Практикум «техніка шкільного хімічного експерименту»



Скачати 377.45 Kb.

Сторінка1/3
Дата конвертації12.12.2016
Розмір377.45 Kb.
ТипПрактикум
  1   2   3

1
РОЗДІЛ ІІ.
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ТА МЕТОДИЧНА ПІДГОТОВКА
МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ХІМІЇ



НАВЧАЛЬНИЙ ПРАКТИКУМ
«ТЕХНІКА ШКІЛЬНОГО ХІМІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ»
Бабенко О.М., кандидат педагогічних наук, доцент
Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка
Забезпечення професійної підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів у якості вчителів хімії потребує впровадження ряду навчальних практикумів. Саме вони покликані забезпечити формування системного, наукового уявлення про методику організації та проведення шкільного хімічного експерименту та забезпечення набуття студентами відповідних професійних компетенцій. До вказаних навчальних курсів належить і практикум «Техніка шкільного хімічного експерименту», який входить до переліку навчальних дисциплін державного стандарту підготовки вчителів хімії.
Завданнями його є наступні:

формування педагога-професіонала, здатного спланувати, організувати та провести хімічний експеримент різних видів на уроках хімії та в позаурочний час у основній і старшій школі;

ознайомлення з теорією шкільного хімічного експерименту;

систематизація знань про види експерименту, сутність техніки та методики експерименту;

розкриття можливостей хімічного експерименту для розвитку пізнавальної активності учнів;

знайомство з перспективами розвитку техніки та методики шкільного хімічного експерименту, із застосуванням нових технологій в навчальному експерименті;

ознайомлення студентів з переліком хімічного посуду, застосовуваного для шкільного хімічного експерименту, його класифікацією і призначенням, з будовою лабораторного штативу, спиртівки, правилами техніки безпеки в кабінеті хімії та видами інструктажів з безпеки життєдіяльності;

формування і розвиток експериментальних умінь і навичок проведення шкільного хімічного експерименту, демонстрації хімічних дослідів і організації навчального експерименту, зазначених у програмах шкільного курсу хімії;

розвиток умінь у поводженні з хімічною посудом та обладнанням, хімічними реактивами, умінь оформлювати методику проведення хімічного експерименту в поурочному і тематичному плануванні.

2
Знання, якими оволодіває студент під час навчального практикуму
«Техніка шкільного хімічного експерименту» охоплюють такі блоки понять і уявлень:

класифікацію та призначення хімічного посуду і обладнання, що використовуються в шкільному хімічному експерименті;

правила безпеки життєдіяльності при роботі з хімічними речовинами;

устрій лабораторного обладнання та приладів шкільного хімічного кабінету, принципи їх дії, правила їх експлуатації та зберігання;

вимоги, що ставляться до демонстраційного хімічного експерименту;

техніку проведення хімічного експерименту шкільного курсу хімії;

види шкільного хімічного експерименту;

основні тенденції розвитку сучасного шкільного хімічного експерименту;

особливості організацій й методику проведення шкільного хімічного експерименту в сучасних умовах;

прийоми підвищення ефективності виконання демонстрацій, лабораторних дослідів і практичних робіт;

основні закономірності формування в учнів експериментальних умінь.

Відповідно, на заняттях практикуму майбутні вчителі хімії розвивають такі практичні навички й уміння:

планувати хімічний дослід, здійснювати його підготовку;

проводити демонстраційний експеримент з коментарями до нього;

правильно підбирати потрібні реактиви та хімічний посуд для дослідів;

використовувати варіативність виконання досліду;

аналізувати і знаходити місце досліду в шкільному курсі хімії;

оформляти хімічний експеримент і його результати згідно з планом;

методично грамотно включати хімічний експеримент в поурочне і тематичне планування;

володіти сучасними технологіями проведення шкільного хімічного експерименту;

самостійно вивчати й аналізувати спеціальну наукову й методичну літературу з проблем організації та проведення шкільного хімічного експерименту в сучасних умовах;

застосовувати досягнення сучасної педагогічної й методичної науки при організації та проведенні шкільного хімічного експерименту;

вдосконалювати систему навчального хімічного експерименту;

демонструвати здатність організовувати та проводити шкільний хімічний експеримент згідно сучасних вимог.
Практикум займає проміжне місце між хімією і методикою, педагогікою і психологією. Отримані знання дадуть можливість студентам розширити свій кругозір, і використовувати цей матеріал при виконанні дипломних робіт і у своїй майбутній роботі.
Курс базується на знаннях, набутих студентами при вивченні природничо-наукових дисциплін: загальна та неорганічна хімія, органічна

3 хімія, фізична хімія, екологія, аналітична хімія. Навчальний практикум
«Техніка шкільного хімічного експерименту» орієнтує студентів на професійну діяльність вчителя, знайомого з закономірностями організації та проведення хімічного експерименту й готового застосовувати це в майбутній педагогічній роботі.
Список використаних джерел
1.
Грабовий А.К. Формування у майбутніх вчителів хімії експериментально- методичних компетенцій щодо організації та проведення хімічного експерименту в загальноосвітніх навчальних закладах / А. К. Грабовий // Рідна школа . – 2013 . – № 1/2 . –
С. 43-47.


ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ
ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ХІМІЇ ПРОФІЛЬНОЇ ШКОЛИ

Блажко О.А., кандидат педагогічних наук, доцент
Вінницький державний педагогічний університет імені М.М. Коцюбинського
Практична підготовка студентів вищих навчальних закладів є обов’язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня і має на меті набуття студентами професійний навичок та вмінь. Одним із видів практичної підготовки студентів педагогічних навчальних закладів є педагогічна практика. Оскільки з 2010-
2011 навчального року у загальноосвітніх навчальних закладах впроваджується профільне навчання, тому вимагає удосконалення система методичної підготовки майбутніх учителів і відповідно потрібно внести певні зміни у зміст педагогічної практики.
Результати проходження студентами педагогічної практики підтверджують доцільність внесення змін у зміст методичної підготовки і педагогічної практики, оскільки 27% студентів проходили педагогічну практику у класах суспільно-гуманітарного напряму, 33 % – у класах природничо-математичного напряму (з них: 36 % – у класах хіміко- біологічного профілю та 64 % у класах математичного і фізико- математичного профілю), 3 % студентів проходили педагогічну практику у класах спортивного папряму, 15 % – у класах технологічного напряму, 10% – у класах філологічного напряму та 12 % студентів проходили педагогічну практику в універсальних (безпрофільних) класах.
Відповідно до навчального плану підготовки студентів за спеціальністю
7.04010101 Хімія* на проходження педагогічної практики відводиться 6 тижнів і проводиться вона у першому семестрі. Під час педагогічної практики студенти виконують обов’язки вчителя хімії старшої профільної школи та класного керівника, а також вчителя додаткової спеціальності
(біології або екології).
Під час проходження педагогічної практики студенти застосовують теоретичні знання одержані при вивченні хімічних дисциплін, методики

4 навчання хімії, педагогіки, психології, а також з методики навчання хімії у старшій профільній школі та методики організації допрофільної підготовки учнів основної школи.
Основними завдання педагогічної практики студентів у старшій профільній школі є:
– ознайомлення з системою організації навчально-виховної роботи у старшій профільній школі та її плануванням;
– ознайомлення з особливостями роботи вчителя хімії профільної школи та класного керівника;
– отримання навичок самостійного ведення навчальної роботи з учнями з урахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей і профілю навчання;
– формування навичок з планування, проведення і аналізу різних видів навчальних і позакласних занять з врахуванням рівня засвоєння хімічних знань школярами та профілю їх навчання;
– формування навичок з методики і техніки проведення уроків хімії у класах різного профілю, курсів за вибором, спецкурсів, факультативних занять та позакласних виховних заходів, гуртків тощо;
– формування навичок планування і реалізації допрофільної підготовки з хімії учнів основної школи, здійснення профорієнтаційної роботи з школярами;
– вивчення перспективного педагогічного досвіду роботи вчителя хімії;
– формування вмінь і навичок педагогічно правильного будування своїх відносин з учнями, їх батьками, колегами.
За період педагогічної практики студенти повинні виконати наступні види роботи:
1)
написати плани-конспекти і провести 15 уроків з хімії в 10-11 класах
(враховуючи особливості профілю навчання);
2)
написати плани-конспекти і провести 5 навчальних занять з курсів за вибором, спецкурсів або факультативів з хімії, які реалізують варіативну складову навчального плану певного профілю;
3)
відвідати уроки хімії вчителя наставника і свого одногрупника у класах різного профілю та підготувати аналіз двох із відвіданих уроків (один урок вчителя наставника і один урок одногрупника);
4)
провести самоаналіз власного уроку;
5)
підготувати і провести позакласні виховні заходи з хімії;
6)
вивчити перспективний педагогічний досвід вчителя наставника і оформити картку педагогічного досвіду;
7)
підготувати індивідуальне навчально-дослідне завдання.


5
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-МЕТОДИЧНА ПІДГОТОВКА
МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ХІМІЇ
Грабовий А. К., кандидат педагогічних наук, доцент,
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
У процесі трудової діяльності вчитель хімії використовує різні види експерименту: демонстраційні та лабораторні досліди, практичні роботи [3].
З огляду на це можна виокремити наступні види експериментально- методичних компетенцій майбутніх вчителів хімії: демонстраційні, лабораторно-практичні.
Розглянемо формування лабораторно-практичних експериментально- методичних компетенцій майбутніх вчителів хімії.
У процесі наукового дослідження з’ясовано, що провідними чинниками формування лабораторно-практичних компетенцій майбутніх вчителів хімії
є: 1) модульно-рейтингова технологія навчання; 2) діяльнісний та технологічний підходи [1; 2].
Методика підготовки студентів щодо використання лабораторних дослідів та практичних робіт в навчанні хімії здійснюється поетапно:
1) оволодіння теоретичними знаннями з техніки та методики лабораторних дослідів, практичних робіт; 2) оволодіння практичними вміннями і навичками з організації та проведення лабораторних дослідів, практичних робіт. Теоретичні знання студенти, одержують на лекціях з методики викладання хімії та під час самостійної роботи. Практичні вміння і навички з техніки та методики організації та проведення учнівського експерименту студенти одержують на лабораторних заняттях (модулі "Техніка і методика шкільного хімічного експерименту", "Методика вивчення тем шкільного курсу хімії").
Діяльнісний підхід щодо експериментально-методичної підготовки майбутніх вчителів хімії передбачає посилення професійного спрямування навчального процесу з дисципліни "Методика викладання хімії". Професійне спрямування навчального процесу передбачає таку організацію навчання, за якої студенти здійснюють діяльність, адекватну професійній діяльності вчителя хімії ЗНЗ.
Формування вмінь і навичок щодо організації та проведення лабораторних дослідів, практичних робіт здійснювали поетапно. На першому етапі студенти: 1) визначали учнівський експеримент за шкільною програмою; 2) розглядали техніку експерименту за шкільним підручником;
3) з’ясовували методику включення дослідів в урок; 4) описували техніку експерименту.
Техніку та методику учнівського експерименту студенти описували за планом: 1) назва досліду; 2) реактиви та обладнання; 3) техніка виконання: а) опис досліду; б) малюнок приладу; в) хімізм процесів; 4) дидактичне призначення; 5) методика використання.

6
На другому етапі студенти спочатку фронтально відпрацювали техніку учнівського експерименту, методику – методом демонстрації (модуль "Техніка і методика шкільного хімічного експерименту"). Демонстрація вимагала дій студентів: 1) постановка мети досліду; 2) техніка виконання;
3) організація діяльності учнів; 4) висновки.
Третій стан передбачав вдосконалення експериментальних вмінь та навичок студентів на лабораторних заняттях (модуль "Методика вивчення тем шкільного курсу хімії". Проводячи методичний аналіз тем шкільного курсу хімії, студенти визначають види учнівського експерименту в темі, розкривають його дидактичне призначення. На цьому етапі студенти проводили моделювання уроків з використанням учнівського експерименту.
Спочатку розробляли конспект уроку, потім один студент виконував роль вчителя, а решта студентів підгрупи – роль учнів. Студенти-учні виконували досліди, записували їх в зошити або складали звіти про практичну роботу.
Учитель оцінював звіти, проводив їх аналіз. В кінці заняття проводилось обговорення модельованого уроку.
У процесі формування експериментально-методичних вмінь і навичок використовували і ситуаційні завдання. Ситуаційні завдання – це проблемні експериментальні ситуації, притаманні виробничій діяльності майбутнього вчителя хімії. Наприклад. 1. Два учні проводять реакцію між алюміній сульфатом і натрій гідроксидом, користуючись однаковими розчинами, але зливаючи їх краплями у різній послідовності. Чому в одного учня в пробірці утворюється осад, який не зникає, а в другого – осад зникає вмить.
2. Дослідним шляхом доведіть, що буде відбуватися при взаємодії металічного натрію з розчином алюміній хлориду.
Розв’язуючи ситуаційні завдання, студенти здійснюють дії в наступній послідовності: 1) ознайомлення із змістом завдання, формулювання мети діяльності; 2) вибір методів дослідження; 3) проведення дослідження;
4) формулювання висновку.
Окрім того використовували і віртуальний хімічний експеримент. Цей вид експерименту студенти використовували з метою ознайомлення з технікою шкільного хімічного експерименту, хімічним посудом, обладнанням. Відзначимо особливості використання віртуального хімічного експерименту в підготовці майбутніх вчителів хімії: 1) віртуальний експеримент – елемент методів ілюстрацій; 2) віртуальний експеримент розкриває зміст двох предметів – шкільного курсу хімії та методики навчання хімії; 3) віртуальний експеримент сприяє реалізації певних дидактичних завдань – підвищення ефективності навчання з методики навчання хімії та формування експериментально-методичних вмінь і навичок майбутніх вчителів хімії.
Список використаних джерел
1.
Грабовий А. К. Методика викладання хімії: навчально-методичний комплекс дисципліни: Навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів /
А. К. Грабовий. – Черкаси : вид. від. ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2009. – 131 с.
2.
Грабовий А. К. Методика підготовки майбутніх вчителів хімії до організації та

7 проведення хімічного експерименту в загальноосвітніх навчальних закладах /
А. К. Грабовий // Вісник Черкаського університету. Серія: педагогічні науки, №32. –
Черкаси : Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2013. –
С.29-35.
3.
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 7-11класи /
[Л. П. Величко, О. Г. Ярошенко]. – К. : ВТФ "Перун", 2006. – 32 с.
ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ХІМІЇ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ
ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ОСВІТНЬОЇ ТРАЄКТОРІЇ ШКОЛЯРА
Гайдамака Б.С.
Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка
Проблемою активізації школярів в особистісному і професійному самовизначенні є проблема виховання їх як суб'єктів пізнавальної, навчальної, трудової діяльності і спілкування. Крім того, важливо показати учням реальні можливості зміни ситуації професійного самовизначення, які вони можуть реалізувати в процесі здійснення особистих професійних планів[2].
Одним із видів педагогічного проектування розвитку є індивідуальна освітня траєкторія. Індивідуальна освітня траєкторія - це персональний шлях реалізації особистісного потенціалу кожного учня. Основною метою використання технології індивідуальних освітніх траєкторій є підвищення рівня самостійності, активності учнів та індивідуалізації процесу навчання.
Суть даної технології полягає у зміні організації освітнього процесу, при якому зменшується час спільної роботи вчителя і учня. [1]
Перший спосіб - диференціація навчання, відповідно до якої до кожного учня пропонується підходити індивідуально, диференціюючи досліджуваний ним матеріал за ступенем складності, спрямованості та
іншими параметрами.
Другий спосіб припускає, що власний шлях освіти вибудовується для кожного учня стосовно до кожної досліджуваної ним освітньої сфери. Інакше кажучи, кожному учню дається можливість створення власної освітньої траєкторії освоєння всіх навчальних дисциплін.
Педагогічний процес на основі технології індивідуальних освітніх траєкторій вписується і в пізнавальну й особисту парадигми. Пізнавальна парадигма розглядається за аналогією з процесом пізнання і розглядається від постановки цілей і відбору його змісту до конкретних форм, методів і засобів.
Завдання індивідуальної освітньої траєкторії: виявлення учнів зі здібностями, вивчення здібностей і рівня розвитку учнів.[1]
Індивідуальна освітня траєкторія та її педагогічний супровід дозволяє: забезпечити оволодіння учнями змістом стандартів освіти; усяко сприяє розвитку індивідуальних здібностей учня; У структуру індивідуальної траєкторії включені наступні компоненти: цільовий (передбачає постановку цілей і провідних напрямків у сфері здобуття освіти); змістовний (

8 реалізовується в рамках конкретної освітньої програми); технологічний
(включає використовувані технології, методи, методики, системи навчання і виховання); діагностичний (розкриває систему діагностичного супроводу) та
ін.
Позитивним в індивідуальній освітній траєкторії є те, що учні змушені самі постійно приймати рішення. Технологія стимулює максимальне розкриття здібностей, творчих можливостей особистості, реалізує гуманістичний підхід. Процес навчання за такою технологією вписується і в пізнавальну, і в особистісну парадигму, спираючись на неповторність, унікальність, самобутність учня, дозволяє оптимально використовувати допомогу вчителя і однокласників.[3]
Індивідуальна освітня траєкторія та її педагогічний супровід дозволяє: забезпечити оволодіння учнями змістом стандартів освіти; усіляко сприяти розвитку індивідуальних здібностей учня, забезпечення оволодіння програмами з шкільних дисциплін групами учнів, які мають високий рівень навченості; забезпечити професійне самовизначення; створити необхідну основу для продовження освіти в професійній сфері.
Список використаних джерел
1.
Антропов В.А. Организация самостоятельной работы студентов / В.А.Антропов,
Н.И. Шаталова. - Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. ун-т путей сообщения, 2000. - 76 с.
2.
Асманова И.Ю., Горячова М.В. Индивидуальные образовательные траектории в области математических и естественно-научных дисциплин // Научный журнал «Успехи современного естествознания». - 2008. - №4 3.
Бібік Н. Профільна школа: проблеми науково-медичного супроводження /
Н.Бібік, М.Бурда // Біологія і хімія в школі. – 2004. – №6. – С.2 – 4.



ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО КОНТРОЛЮ
НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ ШКОЛЯРІВ З ХІМІЇ
Іваха Т.С., кандидат педагогічних наук, доцент
Гладун Л.І., студентка 5 курсу спеціальності «Хімія»
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова
Державні стандарти базової і повної середньої освіти [2], суттєво вплинули не лише на оновлення змісту шкільної хімічної освіти, а й підтвердили актуальність удосконалення контролю начальних досягнень учнів у зв’язку з встановленням відповідності знань та умінь школярів державним вимогам до рівня загальноосвітньої підготовки. Водночас зазначається, що в українській школі пріоритети надаються формуванню умінь самостійності школярів у засвоєнні знань та самоконтролю вивченого, що потребує створення методичного забезпечення реалізації цього процесу.
Означене вимагає необхідності розробки засобів контролю знань школярів, які б відповідали найефективнішим механізмам оцінювання. Одним із таких засобів контролю вважається тестування, а доцільність його впровадження

9 доведена багаторічним досвідом тестування у процесі здійснення державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного оцінювання.
Підготовці майбутніх учителів хімії з методики організації тестового контролю навчальних досягнень учнів з предмету приділяється значна увага у процесі проведення аудиторних занять та педагогічної практики. Однак, всебічне дослідження студентом означеного питання можливе завдяки залученню майбутніх учителів хімії до науково-дослідної роботи та виконання ними кваліфікаційних робіт. Тому темою дипломної роботи є
«Організація і контроль навчальних досягнень учнів з органічної хімії в основній школі» [3].
За матеріалами методичних розробок було з’ясовано, що основними видами завдань, які розробляються вчителями, що належать до завдань закритої форми є завдання з визначення однієї правильної відповіді, вибору з множини, вірно – не вірно, вибору відповідності; завдання відкритої форми представлені завданнями з короткою відповіддю та числовою відповіддю, розрахунком за формулою. Зазначені тестові завдання використовуються вчителями, в основному, в урочний час. Аналіз тестових завдань, які самостійно складають учителі дав можливість визначити такі їх основні недоліки: одноманітність побудови; зорієнтованість на неістотне та другорядне; нечіткість формулювання, що породжує двозначність, а, отже, і дезорганізованість навчальної роботи учнів, а також відсутність можливості учнів самостійної систематичної роботи над тестовими завданнями в урочний та позаурочний час для підготовки до тематичного оцінювання шляхом виконання тестових завдань [1]. Подальший аналіз методичних розробок тестових завдань показав на існування лише однієї розробки учителя хімії І.В.Марченко, яка присвячена здійсненню поточної тестової експрес-перевірки знань учнів дев’ятого класу з теми «Найважливіші органічні сполуки».
Важливість дослідження означеного питання визначається ще й тим, що за результатами аналізу тестових завдань з хімії органічних сполук було виявлено незначну кількість видів тестових завдань із тих, що представлені у тестології та не впроваджені у практику контролю школярів. До того ж, опрацювання наукових досліджень та досвіду вчителів, висвітленого у методичній літературі, вказує на доцільність проведення підготовки учнів до тематичного оцінювання шляхом самостійного опрацювання завдань в урочний і позаурочний час, зокрема і в домашніх умовах.
Експериментальні матеріали розроблялися до насичених, ненасичених та оксигеновмісних органічних сполук відповідно до шкільної програми з хімії рівня стандарту теми «Найважливіші органічні сполуки». Із видів завдань, які вперше нами були створені та апробовані зазначимо наступні: завдання на знаходження кількох правильних відповідей, закінчити речення, так чи ні. Частина тестових завдань створювалась за аналогією існуючих, що стосувалося, в основному, розрахункових задач. Усього авторських за змістом завдань було підготовлено з теми насичені вуглеводні − 52,

10 ненасичені − 57 та оксигеновмісні органічні сполуки − 83 і представлені у збірнику тестових завдань. Упродовж 2014–2015 н.р. з їх використанням відбувався формувальний етап педагогічного експерименту з учнями 9-х класів шкіл м.Києва ( № 65 з поглибленим вивченням іноземних мов, спеціалізованій школі № 159) та у середній загальноосвітній школі №45, де автор дослідження працює вчителем хімії. Особливість їх впровадження полягала у тому, що кожне виконане учнем тестове завдання на уроці, вдома або на консультаціях, було взято із запропонованого учням збірника. Це надавало можливості учням повторного самостійного виконання завдань, впевненості у знаннях та формувало позитивну мотивацію до навчання з хімії. Результатами вихідного зрізу слугували оцінки учнів за перший семестр, а результатами заключного зрізу формувального етапу експерименту були кількісні показники тестового контролю по завершенні вивчення оксигеновмісних сполук.
Результати експериментального впровадження авторських тестових вказують на те, що відсоток учнів, якість знань яких відповідала середньому рівню зменшилась на одного учня, і відповідно збільшився їх відсоток на достатньому рівні. Відсоток учнів, знання яких відповідали високому рівню не змінилась. Виходячи з вище сказаного, можна зробити висновок про те, що підготовка учнів до контролю знань та умінь школярів з хімії шляхом самостійного опрацювання ними тестових завдань забезпечує підвищенню якості навчання, а виконання науково-дослідних завдань майбутніми вчителями хімії − сприяє формуванню умінь студентів організовувати контроль школярів з хімії, а також планувати та проводити педагогічний експеримент.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал