Проблеми вугільної промисловості україни та викиди парникових газів



Pdf просмотр
Сторінка1/5
Дата конвертації24.04.2017
Розмір0.59 Mb.
  1   2   3   4   5

ДОПОВІДЬ
ПРОБЛЕМИ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ ТА ВИКИДИ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ
ВІД ВИДОБУТКУ Й СПОЖИВАННЯ ВУГІЛЛЯ
Автор: Огаренко Юлія, ogarenko.yuliya@gmail.com
За редакцією: Олексія Пасюка, opasyuk@bankwatch.org та Ірини Ставчук, irina.stavchuk@necu.org.ua
Літературний редактор: Заворотна Оксана
Дизайн обкладинки: Богдан Самойленко, sambodi@mail.ru
Фото: Піп Еркен, erken@xs4all.nl
Макет: Антонова Надія, Цей документ було створено за фінансового сприяння Шведської неурядової організації
Air Pollution & Climate Secretariat а/я 7005, 402 31 Гётеборг, Швеція
Тел.: +46 31 711 45 15
info@airclim.org, Тираж 1000 шт., розповсюджується безкоштовно
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР УКРАЇНИ
вул. Комінтерну, 1, м. Київ, 01032
тел.: (044) 238-6260, тел./факс: (044) 238-6259
necu@necu.org.ua, www.necu.org.ua

ДОПОВІДЬ
ПРОБЛЕМИ ВУГІЛЬНОЇ
ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ ТА ВИКИДИ
ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ ВІД ВИДОБУТКУ
Й СПОЖИВАННЯ ВУГІЛЛЯ
КИЇВ - 2010

3
Список скорочень ������������������������������������������������������������������������������������������������������4
Вступ ������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������5
Резюме ���������������������������������������������������������������������������������������������������������������������6
1� Огляд вугільної промисловості ��������������������������������������������������������������������������������8
1.1. Видобуток та споживання вугілля ..................................................................................................8 1.2. Експорт та імпорт вугілля ............................................................................................................... 10 1.3. Структура власності .......................................................................................................................... 11 1.4. Продуктивність праці ....................................................................................................................... 11 1.6. Аварійність на шахтах та безпека праці ..................................................................................... 12
2� Економічні аспекти вугільного сектору ������������������������������������������������������������������ 15
2.1. Cобівартість та ціна вугілля в Україні ........................................................................................ 15 2.2. Рентабельність сектору та державні субсидії ........................................................................... 17
3� Соціальні та екологічні проблеми пов’язані з вугільним сектором ���������������������������� 19
3.1. Соціальні проблеми вугледобувних регіонів ........................................................................... 19 3.2. Екологічні проблеми ......................................................................................................................... 21
4� Роль вугілля у викидах парникових газів ��������������������������������������������������������������� 24
4.1. Викиди парникових газів від добування та спалювання вугілля ...................................... 24 4.2. Прогноз споживання вугілля до 2030 р. .................................................................................... 25 4.3. Прогноз викидів ПГ від видобутку та споживання вугілля до 2030 р. ........................... 26 4.4. Основні недоліки енергетичної стратегії ................................................................................... 27
5� Державна політика щодо видобутку та споживання вугілля ��������������������������������������������� 31
5.1. Необхідність поступового зменшення субсидування галузі .............................................. 31 5.2. Технологія чистого вугілля ......................................................................................................... 32 5.3. Технологія уловлювання та захоронення СО
2
........................................................................ 33
6� Державна політика зниження викидів ПГ ������������������������������������������������������������������������ 36
Висновки ���������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 39
Рекомендації ����������������������������������������������������������������������������������������������������������� 40
Список використаної літератури ������������������������������������������������������������������������������� 41
Додаток А ��������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 46
Розрахунок викидів парникових газів від видобутку та споживання вугілля ..................... 46
Додаток Б ��������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 47
Прогноз видобутку та споживання вугілля ..................................................................................... 47
Додаток В ��������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 48
Прогноз викидів парникових газів від видобутку та споживання вугілля .......................... 48
Додаток Д ��������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 49
Актуальність проблеми зміни клімату для України ...................................................................... 49
Додаток Е ��������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 50
Потенціал альтернативних джерел енергії ........................................................................................ 50
Довідки ������������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 51
Зміст

4
ВЕР
— Всесвітня енергетична рада
ВДЕ
— відновлювані джерела енергії
ЗППЕ
— загальне первинне постачання енергії
MГЕЗК
— Міжурядова група експертів зі зміни клімату
МЕА
— Міжнародна енергетична агенція
Мінвуглепром
— Міністерство вугільної промисловості
Мінпаливенерго
— Міністерство палива та енергетики
ПГ
— парникові гази
ПЕК
— паливно-енергетичний комплекс
ПЕР
— паливно-енергетичні ресурси
ПКС
— паритет купівельної спроможності
ТЕС
— теплоелектростанція
ТЕЦ
— теплоелектроцентраль
Список скорочень

5
Метою даного звітує аналіз негативних соціально-економічних та екологічних наслідків від видобутку та споживання вугілля. Особлива увага приділена проблемі викидів парникових газів та підходам до зниження цих викидів.
В першому розділі наведено загальний огляд вугільної промисловості України, зокрема, відомості щодо видобутку та споживання вугілля, експорту та імпорту, структуру власності вугільнодобувних підприємства також інформацію щодо технічного стану та аварійності на шахтах. В другій частині розглянуто економчні аспекти вугільного сектору, а саме, співвідношення собівартості та ціни на вугілля, проблему нерентабельності сектору та державного субсидування. Третій розділ сфокусовано на соціальних та екологічних проблемах що виникли у вугледобувних регіонах. В четвертому розділі обраховано викиди парникових газів від видобутку та споживання вугілля та зростання цих викидів внаслідок збільшення частки вугілля у паливно-енергетичному балансі України, відповідно до базового сценарію енергетичної стратегії. В п’ятому розділі об-
ґрунтована необхідність зниження субсидування галузі та наведені основні підходи для ефективної державної політики зі зниження викидів парникових газів, зокрема, податок на викиди СО
2
та система торгівлі викидами. Крім того, наведені рекомендації щодо вдосконалення енергетичної політики та стратегічного розвитку вугільної промисловості. Висловлюємо сподівання, що відповідальні органи державної влади візьмуть до уваги висловлені пропозиції. Також вважаємо, що даний звіт буде корисним для роботи громадських організацій. В першу чергу дякуємо експертам за надані інтерв’ю та консультації, зокрема, Дуд- ніку ОМ. (старший науковий спеціаліст, Інститут вугільних енерготехнологій
Красніку В.Г. (Директор Департаменту перспективного розвитку та координації підготовчих робіт, Міністерство вугільної промисловості Ляшенко О.Ф. (провідний науковий співробітник, Відділ паливно- енергетичного комплексу Ради по вивченню продуктивних сил України Саприкі- ну В.Л. (Директор енергетичних програм, Центр Разумкова). Однак, точка зору висловлена у звіті не завжди співпадає з думкою експертів.
Висловюємо велику вдячність Swedish
NGO Secretariat on Acid Rain за фінансову підтримку даної роботи. Також дякуємо за співпрацю Puri S. та Демиденку А. (Coal
Sector Policy Support Programme). Окрему подяку висловлюємо Пасюку О, Ставчук І. та Урбанському Юза слушні рекомендації та зауваження. Також дякуємо Піпу Еркену за надані фото.
Вступ

6
Проблеми вугільної промисловості та
рекомендації щодо їх вирішення
Однією з головних причин кризового стану у галузі є те, що ціни на вугілля навіть не забезпечують відшкодування операційних витратне говорячи про витрати на ремонт та обслуговування та капітальні інвестиції. Середня собівартість вугілля значно більша за ціну та існує тенденція до збільшення цієї різниці. Якщо уроці ціна складала 80% від собівартості, то у 2008 — 75% [11]. Експерти МЕА вважають, що викривлення ціни на вугілля відбувається в результаті субсидування вугільної галузі, державних паливни асигнувань та впливу приватних монопольних покупців Занижена ціна на вугілля призводить до значних збитків, які з року в рік дедалі збільшуються. Так, з 2004 року, збитки зросли з 1500 млн. грн. [15] до 4276,5 уроці. Тобто, уроці збитки на 1 тону продукції складали 152 грн. Тому вугільна промисловість України є традиційно збитковою галуззю і щорічно потребує значних державних дотацій. Таку вугільна промисловість була профінансована у розмірі
7475,68 млн. грн. [10], що становить приблизно від річного бюджету України. Причому, левова частка фінансування витрачається на компенсацію збитків із собівартості вугілля. Таку році було витрачено покриття збитків приблизно 60% від загальної суми коштів наданих на підтримку галузі.
Місцеве населення дуже залежне від вугільної промисловості оскільки, особливо, це стосується маленьких містечок та селищ, більша частина мешканців яких працевлаштована на вугільнодобувних підприємствах. Практика за часів Радянського Союзу створювати моногалузеві міста та селища сьогодні призводить до значних проблем соціального характеру. Оскільки підприємства з часом закривають з різних причині багато людей залишаються без роботи. Несприятливе соціальне середовище, безробіття та бідність населення цих регіонів призвело до великого рівня злочинності у головних вугледобувних районах України, поширення наркоманії та ВІЛ-інфекції. Крім того, вугільна промисловість спричиняє цілу низку серйозних екологічних проблема саме, — забруднення повітря, зміна геологічного, гідрологічного та гідрохімічного режимів територій на яких розташовані вугледобувні підприємства.
Враховуючи низку проблем вугільної промисловості України, цілком очевидним є необхідність реструктуризації галузі та переоцінка енергетичної стратегії вданому напрямку. В першу чергу варто провести глибинну оцінку економічної доцільності збільшення видобутку та споживання вугілля. По-друге, енергетичну стратегію варто розробляти з врахуванням впливу галузі на навколишнє середовище, зокрема, на зміну клімату.
Питання енергетичної безпеки є надзвичайно важливим для незалежної держави, однак зменшення споживання газу за рахунок заміщення газу вугіллям не є оптимальним підходом. В першу чергу енергетичну безпеку варто підсилювати за рахунок зменшення споживання енергоносіїв. Пріоритетними напрямками має бути максимальне використання потенціалу енергозбереження та відновлювальних джерел енергії. Це буде стра-
Резюме

7
тегічно правильним рішенням адже не лише мінімізує негативний вплив енергетики на довкілля, а дозволить значно заощадити кошти з державного бюджету.
З метою вирішення проблем всередині галузі, необхідно активніше вживати заходи для підвищення рентабельності вугільного сектору в Україні (закриття нерентабельних шахт та приватизація рентабельних тапер- спективних), вирішити питання встановлення ринкової ціни на вугілля та зниження собівартості видобутку вугілля, що є передумовою зниження енергетичних субсидій, а відтак, і тягаря для державного бюджету. Питання безпеки на шахтах також потребує неабиякої уваги. Аварійність та виробничий травматизм можна зменшити шляхом більш суворого дотримання правил техніки безпеки, а також встановлення необхідного обладнання для попередження аварій. Перспективним є також широке застосування технологій вловлювання та використання шахтного метану, зокрема, в рамках механізму Спільного впровадження відповідно до Кіотського протоколу. Варто закрити шахти видобуток вугілля в яких є дуже небезпечним навіть за умови запровадження всіх можливих заходів. Для подаляння соціальних проблем та розвитку колишніх містечок та селищ одного підприємства, варто розробити та поступово впроваджувати програму перепрофілювння економіки вугледобувних регіонів.
Викиди парникових газів внаслідок
видобутку та споживання вугілля
Україна є стороною Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату та Кіотського протоколу і має докладати певних зусиль для зниження викидів парникових газів. Однак, енергетична політика держави може призвести до протилежних наслідків. Так, в енергетичній стратегії заплановано збільшити частку вугілля в паливно-енергетичному балансі з 22% (43,5 млн. тупу році доза базовим сценарієм (101 млн. тупу. Враховуючи, що вугілля є найбільш вуглеце- воємним паливом, збільшення його частки у паливно-енергетичному балансі призведе до збільшення викидів парникових газів більше ніж вдвічі з 2005 року до 2030 і буде дорівнювати близько 350 млн. т СО
2
-екв. Такий ріст обумовлений головним чином збільшенням обсягів використання вугілля у якості палива на електростанціях. За рахунок цього відсоток викидів від видобутку та споживання вугілля (від загальної кількості викидів ПГ) може збільшитися з 39%
(162 млн. тур. до 53% (346 млн. ту р.
Резюме

8
1.
Огляд вугільної промисловості
1.1. Видобуток та споживання вугілля
Поклади вугілля в Україні в основному зосереджені у Донецькому, Львівсько-
Волинському антрацитових басейнах та Дніпровському буро-вугільному. Причому, найбільші родовища знаходяться у Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях (до 95%) [37] (див. Рис. На діючих шахтах запас вугілля складає
8,7 млрд. т, (6,5 млрд. т промисловий)
54% якого енергетичне. Однак, при видобутку близько 15% вугілля втрачається, що пов’язано зі складними гірничо- геологічними умовами та недосконалим технологічним рівнем видобутку [22]. За оцінками Уряду, вугілля на діючих шахтах має вистачити на 40-90 років. Середня глибина шахт сягає 700 мав деяких шахтах навіть 1000-1400 м (20%). Крім того, вугільні пласти тонкім у 85% випадках) і часто дуже круті, що ускладнює видобуток та погіршує умови праці, а також збільшує собівартість вугілля За оцінкою Уряду прогнозований загальний запас вугілля становить 117,5 млрд. та розвідані запаси (видобуток вугілля з яких є прибутковим) — 56,7 млрд. т [22]. Однак, оцінка Всесвітньої енергетичної ради
(ВЕР) значно відрізняється — 52 млрд. т загальні запаси і 34,2 розвідані [37]. Якщо брати до уваги дані Уряду, то при видобутку вугілля 80 млн. т нарік, розвіданих запа-

9
Огляд вугільної промисловості
1 Графік побудовано заданими Енергетичної стратегії України до 2030 р. (дані за 1991–2004 рр.) [22]; Національних кадастрів антропогенних викидів парникових газів (2005–2006 рр.) [24, 25] та звіту Мінвуглепрому (2007–2008 рр.) [10].
Рис. 1. Вугільні басейни України [42]
Рис. 2. Видобуток вугілля в Україні (млн т)
1

10
Огляд вугільної промисловості
сів вистачить на 700 років, а якщо ж взяти за основу дані ВЕР, вугілля вистачить приблизно на 430 років.
Варто зазначити, що вугільна промисловість України вжене відіграє тієї роль, яка в неї була за радянських часів. Так, з го дох років двадцятого століття видобуток вугілля в Україні був один з найбільших у світі. Відтоді, вугільний сектор почав занепадати у зв’язку зі збільшенням глибини видобутку вугілля на шахтах, що безпосередньо відобразилося на збільшенні собівартості, а також в результаті інтенсивного розвитку вугільної промисловості в Росії Так, з 1991 року видобуток вугілля знизився на 57,8 млн. т або на 42,6% і становив уроці млн. т (див. Рис. Відповідно, й кількість вугледобувних підприємств також скоротилася. Якщо уроці на Україні було 283 діючих шахт, то у 2005 лише 167 Якість українського вугілля досить низька і продовжує знижуватися у зв’язку із виснаженням вугільних пластів. Так, вміст золи у видобутому вугіллі для внутрішнього користування збільшився з 29,8% у р. до 37,9% уроці, а в експортному вугіллі зріс з 18,3% до 25,5%. Водночас, вміст сірки дуже високий (в середньому 2,5%). Тому необхідно проводити попередню обробку вугілля для покращення його якості. Що значно знижує конкурентну здатність українського вугілля на міжнародному ринку Вугілля найбільше використовується нате- плових електростанціях — 27,4 млн. т (46%) та у коксохімічній промисловості — 17 млн. та також у комунальному господарстві млн. т та шахтами для власних потреб — 1,6 млн. т [22]. На Рис наведена структура споживання вугілля станом нарік. Експорт та імпорт вугілля

Починаю чи з 1991 року Україна поступово перетворилася з експортера вугілля в імпортера, що пов’язано зі зниженням якості вугілля (збільшення вмісту сірки) [37]. На сьогоднішній день країна змушена імпортувати вугілля у зв’язку з недостатнім обсягом видобутку вугілля газової групи (для потреб ТЕС) та коксівного вугілля (для металургійної промисловості) і низької якості останнього через високий вміст сірки. Основними постачальниками є Росія (близько 97%) та Казахстан. Уроці в Україну було завезено 7,7 млн. тон вугілля в той час як експорт становив лише 5 млн. тон. В енергетичній стратегії заплановано збільшити імпорт в основному коксівного вугілля до 14,6 млн. тондо, але припинити експорт (див. Рис. 4) [22].
1 Графік побудовано заданими Енергетичної стратегії України до 2030 р. (дані за 1991–2004 рр.) [22]; Національних кадастрів антропогенних викидів парникових газів (2005–2006 р) [24, 25] та звіту Мінвуглепрому (2007–2008 рр.) [10].
2 Графік побудовано заданими Енергетичної стратегії України [22].
Рис. 3. Структура споживання вугілля
1
Рис. 4. Прогноз видобутку, імпорту та експорту
вугілля
2

11
1.3. Структура власності
Хоча за останні роки поступово відбувається зміна форми власності на вугледобувних підприємствах, процеси роздержавлення відбуваються дуже повільно у зв’язку знизь- кою інвестиційною привабливістю шахт тане послідовною державною політикою. З 167 підприємств вугільної промисловості більшість (93%) перебуває у державній власності і підпорядковані Мінвуглепрому. Так, 122 або 73% від загальної кількості ді- ючих шахт є державними, 20 підприємств належать акціонерним товариствам з 100% акцій у державній власності. Акціонерним товариствам зі змішаним типом власності належать 10 шахт (ВАТ Шахта Комсомолець Донбасу та 9 шахт ВАТ ”Краснодон- вугілля. У приватній власності 11 підприємств, які в основному є шахтами коксівного вугілля (ВАТ “ВК Шахта Красноармійська-
Західна“№1, 10 шахт ВАТ “Павлоград вугілля. Крім того, 4 підприємства орендуються, а саме, ОП Шахта ім. О.Ф. Засядька“ та розрізи “Морозівський“, “Константинів- ський“, “Протополівський“. Хоча уроці лише 7% шахт були у приватній власності, вони видобували 40% від річного видобутку вугілля в країні [37]. На Рис. 5 наведена структура власності станом нарік. В майбутньому заплановано продовжити приватизацію держаних вугледобувних підприємств, оскільки приватні шахти працюють більш ефективно навіть у складних гірничо-геологічних умовах [22].
1.4. Продуктивність праці
В результаті зниження видобутку вугілля і закриття шахт, кількість працівників у галузі значно скоротилася. Якщо у 1991 на роботах у галузі було залучено 870 тис. працівників, а безпосередньо на видобутку вугілля 511 тис, то в 2007 році 230 тисі тис, відповідно (див Рис. Хоча продуктивність праці зросла з 22,1 уроці до 29,4 у 2007, цей показник є набагато нижчим за середньосвітовий [39]. Для порівняння, середня продуктивність праці в Польщі вищав рази, в Західній Європі у 5, а в США навіть у 20 разів. Однак, варто зазначити, що продуктивність праці залежить від багатьох факторів, зокрема, від типу власності та територіального розташування. Так, в Донецькій області один працівник в середньому видобував близько 1 тони вугілля на місяць, в той час як на шахті “Красноармійська-
Західна” продуктивність праці була 95 т/мі- сяць. Уроці цей показник для держав-
Рис. 5. Структура власності вугледобувних
підприємств у 2005 р.
1
Рис. 6. Кількість працівників у вугільній
промисловості та продуктивність праці
2
1 Графік побудовано заданими Енергетичної стратегії України [22].
2 Графік побудовано за матеріалами тижневика Дзеркало тижня [39].
Огляд вугільної промисловості

12
них шахт був нарівні т/місяць, а для приватних т/місяць [37].
1.5. Стан шахт в Україні
Шахтний фонд України найстаріший серед інших країн СНД (середній вік шахти становить
40 років) (див. Рис) [37]. Причому, за останні років реконструкція не була проведена на більш як 96% шахт, дві третини шахтного устаткування абсолютно відпрацювали свій термін експлуатації і потребують заміни В результаті повільної реструктуризації вугільного сектору, видобувати вугілля продовжують дрібні збиткові шахти [22]. Середній річний видобуток однієї шахти менший за 800 000 т, що є дуже низьким показником порівняно з іншими сусідніми країнами [37].
1.6. Аварійність на шахтах та безпека праці
Складні гірничошахтні умови та зношеність шахтного фонду зумовлює дуже високий рівень аварійності та виробничого травматизму на українських шахтах. Час від часу на шпальтах українських медіа з’являються повідомлення про трагічні випадки. Уроці серйозні аварії сталися на шахті Карла Маркса в Єнакієвому, що забрало життя 1 гірника і 12 зникли безвісти
[44], на шахті “Краснолиманська” загинули
11 гірників [18]. Загалом, протягом 2008 року лишена державних шахтах підпорядкованих
Мінвуглепрому сталося 43 аварії та 17 аварійних ситуацій Заданими державного комітету з промислової безпеки, вугільна галузь є найбільш небезпечною серед інших виробничих секторів економіки, нещасні випадки у секторі складають від загальної кількості смертельних випадків серед усіх галузей суспільного виробництва. Таким чином, виходить, що кожна шоста загибла на виробництві людина це шахтар [4]. Протягом останніх 10 років на українських шахтах загинуло більше
3000 робітників Щороку кілька тисяч шахтарів отримують виробничі травми. Так, в 2006 році сталося нещасних випадки (для порівняння уроці з яких виявилися смертельними [4]. Уроці лишена шахтах підпорядкованих Мінвуглепрому було зафіксовано 4490 випадків загального виробничого травматизму (див. Рис. 8). Хоча рівень виробничого травматизму, зокрема, випадків із смертельними наслідками суттєво знизився за останнє десятиріччя, з 4,7 випадків уроці до 2,7 у 2008


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал