Презентація «євген коновалець: символ української нації» Мета



Скачати 130.46 Kb.
Дата конвертації30.04.2017
Розмір130.46 Kb.
Презентація «ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ: символ української нації»

Мета: з нагоди річниці від дня народження Євгена Коновальця, розповісти учням про цю непересічну постать української історії першої половини ХХ століття.

Як користуватися презентацією та поясненням до неї: PowerPoint презентація складається з 19 слайдів, які в стислій формі знайомлять з постаттю Євгена Коновальця. Водночас, для потреб педагогів у цьому поясненні є дещо ширший історичний матеріал. Таким чином, навіть учителі, які не є фаховими істориками, можуть ознайомитися з більш детальним матеріалом до кожного слайду й вибрати те, що вважатимуть найбільш доречним для використання під час уроку.

Побудова матеріалу: виклад матеріалу побудовано так, що учнів спочатку знайомлять з епохою, в якій жив Євген Коновалець, розповдають про лідерів тогочасного історичного періоду, серед яких Коновалець посідав важливе місце. Вже після цього, в хронологічному порядку, ми подаємо фрагменти його біографії.

Питання, відгуки чи пропозиції Ви можете надсилати автору презентації – Святославу Липовецькому (svyat@cym.org)

Отже,


слайд 1: ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ – символ української нації

Заставка, на якій зображено Коновальця та вказано роки його життя.



слайд 2: Роль особи в історії

Перш ніж перейти до цього слайду, вчитель може повідомити дітям, що мова йтиме про першу половину ХХ століття (на що й вказують роки життя Коновальця). Варто в учнів запитати, кого з визначних постатей в історії України цього періоду вони знають. Після цього демонструємо слайд 2, на якому зображено: Михайла Грушевського – політика, першого Президента України, Симона Петлюру – військового, отамана Армії УНР та Голову Директорії, Андрея Шептицького – духовного лідера, Митрополита УГКЦ.

Показ цих трьох осіб покликаний дати дітям уяву про те, що тогочасна Україна, попри періоди бездержавності, мала своїх провідників, як в політичній, так і у військовій та духовній сферах.

слайд 3: Українські землі між двома світовими війнами

Щоб краще зорієнтувати дітей, як саме виглядала Україна в той період слайд демонструє тогочасну мапу. Звертаємо увагу, що Наддніпрянщина належала до СРСР, Західні pемлі Галичина та Волинь – до Польщі, Закарпаття – до Чехословаччини, а Буковина – до Румунії.



слайд 4: Українські землі в планах світових надпотуг

На слайді, де зображено союз Гітлера та Сталіна, ми згадуємо, що, незважаючи на домовленості про поділ Європи (зокрема й розподіл Європи за яким СРСР отримав Галичину та Волинь), обидві наддержави мріяли повністю захопити українські землі. Однією з перешкод у їх намірах був український революційний (або ж націоналістичний) рух.



слайд 5: цитата Сталіна

Тут наводимо слова радянського лідера Йосипа Сталіна, які він сказав під час зустрічі зі співробітником НКВС Павлом Судоплатовим. У майбутньому Судоплатов стане генералом НКВС і залишить свої спогади, в яких, зокрема, згадає цю цитату. Зокрема, в них Судоплатов згадуватиме про свою зустріч зі Сталіним, який цікавиться станом справ в українському визвольному русі. Саме Сталін дасть наказ «обезголовити» цей рух вбивши його лідера – Євгена Коновальця. Це, на думку тогочасного очільника Кремля, мало б ослабити націоналістів напередодні ІІ Світової війни.

Власне, познайомивши дітей з українськими провідниками, розповівши як виглядала тогочасна політична ситуація, зокрема кордони України та наміри світових лідерів щодо неї, ми вперше згадуємо про Євгена Коновальця, як особу, вбивство якої планував керівник СРСР.

слайд 6: Хто такий Євген Коновалець?

На цьому слайді ми ставимо дітям три питання про Коновальця, які б могли виникнути в них, на основі попередньої інформації. Ці питання ми залишаємо відкритими, лише озвучуючи їх, як такі, на котрі ми шукатимемо відповідь далі.



слайд 7: Дитинство та громадське становлення

На цьому слайді подано головні етапи ранньої біографії Євгена Коновальця. Якщо бути стислим та розставити акценти, то матимемо: - народився у вчительській родині; - здобув добру освіту; - з студентських років активний у громадському житті, завдяки чому “вибився” на провідні позиції.



слайди 8-10: Усі стосуються його діяльності на чолі «Січових Стрільців» (звертаємо Вашу увагу, що ця формація не є тотожною з «Українським Січовим Стрільця», які відомі у Галичині)

Більше інформації про ці події є ось тут:

Під час І Світової війни кілька тисяч галичан, серед яких багато українських січових стрільців (усусусів), опинилися в російському полоні. Табори військовополонених були розташовані від Дарниці (під Києвом) до Туркестану та Сибіру. Революційній події в Росії вносили зміни в становище полонених і багато з них втікали ближче до Києва. Тут ними опікувався «Галицько-Буковинський комітет допомоги жертвам війни», головним завданням якого було надання різного роду допомоги українцям з Австро-Угорщини. Саме в середовищі комітету виник задум створення військової формації з галичан та буковинців. До такої думки їх підштовхнули чутки про передачу Галичини полякам. Відтак, перші 24 добровольці, що зголосилися до «Галицько-буковинського Куреня Січових Стрільців» були готові воювати проти Австрії. У назві своєї формації вони залишили згадку про «січове стрілецтво» і як нагадування про перше українське військо, що вже кілька років воювало, і як констатацію того, що в лавах нових стрільців перебували колишні усусуси.

«З’їжджаючись до Києва з ріжних московських таборів з постановою служити в українській правильній армії (думка про творення лєґіону виринула тільки згодом, коли українська правильна армія показалася фіктивною), ми не тільки не мали ніяких «амбітних плянів», але навпаки були надмірно наївними ідеалістами, писав Євген Коновалець про початки «січових стрільців». Ми буди дуже молоді й дуже недосвідчені. Все воно вкупі: ідеалізм, молодість, недосвід і наївність – почали мститися на нас з перших наших починів на київському ґрунті. Найбільше попеклись ми на нашій вірі у провідників тодішнього українського революційного руху. Вони користувались у наших очах недосяжним авторитетом. І хоч як болюче відчували ми їхню нехіть до нашої ідеї, самостійної та незалежної Української Держави, а проте ми не зневірювались в них».

Доля хотіла щоб «січові стрільці» воювали на Наддніпрянщині і в основному проти москалів. Утворені в листопаді 1917-го, вже в січні 1918-го назву буде замінено на «Курінь Січових Стрільців», і з того часу й до кінця його очолюватиме Євген Коновалець. Щоправда, за свою історію, яка завершиться в листопаді 1919 року, «січові стрільці» неодноразово змінюватимуть назву й структуру. Курінь переросте в полк, який буде ліквідовано за Гетьманату, пізніше Скоропадський таки дасть дозвіл на його віднову під назовю «Окремий Загін Січових Стрільців». В часі Директорії він перетвориться в дивізію, корпус та групу СС з складом двох дивізій.

«Січові стрільці» стали найбільш дисциплінованим і боєздатним відділом Армії УНР. Саме вони на початку 1918 року боролися в Києві та околицях проти московського війська. В часі гетьманського перевороту вони єдині були готові захищати Центральну Раду, проте остання на чолі з Грушевським, відмовиться від цього. Коли ж гетьман Скоропадський запропонував їм перейти до нього на службу або саморозпуститися – стрільці вибрали друге – бо вважали не етичним служити новій владі після перевороту.

Як обставини зміняться і різні українські політичні групи підтримають Гетьманат – стрільці запропонують свою допомогу, але при цьому зазначать, що підтримуватимуть гетьмана допоки він боронитиме українську державу. Так і станеться – коли 14 листопада 1918 року Скоропадський оголосить федерацію з «небільшовицькою» Росією – «січові стрільці» очолять повстання, що приведе до влади Директорію.

«Таке військо трапляється раз на сотки літ!», сказав про «січових стрільців» Володимир Винниченко.

Січові Стрільці відзначалися великою організованістю та дисципліною. Парадоксально, але їхній внутрішній адміністративний апарат був розбудований краще, ніж в уряді чи будь-якому з міністерств. Відтак, Директорія цілий ряд позавійськових питань перекладала на плечі «січових стрільців».

«Отже Січові Стрільці не вмішувалися й не хотіли вмішуватися до політики, вони хотіли тільки, щоби Директорія вела взагалі якусь політику, бо це, що було, не можна було назвати політикою, а хиба легкодушною забавою над берегом пропасти, що було ясно навіть нам, молодим воякам», писав Коновалець в «Причинках до історії української революції».

«Січові стрільці» ввійшли в історію української революції як дисципліноване військове формування, яке до кінця було вірне українській владі та Державі. І хоча на початках його засновниками та ядром були галичани, проте до кінця свого існування склад радикально зміниться на користь наддніпрянців.

«Від Збруча по Дон, від північних границь України аж по Чорне море вони пройшли з боями, свої шляхи скроплювали кров’ю та значили могилами. Вони ніколи не входили в ніякі переговори з ворогами України, не складали ніяких договорів з денікінцями, більшовиками, поляками, а закінчили своє існування в грудні 1919 р. на підставі розпорядку Головного Отамана про самодемобілізацію частин», підсумовував один з стрільців, а згодом чільний діяч в УВО та ОУН Михайло Курах.



слайд 11: На чолі УВО

Тут також можемо подати коротку інформацію про УВО:

Програні українцями Визвольні змагання не могли залишитися лише в анналах історії – за цей час весь Галицький край пережив неабияке пробудження. Ідея створення підпільної організації виникла в середовищі колишніх «січових стрільців», які за Збручем боролися в лавах Армії УНР.

За влучним свідченням Осипа Навроцького: «Силою того свого військово-політичного авторитету, силою своєї могутньої індивідуальности полк. Коновалець відразу станув на чолі Української Військової Організації, без конкуренції і контркандидатів».

Головним завданням для новоствореної підпільної організації стало збереження військових кадрів, відтак за короткий час багато старшин українського війська було «мобілізовано» в ряди УВО. Вплив наддніпрянської традиції простежується у дивній для Галичини манері називати себе по імені-батькові. Скажімо Коновальця називали не інакше як «Євген Михайлович». Знову ж, за свідченням підпільників: «Це також зближувало нас до себе і витворювало щиру товариську атмосферу». Водночас, це становило зародки конспірації.

Незабаром члени «Спілки» (як підпільно називали УВО) організовуватимуть замахи на польських урядовців та збройні напади на поштові відділення.

Все ж, попри військовий характер, УВО з самих початків заклало широкий громадський фундамент для розвитку українства. Так, членами «Спілки» було відновлено чи засновано для студентів Український Студентський Союз, Академічну Поміч та студентське спортове товариство «Україна». Відновлено структуру «Соколу» й «Січі» (останню вдалося зареєструвати під новою назвою – «Луг»). Новостворений Український Спортовий Союз відновив щорічні крайові спортові змагання під назвою «Запорізькі ігрища». Повстали видавництва «Червона Калина» та «Українська Видавнича Спілка», видання «Літературно-Науковий Вістник» та «Заграва».

«Безмірної енергії людина», охарактеризував Коновальця один із найближчих соратників, сотник Дмитро Герчанівський. Найважливіше, що Коновальцеві вдалося з’єднати розрізнені середовища довкола справи визволення України. Свідченням цьому є те, що навіть українські ліві сили за океаном та політичні партії у Галичині передавали досить поважні суми для потреб УВО.

Така ж була ситуація і всередині «Спілки». «Мав при тому щасливу прикмету – чого не можна сказати про кожного провідника, – що не боявся біля себе розумних дорадників, навпаки, вмів добирати найбільш відповідних», – додавав Навроцький.

А тут є коротка історія виїзду Коновальця в еміграцію:

Уже в 1922 році поліція розпочала активний пошук керівника українського підпілля. Перекази оповідають, що йому вдалося виїхати зі Львова перебраним у залізничного машиніста, вимазаним вугіллям. Правда ж була куди банальнішою – аби послабити пильність поліції було підготовлено телеграму з німецької адреси та з німецьким поштовим штемпелем й текстом «Ми щасливо переїхали границю…».

Зміст телеграми розійшовся в широких колах та став відомим журналістам й поліції. А за кілька днів Коновалець, у супроводі товариша та двох жінок, сідав у потяг на головному двірці Львова. Лацкан його піджака прикрашав значок з польським орлом. Як писав Коновалець у своїй настанові до секретаря через кілька років: «Провідник і в найгірших ситуаціях не сміє, з одного боку, тратити душевної рівноваги, а, з другого боку, мусить все передумувати до найбільших дрібниць…».



слайд 12: Співпраця з Литвою

Історія взаємин Коновальця та уряду Литви є лише одним зі штрихів його праці на міжнародній арені. Нижче наводимо більше прикладів, які можна використати в розповіді для учнів:



«Про Литву знов можна згадати, що кожний українець ставиться симпатично до литовських змагань, і що Литва є і буде природним союзником України, як, з другого боку, кожний українець мусить всюди, де тільки може, допомагати здійсненню ідеї литовського народу, писав у 1930 році в листі до секретаря Проводу ОУН Євген Коновалець, Литва одначе в сучасний момент має забагато своїх турбот, щоб могла активно підперти змагання українського народу, а зокрема ту діяльність, яку веде Спілка».

В той час українці отримували реальну допомогу від Литовської держави – тут виходило друком одне з головних видань УВО-ОУН «Сурма», а Євген Коновалець та ряд інших осіб офіційно користувалися литовськими паспортами. Більше того, допомога для українських революціонерів була закладена в литовському бюджеті. Так, лише в 1930 році для потреб Проводу ОУН було переслано майже шість з половиною тисяч доларів (за даними ресурсу wolframalpha.com на сьогодні це становить майже 100 000$), при цьому не враховано кошти, які спрямовувалися на видання «Сурми» та утримання організаційного представництва в тогочасній столиці Литви – м. Каунас.

Поведінку литовців щодо українців можна зрозуміти – втративши частину територій разом з Вільнюсом, уряд Прибалтійської країни підтримував різні рухи, які могли б послабити Польщу. Українські націоналісти стали одними з головних союзників. Втім, не можна заперечити й щирих симпатій, які виникли між представниками двох націй. Коли під час засідання Ліги Націй, в жовтні 1932 року, Коновалець зустрівся з Міністром закордонних справ Литви Зауніусом, то ділячись з товаришами своїм враженням про розмову відзначив: «Провелась в надзвичайно щирому й приязному тоні. Я переконався, що відносини п.З. (Зауніса) до нас є наскрізь позитивні й прихильні».

слайд 13: «Мобілізація» еміграції

Тут ми згадуємо ще один аспект діяльності Євгена Коновальця – працю щодо згуртування та мобілізації зусиль української еміграції на підтримку українського визвольного руху.



слайд 14: Організація Українських Націоналістів

Нижче є більше інформації:

Український націоналістичний рух у міжвоєнний період налічував до десятка структур, які згодом об’єдналися в Організацію Українських Націоналістів. Поза своїм авторитетом і організаційними здібностями, постать Коновальця врівноважувала різні групи та згладжувала розбіжності всередині ОУН. До слова, одним із його організаційних псевд був псевдонім «Віра».

Ще на початку 1920-х, покинувши Україну, Євген Коновалець був змушений жити в Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії. Він користувався литовським паспортом й установив тісні контакти з політичними діячами Німеччини, Великобританії, Литви, Іспанії та Італії. Йому вдалося організувати українські політично-інформаційні служби в багатьох політичних центрах Європи, заснувати клітини ОУН по цілому світу, організувати колишніх стрільців у Громади, створити військовий штаб та підготувати школи для старшинських кадрів.

Коли засновували ОУН, то Коновалець дуже реалістично оцінював ситуацію: «На першому Конгресі ми дали тільки загальну підбудову і від нас самих залежати буде, чи і що ми на тому фундаменті вибудуємо». Пройде неповних десять років, як будова Коновальця стане найпотужнішою українською політичною силою, вплив якої буде виходити далеко за межі звичайної політики.

За його керівництва «українське питання» неодноразово було предметом обговорення Ліги Націй.



слайд 15: На чолі ОУН

Нижче є інформація стосовно діяльності ОУН в 1930-х роках (коли організацію очолював Євген Коновалець)

При створенні ОУН полковник Євген Коновалець підкреслював, що «доба, в якій живемо, безмірно велика. Це одна з тих революційних епох, які простягаються на цілі десятиліття, і в якій кується новий світ і нова людина. У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії…».

Українські націоналісти на початках своєї діяльності таки прагнули бути творцями історії. Ще до створення ОУН, яке відбулося з 28 січня по 3 лютого 1929 року у Відні, Українська Військова Організація, під проводом Коновальця стала однією із найдієвіших українських структур. Два замахи, які здійснили члени УВО у 1920 та 1924 році у Львові на керівників Польської держави – маршала Йозефа Пілсудського та Президента Станіслава Войцеховського спричинили те, що до падіння польської держави, керівники Польщі відкрито та офіційно більше не відвідували Львова.

Згодом діяльність ОУН набере такого розмаху, що у 1933 році польська газета «Bunt młodyh» писатиме: «Таємнича ОУН – Організація Українських Націоналістів – є нині сильнішою за всі українські легальні партії разом взяті. Вона панує над молоддю, вона творить загальну опінію, вона працює з страшним темпом, щоб втягнути маси в крутіж революції». І ця характеристика не буде перебільшенням – лише в бойовій сфері, серед чисельних атентатів варто згадати вбивство радянського консула у Львові та Міністра внутрішніх справ Польщі у Варшаві.

Політичні вбивства не належали до пріоритетів діяльності організації, але саме вони змінювали свідомість українців та поляків. Уже під час політичних «процесів над Бандерою та товаришами», як їх назвали журналісти, поляки по-іншому глянули на українську визвольну справу:

«Ті люди вбили, бажаючи служити справі свого народу. Ми не думаємо, що таким чином вони їй добре служили. Успішно служать вони їй щойно тепер: три четвертини польської преси, що протягом сімнадцяти років не хотіли знати слова “український”, протягом цих трьох тижнів навчилися цього слова і вже його не забудуть. А люди, які не писали інакше, як про “гайдамаків”, сьогодні соромляться того дурного клейма про “понурий вигляд” цих людей” (“Wiadomości literckie”, №50, за 15 грудня 1935).

А поза цими атентатами відбувалась величезна пропагандивна та виховна діяльність. Дослідниками пораховано, що лише за перші 6 років діяльності ОУН (1929-34), було засуджено 1024 українців на загальну кількість 2020,5 років тюрми, 4 смертні вироки і 16 довічних ув’язнень. І це ще до проведення найбільших політичних судових процесів над провідниками ОУН…


слайд 16: 23 травня 1938 року

Інформація про вбивство Коновальця:


Полковник Коновалець особисто тримав контакт з кур’єрами з Радянської України. Цей зв’язок стане для нього фатальним, адже завдяки йому радянським спецслужбам вдалося ввести в середовище Євгена Коновальця свого агента, до якого провідник ОУН ставився з щирою симпатією. Цікаво, що вперше ідею знищення Коновальця озвучив агентові не хтось із його безпосередніх керівників, а особисто Йосиф Сталін, під час їхньої зустрічі. Тоді Сталін запитав про вподобання Коновальця й тут вперше було згадано про любов Провідника ОУН до солодощів.

Павло Судоплатов, а саме він був цим агентом, 23 травня 1938 року, зустрівшись із Коновальцем у Роттердамі, передав тому коробку цукерок, в яку було вмонтовано вибухівку. За декілька хвилин на центральній ротердамиській вулиці Колсінґель пролунав потужний вибух, який повністю знівечив тіло Коновальця.

На похоронах найвідомішого Полковника Армії УНР, коменданта УВО та Провідника ОУН були присутніми дружина Ольга, генерал Курманович, литовський консул та ще троє співробітників.
На фото: вулиця Колсінґель після вибуху.

слайд 17: Пам'ять

Тут згадано про те, як сьогодні вшановують Євгена Коновальця.



слайд 18:

В останньому змістовному тематичному слайді ми ще раз підсумовуємо, ким був Євген Коновалець і в яких сферах він спричинився до розвитку українського життя.



слайд 19:

Цей урок є спільним проектом Всеукраїнської молодіжної організації «Спілка Української Молоді в Україні» (СУМ в Україні) та Львівської обласної державної адміністрації.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал