Професійно-педагогічна самореалізація педагога в умовах інформаційно-комунікаційного простору



Сторінка4/7
Дата конвертації11.12.2016
Розмір1.4 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Список використаної літератури:

1. Волосенко А. Формування професійної компетенції як важливий чинник творчої самореалізації майбутнього вчителя// Проблеми підготовки сучасного вчителя № 6 (Ч. 1), 2012.

2. Дубасенюк О.А. Виявлення і розвиток творчого потенціалу майбутніх педагогів // О.А. Дубасенюк / Методичні основи діагностики академічної обдарованості учнів (з урахуванням специфіки освітньо галузі): матер. наук-практ.семінару. – К.: ІОД,2011. – С. 87- 92.

3. Дубравська Д.М. Основи психології. – Львів: Світ, 2001. – 279 с.

4. Кремінь В.Г. Система освіти в Україні: сучасні тенденції і перспективи // Професійна освіта: педагогіка. Польсько-український журнал. – Київ – Ченстохова, 2000. – № 2. – С. 4-27.

5. Вступ до педагогічної професії [Текст] : навч. посібник / Г. М. Мешко. - К. : Академвидав, 2010. - 200 с.

6. Психолого-педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до творчої самореалізації у професійній діяльності // Формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами інноваційних освітніх технологій: Випуск 6: Зб. наук, праць / За заг. ред. Л.В. Калініної, О.Є. Антонової. – Житомир: Вид-во ЖДУ, 2008. – С. 104-107
Л. І. Мохнар, м. Черкаси

ПРОБЛЕМА РЕАЛІЗАЦІЇ ДІАЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ

У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩОЇ ШКОЛИ

На нинішньому етапі становлення і реформування системи вищої освіти, проблема взаємодії між учасниками навчально-виховного процесу є надзвичайно актуальною. Враховуючи принцип гуманізації освіти як один із основних серед принципів перебудови сучасної освіти в Україні (зазначено в Законі України «Про освіту»), доцільно зауважити, що саме ефективна діалогічна взаємодія між учасниками навчально-виховного процесу має сприяти підвищенню його результативності.

Наукові дослідження проблем діалогу та діалогічності спілкування надзвичайно різноаспектні. Можливості діалогу як форми спілкування, стилю взаємодії, засобу взаємовпливу та взаєморозуміння висвітлюються Г. Баллом, І. Зязюном, С. Макаренко, В. Ляудісом, Г. Сагач, В. Семиченко, Т. Шепеленко та ін. Психологічні аспекти діалогічної взаємодії розкриваються О. Бодальовим, А. Добровичем, О. Ковальовим та ін. Рефлексивні можливості діалогу в становленні особистості розкриті Ю. Кулюткіним, С. Степановим та ін. Проте, незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених діалогізації педагогічного процесу у вищій школі, проведений аналіз наукової літератури детермінує пошук відповідей на питання оптимізації навчально-виховного процесу, подолання неконструктивних підходів у взаємних ставленнях викладачів та курсантів.

Вміння вести діалог – одна із найважливіших характеристик людини. У цьому випадку йдеться про належні вміння діалогічної взаємодії, знання «технік спілкування», майстерне володіння прийомами та засобами, тактовне та доцільне їх використання в діалогічному навчанні. Важливо, що протягом діалогічної взаємодії люди приходять до певних переконань, не просто засвоюючи готові знання, зразки діяльності, — вони самостійно формують свої судження у зіткненні й боротьбі з різними й навіть протилежними думками, теоріями, концепціями. У налаштованості людини на діалог, з одного боку, проявляється її толерантність як відмова від претензій на володіння абсолютною істиною, а з іншого — сама процедура інтерпретації будь-якого знання у процесі діалогу стимулює подальший розвиток толерантності. Чим ширший діапазон контактів у ситуації діалогічної взаємодії, тим вимогливішим стає прояв особистості до гнучкості свого мислення, критичності своїх думок (рефлексивна активність), навичок посередництва та ведення переговорів, до взаємної допомоги у розв’язанні проблем, уміння співвідносити індивідуальні та суспільні потреби, думки.

Діалог як засіб навчання цілісної особистості є результативним тільки при дотриманні сукупності дидактичних умов, що стимулюють процес самовираження його учасників. До таких умов належать:

– наявність гуманістично орієнтованого освітнього середовища;

– діалогічна взаємодія в системі відносин “викладач – студент”, яка сприяє створенню атмосфери довіри й взаєморозуміння, знижує тривожність з приводу власної неспроможності та розвиває прагнення студентів до досягнення успіху;

– управління діалогічним спілкуванням, що стимулює розвиток позитивної “Я – концепції”, особистісне та духовне зростання;

– своєчасна педагогічна підтримка;


  •  високий рівень професійної компетентності викладача.

Реалізація діалогічного підходу у навчанні висуває певні вимоги до викладача вищої школи. Узагальнюючи існуючі в психологічній літературі напрацювання щодо дослідження необхідних професійних особистісних рис педагогів (С.Кратохвіл, М.Ліберман, К.Роджерс, К.Рудестам та ін.), виокремлюють такі особисті риси, які сприяють організації педагогом ефективної діалогічної взаємодії в колективі:

  1. відкритість до сприймання та розуміння інших, не подібних до власних поглядів і думок;

  2. гнучкість і терпимість до інших, навіть протилежних суджень, точок зору;

  3. емпатійність, сприйнятливість, здатність створювати атмосферу емоційного комфорту;

  4. аутентичність поведінки, тобто здатність демонструвати групі справжні емоції та переживання;

  5. ентузіазм й оптимізм, віра в здатності учасників групи до самозміни і саморозвитку власної особистості;

  6. врівноваженість, терпимість до ситуацій фрустрації, когнітивного дисонансу і невизначеності;

  7. високий рівень саморегуляції;

  8. упевненість в собі, власних здібностях та можливостях, намаганнях та переконаннях, здатність до прояву позитивного самоставлення, до здійснення адекватної самооцінки;

  9. усвідомлення своїх потреб, мотивів, діяльності негативних рис особистості, якостей та властивостей тощо;

  10. багата уява, інтуїція;

  11. достатньо високий рівень розвитку інтелекту, комунікативних та творчих здібностей.

Отже, педагог, діяльність якого спрямована на діалогічну взаємодію з студентами у навчанні та вихованні, шукає оптимальний зміст діяльності через діалог з учасниками педагогічного процесу. Діалог надає можливість студентам моделювати власні судження, індивідуальний стиль комунікативної діяльності, способи самовираження через цю діяльність, відчути себе рівноправним співучасником різноманітної комунікативної й рефлексивної діяльності, а позиція рівноправних учасників вирішення проблеми спонукає студентів до формування професійно важливих якостей, культури поведінки та розвитку комунікативних умінь.
К. С. Музиченко, м. Умань

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕМЕНТІВ ІКТ

ІКТ є чудовим засобом для реалізації різноманітних проектів, у тому числі і соціально-педагогічного спрямування, де соціальний педагог може вільно вивчати і використовувати нормативно-правові документи, забезпечуючи умови для дотримання прав дитини у різних сферах її життєдіяльності.

Створено в програмі Microsoft Office Excel електронний банк даних обліку сімей, в яких утримуються діти пільгових категорій (діти-сироти, діти з обмеженими можливостями, діти, позбавлені батьківського піклування, діти-інваліди, діти, що постраждалі внаслідок аварії на ЧАЕС), що дозволяє конкретизувати дані про групи дітей, які потребують психолого-педагогічного супроводу, планувати та проводити роботу із сім`ями з врахуванням їх складу, соціального статусу, рівня освіченості батьків, або осіб, що їх заміняють.

Особливе значення має використання інформаційно-комунікаційних технологій в розробці, апробації і обробці діагностичних матеріалів програми пакета Microsoft Office: Word, Excel та ін.).

Наявність формул і функцій в програмі Excel: обчислювальних функцій управління базами даних, інформаційних, статистичних та інших – дозволяють максимально використовувати методи математичної статистики і прискорити час обробки результатів.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі ДНЗ - це одна із самих нових та актуальних проблем у вітчизняній педагогіці. Специфіка введення персонального комп'ютера у процес виховання дошкільників в Україні полягає в тому, що комп'ютери спочатку використовуються в сім'ї, а тільки пізніше в дитячому садку та школі - в умовах колективного виховання.

Комп'ютер став потужним технічним засобом навчання дітей. Гіперактивні діти, увага яких є нестійкою, з цікавістю досить тривалий час можуть отримувати інформацію з монітору. А що вже говорити про дітей з обмеженими можливостями, для яких комп’ютер є вікном до пізнання Світу. Тому завданнями педагога щодо використання ІКТ в освітньому процесі є: осучаснити освітній процес з точки зору використання технічних засобів навчання для якісно-емоційної подачі матеріалу; встановити ланцюг взаєморозуміння та взаємодопомоги «педагог – дитина - батьки»; збільшити щільність часу на проведення освітньої роботи з дітьми, збагачення її змісту;   надати можливість дітям для самостійного розвитку, накопичення знань.

Використання комп'ютера дозволило розширити  можливості соціально-педагогічної діяльності особливо у напрямку роботи з дітьми мікрорайону, які з тих чи інших причин не відвідують ДНЗ: автоматизація обробки отриманих даних; створення бази для залучення дітей до комп'ютерних навчальних та корекційних програм, особливо дітей з обмеженими можливостями та групи ризику.

Презентації створені за допомогою програми Microsoft PowerPoint, малюнки та зображення, ігри, відео та аудіо продукції з мережі Інтернет, дозволяють позбутися виготовлення паперових демонстраційних матеріалів, варіювати завдання, а дітям - підвищують рівень пізнавальної активності протягом 10-15 хвилин такого заняття. У багатьох іграх та програмах присутні елементи новизни, неочікуваності, незвичності, в них використовуються засоби заохочення, що так полюбляють діти. Застосування комп'ютерів, мультимедіа та інформаційних технологій у якості дидактичних засобів використовується для підвищення мотивації та індивідуалізації навчання, розвитку творчих здібностей дітей та для створення благополучного емоційного фону.

Використання мультимедіа у навчанні не тільки збільшує швидкість передачі інформації дітям та підвищує рівень її засвоєння, а й сприяє розвитку таких процесів як увага, пам'ять, мислення, уява, мовлення, розвиває почуття кольору, композиції, бере участь у інтелектуальному, емоційному та моральному розвитку дітей.

Новизна комп'ютера та інтерактивного обладнання відображаються в розширенні та збагаченні змісту знань, вмінь та навичок дитини, в інтенсифікації створення структурних комплексів інтелектуального та мотиваційно-емоційного характеру, у зміні динаміки процесу психічного розвитку.

Разом з тим ІКТ допомагають соціальним педагогам через  Інтернет-ресурси (електронну пошту, пошукові системи, електронні конференції) обмінюватися досвідом роботи, збирати, систематизувати та створювати власні методичні розробки та документацію (плани, методичні конструктори та конспекти, тощо). Для цього в операційній системі створюються предметні папки з розробками різних видів діяльності по певних темах. Вони дозволяють швидко знаходити файл з потрібним документом, за необхідності швидко його редагувати. Здійснюється робота по створенню електронного каталогу педагогічної літератури та статей соціально-педагогічного спрямування у періодичних фахових виданнях.

З допомогою спеціальних програм, можна вести індивідуальний щоденник дитини, що знаходиться на соціально-педагогічному патронаті, записувати різні відомості про неї, результати тестувань, будувати графіки, відображаючи динаміку розвитку дитини. Таку роботу можна виконувати на папері вручну, але часу вона займе так значно більше.

Завдання соціальної служби допомогти дитині соціалізуватися. Особливо, коли ця дитина виховується у несприятливих умовах. Тоді постає питання не тільки соціальної допомоги і підтримки, а й просвіти батьків. Необхідно допомогти дорослим усвідомити проблеми своєї сім`ї, її переваги та обмеження, допомогти здобути навички оптимальної взаємодії батьків зі своїми дітьми. При цьому дуже важливо, щоб батьки групи ризику плавно ввійшли в єдину батьківську спільноту мікрорайону і ДНЗ. Помічником для вирішення даного питання і виступають інформаційно-комунікативні технології. Використовуючи програму Microsoft Office Publіsher, випускаються буклети, пам’ятки, газети метою яких є озброєння батьків психолого-педагогічними знаннями, вміннями, навичками, які активізують виховну функцію сім`ї.

Соціальна служба ДНЗ має свою сторінку на сайті закладу. На сайті батьки можуть отримати консультацію, необхідну інформацію чи залишити свої побажання, поспілкуватися в режимі онлайн із фахівцями, переглянути фото та відео діяльності закладу.

На сьогоднішній день багато складностей, зв’язаних з невмінням педагогів, батьків користуватися комп’ютером, небажанням пристосовуватися до нового стилю роботи, відійшли в минули завдяки систематичному використанню інформаційно-комунікативних технологій в практичній діяльності працівників соціальної служби.

Але не варто все ж таки переоцінювати можливості комп’ютерів і недооцінювати живе спілкування з дітьми. Інформаційні технології надають хоч і дуже ефективні, проте допоміжні засоби у вихованні дошкільників.

Список використаної літератури:


  1. Безвесильная, А.А. Использование информационных технологий при подготовке социальных педагогов [Текст] / А.А. Безвесильная // Педагогическая информатика. Научно-методический журнал. – М.: Московский государственный открытый педагогический университет им. М.А. Шолохова, 2007, №4. – 98 с.

  2. Гасумова, С.Е. Информационные технологии в социальной сфере: учеб. пособие [Текст] / С.Е. Гасумова. - Перм. гос. ун-т. Пермь, 2007. - 250 с.

  3. Методика и технология работы социального педагога; под ред. М. А. Галагузовой, Л.В. Мардахаева : учебное пособие. М.: Академия, 2006. – 191 c.


С. А. Мукомел, м. Черкаси

КАР’ЄРНІ ДОМАГАННЯ ЯК СУБ’ЄКТИВНИЙ МЕХАНІЗМ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ФАХІВЦІВ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Ефективність сучасних управлінських систем визначається тим, чи здатні фахівці служби цивільного захисту професійно підходити до виконання своїх службових функцій і максимально повно реалізовувати свій особистісно-професійний потенціал. Необхідність професійної самореалізації фахівців усвідомлюється як на особистісному, так і на соціальному рівні. Професійна самореалізація фахівців служби цивільного захисту пов'язана, з одного боку, з постійним зростанням їх майстерності, компетентності та професіоналізму, а з іншого боку, - з кар'єрним просуванням.

Повна і всебічна професійна самореалізація можлива лише при оптимально вибудуваній траєкторії особистісно-професійного самовдосконалення і посадового зростання. Фахівці служби цивільного захисту повинні виступати активними суб'єктами діяльності, які шукають і створюють умови вирішення виникаючих і поставлених перед ними завдань, успішно реалізовуватися у службовій діяльності й використовувати свою кар'єру як акмеологічний механізм професійної самореалізації.

Концептуальні підстави для дослідження проблеми самореалізації закладені в роботах філософів, які вивчають джерела, рушійні сили, потреби особистості в самореалізації (Л. Антропова, B. Біблер,Т. Вєтошкіна, А. Ідіна, Л. Коган, В. Муляр, М. Недашківська, Г. Чернявська, Л. Циренова, А. Шинкін, М. Шугуров та ін).; соціологів, які розкривають фактори, шляхи, засоби самореалізації у різних соціальних структурах (Р. Зобов, В. Келасьев, В. Харчєв та ін.);. психологів, що розглядають самореалізацію як потребу особистості, як діяльність, як результат цієї діяльності (К. Абульханова-Славська, А. Адлер, Б. Ананьєв, В. Андрєєв, Л. Анциферова, Є. Галажинський, Л. Коростильова, Д. Леонтьєв, А. Маслоу, К. Роджерс, С. Рубінштейн, Е. Фромм та ін.);. педагогів, які аналізують сутність, структуру професійної самореалізації особистості, чинники та умови, стимулюючі і стримуючі цей процес (Є. Горячева, М. Крилова, А. Мудрик, В. Сластьонін і ін.).

У акмеології самореалізація розглядається у зв'язку з поняттями «самоактуалізація», «самовдосконалення», «самоздійснення», виступає як пред'явлення себе і свого Я соціуму в реальній соціально значущій службовій діяльності і розкривається, поряд із саморозвитком, як одна із ліній акмеологічного розвитку (А. Деркач, В. Маркін, С. Мінюрова, Є. Сайко, Є. Селезньова, Л. Стєпнова та ін.). Численні дослідження показують, що доросла людина в основному самореалізується у професійній діяльності та сімейному житті, й одним із виражень професійної самореалізації є кар'єра.

Аналіз психологічних досліджень дає можливість визначити професійну самореалізацію особистості як процес найбільш можливого втілення людиною свого внутрішнього буттєвого потенціалу в зовнішнє суспільне середовище завдяки залученню до професійних відносин, який характеризується розвитком професійних здібностей та навичок і результатом якого є відчуття задоволення від зробленого внеску в суспільні справи.

Прагнення до реалізації своїх можливостей закладено у кожній людині і, на думку представників різних психологічних шкіл, є її найважливішою, центральною якістю, необхідним атрибутом життєдіяльності здорової, зрілої особистості. На нашу думку, змістовою характеристикою професійної перспективи стають кар’єрні домагання, які висуває перед собою людина. Саме у професійних домаганнях втілюється той рівень кар’єрних досягнень та перебування в соціумі, якого людина прагне досягти у майбутньому.

Якщо ми розглядаємо кар'єру як вираз самореалізації, ми маємо на увазі, що кар'єра виступає як її зовнішнє втілення (відповідно, самореалізація виступає як внутрішня сутність кар'єри).

Якщо ми розглядаємо кар'єру як параметр самореалізації, ми маємо на увазі, що кар'єра виступає стосовно самореалізації як значимий показник, тобто характеристика, яка фіксує певний рівень самореалізації.

У той же час, якщо ж ми розглядаємо кар'єру як механізм самореалізації фахівців служби цивільного захисту, то ми маємо на увазі, що саме в ході кар'єри людина може максимально здійснити свою самість через зміни в собі самій і в інших людях, а також через соціально значущі результати діяльності.

Таким чином, кар'єра стосовно самореалізації фахівців служби цивільного захисту виступає як її рушійна сила, що забезпечує досягнення акме, тобто як акмеологічний механізм.

Кар'єра як акмеологічний механізм професійної самореалізації передбачає збалансоване співвідношення і взаємодію процесів особистісно-професійного самовдосконалення керівника і його зовнішнього руху в освоєнні професійного і посадового простору. У процесі особистісно-професійного самовдосконалення керівника актуалізується і розвивається його творчий потенціал, накопичується управлінський досвід, підвищується професійна компетентність і рівень професіоналізму. У процесі опанування професійного і посадового простору керівник, як суб'єкт управління інтегрує і синхронізує зусилля окремих членів організаційної структури і даної структури в цілому для досягнення поставлених цілей, а як суб'єкт кар'єри просувається за посадовими сходами організаційної ієрархії. При цьому кар'єрне просування обумовлено необхідністю реалізувати високоефективні варіанти вирішення організаційних завдань і власних кровних ідей.

Результатом взаємодії внутрішніх і зовнішніх кар'єрних процесів із зовнішнього боку є новий соціальний і професійний статус, а з внутрішньої сторони - професійна самореалізація.

Аналіз психологічних і акмеологічних досліджень дозволив виділити сутнісні характеристики-показники кар'єри як акмеологічного механізму професійної самореалізації фахівців служби цивільного захисту.

Кар'єру як акмеологічний механізм професійної самореалізації з змістовної і процесуальної сторони характеризують: ціннісно-смислова визначеність і високий рівень кар'єрної готовності.





Т. В. Пастух, Христинівська районна рада

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ У СИСТЕМІ ПІДВИЩЕННЯ ФАХОВОГО РІВНЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Для гармонійного розвитку сучасного суспільства необхідно всебічно реалізувати особисті здібності. На підставі цього одним із пріоритетних напрямів державної політики в галузі освіти є підготовка кваліфікованих кадрів, здатних до творчої співпраці, професійного розвитку, освоєння та запровадження інформаційних технологій, конкурентноспроможних на ринку праці.

Постійний і безперервний розвиток педагога забезпечує методична служба Верхняцького НВК, яка відповідно до науково-методичної проблеми «Створення умов для самопізнання, саморозвитку, самореалізації особистості й забезпечення якості навчально-виховного процесу в умовах ідей життєтворчості» спрямовує роботу на підвищення кваліфікації та професійної майстерності педагогічних працівників, розвитку їх творчого потенціалу, впровадження інноваційних педагогічних технологій в навчально-виховний процес.

На засіданнях семінару-практикуму, проблемного семінару, школи передового педагогічного досвіду, студії «Навчаючи інших – навчаюся сам», методичних об’єднань учителі НВК здійснили поглиблене технологічне опрацювання інноваційних технологій: інтерактивні технології, проектні технології, технології проблемного навчання, технології ігрового навчання, технології розвивального навчання, розвитку критичного мислення, створення ситуації успіху, технології життєтворчого навчання, технології формування творчої особистості, ІКТ.

Одним із головних завдань підготовки педагогів до роботи з учнями є розвиток умінь застосовувати новітні технології. Найпопулярнішою на сучасному етапі є інформаційно-комунікативна технологія, яка охоплює не лише комп’ютерні програми, а й усі сучасні засоби комунікації: телебачення, мобільні телефони, Інтернет тощо. Інформаційно-комунікативні технології щільно увійшли в наше життя.

Для реалізації національного проекту «Відкритий світ», державної цільової програми інформатизації загальноосвітніх шкіл «Сто відсотків» у Верхняцькому НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. №1 – ліцей» було розроблено заходи і проект «Упровадження комп’ютерних технологій у навчально-виховний процес», розгляд проекту було винесено на педагогічну раду.

Для впровадження ІКТ в навчально-виховний процес було створено ініціативну групу, яка забезпечила розроблення конкретних механізмів упровадження ІКТ, керування упровадженням ІКТ, розроблення методики використання ІКТ, навчання користувачів програмного забезпечення (педагогів, дітей), здійснення програмної підтримки впровадження ІКТ [1, ].

З метою професійно-педагогічної самореалізації в умовах інформаційного простору адміністрація, педагогічний колектив пройшли навчання в рамках програми «Intel. Навчання для майбутнього», сертифікаційний «Курс Microsoft із цифрових технологій». вивчили способи використання ІКТ в навчально-виховному процесі і успішно їх впроваджують.

Структура освітнього інформаційного середовища Верхняцького НВК складається з блоків: введення й оформлення внутрішкільної документації; робота інформаційно-аналітичного центру; моніторинг діяльності закладу, адміністрації, учителів, учнів; комп’ютерне тестування й контроль знань; електронний план роботи НВК; психологічне тестування; електронна книга наказів; використання програмного забезпечення; створення та використання бази даних (база даних учителів, учнів, фонду бібліотеки, матеріальних цінностей, мікрорайону); використання мережі Інтернет (сайт НВК, електронна пошта, електронні газети «Ми», «Реп’яшок», дистанційна освіта, використання електронних бібліотек, підручників, пошукових систем); здійснення експериментально-дослідницької діяльності; виставка ППД; міжнародне спілкування; діагностування.

Інноваційні форми впровадження ІКТ у навчально-методичну діяльність реалізуються через стандартні та спеціалізовані програми, мультимедійні комплекси, навчальні Email-проекти розміщенні в мережі Інтернет, соціальні сервіси Веб. 2.0, використання інтерактивної дошки [2, c. 7].

Вагоме значення в навчально-методичній роботі з педкадрами відводиться телекомунікаціям: відеоміст, відеоконференція, відеосемінар, вебінар, Skype-зв’язок. Ці форми роботи стали частиною дистанційної освіти. Для реалізації особистого потенціалу з розвитку ІКТ-компетенції кожен педагог, спільними зусиллями з різними ланками методичних структур, спланував шляхи розвитку інноваційного досвіду за алгоритмом: самоаналіз, узагальнення досвіду (форма представлення – портфоліо), демонстрування досвіду (форма представлення – презентація), поширення досвіду (участь у конкурсах, майстер-клас), сучасні форми представлення професійної діяльності: E-mai проекти, вебінари, Skype-зв’язок із показом презентації, вебквест тощо.

Очікуванні результати реалізації проекту «Упровадження комп’ютерних технологій у навчально-виховний процес»:



  • самореалізація особистості в сучасних соціокультурних умовах;

  • креативність та інтелектуальна допитливість – здатність до оригінальності та інновацій;

  • критичне мислення – мислення, що дає змогу людині формулювати вірогідні судження для окреслення, аналізу та розв’язання проблем;

  • комунікативні навички – використання різних видів спілкування;

  • навички особистої та групової взаємодії – здатність співпрацювати з іншими;

  • ІТ-обізнаність – використання інформації та медіа;

  • здатність до самоосвіти і здатність адаптуватися до умов навчання в інших культурах та суспільствах;

  • міжнародне спілкування;

  • підвищення якості освітніх послуг.

Систематична робота з упровадження та розвитку комп’ютерних технологій, постійний контроль за втіленням інновацій в освітній процес дає змогу навчальному закладу йти в ногу з часом . Школа XXІ століття - це школа з ІКТ.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал