих випадках, коли не відбувається «грубого» порушення перебігу процесу, такі функції не можуть забезпечуватися засобами сенсорного контролю, хоча роль останнього в управлінні професійними діями буває досить значною. Вся контрольно-вимірювальна операція може бути розділена на два основні дії:

перше - безпосереднє вимірювання, тобто встановлення значення вимірюваного параметра;

друге - зіставлення вимірюваної величини із заданою вихідної і прийняття відповідного рішення. Другим дією замикається кільце зворотного зв'язку загального управління діяльності. Ядром обох дій є логічні операції. Проте обидва види дії містять і рухові компоненти, що забезпечують як контакт інструмента з об'єктом вимірювання, так і початок нового циклу обробки в режимі, передбаченому прогнозом.

У процесі формування рухових навичок учні повинні отримати великий обсяг словесної інформації про логіку управління діяльністю в цілому, а також комплекс інформації безпосередньо з техніки зміни.Цей комплекс містить інформацію про логіку відліків і про структуру дій при отриманні відліків. Остання частина інформації повинна включати відомості про обратносвязних діях в рамках самої вимірювальної операції, тобто про способи самоконтролю при виконанні цієї операції.

Формування навичок виконання вимірювальних операцій у глухих учнів характеризується відносно повільною динамікою вдосконалення точностних показників. Середня точність вимірювання штангенциркулем зменшується до величини близько 0,2 мм, що вже наближається до рівня навчальних вимог щодо виготовлення деталей. В основному похибки вимірювання викликалися у глухих учнів неточністю зчитування показань з триступеневої шкали відліків. Ці помилки породжувалися порушенням логіки об'єднання показань, відсутністю необхідної інформації відокремлених структур кожної з шкал і невиконанням при отсчетах кінцевої обратносвязной операції встановлення достовірності отриманих результатів.

Характер помилок показує, що недостатня ступінь забезпечення необхідної точності вимірювань є переважно наслідком того, що в період навчання глухі учні не отримують у належній мірі словесної інформації про необхідну логіку дій.

А тому під час виробничого навчання учні працюють парами. Я даю завдання, виконати контрольні вимірювання за допомогою штангенциркуля, підсумкову контрольну перевірку виконують самі учні, обмінюючись зразками, вказуючи на неточності та похибки.

Після цього вони виявляють неточності, дають поради один одному, як уникнути помилок. Майстер виробничого навчання виступає як спостерігач, зрідка, в міру необхідності втручаючись і коригуючи процес.

Удосконалення вимірювальних операцій іде головним чином по лінії збільшення темпу виконання рухових складових, тобто за рахунок поліпшення їх тимчасової структури. Це узгоджується з твердженням про недостатнє надходження словесної інформації, що стосується логічної структури дій, оскільки інформацію про структуру рухових компонентів можна відносно просто отримати в первосигнальній формі або ж домогтися збільшення темпу за рахунок багаторазового повторення дій.

Недостатньо раціонально поставлений процес навчання - породжується здебільшого мовними обмеженнями глухих, особливо відчутними у зв'язку з домінуючим характером словесних компонентів в інформації, яка підлягає передачі учням. Особливості сприйняття глухими інформації в процесі професійного навчання і трудової діяльності.

До числа найбільш важливих видів інформації, які належить сприйняти інваліду в процесі виробничого навчання, слід віднести ту, яка формує алгоритм розшифровки всього комплексу відомостей при практичній діяльності «вихідну» інформацію. Цей вихідний комплекс містить сформульовану на відповідній умовній технічній мові інформацію про те, що і як має бути виконано у майбутній трудовій діяльності.

Тому при виробничому навчанні в якості однієї з основних завдань передбачається ознайомлення учнів з технічною мовою. У зв'язку з тим, що вони з великим трудом розуміють абстрактні терміни, особливо складно з тими дітьми, які ніколи не чули.

Проте завдання навчання не повинне обмежуватися лише передачею індивіду інформації про алгоритми, що дозволяють декодувати символіку технічної мови в аналогову форму уявлень про виготовляємий об'єкт. Рішення завдань навчання вимагає формування програм, що визначають порядок дії, навіть у тих випадках, коли початковий комплекс інформації в прямому вигляді їх не містить. Учні з числа інвалідів краще сприймають графіки, діаграми, малюнки; технологічний процес у вигляді окремих малюнків, з'єднаних між собою стрілками.

У технічній мові загально прийнята символіка словесної мови (усної, письмової) доповнюється певним рядом символіки, специфічною для кожного виду навчання та праці.

Таким чином, в технічній мові доводиться стикатися з особливостями сприйняття двох видів інформації.

Перша з них - символічна інформація - носить умовний для кожної професії характер.

Другий вид інформації представлений головним чином у словесній формі.

У процесі навчання цей вид інформації представлений головним чином у словесній формі. Він служить основою для освоєння професійної символіки і для формування програм професійної діяльності.

Формування каналів отримання інформації означає готовність інваліда до адекватного відображення всього складу інформації, тобто до того, що сукупність символів виробничої інформації створює адекватні аналогові подання або призводить до адекватних логічних побудов і тим самим «відтворює» у свідомості інваліда склад тієї інформації, яка йому адресована.

Сприйняття глухими інформації у вигляді креслень спостерігаються явні проблеми в знаннях креслярської символіки і значні труднощі при роботі з креслярськими документами. Успішність роботи з наочно-технічними засобами, в тому числі і з кресленнями, пов'язана з встановленням взаємодії образного і логічного компонентів мислення. Велике значення при формуванні графічних умінь належить слову.

Для розшифровки багато проекційних креслень: вимагає порівняння і встановлення сумісності за певними законами інформаційних ознак, що містяться в різних проекціях, уявній сепараціі окремих елементів. Учневі при недостатній успішності розшифровки креслення необхідна допомога у вигляді допоміжних креслень, питань, жестів і поступово наростаючої степені деталізації.

Ступінь готовності до сприйняття інформації, пропонованої в креслярській символіці, характеризується значною варіативністю не тільки за роки навчання, але і всередині кожного курсу. Ця варіативність виявляється в першу чергу в здатності розшифрувати креслярську інформацію, в обсязі і змісті додаткової педагогічної допомоги, достатньої для того щоб учні глухі і слабочуючі, які не впоралися з поставленим завданням, змогли його вирішити.

Розшифровка креслень, зображень, які виконуються в багато проекційній символіці, при виробничому навчанні та виробничій діяльності має різні цільові призначення. Найважливішим із них є отримання вихідних даних - завдання для виготовлення об'єкта. При цьому доводиться стикатися з двома ситуаціями. По-перше, з такою, коли процес виконання завдання зводиться до обробки «заготівлі», загальна конфігурація якої незначно відрізняється від заданої форми об'єкта. У такому випадку працюючий має спрощену, хоча може бути, трохи перекручену модель, і для виконання діяльності немає необхідності в синтезі генералізованого образу виготовленого об'єкта. Практично з такими завданнями доводиться стикатися учням у процесі навчання і робочим щодо невисокої кваліфікації. Друга типова ситуація здебільшого виникає при виготовленні складних об'єктів і при «заготовці», відмінних за загальною конфігурацією від необхідної форми об'єкта. Тут з'являється необхідність в більш-менш деталізованому синтезі образу об'єкта і насамперед у синтезі його генералізованої форми. Такі вихідні дані зазвичай видаються учням більш високої кваліфікації. З цим стикаємося при роботі на монтажно-заготівельних заводах. Тому готовність конкретного контингенту до розшифровки креслярської інформації доцільно розглядати як готовність до освоєння вихідних даних для забезпечення діяльності, що відповідає одній з описаних ситуацій.

До основної групи розумових операцій, які забезпечують розшифровку креслень входять: зіставлення інформаційних ознак окремих проекцій креслення, встановлення сумісності цих ознак і їх об'єднання і при необхідності сепарація деталей зображеного об'єкту. Протягом усього періоду навчання ступінь готовності до розшифровки креслення хоча і зростає, проте у глухих учнів вона дещо нижча, ніж у тих, що добре чують.

Одна з причин низького рівня аналізу зображень глухими і чуюючими учнями полягає в недостатньому обсязі їх геометричних понять, їх готовності до сприйняття і розшифровці креслярської інформації.

Логічні операції ортогонального нарощування інформації для мономорфних креслень, супроводжувані аналізом відповідних інформаційних ознак, що містяться в різних проекціях, поступово освоюються і успішно використовуються основною масою учнів. Разом з тим глухі учні протягом довгого періоду виявляють консерватизм і недостатню гнучкість мислення в спробах синтезу образів, особливо при необхідності інтерполяції або екстраполяції інформаційних ознак креслення в системі вже сформованих опорних образів.

Глухі учні не використовують в повній мірі інформацію, представлену у словесній формі, особливо в тих випадках, коли вона, на їхню думку, дублюється аналоговою інформацією (технологічні карти; інструкційно-технологічні карти, операційний контроль якості виконання робіт).

Недостатнє в ряді випадків знання глухими професійної технології і труднощі розуміння словесної інформації, представленої на кресленнях.

Одна з причин, що ускладнює освоєння глухими креслярської документації полягає у недостатності розробки спеціальних методів навчання цієї категорії учнів.

У таких випадках потрібні:

Прийоми навчання глухих основним логічним операціям при читанні креслярської інформації, деталізації більш розгорнутих специфікацій. Досвід навчання і подальша трудова діяльність випускників підтверджує доцільність рекомендації даної спеціальності - монтажник санітарно-технічних систем і устаткування для глухих.

Відсутність в учнів слуху викликає необхідність у підборі спеціальних форм поєднання наочного і словесного навчання. Проблема мови є в сурдопедагогіці центральною.

Мета будь-якого виробничого навчання - формування умінь, що визначають продуктивність, якість і швидкість діяльності. «Уміння - це вища людська властивість, формування якої є кінцевою метою педагогічного процесу, його завершенням. Найважливішими характеристиками умінь є їх свідомість, цілеспрямованість, довільність, синтетична особливість умінь, варіантна адекватність - спосіб досягнення мети по відношенню до мінливих умов діяльності».

Ці навички в свою чергу є необхідною умовою успішного оволодіння новими, більш узагальненими знаннями, навичками й уміннями.

Чотири основні етапи формування навичок.

1. Моторні, сенсорні, інтелектуальні.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал