Професійно-технічна освіта України Інноваційний досвід




Сторінка7/10
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Лекційно-семінарська форма організації навчання
Лекція забезпечує умови для створення учнями або викладачем нових освітніх продуктів, що вирішується за допомогою вибору змісту, мети та структури лекції.
Проблемою шкільної лекції є вміння педагога скомпонувати та побудувати лекційний матеріал таким чином, щоб учні під час лекції виступали не пасивними слухачами, а здійснювали «пізнавальний рух». Для цього лекція повинна мати своєрідний каркас, який визначав би структуру її змісту.
Загальний структурний каркас будь-якої лекції — це формулювання теми, повідомлення плану та літератури, яка рекомендується для самостійної роботи, а потім — суворе дотримання запропонованого плану роботи.
Як основні вимоги до читання лекції висувають:
– високий науковий рівень інформації, що викладається і, як правило, має світоглядне значення;
– великий обсяг чітко і компактно систематизованої та методично переробленої сучасної наукової інформації;
– доказовість та аргументованість суджень, що висловлюються;
– достатню кількість наведених переконливих фактів, прикладів, текстів та документів;
– чіткість викладених думок та активізацію мислення учнів, постановку питань для самостійної роботи за проблемами, що обговорюються;
– аналіз різних точок зору на вирішення поставлених проблем;
– виведення головних думок і положень, формулювання висновків;
– роз’яснення термінів та назв, що вводяться;

77
– надання учням можливості слухати, усвідомлювати та стисло записувати
інформацію;
– уміння встановлювати педагогічний контакт з аудиторією;
– використання дидактичних матеріалів а технічних засобів навчання;
– застосування основних матеріалів тексту, конспекту, блок-схем, креслень, таблиць, графіків тощо.
У педагогічній практиці використовуються різні види лекцій.
Інструктивна лекція. Метою такої лекції є ознайомлення учнів з технологією їх подальшої навчальної діяльності, з особливостями виконання окремих дій та способів роботи.
На інструктивних лекціях:
– розглядаються алгоритми розв’язання задач, правила виконання експериментів, плани
– вивчення понятійного апарату, способи конструювання правил, законів, теорій;
– пояснюються методи оволодіння навчальним матеріалом, розкривається організаційний механізм заняття або декількох занять.
Лекція-діалог. Така лекція проводиться на основі сократівського методу за допомогою прямого діалогу учителя з учнями. Лекція-діалог, на якій присутнє слово учня , дозволяє уникнути пасивного сприйняття навчальної
інформації, спонукає учнів до активних дій.
Лекція з науковою структурою. Лекція з науковою структурою використовує структури, що властиві науці, яка вивчається, або проблемній галузі.
Лекція теоретичного конструювання. Лекції такого виду дають можливість навчити учнів систематизувати і узагальнювати свої освітні результати на теоретичній основі. За теоретичну основу на лекції обираються концепція, принципи, правила, закони, теорії, картина світу. На лекції учні знайомляться зі структурою та ієрархією встановленого теоретичного елементу, з методами його конструювання. Задача учнів — систематизація знань, отриманих на лекції.
Крім вищеперерахованих видів лекцій у педагогічній практиці
зустрічаються також інші:

лекція із введення культурно-історичних аналогів;

методологічна лекція, що розкриває характер, структуру та методи наукового пізнання, наприклад: факти — гіпотеза — модель — висновки
— експеримент — практичне застосування;

історична лекція, що підводить учнів до осмислення та «перевідкриття» основних етапів історії;

загальнопредметна лекція, що будується на розкритті зв’язків фундаментальних освітніх об’єктів з різними дисциплінами — фізикою, хімією, математикою, літературою та інші.

узагальнююча лекція, що демонструє учням результати систематизації
їхніх власних знань, досягнень, проблем;

78

бінарна лекція — різновид читання лекції у формі діалогу двох викладачів
(або як представників двох наукових шкіл, або як вченого та практика, або як вчителя та учня);

лекція із заздалегідь запланованими помилками, що розрахована на стимулювання учнів до постійного контролю інформації, що надається
(пошук помилки: змістовної, методологічної, методичної, орфографічної).
Наприкінці кожної такої лекції проводиться діагностика учнів і розбір допущених помилок;

лекція-конференція, що проводиться як науково-практичне заняття із заздалегідь поставленою проблемою і системою доповідей, тривалістю 5-
10 хвилин. Кожна доповідь являє собою логічно побудований, завершений текст, заздалегідь підготовлений у межах запропонованої вчителем програми. Сукупність наданих текстів дозволяє всебічно висвітлити проблему. Наприкінці такої лекції вчитель підбиває підсумки самостійної роботи і виступів учнів, доповнюючи та уточнюючи запропоновану
інформацію, формулює основні висновки;

лекція-консультація може проходити за різними сценаріями. Перший варіант здійснюється за типом «питання — відповідь». Лектор відповідає протягом лекційного часу на питання учнів за усіма розділами або по курсу в цілому. Другий варіант такої лекції, що проводиться за схемою «питання
— відповіді — дискусії», є потрійним поєднанням: викладення нової навчальної інформації лектором, постановка питань та організація дискусії з метою пошуку відповідей на поставлені питання.
Освітній ефект лекцій досягається завдяки чітко сформульованим на них завданням або проблемам, що організовують діяльність учнів під час проведення лекції.
Розглянемо можливі види завдань учням протягом проведення лекції.

Відповісти на 2 – 3 заздалегідь записаних на дошці запитання. План лекції також може бути записаний у вигляді запитань. Наприкінці заняття учні зачитують свої відповіді, порівнюючи їх.

Виявити риси схожості та відмінності між явищами, поняттями, законами, що розглядалися на лекції. Наприклад, виявити схожість законів Кулона і
Ньютона.

Самостійно скласти план лекції (простий або складний). Наприкінці заняття учнівські плани зачитуються та порівнюються.

Відтворити в зошитах основний зміст лекції (конспективно або схематично у вигляді таблиць або символічного малюнка).

Придумати та поставити свої питання за змістом лекції.

Зробити власні висновки за матеріалами лекції, відобразити власний погляд на проблему у вигляді написання міні-твору.

Сформулювати проблему на завтра. Це засіб, коли поставлена вчителем або така, що виникла в учнів, проблема не розглядається під час проведення поточної лекції, а переноситься на наступне заняття. Учні мають час, щоб її осмислити.
Навчальний семінар –форма заняття, яка забезпечує створення учнями власних освітніх продуктів під час колективно-групової комунікації.

79
Семінари відрізняються від інших видів навчальних занять підвищеною активністю та самостійністю учнів, проявом їхніх організаційно-діяльнісних особистісних якостей.
За дидактичними цілями семінари поділяються на:

Заняття зведення в тему, планування її вивчення;

Заняття щодо дослідження фундаментальних освітніх об’єктів;

Заняття з подання та захисту освітніх результатів;

Заняття з поглиблення, узагальнення та систематизації знань;

Контрольні та залікові семінари;

Аналітичні семінари.
За способом і характером проведення розрізняють:

Вступні, оглядові, самоорганізуючі, пошукові семінари;

Індивідуальні та групові семінари;

Семінари-проекти;

Семінари з розв’язання задач;

Семінар-«круглий стіл»;

Семінари-ділові ігри тощо.
За домінуючими формами комунікації учнів евристичні семінари спираються на такі види навчальної роботи:

індивідуальна;

парна;

групова;

колективна;

індивідуально-колективна.
Розглянемо деякі види семінарів.
Вступний семінар. Семінар такого виду спирається на знання та досвід, що вже мають учні. Після пояснення структури семінару учні колективно збирають інформацію за новою темою і класифікують її за розділами. За кожним розділом учні обирають груповодів, які ведуть набір до своїх груп.
Групи працюють із зібраною інформацією за заданим алгоритмом і готують виступи перед групою, що аналізуються та оцінюються самими учнями.
Оглядовий семінар. Такий семінар передбачає самостійний огляд учнями всієї теми на основі підручника або інших матеріалів.
Результати огляду учні формулюють у вигляді таких суджень:
1.
смисл даної теми;
2.
її головні частини або спрямування;
3.
об’єкти, що вивчаються;
4.
питання, що виникають;
5.
відмінність викладання теми за різними інформаційними джерелами.
Особливу роль відіграють сформульовані учнями питання.
За підсумками оглядового семінару складаються індивідуальні та колективні програми занять за темою.
Самоорганізуючий семінар. Такий семінар надає учням можливість самостійно визначити цілі заняття, розподілити роботу між колегами з групи, виконати її та оцінити результати, звітувати перед групою, накреслити

80 перспективу на майбутнє заняття. Кожен учень обирає одну тему, розробкою якої він займається на семінарі індивідуально або в групі.
Пошуковий семінар. Такий семінар передбачає проведення учнями досліджень у групах, а потім колективний пошук за найбільш цікавими і важливими проблемами.
Врахувати індивідуальні якості учнів дозволяють цикли семінарів, різних за типами. Розглянемо три типи семінарів, об’єднаних у загальний цикл: з
індивідуальною роботою, груповою, групами змінного складу.
Семінар з індивідуальною роботою. Під час проведення семінару учні ставлять перед собою навчальну задачу за темою, складають план заняття, вибирають вид навчальної діяльності і форму звіту. Викладач надає учням банк даних, завдяки чому учням стає легше вибирати перелічені елементи діяльності. Варіанти можливих завдань, види діяльності та форми звіту записуються до початку семінару на дошці у вигляді таблиці.
Семінар з груповою роботою. Його специфіка полягає в тому, що учні, які займаються однаковими питаннями під час індивідуальної роботи, об’єднуються в групи. Кожна створена група після обговорення вибирає форму заняття за своєю темою для інших учнів групи. Учні готують виступи, досліди, задачі, вікторини для тих учнів, які прийдуть до них на наступному занятті.
Семінар у групах з вибором. Під час такого зняття одночасно виступають декілька учнів — представників груп, що працювали на попередньому семінарі. Вони коротко доповідають групі, чим займатимуться учні, які вибрали для занять їхню групу. Учні створюють нові робочі групи.
Семінар генерації ідей. Учні розподіляються з парами: генератори та організатори. Генератор висловлює своє бачення проблеми, описує все, що йому відомо або невідомо, заданою темою. Організатор ставить йому уточнюючі питання, заохочує висловитися, записує основні відповіді та отримані під час обговорення результати. Алгоритм фіксації результатів здається вчителем, наприклад:

основні поняття за темою;

символ або схема, що відображають проблему;

питання, що виникають при роботі в парах, тощо.
Через деякий час пари переходять від етапу генерації до обговорення матеріалу, який було напрацьовано, а потім виступають перед усіма учнями.
Семінар-«круглий стіл». На таке заняття запрошуються спеціалісти- вчені або спеціально підготовлені учні, які володіють питаннями, що будуть розглядатися. Спеціалісти ведуть обмін інформацією з учнями, відповідають на
їхні питання, сталять свої.
Семінар-виставка.
У навчальному кабінеті виставляється демонстраційне та лабораторне обладнання за темою, що вивчається, науково- популярна література, учнівські реферати, саморобні газети, наочні посібники, зроблені в минулі роки, комп’ютери з навчальними програмами, діа-та фотообладнання. Кожну частину виставки обслуговує учень-екскурсовод. Учні групами переходять від однієї експозиції до другої (наприклад, від книго- журнальної до приладдя і далі — до реферативної), дивляться, слухають

81 екскурсовода, ставлять питання, виконують досліди. Наприкінці заняття учні пишуть відгук про виставку або рецензію за заданим планом:

Що вам найбільше сподобалось на виставці?

З якими новими поняттями, законами, приладами ви познайомилися?

Де я і для чого вони використовуються?

Стосовно чого ви бажаєте отримати додаткову інформацію?

З а якою темою ви могли б виступити на семінарі?

Ваше враження про проведене заняття?

Ваші зауваження та пропозиції?
Таке заняття може проводитися як на початку вивчення теми, так і під час
її узагальнення.
Семінар-рефлексія. Під час проведення такого семінару обговорюються основні результати проведених занять, аналізуються способи освітньої діяльності та особливості отриманої продукції. Учні в групах коротко висловлюють свої думки щодо порушених питань. Координатор семінару та лідери груп фіксують узагальнені та систематизовані результати рефлексії.
Потім відбувається колективне обговорення ключових проблем, виявлених під час індивідуальних виступів.

Групові форми організації навчання
Запровадження семінарської форми навчання потребує попередньої підготовки учнів. Для цього під час проведення традиційних уроків запроваджуються та опановуються учнями окремі види навчальної діяльності.









Індивідуальне самонавчання. Під час індивідуального самонавчання учні виконують ту або іншу самостійну роботу (робота з об’єктами, що вивчаються, робота з підручником, приладами, розв’язання задач, дослідницька робота) і складають письмове повідомлення про її результати.
Парне взаємонавчання. Учні у стабільних групах (сусіди за однією партою) або в парах змінного складу (учні протягом уроку обмінюються місцями на зразок конвеєру) пояснюють одне одному якесь питання,
захищають свою тему, оцінюють результати роботи товариша.
Групова робота за спільною темою
Взаємонавчання груп
Групові форми навчання
Парне взаємонавчання
Самоорганізуючий себе колектив
Підготовка учнями виступів
Індивідуальне самонавчання
Учень замість вчителя

82
Групова робота за спільною темою. Навчання відбувається усередені групи. Учні об’єднані в групи, взаємодіють усередені них: пояснюють новий матеріал, обговорюють його, оцінюють свою діяльність, готують виступ.
Взаємонавчання груп. Групи, що займаються вирішенням різних проблем або різними видами навчальної діяльності, — теоретики та експериментатори — тимчасово об’єднуються для того, щоб обмінятися досвідом, інформацією, проблемами.
Учень замість вчителя. Один або двоє учнів навчають увесь клас, ведуть урок, проводять лекцію, або інше заняття.
Підготовка учнями виступів. Відпрацьовуються такі види діяльності,як техніка виступу, методика ведення дискусії, формулювання питань та відповідей на них, аргументація думок, рецензування, оцінювання, аналіз.
Самоорганізуючий себе колектив. Чим більша кількість певних видів навчальної діяльності, якими оволоділи учні, тим більше можливостей у самоорганізації навчання їм надається. Наприклад, спонтанне або спеціально організоване формулювання замислу уроку або їх серії може призвести до створення координаційної групи учнів, яка потім уточнить тематику і технологію заняття, підготує та проведе його.
Головною особливістю групової форми організації навчання є те, що процес навчання відбуваються у спільній діяльності. Порівняно з
індивідуальною роботою за схемою «вчитель-учень» внутрішньо групова співпраця щодо вирішення тих самих завдань підвищує її ефективність майже на 10%.
Значення групової форми організації навчання полягає в тому, щоб набутий у спеціально створеному середовищі досвід людина змогла перенести до зовнішнього світу і використала його з успіхом.
Організація групової діяльності.
Функції групи, що ведуть до успішної діяльності
Компоненти
діяльності
Вирішення завдань
Надання підтримки
Ролі членів
групи
Ініціатор, розробник, координатор, контролер, оцінювач, інтерпретатор
Натхненник, гармонізатор, організатор спілкування, доброзичливий слухач
Зміст
діяльності
Внесення, прийняття пропозицій, відомостей, думок, їх обробка
Підтримка починань, спонукання до висловлювань, прийняття чужих ідей
Результат
Мобілізація усіх членів групи на пошук досягнення поставленої перед групою мети
Підтримка членів групи та їх згуртованості з метою полег- шення досягнення групової мети.
Групова форма організації навчання повинна одночасно вирішувати три основні завдання:
– конкретно-пізнавальне, яке пов’язане з безпосередньою навчальною ситуацією;
– комунікативно-розвивальне, в процесі якого виробляються основні навички спілкування всередині та за межами даної групи;
– соціально-орієнтоване, що виховує громадянські якості, необхідні для адекватної соціалізації індивіда в суспільстві.

83
У групі інтерактивного навчання повинні здійснюватись дві основні функції, необхідні для успішної навчальної діяльності:

вирішення поставлених задач (навчальних, поведінкових тощо);

надання підтримки членам групи в процесі спільної роботи.
Для того, щоб обидві ці функції реалізовувалися на всіх етапах групової роботи, необхідно, щоб вчитель мав уявлення про можливий розподіл ролей у групі, а також про особливості поведінки під час виконання тієї або іншої ролі на різних етапах діяльності.
Навчальна взаємодія буде результативною та ефективною у тому випадку, коли вона реалізує обидві функції рівною мірою, тобто не відбувається зміщення в бік тієї або іншої функції. У реальній практиці навчання педагог націлений на вирішення навчальної задачі. Така децентрація виправдана при традиційному способі навчання.. Але при організації групової роботи ефективність навчання багато в чому залежить від сприятливого емоційного клімату мікрогрупи, психологічного контакту або спільності психологічного стану, який викликає взаєморозуміння у спільній діяльності, пов’язане з обопільною зацікавленістю та довірою одна до одної сторін взаємодії.
Додаткові форми організації навчання та їх розвиток у дидактиці
У навчально-виховній діяльності широко застосовують додаткові організаційні форми навчання, що доповнюють та розвивають як класно- урочну, так і позаурочну діяльність учнів. Серед цих форм: навчальні екскурсії, практикуми, ділові ігри, факультативи, предметні гуртки, навчальні консультації та інші форми організації навчання.
Додаткові форми організації навчання можна розділити на дві категорії:супровідні та допоміжні.
Супровідні форми організації навчання.
Супровідними формами організації навчання є такі, за допомогою яких учні набувають додаткових знань, вмінь та навичок, що поглиблюють пізнання основ наук, розширюють кругозір, забезпечують більш тісний зв’язок з продуктивною працею та практикою суспільних відносин.
Навчальна екскурсія — це форма організації навчання в умовах природного ландшафту, виробництва, музею, виставки з метою спостереження та вивчення учнями різноманітних об’єктів і явищ дійсності.
Метою екскурсіє є:

розвиток здібностей учнів діяти з пізнавальних позицій у навколишньому світі;

безпосереднє сприймання та вивчення життєвих явищ та процесів.
Екскурсії допомагають формувати емоційні якості учнів: бажання бути корисним суспільству.
Кожна екскурсія пов’язана з навчальним матеріалом різних предметів.
Екскурсії допомагають учням всебічно охопити зміст навчання, побачити взаємозв’язок явищ та законів, що вивчаються, з різними предметами, набути навичок їх універсального використання.

84
Екскурсія дає можливість постановки та рішення проблемних методів навчання. Самі проблеми та об’єкти пізнання під час екскурсії стають більш цікавими для учнів, ніж при умоглядному їх вивченні в межах класної кімнати.
При цьому підсумки після проведеної екскурсії рекомендується підбивати в навчальному закладі за партою.
Екскурсія збагачує вчителя не тільки новими знаннями про предмет вивчення, а і про особистісні якості учнів, що у природній та невимушеній обстановці виявляються та розвиваються швидше.
За організаційними формами екскурсії поділяються на:

фронтальні;

групові;

мікрогрупові (бригадні).
До складу екскурсійної групи можуть входити від 10 до 40 учнів. Термін проведення від 40 до 90 хвилин.
За змістом навчальні екскурсії розподіляються на:

тематичні;

комплексні (оглядові);
Тематичні екскурсії проводять у зв’язку з вивченням однієї або декількох взаємопов’язаних тем навчального предмета.
Комплексні екскурсії охоплюють взаємопов’язані теми двох або декількох навчальних предметів.
За належністю до навчальних програм екскурсії поділяють на: програмні; позапрограмні.
За часом проведення щодо матеріалу (місцем у розділі), який вивчається, розрізняють: вступні; супровідні (поточні); заключні екскурсії (підсумкові).
Вступні екскурсії проводять для того, щоб познайомити учнів з новим для них навчальним курсом або розділом. На таких екскурсіях учні отримують наочні уявлення та набувають практичного досвіду, необхідні для постановки цілей вивчення розділу.
Супровідні екскурсії покликані забезпечити більш глибоке та наочне розуміння учнями теми, що вивчається, проб лематизацію та практичну значущість теоретичного матеріалу.
Заключні екскурсії проводяться після вивчення розділу програми з метою узагальнення та систематизації навчального матеріалу, виявлення його зв’язків з реальними процесами та явищами.
Екскурсія — найдавніша форма навчальної роботи, тому вимоги до організації та проведення екскурсій добре розроблені. Сьогодні ми все частіше зустрічаємо цю допоміжну форму навчальної роботи у переліку нестандартних уроків, що насамперед пов’язано з використанням відеотехніки та комп’ютерів
(у тому числі — Всесвітньої мережі Internet).
Водночас не можна не звернути уваги на відмінність навчальної екскурсії від уроку як форми організації навчання. Це пов’язане з тим, що екскурсія не може бути обмежена в часі, і головний її зміст — сприймання учнями предметів
і явищ у природній обстановці.

85
Загальна схема підготовки та проведення навчальної екскурсії.

1.Заздалегідь вивчити екскурсійний об’єкт, виявити його освітні можливості.
2.Визначити цілі та задачі, тип і структуру екскурсії.
3.Підготувати проблемні питання та завдання для учнів.
4.Установити джерела інформації.
5.Вибрати оптимальне поєднання методів та засобів навчання.
6.Скласти план екскурсії.
7.Накреслити маршрут пересування.
8.Підготувати додаткові наочні посібники та необхідне обладнання
(вимірювальний інструментарій, блокноти, олівці, компас, фотоапарат або телекамера тощо).
9.Провести організаційну бесіду з учнями, під час якої повідомити дату, місце, мету т завдання екскурсії, правила техніки безпеки та поведінки під час її проведення, дати коротку характеристику екскурсійного об’єкта; порадити, за чим спостерігати, що і як записувати або фотографувати, як пересуватися за маршрутом.
10.Провести розподіл обов’язків серед учнів.
11.У разі необхідності поділити учнів на групи, призначити груповодів та відповідальних за обладнання, для кожної групи поставити завдання.
12.Проінструктувати учнів про порядок обробки інформації та матеріалів, складання письмових звітів, підбиття підсумків та рефлексії.
Під час проведення екскурсії проводиться вступна бесіда, нагадується мета і завдання екскурсії. Після цього учні приступають до огляду екскурсійних об’єктів, виконання завдань: роблять зарисовки, записи, виділяють особливості об’єктів, позначають побачене.
Важливе значення має заключний етап екскурсії — підбиття підсумків та обробка зібраного матеріалу. Це дає можливість навчити учнів аналізувати та
11
Фінансування
10
Розробка технічних умов
4
Організаційна підготовка
1
Визначення
2
Збирання
інформації про об’єкт
3
Складання плану
5
Технічна підготовка
7
Проведення екскурсії
8
Аналіз
інформації, висновки, оцінки
6
Матеріаль на підготовка
9
Інформація про об’єкт

86 систематизувати зібраний матеріал, писати доповіді та реферати, складати колекції, виготовляти таблиці, улаштовувати виставки тощо.
Після закінчення екскурсії вчитель перевіряє роботу учнів, проводить за темою екскурсії заключну бесіду, робить узагальнення, рекомендує до вивчення додаткову літературу. У разі необхідності учням пропонується виконати домашнє завдання.
За матеріалами екскурсії можна провести наступне семінарське заняття або урок, на який запрошуються представники тих об’єктів, що вивчалися під час проведення екскурсії.
Рідкісність проведення екскурсії не дозволяє учням виробити необхідні навички пізнання реальності. Тому екскурсії необхідно проводити регулярно, забезпечуючи їх ретельно розробленими навчальними завданнями, за якими учні звітують одночасно з поданням іншими перевірочних робіт.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал