Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника



Сторінка2/10
Дата конвертації27.03.2017
Розмір1.78 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Висновки. Отже, аналіз наукових джерел та аналіз музичного репертуару сучасних програм з музики для учнів 1-4 класів доводить, що проблема патріотичного виховання учнів молодших класів є надзвичайно актуальною. Вчителеві початкових класів для розвитку патріотичних почуттів і цінностей школярів засобами музичного мистецтва потрібно ще дуже багато працювати, щоб досягти справжнього національно патріотичного успіху.

Перспективи подальших досліджень у галузі виховання патріотизму в учнів початкових класів засобами музичного мистецтва, на нашу думку, пов’язані насамперед з удосконаленням музичного репертуару програми й активним упровадженням новітніх педагогічних технологій, створенням нових програм та концепцій патріотичного виховання.




  1. Петренко Ю. Національно-патріотичне виховання молодших школярів засобами музики / В. Петренко // Початкова школа. − 2000. – № 11. − С. 28-29.

  2. Розвиток громадянської спрямованості: [монографія] / М. Боришевсьий, Т. Яблінська, В. Антонечко та ін..; за ред. М. Боришевського. – К., 2007. – 186 с.

  3. Руденко Ю. Основи сучасного українського виховання / Ю. Руденко. – К.: Вид.-во ім. О. Теліги, 2003. – 322 с.

  4. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. − К.: Рад. школа, 1977. – Т.2 – 668 с.

  5. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. − К.: Рад. школа, 1977. – Т.3 – 649 с.

  6. Сухомлинський В. О. Народження громадянина / В. О. Сухомлинський. − К., 1970. – С. 220.



УДК 272.8:004 Світлана Барило

Використання інформаційних технологій у музичному вихованні молодших школярів
У статті автори досліджують проблему використання інформаційних технологій на уроках музичного мистецтва у початковій школі, а також визначення педагогічних умов ефективного їх впровадження в педагогічну діяльність вчителя початкових класів.

Ключові слова: інформаційні технології, початкова школа, молодші школярі, урок музичного мистецтва, вчитель музики.
In the article the author s investigate the problem of information technologies usage during music art lessons in primary school, and also determine pedagogical conditions of their introduction to pedagogical activity of a primary school teacher.

Key words: information technologies, primary school, younger pupils, music art lesson, music teacher.
Постановка проблеми. Впровадження інформаційних технологій у сучасну початкову школу просувається дуже повільно. Це відбувається через недосконалість сучасних технологій управління шкільної освіти в цілому та технологій управління процесом впровадження інновацій зокрема. Основним проблемам освітньої інноватики в сучасній школі присвячені роботи І. Бома, Л. Буркової, Л. Ващенко, Л. Даниленко, А. Підласого, О. Попової, Г. Селевка, А. Хуторського. Ці роботи свідчать про те, що науково-педагогічна думка поступово іде шляхом розробки та стимулювання розвитку початкової освіти. Однак поки що залишаються недостатньо розробленими технології управління процесом впровадження інновацій, які б відповідали сучасним потребам шкільної освіти, а також використання інноваційних технологій на уроках музичного мистецтва в початковій школі.

Актуальність нашого дослідження зумовлена тим, що використання інформаційних технологій у педагогічній діяльності вчителя початкових класів відкриває унікальні можливості активізації процесів пізнання, індивідуальної і колективної діяльності школярів, а також відкриває широкі перспективи у вивченні музичного мистецтва.

Запровадження інновацій у початкову школу викликане самими процесами, що складаються в освітніх закладах, зміною ставлення до процесу навчання. Форми і методи навчання постійно потребують оновлення. Підвищити мотивацію до навчання можна лише тоді, коли посилатися на справжні потреби учнів. Молодші школярі повинні думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її та застосовувати в конкретних умовах, формулювати й відстоювати особисту думку. Саме цьому сприяють інформаційні технології, використання яких не є самоціллю, а лише засобом для досягнення такої атмосфери в класі, яка б сприяла співробітництву, порозумінню й доброзичливості, давала можливість реалізувати особистісно орієнтоване навчання, виховувала компетентну, творчу особистість.



Метою нашої статті є визначення педагогічних умов ефективного впровадження інформаційних технологій на уроках музичного мистецтва у початковій школі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Інформаційні технології в навчанні можуть використовуватися не лише як засоби автоматизації навчання і контролю якості підготовки учнів, але і як інструмент для реалізації нових дидактичних підходів, що актуалізують навчальну діяльність, розширюють світогляд, розвивають корисні практичні навички молодшого школяра на основі включення в навчальну діяльність засобів і методів інформаційно-комунікаційних технологій.

Слід зазначити, що сучасний стан розвитку педагогічної науки характеризується інноваціями, які охоплюють всі аспекти освітньої проблематики реформування процесів, спрямованих на створення умов для формування і розвитку цілісної, творчої особистості. Окресленим питанням присвятили праці відомі вітчизняні вчені: Г. Васянович, С. Гончаренко, О. Дубасенюк, І. Зязюн, В. Кремень, О. Рудницька, Д. Стеченко, О. Чмир та інші.

Проблему застосування та впливу інформаційних технологій в освіті досліджували українські науковці П. Бісіркін, В. Коткова, Л. Кравчук, С. Литвинова, О. Науменко, Л. Обух, Л. Петухова, О. Співаковський, О. Чайковська, К. Фадєєва.

Використання інформаційних технологій у початковій школі відіграє важливу роль у становленні особистості вчителя і саме через формування художньо-творчої активної особистості майбутнього педагога виступає як засіб його професійного становлення і зростання [2, c.144]. Використання інформаційних технологій у галузі музичного мистецтва збагачує знання, вміння, навички сучасного вчителя початкових класів і стає гарантом розвитку особистості.

Проаналізувавши сучасні наукові статті із проблем застосування інформаційних технологій у початковій школі на уроках музичного мистецтва, ми дійшли висновку, що більшість науковців під інноваціями мистецької освіти розуміють новизну, що ефективно змінює результати професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи, створює удосконалені нові освітні, дидактичні, виховні системи; освітні педагогічні технології; методи, форми, засоби розвитку особистості, організації навчання і виховання в умовах вищого навчального закладу [2, 3, 6].

Основний зміст статті. Використання інформаційних технологій на уроках музичного мистецтва в початковій школі сприяє більш глибокому розумінню молодшими школярами світу музики, має велике значення для формування їхнього естетичного смаку, почуття прекрасного. Тому вчитель на уроках музичного мистецтва, повинен вносити в навчальний процес нові методи подання інформації, а також впроваджувати інформаційно-комунікаційні технології.

Ми вважаємо, що застосування інформаційних технологій на уроках музичного мистецтва в початковій школі залежить насамперед від теми, навчальної інформації конкретних уроків, а також від навчальних завдань, термінів і понять, які необхідно засвоїти.

Для залучення учнів до активної спільної творчої діяльності з використанням інформаційних технологій учителеві музичного мистецтва варто застосувати на уроках і позакласних музичних заняттях методи та прийоми інтерактивного навчання. Серед найбільш ефективних методів та прийомів, спрямованих на розширення обізнаності учнів у галузі музичного мистенцтва, є, зокрема, метод використання комп'ютерних проектів, а також метод розкриття біографічного та культурологічного контексту. Ці методи передбачають ознайомлення школярів з життям і творчістю композиторів, з умовами створення музичних творів та їх характерними ознаками [4, c.8]. Для застосування цих методів слід ознайомити дітей зі створенням мультимедійних презентацій.

На нашу думку, мультимедійна презентація є доцільною під час узагальнення матеріалу, коли на уроці учні знайомляться з музичними термінами, біографічними відомостями про композитора, або якщо потрібно здійснити аналіз музичного твору.

Особливо цікавими є презентації-загадки, коли, отримуючи певну інформацію на початкових слайдах, учні повинні дати правильну відповідь на поставлені питання. Така форма навчання дає змогу організувати різні види роботи на уроці: фронтальну, групову, індивідуальну. Загалом, форми й місце використання презентації (або навіть окремого слайду) залежать від змісту, мети й завдань уроку. Їх можна застосовувати з відповідною метою й наповненням на таких етапах уроку:

1. Розучування нового матеріалу. Презентація дає змогу подавати дидактичний і навчальний матеріал з використанням різноманітних наочних засобів, які є особливо ефективними при показі динаміки розвитку певного процесу в музичному творі).

2. Закріплення навчального матеріалу (для учня − це засіб самоперевірки, стимул до навчання; для вчителя − засіб контролю засвоєних знань).

3. Перевірка виконання творчих робіт (поряд з усною − забезпечує візуальний контроль результатів).

4. Розв’язання завдань навчального характеру. Презентація допомагає під час аналізу прослуханих творів скласти план відповідей.

5. Поглиблення знань. Презентації використовуються як джерело додаткового матеріалу до уроку.

6. Підготовка дидактичного матеріалу (за умови браку матеріальних носіїв інформації) [6, c.2].

Зауважимо, що основою для створення ефективної презентації є уміння вмістити максимум інформації в мінімум слів, а також привернути й утримувати увагу учнів. Для швидкості й зручності читання надзвичайно важливими, на нашу думку, є шрифт і розмір літер, з допомогою яких створюється мультимедійна презентація. Не можна застосовувати більше трьох різних розмірів шрифту на одній сторінці. Привернути увагу дітей, підкреслити важливість елемента слід завдяки використанню підкресленого, напівжирного чи курсивного тексту. При цьому слід враховувати психологічні особливості сприймання інформації учнями молодшого шкільного віку.

Методи інтерактивного навчання можна застосовувати також при інтерпретації пісні: метод проблем, рольова імітаційна гра, виконавський конкурс. Наприклад, метод проблем можна використати під час аналізу змісту пісні, хорового твору, а також його виконання. Метод проблем передбачає, в даному разі, пошук різноманітних варіантів інтерпретації музичного твору, який найкраще проявляється у формі вільного висловлення думок. Це можуть бути:

- музичні інтерпретації (пошуки можливих варіантів виконання окремих куплетів і твору загалом: динамічний розвиток, визначення кульмінації окремих фраз і цілого куплета, нюансування);

- драматичні інтерпретації (варіанти виконання фраз та куплетів певного характеру, з певним настроєм);

- рухові інтерпретації (варіанти образних, танцювальних рухів, диригування);

- інструментальні інтерпретації (варіанти інструментального супроводу за допомогою елементарних музичних інструментів, «звучних предметів», «звучних жестів»);

- театральні інтерпретації (варіанти інсценізації пісні);

- живописні інтерпретації (варіанти зображення образу, характеру, засобів музичної виразності).

Окрім зазначених інтеактивних методів на уроках музичного мистецтва в початковій школі можна застосовувати методи комп’ютерних проектів, які поділяються на:

- інформаційні, що допомагають подати учням музичний матеріал у новій, цікавій та ненав’язливій формі;

- дослідницькі, які сприяють розвитку пошукових умінь і навичок;



- творчі, які допомагають учням колективно або індивідуально проявити себе у виконавському амплуа [4, c.5].

Висновки. Отже, використання інформаційних технологій, інтерактивних методів дає змогу зробити урок музичного мистецтва в початковій школі ефективнішим, але за умови інформаційно-комунікативної компетентності вчителя, який зберігає загальнопедагогічні пріоритети в навчанні й повною мірою застосовує сучасні педагогічні можливості та інноваційні технології у своїй діяльності. Інноваційна діяльність, на нашу думку, є специфічною і досить складною, потребує особливих знань, навичок, здібностей. Застосування інформаційних технологій на уроках музичного мистецтва неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій.


  1. Гумінська О. Інтерактивні методи на уроках музики / О. Гумінська // Завуч. – 2004. − № 32 – С.43-60.

  2. Дичковський І. М. Інноваційні технології навчання: навч. посіб. / І. М. Дичковський. – К., 2004. − 352 с.

  3. Листопад О. В. Інноваційний розвиток освіти й освітні інновації. Понятійно-термінологічний аналіз проблеми / О. В. Листопад // Інновації у професійно-педагогічній підготовці майбутніх вчителів: методологічні, змістовні та методичні аспекти: [монографія] / [за ред. проф. А. А. Сбруєвої]. – Суми: Вид.-во Мак Ден, 2011. – С. 43-60.

  4. Мережко Ю. Інтерактивні методи і прийоми навчання на позакласних заняттях співом / Ю. Мережко // Учитель музичного мистецтва. – К., 2014. − № 4. – С. 4-11.

  5. Мілюкова Н. П. Мультимедійні презентації на уроках музичного мистецтва / Н. П. Мілюкова // Мистецтво в школі. – К., 2013. − № 6 (54). – С. 2-3.

  6. Отич О. М. Педагогіка мистецтва: сучасність та місце в системі наук про освіту / О. М. Отич // Мистецтво та освіта. – 2008. − № 2. – С. 13-17.



УДК 37.78054 Мирон Вовк

Українська козацька держава та її музична етнопедагогіка
У статті автор намагається розкрити етопедагогічні процеси розвитку музичного мистецтва у другій половині ХVI-XVII століттях. Цей період ознаменований поширенням шкільництва, музичних цехів та братств, а Запорозька Січ, використовуючи козацьку етнопедагогіку, ефективно сприяла систематичному розвитку природних задатків українців і вихованню високоморальної еліти української нації.

Ключові слова: етнопедагогіка, мистецтво, мораль, козаки, виховання.
In the article the author tries to reveal the ethnopedagogical processes of the musical art development in the second half of half of the 16-17 century. This period was marked by the spread of schooling, musical shops and brotherhoods and Zaporizka Sich using Cossacks’ ethnopedagogics helped on effectively the systematic development of natural capabilities of the Ukrainians and the education of highly developed moral aristocracy of the Ukrainian nation.

Key words: ethnopedagogics, art, morality, Cossacks, education.
Постановка проблеми. Українська музична етнопедагогіка козацької держави порівняно з образотворчим мистецтвом, літературознавством, історією перебуває в досить невигідному становищі. Коли в галузі літератури, архітектури, малярства з того часу збереглося досить багато пам’яток, то з музичного мистецтва, особливо народної пісенної творчості, зовсім немає. Немає нотних записів пісенного фольклору, духовної і світської музики. Церковна музика українців представляє тільки створений український варіант болгаро-візантійської монодії (одноголосся) для співу у своїх церквах.

Проте ці наукові розвідки не можуть відповісти на питання: “Яка етнопедагогіка побутувала в царині народної музики? Хто навчав і якими методами могло здійснюватись і розвиватися музичне мистецтво українців? Які способи передачі музичної творчості українського етносу побутували в просторі й часі?”.

Опираючись на розуміння етнопедагогіки й методів її дослідження, ми спостерігаємо побутування музичного фольклору як складової професійного музичного мистецтва даного етносу. Термін “трансмісія” (С.Й.Грица) означає спосіб передачі музичної інформації від людини до людини, від етносу до етносу, від одного соціуму до іншого. “Трансмісія у фольклорі здійснюється через слово, спів, гру, пантоміму… У казці таким є слово-розповідь, у пісні – слово і спів, у танці – пантоміма, музика, в інструментальній музиці – джерело звуковидобування – музичний інструмент і гра на ньому” [1, с.3] . Історичні умови успішного розвитку музичної культури України прислужилися в період завоювання державності. У другій половині ХVІ та ХVІІ століттях спостерігаємо пробудження та розквіт музичного мистецтва. Цей історичний період припадає на Хмельниччину, гетьманщину.

Мета статті – розкрити вплив Запорозької Січі й українського козацтва на етнопедагогічні процеси національного і культурного відродження українців.

Виклад основного матеріалу. Ще в ХІV ст. на українських землях з’явилися козаки. Початок появи козацтва як окремої частини українського населення неможливо встановити. У ті часи, коли на українські землі нападали татари, турки, неспокійне й загрозливе життя в містах і селах, нещадне гноблення панів-завойовників спонукало окремих сміливців вирушати в степи, “на уходи”, займатися рибальством, полюванням, збиранням меду й т. ін. З часом вони об’єднувалися в групи, ватаги, які виконували спільну роботу, нападали на татар, відбивали в них “ясир” (невільників) і награбоване добро, худобу.

Одним із перших організаторів козацтва був князь Дмитро Байда Вишневецький, який у 1540 році об’єднав ватаги козаків і розпочав будувати нижче порогів на Дніпровому острові Хортиці козацьку вольницю, що отримала назву Запорозька Січ. Український народ полюбив свого захисника й героя Байду Вишневецького й оспівав його в піснях. “Пісня про Байду” зберегла свою популярність до наших днів [7, с.48]. У цей історичний період спостерігається національне й культурне пробудження, яке М.Грушевський назвав “першим українським відродженням” [2, с.65]. Українська музична культура цього періоду розвивалася у складних обставинах. Українські землі перебували в складі Литви та Польщі. У Великому князівстві Литовському українські князі, бояри, шляхта входили до великокнязівської ради й центральної адміністрації, а їхні володіння мали певну автономію.

Проти духовного й національного поневолення українців протестувала православна церква, яка зайняла центральне місце в національному житті України. Вона стала предметом “особливої уваги й опіки української суспільності, заразом показником її національної сили…” [3, с.144]. Денаціоналізації українці протиставили пісенну творчість, у якій зберігалися мовна культура, національна мелодика й ритміка, гартувалася музична етнопедагогіка.

Напередодні Хмельниччини (кінець ХVІ – початок ХVІІ ст.) поширюється шкільництво, яке основним чином засновували братства.

Ремісничі музикантські цехи, що з’явилися на Правобережжі, об’єднували музикантів цілого регіону міст із магдебурзьким правом. У містах музикантські цехи діяли як добровільні братства згідно зі статутами, що затверджувалися міським урядом або гетьманом. Найперші музичні братства були організовані в Кам’янці-Подільському (1578 р.), Львові (1580 р.), Степині (1614 р.), Києві (1677 р.), Полтаві (1662 р.), Прилуках (1686 р.), Стародубі (1705 р.), Ніжині (1729 р.), Чернігові (1734 р.), Харкові (1780 р.) [8, с.318]. Музичні братства об’єднували співаків, інструменталістів – вихідців із сільських громад, які на основі народної педагогіки володіли вокальними й інструментальними вміннями й регулярно брали участь у церковному богослужінні. Братство контролює музичну діяльність кожного члена й організовує збір членських внесків у скарбницю братства як у грошовому, так і в матеріальному еквіваленті (воском). Одночасно в музичному цеху старші брати піклувалися про регулярне навчання молодших братів, учнів, які за методом наслідування навчалися богослужбових співів, а хто обслуговував весілля, походи, урочисті зустрічі, навчалися грі на окремих інструментах.

Братства ревно слідкували, щоб музичне мистецтво служило українській громаді й могло “запобігти нехристиянським ексцесам”, де музичні цехи працювали “спершу на славу Божу, а потім для оздоблення міста”, тобто виконували релігійну й суто світську музику [8, с. 328]. Вони поділялися на православні й католицькі, тому музичний процес був спрямований на збереження церковних богослужінь, які, згідно з конфесійним поділом, мали різне за жанрами музичне забезпечення.

У 1665 році, 27 вересня, в Чигирині гетьман Богдан Хмельницький видає універсал, який іменувався “Універсал музикам на Задніпров’ї, організованим у цех, з наказом слухатися цехмістра Грицька Ілляшенка-Макушенка”. У ньому було сказано, що “Богдан Хмельницький, гетьман з Войськом Запорозьким».

Зважаючи на матеріальну зацікавленість членів музичного братства, гетьман Іван Мазепа в 1704 році видав універсал “Про передачу музичного цеху київській ратуші і про встановлення тарифу за гру музикантів на весіллях і христинах”. У період гетьманування Івана Мазепи ним було збудовано ряд божих храмів і забезпечено їх богослужбовою літературою і нотографією. Злет української культури був зумовлений певним історичним чинником, зокрема одним із найважливіших було відновлення української державності у вигляді козацько-гетьманської держави. Українське козацтво – явище не тільки політичне, державне, військове, а й культурно-історичне й педагогічне, яке освоїло великий пласт освіти, де музична етнопедагогіка займала значне місце. Через народну педагогіку на Запорозькій Січі виховувалася високоморальна еліта української нації, а козацька педагогіка сприяла систематичному розвитку своїх природних задатків. Запорозьке Військо турбувалося про постійну готовність до самооборони, що вимагало інтелектуального, морального, духовного й фізичного розвитку. Козацтво створило інститут джурів (хлопчиків і юнаків від 7–9 до 20–21 року), навчання і виховання яких забезпечувало комплексне навчання військової справи, плекання ідеалу козака.

Шкільництво козацької держави мало різновид його організації. Опираючись на музичні братства, їхній досвід, існували січові, козацькі, музичні, монастирські, полкові й церковні школи. Усі вони займалися музичною підготовкою учнів, тому після їх закінчення учні отримували фах кобзаря, сурмача, цимбаліста, скрипаля, співака та ін. Школи при кобзарських цехах готували кобзарів, лірників, бандуристів, які самостійно творили та вивчали пісні й виконували їх у власному музичному супроводі.

Розвиток музичної освіти в козацьких школах стимулював формування пісенного й інструментального фольклору в Україні й сприяв виникненню нотографії. Провідне місце в книгодрукуванні та нотографії (Ірмолой, Монодії, Октоїх, Кулизм’янезнамя) належить Києву. У цей період розпочинається реформа музичної писемності в Україні й замість релятивукулизм’яних знамен вводиться 5-лінійна київська нотація – ното-лінійний Ірмолой. Це створило сприятливі умови та вплинуло на розвиток музичної етнопедагогіки серед молодої верстви українців. Рукописні Ірмолої отримали поширення в церквах, де гимноспівами займалися дяки, що часто посідали місця вчителів при церковних школах.

На Запорозькій Січі (Хортиця) в ХVІ ст. була заснована серед козаків і їхніх дітей школа кобзарів і співців. Подібну школу при церкві організовано на Чорномлицькій Січі (1659 р.). У них вивчали поетику, риторику, музику та гру на кобзі. Тому історики стверджують, що кобзарського мистецтва навчали не тільки сліпих людей, а й козаків, у яких поруч із шаблею висіла кобза. “Завдяки освітній діяльності шкіл на Запорозькій Січі в другій половині ХVІ – першій половині ХVІІ ст. простежується досить високий рівень грамотності й освіченості не тільки серед козацької старшини, але й серед простих козаків (“низового товариства”) [4, с.190]. Українська музична етнопедагогіка найбільшого розквіту зазнала в період визвольної війни Б.Хмельницького (Хмельниччина). Цей період “дав стільки зразків пісенного фольклору, скільки не створили попередні століття. У цей період виникло багато дум та історичних пісень, які дійшли до нашого часу. Вони визначаються історичною конкретністю і розповідають про реальні події, які тоді відбувалися” [4, с.200]. Цьому сприяли братства та спеціальні музичні цехи в Києві, Львові, Луцьку, Чернігові, Харкові. Кобзарі, бандуристи, лірники ширили серед населення України інтерес до музики. Ці невеликі музичні твори (думи, пісні, канти, псалми), виконувані народними кобзарями-бандуристами, своїми пісенними мініатюрами впливали на почуття і розум українців і виховували в них патріотизм і любов до України, свого народу, своєї мови. Церковні хори, що формувалися дяками-регентами в кожній церкві й монастирі, освоювали “партесний спів”, про який дбали братства та музичні цехи. Для них писали духовні твори М.Дилецький, Гавалевич, Завадовський, Колядчин, Чернушин, Биховський, Пикулицький, Шаваровський, Іжевський та інші, прізвища яких зазначено в “Реєстрі нотових тетрадей з 1697 р.” із Львівського братства, де зареєстровано 267 творів. На жаль, не вказано, які мелодії були вжиті до цих творів.

Народна музична педагогіка через усну поетично-пісенну творчість виховувала повагу й любов до героїв-захисників, до борців за незалежність України, до рідного краю. Вона зберігала мовну культуру, музичну ментальність і духовність українців. Історичні пісні та думи, створені кобзарями, бандуристами, лірниками, оспівували й цим самим зберігали в народній пам’яті козацьких ватажків, народних героїв, відданість українській церкві. Образи Нестора Морозенка, Лук’яна Кобилиці, Олекси Довбуша, Устима Кармалюка в українському епосі пройняті почуттями патріотизму, любові до рідної землі, жертовністю в ім’я свого народу.

Музична етнопедагогіка українців козацької доби мала дві методичні системи навчання: перша – на основі усної народнопісенної творчості й педагогічних народних принципів; друга – на основі організації навчання через шкільництво й наукову базу розвитку нотографії та музичного інструментарію.

На основі усної народнопісенної творчості козацтво утвердило моральні принципи людської гідності, честі, лицарства, совісті та виховання свідомості, християнського вірування в людську душу, прагнення і волю до свободи кожного особисто й усього українського народу. Ці принципи козацької етнопедагогіки постали для української нації емпіричним шляхом на основі узагальнення народної практики побутування їх найтиповіших об’єктивних закономірностей навчання та виховання на Запорозькій Січі й перенесення їх у гущу народних мас. Відпрацювання принципів навчання в музичній етнопедагогіці відбувалося поступово через пізнання природи, її красот, через суспільні відносини, розвиток виробництва, через духовну культуру християнської віри.

Якими були конкретні принципи й хто ними користувався в процесі навчання музичного мистецтва та співочого виховання від дитинства до юності? Хто був основними вчителями в цій галузі людського буття? На ці питання досить важко відповісти, зважаючи на те, що фактор часу губить матеріальних свідків, а тим більш – письмові свідчення. Але якщо вдатися до сучасної педагогічної термінології, то можна упевнено сказати, що народна педагогіка таки володіла дидактичними принципами, якими керувалися тогочасні вчителі та вихователі у сфері музичного мистецтва.

Найпершими вчителями музики широких мас українців були дяки-самородки, які володіли добрими, від природи вокально поставленими голосами й забезпечували християнські співочі служби церковних традицій. Своїми співами, часто наслідуючи народний мелос, вони в пошуках раціональних шляхів організації навчання виконували функцію вчителя гуртового співу. Таким чином підбирали співців із гарними за тембром голосами й навчали їх різних етнолокальних варіантів української монодії, що можна спостерігати в сучасних церковних співочих богослужбах, які відроджуються після комуністичного войовничого атеїзму.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал