Практикуму «Шляхи запровадження спеціально організованих педагогічних впливів в системі креативної освіти»



Сторінка2/4
Дата конвертації05.01.2017
Розмір0.79 Mb.
ТипПрактикум
1   2   3   4

Пояснювально-ілюстративний підхід - головне призначення у тому, і' щоб озброїти учнів системою наукових знань, уміннями та навичками, за допомогою яких вони зможуть не тільки отримати нові знання, а й активно використовувати їх у житті.
Програмоване навчання - важливий шлях надійного, ефективного керування процесом учіння за допомогою впорядкованого в:;3ору навчальної Інформації, удосконалення процесу діяльності і дій самих учнів.

Проблемне навчання - націлює на розвиток пізнавальних можливостей учнів, на стимулювання дослідницького і творчого підходу до оволодіння ними знаннями.

Модульне навчання - це і організація взаємопов'язаних навчальних закладів: кожен з яких виконує свою цільову та змістову функцію навчання. Це і розгляд навчального предмета, який складається з взаємопов'язаних закінчених модулів навчального матеріалу, на кожному з яких відбивається зміст освіти, організація навчання, способи контролю знань. Це і міжпредметні, інтегративні модулі, які розробляють учительські колективи. Модуль - це і структура навчального процесу в окремій школі, де \ кожен предмет розділений на змістові блоки, а учні просуваються у процесі і навчання за окремими кроками, модулями, блоками.
Технологічний підхід - система дій учителя і учнів, спрямована на г досягнення чітко визначеної мети шляхом послідовного та неухильного! виконання певних навчальних дій в умовах оперативного зворотного зв'язку.
У сучасному розумінні поняття “педагогічна технологія" вчені виділяють кілька сутнісних ознак.

Технологічний підхід до навчання передбачає:

> чітку постановку вчителем цілей, їх уточнення з орієнтацією на досягнення результатів;

> підготовку навчальних матеріалів та організацію навчання відповідно до наперед визначених цілей;

> оцінювання поточних результатів, корекцію навчання, спрямовану на досягнення поставлених цілей,

> підсумкову оцінку результатів.

Реформування системи вітчизняної освіти має спиратися на досягнення світової педагогічної науки.

Сучасна філософія освіти утверджує актуальність дослідження різних шляхів розвитку освіти з метою ЇЇ подальшого вдосконалення на основі використання досягнень світової педагогічної науки. Сучасна шкільна освіта має бути відкритою та гнучкою, готувати випускників до правильного професійного вибору. За своїм спрямуванням організація і зміст навчання покликані утверджувати гуманістичні цінності й рівновагу між людиною та довкіллям, толерантність і взаємоповагу, заперечення споживацького ставлення до буття, вирівнювання шансів дітей з різних суспільних верств та 1 здобуття освіти тощо (К.Роджерс. М.Форбек та ін.). Назвемо актуальні проблеми освітніх систем у деяких країнах з високим Т рівнем економічного і культурного розвитку, які можуть бути покладені в основу реформування вітчизняної системи освіти:



Підвищення якості шкільної освіти потребує:

  • послаблення централізації управління системою освіти;

  • виділення обов'язкового набору основних загальноосвітніх предметів у навчальних планах;

  • внесення змін в організацію і структуру самих освітніх систем через збільшення тривалості шкільного навчання та зближення за змістом традиційно різних шкіл;

  • виділення і навчання найбільш здібних дітей;

  • реалізації принципу диференціації освіти за різними ознаками;

  • реалізації індивідуального та партикуляційного (коли до різних груп і підгруп у межах однорідної категорії учнів застосовуються різні методи роботи) підходів;

  • розробки нових методик для учнів, яким важко навчатися;

  • соціалізації дітей, тобто поступового включення їх у систему особистісних і громадянських відносин;

  • перегляду методологічних основ системи освіти у загальноосвітніх закладах з позицій співвідношення етнічного, національного і загальнолюдського.


Шляхи успішного адаптаційного періоду першокласника як головна умова формування ключових та предметних компетентностей учнів початкових класів в умовах нового Держстандарту.

Заміховська І.В., вчитель 1 класу

Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап у її житті, адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності, а й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки.

Змінюється соціальна позиція: був дитиною, тепер став школярем; змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов'язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права і обов'язки дитини, її зв'язки з навколишнім середовищем. Зі вступом до першого класу змінюється життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.
Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-6 тижнів поступово підвищуються та стають стійкішими показники працездатності, у дитини спадають напруження та тривожність. Залежно від стану здоров'я, сімейної ситуації, відвідування чи не відвідування дитячого садка адаптація до школи, до нових умов життя може мати різний перебіг

Безумовно, першокласники, що відвідували дошкільні начальні заклади, значно легше адаптуються до школи, ніж ті діти, які перебували вдома, не звикли до тривалого перебування в дитячому колективі, певного сталого режиму. Починаючи з перших тижнів навчання у 1 класі, діти поступово віддаляються від батьків, хоча постійно відчувають потребу в підтримці та допомозі дорослої людини.

Стосунки з батьками, склад сім'ї та взаємини між її членами мають значний вплив на учня. Зі вступом дитини до першого класу в батьків з'являється новий статус – батьки першокласника, а відповідно й ті проблеми, що вирішують батьки спільно з дитиною, і її радощі успіху, що переживаються спільно. Часто в розмові з батьками учнів 1 класу доводиться чути: "Ми пішли до першого класу...", "Нам задали вивчити вірш..." тощо. Вживання займенників "ми", "нам", свідчить про те, що всі питання шкільного життя є для батьків і дитини спільними.
Переживаються разом і перші шкільні труднощі – адаптація дитини до навчання в школі. Як допомогти їх подолати? Як знайти спільну мову з учителем і однокласниками? Що зробити для того, щоб першокласник не втратив інтерес до навчання? На ці та інші питання ми спробуємо відповісти, подавши певні поради для батьків першокласників. Почнемо з розкриття першої проблеми – у чому полягає сутність поняття "адаптація до школи", які рівні адаптації існують. Згідно з педагогічним словником, адаптація – це пристосування дитини до умов і вимог школи, які для неї є новими порівняно з умовами дитячого навчального закладу і сім'ї в дошкільному дитинстві. У психолого-педагогічних дослідженнях визначаються та характеризуються три рівні адаптації.

З метою визначення того рівня, на якому перебуває дитина, подаю їх зміст і основні показники.

Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом; розв'язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус.

Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань, розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, водночас потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, у нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв'язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників.

Зрозуміло, що є досить тісний причино-наслідковий зв'язок між рівнем адаптації школяра і системою тих чинників, умов, у яких він виховувався.

Щоб першокласнику легше навчалося, батькам слід прислухатися до наступних порад .

Перші 4 – 6 тижнів у школі для першокласників найважчі, тому батьки повинні допомогти своєму маленькому учневі адаптуватися до нових умов. Уранці будіть дитину спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити усмішку на вашому обличчі та почути ваш лагідний голос. Не потрібно смикати дитину через дрібниці та підганяти її з самого ранку. Щоб не виникало поспіху, розрахуйте час, необхідний для того, щоб зібратися першокласнику до школи. Якщо він не встигає, наступного дня розбудіть його трішки раніше.

Бажано погодувати дитину сніданком, але, якщо чомусь вона не хоче їсти, примушувати не варто. Краще дайте сніданок з собою. Дорогою до школи не говоріть фраз на зразок: "Дивись, не бешкетуй!" чи "Щоб сьогодні не було поганих оцінок!". Краще побажайте дитині успіхів та підбадьорте її добрим словом. Зустрічаючи зі школи, не закидайте запитаннями: "Що ти сьогодні отримав?" або "Сьогодні без поганих оцінок?". Дайте дитині змогу розслабитися. Якщо ж вона хоче поділитися з вами чимось важливим, не відмахуйтесь від неї, вислухайте, адже це не забере багато часу. Якщо маленький школярик чимось засмучений, не допитуйтесь про причину. Можливо, він розповість пізніше, або обережно поцікавтеся через деякий час самі.

Ніколи не торгуйтесь, говорячи: "Якщо зробиш гарно уроки, я дам тобі...". Дитина може неправильно зрозуміти мету навчання, вона подумає, що, навчаючись, робить вам послугу, за яку отримує винагороду. Прийшовши зі школи, дитина повинна пообідати та обов'язково відпочити. Не примушуйте її одразу сідати за уроки. На думку психологів, найкращий час для навчання – з 8 до12 години та з 16 до 18 години. Привчіть першокласника займатися саме в цей час.

Пам'ятайте, що є періоди, протягом яких йому навчатися складніше: маленький школярик втомлюється, у нього знижується працездатність. Для першокласника це перші 4-6 тижнів навчання, кінець першого семестру, перший тиждень після зимових канікул та середина другого семестру. Присвячуйте своїй дитині хоча б півгодини в день, щоб вона відчувала, що ви її любите та цінуєте. Не забувайте, що першокласники – це ще маленькі діти, які люблять погратися, послухати казку чи колискову на ніч, або щоб їх просто потримали на руках. Все це допоможе їм зняти напруження, почуватися спокійно та впевнено.

Розумову зрілість дітей шестилітнього віку характеризує нормальний інтелект і застосування його в школі: дитина протягом уроку може сидіти спокійно, підкорятися правилам, що панують у дитячому колективі, успішно соціально адаптуватися у школі, подолавши та звикнувши до нових форм людських стосунків.

Дитина в початкових класах має бути наполегливою. Батькам варто заохочувати її прагнути успіху, непомітно й ненав'язливо допомагаючи. У міру свого розвитку та зрілості діти привчаються логічно мислити, звикають глибоко розуміти тему, знаходити її роз'яснення, привчаються критично осмислювати прочитане чи побачене. Протягом цього періоду батьки мають утримуватися від авторитарного ставлення до дитини, а їхні стосунки будуватися на діалогах – як рівний з рівним.

Дитині шкільного віку, починаючи з 1 класу, необхідно забезпечити робоче місце чи кімнату. Аби школяр працював зосереджено, не треба відкривати його від занять для якоїсь хатньої справи, варто прибрати відволікаючі фактори (телевізор, комп'ютер). У кімнаті, де дитина готує уроки, робоча лампа повинна мати потужність 100 вт і стояти ліворуч. Не можна використовувати неонові лампи. Телевізор дуже стомлює зір, тому батьки мають стежити, аби їхня дитина дивилася його на відстані 2-3 метрів, а у вихідні не проводила увесь день перед екраном, а переглядала тільки найцікавіші дитячі передачі. Батьки мають закріпляти й удосконалювати у шестилітньої дитини елементарні гігієнічні навички, які вона одержала за шість років свого життя. Вони повинні стежити, щоб шкільний одяг після школи був ретельно складений чи розвішений, черевики або туфлі почищені, комірець та манжети сорочки – чисті.

Дітей шестилітнього віку необхідно привчати самостійно щовечора митись у ванні або під душем теплою водою з милом. Не кожна дитина, котра досягла шкільного віку. Вміє правильно сидіти чи лежати, а це призводить до неправильного формування скелета. Тому на ліжко необхідно класти твердий матрац без м'яких та важких подушок.

Дитину треба вчити правильно сидіти за столом чи партою. Підручники та зошити носити в ранці за спиною, щоб запобігти розвитку сколіозу.


Успішність шестилітньої дитини у школі не завжди відповідає ступеню її обдарованості. Одні діти мислять повільніше й "гальмуються", якщо вчитель дуже наполегливий, а деякі не завжди вміють висловлювати власну думку, навіть якщо вона правильна. У цьому віці діти бувають непосидючі, мрійливі, а бувають і ліниві.

Важливо, щоб батьки, особливо на першому році навчання дитини, підтримували постійний зв'язок зі школою. Аби знати, як проявляє себе дитина, які в неї проблеми. Неправі ті батьки, які змушують дітей після уроків у школі годинами займатися музикою, шахами, або чимось іншим у чотирьох стінах без свіжого повітря. Діти-відмінники з блідним обличчям та слабким здоров'ям навряд чи будуть щасливими в житті. Лікарі, батьки, вчителі зазначають, що діти підростають або влітку, або після канікул, проведених у горах навіть узимку. Сонце, повітря, вода, ультрафіолетові промені відіграють неабияку роль у фізичному розвитку дитини.

Сподіваємося, що наведені поради допоможуть дитині легко адаптуватися до навчання в 1 класі, а школа стане тим місцем, де вона буде прийнята і сприйнята такою, якою вона є з усіма своїми почуттями, думками, знаннями, проблемами та великими і малими подіями в шкільному житті.

Використання ігрових форм і методів роботи на уроках англійської мови в початковій школі

як засобу розвитку усного мовлення. Коркач О.С., вчитель англійської мови

Розширення міжнародних відносин, співпраця між країнами і народами з різними мовами та культурами вимагають суттєвих змін у володінні іноземними мовами. З цією метою розроблена цілісна державна національна програма "Освіта", головною метою якої є визначення стратегії розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективу XXI століття, створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації. Сучасний стан міжнародних зв’язків України, вихід її до європейського простору, інші міжнародні зв’язки зумовлюють перегляд ставлення до вивчення і значення іноземних мов і необхідність реформування системи навчання іноземних мов: переглядається структура ступенів навчання; оновлюється зміст навчання іноземних мов і зміст виховання засобами іноземної мови; створюються авторські програми та альтернативні підручники з іноземних мов; реалізується інтеграція у світові заклади освіти, пов'язані з навчанням іноземних мов; забезпечується безперервність навчання іноземної мови; створюються умови для варіативності форм навчання іноземної мови тощо. Постала необхідність організувати навчальний процес так, щоб учні були здатні використовувати англійську мову під час спілкування в реальних життєвих ситуаціях і в процесі набуття знань.

Враховуючи специфіку предмету іноземної мови, особливе місце займають тут інтерактивні технології навчання (Н. В. Колодько). Така технологія може забезпечити необхідні умови для активізації пізнавальної та мовленнєвої діяльності кожного учня та отримати достатню мовну практику для формування необхідних навичок та вмінь (О. М. Кузьміна).Основне призначення іноземної мови як предметної галузі шкільного навчання: сприяти в оновленні учнями уміннями і навичками спілкуватися в усній і писемній формах відповідно до мотивів, цілей і соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях. Головна мета іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Гра, як відомо, є провідною формою діяльності дитини в молодшому шкільному віці. Не секрет, що багато видатних педагогів справедливо звертали увагу на ефективність використання ігор у процесі навчання. І це зрозуміло.

Багато видатних педагогів таких як А. Макаренко, Я. А. Каменський, Є. І. Ітельсон, С. Русова, Г. Ващенко,І. Вишневський, та інші наголошували на позитивному впливі ігор у навчальній діяльності. Гра може й повинна використовуватися як засіб формування навичок, розвитку певних мовленнєвих умінь, навчання вміння спілкування, розвитку відповідних здібностей, пізнання, запам’ятовування. Цінність гри полягає ще й у тому, що учень із слабкими знаннями може стати першим під час гри, тому що винахідливість та кмітливість іноді є важливішими від безпосередніх знань. А відчуття зацікавленості і посильності допомагають подолати той бар’єр, який виникає при вивченні іноземної мови. Дана тема надзвичайно важливо для глибокого її вивчення й особливо практичного застосування в школах. І саме гра, як найбільше не стиснута різного роду умовностями знайшла своє відображення у навчанні. І дитяча аудиторія, на яку вона розрахована, найбільш прийнятна, на мій погляд, для застосування її в молодших класах, тому що саме тут і існують необмежені можливості для реалізації творчого потенціалу як викладача, так і учнів.

Усе це зумовлює актуальність даної теми у сучасних мовах та детального дослідження умов та вимог використання ігор та ігрових вправ на уроках англійської мови в початковій школі.

Актуальність і перспективність зазначених питань, осмислення їх теоретичного компоненту, напрацьовані методичні прийоми і методи реалізації спонукали узагальнити досвід роботи з теми: «Використання ігрових форм і методів роботи на уроках англійської мови в початковій школі як засобу розвитку усного мовлення».



Об’єктом дослідження є гра, як засіб розвитку усної англійської мови.

Предметом дослідження є методика використання рольових ігор у навчально-виховному процесі та їх вплив на розвиток усного англійського мовлення учнів.



Метою даної роботи є розгляд форм і методів навчання усного англійського мовлення молодших школярів засобами гри, розкриття значення і механізму застосування рольових ігор на уроці іноземної мови не тільки як засобу оптимізації і стимуляції процесу навчання, але й як важливого аспекту психологічного комфорту учнів.

У процесі дослідження були визначені наступні завдання:

  1. розгляд психолого-педагогічних особливостей навчально-ігрової діяльності дітей молодшого шкільного віку як важливого фактору навчання іноземної мови;

  2. аналіз форм діяльності учнів на уроці іноземної мови ;

  3. вивчення ігор, які сприяють розвитку різних видів мовлення молодших школярів;

  4. обґрунтування методики застосування гри як прийому розвитку навичок усного англійського мовлення молодших школярів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у спробі обґрунтування методики розвитку навчання усного англійського мовлення молодших школярів засобами рольової гри, в узагальненні передового педагогічного досвіду з проблеми дослідження, в класифікації навчальних ігор та ігрових вправ, розгляді алгоритму їх використання на уроці іноземної мови в початкових класах на сучасному етапі.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання теоретичних узагальнень, наведених у роботі навчальних ігор і застосування їх в практиці викладання англійської мови в початковій школі, зокрема для розвитку усних мовленнєвих навичок молодших школярів;

Гра - це особливим чином організоване заняття, яке потребує напруги емоційних та розумових сил. Під час гри всі мають рівний статус. Вона під силу навіть слабким учням. Слабкий в мовній підготовці учень може стати першим у грі: винахідливість та кмітливість стають важливішими за значення предмета. Почуття рівності, атмосфера захоплення і радості, відчуття того, що завдання під силу - все це дає можливість подолати сором'язливість, що заважає вільно використовувати в мовленні іншомовні слова, забезпечує достатній рівень засвоєння того чи іншого навчального матеріалу.

Слід зазначити, що про навчальні можливості гри давно відомо. У процесі гри проявляються особливо повно, іноді зовсім зненацька, здібності людини, а дитини - особливо. Цікавим є те, що гра завжди припускає прийняття рішення - як пожартувати, як відповісти, як виграти. Бажання розв’язати ці питання загострює розумову діяльність дитини. Для дитини - гра, передусім, дуже захоплююча справа.

Специфіка гри полягає в тому, що учбові завдання виступають перед дитиною не в явному вигляді, а маскуються. Граючи, дитина не ставить учбового завдання, але в результаті гри вона чогось навчається.

Аналіз проблеми дидактичної гри в педагогічній теорії та практиці дозволив сформувати ряд підходів до класифікації ігор. Існує певна класифікація, яка є спробою відобразити всі характеристики гри і представити її як ефективний метод навчання на уроці англійської мови. Отже, є такі різновиди ігор:

1) за функціями:



  • навчальні  сприяють розвитку загально навчальних умінь і навичок (таких як пам’ять, увага, сприйняття інформації різної модальності), розвитку навичок володіння рідною й іноземною мовами;

  • виховні  моделюють поведінку в ігрових моделях життєвих ситуацій ;

  • навчально-виховні  сприяють оволодінню іноземною мовою, враховуючи аспект виховання;

  • розважальні  створюють сприятливу атмосферу на заняттях, перетворюючи урок на захоплюючу подорож;

  • комунікативні  об’єднують учнів у єдиний колектив, допомагають встановленню емоційних контактів, сприяють формуванню навичок й умінь спілкування;

  • розвиваючі  сприяють гармонійному розвитку особистих якостей для активізації резервних можливостей;

2) за психічним впливом:

  • релаксаційні  знімають емоційне напруження, викликане навантаженням на нервову систему під час навчання;

  • стимулюючі  стимулюють процеси мислення, запам'ятовування, відтворення дійсності;

  • спрямовувальні  спонукають дитину до дії на уроці;

3) за дидактичною метою мовлення:

  • спрямовані на оволодіння монологічним мовленням (зв’язне безперервне висловлювання однієї особи, адресованої одному або кільком співрозмовникам);

  • спрямовані на оволодіння діалогічним мовленням (розмова двох партнерів, яку не планують наперед);

4) за місцем введення на уроці:

  • ігри, які використовуються на початковому етапі уроку. Їх метою є введення дитини до іншомовної діяльності;

  • ігри, спрямовані на введення нового матеріалу;

  • ігри, спрямовані на закріплення нового матеріалу;

  • ігри, які вимагають вільного використання вже знайомого матеріалу;

  • ігри для повторення навчального матеріалу;

5) за використанням матеріалу:

  • лексичні: спрямовані на відпрацювання лексичних одиниць, враховуючи їх особливості;

  • фонетичні: спрямовані на оволодіння специфікою вимови звуків англійської мови та інтонацією англійської мови;

  • граматичні: спрямовані на оволодіння граматикою іноземної мови.

6) з відтворення дійсності:

  • навчальні  основні ігри під час навчального процесу, які передають атмосферу на уроці, покликані спонукати учня до активної праці на уроці;

  • ділові проектують майбутню професійну діяльність (лікаря, будівельника тощо);

  • рольові спрямовані на добровільне вживання в роль і використання реплік, слів, які найкраще характеризують цю роль [63, 23].

  • ігри-уяви  покликані перенести учня в уявний світ, де він матиме змогу за допомогою іноземної мови відобразити свої почуття ("якби ж я була принцесою...");

  • творчо-мистецькі ігри  спрямовані на оволодіння специфічною лексикою мистецтва;

  • ігри-фантазії  схожі на ігри-уяви, допомагають учневі за допомогою іноземної мови закінчити ту ситуацію, яка була запропонована вчителем;

7) пізнавальні ігри:

  • ігри-знайомства  відбувається перша зустріч учня з матеріалом, під час якої від учня не вимагається його використання;

  • ігри-дотики  спроби використати матеріал, пропустити його крізь себе;

  • глибинні ігри  вимагають володіння й можливості використання основного й побічного навчального матеріалу;

8) за ініціативою:

  • ігри, вигадані дітьми для відтворення дорослої життєдіяльності;

  • ігри, вигадані дорослими для дітей;

  • ігри, вигадані дорослими для себе, для кращого розуміння світу дітей, їх оточення;

9) за віком учасників гри:

  • дошкільні ігри для дітей дошкільного віку;

  • молодшого шкільного віку  ігри для дітей початкової школи;

  • середнього шкільного віку  для дітей середньої школи;

  • старшого шкільного віку  спрямовані на сприйняття серйозного, складного матеріалу.

Результат проведеного власного дослідження дозволив розробити стратегію та тактику реалізації поставлених завдань. Розроблені та впроваджуються технологічні компоненти досвіду: визначені уміння мовленнєвого спілкування, необхідні для формування комунікативної компетенції молодших школярів та компетентності вчителя іноземної мови , окреслені принципи комунікативного методу навчання з використанням ігрових методів роботи, розроблені модель навчальної діяльності молодших школярів засобами гри під час сприймання усного мовлення , модель діяльності учнів під час різних форм роботи. В матеріалах досвіду представлена серія дидактичних матеріалів, що стануть у нагоді вчителям під час організації та проведення як уроків, так й позакласних заходів: система ігрових вправ для навчання усного мовлення молодших школярів, розробка уроку з теми «Мої улюблені іграшки», фрагмент позакласного заходу по мотивам казки «Колобок», свято англійської абетки ( урок-гра) та інше.

Дуже важливо, обираючи гру, враховувати як лінгвістичний рівень класу, так і спосіб, у який найкраще організувати даний клас/групу. Більшість ігор спрямована на те, щоб заохотити учнів до читання, письма або аудіювання текстів. Така діяльність викликає бажання поділитися досвідом, запропонувати розв’язання проблеми, виказати своє ставлення до предмета.

Підтримка, заохочення, створення цікавих ситуацій, під час яких можна поспілкуватися з товаришами, підвищує мотивацію дітей щодо вивчення мови. Учні вивчають мову швидше, якщо вони залучені до таких видів діяльності, які цікавлять їх, у яких вони бажали б взяти участь: ігри, пісні, вистави, фестивалі.

Таким чином, для того, щоб створити творчу атмосферу у класі, необхідно:



  1. підвищити мотивацію учнів до вивчення іноземної мови, використовуючи різні види мовленнєвої діяльності (творчі роботи, ігри, вистави та ін.);

  2. допомагати учням розвивати власні потреби вивчення мови, заохочуючи їх до позакласної діяльності (листування з друзями з англомовних країн, читання книжок та ін.);

  3. створити теплу дружню атмосферу, в якій учитель і учні насолоджуються роботою разом;

Під час початкового навчання англійської мови (1-4 класи) віддаємо перевагу ігровим методам навчання: для введення лексичних одиниць – «Фантастичні історії», «Два кубики», «Що це може бути?»; для закріплення лексичних одиниць – «Крок-слово», «Їстівне - неїстівне», «Пофантазуй і домалюй»; для розвитку усного мовлення – «Світлофор», «Хованки», «Виконай прохання», «Відгадай»; для звукового аналізу слів – «З яких звуків складається слово?», «Підійдіть, звуки!»; для удосконалення навичок читання – «Зашифроване речення», «Розсипане речення», «Пошкоджений лист», «Книжкоїд». Застосування активних ігрових методів залежить від виду й етапу уроку, а також виду мовленнєвої діяльності, яку ми тренуємо. Так, наприклад, перед початком вивчення нової теми можна запропонувати учням «угадати», яку тему будемо вивчати; для пригадування знайомої лексики можна запропонувати учням зробити так звану «Mind Map» у себе в зошитах і на дошці.

Формування комунікативних навичок засобами гри учнів молодших класів здійснюється не тільки на навчальних заняттях. Велику роль відіграє в цьому самонавчання, а саме використання інформації поза межами уроків. Учень має можливість слухати дитячі радіо- та телепередачі мовою, яка вивчається; використовувати іншомовні ресурси Інтернету та періодичні видання для початківців (газети, журнали), відео, комп'ютери та інші засоби інформації.

Важливе значення у вивченні іноземної мови має підтримка батьків. Якщо вони радіють кожному новому слову, вивченому дитиною, або з цікавістю слухають, як вона змогла висловити свою думку на уроці, радість учня стане радістю його батьків. Тоді, якщо і трапиться невдача, учень знайде підтримку в родині, він не стане зневіреним. А вчитель допоможе йому знайти правильні шляхи виходу з важкої ситуації. Лише співпраця вчителя та родини учня, довга та наполеглива праця здатна вселити надію в серця учнів, привести його до радості успіху і до впевненості у власних силах.

Використання ігрових методик навчання на уроках дає широкі можливості для організації й удосконалення спілкування між учнями іноземною мовою. Від учителя ця методика вимагає використання всіх своїх творчих здібностей та професійних навичок. Але, як писав Л. Толстой, «чим легше вчителю навчати, тим складніше учням навчатися. Чим складніше вчителю, тим легше учням».




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал