Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника



Сторінка1/10
Дата конвертації27.03.2017
Розмір1.78 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ “Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника”

Педагогічний інститут

Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти
Мистецтво в сучасній школі:

проблеми, пошуки

Збірник наукових праць

За загальною редакцією професора М.В.Вовка



Випуск ІХ

Івано-Франківськ

2015

УДК 7807-057.874

ББК 74.200.551.3


Друкується за ухвалою вченої ради Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

(протокол №1 від 3 вересня 2015 р.)

Рецензенти:

заслужений діяч мистецтв України, доцент В.Я.Савчук;

кандидат педагогічних наук, доцент Г.Є.Стасько

Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки :наукові статті / за заг. ред. професора М. В. Вовка. – Івано-Франківськ : Вид-во Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2015. – Вип. ІХ. – 119 с.

ISBN 978-966-640-210-8

До науково-методичного збірника ввійшли дослідження, присвячені актуальним питанням навчання і виховання засобами музики, хореграфії та образотворчого мистецтва.

Наукові ідеї об’єднані спільним задумом розкрити функціональний вплив мистецтва на естетичне виховання школярів. Актуалізуються психолого-педагогічні та вікові особливості розвитку творчих здібностей учнів.

Матеріали збірника розраховані на студентів педагогічних вишів та вчителів мистецьких дисциплін загальноосвітніх шкіл.

УДК 7807-057.874

ББК 74.200.551.3


ISBN 978-966-640-210-8
© Видавництво Прикарпатського національного

університету імені Василя Стефаника, 2015


УДК 371.037 Ігор Бай

Педагогічні умови формування у дітей молодшого шкільного віку цілісного уявлення про художній образ
У статті визначено педагогічні умови та соціальну значущість формування цілісного уявлення про художній образ як особистісного новоутворення в молодшому шкільному віці. Окреслено проблематику якості викладання та шляхів покращення художньо-творчої діяльності дітей.

Ключові слова: художній образ, інтеграція мистецтв, образотворча діяльність, творчість, зображення.

The article deals with the problem of diversity of the content of education, the organizational forms of studies, pedagogical, training methods at the Fine Arts lessons.  The problems of teaching quality and the ways of improvement of pupils' artistic activity are exposed in this article.

Key words: artistic image, integration of arts, descriptive activity, creation, image.
Постановка проблеми. Основою викладання образотворчого мистецтва в початковій школі є прищеплення дітям молодшого шкільного віку елементарних графічних і живописних здібностей, формування відповідних, доволі специфічних образотворчих умінь та навичок, надання теоретичних відомостей з історії образотворчого й декоративного мистецтва. На нашу думку, учитель початкової школи покликаний сьогодні виконувати особливу місію. Він повинен допомагати дитині розуміти унікальну мову образотворення, мову художньо-естетичного світу (світу мистецтва, світу почуттів, способів транслювання цих почуттів у соціум). Оволодіння дитиною цією мовою забезпечить їй можливість яскравого самовираження та самоствердження у соціумі. Ключ до винайдення свого внутрішнього знання (інтуїції) у дитини вже є: безпосередність світосприймання, довіра до світу та відкритість йому (М. Осоріна, В. Мухіна, Д. Родарі та ін). Неабиякого значення у зв’язку із цим набуває приведення обсягу і складності змісту занять з образотворчого мистецтва у відповідність до вікових можливостей дітей, врахування та відображення у змісті освіти природних, соціокультурних особливостей конкретного регіону нашої країни.

Метою статті є окреслення проблематики духовного здоров’я дитини, гуманізації викладання мистецьких дисциплін та шляхів покращення художньо-творчої діяльності дітей. У статті запропоновано педагогічну модель поліхудожнього особистісно-орієнтованого середовища навчального закладу, яке виступає чинником формування у молодших школярів цілісного уявлення про художній образ і забезпечує дитині ефективне самовираження.

Виклад основного матеріалу. Духовне здоров`я дитини залежить від її духовного «ландшафту-оточення», зокрема складових духовної культури людства: освіти, науки, моралі, релігії, мистецтва, етики. Свідомість дитини, її оцінка власної спроможності, рівня сформованості особистих здібностей і можливостей обумовлюють стан духовного здоров`я індивіда. Сучасні освітні стандарти в цілому зорієнтовані на загальнолюдські цінності, реалізацію завдань гуманізації й гуманітаризації освіти. На чільне місце в освітньому процесі стає розвиток особистості дитини, її неповторність, унікальність. У педагогічну свідомість закладається широке розуміння поняття здоров’я, його фізичного, психічного та соціального чинників, що взаємодіють між собою, переплітаються, інтегруються, створюючи нерозривну єдність. Серед зазначених детермінант у розумінні стану здоров’я сучасної дитини з точки зору педагога найважливішими є «…якість організації навчально-виховного процесу і духовне, фізичне, емоційне благополуччя дитини в сім’ї” [7, с.244].

Цілеспрямований процес розвитку здатності дітей до повноцінного сприйняття і розуміння прекрасного передбачає вироблення у них системи художніх уявлень, поглядів і переконань, формування прагнення утверджувати, продукувати красу скрізь, де б вони не перебували. Основою, своєрідним «фундаментом» розвитку дитячої уяви, уваги, спостережливості, неперевершеним джерелом краси й досконалості є природне оточення дитини. Наголошуючи на важливості живого спілкування дітей з природою у формуванні гармонійної, духовно здорової особистості, видатний український педагог Василь Сухомлинський зазначав: «Дитячий малюнок, процес малювання – це частка духовного життя дитини. Діти не просто переносять на папір щось з навколишнього світу, а живуть у цьому світі, входять у нього як творці краси, дістаючи насолоду від неї» [8, с.44].

Відповідно до вимог Державного стандарту початкової загальної освіти, головною метою освітньої галузі «Мистецтво» є розвиток у школярів особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, здатності до сприймання, розуміння і творення художніх образів, потреби в художньо-творчій самореалізації та в духовному самовдосконаленні. Образотворче мистецтво з-поміж інших видів мистецтв є унікальним у вирішенні завдань гармонійного виховання й розвитку дитини. Це пов’язано передовсім із тим, що вже в ранньому віці саме образотворча діяльність стає однією з найбільш доступних форм творчості, яка дозволяє дітям передавати в своїх роботах те, що їх хвилює, викликає емоційне піднесення, захоплює.

І справді, діти молодшого шкільного віку люблять малювати, їм подобається процес творення «власних світів», «власних» образів, втілення на площині аркушу паперу (чи в будь-якому іншому матеріалі) своїх думок, прагнень, уподобань. Проте із часом зацікавленість дітей до образотворчої діяльності згасає, настає певне розчарування у власних силах. Уникнути такого охолодження до малювання можна лише за умови належного рівня викладання образотворчого мистецтва в навчальних закладах.

Досвід роботи вчителів початкових класів показує, що ефективність навчання образотворчому мистецтву визначається як науково-педагогічним рівнем викладання, так і матеріальною базою, зокрема – наявністю відповідно обладнаних кабінетів. Правильне використання обладнання та матеріалів кабінету сприяє зміцненню знань, умінь і навичок у дітей, стимулює їхні творчі здібності, значною мірою допомагає прищеплювати любов до мистецтва. Відповідна матеріальна і методична база дозволяє педагогові творчо підходити до кожного заняття, уроку. Художньо-естетичний розвиток дітей безпосередньо пов’язаний із природними, соціально-культурними, історичними, етнопсихологічними факторами. Формування й закріплення у школярів позитивного ставлення до дійсності, мистецтва, різнопланової художньої діяльності допоможе вчителям образотворчого мистецтва втілювати в життя положення регіонального підходу до відбору змісту художньої діяльності: надання переваги насамперед найближчому оточенню, як природному, так і створеному людиною, знайомство з людьми, які зробили певний внесок у вітчизняну і світову культуру й історію, знання місцевих традицій, звернення в процесі пізнання і творчості до різних видів народного мистецтва, характерного для регіону [3, с.20].

Формування у дітей потреби до образотворчої діяльності передбачає наявність таких фундаментальних для художнього розвитку якостей, як відчуття краси та гармонії, здатність емоційно відгукуватися на різноманітні прояви естетичного у навколишньому світі; вміння підмічати прекрасне у спостережуваних явищах та усвідомлювати його [6, с.17]. Покликання довколишнього середовища в цілому й особистісно-орієнтованого середовища навчального закладу зокрема полягає, на нашу думку, у пробудженні творчого потенціалу дитини для якісного образотворення в художньо-естетичній діяльності через формування цілісного уявлення про художній образ. «Мистецтво бачити» не дається людині від народження, його слід постійно розвивати та вдосконалювати. Як підтверджує практика, під час сприймання, вивчення та зображення об’єктів з натури оволодіння відповідними теоретичними знаннями, засвоєння елементарних законів образотворчої грамоти відбувається найефективніше (М.Кириченко). Перебування дітей серед різноманітної та дивовижної природи дозволяє їм накопичувати життєві враження, помічати та осмислювати існуючі в природі закономірності, уявляти, мислити, фантазувати. Все це створює необхідні передумови для більш широкого використання такого виду занять, як малювання з натури, по пам’яті та за уявою; зміщення акцентів із уже звичного репродукування на самостійне створення учнями нових образів.

Введення в практику роботи школярів елементів звичних для них місцевих промислів та ремесел допоможе швидше та набагато якісніше освоїти і зрозуміти специфіку декоративно-ужиткового мистецтва, народної орнаментики (художня вишивка, кераміка, писанкарство, лозоплетіння, килимарство, ліжникарство тощо). Постійне перебування учнів під впливом матеріальної та духовної культури рідного краю сприятиме якнайповнішому розкриттю і вдосконаленню природних здібностей, оскільки саме за таких умов етнопсихологічні особливості дітей певного народу використовуються найдоцільніше (Д.Тхоржевський).

До школи приходять діти шестилітнього віку з доволі обмеженим запасом знань і практичних умінь у галузі образотворчого мистецтва. В основі цих знань, умінь і навичок лежить загальний розвиток дітей, обсяг їхнього життєвого досвіду, середовище, в якому вони перебувають. У цей відповідальний період становлення особистості дитини відбуваються якісні зміни в психіці, зростають фізичні можливості, закладаються основи вольової сфери, оновлюються підходи до спілкування з однолітками та дорослими.

У молодшому шкільному віці яскраво проявляється суперечність між прагненнями учня до самостійності в образотворчій діяльності та його реальними можливостями – уже набутими вміннями, навичками, уподобаннями, нахилами до певних видів образотворення тощо. Пропоновані на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах види художньої діяльності доволі різноманітні, за своєю суттю – різнопланові. Однаук, на вивчення конкретної художньої техніки у програмі виділяється порівняно небагато часу. Необхідні для засвоєння художньої техніки знання подаються здебільшого в готовому вигляді, вміння – засвоюються за зразком. Все це не сприяє забезпеченню належного творчого зростання учнів молодших класів.

На думку Б.Неменського, «розвиток творчих здібностей вимагає спеціального механізму – своїх навичок, свого тренажу. І вчити цьому необхідно із самого юного віку – коли дитина найбільш до цього схильна» [5, с.36]. Як відомо, програми з образотворчого мистецтва передбачають творчий підхід учителя у виборі тематики уроків і практичних робіт з урахуванням специфіки контингенту учнів, власного професійного рівня та матеріально-технічного забезпечення. У зв’язку із цим надзвичайно важливими завданнями вчителя початкових класів є вмілий добір доступних та водночас захоплюючих видів образотворчої діяльності, інтегрування різних видів робіт дітей, підтримання взаємозв’язку пізнавальних і продуктивних видів діяльності.

Як зазначає відомий російський художник, педагог Керім Аккізов, «бажання зображувати» закладене в людині від народження самим Творцем. У перших дитячих роботах з тіста, піску, снігу вкладено персональні знаки-образи – «…такі виразні, але недовговічні й непрактичні. Але попри те, що випадання нового снігу, відлига або велика хвиля легко знищують ці творіння, набутий досвід зберігається. Діючи у вищій сфері «творення», художник узагальнює увесь свій досвід і духовні запити, створюючи витвори мистецтва» [1, с.10]. За словами О.Дронової, дитина на доступному їй рівні і матеріалі ставить та вирішує принципово ті ж завдання, що й дорослий художник. Вона прагне виразити в образотворенні своє світовідчуття, власний погляд на світ, акорд своїх ідей-почуттів, тобто певний пафос. Для цього вона шукає виразну художню форму. Тою мірою, в якій дитині вдається злити у єдине індивідуальний пафос та адекватну йому форму, вона створює по-справжньому художній твір. Тому нескладний та наївний зміст дитячих робіт, виражений адекватними колористичними, словесними або іншими засобами, стає повноцінним фактором мистецтва (ефект "дитячої художності").

Перші спроби дитини в образотворенні, в роботі з піском, снігом, підсоленим тістом тощо – це не лише радість, захоплення, емоційне піднесення юного автора, це й експериментування з новими матеріалами та новим обладнанням, це набуття необхідного досвіду в навчанні, вправлянні, відтворенні побаченого раніше. На нашу думку, окрім звичних для навчальних закладів видів зображувальної діяльності слід у більшому обсязі впроваджувати й нетрадиційні художні техніки, нові види робіт з новітніми художніми матеріалами. Дітей молодшого шкільного віку можуть зацікавити роботи у техніках акватипії, гратографії, набризку, декупажу, імітації мозаїки, вітражу тощо. Використання цих художніх технік на заняттях з образотворчого мистецтва дає певні переваги при опрацюванні основних питань кольорознавства, композиції, перспективи; розвиває дрібну моторику м’язів рук, координацію рухів, окомір; удосконалює відчуття характеру силуетної форми; допомагає виховувати охайність, працелюбність, дисциплінованість, наполегливість у роботі. Зокрема набризком можна «доопрацьовувати» не зовсім вдалі роботи практично на всіх видах занять з образотворчого мистецтва (зокрема – на уроках декоративного та тематичного малювання). Незважаючи на схематичність зображень, їхню спрощену силуетність, дитячі роботи у техніці набризку відзначаються своєрідною символічністю, емоційністю, композиційною завершеністю. Ще однією перевагою таких робіт можна вважати певну «технологічність» виконання (завчасно підготовлений комплект шаблонів), що дозволяє більше часу присвятити організаційним питанням (підготовка інструментів, обладнання, матеріалів тощо).



Висновки. В.Сухомлинський вважав, що дитинство – це не підготовка до майбутнього життя, а повноцінне, яскраве, самобутнє, неповторне життя. Від того, яким воно було, хто супроводжував дитину, що отримали її розум і серце з навколишнього світу, залежить становлення її особистості. Жива, творча атмосфера навчальних закладів, продумана система стимулюючих факторів розвитку, в тому числі й урізноманітнення змісту освіти, значною мірою сприятимуть формуванню гармонійної, духовно здорової особистості, здатної до нестереотипного асоціативно-творчого мислення, культури почуттів та поведінки.


  1. Аккізов К. Вчимося малювати рослини та тварин / пер. з рос. Т.М.Віланової // К.Аккізов. – Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2010. – 128 с.

  2. Дронова О. Проектування поліхудожнього особистісно-орієнтованого середовища у дошкільному освітньому закладі / О. Дронова // Проблеми сучасної педагогічної освіти: зб. наук. статей. – Ялта: РВВДДІІ, 2004. – Вип. 6, ч. 1.– С. 197-203.

  3. Комарова Т. Образотворча діяльність у дитячому садку: Програма та методичні рекомендації. Для занять з дітьми 2-6 років: пер. з рос. мови. – Х.: Видавництво «Ранок», 2007. – 176 с. – (Програма розвитку).

  4. Кутепова Т. Запобігання помилкам на уроках малювання / Т.Кутепова – К.: Радянська школа, 1965. – 100 с.

  5. Неменский Б. Мудрость красоты / Б.Неменський. – М.: Просвещение, 1987.

  6. Полякова Г. Образотворче мистецтво, 1-7 класи: навч.-метод. посіб. для вчителів / Г.Полякова. – Харків: Скорпіон, 2001. – 160 с.

  7. Стражнікова І. Реалізація оздоровчої функції початкової школи в реформах освіти / І.Стражнікова // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. – Івано-Франківськ, 2008. – Випуск XXV. – С. 244-248.

  8. Сухомлинський В. Вибрані твори: У 5 т. – К.: Радянська школа, 1973. – Т. 3. – С.64.


УДК 37.035.6:372.8 Світлана Барило

Патріотичне виховання молодших школярів засобами музичного мистецтва

У статті автори досліджують проблему патріотичного виховання учнів молодшого шкільного віку засобами музики, аналізують сучасні програми з музики для 1-4 класів щодо використання музичного репертуару патріотичного спрямування.

Ключові слова: патріотичне виховання, патріотичні почуття, учні молодших класів, початкова школа, музичне мистецтво, музичний репертуар.
In the article the authors investigate the problem of patriotic education of younger pupils by means of music art tools, analyze modern music programs for pupils of 1-4 classes to introduce patriotic oriented repertoire.

Key words: patriotic education, patriotic feelings, younger pupils, primary school.
Постановка проблеми. Перспективи розвитку української держави вимагають у навчально-виховній діяльності початкової школи створення умов для формування освіченої, творчої особистості, виховання національної культури, національної самосвідомості, громадянина-патріота, без яких неможливий розвиток жодної нації.

Серед ефективних засобів у патріотичному виховному процесі відводиться музичному мистецтву. Кожне звернення до музичної спадщини як частини історії та культури свого народу сприяє вихованню свідомого патріота-громадянина України. Однак звернення до національної культури, народної творчості в музичному вихованні багато хто розуміє занадто вузько. Часто у початкову школу вчителі переносять музичний репертуар патріотичного характеру для дорослих, незрозумілий і нецікавий учням. Тому надзвичайно важливо грамотно застосовувати музику як засіб патріотичного виховання, базуючись на відповідних методиках, на досвіді видатних педагогів.



Метою нашої статті є дослідження проблеми патріотичного виховання учнів молодшого шкільного віку засобами музики, аналіз програми з музики для учнів 1-4 класів щодо музичного репертуару патріотичного спрямування.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Дослідження проблеми патріотичного виховання школярів ґрунтується на фундаментальних працях багатьох учених у галузі національної системи виховання (А.Алексюк, І.Бех, М.Боришевський, О.Вишневський, П.Вербицька, В.Кремень, Т.Усатенко, К.Чорна), а також на концептуальних положеннях національної освіти та виховання.

Виховання патріотичних почуттів і переконань у процесі залучення молодших школярів до культурної спадщини свого народу через різноманітні види мистецтва, зокрема музики, висвітлено у працях вчених минулого: Г.Ващенка, О.Духновича, А.Макаренка, В.Сухомлинського, С.Русової, К.Ушинського та ін. Науковці доводять, що мистецтво має важливе значення у формуванні патріотичних почуттів підростаючого покоління.

Основний зміст статті. Ідеї патріотичного виховання засобами музики висвітлювалися в педагогічній спадщині видатних педагогів минулого і сучасності, зокрема в працях В. Сухомлинського, який вважав музику школою добра, школою формування людської душі. Через музику відкривається перед очима дітей краса навколишнього світу, душа рідного народу [5, с.220].

Підкреслюючи роль музичного мистецтва у патріотичному вихованні підростаючого покоління, В. Сухомлинський зазначав: «Музика – це мова почуттів. Музика й співи в школах – не тільки навчальний предмет, а й могутній засіб виховання, який має надати емоційного й естетичного забарвлення всьому духовному життю людини» [3, с.553–554]. Музика є важливим фактором виховного впливу, прагнення до самовиховання, задоволення духовних потреб дитини, адже «…якщо в ранньому дитинстві донести до серця красу музичного твору, якщо в звуках дитина відчує багатогранні відтінки людських почуттів, вона підніметься на такий щабель культури , якого не можна досягти ніякими іншими засобами. Почуття краси музичної мелодії відкриває перед дитиною власну красу – маленька людина усвідомлює свою гідність» [4, с.63].



У сучасній педагогічні науці відводиться чинне місце патріотичному вихованню учнів молодших класів. Зокрема, Ю.Руденко, аналізуючи проблеми сучасного патріотичного виховання, дійшов висновку, що там, де немає систематичного і послідовного патріотичного виховання дітей, підлітків і юнаків засобами музичного мистецтва, виникає забуття гуманістичних традицій, волелюбних заповідей предків, неповага до національних цінностей і святинь, поширені денаціоналізація, деморалізація і бездуховність молоді [2, с. 280]. Учений наголошує на тому, що в дошкільному віці не розв’язуються завдання патріотичного виховання, в результаті цього в молодшому шкільному віці важко, а то й неможливо надолужити згаяне. «Учні, в яких з раннього віку не виховали почуття любові до рідного краю, до природи, шани до історичного минулого, захоплення героїчними вчинками минулих поколінь, як правило, не дорожать рідною мовою, культурою, не відчувають духовного зв’язку зі своїм народом. Їхню свідомість вражає відчуття національної меншовартості, неповноцінності. Глибоко не задумуючись над своїми діями і вчинками, вони з меркантильних, вузько прагматичних причин забувають рідну мову, культуру, стають відступниками рідного народу, зраджують Батьківщину» [2, с.322].

Аналізуючи праці видатних педагогів минулого і сучасності, ми дійшли висновку, що існує три основних шляхи патріотичного виховання молодших школярів засобами музики:

- знайомство учнів із творами музичного мистецтва патріотичного спрямування на уроках музичного мистецтва та в позаурочний час;

- визначення ролі соціально-побутової лірики для учнів початкових класів і використання її в позакласній діяльності;

- вивчення музичного репертуару патріотичного спрямування учнями молодшого шкільного віку.

Ми вважаємо, що саме початкова школа дає можливість педагогічному колективу розвивати патріотичні почуття вихованців з великою потужністю. Багатюща спадщина від фольклору до авторських творів дає змогу плідно розвивати і стимулювати творчі нахили учнів, формувати їхні патріотичні почуття, систему естетичних оцінок та переконань, збагачувати внутрішній духовний світ та давати поштовх розвиткові потенціалу особистості школяра.

Патріотичне виховання − це суспільна категорія, яка формує ставлення людини до себе, до свого народу й Батьківщини. Це ставлення виявляється у відповідних почуттях, переконаннях, ідеях, які зображені в багатющій спадщині народної пісенної творчості. Лише переймаючись інтересами, прагненнями, потребами, ідеалами свого народу, усвідомлюючи свою національну неповторність і самобутність, дитина стає зрілою, громадянсько свідомою особистістю, справжнім патріотом, діяльним творцем своєї долі та долі Батьківщини. Ідеали справедливості, любові до рідної України, гідність, мужність воїнів-захисників Вітчизни відображені в багатьох народних піснях, які необхідно вивчати на уроці музики та використовувати в різноманітній позакласній діяльності.

Патріотичне виховання засобами музики має бути стрижнем усієї навчально-виховної роботи у молодшій школі, оскільки вчителі повинні виховати особистість, яка має почуття гордості за свою державу, сумлінно виконує громадські обов’язки, усвідомлює соціальні проблеми Батьківщини та українського народу, любить рідних і близьких людей. Без цього людина не має обличчя, вона втрачає себе. Український патріотизм повинен стати провідною виховною ідеєю сучасної початкової школи, що реалізується в урочній та позаурочній музичній діяльності.

На нашу думку, ефективною у національно-патріотичному вихованні молодшого школяра, окрім уроків музичного мистецтва, є позаурочна робота з музики, зокрема музичні ранки, народні свята, конкурси, вікторини, концерти, літературно-музичні композиції на героїчну, патріотичну тематику тощо. «Кожен учень тут може стати якщо не безпосереднім учасником, то спостерігачем, співучасником цього дійства; окрім того, у святі беруть участь не тільки діти, а й дорослі – батьки, бабусі, дідусі. Спільність переживання дійства сприяє духовному єднанню людей, взаємовпливу, загострює відчуття і сприймання, активізує мислення, вольові процеси» [1].

Дійовою формою виховання свідомих громадян нашої держави засобами музичного мистецтва є ознайомлення молодших школярів з народною соціально-побутовою лірикою ХУІІ-ХІХ ст., куди входять козацькі, чумацькі, рекрутські та солдатські, бурлацькі, наймитські та заробітчанські пісні. Саме цей пласт української народної музичної творчості мало знайомий учням молодшого шкільного віку. На нашу думку, його можна використовувати під час організації позакласної роботи: при проведенні літературно-музичних композицій, музичних вікторин, святкових ранків тощо.

Зробивши аналіз чинних програм з музики для учнів 1-4 класів загальноосвітньої школи, ми виявили, що в них пропонується недостатня кількість творів, які сприяють вихованню національно-патріотичних цінностей засобами музичного мистецтва. Більшість музичних творів, що пропонуються програмою, розширюють сферу пізнання, сприяють визначенню естетичного ставлення до фактів і подій життя, але музичних творів патріотичного характеру дуже мало. Тому, на нашу думку, потрібно звертати більшу увагу на використання музичних творів із патріотичним і національним змістом, оскільки розвиток патріотизму неможливо уявити без відчуття себе як частки свого народу, його культури, а пісня – одна з тих складових частин патріотичного виховання, в якій найповніше виявлені національні елементи, риси національного характеру.

З-поміж особливостей нових навчальних програм важливої уваги заслуговує музичний репертуар, що зазнав значного поглиблення та розширення. Автори програм дібрали доволі розмаїтий репертуар, де, крім основного та варіативного розділів для сприймання та виконання, запропоновано додатковий розділ. Тобто це ті музичні твори, які могли б вивчатися в позаурочний час або на уроках, якщо дозволяє час, відведений на вивчення тої чи іншої тематики. Але, на жаль, музичних творів патріотичного характеру дуже мало.

Ми виокремили зі списку рекомендованого музичного репертуару твори патріотичного спрямування, зокрема такі: «Рідний край» І. Кишко, «Калинова пісня» В. Верменича, «Намалюю Україну» М. Ведмедеря, «Маленькі наші ноги» В. Гребенюка, «Вишиванка» О. Колодуба, «Наша мова» М. Ведмедеря, «Кущ калини» В. Гребенюка, українські народні пісні «Українка я маленька», «Козак», «Гей, ви, козаченьки», «Засвіт встали козаченьки», «Ой на горі та й женці жнуть» та інші. У цих піснях збереглася історична пам’ять, традиції сімейно-патріотичного виховання – найважливіші чинники формування патріотичних почуттів дітей. У них сконцентровані сімейний досвід, його моральні цінності, а також цінності роду, які відтворюються в кожному новому поколінні через національні традиції. Однак, на нашу думку, для патріотичного виховання цього репертуару замало.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал