Проблема підліткової та дитячої злочинності в Україні та Кіровоградській області: реалії сьогодення



Сторінка2/3
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.5 Mb.
1   2   3

Залежно від характеру вчиненого діяння призначається кримінальне або адміністративне покарання. До адміністративних стягнень відносяться примусові заходи, що застосовуються державними органами: попередження, штраф, адміністративний арешт, виправні роботи. Ці заходи забезпечують захист встановленого порядку шляхом офіційного осуду дій винного та створення для нього несприятливих моральних або матеріальних наслідків. На відміну від заходів кримінального покарання адміністративні стягнення застосовуються не за злочинні діяння, а за адміністративні проступки. Це такі порушення суспільних норм і правил, які в силу їхньої малозначності та відсутності шкідливих наслідків позбавлені рис підвищеної суспільної небезпеки [26, с. 23].

Поряд з адміністративною та кримінальною відповідальністю до неповнолітнього правопорушника можуть застосовуватись спеціальні виховні заходи впливу. Застосовуються ці заходи комісіями у справах неповнолітніх. Ці органи вправі зобов'язати привселюдно або в іншій формі принести вибачення потерпілому; змусити неповнолітнього відшкодувати заподіяний збиток; передати матеріали про правопорушення неповнолітнього в громадські організації за місцем його навчання, проживання для обговорення та вжиття заходів; передати неповнолітнього на поруки батькам або особам, які їх замінюють; направити у спеціальні лікувально−виховні або виховні заклади для дітей або підлітків; помістити неповнолітнього у спеціальну виправно−виховну установу для дітей та підлітків [27, с. 41].

При застосуванні цих спеціальних заходів виховного впливу на неповнолітніх всебічно враховується не тільки міра вчиненого порушення і його наслідки, а й обов'язково береться до уваги особистість винного. Матеріали, розглянуті комісіями у справах неповнолітніх, досить різноманітні: сюди можуть входити й адміністративні проступки, і дії, що підпадають під ознаки злочину, і вчинки, які носять характер дитячого бешкетництва.

Застосування до неповнолітніх порушників закону заходів виховного характеру — один з основних напрямів у розвитку та удосконалюванні суспільних «інструментів» боротьби із правопорушеннями та злочинами серед підростаючого покоління. Ця боротьба являє собою, з одного боку, важливу складову частину діяльності по викорінюванню злочинності, а з іншого — невід'ємну й істотну сторону роботи по вихованню молоді [13].

Отже, неповнолітній порушник закону — особливий, найбільш важкий об'єкт виховання та перевиховання. Особа злочинця — це абстрактне поняття, за допомогою якого в кримінологічній практиці створюється загальний портрет людини, яка вчинила злочин, та яке дає змогу: 1) визначити найбільш типові негативні риси характерні конкретним злочинцям за основними кримінологічними показниками; 2) побачити, які з цих рис є найбільш притаманними особі та безпосередньо пов’язаними зі злочинною поведінкою та її мотивацією; 3) втановити причини формування негативних властивостей та якостей особи, під впливом яких вона вчинила злочин; 4) дослідити взаємозв’язок загально–соціальних детермінантів із біологічними особливостями особи на різних етапах її соціалізації; 5) навести типологію злочинців. Особистісна характеристика неповнолітніх злочинців має суттєві особливості, у порівнянні з властивостями злочинців інших соціально–вікових груп. Такі особливості пов’язані з тим, що на загальні закономірності формування та поведінкової реалізації криміногенних ознак особи, що взаємодіють із певними зовнішніми факторами, суттєво впливають, як на період вікової психології (особливо її деформації), так і на специфіку соціального статусу, сфери спілкування життєдіяльності неповнолітніх та взаємодія з оточуючим середовищем.
1.3. Поняття підліткової злочинності та її особливості
Можливості людини визначаються в основному її соціальним статусом, місцем займаним в соціальній структурі. Іншими словами, джерелом девіантної поведінки служить соціальна нерівність, нерівні можливості, доступні людям, які відносяться до різних соціальних груп.

Якщо це так, то слід розглянути, як специфічно для підлітків проявляється соціальна нерівність, протиріччя між потребами і можливостями в їх задоволенні:

– по–перше, в усіх суспільствах поняття «старший» і «молодший» означають не тільки вікову різницю але і статусну. Таким чином вікова відмінність обертається соціальною нерівністю;

– по–друге, протиріччя між постійно зростаючими потребами людей і відносно нерівними можливостями їх задоволення;

– по–третє, стосовно підлітків гостро стоїть проблема соціальної активності в суспільно схвалюваному, допустимому направленні, так як підліток має потребу в соціальному визнанні і самоствердженні, а незадоволена потреба приводить до спроб реалізувати себе не тільки в творчості, а й в негативних вчинках та злочинах.

Крім загальних причин девіантної поведінки серед молоді, можна назвати деякі фактори, які, наприклад, посилюють тягу підлітків до алкоголю. В силу недостатності соціального досвіду, недосвідченості в спілкуванні між статями, деякі намагаються за допомогою алкоголю придбати велику упевненість в собі, подолати зніяковілість, відчуття неповноцінності і т.д. За допомогою зловживання алкоголю підлітки демонструють свою «дорослість», приналежність до світу дорослих [14].

Якщо для однієї частини підлітків засобом активного самоствердження слугують інколи злочини, то для інших відхід від чужого, не зрозумілого світу проявляється в вживанні алкоголю, наркотиків, або ж самогубстві. Усе перераховане − форма відходу – як результат неприйняття соціальної дійсності і невміння пристосуватися до неї схвалюваними суспільством способами [12, с. 118].

Відомо, що певна спільнота з перевагою норм, цінностей, зразків поведінки, відмінних від загальноприйнятих в суспільстві, утворюють ціннісно—нормативну субкультуру. Підлітки і молодь частіше інтегрують в субкультурні групи, ніж дорослі. Більшість підлітково–молодіжних групи є соціально нейтральними або визнаються суспільством. Інші носять виражений антисуспільний характер.

Поширена типологія об’єднань з девіантною поведінкою і антисуспільною свідомістю наступна:

Випадкова група – наприклад, та, учасники якої затівають бійки на дискотеках, стадіонах і в інших місцях, але мають свої неписані групові норми і цінності. Причому входження в таку групу сприймається, як сигнал про звільнення від соціального контролю. Крім цього, добре відомо, що дії здійснені індивідом в юрбі, здаються йому анонімними, начебто не особистими діями.

Ретристська група – звичайне заняття таких груп – безцільне проведення часу, сумнівні розваги, токсикоманія і наркоманія.

Агресивна група – заснована на найбільш примітивному уявленні про ієрархію цінностей і мінімумі культури. Для кримінальних груп особливо характерними рисами являється сугестивність і конформізм. В групі підліток проходить своєрідну школу помилкового колективізму, ризику, романтики, підлості і жорстокості. Тут його підтримують матеріально, переконують, що він все може [14].

Підліток в своєму складному і жорстокому світі менш захищений ніж в роки дитинства. Саме тому, навіть якщо він не займає в групі особливого статусу, він вимушений бути в ній. Інакше він – «ізгой». Адже для підлітка найважливіше – спілкування, відчуття «Ми», усвідомлення свого «Я». Сама підліткова сфера дуже агресивна. Відносини нерідко будуються на нахабності, приниженні слабких, а то й відвертої жорстокості. Непотрібні сім’ї та школі діти стають ізгоями в суспільстві, тероризують оточуючих, грабують і ґвалтують [10, с.66 ].

В соціології, кримінології і психології розділили членів груп на наступні кілька категорій «Додаток 2». В криміногенних компаніях панує така «модель поведінки»: слабкий – пропадай, сильний – виживай. Під «силою» нерідко розуміють групову розправу над одинаками, які чимось не вгодили їх вимогам [7, с. 11].

В підліткових компаніях дуже часто висміюються такі якості як: чуйність, уважність, доброта, так як заперечуються загальнолюдські якості. Звідси – жорстокість, яка інколи може доходити до садизму.

Якщо уважно придивитися до неповнолітнього, який навчається в загальноосвітній школі, можна помітити, що він знаходиться в кількох сферах відносин одночасно. Перша сфера – формальна (офіційна), яка пов’язана з виконанням правил (закону) навчання. Він зобов’язаний відвідувати школу здобути знання. За порушення встановлених правил і норм офіційних відносин до нього можуть застосовуватись різноманітні санкції. Друга сфера відносин – неофіційна (неформальна). Вона пов’язана з положенням неповнолітнього в сфері однолітків і сім’ї з неформальними відносинами з дорослими. Тут застосовують інші міри покарання. Звичайно кожна із цих сфер відносин має свою шкалу цінностей, престижності особистості і оцінки її поведінки. Обидві сфери відносин в яких знаходиться неповнолітній здійснюють різний вплив на формування його особистості і поведінки [20, с. 49].

Формальна (офіційна) структура, призначена допомогти підлітку отримати середню освіту, обрати собі професію і оволодіти нею, підготовитись до трудового життя. В цій сфері життя викладачі та дорослі розподіляють неповнолітніх молодих людей на активістів і не активістів, на тих хто встигає з навчанням, і невстигаючих, на дисциплінованих і не дисциплінованих.

Інша справа – неофіційна (неформальна) структура. Тут ніколи нічого не вказується «зверху». Підлітки абсолютно автономні і не вписуються в структуру більш високого порядку, незалежні від світу дорослих. Такі об’єднання виникають на основі специфіки спілкування підлітків та дорослих: одні з яких прагнуть до поваги та самостійності, рівності у спілкуванні, інші намагаються керувати та ставити з себе господаря становища [20, с. 70].

Першою характерною рисою підліткової злочинністі кримінологи та соціологи вважають її груповий характер. Асоціальний (або антисоціальний) тип об’єднань характеризується слабо вираженими моральними нормами, кримінальними цінностями і установками. В таких об’єднаннях можуть опинитися панки, хіпі, металісти, наркомани та інші. Хоч в родині дитина і отримує необхідні їй соціальний захист і емоційну прив’язаність, але дорослішаючи вона прагне вийти за її межі, отримати свободу дій, при цьому намагається зберегти почуття захисту. Перехідним мостом в світ дорослих виступає група однолітків. Вона дає і захист і волю [22].

Другою характерною рисою злочинності неповнолітніх є її тісний зв’язок з дорослим злочинним світом. Ми можемо побачити подвійну дію, з однієї сторони дорослі втягують підлітка в злочинність, а з іншої сторони підлітки–злочинці, які дорослішають поповнюють ряди дорослих злочинців.

Третьою характерною рисою підліткової злочинності є її агресивність, яка здебільшого невмотивована. Важливими стимулами агресивної поведінки групи слугує беззахисність, поступливість або навпаки супротив жертви. Беззахисність і поступливість жертви провокують групову активність банд і «шайок» підлітків. Опір жертви викликає групову агресію, яка характеризується бажанням провчити «лоха», дати йому зрозуміти с ким він має справу, «поставити його на місце».. Все це проходить на фоні «переважання групової свідомості». Група не задумується про можливі наслідки. Найважливішим стимулом є бажання групи-агресора відчути владу над іншими людьми [22, с. 111].

Четвертою характерною рисою підліткової злочинності є високий динамізм. Існує закономірність рівеня злочинності приросту або зменшенню населення підліткового віку. В Україні спостерігається зворотня тенденція: у нас відбувається зменшення підліткового населення на 15–20%, а кількість злочинів за останні 10 років в два рази збільшилась [8, с. 13]. Сьогодні кожний 10 злочин скоює підліток або юнак.

П’ятою характерною рисою є високий рівень латентності підліткової злочинності, коли злочин скоєний, але правоохоронним органам про це невідомо. Не всі жертви заявляють про скоєння відносно них факту злочинного посягання. Причини високого рівня латентності різні, які залежать від характеру скоєного злочинного посягання: так, при зґвалтуванні діє сором; небажання оприлюднювати про себе компрометуючі відомості; погрози зі сторони ґвалтівників і т. д. При рекеті, кишенькових крадіжках, шахрайстві діють інші причини. Дуже часто відсутня віра в те, що міліція може знайти та притягнути до кримінальної відповідальності винуватців злочину.

Дуже часто злочини скоюють в вільний від занять час. Потрібно відмітити, що «піком» злочинних проявів припадає на 20.00–21.00, в цей ж період зафіксовано найбільшу кількість звернень підлітків в службу «Довіри». Приблизно 7% злочинів скоюють підлітки в навчальний час, коли вони повинні були бути на зайняттях. Біля 10% злочинів скоюють в період проходження практики та виконання робіт. Приблизно 18–20% злочинів скоюють в вихідні і святкові дні. Менш за все скоюють злочини в понеділок [16, с. 23].

Делінквента поведінка – вчинки, за які не настає відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України, а саме: дрібне хуліганство, незначне викрадення продуктів в магазині, здійсненне покупцем (дрібні крадіжки в транспорті, або на ринку), бійки без нанесення середніх і тяжких тілесних ушкоджень, запізнення на роботу, перехід вулиці в невстановлених місцях, куріння в недозволених місцях та інші. В перелік делінквентної поведінки школярів, зазвичай входять такі вчинки як: не повернення вночі додому, вживання алкоголю, бійка, незаконне зберігання зброї, крадіжка, прогулювання уроків, не відвідування школи, відбирання кишенькових грошей у інших школярів, порушення порядку в громадських місцях, псування громадського майна, розмальовування фарбою стін та огорож та інші [17, с. 35]. Для дорослих та підлітків до делінквентних вчинків можна віднести більшість з цих адміністративних правопорушень.

Злочинність неповнолітніх, є складовою частиною злочинності взагалі, але і має свої специфічні особливості, що дозволяє розглядати її як самостійний об'єкт кримінологічного вивчення. Необхідність такого виділення обумовлюється особливостями соматичного, психічного і морального розвитку неповнолітніх, а також їхньою соціальною незрілістю.

Таким чином, будь−яка поведінка, яка не схвалюється громадською думкою, називається девіантною, а поведінка, яка не схвалюється законом, називається делінквентною. Несхвалення ще не означає покарання. Кримінальне покарання створює кордон між делінквентною і злочинною поведінкою. Підлітки, які стоять на обліку в кімнаті міліції, – делінквенти, але не злочинці. Останніми вони стають потрапивши за грати.
РОЗДІЛ 2.

ПРОБЛЕМА ПІДЛІТКОВОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ ТА КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ
2.1. Причини підліткової злочинності в Україні та заходи її профілактики
Кількість підлітків у виправних колоніях меншає, але злочини неповнолітні скоюють більш жорстокі.

В Україні з 12 кримінальних покарань, передбачених Кримінальним кодексом, до неповнолітніх застосовуються лише 5: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк [3]. Сьогодні в Україні в 11 виховних колоніях утримується близько 3–х тисяч неповнолітніх. Більше 50% засуджені за грабежі й крадіжки, 25% – за розбій, 10% – за нанесення тяжких тілесних ушкоджень чи вбивство. Майже кожний третій засуджений підліток відбуває строк від 1 року до 3 років, половина – до 5 і приблизно 18% – більше 5 років позбавлення волі [22]. Ця страшна статистика підтверджує тільки те, що кожний з нас у будь–який момент може стати жертвою підліткової жорстокості.

Більшість засуджених підлітків повертаються з місць відбування покарання вже «досвідченими» злочинцями. Правозахисники й ті, хто працює з підлітками, важають, що у разі вчинення дитиною злочину, вона повинна потрапити не до судді, який автоматично відкриє Кримінальний кодекс, знайде відповідну статтю й відправить її в місця позбавлення волі. Її справу має розглядати суддя, який задумується над тим, що буде з цією дитиною далі, як краще з нею обійтися, що обрати – примирення між нею і потерпілим чи все−таки покарання, пов'язане з позбавленням волі [18, с. 189].

Основною причиною зростання дитячої злочинності є соціальна занедбаність неповнолітніх. Простіше кажучи, діти кинуті напризволяще, до них байдуже батькам, причому це відбувається як у неблагополучних родинах, так і у сім’ях з матеріальним достатком.

Згідно з даними правоохоронних органів, за 2011 рік зареєстровано 17 846 злочинів, скоєних підлітками. Це на 2,9% більше, ніж у 2010 році, і тенденція зберігається. Більшість злочинів −майнові. Крадіжки та грабунки − спосіб багатьох підлітків заробити на життя. У міліції зазначають, що зменшилася кількість злочинів пов'язаних з побиттям, вбивствами, розбоями [25, с. 18].

Майже 70% засуджених вели асоціальний спосіб життя. 24% не працювали і не вчилися. 22% – сироти. Ці діти не мали батьківського піклування, турботи, впливу. Їх виховувала вулиця, вона ж на них і впливала, через це вони є зараз такими. Багато про що говорить те, що 50–70 осіб щорічно приходять до колонії неграмотними, які не вміють писати та читати [14].

Нині кількість засуджених скоротилася вдвічі в порівнянні з минулими роками. Проте зросла кількість тих, хто відбуває покарання за тяжкі злочини. Якщо в 2001 році за вбивство відбувало покарання 2−3 особи, то, на жаль, сьогодні – 14. А за особливо тяжкі злочини – 50% від усіх вихованців. 82% дівчат – із неблагополучних сімей [9, с. 97]. Вважають, що чисельність у виправних закладах зменшилась, тому що новий Кримінальний кодекс 2001 р. ввів нові альтернативні види покарання, не пов’язані з позбавленням волі [3].

«У колонії для хлопчиків міста Самбора Львівської області відбувають покарання 180 засуджених, з них 20 сидять за тяжкі тілесні ушкодження і вбивства. 5 осіб засуджені на термін більше 10 років. До таких неповнолітніх правопорушників необхідний особливих підхід, зазначає начальник цієї установи Юрій Капустенський: «Психологія дітей, які потрапляють у місця позбавлення волі, доволі непроста. Приходячи в установу, вони поводяться, як їжаки. Тому колектив установи в першу чергу, має знайти спільну мову з неповнолітніми». Велику роль, за словами Юрія Капустенського, у вирішенні цього питання відіграє релігія» [18, с. 59].

52% неповнолітніх правопорушників, яким суд виніс покарання у вигляді позбавлення волі, виростали у неблагополучних або неповних родинах, з низькими статками. 21% – сироти [25, с. 13]. Проте є випадки, коли на хибний шлях стають діти з цілком благополучних, на перший погляд, родин, зазначає дитячий тюремний психолог Ігор Марцинківський. Як правило, це так звані гіперактивні діти і діти, обділені батьківською турботою, з дефіцитом уваги до них. На думку психолога, таких дітлахів в Україні щонайменше 50 тисяч. «За іншими викладками, таких дітей може бути й 150 тисяч. Це є фон, з якого дуже часто виходить дитяча злочинність і з ним потрібно щось робити ще й за межами виправних установ. Доки дитина нічого не скоїла, суспільство чекає, поки вона щось скоїть. Це є спеціальна психотерапія», – каже Марцинківський [29, с. 15].

Ті малолітні правопорушники, які вже опинилися за ґратами, мають жити в умовах, максимально наближених до нормального людського життя. У дорослих установах на першому плані стоїть режим, а в дитячих установах – виховання. Підйом, фізична зарядка, туалет, сніданок, навчання в школі до 18–00 або робота, якщо підлітку виповнилось 18 років. Діти займаються музикою, малюють. Коли такі діти залишать ці установи, вони повинні бути самодостатніми [26, с. 38].

Проте українська кримінально−виконавча система багато в чому успадкувала хиби радянської пенітенціарної системи. Там є система жорсткого конвою і всі йому підкоряються. Ті, хто керує колонією, узгоджує це з адміністрацією. А адміністрації це вигідно, щоб був порядок хоч таким чином. Та й стосунки між ув’язненими дуже далекі від нормальних «Додаток 3».

Серед основних причини дитячої та підліткової злочинності в Україні варто виділити: відсутність у батьків можливості забезпечувати потреби дитини; негативний вплив найближчого оточення; підбурювання з боку дорослих злочинців; пияцтво; азартні ігри; несфомованість сфери дозвілля; слабка реакція на факти перед злочинної поведінки підлітків; бажання утвердитись, певний юнацький романтизм; безпритульність; розпад системи працевлаштування підлітків та ін. [19−23].

В Україні за останні 10 років спостерігаються наступні ознаки підліткової злочинності: злочинність має тенденцію до «омолодження»; поширеними стали групові «нетрадиційні злочини», такі як ритуальні вбивства, акти вандалізму тощо; зниження порогу мотивації при скоєнні злочину – часто привід є невагомим, або його взагалі може не бути; у злочинних угрупуваннях збільшується питома вага дівчат; об’єднання неповнолітніх з дорослими злочинцями, що призводить до залучення їх до більш тяжких злочинів; злочинність неповнолітніх в більшості супроводжується немедичним вживанням наркотиків, алкоголю, проституцією, поширенням венеричних хвороб, СНІДу та ін. [25].

Таким чином, можна виділити наступні профілактичні заходи дитячої та підліткової злочинності:



  • правова освіта неповнолітніх, щодо наслідків скоєння злочинів;

  • організація позитивно спрямованого дозвілля неповнолітніх, активне залучення їх до занять спортом, мистецтвом, пропаганда здорового способу життя;

  • закріплення соціальних позицій сім’ї, якісна зміна її ролі у суспільстві, підтримка, у тому числі матеріальна, сімей, які мають неповнолітніх дітей;

  • збільшення частки зайнятості підлітків у суспільно корисній праці.

Отже, діти, а особливо підлітки, потребують підтримки з боку дорослих, в мудрих настановах і прикладі, якому можна слідувати. Лише при дотриманні всіх умов для нормального розвитку дитини як особистості можливе формування з дітей повноцінних громадян країни.
2.2. Дитяча злочинність в Кіровоградській області
На Кіровоградщині росте шкільна та учнівська злочинність. На фоні загального зниження показника дитячої злочинності на Кіровоградщині, мають ріст шкільна та учнівська злочинність.

Активізація у минулому році роботи по проведенню рейдів та роботи із сім’ями, що опинилися в складаних життєвих обставинах, призвела до зниження в області у 2012 році рівня дитячої злочинності на 14,8% (633 злочини у 2010 році, 539 – у 2012 році) та зменшення загальної кількості дітей, які брали участь у злочинах на 12,8% (з 447 дітей у 2010 році до 390 дітей у 2011 році) [16, с. 5].

Втім, мають ріст шкільна та учнівська злочинність, зокрема, у наступних районах:

– Ульяновський район ріст на 300,0 відсотків, 15 неповнолітніх скоїли 24 злочинів (2010 рік – 6 злочинів – 6 неповнолітніх), з них 14 учнів та школярів;

– Вільшанський район ріст на 250,0 відсотків, 8 неповнолітніх скоїли 14 злочинів (2010 рік – 4 злочини – 4 неповнолітніх), з них 5 учнів та школярів;

– Новоукраїнський район ріст на 105,6 відсотків, 23 неповнолітніх скоїли 37 злочинів (2010 рік – 18 злочинів – 15 неповнолітніх), з них 13 школярі та учні;

– Новгородківський район ріст на 109,1 відсотків, 23 неповнолітні скоїли 20 злочинів (2010 рік – 11 злочинів – 8 неповнолітніх), з них 9 школярі та учні [17, c. 9].

На підставі даних УМВС України в Кіровоградській області [25], узагальнення інформацій відділів, управлінь освіти райдержадміністрацій, міських рад на виконання наказу управління освіти і науки облдержадміністрації від 12 жовтня 2009 року № 409 «Про поліпшення превентивного виховання та профілактичної роботи з подолання злочинності серед неповнолітніх», який включає питання Національного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року можна виокремити наступне [16−17].

Управлінням освіти і науки Облдержадміністрації спільно з місцевими органами управління освітою, керівниками навчальних закладів обласного підпорядкування проводиться організаційна профілактична робота щодо дотримання законодавства, спрямованого на попередження бездоглядності та правопорушень серед дітей, захисту їх прав.

З метою координації дій структурних підрозділів обласної державної адміністрації та правоохоронних органів на початку 2012 року був затверджений План спільних заходів управлінь освіти і науки, у справах сім’ї та молоді, служби у справах дітей облдержадміністрації, обласного центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді, кримінальної міліції у справах дітей УМВС в Кіровоградській області щодо попередження дитячої злочинності бездоглядності, запобігання самовільному залишенню дітьми постійного місця проживання (перебування), узгодження дій щодо їх повернення (спільний наказ від 10 лютого 2011 року № 186/6д/22/12/151/20), виконання якого перебуває на постійному контролі [25].

Відповідно до Плану спільних заходів разом з представниками прокуратури області, служби у справах дітей облдержадміністрації, обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, кримінальної міліції у справах дітей УМВС України в Кіровоградській області здійснено перевірку організації превентивного виховання учнів навчальних закладів Гайворонського, Долинського, Новоархангельського районів та міста Олександрії. Результати вивчень обговорено на міжвідомчих нарадах прокуратур районів, міст та прийняті відповідні рішення, що сприяло активізації діяльності рад профілактики при навчальних закладах [16−17].

У листопаді 2012 року здійснено перевірку організації навчання учнів Балахівської ЗОШ І–ІІ ступенів соціальної реабілітації. Навчально–виховний процес 10–ти учнів забезпечують 65 педагогічних працівників, в тому числі 27 працівників режимної служби. У процесі перевірки спеціалістами надана практична та методична допомога з питань планування роботи закладу, а також ведення обліку особистих досягнень дітей у різних видах діяльності: індивідуальна картка дитини; паспорт соціального здоров’я; особиста картка розвитку учня; картки рівня вихованості; облік індивідуальних заохочень і стягнень [16, с. 28].

За кожним фактом самовільного залишенням дітьми інтернатних закладів встановлюються та усуваються причини, що спонукають дітей до втечі. З метою профілактики даного явища педагогічними працівниками інтернатних закладів та співробітниками КМСД проводяться лекції, бесіди та інші форми роботи серед учнівської молоді, роз’яснюються наслідки, які настають при вчиненні втеч. Протягом 2012 року було 25 випадків самовільного залишення вихованцями інтернатних закладів обласного підпорядкування, що на 60 випадків менше у порівняні з 2010 роком. Останні п’ять років спостерігається значне зменшення кількості випадків самовільного залишення інтернатних навчальних закладів (2008 р. – 167, 2009 р. – 110; 2010 р. – 85; 2011 р. – 25; 2012 – 23 ) [16, с. 30].

В інтернатних навчальних закладах постійно проводиться профілактична робота щодо попередження бродяжництва та вчинення правопорушень серед неповнолітніх, захисту їх прав, причин і умов, що їм сприяють, про що свідчать заходи, передбачені планом виховної роботи. На початку навчального року та перед канікулами вихователі проводять з вихованцями колективні та індивідуальні бесіди з метою попередження правопорушень, злочинності, самовільного залишення школи.

Проте, упродовж 2012 року Олександрійську школу–інтернат самовільно залишили 8 (11 випадків втечі) дітей. Дана статистика вказує на ознаки рецидивної поведінки вихованців згаданого інтернатного закладу.

За неналежне виконання своїх функціональних обов’язків вихователям та деяким вчителям Олександрійської й Новомиргородської (ІПК) шкіл–інтернатів винесено догани. Так з 16 по 21 листопада 2012 року начальником управління освіти і науки облдержадміністрації проведена співбесіда з начальниками відділів освіти Бобринецької, Голованівської, Знам’янської, Компаніївської, Маловисківської, Новоукраїнської, Ульяновської райдержадміністрацій, директорами загальноосвітніх навчальних закладів зазначених районів та професійно–технічних навчальних закладів міст Кіровограда, Гайворона, Ульяновки, Малої Виски, Новоукраїнки. Учні, підпорядкованих їм навчальних закладів, скоїли найбільше злочинів. Наказом управління від 7 листопада 2012 року № 439 затверджені заходи управління, спрямовані на попередження правопорушень та злочинності серед учнів загальноосвітніх та професійно−технічних навчальних закладів, шкіл інтернатів обласного підпорядкування. Близько 50 керівників різного рівня взяли участь у співбесідах з начальником управління [13].

На виконання рішення колегії управління освіти і науки і науки облдержадміністрації 28 лютого 2012 року в частині організації охоплення навчанням дітей шкільного віку у загальноосвітніх навчальних закладах організовано проведення щоденного контролю за відвідуванням учнями школи, двічі на рік (вересень, січень) проводяться рейди «Урок». У 2012 році питання охоплення навчанням дітей розглядалося на засіданнях колегій відділів, управлінь освіти райдержадміністрацій, міських рад, нарадах директорів загальноосвітніх навчальних закладів (35 заходів). Протягом вересня – грудня 2012 року педагогами області проведено більше ста оперативних заходів щодо залучення дітей до навчання (рейди, відвідування неблагополучних сімей, робота з батьками через органи місцевого самоврядування, служби дітей). До навчання залучено 47 із 62 учнів загальноосвітніх шкіл, які станом на 1 вересня 2012 року не приступили до занять без поважних причин. Станом на кінець 2012 року не навчалися без поважної причини 15 учнів, з яких 11 через невиконання батьками своїх батьківських обов’язків, 4 – перебувають під слідством [25, с. 11].

Внаслідок профілактичної роботи серед дітей у навчальних закладах протягом 2012 року у порівнянні з відповідним періодом 2011 року на 94 злочини менше скоєно неповнолітніми (–14,8%) та на 57 неповнолітніх менше брали участь у злочинній діяльності (12,8%). Завдяки налагодженому обліку дітей шкільного віку та посиленню контролю за відвідуванням учнями навчальних закладів на 80% зменшилась кількість дітей шкільного віку, які не навчаються і не працюють та скоюють злочини [25, с. 18].

Також загалом по області за зазначений період зменшилась на 23,5% кількість злочинів, скоєних неповнолітніми у групах; на 80% – навмисних вбивств; на 50% – тяжких тілесних ушкоджень; на 46,2% – грабежів; на 26,2% – кількість тяжких і особливо тяжких випадків.

Наряду з цим збільшилося на 180% кількість хуліганських випадків та на 114,3% – заволодіння технічними засобами. Управління освіти і науки облдержадміністрації стурбоване збільшенням кількості неповнолітніх, які скоїли злочини або взяли в них участь. Так протягом 2012 року скоєно злочини або взяли в них участь 166 учнів загальноосвітніх навчальних закладів області, що на 3,1% більше за відповідний період минулого року та 89 учнів професійно−технічних навчальних закладів, що на 81,6% більше за відповідний період минулого року.

На 300% зросла кількість злочинів, скоєних неповнолітніми в Ульяновському районі (4 – школярами та 10 – учнями Ульяновського ПТНЗ № 11), на 300% у Компаніівському (4 школярі), на 366% – у Знам’янському (14 школярів), на 250% – у Вільшанському (4 школярі), на 166% − у Маловисківському (8 школярів та 3 учні ПТНЗ № 16), на 105% – у Новоукраїнському (8 – школярів та 5 учнів ПТНЗ № 40).

На виконання статтей 21, 22 Закону України «Про освіту» з метою організації соціально-психологічного супроводу дітей дошкільного, шкільного віку, управлінням освіти і науки облдержадміністрації затверджено заходи на виконання Плану дій щодо реалізації Концепції розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року. Розроблена і затверджена на колегії управління освіти і науки облдержадміністрації обласна Програма розвитку психологічної служби системи освіти Кіровоградської області на період до 2012 року. На місцях розроблені і затверджені у відповідному порядку районні, міські програми [16−17].

Соціально–психологічний супровід у навчальних закладах області здійснюють 536 спеціалістів, з яких: 351 практичний психолог, 166 соціальний педагог, що на 22 особи більше, ніж у минулому році. У відділах, управліннях освіти райдержадміністрацій, міськвиконкомів роботу психологічної служби координують 19 психологів–методистів «Додаток 4».

Таким чином, на Кіровоградщині поряд з загальним падінням рівня злочинності мають ріст шкільна та учнівська злочинність. Великі темпи її зростання спостерігаються в районних центрах. Ситуація в місті є трохи кращою завдяки активній діяльності компетентних органів. У зв’язку з ускладенням ситуації у місті та області розроблено комплексну програму профілактики та попередження девіантної та деліквентної поведінки серед учнівської молоді. При чому сьогодні до подолання даної проблеми залучені не лише правоохоронні органи, але і соціальні педагоги, позашкільні заклади освіти та вся громадська спільнота. Завдяки відповідальному підходу до проблеми вже на початку 2013 року ми можимо спостерігати якісні зрушення по зменшенню вчинення неповнолітніми проступків та злочинів.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал