Приватний вищий навчальний заклад



Сторінка3/4
Дата конвертації19.12.2016
Розмір0.63 Mb.
1   2   3   4

ІІІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ТА ВИДИ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ



1. Навчальний процес в Інституті здійснюється за такими формами: навчальні заняття виконання індивідуальних завдань; самостійна робота студентів; практична підготовка; контрольні заходи.

2. Основні види навчальних занять в Інституті:

  • лекція;

  • семінарське заняття;

  • практичне заняття;

  • лабораторне заняття;

  • самостійна робота;

  • індивідуальне заняття;

  • експертний науково-дослідний колоквіум;

  • консультація.

Інші форми організації освітнього процесу та види навчальних занять визначаються у порядку, встановленому Інститутом, відповідно до специфіки спеціальності.

До них відносяться:

Вебінар - сучасна форма навчання, яка проходить із використанням інтернет-технологій. Виглядає це як веб-сторінка, на якій розміщено такі елементи: вікно ведучого вебінару, вікно чату учасників, вікно із файлами вебінару, вікно презентації.

Організаційно-діяльнісна гра - форма організації навчального процесу, що застосовується на початку і/або наприкінці навчального року, і на яку відводиться 2-3 навчальні дні.

Навчальний тренінг - форма організації навчального процесу з певної дисципліни, на яку відводиться один навчальний день. Навчальний тренінг передбачає моделювання навчальної ситуації з метою формування базових понять та компетенцій на основі проблематизації індивідуального досвіду учасників.



Воркшоп - це колективний навчальний захід, учасники якого отримують нові знання та навички в процесі динамічної групової роботи. Воркшоп (від англ. Workshop - майстерня) - це одна з активних форм навчання, аналогічна тренінгам і діловим іграм, які дають можливість активізувати весь потенціал особистості, пробудити його допитливість, задіяти емоції.

Кейс-стаді - це метод аналізу конкретних ситуацій, який дозволяє проводити ефективне навчання управлінців в умовах швидких змін. Цей метод зосереджений на реальних питаннях, що повстають перед керівниками в сучасних організаціях. Він сконцентрований на розвитку керівного бачення ситуації, отриманні слухачами аналітичних та оціночних навичок, вміння вирішувати проблеми. Навчання за методикою аналізу конкретних ситуацій сфокусовано на дослідженні ситуації та використанні відомих фактів і аналітичних навичок для прийняття ефективного рішення.

3. Лекція. Лекція – основна форма проведення навчальних занять в Інституті, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.

Дидактичним завданням лекції є не тільки ознайомлення студентів з основним змістом, принципами, закономірностями, головними ідеями, а також підготовка до подальшої самостійної роботи студентів.

Методично лекція повинна відповідати таким основним вимогам: бути на сучасному рівні розвитку науки, мати завершений характер (висвітлення певної теми), бути внутрішньо переконливою (аргументація, викликати в студентів інтерес до науки), містити добре продумані ілюстративні приклади, спрямовувати студентів на самостійну роботу, бути доступною та зрозумілою.

У практиці вищої школи поширеними є такі види лекцій: лекція-бесіда, лекція-дискусія, лекція з розбором конкретних ситуацій, лекція із застосуванням зворотного зв’язку, лекція-консультація, проблемна лекція.

Навчальна лекція — це логічно завершений, науково обґрунтований та систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, ілюстрований, за потреби, засобами наочності й демонстрацією дослідів.

Лекція – один з основних видів навчальних занять і водночас методів навчання у вищій школі. Вона покликана формувати у студентів основи знань із певної наукової галузі, а також визначати напрям, основний зміст та характер усіх інших видів навчальних занять і самостійної роботи студентів із відповідної навчальної дисципліни. Як правило, лекція є елементом курсу лекцій, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни.Тематика курсу лекцій визначається робочою навчальною програмою.

Можливе читання окремих лекцій із проблем, які стосуються певної навчальної дисципліни, але не охоплені навчальною програмою. Такі лекції проводяться провідними вченими або спеціалістами.

Лекції проводяться лекторами – професорами й доцентами (викладачами, що мають науковий ступінь) Інституту, а також провідними науковцями або спеціалістами, запрошеними для читання лекцій. В окремих випадках рішенням Вченої ради Інституту дозволяється читання лекційного курсу науково-педагогічними працівниками Інституту без наукового ступеня та/або вченого звання, які мають значний досвід наукової, науково-методичної та практичної діяльності.

Лектор повинен мати широкий науковий світогляд, володіти ґрунтовними знаннями та практичним досвідом у відповідній науковій галузі чи сфері виробничої діяльності, уміти системно, аргументовано, на належному науковому й методичному рівні викладати в лекціях теоретичні основи навчального курсу. Його лекції мають бути глибокими за змістом та доступними за формою викладу.

Лекції проводяться у відповідно обладнаних приміщеннях – аудиторіях для однієї або більше академічних груп студентів.

Лекційні потоки, зазвичай, формуються зі студентів певного курсу одного спеціальності. У необхідних випадках кілька лекційних потоків можуть об’єднуватися в один або, навпаки, великі потоки можуть бути поділені на менші.

Лектор, якому доручено читати курс лекцій, зобов’язаний перед початком відповідного семестру подати на кафедру складений ним конспект лекцій (авторський підручник, навчальний посібник), контрольні завдання для проведення підсумкового контролю, передбаченого навчальним планом і програмою для певної навчальної дисципліни.

Лектор зобов’язаний дотримуватися програми навчальної дисципліни та робочої програми навчальної дисципліни щодо тем лекційних занять, але не обмежуватись у питаннях трактування навчального матеріалу, формах і засобах доведення його до студентів.

Викладач може бути зобов’язаний завідувачем кафедри прочитати пробні лекції за таких умов:

  • якщо йому вперше доручається читання лекційного курсу;

  • у разі заміщення посади доцента або професора;

  • у разі запровадження лекційного курсу з навчальної дисципліни, яка раніше не викладалася.

Кожний лекційний курс має забезпечуватися необхідною кількістю високоякісних навчальних і методичних матеріалів, розрахованих на аудиторну й самостійну роботу студентів.

У період підготовки до атестації для студентів-випускників можуть читатися оглядові лекції в обсязі до 30 годин, для яких навчальним планом передбачається один тиждень. У них головна увага приділяється висвітленню методологічних проблем і систематизації матеріалу, винесеного на атестацію (як правило, комплексний державний екзамен). Години оглядових лекцій розподіляються між викладачами пропорційно до обсягу питань із тієї чи іншої навчальної дисципліни, винесеної на державний екзамен.



4. Семінарське заняття. Семінар – це вид навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення студентами питань із тем, попередньо визначених робочою навчальною програмою. Це колективна форма активної навчальної роботи студентів, яка формує у них уміння висловлюватися й аргументувати доводи, розвиває логічне мислення, спонтанне мовлення, сприяє глибшому засвоєнню фундаментальних знань, формуванню переконань, виробленню активної життєвої позиції.

Семінарське заняття проводиться в аудиторіях або навчальних кабінетах із однією академічною групою. Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Вибір різновиду семінару зумовлюється багатьма чинниками: метою заняття і змістом навчального матеріалу, роком навчання, складом академічної групи, рівнем підготовленості студентів і педагогічною майстерністю викладача – керівника семінару.

Проведення семінарського заняття передбачає обов’язкове підведення викладачем підсумків обговорення теми та оцінювання участі в ньому студентів (підготовлені реферати, доповіді, повідомлення, виступи, активність у дискусії, уміння формулювати й відстоювати власну позицію).

Семінарські заняття можна класифікувати:


  • залежно від складності, обсягу й вимог: просемінари (підготовчі); власне семінари; міжпредметні семінари;

  • залежно від мети: семінар-повторення і систематизації знань; семінар- вивчення нового матеріалу; змішаний (комбінований);

  • за формою проведення: семінар-бесіда; семінар-обговорення (реферативний); коментоване читання; диспут; розв’язання задач; комбінований; міжпредметний семінар та його різновид – семінар-конференція.

На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати й обстоювати свою позицію тощо.

Отримані студентом бали за участь у семінарських заняттях виставляються у відповідних журналах та враховуються при виставленні підсумкової оцінки з теми відповідних навчальних дисциплін.



Семінари можуть проводитись у формі ділової гри.

Ділова гра – це вид навчальної діяльності та одночасно метод навчання щодо вибору послідовних, оптимальних рішень в умовах, що імітують реальну виробничу практику.

Основна відмінність ділової гри від інших методів полягає в тому, що в ній є матеріали послідовно створюваних і розв’язуваних спільними зусиллями учасників гри ситуацій, відтворюються моделі професійної діяльності. Для ділової гри характерна, передусім, типовість завдань і процедур, що складають її суть, які регулярно повторюють у певному поєднанні при різних логічних значеннях. Викладач, готуючись до ділової гри, розподіляє «ролі» між студентами групи. На самому занятті студенти демонструють знання та вміння розв’язувати професійні завдання в умовах, максимально наближених до реальної майбутньої професійної діяльності. Оцінюються знання та правильність прийнятих рішень.

5. Практичне заняття. Практичне заняття – форма навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, формує вміння й навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Основна дидактична мета практичного заняття – розширення, поглиблення та деталізація наукових знань, отриманих студентами на лекціях і в процесі самостійної роботи й спрямованих на підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу, прищеплення умінь і навичок, розвиток наукового мислення та усного мовлення студентів.

Перелік тем і зміст практичних занять із рекомендованою літературою визначаються робочою програмою навчальної дисципліни та заздалегідь доводяться до відома студентів.

Практичні заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розв’язування їх студентами на занятті й необхідні дидактичні засоби.

Студенти, згідно з тематичним планом проведення практичних занять, самостійно опрацьовують лекційний матеріал та рекомендовану літературу з відповідної теми, готують за потреби необхідні дидактичні матеріали й виконують домашні завдання. Вказані методичні засоби готуються викладачем, якому доручено проведення практичних занять, за погодженням із лектором певної навчальної дисципліни.

Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення за участю студентів, розв’язування завдань з їх обговоренням, розв’язування контрольних завдань, їх перевірку, оцінювання.

Якість підготовки студентів до заняття та їх участь у розв’язуванні практичних завдань оцінюються викладачем і враховуються під час виставлення поточних та підсумкових оцінок із цієї навчальної дисципліни.

6. Лабораторне заняття. Лабораторне заняття – форма навчального заняття, у процесі якого студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень певної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Лабораторне заняття проводиться зі студентами, кількість яких не перевищує, зазвичай, половини академічної групи. В окремих випадках (вимоги безпеки життєдіяльності, обмежена кількість робочих місць тощо) допускається проведення лабораторних занять із меншою кількістю студентів.

Перелік тем лабораторних занять визначається робочою програмою навчальної дисципліни. Етапами лабораторного заняття є: проведення попереднього контролю підготовленості студентів до виконання конкретної лабораторної роботи; виконання конкретних завдань відповідно до запропонованої тематики; оформлення індивідуального звіту; оцінювання результатів роботи студентів викладачем. Підсумкові оцінки, отримані ЗВО за виконання лабораторних робіт, враховуються при виставленні семестрової підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

У разі виконання лабораторних робіт, пов’язаних із можливою небезпекою для здоров’я та життя студентів, обов’язковим етапом його підготовки й проведення є інструктаж із правил безпеки та контроль за їх дотриманням.

Лабораторні заняття проводяться в спеціально обладнаних навчальних лабораторіях із використанням устаткування, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторні макети, установки тощо). В окремих випадках лабораторні заняття можуть проводитися в умовах реального професійного середовища (наприклад, у школі, на виробництві, в наукових лабораторіях).



7. Самостійна робота. Самостійна робота студента – основний засіб оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов’язкових навчальних занять час.

Викладач визначає зміст самостійної роботи, узгоджує її з іншими видами навчальної діяльності, розробляє методичні засоби проведення поточного та підсумкового контролю, здійснює діагностику якості самостійної роботи студента, аналізує її результати.

Самостійна робота може включати:

  • опрацювання теоретичних основ лекційного матеріалу;

  • вивчення окремих тем або питань, що не розглядаються в курсі лекцій;

  • підготовку до виступів на семінарах;

  • підготовку до практичних, лабораторних занять;

  • переклад текстів;

  • розв’язування й письмове оформлення задач, схем, діаграм, карт тощо;

  • систематизацію вивченого матеріалу перед іспитом та інші види роботи.

Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, регламентується робочим навчальним планом і повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни.

Самостійна робота студента забезпечується системою навчально- методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни (підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій викладача, практикум тощо).

Методичні матеріали для самостійної роботи студентів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю (тести, пакет контрольних завдань і т. ін.).

Для самостійної роботи студентові також рекомендується відповідна наукова та фахова монографічна й періодична література.

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни може виконуватися в бібліотеці, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах, а також у домашніх умовах.

За потреби ця робота проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка, що гарантує можливість індивідуального доступу студента до потрібних дидактичних засобів.

Співпраця між викладачем та студентом необхідна під час організації самостійної роботи студентів проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка, що гарантує можливість індивідуального доступу студента до потрібних дидактичних засобів. Графік доводиться до відома студентів на початку поточного семестру.

При організації самостійної роботи студентів із використанням складних систем доступу до інформації (наприклад, комп’ютерних баз даних, систем автоматизованого проектування тощо) передбачається можливість отримання необхідної консультації або допомоги з боку фахівця.

Навчальний матеріал певної дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом у процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд із навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні навчальних занять.

Організація самостійної роботи із урахуванням специфіки, особливостей профілю, спеціальності студентів визначається на рівні факультетів. Кафедрами розробляються методичні рекомендації щодо організації та змісту самостійної роботи студентів при вивченні відповідних дисциплін.



8. Експертний науково-дослідний колоквіум. Експертні науково-дослідні колоквіуми запроваджуються з метою якісного виконання навчальних завдань аудиторної та самостійної роботу студентів, розвитку і поглиблення загальної, духовної, спеціально-фахової і суспільно-політичної культури, якісної апробації теоретичних знань, формування активної громадянської позиції, підвищення загального інтелектуального розвитку і правосвідомості студентського загалу в межах вивчення навчальних дисциплін.

Завдання науково-дослідних експертних занять:



  • формування навиків аналітичного, творчого мислення студентів ;

  • активізація навчального процесу за допомогою практичного застосування засвоєного теоретичного матеріалу;

  • апробація використання методів логічного аналізу.

Викладач в межах передбаченої кількості навчальних годин на самостійну роботу студентів з навчальної дисципліни складає тематичний план експертних науково-дослідних колоквіумів та надає перелік рекомендованої літератури. Обсяг тем узгоджується з завідувачем відповідної кафедри.

Студенти рівномірно розподіляються на дослідницькі експертні групи ( до 10 студентів в кожній) на чолі з координатором.

Кожна з експертних груп опрацьовує науково-дослідні та аналітичні матеріали суспільного, політичного, економічного стану в світі та Україні відповідно до специфіки змісту навчальної дисципліни, використовуючи для цього рекомендовані джерела (статті, розділи монографій тощо), матеріали інформаційно-аналітичних видань.

Експертна група здійснює соціальний аналіз і політико-економічне прогнозування варіантів розвитку подій, їх впливу на суспільно-політичну ситуацію в Україні, їх наслідків для майбутнього держави і суспільства.

Науково-дослідні колоквіуми можуть проводитися в межах передбачених семінарських, практичних, лабораторних занять.

Робота експертної групи та її учасників оцінюється за стобальною системою за такими критеріями: інформаційна насиченість; аналіз причинно-наслідкових передумов подій; рівень здатності до узагальнення опрацьованої інформації; прогнозування впливу зазначених подій на подальший розвиток держави, суспільства; використання в експертному повідомленні теоретичних знань із загальноосвітніх, духовноорієнтованих, соціальних, економічних, політико-правових та спеціально-фахових дисциплін.



Студенти, які отримали найвищі експертні рейтинги, отримують пільги під час заліково-екзаменаційної сесії при складанні тих навчальних дисциплін, на грунті яких вони продемонстрували найкращі здібності в науково-дослідній діяльності.

9. Індивідуальне заняття. Індивідуальне навчальне заняття проводиться з окремими ЗВО з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Індивідуальні навчальні заняття організуються за окремим графіком з урахуванням індивідуального навчального плану ЗВО і можуть охоплювати частину або повний обсяг занять з однієї або декількох навчальних дисциплін, а в окремих випадках – повний обсяг навчальних занять для конкретного освітнього або ступеневого рівня.

Види індивідуальних навчальних занять, їх обсяг, форми та методи проведення, форми та методи поточного і підсумкового контролю визначаються навчальним планом, робочою навчальною програмою дисципліни, індивідуальним навчальним планом ЗВО.

9.1. Індивідуальне завдання – це форма організації навчального процесу, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів через індивідуально спрямований розвиток їх здібностей, науково-дослідну роботу й творчу діяльність.

Індивідуальні завдання з окремих дисциплін (розрахункові, графічні, курсові, дипломні роботи, реферати тощо) видаються ЗВО в терміни, передбачені робочим планом дисципліни. Індивідуальні завдання виконуються ЗВО самостійно при консультуванні викладачем.

Допускається виконання комплексної тематики кількома студентами.

Індивідуальна робота здійснюється під керівництвом викладача в позааудиторний час за окремим графіком, складеним кафедрою з урахуванням -потреб і можливостей студента. Індивідуальна робота на молодших курсах спрямована здебільшого на поглиблене вивчення студентами окремих навчальних дисциплін, на старших курсах вона має науково-дослідний характер і передбачає безпосередню участь студента у виконанні наукових досліджень та інших творчих завдань.

Індивідуальна робота студента включає виконання індивідуального навчально-дослідного завдання (ІНДЗ) (якщо даний вид роботи передбачений робочою програмою навчальної дисципліни) й індивідуальні заняття з викладачем.

У робочій навчальній програмі курсу в розділі «Індивідуальна завдання» зазначають тип індивідуального завдання та загальні вимоги до його виконання. Індивідуальне завдання повинно мати практичне спрямування та творчий, дослідницький характер.

Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під керівництвом викладачів. У тих випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучатися кілька студентів, у тому числі студенти, які навчаються на різних факультетах, спеціальностях.

9.2. Курсова робота – один із видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького, творчого чи проектно-конструкторського характеру, який має на меті не лише поглиблення, узагальнення й закріплення знань студентів із навчальної дисципліни, а й застосування їх у вирішенні конкретного фахового завдання та вироблення вміння самостійно працювати з навчальною й науковою літературою, електронно-обчислювальною технікою, лабораторним обладнанням, використовуючи сучасні інформаційні засоби та технології.

Тематика курсових робіт визначається й затверджується кафедрами відповідно до змісту та завдань навчальної дисципліни. Вона повинна бути актуальною й тісно пов’язаною із розв’язанням практичних фахових завдань.

Студентам надається право вільного вибору теми роботи із запропонованого кафедрою переліку. Студенти також можуть пропонувати свої теми для написання курсової роботи з обгрунтуванням доцільності її розробки.

Керівництво курсовими роботами здійснюється професорами, доцентами, старшими викладачами, а також асистентами й іншими фахівцями, які мають досвід науково-педагогічної та практичної роботи.

Терміни захисту курсових робіт передують наступній екзаменаційній сесії і зазначаються в робочих планах дисциплін.

Захист курсової роботи проводиться перед комісією у складі двох- трьох викладачів кафедри (предметної комісії) за участю керівника роботи.

Курсові роботи зберігаються на кафедрі протягом трьох років, потім списуються в установленому порядку.

Загальні вимоги до етапів підготовки, виконання, змісту, структури, оформлення та захисту курсових робіт із урахуванням специфіки, особливостей профілю, спеціальності та кваліфікації випускника визначаються на рівні факультетів та конкретизуються в методичних рекомендаціях відповідних кафедр.



9.3. Випускова кваліфікаційна робота певного освітнього рівня-це розроблений студентом відповідно до вимог стандартів вищої освіти комплект документації, який передбачає текстову та, за потреби, графічну (ілюстративну) частини і на підставі публічного захисту якого рішенням екзаменаційної комісії студенту надається диплом державного зразка про закінчення Інституту, отримання певного освітнього рівня вищої освіти та здобуття кваліфікації. Випускова кваліфікаційна робота є однією з форм виявлення теоретичних і практичних знань, вміння їх застосовувати при розв’язанні конкретних наукових, економічних, соціальних, виробничих завдань тощо.

Випускові кваліфікаційні роботи виконуються на завершальному етапі навчання студентів у вищому навчальному закладі та передбачають:

- систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань із спеціальності та застосування їх у процесі вирішення конкретних наукових, економічних, виробничих та інших завдань;

- розвиток навичок самостійної роботи та оволодіння методикою дослідження й експерименту, пов’язаних із темою роботи.

Кваліфікаційна робота має засвідчити рівень засвоєння студентами програмного матеріалу зі спеціальності та оволодіння знаннями й навичками, одержаними в процесі навчання, а також уміння застосовувати їх у практичній роботі. Захист кваліфікаційної роботи, який проводиться на відкритому засіданні екзаменаційної комісії, повинен продемонструвати відповідність рівня підготовки випускника вимогам освітньої програми відповідного ступеня вищої освіти.



Студентові надається право обрати тему випускової кваліфікаційної роботи, визначену випусковими кафедрами, або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розроблення із подальшим її затвердженням на засіданні кафедри. Перевага надається темам, які продовжують розробку виконаної студентом курсової роботи або які безпосередньо пов’язані з місцем майбутньої професійної діяльності випускника.

Керівниками випускних кваліфікаційних робіт призначаються професори й доценти (науково-педагогічні працівники без наукового ступеня та / або вченого звання), висококваліфіковані спеціалісти виробництва.

Кваліфікаційні роботи після захисту передаються секретарям екзаменаційних комісій на відповідні випускові кафедри, де реєструються у спеціальних журналах, зберігаються протягом п’яти років, потім списуються в установленому порядку.

Загальні вимоги до етапів підготовки, виконання, змісту, структури, оформлення та захисту кваліфікаційних робіт із урахуванням специфіки, спеціальності випускника визначаються на рівні факультетів та конкретизуються в методичних рекомендаціях випускових кафедр.

10. Консультація. Консультація – форма навчального заняття, при якій студент отримує відповіді від викладача на окремі теоретичні чи практичні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

Мета консультації в тому, щоб виявити й максимально врахувати індивідуальні особливості, можливості, рівень підготовленості студентів.

Консультація може бути індивідуальною або проводитися для групи студентів, залежно від того, чи викладач консультує студентів із питань, пов’язаних із виконанням індивідуатьних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни. Не рекомендується вдаватися до обов’язкових викликів студентів на консультації академічними групами. Консультації проводяться за потреби й повинні сприяти успішному проведенню самостійної роботи студентів, а також з’ясуванню найбільш складних питань, що викликають у студентів ускладнення під час самостійного їх опрацювання. Індивідуальні консультації проводяться викладачем із окремими студентами, які пропустили заняття, пишуть курсову роботу, наукову доповідь тощо.

Обсяг часу, відведений викладачу для проведення навчальних консультацій із конкретної дисципліни, визначається відповідно до норм часу для розрахунку й обліку навчальної роботи викладачів, затверджених наказом ректора.

Індивідуальні консультації щодо підготовки курсових, випускових кваліфікаційних робіт проводяться в позааудиторний час за окремим графіком, затвердженим завідувачем кафедри й деканом факультету.

11. Практична підготовка. Практична підготовка студентів Інституту є обов’язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття певного освітнього рівня і має на меті набуття студентом професійних навичок та вмінь, оволодіння способами організації майбутньої професійної діяльності.

Практична підготовка студентів здійснюється на базах практики Інституту, а також на сучасних підприємствах і організаціях різних галузей господарства, науки, освіти, культури, торгівлі і державного управління.

Практична підготовка проводиться в умовах професійної діяльності під організаційно-методичним керівництвом викладача вищого навчального закладу та спеціаліста з даного фаху.

Види практик, терміни їх проведення визначаються навчальним планом (робочим навчальним планом). Зміст навчальної практики визначається програмою, що розробляється відповідною кафедрою. Програми повинні містити рекомендації щодо видів і форм перевірки рівня знань, умінь, навичок, яких студенти мають набути.

Керівник практики від відповідної кафедри забезпечує проведення всіх організаційних заходів перед її початком: настановчої конференції, інструктажу про порядок проходження практики та з техніки безпеки, надання студентам-практикантам необхідних документів (направлення, програми, щоденник, індивідуальне завдання, методичні рекомендації тощо), інформування студентів про систему звітності з практики, прийняту на кафедрі (подання письмового звіту про виконання роботи, зразок оформлення виконаного індивідуального завдання, підготовка доповіді, повідомлення, виступу тощо).

Після закінчення терміну практики студенти звітують про виконання програми та індивідуального завдання. Звіт має містити відомості про виконання студентом усіх розділів програми практики та індивідуального завдання, мати висновки. Звіт із навчальної практики захищається студентом перед комісією, призначеною завідувачем кафедри. Підсумки практики підбиваються на підсумковій науково-практичній конференції. Керівник практики від кафедри після закінчення практики і проведення конференції подає завідувачеві письмовий звіт про проведення практики із зауваженнями й пропозиціями щодо поліпшення організації та проведення навчальної практики студентів.

Організація практичної роботи студентів із урахуванням специфіки, особливостей профілю, спеціальності та кваліфікації випускника визначається на рівні факультетів окремими Положеннями. Окремі пункти цих Положень конкретизуються в методичних рекомендаціях відповідних кафедр.

12. Контрольні заходи.

12.1 Контрольні заходи якості підготовки фахівців в Інституті є необхідним елементом зворотного зв'язку в навчальному процесі. Вони забезпечують визначення рівня досягнення завдань навчання і дозволяють коригувати, при необхідності, хід навчального процесу.

В Інституті використовуються такі види контролю: вхідний, поточний, модульний, підсумковий та інші.


    1. Вхідний контроль проводиться з метою визначення рівня підготовки студентів з тих дисциплін, які вивчалися перед вивченням певної дисципліни, або загального рівня підготовки студентів за попередній період навчання.

    2. Поточний контроль здійснюється в формі опитування та перевірки результатів виконання різноманітних індивідуальних завдань (розрахунково-графічних робіт, рефератів тощо), лабораторних робіт, виступів на семінарських та практичних заняттях, експрес-контролю тощо. При цьому контроль засвоєння навчального матеріалу, запланованого на самостійне опрацювання студентом, також обов'язково завершується оцінкою.

12.4 Модульний контроль – складова частина поточного контролю, що здійснюється у формі виконання студентом модульного контрольного завдання (контрольної роботи, тесту, колоквіуму тощо) згідно із затвердженим кафедрою графіком.

12.5 Семестровий контроль здійснюється в формі семестрового екзамену або диференційованого заліку, тобто засвоєння студентом навчального матеріалу з усіх навчальних дисциплін і завершується оцінкою.

Семестровий екзамен – це форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр. Складання екзамену здійснюється під час екзаменаційної сесії в комісії, яку очолює завідувач кафедри, відповідно до затвердженого в установленому порядку розкладу.

З метою забезпечення об'єктивності оцінок та прозорості контролю набутих студентами знань та вмінь, семестровий контроль здійснюються в Інституті в письмовій формі або з використанням комп'ютерних технологій,

Ця норма не розповсюджується на дисципліни, викладення навчального матеріалу з яких потребує від студента переважно усних відповідей. Перелік дисциплін з усною (комбінованою) формою семестрового контролю встановлюється окремо за кожним спеціальністю підготовки фахівців з дозволу проректора з науково- педагогічної роботи.

Студент має право не складати семестровий екзамен і отримати підсумкову семестрову рейтингову оцінку із зарахуванням йому навчального курсу з дисципліни у даному семестрі, якщо він виконав протягом семестру всі види навчальної роботи без порушення встановлених термінів, успішно пройшов модульний контроль і набрав кількість балів, яка відповідає позитивній (за національною шкалою) підсумковій семестровій модульній рейтинговій оцінці.

Семестровий диференційований залік – це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни на підставі результатів виконання ним усіх видів запланованої навчальної роботи протягом семестру: аудиторної роботи під час лекційних, практичних, семінарських, лабораторних занять (тощо) та самостійної роботи при виконанні індивідуальних завдань (розрахунково-графічних робіт, рефератів тощо).

Семестровий диференційований залік не передбачає обов'язкову присутність студента і виставляється за умови, що студент виконав усі види навчальної роботи, визначені робочою, навчальною програмою дисципліни, та отримав позитивні (за національною шкалою) підсумкові модульні рейтингові оцінки за кожен з модулів. Але викладач для уточнення окремих позицій має право провести зі студентом співбесіду, експрес-контроль тощо.

12.6 Атестація здобувачів вищої освіти (ЗВО), які навчаються за освітньо-професійною програмою підготовки бакалаврів, проводиться в Інституті в формі комплексного державного іспиту зі спеціальності або захисту випускової кваліфікаційної роботи бакалавра.

Атестація ЗВО, що навчаються за освітньо-професійною програмою підготовки спеціалістів, проводиться в формі захисту, випускової кваліфікаційної роботи спеціаліста.

Виконання та захист випускової кваліфікаційної (дипломної )роботи є заключним етапом навчання студента за відповідною програмою підготовки і має за мету систематизувати, закріпити та розширити теоретичні знання і практичні навички у вирішенні професійних задач, а також визначити відповідність рівня його підготовки вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця з повною вищою освітою певної спеціальності.

12.7 Рейтингова система оцінювання (РСО) є невід'ємною складовою модульної технології навчання і має за мету оцінку систематичності та успішності навчальної роботи студента. Вона формується на засадах поопераційного контролю та накопичення рейтингових балів за різноманітну навчальну діяльність студента за певний період навчання.

Відповідно до видів контролю набутих студентом знань та вмінь та Положення про організацію навчального процесу за кредитно-модульною системою Інституту, РСО передбачає використання поточної, контрольної, підсумкової, підсумкової семестрової модульних рейтингових оцінок, а також екзаменаційної (залікової) та підсумкової семестрових рейтингових оцінок.

12.8 Поточна модульна рейтингова оцінка складається з балів, що студент отримує за певну навчальну діяльність протягом засвоєння даного модуля – виконання та захист індивідуальних завдань (розрахунково-графічних робіт, рефератів тощо), лабораторних робіт, виступи на семінарських заняттях тощо.

Контрольна модульна рейтингова оцінка визначається (в балах та за національною шкалою) за результатами виконання модульної контрольної роботи з даного модуля.

Підсумкова модульна рейтингова оцінка визначається (в балах та за національною шкалою) як сума поточної та контрольної модульних рейтингових оцінок з даного модуля.

Підсумкова семестрова модульна рейтингова оцінка визначається (в балах та за національною шкалою) як сума підсумкових модульних рейтингових оцінок, отриманих за засвоєння всіх модулів.

Екзаменаційна рейтингова оцінка визначається (в балах та за національною шкалою) за результатами виконання екзаменаційних завдань (або без екзамену – за позитивними підсумками поточного та модульного контролю протягом семестру).

Залікова рейтингова оцінка визначається (в балах та за національною шкалою) за результатами виконання всіх видів навчальної роботи протягом семестру.

Підсумкова семестрова рейтингова оцінка визначається як сума підсумкової семестрової модульної та екзаменаційної (залікової – у випадку диференційованого заліку) рейтингових оцінок (в балах, за національною шкалою та за шкалою ЕСТS). Зазначена оцінка заноситься до додатку до диплому фахівця, якщо дисципліна викладається протягом одного семестру.

Підсумкова рейтингова оцінка з дисципліни, що викладається протягом декількох семестрів, визначається з підсумкових семестрових рейтингових оцінок у балах відповідно до "ваги" кожного семестру в загальному обсязі дисципліни з наступним її переведенням у оцінки за національною шкалою та шкалою ЕСТS. Зазначена підсумкова рейтингова оцінка з дисципліни заноситься до додатку до диплому фахівця.

Переведення підсумкових семестрових рейтингових оцінок (підсумкових рейтингових оцінок з дисципліни), виражених у балах за багатобальною шкалою, в оцінки за національною шкалою та шкалою ЕСТS здійснюється відповідно до таблиці 1.



Форми проведення всіх видів контролю визначаються Положенням про організацію навчального процесу за кредитно-модульною системою Інституту.

ЗВО, які не ліквідували академічну заборгованість впродовж встановлених Інститутом термінів, за поданням декана факультету та відповідно до статті 46 Закону України «Про вищу освіту» відраховуються з Інституту за невиконання навчального плану.

Студенти, які повністю виконали вимоги навчального плану відповідного курсу, склали всі екзамени і заліки, переводяться на наступний курс.

Таблиця 1

Відповідність підсумкових семестрових рейтингових оцінок у балах оцінкам за національною шкалою та шкалою ЕСТS

Оцінка в балах

Оцінка за національною шкалою

Оцінка

Оцінка за шкалою ЕСТS

Пояснення



Відсоток студентів, які як правило мають наведену оцінку

90-100

Відмінно

А

Відмінно(відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок)

10

82-89

Добре

В

Дуже добре(вище середнього рівня з кількома помилками)

25

75-81

С

Добре(в загальному вірне виконання з певною кількістю суттєвих помилок)

30

67-74

Задовільно

D

Задовільно (непогано, але зі значною кількістю недоліків)

25

60-66

Е

Достатньо(виконання задовольняє мінімальним критеріям)

10

35-59

Незадовільно



Незадовільно(з можливістю повторного складання)

-

1-34

F

Незадовільно(з обов'язковим повторним курсом)

-


13. Атестація здобувачів вищої освіти. Атестація — це встановлення відповідності засвоєних ЗВО рівня та обсягу знань, умінь, інших компетентностей вимогам стандартів вищої освіти.

Форми атестації ЗВО зазначаються в освітньо-професійних (освітньо-наукових) програмах, навчальних планах та робочих навчальних планах.

Атестація здійснюється відкрито і гласно. ЗВО та інші особи, присутні на атестації, можуть вільно здійснювати аудіо- та/або відеофіксацію процесу атестації.

Атестація осіб, які здобувають ступінь бакалавра чи спеціалістів, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об’єднань, відповідно до Положення про екзаменаційну комісію.

Інститут на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Порядок створення екзаменаційної комісії, її склад та функції, порядок і розклад роботи, форми звітності визначаються Положенням про екзаменаційну комісію, затвердженим Вченою радою Інституту.


IV. ФОРМИ НАВЧАННЯ


За статтею 49 Закону України «Про вищу освіту» Інститут здійснює освітній процес з використанням наступних форм:

  • очна (денна);

  • заочна (дистанційна).

Можливе поєднання різних форм навчання.

Денна форма навчання є основною формою здобуття певного рівня вищої освіти.

Заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня вищої освіти без відриву від виробництва. Організація освітнього процесу заочній (дистанційній) формах навчання здійснюється Інститутом за стандартами вищої освіти і даним Положенням з урахуванням передбачених чинним законодавством пільг для осіб, які поєднують роботу з навчанням.
V НАВЧАЛЬНИЙ ЧАС ЗДОБУВАЧА ВИЩОЇ ОСВІТИ (ЗВО)
Навчальний час ЗВО визначається обсягом кредитів ЄКТС, необхідних для здобуття відповідного ступеня вищої освіти.

5.1 Обліковими одиницями навчального часу ЗВО є кредит ЄКТС, академічна година, навчальний день, тиждень, семестр, курс, рік.

Кредит ЄКТС — одиниця вимірювання обсягу навчального навантаження ЗВО, необхідного для досягнення визначених (очікуваних) результатів навчання. Обсяг одного кредиту ЄКТС становить 30 годин. Навантаження одного навчального року за денною формою навчання становить, як правило, 60 кредитів ЄКТС.

Академічна година — це мінімальна облікова одиниця навчального часу. Тривалість академічної години становить 40 хвилин. Дві академічні години утворюють пару академічних годин (надалі "пара") тривалістю 80 хвилин.

Навчальний день — це складова частина навчального часу ЗВО, тривалістю не більше 9 академічних годин.

Навчальний тиждень — це складова частина навчального часу студента, тривалістю не більше 45 академічних годин.

Облік навчального часу здійснюється в академічних годинах та кредитах ЕСТS. 60 кредитів ЄКТС відповідають навчальному навантаженню повного навчального року. Відповідно обсяг одного кредиту ЄКТС складає 1800/60=30 годин.

Кредити ЕСТS є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення.

Вони відображають кількість роботи, якої вимагає кожен блок курсу відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практична робота, семінари, консультації, практика, самостійна робота – в бібліотеці чи вдома – і екзамени чи інші види діяльності, пов'язані з оцінюванням ЕСТS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.

Навчальний семестр — це складова частина навчального часу ЗВО, що закінчується підсумковим семестровим контролем. Тривалість семестру визначається навчальним планом.

Навчальний курс — це завершений період навчання ЗВО протягом навчального року. Тривалість перебування ЗВО на навчальному курсі включає час навчальних семестрів, практик, підсумкового контролю та канікул.

Навчальний рік розпочинається, як правило, 1 вересня і для ЗВО складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів.

Тривалість навчального року складає 52 тижні, з яких не менше 8 тижнів становить сумарна тривалість канікул. Тривалість теоретичного навчання, обов’язкової практичної підготовки, семестрового контролю та виконання індивідуальних завдань складає 35 тижнів на рік. 2 тижні на рік, відводиться на атестацію здобувачів вищої освіти.

Навчальні дні та їх тривалість визначаються річним графіком навчального процесу. Вказаний графік складається на навчальний рік.

Навчальні заняття в Інституті проводяться за розкладом. Розклад має забезпечити виконання навчального плану в повному обсязі щодо навчальних занять.

Графік навчального процесу на наступний навчальний рік за спеціальностями у розрізі курсів навчання складає декан. Графік погоджується з проректором з науково-педагогічної роботи, затверджується ректором Інституту.

Відвідування студентами всіх видів навчальних занять є обов'язковим. Відмітка про відвідування занять студентами здійснюється старостою в журналі обліку навчальної роботи академічної групи в обов’язковому порядку.

З метою забезпечення академічної мобільності студентів, а також у разі неможливості виконання студентом чинного графіка навчального процесу у зв’язку із складними сімейними обставинами, підтвердженими документально, може бути встановлений індивідуальний графік навчання та/або складання підсумкового контролю.

5.2 Розклад занять. Розклад занять – це документ, який забезпечує виконання навчального плану і регламентує організацію та проведення навчального процесу в Інституті. У розкладі зазначається назва предмета, прізвище та ініціали викладача, його науковий ступінь, аудиторія, дата і час проведення занять.

Розклад занять та екзаменів складає диспетчерська служба навчально-методичного відділу Інституту. Для складання розкладу до диспетчерської служби подаються:

- деканатами: обсяг навчального навантаження завірений деканом відповідного факультету;

- кафедрами: витяги з розподілу навчального навантаження, завірені завідувачем відповідної кафедри. 

Вищезазначені документи подаються до диспетчерської служби Інституті не пізніше, ніж за один місяць до початку навчального семестру.

Розклад занять усіх форм навчання доводиться до відома викладачів та студентів не пізніше, ніж за 10 днів до початку кожного семестру, а екзаменів – за місяць до їх початку.

Розклади занять та екзаменаційних сесій підписуються диспетчером, узгоджуються з деканом відповідного факультету. Розклад затверджуються проректором з науково-педагогічної роботи.

Заміни і перенесення у розкладі занять можуть відбуватися у виняткових випадках: при внесенні змін у навчальне навантаження, пов’язане з уточненням контингенту студентів Інституту після закінчення приймальної кампанії, що допускається протягом перших двох навчальних тижнів семестру. Зміни у розкладі вносяться лише з дозволу проректора з науково-педагогічної роботи.

Контроль за виконанням розкладу занять упродовж навчального року здійснюють декани факультетів, завідувачі кафедр, навчально-методичний відділ Інституту.

При відсутності або хворобі викладача відбувається заміна в установленому порядку.

Електронний варіант розкладу в обов’язковому порядку розміщується на сайті Інституту.

Розклади занять для денної і заочної форми навчання зберігаються два роки після закінчення навчання за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал