Прийоми роботи з девіантними дітьми Індивідуальний педагогічний вплив



Скачати 496.54 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації22.12.2016
Розмір496.54 Kb.
  1   2   3
Прийоми роботи з девіантними дітьми.. Індивідуальний педагогічний вплив.

  1. Прохання про допомогу. Педагог. Для того щоб прихилити до себе учня й установити довірчий контакт, звертається до нього за порадою, розповідаючи про свої проблеми.

  2. Оціни вчинок. Для з’ясування моральних позицій підлітка й коригування цих позицій учитель розповідає історію і просить оцінити різні вчинки учасників цієї історії.

  3. Обговорення статті. Добирається низка статей, у яких описуються різні злочини та інші асоціальні вчинки людей. Педагог просить підлітка дати оцінку цим учинкам. У дискусії вчитель намагається через поставлені запитання дійти разом зі школярем правильних висновків.

  4. Добрий учинок. У процесі роботи з підлітком йому пропонується надати допомогу тим, хто її потребує. При цьому важливо оцінити цей учинок позитивно, не зводячи його в ранг «героїчного поводження».

  5. Стратегія життя. Під час бесіди педагог з’ясовує життєві плани учня. Після того він намагається з’ясувати разом з ним, що допоможе реалізувати ці плани, а що може перешкодити їх реалізації.

  6. Розповідь про себе та інших. Учитель пропонує кожному написати розповідь про минулий день (тиждень, місяць) і після цього відповісти на запитання: чи можна цей час прожити інакше?

  7. Мій ідеал. У процесі бесіди з’ясовуються ідеали школяра і робиться спроба оцінити ідеал, виявивши позитивні моральні якості дитини.

  8. Рольова маска. Учням пропонується звикнути до певної ролі й виступити вже не від свого імені, а від імені відповідного персонажа.

Гіперактивна дитина
Психологічні поради вчителю
Як же правильно спілкуватися з гіперактивною дитиною
Пропаную декілька простих, але ефективних правил:
Ø Не забороняйте дитині стояти під час уроку, якщо їй це потрібно.
Ø Давайте їй можливість рухатись на уроці (доручіть витирати дошку, впроваджуйте фізкультхвилинки).
Ø Ніколи не приказуйте, не примушуйте, але також і непотрібно підлещуватися перед такою дитиною . Достатньо буде попросити, можливо декілька разів.

Ø Назавжди відмовтесь від читання нотацій. Така дитина буде тільки нервувати, але ніяких висновків при такому підході для себе не зробить. Краще поставити запитання о можливих наслідках такої поведінки, або самому розказати учневі схожу історію, при цьому ніяк не звинувачуючи його у тому що трапилось.


Ø Під час уроку зведіть до мінімуму усі відволікаючі фактори. Для цього перш за все, виберіть для дитини оптимальне місце за партою – у центрі класу напроти дошки.
Ø Дозувати учню виконання великого завдання, розбивати його на окремі частини. Контролювати етапи виконання роботи кожній із них.
Ø Така дитина набагато краще впорається із більш важкими але цікавими, динамічними завданнями, ніж з довгими і нудними. Тому готуючись до уроку вчитель може розробити для таких дітей індивідуальні завдання, або зробити сам урок більш динамічним.
Ø Не пред’являйте збільшених вимог такому учню.
Ø Не доручайте йому масу справ водночас (староста, редактор, режисер та інші можливі ролі) Звісно, такі діти полюбляють нести велику відповідальність, і навіть якщо це в них добре виходить, така загрузка підриває їх і без того нестабільний емоційний стан. Зупиніться на чомусь одному, своєчасно змінюючи види діяльності.
Ø Корисним буде надавати такій дитині робити одну вправу, але на певний час, щоб вона могла його виконати.
Ø У разі агресивної поведінки, або після конфлікту, якщо дитина зовсім не намагається разом з вами аналізувати ситуацію та знайти вихід, дайте їй можливість побути на самоті, подумати самостійно. Вона обов’язково виявить свою провину та зробить необхідні висновки. При цьому, якщо дитина категорично відмовляється просити вибачення, запропонуйте їй замість цього зробити щось приємне та несподіване на знак примирення.
Ø Намагайтеся ніколи не казати дитині різке «Ні» та замість захоронення пропануйте вибір.
Ø Завжди находьте час щоб вислухати таку дитину, та спробуйте не критикувати її розповідь.
Ø По можливості ігноруйте визиваючи вчинки дитини. Та заохочуйте до хорошої поведінку.

Ø Давайте можливість таким учням покричати на перерві , таким чином діти знімають слабкість та гнів.


Ø Під час уроку намагайтеся як намова більше контролювати свою власну поведінку, свої емоції.
Ø Якщо учень порушує дисципліну, замість зауваження: знайдіть для нього запитання або доручить щось зачитати вголос, пошуткуйте, змініть вид діяльності.
Порадьте батькам:
Ø Спокійніше реагувати на будь-які дії такої дитини.
Ø Слідкувати за своїми емоціями, голосом та інтонацією.
Ø Спланувати разом з дитиною системи правил поводження, покарань та винагород.
Ø Уникайте слів «неможна», та «ні».
Ø У мить роздражнення переключати увагу дитини.

Ø Хвалить дитину кожен раз, коли він на це заслужив.


Ø Укріплюйте його віру у свої сили.
Ø Не заставляти нічого робити силою, або по принадженню, такий підхід може назавжди знищити цікавість до навчання.
Ø Частіше давати дитині бути на самоті.
Ø Уникати людяних місць. Знаходження у супермаркетах, ресторанах, оказує на дитину стимулюючу дію.
Ø Оберігати дитину від перевтомлення. Саме вони призводить до зниження самоконтролю.
Ø Виконувати чіткий розпорядок дня. Повинно бути чіткий час для навчання, виконання домашнього завдання, прогулянок тощо.

Ø Відмовитися довго дивитися телевізор, а від комп’ютерних ігор відмовитися взагалі.


Ø На прямую ніколи не звинувачувати дитину.
Ø Частіше бувати разом на вулиці.
Ø Поступово привчати виконувати одноманітну роботу .
Ø Не записувати дитину у велику кількість кружків та секцій.
Агресивна дитина
Психологічні поради вчителю
Здається все добре зрозуміло, але як цього досягти вчителю? Пропаную вам принципи спілкування з агресивними дітьми.
Ø Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – самі неефективні способи у виправленні агресивності.
Ø Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.
Ø Слідкуйте за своєю поведінкою і за тим, контролюйте свій гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень.
Ø Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло.
Ø Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.
Ø Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку. Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добру відношення – звичкою.
Ø Введіть штрафні санкції. Це може бути додаткові домашні завдання, виключення із ради класу. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки.
Ø Допоможуть класні години, де піде мова про почуття, емоції, та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але не у якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

Тривожна дитина
Психологічні поради вчителю
Ø Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі, та можливості успіхів.
Ø Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе (див. методи оцінювання)
Ø Спокійно та правильно відноситись до успіхів та до невдач. Не соромитись та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку. (див. право на помилку).
Ø Формувати правильне відношення до діяльності та вчинків інших людей.
Ø Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей. Широко використовуйте музику, ігрові прийоми, рольові ігри.
Невпевнена дитина
Психологічні поради вчителю
Неуспішність, зовнішня байдужість, сором’язливість, незручність - прояви невпевненості у власних силах. Часто ми називаємо це «заниженою самооцінкою».
Як же виховувати впевнену у собі дитину, розвити адекватну самооцінку? Перш за все, необхідно викликати у дитини почуття поваги до самого себе, гордості, на основі більш точного розуміння своїх достоїнств, та недоліків. Виховувати сміливість бути самим собою та бажання досягти успіху.
Рекомендації по створенню у дитини адекватної самооцінки.
Ø Пам’ятайте, що кожна дитина у вашому класі має право на помилку (див. право на помилку).
Ø Ніколи не зрівнюйте такого учня із іншими! Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу).
Ø Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких дітей буде саме парна робота.
Ø Починаючи із початкової школи, не оберігайте дитину від повсякденних справ. Доручіть таким дітям полив квітів, створення газет, плакатів, відповідальність за «щоденник поведінки». Але перед тим, як доручити такій дитині справу, переконайтесь, що це їй під силу. Нехай дитина частіше виконує різні по важкості завдання, отримає задоволення від зробленої праці, а також похвалу та підтримку від вчителя (по можливості від однокласників.
Ø Частіше надавайте завдання, потребуючі спілкування: взяти інтерв’ю для класної газети, або прийняти участь у класнім театрі, або підготувати цікаві запитання для уроку.
Ø Використовуйте контакт погляду. Сором’язливі діти уникають його. Поступово привчайте дитину дивитися у очі співрозмовнику.

Ø Не намагайтеся вирішити за таку дитину будь яке питання. Це ще раз «докаже», що вона сама ні з чим не може впоратися.


Ø Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи дитини. Але пам’ятайте, що похвала повинна бути відповідна дії.
Ø Якщо така дитина десь проявила ініціативу, піддержіть її. Нехай вона спробує себе в ролі лідеру.
Ø Частіше використовуйте рольові ігри та театралізовані вистави, де дитині доведеться грати інших людей та відображати не свої почуття.
Надавайте можливість таким дітям спілкуватися із початковою школою. Зробить таку дитину помічником у проведенні: «цікавих перерв» у початковій школі, інтелектуальних та спортивних ігор для молодших школярів.

Дитина обманює та поводиться нечесно
Сучасні дослідження стверджують, що неправда та обманювання с кожним роком все частіше зустрічаються серед молоді. На екзаменах більш 60% учнів використовують заборонені підказки, а плагіат серед учнів та студентів отримав широке розповсюдження. І це відносно не тільки до старших учнів. Нечесність широко зустрічається і у початкових класах. До такої поведінки часто приводить неуважність та байдужість з боку дорослих. Тому давайте спробуємо приділити достатню увагу питанню виховання чесності та порядності наших учнів.
Поради «Як боротися з нечесністю»
Ø Спробуйте наголосити на чесності та вимагайте правдивості. Таким правилом легко користуватися у початковій школі. Вчитель може створити девіз або кодекс чесності класу. А також підкреслювати своє відношення до правди та кривди. Наголосити на тому, що «усі учні нашого класу, повинні бути чесними та відвертими один з одним».
Ø Наші учні повинні зрозуміти, наскільки ми цінуємо їхню щирість та відвертість. Якщо дитина вас вже обманювала, не починайте розмову із згадування минулого, напроти, наголосить на тому, що «Я справді ціную в учнях саме чесність. І зараз розраховую на те, що ти скажеш правду».
Ø У особистих бесідах використовуйте питання стосовно етики поведінки. Правильні запитання можуть стати самим суттєвим методом у вихованні чесності та порядності учня. Приклади суттєвих запитань:
«Це було правильно?»,

«Як ти вважаєш, що мене непокоїть?»,

«Що станеться, якщо усі учні нашого класу почнуть весь час обманювати?», «Якщо б ти відчував, що тебе б обманула я?"

«Як ти вважаєш, що відчуває людина, коли взнає, що її обманюють?»


Ø Дитина може (більшість навіть полюбляє) прикрасити правду, доповнити її вимишленими подіями. Діти використовують цей прийом, для того, щоб завоювати нашу увагу. Кращою реакцією буде запитати розповідача: «Це правда, або це ти придумав?». Такі слова не так пугають, як «обман», «лож». Але спробуйте не пропускати такі випадки мимохідь. Наша байдужість часто привчає дітей до такої поведінки і прикрашена правда з часом становиться обов’язковою частиною цікавої розповіді.

Встановіть штрафні санкції до нечесної поведінки під час самостійних, контрольних та залікових робіт. Якщо на уроці виявляється списування, то… «учень отримує додаткове запитання», «отримує прибавку до домашнього завдання», «починають виконувати інший варіант». Якщо ви виявили, що робота (реферат) написана учнем, скачана з Інтернет сайту: або надайте завдання на нову тему (чи переробити дану), при цьому оговорюючи «що таке плагіат», або задайте перевірочні запитання



Рекомендації психолога щодо розвитку пізнавальної сфери учнів

 

УВАГА


1. Включайте в заняття завдання, що потребують тривалого зосередження: намалювати місто, побудувати складний міст, прослухати і переказати казку тощо.

2. Частіше пропонуйте дітям, особливо з низьким показником розвитку уваги, вправи: у газеті, у старій книзі на одній зі сторінок закреслювати олівцем усі букви "а", намагаючись не пропускати їх (завдання поступово можна ускладнити, попросивши дитину закреслити всі букви "а", обвести обвести у кружечок усі букви "к", підкресливши всі букви "о".

3. Використовуйте дидактичні ігри з чітко вираженими правилами.

4. Регулярно включайте дітей у виконання завдань за попередньо розробленим планом дій: можна виконувати будівлі з конструкторів, малюнки, орнаменти, аплікації, вироби, форму яких ви задаєте словесно або за допомогою схеми.

5. Пропонуйте дітям: повторювати слова, цифри, речення, сказані вами; незакінчені фрази, які потрібно закінчити; запитання, на які необхідно відповісти, заохочуючи тих дітей, хто намагається частіше відповідати на них.

6. Учіть порівнювати, аналізувати зразок і результати своєї або чужої роботи, знаходити і виправляти помилки.

7. На уроках у школі від дітей потрібно швидке переключення уваги з одного виду діяльності на інший. Цю властивість уваги можна формувати за допомогою рухових вправ. Дитина повинна починати, виконувати й закінчувати свої дії за командою дорослого, швидко переходячи від одного виду рухів 'до іншого: стрибати, зупинятися, крокувати тощо.
МИСЛЕННЯ
Розумовий процес складається з низки операцій. Найпоширеніші з них - аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення, класифікація. Найчастіше більшість із них не усвідомлюються. Тому для того, щоб дитина активно володіла розумовими операціями, їх треба виділити, довести до рівня усвідомлення і спеціально навчити.
1. Включайте в заняття завдання на: порівняння пари предметів або явищ- знаходження подібності й відмінностей між ними; класифікацію, узагальнення різних предметів за загальними ознаками; знаходження "зайвого" слова або зображення, не пов'язаного загальною ознакою з іншими; складання цілого з частин (розрізні картинки); послідовне розкладання картинок і складання розповіді за ними; усвідомлення закономірностей (розглянути орнамент, візерунок, продовжити його); завдання на кмітливість, логічні міркування тощо.

2. Заняття з малювання , ліплення, виготовлення різних виробів повинні не тільки включати копіювання зразка і відпрацьовування окремих графічних навичок, а й розвивати вміння планомірно досліджувати предмети, фантазувати, уявляти.

3. Розширюйте кругозір дітей, їхні основні уявлення про природні, соціальні явища, нагромаджуйте в дітей знання і враження, обговорюючи з ними прочитані книжки, аналізуючи поведінку людей.
РЕКОМЕНДАЦІЇ З РОЗВИТКУ ПАМ'ЯТІ
1. Учи з бажанням знати і пам'ятати.

2. Ретельно аналізуй і осмислюй весь матеріал, який запам'ятовуєш.

3. Використовуй під час запам'ятовування плани, схеми, смислові опори, проблемні ситуації тощо.

4. Запам'ятовуй матеріал частинами.

5. Краще вчи по одній годині сім днів, ніж сім годин за один день.

6. Після математики вчи історію, після фізики –літературу краще запам'ятовується різноманітне.

7. Переказуй матеріал, став собі запитання і відповідай на них.

8. Чергуй види діяльності: складні завдання та прості, працю й відпочинок.

9. Якщо отримав завдання у вівторок, а відповідати потрібно в п'ятницю, не чекай четверга: учи одразу, а в четвер тільки повтори.

10. Використовуй свої знання в діяльності.

11. Пам'ятай, що краще запам'ятовується початок і кінець, гірше - середина. Тож на середині уроку спробуй бути більш уважнішим.

12. Краще запам'ятовується логічно пов'язаний матеріал, ніж окремі слова.


ПАМ'ЯТЬ
1. Пояснюючи дітям новий матеріал і повторюючи пройдений, сполучіть словесне пояснення з наочністю або із зображенням тих предметів або явищ, про які йдеться, використовуйте малюнки, таблиці, схеми (особливо для дітей із доброю зоровою пам'яттю).

2. До дітей з недостатньо добре розвиненою слуховою пам'яттю необхідний індивідуальний підхід: опора не тільки на слух, а й на інші органи чуттів (зір, нюх, дотик).

3. Для поліпшення процесу пам'яті виховуйте в дітей прийоми осмисленого запам'ятовування і пригадування, уміння: аналізувати, виділяти у предметах зв'язки, ознаки, порівнювати предмети та явища між собою, знаходити в них подібності й відмінності; здійснювати узагальнення, поєднувати різні предмети за якимись загальними ознаками; класифікувати предмети та явища на основі узагальнення; встановлювати значеннєві зв'язки між пропонованими об'єктами для завчання й навколишніми предметами.

4. Включайте ігри і вправи для розвитку пам'яті в кожне заняття



Захисти дитинство від насилля
Поради психолога школи
Діти, які стали жертвами насилля, не хочуть говорити про "це”. Тому, що їм боляче і страшно. Маленькі охоронці страшних таємниць підсвідомо рахують себе винуватцями у тому що стало. Як попередити біду? А якщо так трапилось, як допомогти дитині?
Шановні дорослі! Не проходьте повз дитячі сльози. Як часто ваша мовчазність, безсердечність і халатність стають причиною біди! Погляньте навкруги! Можливо, саме зараз чиясь дитина потребує вашої уваги!

Однією з проблем є проблема сексуального насилля. Статистика говорить,що кожна четверта дівчинка і кожний восьмий хлопчик молодші 16-ти років піддаються сексуальному насильству.

Соціологічні опитування на базі даних, говорять про те, що наші діти повинні знати як попередити сексуальні домагання, куди звертатися за допомогою. Ніхто не має права принижувати їх і знущатися.

Що повинно насторожити батьків?


Щоб вчасно надати медичну і психологічну допомогу потерпілій дитині, батьки повинні вміти розпізнати біду. Адже бачачи, що з дитиною відбувається щось негаразд, вони менше всього схильні думати, про те, що вона зазнала сексуального насилля.
Приводом для тривоги є такі зміни в поведінці дитини:

* дає вам зрозуміти, що в неї є якась страшна таємниця;

* в її малюнках з’являються сексуальні мотиви;

* дитина сумна, не виходить на вулицю, не грає з друзями;

* на членів сім’ї, знайомих, яких раніше вона любила, реагує зі страхом;

* в іграх відображаються ситуації, характерні для статевих актів;

* починається енурез, хоча раніше цього не було;

* має більше грошей,ніж отримує від батьків, і не може пояснити, звідки вони взяті.


Як навчити дитину безпечної поведінки.
Дитина повинна знати елементарні правила безпеки, і одне з них- ні в якому разі не приймати ніяких запрошень від неезнайомих дорослих. Побутує думка, що від маніяка врятуватись не можливо.Але прикласти всі зусилля для того, щоб з ним не зустрітися потрібно і можна.. Дорослі повинні вести розяснюючі бесіди тоді, коли ваші діти починають самостійно виходити з дому.
Перечисліть ситуаації, в яких завжди потрібно відмовляти:

*коли хтось тебе запрошує проїхатись на машині,

* показати щось у підвалі,

* говорить, що у нього гарні іграшки,

* що його прислала мама.
Переконайте, що не кожен дорослий може йому приказувати, що робити, а повага до старших зовсім не значить повну згоду. Прослідкуйте за тим, щоб він грався в місцях, де його можуть бачити люди. Забороніть дитині підніматися в ліфті з незнайомими дітьми.

Пояcніть дитині, якщо дорослі його обіймали, цілували або просто доторкались до нього і при цьому просили нічого не розказувати батькам, то вони робили погано і батьки повинні про це знати, навіть якщо це близькі люди. Скажіть йому, що є частини тіла, до котрих ніхто не повинен доторкатися. Робіть це тактовно, не залякуючи дитини і не пробуджуючи в ній болячої підозри до оточуючих її людей.

Якщо вона не знає, як повестись в тій чи іншій ситуації, навчіть її задавати собі питання: ”Чи згодилася б мама на те, що я хочу зробити?”

Якщо до вашої дитини були домагання сексуальних відносин від будь кого, зверніться за допомогою до лікаря, психолога, юриста або районну соціальну службу для молоді.


Корекція агресивної поведінки у дітей

Народжуючись, дитина має лише два способи реагування - це задоволення і невдоволення.


Коли дитина не голодна, в неї нічого не болить, пелюшки сухі - тоді вона відчуває позитивні емоції, які проявляються у вигляді посмішки, спокійного й безтурботного сну.

Якщо ж дитина відчуває з якоїсь причини дискомфорт, то вона своє невдоволення виявляє плачем, криком, бриканням. З віком дитина починає проявляти свої протестні реакції у вигляді деструктивних дій, спрямованих на інших людей (кривдників) або цінні для них речі.

Агресія в тій чи іншій мірі властива кожній людині, тому що вона є інстинктивною формою поведінки, основною метою якої є самозахист і виживання у світі. Але людина, на відміну від тварин, з віком привчається трансформувати свої природні агресивні інстинкти в соціально прийнятні способи реагування, тобто у нормальних людей відбувається соціалізація агресії.

Ті ж люди, які не навчилися контролювати свої агресивні імпульси, зазнають труднощів при спілкуванні з людьми. У більш важких випадках, коли агресивна поведінка стає протиправною, такі люди піддаються кримінальному покаранню і ізолюються від суспільства в місця не настільки віддалені.

Тут важливо зробити акцент на тому, що дорослим ні в якому разі не можна придушувати агресію своїх дітей, тому що агресія - це необхідне і природне для людини почуття. Заборона або силове придушення агресивних імпульсів дитини дуже часто може призвести до аутоагресії (тобто шкода буде наноситися самому собі) або перейти в психосоматичний розлад.

Батькам важливо навчити дитину не придушувати, а контролювати свою агресію; відстоювати свої права та інтереси, а також захищати себе соціально прийнятним способом, не порушуючи при цьому інтересів інших людей і не завдаючи їм шкоди. Для цього необхідно, в першу чергу, розібратися з основними причинами агресивної поведінки.

Можна виділити три основних джерела деструктивного поведінки:
1. Почуття страху, недовіри до навколишнього світу, які загрожують безпеці дитини;
2. Зіткнення дитини з невиконанням її бажань, заборонами на задоволення визначених потреб;
3. Відстоювання своєї особистості, території, здобуття незалежності й самостійності.

На першому році життя у дитини формується або базове почуття довіри до навколишнього світу і людям, відчуття безпеки, або недовіри, страху і тривоги.

На формування ставлення до світу впливає багато причин.

У першу чергу, це душевний стан матері під час вагітності та після пологів. Уявімо простий приклад: дитина з'являється на світ у той момент, коли його мати переживає особисту драму, знаходиться в тривозі за своє, а, отже, і його майбутнє, відчуває розпач і тугу.

Малюк, для якого ще немає поділу на я і не-я, наповнюється тими самими почуттями, і його перший досвід взаємодії з навколишнім світом говорить йому про те, що тут не так вже і безпечно, тут багато болю і непередбачуваності, будь-хто може завдати шкоди.

У майбутньому це переростає у недовіру до всіх і до всього, для малюка тепер будь-який прояв ззовні може означати напад. Страх і тривога, які дитина відчуває при контакті з іншими, ведуть до того, що будь-який сигнал тлумачиться їм як здійснення його найгірших побоювань. Агресивні спалахи в таких дітей виглядають дуже несподіваними і незрозумілими.

Також на формування ставлення до світу впливає прояв батьками безумовної любові до своєї дитини, або відсутність такої. Якщо батьки виявляли щиру любов до свого малюка в будь-якій ситуації, якщо дитина розуміла, що, не дивлячись ні на що, її люблять, то у неї виникало почуття довіри до оточуючих.

Якщо ж дитина переконується в тому, що її не люблять, або навіть ненавидять, то вона вирішує, що гірше вже й бути не може і тому стає здатною на все. Їй не треба переживати, що вона може втратити об'єкт любові. Навіщо дитині той, хто її не любить? Вона може стати жорстокою і почати мстити. На цьому побудовано багато трилерів про маніяків-убивць, де, копаючись в його минулому, виявляють забиту, принижену дитину, яку зневажали.

Травмуючий вплив на психіку дітей чинять також сварки дорослих між собою. Коли тато і мама з дня на день сваряться, у малюка виникає відчуття наближення катастрофи. Незважаючи на те, що в сім'ї намагаються уникати відкритих скандалів, і сварки відбуваються "за закритими дверима", маленька людина все одно відчуває напружену атмосферу. І це не дивно, адже оточуючі малюка дорослі - це його світ, єдиний і неподільний, такий самий, яким був мамин затишний животик. Тому будь-яка конфліктна ситуація сприймається дитиною як загроза для неї самої.

Друга причина агресивності пов'язана з тим, що дорослі змушені в деяких ситуаціях забороняти дитині вести себе певним чином або з тим, що не завжди батьки можуть або хочуть задовольняти нескінченні бажання своїх дітей. Тут батькам важливо враховувати два моменти.

По-перше, вони повинні навчитися грамотно встановлювати заборони і, в разі необхідності, застосовувати покарання.

І, по-друге, важливо пам'ятати, що головною потребою будь-якої дитини є необхідність відчувати, що її люблять і цінують.

Якщо дитина починає відчувати сумніви з цього приводу, вона буде намагатися всіляко підкріпити своє почуття непотрібності. Тому постійне ниття дітей купити їм що-небудь часто є провокацією з їхнього боку. При цьому відмова в бажаному дитина відразу ж трактує так, що її ніхто не любить, і вона нікому не потрібна. При цьому вона, звичайно, страшно злиться. Адже дитина любить щиро і не бажає допускати, що її любов нерозділена.

З іншого боку, проблему не вирішує і виконання будь-якої примхи вашого чада, адже його сумніви можуть з'являтися знову і знову, наприклад, коли малюк зіткнеться з неувагою до його переживань. Щоб не допускати такої спотвореного взаємодії, варто щиро говорити дитині про те, що ви її любите.

Третя причина - це встановлення особистих меж. Дитина народжується повністю залежною від своїх батьків, і її основне завдання протягом усього життя - це здобуття незалежності (в першу чергу, від батьків) і самостійності.

Дуже часто цей процес відбувається дуже болісно для обох сторін і може мати сумні наслідки. Батькам важливо розуміти, що їхні діти - це не їхня приватна власність, і вони їм не належать. Дитина покликана стати рівноправною і рівноцінною людською істотою. Є найбільш важливі періоди, коли дитина вирішує це завдання: це 3 роки, початок шкільного життя і підлітковий період.

У ці періоди діти особливо гостро реагують на втручання в їхнє життя, що знаходить своє вираження у протестних реакціях. Мудрі батьки повинні це враховувати і надати дитині розумну свободу і незалежність.

Але в той же час діти не повинні відчувати себе покинутими, дитина повинна відчувати, що батьки готові завжди, у разі потреби, надати підтримку і допомогу.

Також бажано, щоб у дитини була своя кімната (або хоча б куточок). Вона має знати, що межі її території поважають і не порушують без її відома.

З основними причинами агресії у дітей розібралися.

Тепер потрібно сказати кілька слів про те, як потрібно поводитися батькам при проявах їхніми дітьми агресивної поведінки або щоб подібній небажаній поведінці запобігти. Про щось ми вже згадували вище, при описі причин.

1. По-перше, з боку батьків необхідний прояв безумовної любові до дитини в будь-якій ситуації. Не можна допускати висловлювань, на зразок таких: "якщо ти себе так поведеш ..., то мама з татом тебе більше любити не будуть!". Не можна ображати дитину, обзивати її. Виявляти невдоволення треба саме дією, вчинком, приймаючи особистість дитини в цілому.

Якщо дитина просить вас пограти з нею, приділити їй увагу, а ви в даний момент не можете цього зробити, то не відмахуйтеся від малюка, тим більше, не дратуйтеся на нього за настирливість. Краще покажіть йому, що ви розумієте його прохання і поясніть, чому в даний момент ви його виконати не можете: "Ти хочеш, щоб я тобі почитала книжку? Маля, мама тебе дуже сильно любить, але я так втомилася на роботі. Будь ласка, пограй сьогодні сам".

І ще один важливий момент - не треба відкуповуватися від дитини дорогими іграшками, подарунками і т.п. Для неї набагато важливіше і потрібніше ваша безпосередня увага.

2. Батьки, якщо не хочуть, щоб їхні діти були забіякам, самі повинні контролювати власні агресивні імпульси. Треба завжди пам'ятати, що діти навчаються прийомам соціальної взаємодії, перш за все, шляхом спостереження за поведінкою оточуючих людей (в першу чергу, батьків).

3. Як уже згадувалося на початку, ні в якому разі не можна придушувати прояви агресії дитиною, інакше пригнічені агресивні імпульси можуть завдати серйозної шкоди її здоров'ю. Навчіть її висловлювати свої ворожі почуття соціально прийнятним способом: словом або в малюнку, ліпленні або за допомогою іграшок, або дій, нешкідливих для оточуючих, у спорті.

Переклад почуттів дитини з дії в слова дозволить їй довідатися, що про них можна говорити, а не обов'язково відразу бити в око. Також дитина поступово освоїть мову своїх почуттів і їй простіше буде вам сказати, що вона ображена, засмучена, зла і т.д., а не намагатися привернути вашу увагу своєю "жахливим" поведінкою.

Єдине, чим при цьому не можна зловживати, так це упевненістю в тому, що доросла людина краще знає, що відчуває малюк. Дорослий може лише припускати, ґрунтуючись на своєму досвіді, на самоспостереженнях, на спостереженні за оточуючими, що означає поведінка дитини. Дитина повинна бути активним оповідачем про свій внутрішній світ, дорослий лише дає таку можливість і надає засоби.

4. Якщо дитина вередує, злиться, кричить, кидається на вас з кулаками - обійміть її, притисніть до себе. Поступово вона заспокоїться. З часом їй потрібно буде дедалі менше часу, щоб вгамуватися.

Крім того, такі обійми виконують декілька важливих функцій: для дитини це означає, що ви здатні витримати її агресію, а, отже, її агресія може бути стримана і вона не зруйнує те, що любить; дитина поступово засвоює стримуючу здатність і може зробити її внутрішньою і таким чином контролювати свою агресію самостійно.

Пізніше, коли малюк заспокоїться, ви можете поговорити з ним про його почуття. Але ні в якому разі не варто читати моралі в такій розмові, просто дайте зрозуміти, що готові його вислухати, коли йому погано.

5. Поважайте особистість у вашій дитині, зважайте на його думки, сприймайте серйозно його почуття. Надайте дитині достатньо свободи і незалежності, за яку дитина буде сама нести відповідальність. У той же час покажіть їй, що у разі потреби, якщо вона сама попросить, ви готові дати пораду або надати допомогу. У дитини повинна бути своя територія, своя якась сторона життя, вхід на яку дорослим дозволений тільки з її згоди.

Помилковою вважається думка деяких батьків, що "у їхніх дітей від них не повинно бути жодних секретів". Не допустимо ритися в її речах, читати листи, підслуховувати телефонні розмови, шпигуни! Якщо дитина вам довіряє, бачить у вас старшого друга і товариша, вона сама вам про все розповість, попросить поради, якщо вважатиме за необхідне.

6. Покажіть дитині кінцеву неефективність агресивної поведінки. Поясніть їй, що навіть якщо на початку вона і отримає для себе вигоди, наприклад, візьме в іншої дитини вподобану іграшку, то згодом з нею ніхто не захоче грати, і вона залишиться в гордій самотності. Навряд чи малюка порадує така перспектива. Розкажіть також про такі негативні наслідки агресивної поведінки як невідворотність покарання, повернення зла тощо.

Якщо ви бачите, як ваша дитина, ще не почавши ходити до школи, ударила іншу, спочатку підійдіть до його жертви. Підніміть скривджену дитину і скажіть: "Максим не хотів образити тебе". Потім обійміть її, поцілуйте і проводіть з кімнати.

Таким чином, ви позбавляєте уваги свою дитину, переносячи її на товариша по іграх. Раптово ваша дитина зауважує, що веселощі скінчилися, і вона залишилася на самоті. Звичайно потрібно повторити це 2-3 рази - і забіяка зрозуміє, що агресивність не в його інтересах.

7. Необхідно встановлювати соціальні правила поведінки в доступній для дитини формі. Наприклад, "ми нікого не б'ємо, і нас ніхто не б'є". Для дітей у віці чотирьох років і старше вимоги можуть бути більш докладними. Можете заявити: "У нашому будинку існує правило: якщо тобі потрібна іграшка, а нею грає інша дитина і не дає її тобі, почекай".

8. Не забувайте хвалити дитину за старанність. Коли діти реагують належним чином, зробіть все, щоб закріпити ці зусилля. Скажіть їм: "Мені подобається, як ти зробив". Діти краще реагують на похвалу, коли бачать, що батьки дійсно задоволені ними.

Не варто говорити: "Гарний хлопчик" або: "Хороша дівчинка". Діти часто не звертають на це уваги. Краще сказати: "Ти приніс мені величезне задоволення, коли поділився зі своїм молодшим братом, замість того щоб битися з ним. Тепер я знаю, що можу довірити тобі догляд за ним". Така похвала має велике значення для дітей. Вона дозволяє їм відчути, що вони можуть справити хороше враження.

9. Розмовляти з дитиною про її вчинки треба без свідків (класу, родичів, інших дітей та ін.). У бесіді намагайтеся використовувати менше емоційних слів (соромно та ін.).

10. Треба унеможливити ситуації, що провокують негативну поведінку дитини.

11. У боротьбі з агресією можна вдатися до допомоги казкотерапії. Коли маленька дитина починає виявляти ознаки агресивності, складіть разом з нею оповідання, в якому ця дитина буде головним героєм. Використовуючи малюнки, вирізані з журналів, або фотографії самої дитини, створіть ситуації, в яких дитина поводиться гідно і заслуговує на похвалу. Поговоріть з малюком у той момент, коли він спокійний, не нервує. Коли у дитини емоційна криза, заспокоїти її нелегко.

12. Треба надавати можливість дитині отримати емоційну розрядку в грі, спорті і т.д. Можна завести спеціальну "сердиту подушку" для зняття стресу. Якщо дитина відчуває роздратування, вона може побити цю подушку.

На закінчення відзначимо, що батькам важливо пам'ятати наступне: агресія - це не тільки деструктивна поведінка, що заподіює шкоду оточуючим, приводячи до руйнівних і негативних наслідків, але також це ще й величезна сила, яка може служити джерелом енергії для більш конструктивних цілей, якщо вміти нею управляти. І завдання батьків - навчити дитину контролювати свою агресію і використовувати її в мирних цілях.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал