Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника



Сторінка4/9
Дата конвертації06.12.2016
Розмір1.71 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

УДК 784.9 Ірина Івасишин

Робота над музичним твором у контексті музично-виконавської діяльності учнів початкової школи
У статті висвітлюється роль музичного виконавства як засобу самореалізації молодших школярів у роботі над виконанням музичного твору, що забезпечує поєднання активного засвоєння навчального матеріалу із творчим розвитком особистості.

Ключові слова: музичний твір, молодший школяр, виконавство, творчість.
The article highlights the role of musical performance as means of self-fulfillment of the elementary school pupils in the activity of musical performance that provides the combination of active learning of the material and the creative development of the person.

Key words: composition, elementary school pupil, performance, art.
Постановка проблеми. Необхідною умовою розвитку та становлення музиканта-виконавця є усвідомлення та розуміння сутності роботи над творчими завданнями при виконанні музичних творів. Тому завданням постає така організація роботи, за якої учні початкової школи могли б якнайкраще розвивати свої здібності, бути задоволеними результатами музично-виконавської діяльності, отримувати насолоду від спілкування з музикою.

Аналіз досліджень. Гармонійний розвиток творчої особистості в процесі музично-виконавської діяльності є одним з найважливіших завдань музичної педагогіки. Завданням музично-виконавської підготовки є розвиток любові до музичного мистецтва, забезпечення всебічного оволодіння музично-виконавськими навичками й уміннями, які дозволять учням виконувати твори різних стилів і жанрів, розкривати їхній художній зміст, проявляючи творчість у власному розумінні. У наш час існує методична система навчання гри на музичних інструментах, оволодіння інструментально-технічними навичками. Це висвітлено в працях відомих педагогів-музикантів (О. Алексєєв, Л. Баренбойн, Т. Воробкевич, Я. Мільштейн, М. Стеценко, Б. Яворський).

Мета статті – визначити ефективні шляхи організації роботи над музичним твором у процесі виконавської діяльності учнів початкової школи.

Виклад основного матеріалу. Раннє залучення дітей до музично-виконавської діяльності, а не лише до сприймання музики, дуже корисне для їхнього загального розвитку, у них формується художня культура, виробляється естетичний смак, збагачується світовідчуття, розвиваються творчі здібності. Музичне виконавство є природньою і привабливою діяльністю для школярів. К.Д. Ушинський писав: «Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності… З перших уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки і знаходити приємність у їх виконанні [5, c.215]. Тому вчителеві необхідно приділити максимум зусиль для зацікавленості учнів у музично-виконавській діяльності, у формуванні та розкритті творчого потенціалу.

Важливе місце у виконавській діяльності займає робота над музичним твором, що є першочерговим фактором підготовки учнів початкової школи до майбутньої концертної діяльності. У процесі роботи над музичним твором розкривається не тільки задум автора, але й здібності виконавця, розвиток його фантазій. Художнього почуття, оволодіння новими стилями і жанрами. Так виконавець створює свою уяву про твір і доносить його до слухача. Треба відзначити, що вся робота над художнім репертуаром є могутнім заняттям прискорення музично-виконавського розвитку особистості. Процес роботи над музичним твором носить індивідуальні риси, хоча існують і загальні закономірності. Вибравши відповідний твір, учня необхідно ознайомити з автором, його стилем та епохою, в яку він жив. Важливе місце в роботі займає попереднє ознайомлення з музичним твором.

Використовуючи магнітофонний запис у виконанні видатного артиста, ілюстрацію твору самим педагогом, можна створити той цілісний художній образ, який поставить певні завдання виконання цього твору перед учнем.

Наступний етап – самостійне прочитування нотного тексту. Читати ноти можна і без інструмента, що стимулює діяльність внутрішнього слуху. Е.Ліберман наголошує, що з перших кроків необхідно прищеплювати учням навички одночасного емоційного та інтелектуального підходу до читання тексту [4, с.219].

На етапі докладного вивчення твору має важливе значення уважне і сумлінне засвоєння нотного тексту. Адже всяке порушення тексту означає спотворення задуму композитора. Певний період часу потрібно працювати над музичним твором по частинах. Технічно складні епізоди та епізоди, які важко запам’ятовуються, вивчаються раніше, ніж інші. Методи вивчення окремих частин бувають різні. Це: гра з поправками, коли перед неточністю в грі роблять зупинку, щоб виправити її, а потім продовжують виконання; виконання твору з невеликими затримками у складних місцях, а після засвоєння цього уривку затримки стають непотрібними; виконання твору без зупинок і запам’ятовування всіх неточностей, щоб виправити їх після наступного програвання.

У роботі над окремими фразами можна також використовувати динамічний аспект. Так використання різної динаміки допомагає точніше визначити потрібний відтінок звуку, збагачуючи його гнучкими, тонкими градаціями. Дуже корисно працювати над фразою в нюансі piano і навіть pianissimo, що посилює слуховий контроль при виконанні.

Наступний етап роботи над музичним твором можна поділити на деталізацію роботи і досягнення цілісності. Такий поділ стає можливим при наявності у виконавця уяви про художнє виконання, яке стоїть перед ним. А. Гольденвейзер підкреслює: «Тільки якщо у виконавця є художній намір, якщо музика звучить у нього всередині, він зуміє використати і свої технічні ресурси, і за можливості подолати недосконалість інструмента, та головне – захопити слухачів» [1, с.130].

Важливим методом роботи над музичним твором є гра подумки. Перед кожним програванням уривка п’єси виконавець повинен уявляти звучання даної музики. Гра подумки повинна включати в себе не тільки художнє виконання, але й усі технічні моменти. Попереднє уявлення звучання особливо корисне при вивченні твору напам’ять. Вивчення напам’ять сприяє глибшому осмисленню художніх образів і вільнішому виконавському втіленню. Належно запам’ятати художній твір можна тоді, коли стануть ясними і зрозумілими його форма, гармонічні засоби, розчленування і кульмінація музичних фраз, голосоведення. Для тренування вивченого твору напам’ять корисно уявити собі звучання даного твору без інструменту: спочатку – з нотами, а далі – без нот.

Під час роботи над музичним твором наступає процес досягнення цілісності твору, встановлення єдиного характеру, темпу, динаміки і появи особистої виконавської концепції. Тут підсумовується вся попередня робота і ставиться завдання – виконати музичний твір як єдине ціле. Одним з основних засобів в досягненні враження цілісності задуму є визначення точних темпів окремих фрагментів і правильного «наскрізного» темпу виконання, від чого залежить майже половина успіху. Але єдність темпу не означає одноманітність, а об’єднання головних темпів всередині твору в поєднанні з живим ритмом. Уникаючи монотонності, потрібно відтворити художні контрасти всередині твору, передати головні відтінки динаміки та колориту, що сприяє художній цілісності твору. Головною метою роботи над музичним твором є розкриття сутності художнього образу, передачі властивого даній музиці характеру і настрою.

Неправильно думати, що робота над ідейно-художнім змістом твору – це другий етап, а перший – технічна робота. Таке розуміння хибне і шкідливе за своєю суттю. Адже тільки при поєднанні технічної роботи над музичним твором та художнім виконанням можна домогтися високого рівня, найбільш широко розкрити задуманий композитором образ.

Так, Б. Кременштейн акцентує увагу на художніх і технічних сторонах виконавської майстерності та їх взаємодії. Тому навчання слід організувати так, «щоб були нероздільні зміст – настрій музики (виражене в тих чи інших деталях тексту) і технічні прийоми, за допомогою яких можливо цей зміст втілити» [3, с.68]. У технічній роботі завжди є художні елементи, а в роботі над художнім образом використовуються технічні засоби. Правильно поставлена робота над усіма елементами музики і є роботою над художнім змістом твору.

Щоб розвинути у виконавця чутливість до музичних образів, можна використовувати різні види творчої уяви, яку постійно треба розвивати. Основою повинні бути різні види творчості: література, живопис, кіно, театр. Глибокі знання із цих видів творчості сприяють формуванню здорового художнього смаку. Це має валике значення для успішної роботи над художнім образом. Особливу увагу потрібно приділяти психологічній підготовці перед виходом на сцену. Головним завданням має стати вироблення почуття впевненості, спокою. Це все залежить від рівня знання музичного твору, меж своїх можливостей.



Володіння інструментом зменшує шанси на неприємності. Володіючи силою волі, виконавець не може собі дозволити «губитися» на сцені: треба повністю захопитися музикою і нічого іншого не помічати. Ніякі несподіванки не повинні перешкоджати добиватися найголовнішого – артистизму, досягнення художнього вдосконаленння. Перед виступом у виконавця вже не повинно бути ніяких сумнівів відносно технічних труднощів та художнього виконання твору. Це все дозволяє виконати музичний твір яскраво і переконливо. У кожного виконавця того чи іншого твору повинно набувати індивідуального, неповторного відтінку. Так, на думку М. Кагана, виконавство є «... Повноцінним видом художньої творчості, поряд з діяльністю композитора, але воно має виразні відмінності, зумовлені сформованістю особистісних якостей музиканта як виконавця, специфічними особливостями сфери художньо-творчої діяльності, суспільною значущістю» [2, с.11].

Висновки. Отже, в процесі роботи над музичним твором розкривається не тільки задум автора, але й здібності виконавця, розвиток його фантазій, художнього почуття, оволодіння новими стилями і жанрами. Так виконавець створює свою уяву про твір і доносить його до слухача. Треба відзначити, що вся робота над художнім репертуаром є могутнім засобом прискорення музично-виконавського розвитку особистості.


  1. Гольденвейзер А. Советы педагога-пианиста. Пианисты рассказывают / А. Гольденвейзер. – М. : Музыка, 1990. – С. 119–132.

  2. Каган М. С. Морфология искусства : историко-теоретические исследования внутреннего строения мира искусств / М. С. Каган. – Л. : Искусство, 1997. – С. 5–12.

  3. Кременштейн Б. Л. Воспитание самостоятельности учащихся в классе специального фортепиано / Б. Л. Кременштейн. – М. : Музыка, 1960. – 220 с.

  4. Либерман Б. Я. Творческая работа пианиста с авторским текстом / Е. Я. Либерман. – М. : Музыка, 1988. – 236 с.

  5. Ушинський К. Д. Питання виховання і навчання в початковій школі / К. Д. Ушинський // Вибрані твори : у 2 т. – К. : Рад. школа, 1983. – Т. 2. – С. 203–299.



УДК 78.03 (И) Олександра Калинчук

Інтеграція мистецтв в естетичному вихованні особистості
У статті автор розкриває завдання інтеграції мистецтв в естетичному вихованні особистості. Розглядає підходи науковців до проблеми інтеграції мистецтва. Визначає основні напрямки інтеграції мистецтв та механізми синтезованого педагогічного впливу на формування загальноестетичних знань особистості. Підкреслює визначальну роль процесу інтеграції мистецтв в естетичному вихованні, у формуванні особистості.

Ключові слова: інтеграція, мистецтво, взаємозв’язок, особистість, виховання.

In the article the author formulates the tasks of the integration of arts in the aesthetic education of personality. The scientists’ approaches to the problem of the integration of arts are considered. The main directions of the integration of arts and mechanism of synthesis pedagogical influence in general aesthetic accomplishments of a person are formed. The role of the process of the integration of arts in the aesthetic education of personality is formed.

Keywords: integration, art, correlation, personality, education.
Постановка проблеми, її взаємозв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Атмосфера актуалізації і переосмислення життя в Україні потребує нового педагогічного бачення і зміни освітньої парадигми у напрямках навчання та виховання творчої, конкурентоспроможної особистості. Зростає потреба у розробленні інноваційного типу освіти, що передбачає всебічний розвиток здібностей людини.

Мистецтво в усій різноманітності його видів і жанрів є каталізатором творчих потенцій особистості, воно здатне не тільки змінювати психічний стан людини, але й характер і мотиви її діяльності. Відображаючи єдність буття, мистецтво сприяє цілісному сприйняттю світу. Його виховне значення зумовлене психологічними особливостями впливу на людину, перетворенням зовнішніх культурних смислів на внутрішні, особистісні.

Реалії сьогодення спонукають педагогів до внесення необхідних змін у систему виховання, вирішення ряду завдань: формування різнобічної особистості, орієнтування передовсім на розвиток у дітей здібностей до творчості, підвищення ефективності інтеграційного впливу на творчий потенціал дитини.

У сучасних наукових дослідженнях проблематикою інтеграції мистецтв та поліхудожнього виховання займаються Л. Масол, С. Гончаренко, І. Козловська, Б. Юсов, Л. Савенкова, Г. Шевченко, Т. Андрущенко та інші. Так, наприклад, Л.Масол поліхудожнє виховання визначає як «особистісно зорієнтоване планомірне залучення учнів до різних видів мистецтв у їх взаємодії, результатом якого є формування інтегральних естетичних властивостей особистості, поліхудожньої свідомості та здатності до поліхудожньої діяльності, в якій виявляється комплекс набутих естетичних компетентностей, що забезпечують готовність до художньо-творчої самореалізації та художньо-естетичного самовдосконалення» [2, с.3].



Мета статті – визначити основні напрямки інтеграції мистецтв у естетичному вихованні особистості. Завдання дослідження:

- розглянути підходи науковців до проблеми інтеграції мистецтва в естетичному вихованні;

- визначити роль процесу інтеграції мистецтв в естетичному вихованні та формуванні особистості.

Ідеї естетичного виховання як теорія сягають своїм корінням далекого минулого. Ще в працях античних філософів Платона та Арістотеля головний акцент у теорії виховання зроблено на вивчення естетико-морального впливу мистецтва на суспільство, розгляд соціальної функції музики, її значення в управлінні державою. Ж.Ж.Руссо, прихильник ідеї відповідності мистецтва і природи, відтворення мистецтвом життя, створив свій естетичний ідеал, який ґрунтувався на єдності естетичного й етичного начал.

У середині ХІХ століття зароджуються елементи естетичної концепції нового типу. В її основі – розкриття ролі історичної та соціальної практики людства для становлення естетичного почуття. Мистецтво розглядалось як один із засобів чуттєвого ствердження людини в реальній дійсності, а специфіка кожного виду мистецтва – як своєрідність такого самоствердження.

Формування ідей естетичного виховання почалося у середині і продовжувалося у другій половині ХІХ століття під впливом нових напрямків західноєвропейської філософської та педагогічної думки: на зміну традиційним методам прийшли ідеї нового та вільного виховання, елементи «творчої школи», які знайдуть свій активний розвиток у ХХ столітті. Центром уваги педагогів-науковців став об’єкт виховання та навчання, його особистість. Вперше на сторінках педагогічних видань постали вимоги всебічного і гармонійного розвитку особистості.

Вагомим чинником виховного процесу, його складовою стало естетичне виховання. Наприкінці ХІХ століття педагогічна громадськість Європи вже усвідомлювала, що нехтувати цією ділянкою духовного життя людини не можна. Педагоги-науковці вважали за необхідне збагатити внутрішній світ молодої людини ідеалами прекрасного. Характерною ознакою періоду на рубежі ХІХ і ХХ століть було тлумачення ідей естетичного виховання в контексті проблем морального виховання. Свідченням служить ряд статей, опублікованих на сторінках журналу «Учитель». Серед них: «Вплив справді материнського виховання» (1890, ч.5) і «Духовна скорозрілість молоді» (1889, ч.2,3) відомого галицького педагога та громадського діяча О.Барвінського. В основі його педагогічних розвідок – ідеї Песталоцці про всебічний та гармонійний розвиток особистості. Автор вважав, що в умовах «тотального» теоретичного і практичного матеріалізму, який заполонив усі сфери життя людини, це набуває особливого значення. Поряд з пробудженням естетичних почуттів та формуванням стійкого інтересу до мистецтва одним із завдань естетичного виховання було залучення молоді до художньої творчості та розвиток здібностей у процесі цієї творчості.

Словникові та енциклопедичні видання найчастіше пояснюють інтеграцію як стан поєднання окремих частин або елементів, а також як процес, у результаті якого відбувається таке поєднання. Такий феномен більш змістовно розкривається у філософських дослідженнях. За визначенням В.Г.Левіна, інтеграція являє собою процес розвитку певної системи, при якому об’єм та інтенсивність взаємозв’язків її елементів зростає, посилюється їх взаємодія та зменшується відносна самостійність. У В.О.Ахлібінського інтеграція постає як процес встановлення зв’язків, що забезпечують взаємозалежність елементів [1].

У педагогічному контексті термін «інтеграція» визначається як процес відновлення цілісності глибоких та стійких зв’язків споріднених сфер життя у змісті навчального предмета для досягнення ефективного кінцевого результату з найменшими витратами часу і сил учнів та вчителів [4].

Ідею комплексного впливу мистецтва ще у 20–30-х роках ХХ ст. обґрунтували відомі педагоги, діячі культури: П.П. Блонський, С.Т. Шацький, Б.Л. Яворський та ін. Пізніше вона отримала втілення у працях Д.Б. Кабалевського, Є.В. Квятковського, Б.М. Неменського, Г.П.Шевченко та ін.

Провідним положенням інтегративного застосування мистецтв у наукових дослідженнях виступають такі дефініції:


  • кожний твір можна уявити у вигляді «образної конструкції», зміст якої визначається формою, специфікою художньої мови;

  • поняття «інтеграція мистецтв» розглядається як уніфікований засіб, що спроможний формувати у особистості здатність до синтезу різних типів художньо-образних конструкцій та здійснювати одночасний чи послідовний перехід від одного типу конструкцій до іншого.

На думку науковців, ідея взаємозв’язку мистецтв, яка ґрунтується на цілісності сприймання навколишнього світу та творів мистецтва, має стати однією з провідних в естетичному вихованні. Метою формування гармонійно розвинутої особистості, має стати такий рівень її свідомості, який би характеризувався «сукупністю міждисциплінарних знань і уявлень про особливості різних видів мистецтва та їх взаємодію в багатогранному художньо-культурному просторі; здатністю до інтуїтивного відчуття-схоплення міжвидових художніх імпульсів і смислів, до емоційно-естетичного резонансу; здатністю інтерпретувати художні тексти та здійснювати умовно-адекватні «естетичні переклади» у змістовому полі мистецтв; умінням встановлювати зв’язки між його видами, порівнювати, синтезувати й узагальнювати художню інформацію» [2, с.3].

Інтеграція потребує визначення механізмів синтезованого педагогічного впливу. На нашу думку, можна назвати:



  • конкретно-предметну образність;

  • музичний образ-емоцію;

  • музично-пластичний та зображально-пластичний жест;

  • зображальну деталь у співвідношенні з динамікою руху образу;

  • специфічні мовні та надмовні засоби;

  • конкретизацію музичної образності;

  • ключове слово.

Зміст педагогічного впливу названих механізмів визначається їх можливістю інтегрувати специфічні характеристики мистецтв у загальноестетичні знання особистості. Систематичне використання і варіювання інтеграційними механізмами на основі взаємодії мистецтв сприяє формуванню таких показників вчителя:

  • розвиток здібностей до інтеграції різних видів художньої діяльності, що збагачує свідомість і самосвідомість особистості;

  • оволодіння прийомами мислення за аналогією завдяки узагальненому символу, що сприяє самопізнанню у співвідношенні з середовищем;

  • розвиток здібностей до пошуку аргументованих ситуацій, які сприяють поширенню художньо-комунікативної діяльності;

  • оволодіння вміннями відходити від стандартних стереотипів мислення на основі почуття свободи, що становить умови для використання методу змістових асоціацій, забезпечує гнучкість у художньо-просвітницькій діяльності.

У процесі дослідницького екскурсу ми дійшли висновку, що взаємодія мистецтв породжує художні новоутворення, які спроможні цілісно сприймати всі види художньої діяльності на основі інтегративного руху художнього образу, коли музика, слово, жест, пластика, статика та динаміка зображення синтезуються. Взаємодія мистецтв як фактор підготовки педагога забезпечує:

  • формування потреби накопичення досвіду культури та його інтегрування в пізнавальні процеси учнів;

  • самовдосконалення знань, вмінь в їх проекції в поняття сенсу та значення текстів культури;

  • оволодіння педагогічними технологіями для художньо-просвітницької діяльності в контексті комунікативної компетенції на основі суб’єкт-суб’єктивних взаємодій.

Сучасний досвід показує, що робота з дітьми найбільш ефективна у тому випадку, якщо вона ґрунтується на гуманістично-творчих началах, спирається на реальні музичні і хореографічні уподобання, які стосуються різноманітних стилів та напрямків музики і хореографії. Тому серед факторів, що характеризують зміст підготовки майбутніх фахівців, потрібно вказати на проблему вироблення у них умінь виявляти позитивний аспект впливу мистецтва, знань закономірностей і розуміння динаміки постійного оновлення мистецтва.

Проаналізувавши підходи до проблеми взаємодії мистецтв, ми дійшли висновку, що інтеграційна взаємодія мистецтв як значущий фактор музичного і хореографічного навчання та виховання особистості забезпечує:



  • формування потреби до накопичення музично-естетичного досвіду особистості;

  • розвиток емоційно-образного сприймання творів музичного та хореографічного мистецтва;

  • активізацію пізнавальної діяльності особистості;

  • удосконалення знань, умінь та навичок сприймання художніх творів;

  • залучення особистості до мистецької діяльності.

Підсумовуючи сказане, ми визначаємо такі напрямки інтеграції мистецтв у естетичному вихованні особистості:

  • розвиток загально естетичного потенціалу;

  • збагачення емоційної сфери;

  • накопичення естетичних вражень від спілкування з мистецтвом;

  • виховання здібностей цілісного охоплення образів мистецтва.

Емоційність натури, яка є властивістю людини з високим морально-естетичним рівнем вихованості, знаходить своє відображення насамперед у тому, що серце людини стає чутливим до доброго слова, повчання, поради. У розмаїтті засобів естетичного виховання подальшого дослідження потребують синтетичні види мистецтва як певні інтегративні комплекси з великим та дієвим естетичним потенціалом.


  1. Дем’янчук О. Н. Методика художньо-естетичного виховання учнів загальноосвітньої школи: навч.-метод. посібник для студентів ВНЗ і вчителів шкіл / О. Н. Дем’янчук ; Інститут змісту і методів навчання. – К., 1996. – 56 с.

  2. Масол Л. Підготовка вчителів до поліхудожнього виховання учнів / Л. Масол// Мистецтво та освіта. – 2009. – № 2. – С. 2–6.

  3. Рейзенкінд Т. Й. Взаємодія мистецтв як фактор підготовки педагогів до художньо-просвітницької діяльності / Т. Й. Рейзенкінд // Рідна школа. – 1999. – № 12. – С. 48–49.

  4. Рейзенкинд Т. Й. Теория и практика комплексного подхода к проблеме взаимодействия искусств в профессиональной подготовки учителя музыки / Т. Й. Рейзенкинд ; Институт системных исследований образования. – К., 1995. – 200 с.

  5. Рудницька О. П. Педагогіка : загальна і мистецька: навч. посібник / О. П. Рудницька. – К., 2000. – 270 с.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал