Професійно-педагогічна самореалізація педагога в умовах інформаційно-комунікаційного простору



Сторінка3/7
Дата конвертації11.12.2016
Розмір1.4 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Список використаної літератури:

  1. Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя – М. 1987. – [1, c. 159]

  2. Сидоренко Т. Творчість у діяльності вчителя // Рідна школа – 2001. – [2, - №5. – с. 55]

  3. Cисоєва С.О. Основи педагогічної творчості вчителя : Навчальний посібник. – К: ІСДОУ, 1994. – [3, c. 112]

  4. Шакуров Р.Х. Творческий рост педагога. – М. 1985. – [4, c. 80]


Т. О. Котенко, Драбівська районна рада

САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ – ФУНДАМЕНТАЛЬНА ЦІННІСТЬ СУЧАСНОСТІ

Культурні та соціальні умови сьогодення сприяють цілісній самореалізації особистості, оскільки містять в собі в удосконаленому вигляді накопичені попередніми поколіннями знання, норми, цінності й моделі поведінки наших предків. Перебування людини в сучасному соціумі визначає самореалізацію як процес, який розвивається в предметно-духовній формі, охоплюючи індивідуальні й соціальні риси особистості. В соціумі індивід набуває здатності засвоювати й визначати найзмістовніші для нього зовнішні та внутрішні чинники до самореалізації.

Передумовою цілісної самореалізації особистості є належний ступінь засвоєних нею духовних цінностей культури суспільства, рівень її духовності. Специфіка впливу засобами духовної культури суспільства на характер і спрямованість самореалізації особистості полягає у розкритті "людського в людині" [4, с.46]. Отже, критеріями оцінювання рівня духовної самореалізації є здатність особистості до пізнання світу, визначення сенсу буття та формування ціннісних орієнтацій.

Сучасні соціокультурні зміни, вплив науково-технічного прогресу, невідповідність освіти соціально-культурним змінам, вплив соціально-культурних криз та випадкових факторів на структурні елементи самореалізації особистості долаються через формування нового типу індивідуальності з характерним відчуттям індивідом граничності буття, виховання у молоді здатності до свободи як особливої характеристики людини  – екзистенційної істоти, формування особистісної ознаки – універсальності [4, с.66].

Роль соціокультурних умов полягає у відтворенні такої особистості, яка цілісно засвоювала б існуючі багатогранні зв’язки. Їх вплив є універсальним, тобто спрямованим одночасно на розум, почуття, волю, свідомість та підсвідомість індивіда. Обов’язковою умовою самореалізації особистості є надання можливості обирати у процесі засвоєння культурних норм та цінностей ті, які найефективніше сприятимуть розкриттю індивідуальності. Сьогодні соціум сприяє самореалізації особистості через трансформацію самої особистості, збагачення її духовних сил, індивідуальних вмінь і навичок, які на даному етапі саморозвитку особистості не можуть задовольнити її самореалізацію.

Самореалізація як особистісне утворення є центральною характеристикою людини, вищим рівнем її розвитку, на якому практично самоздійснюється її Я (система цінностей). Тому її інтерпретують як фундаментальну цінність. Такий статус самореалізація набуває, коли з потенційної можливості стає визначальним фактором життєдіяльності особистості. Однак, часто вона залишається на рівні потенції особистості або реалізується в досить обмеженому змістовному просторі, чи у суспільно несхвальному ракурсі.

Особистість — це поняття, вироблене для відображення соціальної природи людини, розгляду її як індивіда, як суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності[1, с.34], соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин [2, с.106]. Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття “особистість” характеризує суспільну сутність людини, пов’язану із засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Деякі теорії особистості не включають в неї біологічні характеристики людини, інші, приміром, фрейдизм, надають біологічним чинникам визначального значення. Більш виваженим є трактування особистості як динамічної єдності біологічного та соціального [3, с.85].

Атрибутами особистості є воля, свобода, розум, почуття, свідомість та підсвідомість. На них здійснює універсальний вплив культура, що виступає основним засобом цілісної самореалізації особистості. Вплив соціально-культурних чинників виконує організуючу функцію за умов утвердження індивідуальної свободи, цілісності самореалізації особистості, тобто виявлення індивідуальності при розкритті всього комплексу здібностей та вмінь особистості.



Рушійною силою розвитку особистості виступають потреби, які становлять основу її активності в суспільстві. Проаналізувавши активність особистості, ми можемо розкрити специфіку становлення її в соціумі, що змінюється. Таким чином можливо з’ясувати роль об'єктивних чинників у їхній реальній дії на особистість, а також прояв потенційних характеристик самої особистості в процесі соціально-психологічного відображення. Активність сприяє злиттю індивіда із соціумом (ідентифікація) і виокремленню, збереженню свого «Я» (автономізація) [4, с.76].

Шляхи прояву активності можуть бути різними: оптимальне використання природних здібностей і можливостей індивіда, знаходження оптимально-індивідуального темпу життя, визначення своєчасності залучення особистості до соціальних процесів тощо. Спонукає людину до активної дії конкретна мета, що має перспективну привабливість. Саме за таких умов у людини з'являється сильна внутрішня потреба, яка і приводить до активності.

Поведінка особистості в соціумі зумовлюється та мотивується багатьма чинниками: особливостями розвитку суспільства, способами розв'язання суперечностей середовища та особистості, механізмами реалізації соціального життя, соціальними та індивідуальними умовами життєвої ситуації, особливостями соціальної інфраструктури, засвоєними традиціями, звичаями й життєвими цінностями, етнопсихологічними особливостями учасників взаємодії, індивідуальними властивостями самої особистості. На основі цього людина будує свої стосунки з іншими людьми, визначає тенденції поведінки, дає відповіді на запитання про те, хто вона є.

Основна мета самореалізації особистості в соціумі сьогодні полягає не стільки в розширенні можливостей власного «Я», скільки в досягненні гармонії з навколишнім оточенням, в його підтримці. Отже, йдеться не про підгонку індивідуальних властивостей під соціальний стандарт, а про свідому оцінку людиною своїх дій і вчинків, прийняття (або неприйняття), зміну, корекцію тих стереотипів, цінностей і норм, які проповідує дане суспільство.

Наша школа ефективно сприяє створенню у суспільстві умов для пізнання людиною себе і світу, розвитку і самореалізації особистості у сучасному суперечливому і динамічному соціально-економічному середовищі. Одним із головних завдань нашого навчального закладу сьогодні є конкретизація мети, перегляду завдань, змісту, методів навчання, створення науково обґрунтованої системи підготовки педагога, здатного до творчої професійної самореалізації.

Список використаної літератури:


  1. Абушенко В. Л. Особистість // Новітній філософський словник / Сост. А. А. Грицанов. - Мн.: Вид. В. М. Скакун, 1998.

  2. Крайніков Е.В. Психологія розвитку: Словник-довідник. - К.: Арістей, 2004.

  3. Українська психологічна термінологія: словник-довідник /За ред. М.-Л.А. Чепи. - К.: ДП "Інформаційно-аналітичне агенство", 2010. ISBN 978-617-571-040-0.

  4. Слюсар В.М. Феномен свободи у культурній самореалізації особистості. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2008.


О. В. Кузьменко, м. Умань

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У РОБОТІ МУЗИЧНОГО КЕРІВНИКА

Одним із провідних чинників формування особистості в сфері освіти є нові інформаційні технології (НІТ). Оскільки навчання передбачає передачу інформації дитині, то, за визначенням академіка В.Н.Глушкова: «Інформаційні технології – це процеси, пов’язані з переробкою інформації». Усі педагогічні технології або методики описують як переробити і передати інформацію для найкращого засвоєння її дітьми. А значить, будь-яка педагогічна технологія – це інформаційна технологія. Поява такого поняття «нова інформаційна технологія» пов’язана з появою і широким впровадженням комп’ютерів в освіті. Вона означає процес підготовки та передачі інформації дітям, засобом здійснення якого є комп’ютер, що дозволяє вирішувати нові, раніше не вирішені, дидактичні завдання. При цьому комп’ютер тільки доповнює педагога, а не замінює його.

Мультимедія – це сума технологій, що дозволяють комп’ютеру вводити, обробляти, зберігати, передавати та демонструвати такі типи даних, як текст, графіка, анімація, оцифровані нерухомі зображення, відео, звук, мова.

Застосування мультимедіа технологій дозволяє моделювати різні ситуації і сюжети, що робить заняття цікавішим, незвичним для дітей. Ігрові компоненти включені в мультимедіа програми, активізують пізнавальну діяльність дошкільнят і підсилюють засвоєння матеріалу. Такі мультимедіа, як слайди, презентація або відео презентація вже протягом тривалого часу успішно використовуються в щоденній роботі з дітьми. Комп’ютер в даний час здатний маніпулювати звуком і відео для досягнення спец ефектів, синтезувати і відтворювати звук і відео, що забезпечує атмосферу свят та розваг загадковістю, незвичністю, включаючи анімацію та інтеграцію всього цього в єдину мультимедіа презентацію. Основа будь якої сучасної презентації – полегшення процесу зорового сприйняття і запам’ятовування інформації за допомогою яскравих образів. Форми і місце використання презентації на занятті залежать від змісту і мети яку поставив педагог. Так, для ознайомлення дітей з сюжетним таночком птахів чи тварин, і подальшим його розучуванням, створено свого роду ремікс з мультиплікаційних творів. Це дасть змогу дітям зрозуміти зміст таночка і манеру його виконання.

Інформаційно–комунікаційні технології дають можливість довершити і збагатити заняття з дітьми, зробити його привабливим і сучасним, дозволяє підсилити мотивацію дитини, забезпечити краще запам’ятовування інформації, що надходить до дітей, зміцнити і закріпити її завдяки підготовлених заздалегідь презентацій, мультфільмів, відео- та аудіофайлів, які зацікавлюють дітей інформацією та здійснюють кращий вплив на їх пізнавальну діяльність.

Комп’ютерні технології використовуються як на заняттях так і в інших видах діяльності. Аудіо та відеозаписи полегшують роботу при розучуванні нової вправи, таночка, гри. Надають змогу показати професійний виступ танцювальних колективів у виконаннях таночків при ознайомленні з ними дітей. Це зацікавлює малюків, тому що інформація подається у привабливій формі, що не тільки прискорює запам’ятовування, але й робить його свідомим і довготривалим. Діти бачать професійний виступ, що викликає в них бажання затанцювати так само. Дивлячись відео вони переносяться в ту атмосферу, в них з’являються певні емоції, розвивається увага, зорова і музична пам’ять, мислення. Доцільне використання мнемо таблиць, за допомогою яких діти можуть виконувати різні перешиковування, або розучувати елементи таночків. Під час розучування вправи, таночка чи гри педагог має можливість більше приділити уваги кожній дитині, слідкувати за якістю та виразністю виконання, за поставою дитини, зміною її настрою.

Найефективніше використання комп’ютерних технологій відбувається в процесі слухання музики. Адже, в повсякденному житті діти знаходяться в оточені сучасної естрадної музики, яка не завжди впливає позитивно на психічний, емоційний, розумовий та фізичний розвиток малюків. Звідси дитяча агресія, несприйняття інших людей, часті депресії. Недарма для малят рекомендують слухати музичні твори В.Моцарта, П.Чайковського, Й. Штрауса та інші. Ця музика сприймається всім єством. Маля не розуміє про що вона, але жваво реагує на неї і чекає нової зустрічі з нею. Наше завдання - впустити класичну музику в душі дітей, що збагатить їх духовно і зміцнить психічне здоров’я. Не завжди життєвий досвід дитини дозволяє уявити щось глибоке, різнопланове. Саме використання відео презентацій, слайдів, мультиплікації розширює кругозір дітей, розвиває уяву, мислення і збагачує її життя новими враженнями. Діти вчаться роздумувати про побачене, говорити про музику, засоби її виразності, що сприяє розвитку мови, мислення, формування художнього смаку та інше. Слухаючи твори українських композиторів, завдяки підібраним відеопрезентаціям, діти паралельно ознайомлюються з побутом, ремеслами, живописом українського народу, природою рідного краю тощо.

Для зацікавлення дітей новою піснею використовується аудіо запис, слухаючи який у дітей виникає бажання розучити твір. Розучування пісні відбувається під живу музику – про вплив якої на музичний розвиток дитини не можна забувати. Проте, по графічному зображенню розучувати співаночки, вправи для розвитку голосового апарату, по картинкам – підказкам вчити пісні набагато цікавіше для дітей. Під час виконання дітьми вивченої пісні є можливість використати відео, в якому міститься сюжет пісні, що підтримується мультиплікаційним роликом. Це дає змогу слідкувати за характерним виконанням твору, правильним звукоутворенням, диханням, поставою під час співу, емоційним станом дітей тощо.

Готуючись до свят чи розваг, використовують інтернет, звідки запозичують цікавий матеріал ( пісні, музику до таночків, вірші, музичні ігри) або ідею для майбутнього сценарію.

Виступи дітей на конкурсах, святах фільмуються на відеокамеру, це дає змогу у подальшому перегляді і аналізуванні виступу самими дітьми.

Отже, використання інформаційно–комунікаційних технологій на музичному занятті доповнює зорові, слухові враження і уявлення дітей, активізує і розвиває їх емоційне сприйняття музики. У педагога з’явилися нові можливості у професійній діяльності: розвиток наочно–образного та образно–слухового сприйняття музики, розвиток тембро-динамічного слуху (вгадай, який інструмент звучить). Завдяки використання інформаційних технологій в професійно педагогічній діяльності педагог має можливість підвищити мотивацію навчання і виховання дітей. Це призводить до цілого ряду позитивних наслідків: психологічно полегшує процес засвоєння матеріалу дітьми; збуджує жвавий інтерес до предмета пізнання; розширює загальний кругозір дітей; зростає рівень використання наочності на заняттях.

Використання інформаційних технологій в освіті дає можливість істотно збагатити і якісно оновити навчально-виховний процес у дошкільних навчальних закладах і підвищити його ефективність.



Список використаної літератури:

1.Новосьолова С.Л. Комп’ютерний світ дошкільника // Нова школа, 1997,№3, с.23.

2.КалінінаТ.В.Нові інформаційні технології в дошкільному дитинстві // Управління ДНЗ, 2008, № 6, с.32.

3. Колодинська В.І. «Інформатика та інформаційні технології дошкільнятам», 2008.

4.Горвиць Ю., Поздняк Л. «Кому працювати з комп’ютером в дитячому садку» // Дошкільне виховання,1991, №5, с.12.
Г. Г. Лагодзя, Тальнівська районнаї рада

РОЛЬ ТРЕНІНГОВИХ ЗАНЯТЬ У ПРОСВІТНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЕД УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ (З ДОСВІДУ РОБОТИ)

Впродовж десяти років у нашій школі проводяться тренінгові заняття у рамках Програми «Сприяння просвітницькій роботі «рівний – рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя», яка спрямована на формування відповідального ставлення до особистого здоров’я у підлітків та молоді, оскільки саме в цьому віці відбувається засвоєння певних норм і зразків поведінки, накопичення відповідних знань та вмінь, усвідомлення потреб і мотивів, визначення ціннісних орієнтацій.

Тренінгові заняття проводяться щомісяця за такими модулями: «Спілкуємось та діємо», «Знаємо та реалізуємо свої права», «Прояви турботу та обачливість», « Твоє життя – твій вибір» при допомозі підлітків-тренерів, яких щороку готують тренери-вчителі для проведення тренінгів з учнями середніх класів. Ця форма роботи дуже подобається школярам, бо саме під час проведення тренінгів вони вчаться спілкуватися між собою, мають можливість висловити свою думку, яка не буде піддаватись критиці. Учителі також отримують задоволення від цих занять, оскільки під час підготовки до них та під час їх проведення вдосконалюється їх професійна майстерність.

Керівництво діяльністю агіткультбригад. У нашій школі створено такі агіткультбригади, як «Вимітайко», «Будьмо!», «Поміч». Діяльність агіткультбригади «Вимітайко» спрямовуємо на викорінення негативних звичок у школярів (лінощів, обману, несправедливості, заздрощів і т.п.). Головним завданням агіткультбригади «Будьмо!» вітати школярів та односельчан із знаменними подіями, нести їм радість та задоволення. Агіткультбригада «Поміч» - наймолодша. Вона створена в період розгортання військових дій на сході нашої країни. Вона організовує і спрямовує благочинну діяльність жителів нашого села. Ця бригада організувала і провела у Божому храмі Різдвяні, Йорданські, Стрітенські та Великодні віншування жителів нашого села і на пожертвувані односельцями кошти були закуплені Різдвяні солодощі для воїнів АТО, щоб і вони змогли відчути та пригадати смак цих народних свят. Сценарії для виступів членів агіткультбригад складаємо самостійно, враховуючи уподобання, інтереси та смаки односельчан.

Творча група «Спадщина» - осередок національного відродження. Без засвоєння дітьми духовних надбань свого народу , без оволодіння культурою свого народу, пізнання його самобутнього національного обличчя, практичного продовження культурно - історичних традицій, звичаїв , обрядів не можна виховати справжнього будівника майбутнього, бо , як співає Ніна Матвієнко:

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти...

Учителі нашої школи виконують важливу роль у вихованні учнів , формуванні в них любові до рідного краю, історичної пам'яті, духовності, національного характеру. Адже все, що закладається учням у період навчання і виховання у школі, визначає в подальшому успіх процесу формування особистості, її світогляду і загального розвитку [3, с.14].

Ці та інші роздуми привели нас до думки створити в нашій школі творчу групу "Спадщина" , куди ввійшли учні, учителі, батьки, старожили села, сільські умільці. Творча група "Спадщина" нашої школи має багато об'єднань: екскурсоводів, знавців народного календаря, знавців народного прогнозування, фольклористів, театралів, краєзнавців.

«Школа відродження давніх народних ремесел» - центр духовної єдності поколінь. У нашому селі проживає дуже багато народних умільців. Провівши зустрічі з ними, ми вирішили створити "Школу відродження давніх народних ремесел". Цю школу відвідують всі бажаючі, а заняття проводять сільські умільці. Ось перелік занять, які проводяться в "Школі відродження давніх народних ремесел": ткацтво, прядиво, лозоплетіння, вишивка, в'язання, килимарство, народна іграшка, народна пісня, народний танець, квітникарство, літературна творчість, витинанки (з паперу). Діти з деякими народними ремеслами просто знайомляться, а такими, як лозоплетіння , займаються по потребі. Кошики, виплетені школярами під керівництвом Крайнюка В.П., стають у пригоді на уроках трудового навчання, коли збираємо урожай із шкільних ділянок.

Значення "Школи відродження давніх народних ремесел" важко переоцінити, бо вона відіграє надзвичайно важливу роль не тільки у всебічному розвитку школярів, а й у духовному їх становленні. Діти не тільки навчаються, а й переймають досвід старших поколінь, прилучаються до національної культури, традицій, звичаїв свого народу. Зараз заняття цієї школи проводяться за місцем проживання сільських умільців.



Шкільний етнографічний музей «Бабусина хатка». Наш музей зустрів своїх перших відвідувачів у 1993 році. Зараз у ньому нараховується 320 експонатів, працює п’ять екскурсоводів. Найцікавіші експозиції музею: «Незбагненне диво – хустки зеленьківчанок»- представлено більше 50 жіночих головних уборів 20-30 років минулого століття , «Українські національні костюми» - зразки святкового та шоденного одягу початку ХХ століття, «Стародавні глиняні вироби» - представлена велика кількість предметів побутового вжитку ХІХ століття, «…І предків наших все життя на рушниках читати можна» - представлено більше 40 рущників сільських майстринь-вишивальниць, «…І оживають нитки в руках сільських майстринь-в’язальниць» - представлено 15 виробами різної техніки в’язання, «Світлини рідного села» - представлена велика кількість фотографій, які розповідають про становлення та розвиток села Зеленьків, «Знаряддя праці наших пращурів» - представлено зразки найбільш поширених стародавніх знарядь праці в нашому регіоні, «Картинна галерея сільських художників» - представлена роботами сільських майстрів пензля, карто-схема Зеленькова, «А пам'ять нетлінна…» - представлено матеріали про болючі сторінки в житті наших односельчан (Голодомор, ІІ світова війна), стенд «Заради миру» - представлена волонтерська діяльність школярів на підтримку воїнів АТО, стенд «Наші захисники» - представлено 13 фотографіями наших односельчан, які побували або перебувають в зоні АТО.

Проектна діяльність учнів та вчителів. У роботу нашої школи широко впроваджується проектна діяльність. Цікавою була робота над проектом «Моє село – моя святиня». Матеріал, зібраний у ході роботи над цим проектом, - такий багатий та різноплановий, що дав можливість школярам, творчо обробивши його та доповнивши, взяти участь у багатьох інших підпроектах. Учні 6 та 7 класів виконали проектну роботу про рідне село «Колиска любові і пісня душі», учні 8-11 класу – «Село моє – колиска й джерело». Ця діяльність учнів та вчителів дала можливість, використавши матеріали цих підпроектів, взяти участь у восьмому Всеукраїнському конкурсі благодійних проектів «Добро починається з тебе». На цей конкурс зеленьківські школярі під керівництвом наставників представили два проекти за двома напрямками: «Духовні святині рідного села» (культурологічний напрямок – керівник Лагодзя Г.Г.) та «Стань природі вірним другом» (екологічний напрямок – керівник Іщенко Л.А.).

У результаті роботи над проектом «Заради миру» було проведено агітаційну роботу серед учнів школи та жителів села про необхідність надавати допомогу воїнам АТО, пробуджено свідомість односельців та школярів, схилено їх до благочинної діяльності, до участі в усіх благочинних акціях, спрямованих на підтримку тих, хто воює на Сході. Ми взяли активну участь у акціях: «Зеленьківці – воїнам», «Все – для Сходу, все – для перемоги!», «Забезпечимо наших воїнів овочами!», «Повертайтесь живими!», «Різдвяні солодощі – воїнам АТО», «Стрітенські дари – воїнам АТО», «Нове життя старим речам», «Підтримай солдата». У даний час учні працюють над проектами «Народні ремесла отчого краю» та «Фольклорні скарби малої батьківщини».



Список використаної літератури:

  1. Андрущенко І.В. Творча діяльність як засіб естетичного виховання/ І.В.Андущенко//Рідна школа. -2005.-№3.-С.28-29.

  2. Безлюдна М.В., Макарчук В.В. Етнопедагогіка. Навчально-методичний посібник.-Умань.-2010.-152с.

  3. Ващенко Г. Народна пісня і етнопедагогіка України /В.Ващенко //Народна творчість та етнографія. -2001.-№9.-С.30-36.

  4. Грицюк Б. Модернізація системи освіти й етнопедагогіка/ Б.Грицюк// Рідна школа. -1995.-№5.-С.61.

  5. Закон України «Про виховання дітей та молоді».Проект//Освіта України.-Вересень 2004.-№72.-С.4-6.


К. Ю. Молодик, м. Черкаси

СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГА ШЛЯХОМ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ У ПРОЦЕСІ ВИХОВАННЯ УЧНІВ

«Моя особистість – не готова реальність, – писав М. Бердяєв, – я творю свою особистість, творю її тоді, коли пізнаю себе», – саме ці слова найчастіше можна зустріти у матеріалах тих, хто шукає відповідь на поставлене запитання конференції. Та хіба можна точніше описати за Миколу Бердяєва процес становлення кожного з нас як самостійної, цікавої та повноцінної особистості? Всі ми за сократівським правилом так чи інакше у різних ситуаціях та проявах пізнаємо самих себе. І творимо ми себе власним шляхом пізнання та кропіткої праці. Те саме, але з певною заувагою, можна сказати й про педагога. От тільки у випадку педагогічної діяльності, на нашу думку, до слів відомого філософа варто додати словосполучення «пізнаю себе через інших», тобто через дітей.

Щодень педагог працює, взаємодіє, спілкується із учнями. Це спілкування відбувається не тільки на уроках, а на важливому для нас майданчику виховної діяльності. Коли виникає потреба не тільки у теоретичних, предметних знаннях, а потрібне інше бачення ситуацій, інші підходи та способи. Саме тут, на нашу думку, й розпочинається процес становлення особистості педагога шляхом самореалізації у процесі взаємодії з учнями.

Це питання сьогодні як ніколи є актуальним, адже гуманізація освіти, створення комфортних умов для розвитку педагога, творчих здібностей учителів – стали важливими темами в умовах глобалізаційних та євроінтеграційних процесів. Відтак, модернізація, яка нині відбувається в освітній діяльності, спонукає до забезпечення вчителя знаннями, вміннями й практичними навичками самоформувального характеру, створення умов для творчого самовдосконалення [1].

Варто відзначити, що проблема самореалізації виникла відносно недавно, хоча в історії педагогіки відомі розробки з питань самоактуалізації, духовного становлення та самостійного втілення потенцій особистості. Аналіз педагогічної спадщини, який робить свідчить, що в історичному розвитку наукових досліджень самореалізація особистості визначалася як мета виховного процесу, що полягає в сприянні особистості розкрити свої потенційні можливості, реалізувати задатки і здібності; процес втілення можливостей і здібностей індивіда в конкретних результатах практичної діяльності; прояв своєї індивідуальності та спосіб взаємодії з суспільством [2, c.2].

Психологи пов’язують самореалізацію особистості з розвитком і реалізацією своїх можливостей і здібностей, механізмом формування індивідуальності та «Я-образу». Вчитель як творча особистість, людина активна, для якої характерні процеси саморозвитку, творчий підхід до розуміння, сприйняття навколишнього світу, самого себе та творча самореалізація щодо власних професійних схильностей і здібностей, саме так і формує свій «Я-образ» [3].

Ми погоджуємось, що ці властивості насамперед мають бути притаманні сучасному вчителю, від творчого потенціалу і діяльності якого залежить не лише процес його власного самовдосконалення, а, що найголовніше, на нашу думку, й творча самореалізація його вихованців, майбутніх громадян суспільства. Відтак, важливою складовою педагогічної творчої самореалізації є процесуальна (діяльність), що набувається в процесі професійно-педагогічного становлення.

Проте бажання до самореалізації з’являється через власні потреби кожного з нас, тобто воно може й не з’явитись, якщо в цьому немає певної внутрішньої потреби. Потреба – це стан індивіда, що створюється необхідністю, який він відчуває в об’єктах, що зумовлюють його існування й розвиток і виступає джерелом його активності. Це наші учні, наші вихованці. І ось саме тут важливим стають саме духовні потреби, які є підґрунтям творчої активності особистості педагога.

Перш ніж реалізувати себе і взаємодіяти у цій реалізації з іншими, людина має пізнати свої потенційні можливості, або власний творчий потенціал, те що нею керує. Як казав Публій Сир, безумний той, хто, не вміючи керувати собою, хоче керувати іншими. І наскільки часто, на жаль, ми зустрічаємо такі випадки, коли педагог працює не усвідомлюючи своєї мети, своїх власних потреб, коли працює не за бажанням у школі, коли не намагається реалізуватись у творчому діяльнісному прояві, а перебуває у просторі своїх колишніх чи сучасних нереалізованих потенціалів та бажань [5].

Такий стан речей несе пряму шкоду в першу чергу вихованцям. І тому, автор статті підтримує намагання реформувати освіту, оновити кадри, залишити в системі тих, хто справді є творчими одиницями і у свої праці бачать ціль виховання повноцінних особистостей та громадян країни. Звичайно, не все нове завжди добре, але спроби залишити в навчальній системі вчителів, яких справді можна назвати вчителями, є позитивною. Тих, хто отримує задоволення від своєї праці, хоч якою складною вона б не була.

Повертаючись до питання самореалізації, постійного самовдосконалення педагога, як приклад, можна навести щотижневі бесіди класного керівника з учнями. Ці бесіди є в кожного класного керівника в плані виховної роботи. Та чи проводяться вони? Це вже інше запитання. Якщо проводяться, то це і є пряма самореалізація вчителя – у якості психолога, у якості рятівника, у якості особи, якій дитина довіряє. Це вимагає щораз нових навичок, постійного розвитку, додаткового читання літератури – психологічної, навіть художньої, щоб краще розуміти, сприймати, бути м’якшим, а інколи твердішим на руку.

Звичайно для цих нелегких процесів, основне, з чого має все починатись має бути бажання вчителя. І ми знову повертаємось до твердження – бажання працювати в школі, усвідомлення своєї місії як педагога, як особистості, яка може і повинна допомагати іншим є основою сучасної шкільної системи.

Таке бачення, на нашу думку, формується за допомогою моральних орієнтирів педагога, його духовного виховання, усвідомлення людськості, а не машинальності процесу навчання і виховання.

На початку статті ми наголошували, що педагог є творчою особистістю. Ми сприймаємо творчість як «діяльність, результатом якої є створення нових, оригінальних і вдосконалених матеріальних та духовних цінностей, що мають об’єктивну чи суб’єктивну значущість» [1, с.3].

Але творчість педагога, насправді це щоденна праця. Це постійне вирішення множини навчально-виховних завдань, під час якої вчителем створюються і втілюються в спілкування з дітьми оптимальні й органічні для даного викладача нестандартні рішення. Специфіка творчого процесу вчителя полягає, зокрема, у тому, що творчість педагога носить оперативний, систематичний й безперервний характер, відбувається за участі інших учасників навчального процесу та безпосередньо в ході взаємодії з ними [2, 3].

При цьому педагог повинен уміти швидко аналізувати ситуацію, що склалася, реагувати на неї, управляти своїм психічним станом, прогнозувати й передбачати наслідки своєї діяльності, оскільки результати педагогічної творчості не можуть бути виявлені відразу [2, c.5].

Узагальнюючи вищесказане, можемо зробити висновок, що саме педагогічна творчість вчителя значною мірою зумовлює впровадження особистісно-орієнтованих освітніх технологій, створення сприятливих умов для внутрішнього саморуху (саморозвитку, самовиховання, самовдосконалення) педагога і вихованця. Самореалізація – це здійснення можливостей розвитку «Я» за допомогою власних зусиль, співтворчості, сумісної діяльності з іншими людьми, соціумом, світом взагалі. Самореалізація – це не лише процес, а й результат [4, c.12]. А результатом такої діяльності є творчий акт творення нової людини, як вихованця, так і особи вчителя. Проте можливим він є лише за наявністю власної потреби педагога та бажання до самопізнання, саморозвитку як особистості.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал