Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника



Сторінка7/9
Дата конвертації06.12.2016
Розмір1.71 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Висновки. Отже, багатогранність постаті Т.Г. Шевченка, різнобічність його таланту вимагає від учителя такого ж різноаспектного представлення його творчості на уроках музичного мистецтва. Зусилля педагога щодо творчого пошуку необхідної для уроку інформації, дослідження, аналіз, систематизація відповідного матеріалу сприятимуть формуванню його мистецької культури, необхідної для донесення до дітей головної ідеї Шевченкової творчості –

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...

От де, люде, наша слава,

Слава України!


  1. Білинська М. Грає Кобзар, виспівує / М. Білинська. – К. : Муз. Україна, 1981. – 129 с. : іл. нот. – [Серія «Письменник і музика»].

  2. Захарчук О. Шевченко – музикант / О. Захарчук // Дзвін. – 2012. – № 3. – С. 114–118.

  3. Іванова О. Народнопісенні джерела поетичної творчості Тараса Шевченка / О. Іванова // Дивослово. – 2005. – № 2. – С. 19–22.

  4. Майданська С. Шевченко і музика / С. Майданська // Київ. – 1992. – № 3. – С. 153–157.



УДК 37.063: 374: 78 Ірина Липа, Світлана Біланчук

Музичне виховання учнів початкових класів у позаурочний час
У статті аналізуються форми позакласної музично-виховної роботи з учнями молодшого шкільного віку, розкриваються особливості педагогічного керівництва процесом музичного розвитку дітей у позаурочний час, висвітлюються шляхи активізації творчих проявів школярів у різноманітних музично-виховних заходах.

Ключові слова: творчий розвиток, творчі завдання, молодші школярі, музичне мистецтво, позакласна музично-виховна робота.
This article analyzes the form of extra-curricular musical and educational work with students of primary school age, the peculiarities of pedagogical management process of musical development of children in their spare time, highlights the ways to accelerate the creative expressions of students in a variety of musical and educational events.

Keywords: the creative development, creative exercises, primary school pupils, music art, the extra-curricular musical and educational work.
Постановка проблеми. Метою музичної освіти в початковій школі є формування основ музичної культури учнів як важливої і невід’ємної частини їхньої духовної культури, комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі сприймання й інтерпретації кращих зразків української та світової музичної культури, а також формування естетичного досвіду та емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва.

Основою для досягнення цієї мети є навчальна робота у формі уроку музичного мистецтва. Однак, з огляду на вкрай обмежений (мінімальний) обсяг годин, що виділяється в навчальному плані загальноосвітньої школи на вивчення мистецтва, «підвищується роль і розширюється смислове трактування принципу взаємозв’язку навчальної та позаурочної діяльності, що передбачає не тільки узгодження освітніх і дозвіллєвих заходів у межах школи, а й гармонізацію суспільних (професійно-педагогічних) і сімейно-родинних естетико-виховних впливів, взаємозв’язок школи із соціокультурним середовищем, системою позашкільної освіти…» [6, c.13]

У зв’язку з цим актуалізується проблема виявлення музично-виховних можливостей різноманітних форм позакласної роботи з учнями початкових класів.

Аналіз актуальних досліджень. Позакласній виховній роботі завжди приділялася значна увага з боку багатьох вчителів, методистів і вчених. Зокрема проблему організації позакласних виховних заходів досліджували такі педагоги і психологи, як І. Бех, Л. Бродська, М. Болдирєв, В. Демчук, І. Казанжи. А. Капська, С. Карпенчук, Б. Кобзар, А. Кузьмінський, В. Омеляненко, Б. Приймак та інші. Аналіз їхніх праць свідчить про те, що не існує єдиного поняття для позначення виховної роботи, що проводиться у школі в позанавчальний час, і часто терміни «позакласна робота», «позанавчальна робота», «позаурочна робота» вживаються як синонімічні. Однак, як вважає відомий педагог М. Болдирєв, недоцільним є використання терміну «позанавчальна робота», оскільки навіть після уроків відбувається не тільки виховна, але й навчальна та освітня діяльність, тому найприйнятнішою назвою, на його думку, є «позаурочна» або «позакласна» робота [1, c.23].

У методичній літературі існує багато визначень позакласної роботи. Більшість авторів вважають, що позакласна виховна робота – це навчальний процес, що реалізовується в позаурочний час понад навчальний план та обов’язкову програму колективом учителів і учнів або працівників установ додаткової освіти на добровільних засадах з урахуванням інтересів усіх її учасників.

Суть позакласної виховної роботи визначається виховною діяльністю школярів в позаурочний час при організуючій і спрямовуючій ролі вчителя, однак творчість та ініціатива учнів повинні бути пріоритетними. Позакласна виховна робота відіграє величезну роль для сучасної школи. Л.М. Панчешнікова вважає, що ця робота формує такі якості особистості, як ініціативність, активність, творчість, здатність до саморозвитку, самовиховання, самоосвіти.

Над формулюванням цілей і завдань позакласної виховної роботи працювали і такі науковці, як А. Никішов, І. Ланіна, зокрема А. Усова, Н. Савіна.

Зокрема А. Усова вважає, що принцип добровільності є одним із найважливіших у налагодженні позакласної виховної роботи. Учень повинен сам виявляти щире бажання взяти участь у тій чи іншій діяльності, організованій учителем у позаурочний час без будь-якого на те примусу [7].

І. Ланіна стверджує, що принцип обліку індивідуальних особливостей учнів є важливим при організації позакласної виховної роботи. Він дозволяє педагогові враховувати рівні розвитку кожного учня і, відповідно до цього, здійснювати виховний вплив [5].



Мета статті – проаналізувати деякі форми музичного виховання молодших школярів у позаурочний час.

Виклад основного матеріалу. Позакласна музично-виховна робота ставить перед собою дуже важливу мету – формування і розвиток творчої особистості учнів через залучення їх до різноманітних видів музичної діяльності. Досягнення цієї мети неможливе без вирішення таких завдань: формування музично-пізнавального інтересу; зв’язок музики з життям; поглиблення і розширення музичних знань; розвиток музичних здібностей учнів; здійснення індивідуального підходу до музичного розвитку дітей; професійна організація позакласної музично-виховної роботи; удосконалення умінь і навичок музично-виконавської діяльності; використання джерел музичної інформації. Проте кінцева мета і завдання позакласної музично-виховної роботи можуть бути конкретизовані і змінені вчителем відповідно до специфіки і можливостей школи.

Позакласну виховну роботу необхідно планувати так: перспективно на навчальний рік і детальніше на півріччя і чверть. Необхідність ця визначається не тільки потребою пов’язати позаурочні заняття з навчальними планами, але й з метою уникнення перевантаження учнів позаурочними музичними заходами.

Плани позакласної музично-виховної роботи обговорюються з учнівським активом, затверджуються директором школи й оприлюднюються у спеціальних графіках, афішах, оголошеннях. Причому інформувати учнів про окремі заходи масового характеру необхідно завчасно.

Успіху позаурочної музично-виховної роботи сприяє її чітка організація. Здійснення комплексного підходу до організації всіх музично-виховних заходів передбачає розв’язання максимуму виховних завдань. При виборі змісту, форми організації проведення заходів завжди необхідно дотримуватися принципу врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. Важливою умовою дієвості всіх видів музично-виховної роботи є забезпечення їх єдності і взаємодії.

У практиці загальноосвітньої школи використовуються масові і групові форми позакласної музично-виховної роботи.

До масових форм музичного виховання дітей належать: лекції-концерти, колективні відвідування оперних спектаклів, концертів, організація і проведення масових музичних свят, конкурсів, оглядів, музичних вечорів, олімпіад, хорових свят тощо.

При підготовці та проведенні масових музично-виховних заходів у навчальних закладах варто дотримуватися такого алгоритму: визначити мету організації музичного свята (визначення мети забезпечує перспективний творчий характер процесу підготовки масового музичного заходу); узгодити тему, форму (традиційне чи календарне свято, театралізоване дійство тощо) та план його проведення з адміністрацією закладу; створити сценарій.

До написання сценарію варто залучати вихованців (учнів), при потребі – батьків, колег [2, c.3]. Перед написанням сценарію необхідно опрацювати літературні джерела, ресурси бібліотек, інтернету з цієї теми; підготувати перелік ігор, розваг тощо; підготувати перелік концертних номерів; проаналізувати ресурси часу проведення масового заходу: святкове дійство повинно тривати не більше 45 хвилин, через кожні п’ять хвилин бажано змінювати форму діяльності, щоб зосереджувати увагу глядачів; вибрати оригінальну назву заходу; залучити максимально можливу кількість вихованців (учнів) до підготовки та проведення заходу; розподілити доручення та ролі; здійснити аналіз матеріальних ресурсів та вирішити фінансово-економічні завдання; провести необхідну кількість репетицій заходу та генеральну репетицію; забезпечити оформлення сцени, зали та інших приміщень; забезпечити звуковий супровід заходу; організувати чергування в роздягальні, коридорах та інших місцях.

Під час проведення масових заходів доцільно використовувати такі підсилювальні чинники, як костюми, декорації, світлові ефекти, перевтілення персонажів, ігри, гумористичні сценки, жарти, інсценовані пісні.

Результативність заходу залежить від актуальності обраної теми, відповідності змісту обраній темі, практичної спрямованості, врахування інтересів та запитів дітей, лаконічності, зрозумілості, доступності, чіткості, ретельної підготовки.

Долучати дітей до музичного мистецтва у позаурочний час важливо з першого класу. Так, «Свято Букваря» можна перетворити у велике музично-театралізване дійство, поєднавши декламацію віршів, танцювальних рухів, гру на елементарних ритмічних інструментах зі співом пісень про кожну букву абетки, наприклад:

Стали букви у рядок і побігли в дитсадок.



Хто у них за ватажка? Ну, звичайно, буква А.

Цілий день біля воріт, вчив баранчик алфавіт.



Добре вимучив себе, та завчив лиш букву Б.

Місяць, наче буква С, придивляється з небес.



Усміхнувся до Славка, показавши язика.

Хлопчик крейду дістає і малює букву Є.

Вранці півник в курнику будить всіх: ку-ку-рі-ку!



Прокидайтеся, курчата, будем букву К вивчати.

Буква О на сонце схожа, що у небі світить нам,



І на бублика смачного, що спекли із маком вам.

Як зробити букву Ю? Здогадавсь Іванко:



«Букву І та О прибю на коротку планку».

Йде за мною тінь моя, то не тінь то буква Я!

[3, с.8].
Різноманітні види поетичної, хореографічної, музичної діяльності включають дітей у систему налагодження відносин: учні зближаються, краще ставляться один до одного, збагачується їхній досвід взаємин, пробуджується почуття відповідальності за колектив, а головне – розвиваються творчо.

Інтерес дітей до позаурочних справ зростає, якщо весь шкільний колектив зайнятий захоплюючою суспільнокорисною роботою. У такій загальній колективній діяльності є на кого рівнятись, є з чим порівнювати результати своїх зусиль і досягнень. Молодші школярі особливо охоче прилучаються до масових загальношкільних заходів. Варто прагнути до того, щоб учні 1–4 класів брали активну участь у загальношкільних музичних святах, фестивалях, оглядах, конкурсах.

Проте слід підкреслити, що не може бути успішної позакласної музично-виховної роботи без її початку на уроках. Як зазначає Л. Хлебникова, «реалізації завдань навчальної програми сприятиме позаурочне спілкування учнів із музикою: участь у музично-виховних заходах, роботі музичних гуртків, відвідування концертів і спектаклів для дітей, домашнє музикування тощо» [8, c.11]. Принцип єдності урочної і позаурочної роботи – найважливіший принцип організації навчально-виховного процесу.

Для зв’язку цих частин навчально-виховного процесу ми пропонуємо використовувати як на уроках музичного мистецтва, так і в позаурочний час музично-дидактичні ігри й ігри-драматизації, які допомагають розкрити творчий потенціал кожної дитини.

Наведемо приклад однієї з таких ігор – «Пташечка маленька».

У центрі замкненого кола стоїть Маленька пташка. Поза колом бігає її мати. Долоні Пташки-матері стулені «дзьобиком» на рівні підборіддя пальцями вперед. Тим «дзьобиком» вона виконує ритмічні рухи, ніби збирає макові зернятка. Всі співають:



Пташко маленька,

Де твоя ненька?

На другий склад слова «ненька» коло зупиняється. Діти, роз’єднавши руки, стають обличчям до середини.

– Десь літає,– відповідає Маленька пташка. – О! Вертається! – промовляє вона далі, показуючи рукою на Пташку-матір, коли та «залетіла» в коло.

Бігаючи навколо Доньки, Пташка-матір продовжує виконувати свої попередні рухи («дзьобання») і співає:



На маківці сиділа,

Дрібний мачок дзьобала.

На слово «дзьобала» вона підбігає до Маленької пташки і бере її за руки.



Дзьоб-дзьоб, дзьобанець!

Ходім, пташко, у танець!

Від слів «дзьоб-дзьоб» дійові особи під спів Пташки-матері починають кружляти доріжкою по колу.

На слова «у танець» всі діти з’єднуються попарно, як Пташки, і готуються до загального танцю.

Коли Пташка-мати закінчить спів, пісню підхоплюють всі діти:



Дзьоб, дзьоб, дзьобанець,

Ходім, пташко, у танець!

Цок-цок, цоки-цок,

Цоки-цоки, цок-цок-цок.

Велику роль у позакласній музично-виховній практиці загальнооствіньої школи відіграють такі групові форми роботи з дітьми, як гуртки хорові, інструментальні, театральні, сольного співу, а також різноманітні ансамблі.

Особливе місце у музичному вихованні учнів початкових класів у позаурочний час займає дитяча опера. Завдяки синтетичній природі такої вистави відбувається різнобічний розвиток дітей: тут задіяні спів, акторська гра, виразне читання (більшість опер містять розмовні діалоги), танець. Працюючи над оперою, діти ознайомлюються з українським фольклором. Наприклад, К. Стеценко в опері «Лисичка, котик і півник» у сцені гри дітей Лисички використав такі народні пісні, як: «Пускайте нас», «Був собі журавель», «Про Савку», «Ой дзвони дзвонять» [4, с. 24].

У цій опері яскраве відображення характерів героїв опери у відповідних музичних номерах допоможе дітям усвідомити образні можливості музики. Так, при співі партії Котика необхідно наголосити на відтворенні «благальних» музичних інтонацій:



Ти мій брате Півнику,

Будь обережніший,

Коли я піду у ліс

Добувати їжу.

Стережися, Півнику,

В хатці замикайся

І нікого не пускай,

І не озивайся.

Партію Лисички слід виконати улесливо:

Півнику-братику,

Ясний соколику, одчини!

А при співі партії Півника – передати інтонації тривоги і страху:



Котику-братику,

Несе мене лиска

За кленові ліси,

За крутії гори,

За бистрії води.

Пожалій мене!

Порятуй мене!

Діти щиро переживають почуття героїв і намагаються показати це за допомогою міміки і жестів, тому постановка дитячої опери у школі сприяє розвитку творчої особистості.

У процесі роботи над сценарієм музично-виховних заходів вчителеві необхідно враховувати важливість поєднання, синтезу всіх дисциплін естетичного циклу (музика, хореографія, образотворче мистецтво, література). Відомо, що народне мистецтво побутує в синкретичних формах, де, наприклад, музична інтонація і слово або музика і рух у танцях, іграх, театралізованих дійствах зливаються в єдине і нерозривне виразне ціле. Цими обставинами повинна також обумовлюватися методика діяльності вчителя музичного мистецтва.

Висновки. Позакласна музично-виховна діяльність спрямована на розвиток гармонійної особистості школяра. Вона заснована на законах творчості, які передбачають залучення дітей до реальної співтворчості, інтелектуального діалогу, гармонізацію спілкування, успіх, можливість почуватися вільно. Позакласна музично-виховна робота сприяє розвитку незалежного мислення, розробці прийомів співтворчості й інтелектуальної напруги, передбачає експериментування дітей, ігри, гнучке й гармонійне поєднання індивідуальної, групової та колективної музичної діяльності, самостійної та педагогічно скерованої.

Одна з особливостей позакласної діяльності як педагогічного процесу полягає в тому, що дитина не боїться отримати незадовільну оцінку. Спираючись на унікальність і неповторність кожної дитини, педагог має збагатити отримані нею на уроках музичного мистецтва знання, перетворити їх у соціально- музичний досвід. Завдяки цьому запобігаються функціональний підхід до дитини, фрагментарність у вихованні, інтелектуальні перевантаження.

Педагогічний процес у позакласній діяльності сприяє формуванню у дітей почуття власної винятковості під час пошуків і реалізації творчих ідей. Діяльність педагога в цьому процесі має бути органічно пов’язана з діяльністю дітей, їх настроєм і внутрішнім станом.

Ефективність педагогічного процесу в позакласній музично-виховній діяльності визначається появою таких психічних новоутворень, як самостійна творча активність, уміння свідомо та корисно використовувати свій вільний час із метою гармонійного саморозвитку, підвищення особистісного статусу дитини в позашкільному колективі, більш широкий спектр нестандартного мислення, розкриття музичних здібностей дитини.




  1. Болдырев Н. И. Методика работы классного руководителя : учеб. пособ. по спецкурсу для студентов пед. ин-тов / Н. И. Болдырев. – М. : Просвещение, 1984. – 172 с.

  2. Гноінська О. В. Традиційні свята і розваги / упоряд. О. В. Гноінська // Початкова школа. – Х. : Ранок-НТ, 2005. – 176 с.

  3. Гора Д. І. Свято Букваря / Д. І. Гора // Початкове навчання та виховання.– 2008. – №11 ( квітень).– С. 2–16.

  4. Дорошенко Т. Дитяча опера як засіб музичного виховання / Т. Дорошенко // Початкова школа. – 1999. – № 11. – С. 24–25.

  5. Ланіна І. Я. Розвиток інтересу школяра до предмету / І. Я. Ланіна. – К. : Просвіта, 2001. – 24 с.

  6. Масол Л. М. Вивчення музики в 1–4 класах : навч.-метод. посіб. для вчителів / Л. М. Масол, Ю. О. Очаковська, Л. В. Беземчук, Т. О. Наземнова. – Х. : Скорпіон, 2003. – 144 с.

  7. Усова А. В. Про організацію навчання школярів / А. В. Усова. – К. : Просвіта, 2005. – 67 с.

  8. Хлєбникова Л. О. Музичне мистецтво. 1 клас. Конспекти уроків / Л. О. Хлєбникова, Т. О. Наземнова, Л. О. Дорогань, Н. І. Міщенко. – Х. : Ранок, 2012. – 192 с. – (Інтерактивний урок).


УДК 7.071.2:371.13 Ірина Липа

Диригентська діяльність майбутнього вчителя музичного мистецтва як складова фахової компетентності
У статті розкривається роль хорового диригування у професійному становленні майбутнього музиканта-педагога, аналізуються шляхи диригентської підготовки студенів до вокально-хорової діяльності у загальноосвітній школі, висвітлюються особливості репетиційної роботи над творами шкільного репертуару.

Ключові слова: диригування, диригентсько-хорова підготовка, учитель музичного мистецтва, репетиційна робота, твір шкільного репертуару, учні.
The article deals with the role of choral conducting in the professional development of the future musician, teacher, conductor examines ways to prepare stu vocal and choral activities in secondary school, specific features of rehearsals over the works of the school repertoire.

Keywords: conducting, conducting and choral training, teacher of music, rehearsal work, school work repertoire students.
Постановка проблеми. Хоровий спів – один з основних видів музичної діяльності на шкільному уроці музичного мистецтва, а на хорових заняттях – провідний. Він не тільки підвищує музичну культуру, але й сприяє всебічному розвитку дітей, формує їхній світогляд, виховує морально й естетично. «Здавна хор був тим видом музичного мистецтва, – зазначає Н. Мінасян, – в якому з найбільшою повнотою народ висловлював свої духовно-моральні та естетичні ідеали. Потяг до хорового мистецтва – суттєва риса культури українського народу» [2, c.63]. Дослідниця наголошує, що настав час відродити дитячий хоровий спів, розглядаючи його як джерело і засіб музичного розвитку дитини. Такої думки дотримується й М. Фалько. Вона підкреслює, що вітчизняному музичному вихованню «генетично» ближча вокально-хорова діяльність, тому відродження традиції національно-хорового мистецтва в усій його багатогранності – головне завдання хормейстера, наставника у духовному і творчому спілкуванні дітей з музичними творами [4, c.409]. Про значущість хорового співу в естетичному вихованні школярів писав Д. Кабалевський. Він наголошував на необхідності організації в кожному класі хорового колективу: «Кожен клас – хор! – ось ідеал, до якого має прагнути вчитель» [1, с.133].

Отже, важливим компонентом формування фахової компетентності майбутніх учителів є диригентсько-хорова діяльність. Однак система занять зі студентами в класі диригування не повністю забезпечує їхню повноцінну підготовку до самостійної вокально-хорової роботи з дітьми. Зараз спостерігається деякий «розрив» між набуттям диригентських навичок та умінь на індивідуальних заняттях з диригування і їх застосуванням у вокально-хоровій практиці. Це актуалізує проблему забезпечення наступності, взаємозв’язку навчання диригуванню і практичною реалізацію отриманих фахових диригентсько-хорових компетенцій.



Аналіз актуальних досліджень. Сучасними науковцями, зокрема С. Горбенком, Л. Масол, О. Михайличенком, О. Олексюком, В. Орловим, Т. Рейзенкінд, проведені ґрунтовні дослідження з методології підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва. Концептуальним основам диригентсько-хорової підготовки, а саме методичним прийомам роботи з хором, присвячені праці таких відомих хорових диригентів, як А. Єгоров, К. Птиця, В. Соколов, формуванню окремих диригентських навичок – Г. Голик, Т. Істріна, Р. Панкевич, Т. Первушина, Е. Сет, Н. Соколова. Методичну цінність мають доробки Л. Бірюкової та С. Світайла, які висвітлюють психолого-педагогічні умови диригентсько-хорової підготовки студентів музично-педагогічних факультетів та аналізу змісту хорової літератури.

Різним аспектам питання самоосвітньої діяльності студентів присвячено значну кількість науково-педагогічних праць: історико-педагогічний аналіз проблеми (С. Гергуль, Г. Дудчак, А. Клочко та ін.), теоретико-методологічна база (К. Завалко, В. Корвяков, Л. Скопцова), психологічний аспект (Б. Ананьєв, І. Кон, С. Рубінштейн, та ін.), формування професійної компетентності та готовність до професійної діяльності (В. Данильчук, В. Серіков, В. Сластьонін та ін.).

Попри те, що в наукових дослідженнях багатогранно розкриваються питання формування комплексу фахових диригентсько-хорових компетенцій майбутніх музикантів-педагогів у системі вищої педагогічної освіти, деякі аспекти цієї проблеми висвітлені ще недостатньо. Це стосується насамперед особливостей диригентсько-хорової підготовки студентів, які навчаються на двопрофільній спеціальності «Початкова освіта» та «Музика».



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал