Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника



Сторінка9/9
Дата конвертації06.12.2016
Розмір1.71 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Метою статті є виявлення умов активізації процесу музичного виховання дітей у сім’ї.

Виклад основного матеріалу. З метою визначення впливу сучасної сім’ї на музично-естетичний розвиток дітей нами було проведене опитування (анкетування, інтерв’ю, бесіда) батьків (усього 46 осіб віком від 22 до 42 років). Отримані результати свідчать про те, що більшість опитуваних не до кінця усвідомлюють навчальні, виховні, розвивальні можливості музичного мистецтва, не розуміють своєї вагомої ролі у процесі формування ціннісних орієнтацій у сфері музичної культури, не володіють методами прилучення дітей до пізнання високохудожніх музичних творів. Ми вважаємо, що така педагогічна ситуація, яка склалася в сучасній сім’ї, зумовлена нестачею у батьків музично-педагогічних знань, обмеженістю власного досвіду спілкування з мистецтвом, відсутністю відповідних навичок в організації музичних занять дитини.

Водночас, як з’ясувалося, простежується зростання інтересу дорослих членів сімейного колективу до виховної діяльності взагалі, прагнення батьків бачити дитину широко освіченою, духовно багатою, а це є базисною основою для музичного виховання дітей у сім’ї. Активізація цього процесу можлива, на нашу думку, за таких умов:

  • створення батьками позитивної музичної атмосфери в сім’ї (культивування шанобливого ставлення до музики як виду мистецтва, прилучення дітей до високоякісних взірців різножанрової музики; прослуховування, перегляд та обговорення музичних радіо- і телепередач, мультфільмів, у яких музика яскраво передає настрої, характер персонажів [1]; відвідування сім’єю концертів, дитячих музичних спектаклів; власна постановка музичних вистав-казок; виступи дітей на сімейних святах тощо;

  • заохочення дітей до різноманітних видів музичної діяльності (співу пісень, гри на елементарних музичних інструментах, музично-ритмічних рухів, слухання й аналізу музики, музичних ігор тощо);

  • підтримка дітей у їхньому прагненні до музично-творчої діяльності (виконання музично-творчих завдань, які передбачають використання елементів імпровізації, наприклад, створення власних поспівок, інструментальних музичних супроводів до пісень чи окремих п’єс із застосуванням ритмічних або елементарних мелодичних інструментів, танцювальних рухів, інсценівок пісень, музичних діалогів, спілкування «музичною мовою» тощо);

  • навчання дітей у позашкільних навчально-освітніх мистецьких закладах (музичних, хореографічних школах, мистецьких студіях при Будинках культури тощо);

  • співпраця батьків із професійними музикантами-педагогами (музичними керівниками дитячих садків, учителями музичного мистецтва загальноосвітніх шкіл, педагогами музичних шкіл) з метою отримання консультативної допомоги.

Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) визначає формування особистісних рис громадянина України, що включає в себе національну самосвідомість, розвинену духовність, морально, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту як головну мету виховання молоді на сучасному етапі.

Стратегічні цілі розвитку сучасної освіти передбачають партнерство сім’ї і школи, що сприятиме активному залученню батьків для громадського зростання підростаючого покоління. Громадське ж виховання призведе до становлення орієнтованої на державні цінності особистості, яка усвідомлюватиме свою належність до певного державного соціуму і розвиватиме соціально-громадську поведінку.

Першим соціальним інститутом виховання дітей є сім’я. Давні філософи визнавали, що сім’я – це незаперечний шедевр творінь природи і суспільства. В українській національній ментальності широко утверджений культ Жінки-Матері і Батька, культ Родини. В оберегах української народної педагогіки: легендах, прислів’ях, думах, звичаєвих обрядах – ідея утвердження сім’ї як провідного соціального інституту виховання дитини, формування соціально-зрілої особистості виступає незаперечним постулатом.

Саме сім’я є тим могутнім соціальним феноменом, який найтісніше об’єднує людей у родинне гніздо. Саме тут з перших днів життя у дитини формується світогляд, закладаються перші паростки майбутнього характеру. Функції сім’ї надзвичайно благородні та різноманітні. Однією з них є забезпечення духовних цінностей.

У народній педагогіці існує думка, що без глибокої, самовідданої любові до дітей не буває і не може бути повноцінного сімейного виховання. Світле благородство й велика любов батьків до дітей формує їхній авторитет, а водночас і силу виховного впливу. Однак у любові до дітей треба мати почуття міри, ніколи не впадати в нерозумну, сліпу любов, яка спотворює, калічить дитину. Досвід тих сімей, які гарно виховують дітей, свідчить, що атмосферу любові й дружби в родинному колі створюють спільні духовні інтереси, спільна праця, задушевні розмови, дозвілля.

Поведінка дорослих, їхнє ставлення до навколишнього світу, до дитини стають для малюка програмою його поведінки, тому дуже важливо, щоб діти бачили навколо себе якомога більше доброго і красивого. Це необхідна умова успішного формування в них естетичного сприйняття як однієї із важливих категорій естетичної свідомості і культури дітей.

Розвиваючи естетичне сприйняття, батьки вчать дітей помічати красу навколо себе, бачити надзвичайне у звичайнісінькому, дивуватися, милуватися, захоплюватися красою.

Музично-естетичне виховання посідає важливе місце у формуванні особистості школяра. Музика є одним із наймогутніших засобів виховання, який надає естетичного забарвлення духовному життю людини. «Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду від неї, – писав В. Сухомлинський. – Без музики важко переконати людину, яка вступає у світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, – по суті є основою емоційної, естетичної, моральної культури» [7, с.176].

Метою музичної освіти є формування основ музичної культури учнів як важливої і невід’ємної частини їхньої духовної культури, комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі сприймання й інтерпретації кращих зразків української та світової музичної культури, а також формування естетичного досвіду та емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва [4, с.212].

Формування естетичної свідомості, розвиток здатності відчувати й цінувати красу світ і красу мистецтва відбувається упродовж усього життя людини, але основи для цього закладаються в ранньому дитинстві. Саме тому вплив сім’ї є одним з визначальних факторів естетичного розвитку особи.

Сім’я та школа є тими важливими інститутами соціалізації, які паралельно з громадськістю, дитячими й молодіжними об’єднаннями сприяють прилученню індивіда до культури та формують його як повноправного громадянина суспільства, особистість із притаманними їй якостями, цінностями, характером.

Важливе значення у творенні емоційного світу дитини має сім’я, в умовах якої відбувається становлення особистості, зміцнюються її якості, здібності, таланти. Неабияка роль родини в естетичному вихованні пов’язана з тим, що сімейне виховання поєднує в собі цілеспрямовані педагогічні дії батьків з об’єктивним повсякденним впливом сімейного побуту. Упродовж багатьох століть вплив сім’ї та найближчого оточення був достатнім для забезпечення естетичної спадкоємності в суспільстві. Люди, котрі не отримували ніякого естетичного виховання, крім сімейного, відзначалися високим рівнем смаку, про що переконливо свідчать скарби народного ужиткового мистецтва і фольклору всіх народів світу.

У нових умовах суспільного, освітнього та технічного розвитку законодавство України чітко визначає межі відповідальності сім’ї за навчання і виховання дітей: саме батьки зобов’язані постійно дбати про своїх дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей. Проте сім’я не є ізольованим мікросередовищем: багатоканальні зв’язки поєднують її із суспільством; різноманітні зовнішні чинники впливають на її виховну функцію. Вагому роль координації виховних дій сім’ї у сучасних умовах покладено на школу, і від того, як організовано та реалізовано роботу з батьками, значною мірою залежить успішність процесу навчання та виховання дітей.

Школа ж від самого початку виникнення була не лише навчальним, але й виховним центром, хоча залежно від суспільно-політичних умов мета й завдання виховання зазнавали постійних змін. Причому серед провідних функцій школи була і залишається педагогізація сім’ї й громадськості – питання надзвичайно актуальне для сучасності. Отже, зв’язок сім’ї та школи є очевидним, оскільки лише їхній гармонійний вплив може забезпечити життєтворчість особистості. Винятково важливим і необхідним як у сфері освіти, так і в сімейному вихованні є завдання навчити школярів правильно оцінювати предмети мистецтва з погляду їх естетичної і культурної цінності..

Серед різних видів мистецтва особлива роль належить музичному вихованню, яке вводить дітей у світ музичного мистецтва, знайомить з музичною культурою різних народів, сприяє формуванню смаку, музичних здібностей, виробленню навичок і вмінь, які дозволять школярам бути активними слухачами, вмілими виконавцями. Торкаючись емоційної сфери людини, музика впливає на формування її моральних і естетичних смаків та ідеалів.

Так, К. Стеценко вважав, що музика – «один з найвагоміших засобів естетичного виховання дітей, бо вона, як ніщо інше, здатна ушляхетнити людину, розвинути в ній благородні поривання, вплинути на психіку і настрій» [3, с.63]. Перевагу музики над іншими видами мистецтва Г.Ващенко вбачав у тому, що вона, на відміну від живопису, скульптури та літератури, діє на почуття людини безпосередньо [2, с.37].

Музичне виховання – це цілеспрямоване формування особистості дитини дією музичного мистецтва, формування інтересів, потреб, здібностей, естетичного ставлення до музики. Якщо змалечку дитина почала розвивати здібності до музики чи співу, то вона має шанс удосконалювати їх у подальшому житті. А в цьому головними постановниками повинні бути батьки та вчителі.

Шлях до світу прекрасного в музичному мистецтві розпочинається в сім’ї і продовжується в умовах шкільної практики. Взаємодія школи та сім’ї в музично-естетичному вихованні школярів здатна створити потрібні умови для накопичення емоційно-чуттєвих вражень, розвитку естетичних оцінок і суджень, стимулювати потреби у самореалізації під час спілкування з музичним мистецтвом.

Практично у всіх людей знайомство з музичним мистецтвом (чи то спів, танець, або гра на інструменті) починається із сім’ї, яка є першою та найбільш важливою сходинкою до входження дитини у світ музики. Родина – це джерело музичного досвіду дитини, музичне середовище, де вона проводить більшу частину свого життя, ціннісні орієнтири якої у галузі мистецтва формують музичний смак дитини. Позиція сім’ї визначає успішність отримання дитиною музичної освіти, емоційна ж її холодність негативно впливає на психологічний розвиток дитини та розвиток її творчих здібностей.

Із самого раннього віку дитина переймає погляди своїх батьків, їхнє розуміння навколишнього світу. Якщо в сім’ї прихильно ставляться до мистецтва, то і дитина теж зацікавиться ним. Вплив родини на дітей настільки глибокий і багатогранний, погляди батьків так міцно їм прищеплюються, що вчитель музики не повинен цим нехтувати. Не можна будувати виховну роботу, обминаючи сім’ю.

Учнівський колектив стає великою виховною силою завдяки тому, що на нього впливають духовні цінності й надбання, осмислені живою творчістю, одухотворені знаннями й ідейними переконаннями вчителя і батьків: « …без активної участі батька і матері в житті школи, без постійного духовного спілкування і взаємного духовного збагачення дорослих і дітей неможлива сама сім’я, як первинний осередок суспільства, неможлива школа як найважливіший навчально-виховний заклад і неможливий прогрес суспільства» [8, с.14].

Всі сім’ї мають різний рівень соціальної культури. В одних з повагою ставляться до музики, намагаються дати дітям музичну освіту, розвинути їхні здібності. В інших сім’ях музичне виховання ставлять на задній план. Батькам слід пам’ятати, що там, де старші люблять музику, співають, грають на музичних інструментах, створюється особливо сприятливе середовище для розквіту обдарування дитини.



Проблема впливу сім’ї на музично-естетичний розвиток школярів у наш час є доречною і надзвичайно актуальною. Для того щоб дитина цінувала красу та музичне мистецтво, потрібно, щоб вона безпосередньо перебувала в цьому середовищі. Сімейні традиції забезпечують зв’язок поколінь, засвоєння і збереження культурних скарбів українського народу. Правильно поставлена діяльність сім’ї – виховна, господарсько-економічна, організація побуту, споживання і дозвілля – створює великі можливості для задоволення духовних та інтелектуальних запитів дітей.

Висновки. Отже, сім’я як інститут виховання володіє невичерпними можливостями для музичного розвитку молодого покоління. Збереження батьками атмосфери емоційного благополуччя, пріоритету духовних цінностей, домінантності видів музично-виконавської діяльності, емоційно-психологічної комфортності умов музичного спілкування, особистісна значимість змісту спільної діяльності відкривають широкі перспективи для музичного виховання дитини.


  1. Батчаєва Н. «Доросла» музика у ранньому дитинстві / Н. Батчаєва // Шкільний світ. – 2008. – №1. – С. 1–4.

  2. Ващенко Г. Виховний ідеал / Г. Ващенко. – Полтава : Полтавський вісник, 1994. – 191 с.

  3. Кирило Стеценко : Спогади, листи, матеріали / упоряд. Є. Федотов. – К. : Музична Україна, 1981. – 480 с.

  4. Музичне мистецтво : програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 1–4 класи. – К. : Освіта, 2012. – С. 212–244.

  5. Печерська Е. Сім’я і музичне виховання дітей / Е. Печерська // Початкова школа. – 2005. – № 5. – С. 53–55.

  6. Плахотник О. Музично-пісенне вховання в сім’ї як засіб формування національної свідомості / О. Плахотник // Початкова школа. – 1997. – № 12. – С. 35–38.

  7. Сухомлинський В.О. Вибрані твори : у 5 т. / В. О. Сухомлинський. – К., 1976–1977. – Т. 4. – С. 14–15.

  8. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський. – К., 1988. – 244 с.


УДК 781.63:7.011 Марта Шевченко

Ансамблеве виконавство як складова творчого розвитку юних музикантів-бандуристів
У статті висвітлено вплив позакласної гурткової роботи, зокрема ансамблю бандуристів, на музичний та естетичний розвиток учнів загально-освітньої школи.

Ключові слова: ансамбль, бандура, виконавство, музичний розвиток, музичне виховання, репертуар.
The article deals with the relationship and impact of extracurricular circle work, including Bandura Ensemble, a musical and aesthetic development of students of general education schools.

Keywords: band, pandora, performance, musical development, music education, repertoire.
З початку ХХ ст. ансамблеве народне виконавство набуло масового характеру через такі форми концертної практики, як самодіяльна та професійна. Широкого визнання, набули нові форми колективного музикування – ансамблі бандуристів, жіночі тріо, дуети бандуристок та ін.

Дослідження камерного ансамблю велися давно багатьма вченими-музикознавцями (К. Аджемов, А. Готліб, Р. Давидян, М. Мільман, П. Іванов). Бандурне ансамблеве мистецтво досліджували: Л. Вороніна – жіночі капели бандуристів, В Дутчак – становлення та функціонування бандурних колективів за кордоном, Н. Морозевич – проблеми моноансамблю в контексті вокально-інструментальної співогри на бандурі та ін. [5, c. 80].

Мета статті – розглянути аспект ансамблевого виконавства на бандурі як позакласну гурткову діяльність у ЗОШ, а також вплив ансамблевої гри на загальномузичний та естетичний розвиток учня.

Ансамблеве виконавство загалом, і бандурне зокрема є одним із пріоритетних у розвитку музичного слуху, смаку, музичного пізнання, а відтак, і художнього музичного мислення, яке може відчутно впливати на загальну ерудицію музиканта-виконавця. Термін «ансамбль» походить від французького «ensemble» − разом. Це група виконавців, що виступають спільно. Мистецтво ансамблевого виконавства базується на вмінні музиканта збалансувати власну художню індивідуальність, власний виконавський стиль зі стилем, прийомами виконання партнерів, що створює злагоджену співзвучність виконання в цілому. Ансамбль є одним з найбільш складних видів виконавського мистецтва.

Мистецтво бандуриста-співака в ансамблі за своєю суттю є синтетичним, що поєднує в собі гру, спів і частково пантоміму кожного виконавця зокрема. Професор Київської національної музичної академії, народний артист України С. Баштан характеризує це так: «... Специфічною особливістю кобзарського мистецтва є поєднання різновидів музичного виконавства: співу, інструментального супроводу та сольного інструментального виконавства на бандурі» [3, с.25].

Шкільний ансамбль бандуристів – це колектив, що складається з учнів, котрі мають добрі музичні здібності (слух, голос, ритм, пам’ять). По суті це школа хорового співу у супроводі бандур, і тому основним у роботі вчителя повинно бути навчити дітей гри на інструменті та хоровий спів.

Важливими завданнями гурткової роботи з ансамблем бандуристів є естетичне виховання учнів, зацікавлення хоровим мистецтвом, вироблення художнього смаку, розвиток інструментальної ансамблевої техніки, ознайомлення з репертуаром різних стилів і епох.

Як відомо, від першої зустрічі керівника-диригента гуртка з учасниками залежить дуже багато. Керівник повинен уміти зацікавити дітей новим для них видом музично-виконавської діяльності, розказати, які результати вони одержать від занять, наскільки це допоможе їм розвинути музичні здібності й підвищити свій естетичний рівень. У початковий період роботи важливим є розподіл голосів за партіями.

Працюючи над розвитком виконавської техніки, учитель має розуміти її суть. На думку хормейстра К. Пігрова, «під виконавською технікою треба розуміти ось що: вміння вільно розпоряджатися своїми голосовими даними, тобто давати найтонші відтінки у висоті звука, силі його і характері; витончене вміння співати інтервали і гами; розвинене гармонічне чуття, нерозривно пов’язане з чуттям ансамблю; вміння сприймати і передавати ритм виконуваного твору і різноманітні його відтінки; розвинене і покірне волі співака дихання; хорошу дикцію, музично-теоретичну грамотність, яка давала б можливість сприймати даний музичний матеріал не тільки природною музичною інтуіцією, але й цілком свідомо» [6, с.136].

Гра в ансамблі відкриває перед музикантами нові можливості виконання творів світової класики та сучасних композиторів, що допомагає «доторкнутися» до високої музики та одержати від неї естетичну насолоду. Як зазначила Л. Мандзюк «всі шедеври музичного мистецтва, не дивлячись на їхні жанрові та стильові відмінності, володіють актуальністю, найвищим рівнем художності, неповторним втіленням ідей. Образний діапазон таких творів охоплює найрізноманітніші відтінки світосприйняття людини: радість і трагедію, реальність і фантастику, гумор і героїзм... Таке багатство тематизму надає можливість молодим виконавцям розвинути свою духовність та естетичні почуття» [5, c. 82].

Робота в ансамблі над різноманітним репертуаром розвиває виконавців як інтелектуально, так і технічно. Маємо на увазі інструментальну та вокальну техніку, рівень якої збалансовується фізіологічно і психологічно. Педагогічна практика переконує, що розписувати партії бажано з урахуванням перспективи росту вокальних та інструментальних навичок ансамблістів.

У процесі творчого розвитку юних музикантів-бандуристів важливим є виховання у них музичного мислення, уяви для якнайповнішого втілення змісту твору, його художньої інтерпретації, адже виконавець формує у своїй уяві внутрішню програму твору, насичує її програму конкретними, часом навіть віртуальними образами. Створення уявою поетичних ідей та образів, що викликають певні асоціації й фантазії, допомагають спрямовувати творчу уяву виконавця у зміст музики, у коло її художньо-образної сфери. Отже, пам’ять виконавця, відкриваючи кожного разу конкретні образи та асоціації, без сумніву, відтворить і необхідне виконавське чуття.

Велику роль у формуванні та роботі шкільного ансамблю бандуристів відіграє керівник, якому притаманні широка ерудиція, філософська, споглядальна загартованість та висока професійна майстерність як музиканта та педагога. Надзвичайно важливим для вчителя є уміння викликати в учня зацікавлення до роботи. Багато років назад К. Черні в листах до своєї учениці писав: «Мета моя досягнута, якщо я встигну збудити у Вас запал до занять і разом з цим скорочу час і полегшу труднощі у вивченні» [2, c.104]. Отож, творчий характер cпівпраці на занятті – це найкращий засіб активувати увагу учня, його волю, посилити слуховий контроль.

Для цього керівник колективу повинен володіти організаторськими здібностями, адже від нього залежить організація дітей, їхнє відвідування ансамблевих занять, розподіл за партіями, забезпечення учнів нотним матеріалом, настроювання інструментів, виступи на концертах. Важливим моментом у роботі з ансамблем є також ознайомлення дітей з диригентськими жестами, які використовує керівник при вивченні творів (увага, дихання, вступ, динаміка, заняття).

Керівник дитячого ансамблю бандуристів повинен пам’ятати, що одним із основних завдань є ретельне, професійне відпрацювання і поєднання всіх компонентів виконання: співоче дихання, звукоутворення, робота над акомпанементом, правильна дикція й артикуляція при співі, поєднання супроводу з вокальною партією, фразування, динаміка, чистота строю та ансамблю тощо.

Вивчення бандурного акомпанементу потребує особливої уваги керівника ансамблю. Цей процес передбачає роботу над якістю звука, фразуванням, аплікатурою, точністю ритму, що має сприяти інтонаційній та динамічній виразності його виконання. Бандурний супровід потрібно опрацьовувати окремо і лише після цього поєднувати зі співом. При поєднанні співу із грою на бандурах необхідно стежити за узгодженим виконанням вокальної та інструментальної ліній. Особливо це стосується тих елементів партій бандури, які не відтворюються голосом.

Необхідно з перших занять навчити дітей відповідально ставитися як до вивчення вокальних партій, так і до інструментальних, щоб не порушити художньої цілісності всього твору. Окрім того, необхідним є збалансоване співвідношення між звучністю бандури і силою або характером вокального виконання. Це сприятиме кращому розкриттю характеру і змісту виконуваного твору, створенню потрібного емоційного стану виконавців.

Матеріал, що вивчається, мусить відповідати головному принципу дидактики – від простого до складного. Добираючи пісню або п’єсу, вчитель повинен урахувати технічну підготовленість дітей, розуміння ними виразності звучання кожного інструменту. У роботі слід звернути увагу на те, щоб діти, виконуючи свої партії, не помилялися, уміли вчасно вступити, навчились використовувати динамічні й темпові можливості інструментів, відчувати метроритм творів [1, c. 27].

Поза всяким сумнівом, вагомість творчого рівня розвитку бандуристів-ансамблістів певною мірою визначається підбором репертуару. Репертуар колективу від початку навчання повинен впливати на формування у дітей художнього смаку, голосових даних, музично-виконавських навичок. Для цього варто підбирати вокальні та інструментальні твори різних стилів і жанрів відповідно до індивідуальних, специфічних особливостей та характеру вокальних даних виконавців.

Важливо підкреслити, що акомпанемент має доповнювати, додавати того колориту і загальної краси, якої вимагає той чи інший твір. То ж професійне ставлення до бандурного супроводу є передумовою до розкриття у дітей виконавської майстерності. Отже, колективне ансамблеве музикування організовує гру і спів кожного учасника в один єдиний повнозвучний інструмент.

Репертуар ансамблю бандуристів ХХІ століття формується відповідно до вимог сьогодення. До нього входять українські народні пісні різного характеру (ліричні, жартівливі), в тому числі календарні (колядки, щедрівки, веснянки, обжинкові); пісні про Україну, рідну мову, матір; пісні, які сприяють вихованню у дітей почуття патріотизму; пісні на слова Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Марійки Підгірянки та ін.; інструментальні твори композиторів української і західноєвропейської класики, що впливають на розвиток емоційної сфери дитини, збагачують її художнє мислення.

Заняття ансамблю бандуристів у загальноосвітній школі мають великий вплив на музично-освітню підготовку дітей, де, крім опанування гри на бандурі, вивчаються теоретичні предмети: сольфеджіо, музична література та хоровий спів. Ці заняття сприяють поглибленню вокально-ансамблевих здібностей, розвивають музичний слух, пам’ять, почуття ритму. Все це впливає на формування у дітей художніх поглядів та естетичного смаку, дає можливість глибше розуміти і цінувати мистецтво, яке хвилює високою ідейністю, відображає думки і глибокі почуття.

Відвідування гуртка сприяє розвитку комунікативних навичок у дітей. Активно спілкуючись між собою, вони поступово долають почуття невпевненості у собі, сором’язливості. Отже, участь у ансамблі є гарною школою взаємодії, співпраці встановлення дружніх взаємостосунків тощо.

Завершальним етапом підготовки музичного твору до сценічного виконання є робота над розкриттям його художнього образу. Концерти є своєрідним підсумком та узагальненням усієї роботи колективу. Вони демонструють ріст і рівень виконавства, виховують у кожного учасника свідоме ставлення до якості виконання. Таким чином кожна дитина відчуває себе повноцінною і незамінною частинкою цілого організму, від якої залежить творче обличчя колективу.

Отже, гурткова робота в загальоосвітній школі, зокрема дитячий ансамбль бандуристів, виокремлюється високими можливостями впливу на музичний та естетичний розвиток учнів, дає можливість виховувати дітей у світлі високої моралі, творчого натхнення, у світлі любові і патріотизму до рідного народу, до своєї Батьківщини.


  1. Вовк М. Розвиток музично-виконавської діяльності молодших класів : навч.-метод. посіб. для вчителів музики та студентів муз.-пед. спеціальностей / М. Вовк. – Івано-Франківськ : Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2007. – 107 с.

  2. Готсдинер А. Роль музики в естетичному вихованні дітей і юнацтва : зб. статей / ред. А. Готсдинер. – Львів : Музика, 1980. – 104 с.

  3. Демочко К. Музична Буковина / К. Демочко. – К. : Музична Україна, 1990. – 81 с.

  4. Лапченко В. Методика початкового навчання гри в оркестрі народних інструментів / В. Лапченко – К. : Музична Україна, 1985. – 64 с.

  5. Мандзюк Л. Інтелектуально творчий аспект предмета «Ансамбль» у класі бандури. / Л. Мандзюк // Наукові записки. Мистецтво. – Тернопіль ; К., 2006. − С. 80.

  6. Пігров І. Керування хором / І. Пігров. – К., 1956. – С. 136.

  7. Шевченко М. Методика роботи з ансамблем бандуристів / М. Шевченко. – Івано-Франківськ : Плай, 2003. – 56 с.



ЗМІСТ


Роман Андрусишин

Народні танці Гуцульщини………………………………….



Ігор Бай

Стимулювання навчальної діяльності молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва……………………….



Світлана Барило

Історія розвитку фортепіано………………………………..



Мирон Вовк

Етнічні традиції в художньо-естетичному вихованні дітей…………………………………………………………..



Михайло Гнатюк

Іван Пантелюк – визначний гуцульський різьбяр, графік і культурний діяч………………………………………………



Ірина Жеребецька

Про деякі аспекти навчання гри на фортепіано студентів спеціальності «Музика»…………………………………….



Ірина Івасишин

Робота над музичним твором у контексті музично-виконавської діяльності учнів початкової школи…………



Олександра Калинчук

Інтеграція мистецтв в естетичному вихованні особистості……………………………………………………………



Олександра Качмар

Дидактична спрямованість педагогічного репертуару у творчості забутих українських композиторів…………………



Марія Клепар

Патріотичне виховання школярів засобами народних звичаїв і традицій…………………………………………….



Котик Г. В., Котик Т. М.

Передумови формування музично-естетичних смаків молодших школярів…………………………………………



Ірина Липа, Христина Бедрій

Підготовка вчителя до вивчення творчості Т. Г. Шевченка на уроках музичного мистецтва…………………………….



Ірина Липа, Світлана Біланчук

Музичне виховання учнів початкових класів у позаурочний час…………………………………………………...



Ірина Липа

Диригентська діяльність майбутнього вчителя музичного мистецтва як складова фахової компетентності…………...



Наталія Марусик

Музично-ритмічні ігри в хореографічній роботі з дітьми дошкільного віку…………………………………………….



Ольга Черсак

Вплив сім’ї на музично-естетичний розвиток школярів…..



Марта Шевченко

Ансамблеве виконавство як складова творчого розвитку юних музикантів-бандуристів……………………………….


3

9


14

21

26



34

40

45



41

49

67



73

80

89



95
100

108




Наукове видання


Мистецтво в сучасній школі:

проблеми, пошуки

Збірник наукових праць



В авторській редакції

Головний редактор – Василь ГОЛОВЧАК

Технічний редактор – Ольга САВЧУК

Літературний редактор – Гафія ВАСИЛЕВИЧ


Підп. до друку 27.06.2014 р. Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Гарнітура “Times New Roman”. Ум. друк. арк. 6,7.

Тираж 50 прим.




ISBN 978-966-640-210-7

Видавець і виготовлювач

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

76000, м. Івано-Франківськ, вул. С. Бандери, 1.

Тел. 71-56-22

E-mail:vdvcit@pu.if.ua



Свідоцтво про внесення до Державного реєстру

від 12.12.2006. Серія ДК 2718


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал