Практичне заняття №1 іменник. Загальна характеристика. Лексико–граматичні розряди менника



Скачати 171.87 Kb.
Дата конвертації16.12.2016
Розмір171.87 Kb.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1
ІМЕННИК. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА.

ЛЕКСИКО–ГРАМАТИЧНІ РОЗРЯДИ МЕННИКА


  1. Іменник як центральна частина мови: його значення, морфологічні ознаки та синтаксичні функції.

  2. Власні та загальні назви.

  3. Іменники з конкретним та абстрактним значенням.

  4. Категорія істот / неістот.

  5. Збірні та одиничні іменники.

  6. Категорія речовинності.


ЛІТЕРАТУРА:

  1. Гринчишин Д. Г. Явище субстантивації в українській мові. (субстантивація прикметників) / Д. Г. Гринчишин. – К. : Наук. думка, 1965. – 112 с.

  2. Загнітко А. Категорія істоти / неістоти: семантика і структура / А. Загнітко // Збірник наукових праць. Південний архів. Філологічні науки. – Херсон : Айлант, 2002. – Вип. 14. – С. 150–154.

  3. Ковалик І. І. Словотворча будова збірних і одиничних іменників у східнослов’янських мовах у порівнянні з іншими слов’янськими мовами / І. І. Ковалик // Питання слов’янського мовознавства. – Львів, 1958. – Кн. VІ. – С. 18–55.

  4. Ковалик І. І. Про власні і загальні назви в українській мові / І. І. Ковалик // Питання українського і слов’янського мовознавства. – Вибрані праці. – Частина ІІ / Упорядник З. Терлак. – Львів – Івано–Франківськ, 2008. – С. 294–303.

  5. Матвіяс І. Г. Іменник в українській мові [Текст] : наукове видання / І. Г. Матвіяс. – К. : Радянська школа, 1974. – 184 с.

  6. Погрібний І. І. Матеріально–речовинні іменники (лексична семантика і словозміна) [Текст] : Автореф. дис... канд. філол. наук : 10.02.01 / Погрібний Ігор Іванович ; Національний педагогічний ун–т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2000. – 20 с.

  7. Скаб М. Власні назви осіб як виразники предметної частини змісту апеляції / М. Скаб // Збірник наукових праць. Південний архів. Філологічні науки. – Херсон : Айлант, 2002. – Вип. 14. – С. 111–115.

  8. Ярошевич І. А.  Українська морфологічна термінологія ХХ – початку ХХІ ст. [Текст] : автореф. дис... канд. філол. наук : 10.02.01 / Ярошевич Ірина Арнольдівна ; НАН України, Інститут української мови. – К., 2008. – 20 с.


Вправи: 30, 36, 41, 47, 52, 131.

Питання та завдання для самоперевірки: 1–14.
Термінологічний мінімум: іменник, власна назва, онім, апелятив, пропріальний іменник, загальна назва, істота, неістота, конкретний іменник, абстрактний іменник, речовинний іменник, недискретний іменник, дискретний іменник, предметний іменник, збірний іменник, одиничний іменник, сингулятив, субстантивація.

Орфограма “Велика буква у власних назвах” (диктант).




ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2
КАТЕГОРІЯ РОДУ ІМЕННИКА


  1. Загальна характеристика категорії роду.

  2. Способи і засоби вираження категорії роду.

  3. Іменники “спільного роду”.

  4. Іменники “подвійного роду”, “потенційного роду”.

  5. Рід невідмінюваних іменників.

  6. Варіантні родові форми.

  7. Сучасні тенденції в родовій категоризації іменника.


ЛІТЕРАТУРА:

  1. Дубова О. Вияви синтетизму та аналітизму при вираженні категорії роду: (на матеріалі української та російської мов) / О. Дубова // Збірник наукових праць. Південний архів. Філологічні науки. – Херсон : Айлант, 2002. – Вип. 14. – С. 145–150.

  2. Безпояско О. К. Іменні граматичні категорії (функціональний аналіз) / О. К. Безпояско. – К. : Наукова думка, 1991. – 172 с.

  3. Дерев’янко Л., Чуріна В. Рід іменників / Лариса Дерев’янко, Віталія Чукіна // Українська мова та література. – 2008. – № 41 (585). – С. 3–8 (законспектувати).

  4. Матвіяс І. Г. Іменник в українській мові [Текст] : наукове видання / І. Г. Матвіяс. – К. : Радянська школа, 1974. – 184 с.

  5. Мерінов В. В. Взаємодія граматичного значення й граматичної форми у вираженні лексико–граматичної категорії роду іменника: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / В. В. Мерінов / Харк. нац. ун–т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2003. – 13 с.

  6. Сердюк А. М., Сигеда П. І.  Про складні випадки вживання категорії роду іменників у сучасній українській мові / А. М. Сердюк, П. І. Сигеда // Актуальні питання слов’янської філології : Міжвуз. зб. наук. статей. – К. – Бердянськ, 1997. – Вип. 3. – С. 79–84.


Вправи: 57, 59, 60, 63, 64, 129.

Питання та завдання для самоперевірки: 15–23 (с. 79).

Термінологічний мінімум: категорія роду, чоловічий рід, жіночий рід, середній рід, маскулізми, фемінативи, іменники “потенційного роду”, іменники “подвійного роду”, лексичний спосіб вираження граматичного значення роду, морфологічний спосіб вираження граматичного значення роду, словотвірний спосіб вираження граматичного значення роду, синтаксичний спосіб вираження граматичного значення роду, варіантні родові форми.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3
КАТЕГОРІЯ ЧИСЛА ІМЕННИКА


  1. Категорія числа як словозмінна граматична категорія.

  2. Граматичні засоби вираження категорії числа.

  3. Класифікаційні елементи в категорії числа.

  4. Історія граматичної категорії числа іменника, занепад двоїни та її залишки в українській мові.


ЛІТЕРАТУРА:

  1. Безпояско О. К. Іменні граматичні категорії (функціональний аналіз) / О. К. Безпояско. – К. : Наукова думка, 1991. – 172 с.

  2. Елашевська О. До питання про категорію числа іменників у сучасному українському мовознавстві / Ольга Еляшевська // Вісник Львівського ун-ту. – Серія філол., 2004. – Вип. 34. – Ч. І. – С .134–139 (законспектувати).

  3. Матвіяс І. Г. Іменник в українській мові [Текст] : наукове видання / І. Г. Матвіяс. – К. : Радянська школа, 1974. – 184 с.

  4. Колесников А. О. Синтагматична парадигматика категорії числа морфологічно недостатніх іменників : Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / А. О. Колесников / Одес. нац. ун–т ім. І. І. Мечникова. – О., 2000. – 18 с.

  5. Семененко Л. Семантичні і прагматичні аспекти у функціонуванні іменної граматичної категорії числа. Проблемні питання / Л. Семененко. // Збірник наукових праць. Південний архів. Філологічні науки. – Херсон : Айлант, 2002. – Вип. 14. – С. 190–193.

  6. Тернова А. І. Формування словотвірної структури і семантики множинних іменників у новій українській мові кінця XVII – початку XXI століття [Текст] : автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Тернова Алла Іллівна ; Державний вищий навчальний заклад “Запорізький національний ун–т”. – Запоріжжя, 2009. – 20 с.



Вправи: 68, 69, 70, 71, 132.

Питання та завдання для самоперевірки: 24–28 (с. 81–82).

Термінологічний мінімум: граматичне число, двоїна, категорія числа, множина, множинний іменник, однина, однинний іменник, семантико-граматичне число, формально-граматичне число, число.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4
КАТЕГОРІЯ ВІДМІНКА ІМЕННИКА


  1. Загальна характеристика категорії відмінка іменників.

  2. Граматичні засоби вираження категорії відмінка.

  3. Центральні відмінки: називний і знахідний.

  4. Семантичні різновиди родового відмінка.

  5. Значення давального, орудного та місцевого відмінків.

  6. Кличний відмінок в українській мові, правила вживання відмінкових флексій кличного відмінка.


ЛІТЕРАТУРА:

  1. Безпояско О. К. Іменні граматичні категорії (функціональний аналіз) / О. К. Безпояско. – К. : Наукова думка, 1991. – 172 с.

  2. Вихованець І. Р. Система відмінків української мови / І. Вихованець. – К. : Наук. думка, 1987. – 231 с.

  3. Вихованець І. Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській літературній мові / Іван Вихованець. – К. : Наук. думка, 1987. – 231 с.

  4. Вихованець І. Студії про українські відмінки: термінологічний аспект / І. Вихованець // Українська мова. – 2005. – № С. 3–7 (законспектувати).

  5. Джура А. С. Синтаксична транспозиція відмінкових форм (на матеріалі іменникових форм родового відмінка) : Автореф. дис. ... канд. філол. наук / Алла Джура. – К., 2000. – 17 с.

  6. Задорожний В. Кличний відмінок іменників на –ець у сучасній українській мові / В. Задорожний // Дивослово. – 2005. – № 3. – С. 39–42 (законспектувати).

  7. Плющ М. Я. Відмінок у семантико-синтаксичній структурі речення / М. Я. Плющ. – К. : Київ. пед. ін.-т, 1978. – 107 с.

  8. Плющ М. Я. Категорії суб’єкта і об’єкта в структурі простого речення / М. Я. Плющ. – К. : Вища школа, 1986. – 175 с.

  9. Плющ М. Я. Функціональна співвідносність називного і кличного відмінків за значенням особи / М. Я. Плющ // Мовознавство. – 1983. – № 6 (102). – С. 36–42.

  10. Тимченко Є. Номінатив і датив в українській мові / Євген Тимченко. – К. : З друкарні УАН, 1925. – 66 с.

  11. Тимченко Є. Льокатив в українській мові (з української складні) / Євген Тимченко. – К. : З друкарні УАН, 1925. – 71 с.

  12. Тимченко Є. Вокатив і інструменталь в українській мові / Євген Тимченко. – К. : З друкарні УАН, 1926. – 118 с.

  13. Тимченко Є. Акузатив в українській мові (з української складні) / Євген Тимченко. – К. : З друкарні УАН, 1928. – 101 с.

  14. Тимченко Е. Функции генетива в южнорусской языковой области / Е. Тимченко. – Варшава : Варш. учеб. окр., 1913. – 278 с.


Вправи: 74, 75, 76, 130, 134.

Питання та завдання для самоперевірки: 28–32 (с. 80–81).

Термінологічний мінімум: відмінок, категорія відмінка, називний відмінок, родовий відмінок, давальний відмінок, знахідний відмінок, орудний відмінок, місцевий відмінок, кличний відмінок.

Орфограма “Правопис складних іменників” (диктант).




ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5
ВІДМІНИ ІМЕННИКА. ОСОБЛИВОСТІ СЛОВОЗМІНИ.


  1. Історія формування сучасної відмінкової системи іменника. Критерії поділу іменників за відмінами.

  2. Іменники 1 відміни, поділ на групи. Особливості словозміни.

  3. Іменники 2 відміни. Поділ на групи. Особливості словозміни.

а) іменники твердої групи;

б) іменники м’якої групи;

в) іменники мішаної групи.


  1. Іменники 3 відміни. Особливості словозміни.

  2. Іменники 4 відміни. Особливості словозміни.

  3. Відмінювання множинних іменників.

  4. Іменники, що перебувають поза відмінами.


ЛІТЕРАТУРА:

  1. Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. – К. : Наукова думка, 2008. – С. 73 – 97.

  2. Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Самійленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови. – К., 1980.


Вправи: 84, 88, 91, 93, 94, 95, 98, 101, 107.

Питання та завдання для самоперевірки: 28–32.

Термінологічний мінімум: відміна іменників, відмінкове закінчення, невідмінюваний іменник, тверда група, м’яка група, мішана група.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 6
СЛОВОТВІР ІМЕННИКІВ. ПРАВОПИС ІМЕННИКІВ. СУБСТАНТИВАЦІЯ


  1. Структура іменникових основ.

  2. Суфіксальний словотвір іменників:

а) модифікаційні суфікси;

б) мутаційні суфіксальні морфеми;



в) транспозиційні деривати.

  1. Префіксальний словотвір іменників.

  2. Конфіксація як спосіб творення іменників.

  3. Нульова суфіксація.

  4. Словоскладання та основоскладання.

  5. Абревіація.

  6. “Неморфологічні” способи творення іменників: а) семантичний; б) зрощення; в) конверсія.

  7. Словотвір оказіональних іменників української мови.


ЛІТЕРАТУРА:


  1. Віняр Г.М. Словник новотворів української мови кінця ХХ століття / Ганна Миколаївна Віняр, Любов Раїсівна Шпачук. – Кривий Ріг, 2002. – вип.2. – 180 с.

  2. Карпіловська Є.А. Динаміка сучасної української мови в словниках нового покоління (проект серії словників нової української лексики) / Євгенія Анатоліївна Карпіловська // Українська мова. – 2004. – № 3. – С.3–29.

  3. Карпіловська Є. А. Тенденції розвитку сучасного українського лексикону: чинники стабілізації інновацій / Євгенія Анатоліївна Карпіловська // Українська мова. – 2007. – № 4. – С.3–15; 2008. – № 1. – С.24–35.

  4. Клименко Н.Ф. Аглютинативність в українському словотворенні / Ніна Федорівна Клименко // Українське мовознавство. – К.: Либідь, 1990. – Вип. 17. – С.96–104.

  5. Клименко Н.Ф. Динамічні процеси в сучасному українському лексиконі / Ніна Федорівна Клименко, Євгенія Анатоліївна Карпіловська, Лариса Павлівна Кислюк. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2008. – 336 с.

  6. Ковалик І.І. Вчення про словотвір / Іван Іванович Ковалик // Іван Ковалик. Вчення про словотвір: Вибрані праці. – Івано–Франківськ – Львів, 2007. – Ч.1. – С.21–169.

  7. Ковалик І.І. Про основну мовну одиницю словотвірного рівня / Іван Іванович Ковалик // Іван Ковалик. Вчення про словотвір: Вибрані праці. – Івано–Франківськ – Львів, 2007. – Ч.1. – С. 314–319.

  8. Колоїз Ж.В. Тлумачно–словотвірний словник оказіоналізмів / Жанна Василівна Колоїз. – Кривий Ріг, 2003. – 168 с.

  9. Мазурик Д. Нове в українській лексиці: Словник-довідник / Данута Володимирівна Мазурик. – Л.: Світ, 2002. – 130 с.

  10. Нелюба А. Лексико-словотвірні інновації (1983–2003): Словник / Анатолій Миколайович Нелюба. – Харків, 2004. – 188 с.

  11. Нелюба А. Лексико–словотвірні інновації (2004–2006): Словник / Анатолій Миколайович Нелюба, Сергій Анатолійович Нелюба. – Х.: Майдан, 2007. – 144 с.

  12. Тодор О.Г. Суфіксальний словотвір іменників–оказіоналізмів (на матеріалі сучасних ЗМІ) / О. Г. Тодор // Ну що б, здавалося, слова… (На пошану Н. М. Сологуб). – К., 2006. – С. 105–107.


Вправи: 116, 119, 120, 123, 125, 126, 133.

Питання та завдання для самоперевірки: 50–52 (с. 80–81).

Термінологічний мінімум: абревіатура, абревіація, дезафіксація, зрощення, композит, конверсія, конфікс, конфіксація, корінь, лексико-семантичний спосіб творення слів, лексико-синтаксичний спосіб творення слів, морф, морфема, морфеміка, морфологічні способи творення слів, морфолого-синтаксичний спосіб творення слів, оказіоналізм, постфікс, префікс, префіксальний спосіб творення, префіксація, префіксоїд, складноскорочене слово, словоскладання, словотвір, словотвірна основа, словотвірне значення, словотворення, субстантивація, суфікс, суфіксальний спосіб творення, суфіксально-префіксальний спосіб творення, суфіксація, суфіксоїд.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 7
ПРИКМЕТНИК


  1. Прикметник: загально категоріальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

  2. Лексико-граматичні розряди прикметників:

2.1. Якісні прикметники: семантико-граматичні ознаки.

2.2. Відносні прикметники семантика та творення. Морфологічні зміни, які відбуваються при утворенні відносних прикметників.

2.3. Присвійні прикметники: семантика та творення. Морфологічні зміни, які відбуваються при утворенні присвійних прикметників.


  1. Проміжні лексико-граматичні розряди прикметників:

3.1. Присвійно-якісні прикметники.

3.2. Присвійно-відносні прикметники.



3.3. Якісно-відносні прикметники.

  1. Повні і короткі форми прикметників. Стягнені і нестягнені форми коротких прикметників (з історичним коментарем). Сфера використання різних форм.



ЛІТЕРАТУРА

  1. Грищенко А.П. Прикметник в українській мові / Арнольд Грищенко. – К. : Наукова думка, 1978. – 207 с.

  2. Костусяк Н. М. Категорія ступенів порівняння прикметників і прислівників [Текст] монографія / Наталія Костусяк. – Луцьк: Вежа, 2002. – 179 с.

  3. Висоцький А. В. Склад та структура лексико-семантичних груп якісних прикметників в українській мові [Текст] : автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Висоцький Анатолій Васильович ; Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К., 1998. – 18 с.

  4. Пасічник І. А. Семантико-синтаксична валентність предикативних прикметників [Текст] : автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Пасічник Ірина Анатоліївна ; НАН України, Інститут української мови. – К., 1998. – 17 с.

  5. Кобилянський Б. В. Залишки коротких прикметникових форм у сучасній мові / Б. В. Кобилянський // Укр. мова і літ. в шк. – 1970. – №6. – С. 83–84.

  6. Тронь К. Л. Нестягнені форми прикметників в українській мові / К. Л. Тронь // Укр. мова і літ. в шк. – 1972. – №7. – С. 33–35.


Вправи: 149, 151 (ІІІ в.), 153, 154 (5 речень), 155 (І варіант – 5 речень), 163, 169, 171 (ІІІ варіант).

Питання та завдання для самоперевірки: 1–22, 27 (с. 108–109).

Термінологічний мінімум: відносний прикметник, відносно-якісний прикметник, короткий прикметник, нечленний прикметник, членний прикметник, повний прикметник, порядковий прикметник, посесивний прикметник, присвійний прикметник, присвійно-відносний прикметник, якісний прикметник.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 8
ПРИКМЕТНИК


  1. Категорія ступенів порівняння прикметників. Якісні прикметники, які не утворюють ступенів порівняння.

  2. Вищий ступінь порівняння: проста та складена форми. Морфологічні зміни, які відбуваються при утворенні простої форми компаратива.

  3. Найвищий ступінь порівняння: проста, складна та складена форми.

  4. Словозміна прикметників.

  5. Словотвір прикметників. Ад’єктивація.

  6. Наголошування і правопис прикметників.

  7. Стилістичне використання прикметників.


ЛІТЕРАТУРА


  1. Ґрещук В. Український відприкметниковий словотвір / Василь Грещук. – Івано-Франківськ, 1995. –208 с.

  2. Костусяк Н. М. Структура міжрівневих категорій сучасної української мови [Текст] : монографія / Наталія Костусяк. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. – 450 с.

  3. Штонь О. Семантика відносних прикметників, утворених від іменників-назв металів / О. Штонь // Дивослово. – 1997. – №8. – С. 13-15.



Вправи: 156, 160, 161, 162 (І варіант), 165, 173, 174, 181, 184, один варіант морфологічного аналізу прикметника – 5 слів (із завдань для індивідуальної роботи – с. 498–502).

Питання та завдання для самоперевірки: 23–26, 28–31 (с. 110).

Термінологічний мінімум: аналітичні прикметники, звичайний ступінь порівняння, категорія ступенів порівняння, компаратив, морфологізований прикметник, неморфологізований прикметник, м’яка група, найвищий ступінь порівняння, ступені порівняння, суперлатив.

,

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 9


ЧИСЛІВНИК. РОЗРЯДИ ЗА ЗНАЧЕННЯМ


  1. Значення числівника як частини мови.

  2. Морфологічні особливості числівника.

  3. Синтаксичні особливості числівника.

  4. Розряди числівників за значенням: порядкові та кількісні:

3.1. означено-кількісні:

3.1.1. власне-кількісні;

3.1.2. дробові;

3.1.3. збірні;



3.2. неозначено-кількісні.
ЛІТЕРАТУРА:

  1. Арполенко Г. П. та ін. Числівник української мови [Текст] : монографія / Арполенко Г. П., Городенська К. Г., Щербатюк Г. Х. – К. : Наукова думка, 1980. – 242 с.

  2. Вихованець І.Р. Не-частиномовний характер так званих службових слів, числівника і вигуків / Іван Вихованець // Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К., 1988. – С. 23–40.

  3. Івченко М. П. Числівники української мови / М. П. Івченко. – Київ: КДУ, 1955. – 144 с.

  4. Косенко К. Формально-синтаксичні кореляти предикатів кількості в українській мові / Катерина Косенко // Українська мова. – 2012. – № 2. – С. 58–66.

  5. Кучеренко І. К. Визначення поняття "частина мови". Класифікація // І. К. Кучеренко. Теоретичні питання граматики української мови : Морфологія. – Вінниця : Поділля, 2003. – С. 133 – 150.

  6. Логический анализ языка. Квантитативный аспект языка /Отв. ред. Н. Д. Арутюнова. – М. : Индрик, 2005.– 672 с.

  7. Лукінова Т. Б. Числівники в слов'янських мовах (порівняльно-історичний нарис) / . – К.: Наук. думка, 2000. – 370 с.

  8. Лукінова Т.Б. Числівник // Історія української мови : Морфологія. – К., 1978. – С. 128–234.



Термінологічний мінімум: власне-кількісний числівник, дробовий числівник, збірний числівник, кількісний числівник, неозначено-кількісний числівник, означено-кількісний числівник, порядковий прислівник, числівник, числівниковий займенник.

Вправи: 190 (ІІІ варіант), 193 (І або ІІ), 195, 200 (І варіант), 201.

Питання та завдання для самоперевірки: 1–26 (с. 135–137).
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 10
ЧИСЛІВНИК: СТРУКТУРА, СЛОВОЗМІНА,

СИНТАКСИЧНІ ЗВЯЗКИ


  1. Структурні розряди числівників (прості, складні, складені).

  2. Відмінювання числівників.

  3. Зв’язок числівників з іменниками.

  4. Статус порядкових числівників у лінгвістиці.

  5. Історія формування числівника. Нумералізація.


ЛІТЕРАТУРА:


  1. Коваль А. П. Про цифри і числа // Коваль А.П. Життя і пригоди знайомих незнайомців. – К. : Веселка, 1990. – С. 26–29.

  2. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування : Навч. посібн. / Зоряна Мацюк, Ніна Станкевич. – К. : Каравела, 2005. – С. 187–196.

  3. Микитюк О. Числівники: з історії числівників/ О. Микитюк // Дивослово. – 2003. – № 3. – С. 27–32.

  4. Супрун А.Е. Славянские числительные : Становление числительных как особой части речи. – Минск : Изд-во Белорус. ун-та, 1969. – 232 с.


Термінологічний мінімум: простий числівник, складний числівник, складений числівник.

Вправи: 204, 206, 209 (І або ІІ), 211, 215, 217 (І або ІІ), один варіант морфологічного аналізу числівника – 5 слів (із завдань для індивідуальної роботи – с. 502–505).

Питання та завдання для самоперевірки: 27–51 (с. 137).

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 11
ЗАЙМЕННИК. РОЗРЯДИ ЗА ЗНАЧЕННЯМ


  1. Займенник у системі частин мови.

  2. Семантика та граматичні ознаки займенників.

  3. Розряди займенників за значенням.

  4. Перехід займенників в інші частини мови.


ЛІТЕРАТУРА:


  1. Ожоган В. Займенникові слова у граматичній структурі сучасної української мови / Василь Ожоган. – К., 1997. – 230 с.

  2. Симонова К. С. Особливості функціонування відзайменникових часток в українській мові // Наукові записки. Том 19. Спеціальний випуск : у двох частинах. Частина 1 / Національний університет “Києво-Могилянська академія”. – К. : КМ “Академія”, 2001. – С. 35 – 39.

  3. Сич В.Ф. Перехід у займенники слів інших частин мови / В. Ф. Сич // Мовознавство. – 1984. – № 10. – С. 28–32 (законспектувати).

  4. Скриник Г. В. Слова і лексикалізовані сполуки із займенниковим компонентом що в українській мові : Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Ганна Василівна Скриник; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2005. – 18 с.

  5. Волчанська Г. В. Функціонування займенникових слів у структурі тексту : Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Ганна Василівна Волчанська; Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. – Кіровоград, 2004. – 19 с.



Термінологічний мінімум: анафоричні займенники, вказівний займенник, відносний займенник, дейксис, дейктичний займенник, займенник, заперечний займенник, зворотний займенник, категорія особи, неозначений займенник, означальний займенник, особовий займенник, партикуляція, питальний займенник, присвійний займенник, сполучне слово.
Вправи: 222, 223, 227, 232, 233, 235, 248 (ІІ варіант).

Питання та завдання для самоперевірки: 1–19, 26 – 34 (с. 162 – 164).
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 12
ЗАЙМЕННИК. ВІДМІНЮВАННЯ. ПРОНОМІНАЛІЗАЦІЯ


  1. Групи займенників за їх співвіднесеністю з іншими частинами мови.

  2. Відмінювання займенників.

  3. Прономіналізація.

  4. Стилістичне використання займенників.

  5. Правопис займенників.


ЛІТЕРАТУРА:

  1. Ожоган В. Займенникові слова у граматичній структурі сучасної української мови / Василь Ожоган. – К., 1997. – 230 с.

  2. Вихованець І.Р, Городенська К. Теоретична морфологія української мови: Академічна граматика української мови / Іван Вихованець, Катерина Городенська. – К.: Пульсари, 2004. – С. 184–216.

  3. Кучеренко І. К. Третій рівень іменникової семантики. Семантико-граматична безпідставність займенника як частини мови // Теоретичні питання граматики української мови : Морфологія / Ілля Кучеренко. – Вінниця : Поділля, 2003. – С. 268–285 (законспектувати).



Термінологічний мінімум: атрибутивний займенник, прикметниковий займенник, узагальнено-якісний займенник, займенниковий прикметник, відмінювання, займенниковий іменник, іменниковий займенник, субстантивний займенник, узагальнено-предметний займенник, займенниковий прислівник, неповнозначний прислівник, кількісний займенник, числівниковий займенник, узагальнено-кількісний займенник, прономіналізація.
Вправи: 237 (по 4 слова за ІІІ варіантами), 238 (по 8 слів за ІІІ варіантами), 240, 241, , 252, 256, 259, 260, 262, один варіант морфологічного аналізу займенника – 5 слів (із завдань для індивідуальної роботи – с. 506–508).

Питання та завдання для самоперевірки: 20–25, 35–42 (с. 162–164).

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал