Предмет правового регулювання



Скачати 94.66 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації14.07.2017
Розмір94.66 Kb.

НАУКОВИЙ ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ
АКАДЕМІЇ ВНУТРІШНІХ СПРАВ, № 3, 2013
125
Демиденко Володимир Олексійович –
кандидат юридичних наук, доцент, заступник начальника кафедри конституційного та міжнародного права Національної академії внутрішніх справ
ПРЕДМЕТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
МУНІЦИПАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
Розглянуто
проблематику
становлення
та
розвитку
муніципального
права
України.
Досліджено
категорії
«правове
регулювання», предмет правового регулювання муніципального права
України.
Ключові
слова: муніципальне право України правове регулювання предмет правового регулювання.

Рассмотрена
проблематика
становления
и
развития
муниципального права Украины. Исследованы категории «правовое
регулирование», предмет правового регулирования» муниципального
права Украины.
Ключевые слова: муниципальное право Украины; правовое регулирование; предмет правового регулирования.

The problematics of formation and development of the municipal right of
Ukraine is considered. Categories «legal regulation», «a subject of legal
regulation» municipal right of Ukraine are investigated.
Keywords: the municipal right of Ukraine; legal regulation; a subject of legal regulation. таття 1 Конституції України закріпила положення, що Україна є демократичною, соціальною, правовою державою. Досягнення наведених вище якісних характеристик держави можливе за умови вдосконалення правової системи нашої держави, де своє особливе місце має посісти і муніципальне право України, що сьогодні перебуває на етапі завершення становлення. Нині важливо правильно сформулювати кваліфікаційні ознаки цієї галузі національної системи права, до яких доречно віднести, насамперед, предметі метод правового регулювання, соціальне призначення і роль, наявність власного виду юридичної відповідальності – муніципально- правової. У межах цієї статті увагу буде зосереджено на найважливішій ознаці галузі муніципального права України – предметі правового регулювання. Визначаючи предмет правового регулювання муніципального права України, доцільно врахувати результати досліджень правників, С

НАУКОВИЙ ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ
АКАДЕМІЇ ВНУТРІШНІХ СПРАВ, № 3, 2013
126 насамперед, теорії держави та права в аспекті розуміння категорій правове регулювання, предмет правового регулювання. Поняття правове регулювання, предмет правового регулювання, метод правового регулювання завжди були і є об’єктом прискіпливої уваги науковців як загальної теорії держави та права, такі багатьох галузевих юридичних наук конституційного права, муніципального права, адміністративного права, цивільного права, кримінального права, сімейного права, трудового права та багатьох інших, насамперед тих, що формуються сьогодні або виникнуть у майбутньому. Адже предметі метод правового регулювання є об’єктивними критеріями поділу права на галузі та інститути [1, с. 341]. Наявність власного предмета правового регулювання є першоосновою для існування тієї чи іншої галузі права. Відсутність чіткого методу правового регулювання вказує нате, що процес формування будь-якої галузі ще не завершився [1, с. 343]. Предмет правового регулювання є головним, матеріальним критерієм розмежування норм права за галузями, оскільки він має об’єктивний зміст, визначається характером суспільних відносин і не залежить від волі законодавця. Метод слугує додатковим, юридичним критерієм, тому що має похідний характер від предмета. Самостійного значення він немає. Однак у сполученні із предметом сприяє більш чіткій і точній градації права на галузі й інститути. Адже наявність різних видів суспільних відносин ще не створює системи права, не породжує автоматично його галузей [2, с. 315]. Завдання будь-якої галузі національної системи права – це реалізація правового регулювання певних суспільних відносин. Кожна галузь права має свій особливий об’єкт, предметі метод правового регулювання в межах загального об’єкта, загального предмета й загального методу правової регуляції. Будь-яке галузеве право конституційне, цивільне, кримінальне, сімейне тощо) за своїми сутнісними властивостями і предметно-методологічними характеристиками являє собою форму конкретизації стосовно особливостей регульованих суспільних відносин) загального поняття права, що лежить в основі загальної концепції предмета й методу юридичної науки [3, с. 435]. С. С. Алексєєв зазначає, що правове регулювання
– це результативний, нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, охорони, розвитку відповідно до суспільних потреб, здійснюваний за допомогою системи правових засобів (юридичних норм, правовідносин, індивідуальних приписів тощо) [4, с. 210]. Автори підручника Загальна теорія держави і права за загальною редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка НАПрН України М. В. Цвіка та доктора юридичних наук, професора, академіка
НАПрН України О. В. Петришина характеризують правове регулювання як здійснюваний за допомогою юридичних засобів процес упорядкування

НАУКОВИЙ ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ
АКАДЕМІЇ ВНУТРІШНІХ СПРАВ, № 3, 2013
127 суспільних відносин з метою забезпечення певної сукупності соціальних інтересів, які вимагають правового гарантування [5, с. 208]. С. Д. Гусарєв, А. Ю. Олійник, О. Л. Слюсаренко визначають правове регулювання як форму владного юридичного впливу на суспільні відносини, що здійснюється державою за допомогою всіх правових засобів з метою їх упорядкування, закріплення і забезпечення [6, с. 192]. Проте не з усіма положеннями наведеної вище дефініції правове регулювання можна погодитися. Адже правове регулювання, крім держави, можуть певною мірою здійснювати і громадяни, об’єднання громадян, територіальні громади, населення адміністративно-територіальних одиниць через різноманітні форми безпосередньої демократії, наприклад, шляхом проведення референдумів. На думку авторського колективу в складі Є. В. Білозьорова, Є. О. Гіди, А. М. Завального та ін., правове регулювання – це здійснюване громадянським суспільством або державою за допомогою правових засобів установлення, упорядкування, охорона та розвиток суспільних відносин [7, с. 100]. Складно погодитися з висловленою позицією, що правове регулювання може здійснюватися або державою, або громадянським суспільством, оскільки правове регулювання може здійснюватися як державою, її відповідними інституціями, такі громадянським суспільством, його відповідними інститутами. Проте громадянське суспільство може здійснювати ефективне правове регулювання лише за умови демократичного політичного режиму. Р. З. Лівшиц розглядає правове регулювання як установлення та реалізацію певного громадського порядку, що охоплює, насамперед, майнові відносини [8, с. 93]. Особливу увагу він приділяє дослідженню сфер правового регулювання. На його думку, сферу правового регулювання становлять три групи суспільних відносин майнові, управлінські та забезпечення захисту громадського порядку. Інші суспільні відносини підпадають під правове регулювання лише тоді, коли вони мають майновий, управлінський або охоронний характер. Ось чому в тій або іншій групі суспільних відносин частина їх регулюється правом, а інші – не регулюються [8, с. 94]. В. С. Нерсесянц зазначає, що правове регулювання (від лат. regula – правило) суспільних відносин – це форма впорядкування суспільних відносин, що відповідає вимогам принципу формальної рівності, шляхом офіційно-владного встановлення різних загальнообов’язкових правил норм) поведінки людей і їх взаємовідносин. При цьому загальний предмет правового регулювання – це офіційно встановлюваний загальний правопорядок у сфері всіх регульованих суспільних відносин, тобто вся система норм права, що являє собою нормативну конкретизацію вимог принципу формальної рівності. Предмет правового регулювання, таким чином, – це не самі по собі об’єкти правової регуляції (фактичні суспільні відносини, а певний правопорядок, установлюваний у сфері об’єкта правової регуляції [3, с. 436].

НАУКОВИЙ ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ
АКАДЕМІЇ ВНУТРІШНІХ СПРАВ, № 3, 2013
128 На його думку, у процесі правової регуляції має бути вирішено три основних питання 1) які суспільні відносини підлягають правовій регуляції, тобто який об’єкт правової регуляції 2) який правопорядок правовий режиму цій сфері правової регуляції повинен бути встановлений, тобто який предмет правової регуляції 3) за допомогою яких особливих регулятивно-правових засобів, способів і прийомів необхідно установити відповідний правопорядок (правовий режим, тобто який метод правової регуляції [3, с. 437]. Беручи до уваги проаналізовані праці, можна сформулювати таку дефініцію правове регулювання муніципального права України – це здійснюваний за допомогою юридичних засобів прямої і представницької демократії процес упорядкування суспільних відносин у сфері реалізації права на місцеве самоврядування в Україні. Предмет правового регулювання є матеріальним чинником виділення будь-якої галузі права, утому числі й муніципального права України. С. С. Алексєєв уважає, що предметом правового регулювання є різноманітні суспільні відносини, які об’єктивно за своєю природою можуть піддаватися нормативно-організаційному впливу та в наявних соціально-політичних умовах вимагають такого впливу, здійснюваного за допомогою юридичних нормі всіх інших юридичних засобів, що утворюють механізм правового регулювання [4, с. 212]. Важливо, щодо предмета правового регулювання можна віднести лише ті суспільні відносини, які можуть регулюватися правом і потребують такого регулювання. Адже право не може регулювати ті явища, що не мають певного зовнішнього виразу в поведінці суб’єктів відносин. Саме тому право не регулює думки людей, а також інші вияви їх поведінки, які не піддаються фіксації за допомогою засобів зовнішнього спостереження [5, с. 212]. МІ. Матузов та О. В. Малько під предметом розуміють те, що регулює право, тобто певні види суспільних відносин, які являють собою складну, багатоаспектну категорію. Особливу увагу приділяють структурі предмета правового регулювання. На їх думку, до структури предмета правового регулювання входять такі елементи а) суб’єкти – індивідуальні та колективні б) їх поведінка, вчинки, дії в) об’єкти (предмети, явища) навколишнього світу, з приводу яких люди вступають у взаємини один з одним ідо яких виявляють свій інтерес г) соціальні факти (події, обставини, що виступають безпосередніми причинами виникнення або припинення відповідних відносин [2, с. 314]. Ю. А. Ведєрніков та А. В. Папірна зазначають, що предмет правового регулювання – це сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих нормами права. Предмет правового регулювання дає змогу узагальнити норми права, які регулюють певне коло суспільних відносин, у галузь права [9, с. 138].

НАУКОВИЙ ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ
АКАДЕМІЇ ВНУТРІШНІХ СПРАВ, № 3, 2013
129 Авторський колективу складі Є. В. Білозьорова, Є. О. Гіди, А. М. Завального та інших визначають предмет правового регулювання як конкретні вольові суспільні відносини та виділяють такі його властивості а) суспільні відносини мають вольовий характер, тобто право регламентує лише свідомі та вольові дії людей (психічнохворі, обмежені в дієздатності особи, люди під гіпнозом не можуть усвідомлювати свої дії, атому їх поведінка не може регулюватися нормами права б) право регулює лише ті суспільні відносини, що об’єктивно потребують регуляції та можуть бути об’єктом такого регулювання вправо регулює найбільш важливі суспільні відносини, що мають значення для всіх суб’єктів правовідносин [7, с. 101]. О. Ф. Скакун визначає предмет правового регулювання як умовне виокремлення відособленого кола (сукупності) суспільних відносин, що мають єдину якість і потребують упорядкування. Це дає змогу узагальнити норми права, які регулюють коло суспільних відносин у певній сфері, у таку нормативну спільність як галузь права [10, с. 258]. Особливий погляд щодо проблематики, яка розглядається, висловлює В. С. Нерсесянц, оскільки він виділяє об’єкт і предмет правового регулювання. Він зауважує, що кожній галузі права властиві свої відмінні властивості й характеристики, зумовлені специфікою об’єкта галузевої правової регуляції, особливостями предмета й методу регуляції цього об’єкта. При цьому об’єкт галузевої правової регуляції – це, як правило, велика група однорідних суспільних відносин, що становлять окрему, відносно самостійну сферу (галузь) суспільного життя. До таких груп однорідних суспільних відносин належать, наприклад, владно- управлінські, майнові, сімейні, земельні, фінансові, підприємницькі, екологічні відносини, відносини у сфері соціального забезпечення, злочину та покарання, судочинства, виконання вироку тощо. Правове регулювання цих різних об’єктів повинно здійснюватися з урахуванням особливостей відповідних суспільних відносин, специфіки їх фактичного соціального змісту, їх особливого місця та значення в соціальному житті людей і системі суспільних відносин загалом. Предмет галузевого правового регулювання – це встановлюваний у сфері правової регуляції особливий правопорядок (правовий режим, що визначається сукупністю норм права, які складають відповідну галузь [3, с. 437]. Не можна погодитися з викладеним вище поняттям предмета правового регулювання, сформульованим В. С. Нерсесянцом. У такому випадку предмет правового регулювання ототожнюється певною мірою з категоріями законність і правопорядок, що є помилковою позицією. Ураховуючи проаналізований науково-теоретичний доробок правознавців щодо проблематики предмета правового регулювання, доцільно сформулювати предмет правового регулювання муніципального права України.

НАУКОВИЙ ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ
АКАДЕМІЇ ВНУТРІШНІХ СПРАВ, № 3, 2013
130 Муніципальне право України як галузь національного права України та відповідна наука муніципального права сьогодні перебувають на етапі розвитку та завершення становлення. Певні спроби у вітчизняній юридичній науці визначити предмет правового регулювання муніципального права, розкрити, які саме групи суспільних відносин регулює та охороняє ця галузь права, уже були. Зокрема, у першому вітчизняному підручнику з муніципального права України предметом його правового регулювання визначено місцеве самоврядування – відносно самостійний вид суспільних відносин, пов’язаний з організацією і здійсненням місцевої влади, тобто публічної влади, влади народу в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць [11, с. 6]. З таким поняттям аргументовано не погоджуються ВВ. Кравченко та М. В. Пітцик. Вони зазначають, що вказаний підхідне зовсім коректно відображає семантику терміна муніципальний, а також не дає змоги чітко відокремити групу суспільних відносин, що становлять предмет самостійної галузі права. По-перше, термін місцева влада немає законодавчого визначення і в юридичній літературі вживається досить довільно, наприклад, для позначення різних суб’єктів влади на регіональному та місцевому територіальних рівнях – як органів місцевого самоврядування, такі місцевих органів виконавчої влади. По-друге, місцева влада – це публічна влада, що здійснюється на місцевому й регіональному рівнях, а участь у її здійсненні, з урахуванням наявної в Україні системи територіальної організації влади, беруть як територіальна громада, органи місцевого самоврядування, органи самоорганізації населення, такі органи виконавчої влади. Стосовно ж органів виконавчої влади, то їх діяльність регламентується, насамперед, нормами конституційного та адміністративного, а не муніципального права і таке тлумачення предмета муніципального права може призвести до його невиправданого розширення [12, с. 12]. З огляду на зазначене, ВВ. Кравченко, М. В. Пітцик уважають, що предмет муніципального права охоплює лише суспільні відносини, які формуються у зв’язку з організацією і здійсненням місцевого самоврядування (відносини місцевого самоврядування, що дає змогу характеризувати муніципальне право як право місцевого самоврядування [12, с. 12]. На нашу думку, наведена наукова точка зору ВВ. Кравченка та М. В. Пітцика є найбільш обґрунтованою. У підручнику Муніципальне право України 2009 р. видання предметом правового регулювання муніципального права визначається місцеве самоврядування як відносно самостійний вид суспільних відносин, пов’язаний з організацією та здійсненням влади територіальними громадами [13, с. 13]. Таке формулювання предмета муніципального права України видається найбільш правильним та переконливим. Адже муніципальне право України регулює й охороняє суспільні відносини у сфері реалізації права на місцеве самоврядування. А

НАУКОВИЙ ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ
АКАДЕМІЇ ВНУТРІШНІХ СПРАВ, № 3, 2013
131 місцеве самоврядування, згідно зі ст. 140 Конституції України, є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України [14].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдулаев МИ. Проблемы теории государства и права : [учеб.] / МИ. Абдулаев, С. А. Комаров. – СПб. : Питер, 2003. – 576 с.
2. Матузов Н. И. Теория государства и права : [учеб.] / Н. И. Матузов, А. В. Малько. – М. : Юристъ, 2001. – 512 с.
3. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства : [учеб.] /
Нерсесянц В. СМ Изд. гр. НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 552 с.
4. Алексеев С. С. Теория права / Алексеев С. СМ Изд-во БЕК,
1995. – 320 с.
5. Загальна теорія держави і права : [підруч.] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та
ін.]; за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2009. – 584 с.
6. Гусарєв С. Д. Теорія права і держави : [навч. посіб.] / Гусарєв С. Д,
Олійник А. Ю, Слюсаренко О. Л. – К. : Всеукр. асоціація видавців Правова єдність, 2008. – 270 с.
7. Теорія держави і права : [підруч.] / Гіда Є. О, Білозьоров Є. В, Завальний А. М. та ін.] ; за заг. ред. Є. О. Гіди. – К. : ФОП ОС. Ліпкан, 2011. –
576 с.
8. Лившиц Р. З. Теория права : [учеб.] / Лившиц Р. З. – М. : Изд-во БЕК,
1994. – 224 с.
9. Ведєрніков Ю. А. Теорія держави і права : [навч. посіб.] / Ю. А.
Ведєрніков, А. В. Папірна. – К. : Знання, 2008. – 333 с.
10. Скакун О. Ф. Теорія права і держави : [підруч.] / Скакун О. Ф. –
[3-тє вид. – К. : Алерта ; ЦУЛ, 2011. – 524 с.
11. Муніципальне право України : [підруч.] / В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фрицький, М. О. Баймуратов та ін.] ; за ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
12. Кравченко ВВ. Муніципальне право України : [навч. посіб.] / ВВ. Кравченко, М. В. Пітцик. – К. : Атіка, 2003. – 672 с.
13. Муніципальне право України : [підруч.] / Погорілко В. Ф,
Баймуратов М. О, Бальций Ю. Юта ін.] ; за ред. М. О. Баймуратова. – [2-ге вид, допов.]. – К. : Правова єдність, 2009. – 720 с.
14. Конституція України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР) України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (редакція від 12 черв. 2013 р зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-VI від 1 лют. 2011 р, ВВР, 2011,
№ 10, ст. 68) Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал