Позакласний захід з математики (для учнів 9 – 11 класів) Мета



Скачати 219.01 Kb.
Дата конвертації27.03.2017
Розмір219.01 Kb.



Позакласний захід з математики

(для учнів 9 – 11 класів)

Мета:

  • розвивати пізнавальний інтерес учнів до вивчення математики, історії, географії, до історії розвитку математики, до історії життя і наукової діяльності вчених-математиків;

  • сприяти формуванню комунікативних, соціальних, та загальнокультурних компетентностей учнів;

  • формувати інформаційну компетентність учнів: вміння самостійно опрацьовувати матеріал, користуватися різними джерелами інформації;

  • виховувати вміння працювати в команді, приймати зважені рішення, покладатися на свої сили.

Обладнання: маленькі прапорці (копії державних прапорів Франції, Англії, Греції, України), карта Європи, портрети видатних математиків, ноутбук, проектор, екран.

Підготовка до заходу

Учні об’єднуються в групи. Кожна група готує презентацію про життя і наукову діяльність одного з учених-математиків, ювілей якого святкують цього року.



ХІД ЗАХОДУ

І. Вступне слово вчителя

Невід’ємною частиною історії кожного народу є історія науки. Вивчаючи історію математики, ми дізнаємося про великий внесок у її розвиток європейських учених.

Фестиваль видатних математиків присвячений ученим, ювілеї яких міжнародна математична спільнота святкує 2015 року:

Евклід – 2650 років від дня народження (бл. 365 – бл. 300 до н.е.);

Піфагор – 2445 років від дня народження (570 – 497 до н. е.);

Франсуа Вієт – 475 років від дня народження (1540 – 1603);

Джордж Буль – 200 років від дня народження (1815 – 1864);

Софія Ковалевька – 165 років від дня народження (1850 – 1891);

Сергій Натанович Берштейн – 135 років від дня народження (1880 – 1968);

Іван Олександрович Луковський – 80 років від дня народження (1935 - )



ІІ. Біографічні мініатюри: видатні сини своєї країни
(знайомство зі сторінками життя видатних математиків)

Спочатку ведучий пропонує глядачам дізнатися, представником якої європейської країни є той чи інший ювіляр. Для цього потрібно відповісти на запитання: «Про яку країну йдеться?»

Про кожну країну повідомляють кілька цікавих фактів, за якими потрібно встановити її назву. Під час повідомлення фактів про країну демонструють слайди із зображенням краєвидів країни. Глядачі, які дали правильні відповіді, отримають прапорці країни, про яку йдеться. (Кількість прапорців зазначена в дужках після запитання.) Додаткові прапорці можна отримати, якщо правильно назвати столицю країни і показати її на карті.

Після цього учні за допомогою комп’ютерних презентацій ознайомлюють присутніх з біографією і науковими досягненнями ювіляра-математика – представника даної країни. По закінченні глядачі обирають найкращу з презентацій. Для цього потрібно віддати свій голос (отриманий прапорець) за ту презентацію, яка найбільше сподобалась.



Греція

  1. Територія держави омивається п'ятьма морями: Егейським, Фракійські, Іонічним, Середземним і Крітським. (5)

  2. Країна, в якій 80% території це гори. (4)

  3. Туризм – є однією з основних галузей економіки. (3)

  4. Займає третє місце в світі з виробництва оливок. (2)

  5. До складу країни входить автономна чернеча республіка Афон. (1)

ЕВКЛІД (бл. 365 – бл. 300 до н.е.)http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/30/euklid-von-alexandria_1.jpg

Одного разу цар Птолемей запитав у Евкліда, чи немає в геометрії коротшого шляху для її вивчення, ніж той, що пропонує Евклід. На що вчений відповів: «Для царів немає окремого шляху в геометрії».

Старогрецький математик і визнаний основоположник математики був родом з Афін, учнем Платона. Евклід - автор найдавніших трактатів з математики, що дійшли до сьогодення. В них підсумовано досягнення давньогрецької математики. Наукова діяльність Евкліда проходила в Александрійській бібліотеці — суспільній інституції, що являла собою бібліотечний, науковий, навчальний, інформаційно-аналітичний, і культурологічний комплекс.

Основна праця Евкліда «Начала» включає в себе 15 книжок, у яких міститься систематизований виклад геометрії, а також деяких питань теорії чисел.

«Начала» відіграли винятково важливу роль у подальшому розвитку математичної науки. Історичне значення цієї праці полягає в тому, що в ній уперше здійснено спробу логічної побудови геометрії на основі аксіоматики.

«Начала» Евкліда витримали понад 500 перевидань усіма мовами світу. Евклід мав також роботи з астрономії, оптики, теорії музики.



http://www.loc.gov/exhibits/vatican/images/math22.jpg
Ватиканський манускрипт, т.1, 38v — 39r. Euclid I prop. 47 (теорема Піфагора)
Про Евкліда майже нічого невідомо. Папа Олександрійський повідомляє, що він був дуже доброзичливий до всіх тих, хто зробив хоч який-небудь внесок у математику, коректний, найвищою мірою порядний і зовсім позбавлений марнославства.

На честь Евкліда названі Евклідова геометрія, Евклідова відстань, Евклідова норма, Евклідове кільце, Евклідів простір, Алгоритм Евкліда.



ПІФАГОР (570 – 497 до н. е.)

Піфагор народився на Самосі. Згідно з легендою, його батько, Мнесарх, звернувся до Піфії з приводу однієї дуже важливої для нього подорожі. Він отримав відповідь, що подорож буде успішною, а його дружина народить дитину, яка буде виділятися з-поміж усіх, хто жив коли-небудь, красою й мудрістю, і принесе людському роду дуже велику користь на всі часи. Після пророцтва Мнесарх дав своїй дружині нове ім'я — Піфаїда, а новонародженому — Піфагор.http://www.vzov.ru/2011/05-08/14_1.jpg

Батько дав Піфагору добру освіту, навчаючи його в найзнаменитіших учителів того часу. Багато хто вважав, що він — син бога Аполлона. За словами Ямвліха, «набираючи сили й від такої репутації, і від виховання з дитинства, і від богоподібної зовнішності, він ще більше прагнув бути гідним цих чеснот». Після смерті батька Піфагор вирушає до Мілета, де його вчителями були Ферекід, Анаксимандр і Фалес. Саме за порадою Фалеса Піфагор, у віці 20 років, їде до Єгипту, аби в спілкуванні з жерцями стати ближчим до бога й набути мудрості.

В Грецію Піфагор повернувся на п'ятдесятому році життя. В Кротоні він засновує «піфагорійський союз» — прообраз майбутньої філософської школи. Союз виникає як певне братство чи релігійний орден, підкорений жорстким правилам спільного життя й поведінки. У піфагорійців перш за все культивується певний образ життя, що передбачає особливий погляд на людську душу, її безсмертя й потойбічне існування, а в теперішньому житті — певне виховання. Вчення сприймалося піфагорійцями як таємниця.

Доля Піфагора, як і його школи в Кротоні, трагічна. Один із впливових людей Кротона, Кілон, претендував на дружбу Піфагора. Коли його не прийняли до братства через важкий і владний характер, він став його ворогом і організував змову проти піфагорійців. Прихильники Кілона підпалили дім, де збирались піфагорійці. Чи був там Піфагор, точно не відомо, але, за переказами, врятуватися вдалось лише двом: Архіппу та Лісиду. За іншою версією, Піфагор, втікши від заколотників, загинув у Метапонті, у святилищі муз, де залишався без їжі 40 днів.
Франція


  1. Ця країна межує з Андоррою, Бельгією, Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією, Італією та Іспанією. (5)

  2. За формою її територія вписується в шестикутник. (4)

  3. Державний прапор країни – синьо-біло-червоний. Білий колір символізує королівську владу, а синій і червоний – кольори кокарди національної гвардії. (3)

  4. Традиційними стравами вважають устриці, жаб’ячі лапки і цибулевий суп. (2)

  5. Девізом країни є три всім відомі слова: «Свобода. Рівність. Братерство». (1)


ФРАНСУА ВІЄТ (1540 – 1603)

Франсуа Вієт – французький математик, за професією юрист, творець загального способу розв’язування рівнянь 2, 3 і 4-го степенів, залежності між коренями і коефіцієнтами рівнянь (т.з. формули Вієта), розв’язку задачі про визначення всіх елементів трикутника за трьома даними, вперше розклав 2/π у нескінченний добуток. Він народився 1540 р. у містечку Фонтеней. Його батьки були заможними людьми. Вони мріяли, що син стане адвокатом. Після закінчення юридичної школи з 1559 р. Вієт почав свою адвокатську діяльність. Він вів справи однієї дворянки і водночас навчав астрономії її єдину дочку Катерину. Навчаючи дівчину, Франсуа і сам захоплюється астрономією. У нього виникає задум великої праці з астрономії. Щоб написати таку працю, потрібні були знання з тригонометрії, тому Вієт сумлінно починає працювати над тригонометрією. Через свою ученицю Франсуа познайомився з Генріхом Наваррським (майбутнім Генріхом IV) і згодом став його радником.francois viete.jpeg

У 1671 р. Вієт переїжджає до Парижа, щоб особисто познайомитися з паризькими математиками. Тут він продовжує адвокатську діяльність і водночас займається математикою. Розповідають, що нерідко, забувши навіть про їжу, Франсуа Вієт міг дві-три доби підряд просиджувати за своїм робочим столом, розв'язуючи якусь цікаву задачу або досліджуючи якесь складне питання.

Вієт добився значних успіхів у галузі алгебри. Недарма його вважають творцем алгебраїчних формул та алгебраїчної символіки і навіть називають "батьком алгебри".

У той час алгебраїсти не користувалися сучасною символікою, а залежності між величинами встановлювали переважно геометричними засобами. Це дуже ускладнювало дослідження та обмежувало розвиток самої алгебри як науки. Вієт, вивчаючи твори італійських математиків Тартальї і Кардано, все більше переконувався у необхідності створити загальні методи у підході до вдосконалення теорії рівнянь.

Вієт активно застосовував свої знання не тільки в галузі алгебри і геометрії. Відомо, наприклад, що він любив розгадувати зашифровані листи. Під час війни Франції з Іспанією всі таємні листи іспанців вільно читали французи. Як не намагалися іспанські шифрувальники заплутати шифр, Вієт щоразу успішно розгадував його. Не уявляючи собі могутності людського розуму, іспанці думали, що французам допомагає сам диявол, і навіть звертались до римського папи з проханням знищити цю диявольську силу.

В останні роки свого життя Вієт займав важливі пости при дворі короля Франції. Помер він у Парижі 1603 р.
Велика Британія


  1. Країна оточена Атлантичним океаном, Північним морем, протокою Ла-Манш та Ірландським морем. (5)

  2. Столицею країни є найбільше місто Європейського союзу. (4)

  3. Державний прапор країни – синьо-біло-червоного кольору. (3)

  4. Валютою є фунт стерлінгів. (2)

  5. У цій країні є два відомі університети – Оксфорд і Кембрідж. (1)

ДЖОРДЖ БУЛЬ (1815 – 1864)

Матеріальне становище його батьків було дуже скрутним; тому, не зважаючи на виражений потяг молодого Джорджа до знань, батьки не змогли дати йому систематичної освіти і, окрім початкових класів школи для дітей бідняків, Буль не вчився в жодному навчальному закладі. Втім, можливо, частково цією обставиною пояснюється вражаюча оригінальність Буля і свіжість його думки, яка ніколи не шукала второваних шляхів: адже він не відчував тиску традицій, втілених у налагодженій системі масової освіти. Нешаблонність наукової творчості Буля і всієї його наукової зовнішності затримала і дійсне визнання заслуг Буля, яке прийшло лише тоді, коли самого Буля вже давно не було в живих.http://images.myshared.ru/467875/slide_5.jpg

Хлопчиком Буль самостійно вивчив латину і грецьку, які проходилися у ті роки в усіх аристократичних школах, — і це не зважаючи на те, що великим ускладненням виявилась відсутність в оточенні Буля осіб, які б знали ці мови. У 12 років він вже друкував у місцевих виданнях свої переклади з Горація, — але це не приносило грошей, а сім'я украй мала потребу.

З ранніх років почався трудовий шлях Буля, схожий на шлях багатьох героїв Дікенса: Буль довго шукав роботу, яка давала б якийсь заробіток і у той же час залишала б можливість для подальшої самоосвіти. З шістнадцяти років Буль почав працювати помічником учителя в приватній школі в Донкастері й, так або інакше, продовжував викладання на різних посадах впродовж усього життя. Лише після довгих болісних пошуків і багатьох невдалих спроб влаштуватися, Булю вдалося відкрити маленьку елементарну школу, в якій він викладав сам; грошей це давало мало, але залишало деяке дозвілля. У процесі занять з учнями Буль вперше звернувся до математики — і шкільні підручники привели його у сум'яття своєю нестрогістю і нелогічністю. Прагнучи зрозуміти, чим насправді є математика, Буль звернувся до творів класиків науки і самостійно простудіював великі праці Лапласа і Лагранжа. У зв'язку з цими заняттями у нього з'явилися перші самостійні ідеї.



Булем було опубліковано близько п'ятдесяти статей в різних виданнях і декілька монографій. У 1854 р. побачив світ основний твір Буля «Дослідження законів думки, на яких засновані математичні теорії логіки й імовірності». Ця ґрунтовна книга нині зараховується до математичної класики; у ній детально досліджується та система алгебри, яку сьогодні називають «алгеброю висловлювань». 

Його дружина Мері Буль-Эверест багато допомагала чоловікові по роботі, а після його смерті залишила цікаві спогади про свого чоловіка і його наукову творчість. Вона стала матір'ю чотирьох доньок Буля, які всі виявилися чудовими людьми (у нашій країні найвідоміша  Етель Ліліан Буль, у заміжжі Войнич, автор роману «Овід»).

Україна

  1. На півдні країна омивається Азовським і Чорним морями. (5)

  2. Найбільша за територією країна Європи. (4)

  3. Державний прапор має синьо-жовтий колір. (3)

  4. Назва країни походить від слів «край», «країна». (2)

  5. Національні страви – борщ, пампушки, галушки, вареники – відомі далеко за межами країни. (1) 

С.Н. БЕРШТЕЙН (1880 – 1968)

Сергі́й Ната́нович Бернште́йн — радянський математик; член АН УРСР, АН СРСР, Паризької АН, професор  Харківського університету, творець наукової школи, засновник і директор Українського інституту математичних наук  у Харкові; понад 250 праць українською, німецькою, французькою мовами про диференціальні рівняння, теорію наближення функцій та теорії ймовірностей (зокрема, її аксіоматичне обґрунтування).sergei natanowitsch bernstein.jpg

Навчався в університеті  Сорбонна (Париж, 1899 – 1904), де в 1904 році захистив докторську дисертацію про розв'язання 19-ї проблеми Гільберта.

У 1907-33 — викладав у Харківському університеті.

У 1933 – 1941 роках професор Ленінградського політехнічного інституту, з 1935 працював у у Математичному інституті АН СРСР. Іноземний член Паризької АН (1955).

Основні роботи відносяться до теорії диференціальних рівнянь, теорії функцій і теорії ймовірностей. Він знайшов умови аналітичності розв’язків рівнянь 2-го порядку еліптичного і параболічного типів, розроблені нові методи розв’язання граничних задач для нелінійних рівнянь еліптичного типу. Продовжуючи і розвиваючи ідеї П.Л.Чебишева про наближення функцій многочленами, Бернштейн і його учні створили нову галузь теорії функцій — конструктивну теорію функцій. У теорії імовірностей Бернштейн розробив першу аксіоматику. Автор «Курсу теорії ймовірностей», який визнаний видатним явищем у світовій теоретико-ймовірнісній літературі.



С.Бернштейн — лауреат премій Бельгійської Академії наук (1911), Паризької Академії наук (1920). 
ІВАН ОЛЕКСАНДРОВИЧ ЛУКОВСЬКИЙ (1935 - )

24 вересня 2015 р. виповнилось 80 років видатному українському математику та механіку, засновнику всесвітньовідомої школи з нелінійних коливань рідини в резервуарах, академіку НАН України, доктору фізико-математичних наук, професору, заслуженому діячу науки і техніки України Івану Олександровичу Луковському.

Іван Олександрович Луковський народився в с. Косяківка Та- ращанського району Київської області в селянській родині. Ще в дитинстві в нього проявилися яскраві здібності до математики й фізики, тому після закінчення школи в 1954 р. він вступив на механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Захистивши диплом на кафедрі аерогідромеханіки, Іван Олександрович за державним розподілом спеціалістів прийшов на роботу до Інституту математики АН УРСР. Так у 1959 р. розпочалася наукова кар’єра видатного українського математика і механіка. В Інституті математики він працює й дотепер, очолюючи (з 1976 р.) відділ динаміки та стійкості багатовимірних систем. http://imath.kiev.ua/~lukovsky/luk1.jpg

Упродовж десятиліття після закінчення Університету молодий учений захищає спочатку кандидатську дисертацію (1963), потім докторську (1969) і стає одним із фундаторів нового на той час наукового напряму — нелінійної динаміки твердого тіла з порожнинами, частково заповненими рідиною. Іноді, жартома, Іван Олександрович зізнається, що тематику його наукових уподобань визначив один прикрий випадок з дитинства, коли він, маленький хлопчик-водовоз, не зміг запобігти перекиданню візка з питною водою через її хлюпання.



Іван Олександрович є лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, премії НАН України імені Михайла Янгеля та премії НАН України імені Миколи Крилова. Крім того, нагороджений медаллю «За трудову доблесть та грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Ведучий:

– Видатних математиків, які розвивають цю науку багато, але почесне місце серед них посідають жінки. Їхня наукова діяльність, як правило, не знаходила підтримки та розуміння. Про це свідчать короткі, інколи, навіть, трагічні рядки з їхньої біографії. Бо кожне таке життя – це історія розвитку людського інтелекту, особливого, не подібного до інших. Тогочасні суспільства не дозволяли жінкам займатися наукою, весь час перешкоджаючи їх роботі, творчості, досягненням, а, інколи, й життю. Яскравим прикладом наших слів є життя і діяльність першої російської жінки-професора математики Софії Василівни Ковалевської, яка є ювіляром в цьому році – 165 років від дня народження.



«В історії людства до Ковалевської не було жінок,

рівних їй за силою і своєрідністю математичного таланту»

С.В.Вавілов

СОФІЯ ВАСИЛІВНА КОВАЛЕВСЬКА (1850 – 1891)

Если ты в жизни, хотя на мгновенье sofja wassiljewna kowalewskaja 1.jpg

Истину в сердце своем ощутил,

Если луч правды сквозь мрак и сомненье

Ярким сияньем твой путь озарил:

Чтобы в решеньи своем неизменном

Рок ни назначил тебе впереди -

Память об этом мгновеньи священном

Вечно храпи, как святыню, в груди

Тучи сберутся громадой нестрйной,

Небо покроется черною мглой,

С ясной решимостью, с верой спокойной

Бурю ты встреть и померься с грозой.

Цей вірш належить видатному вченому-математику Софії Василівні Ковалевській.

Софія Василівна – народилася 15 січня 1850 року в Москві в сім'ї Корвін-Круковських. Батько Софії Василь Васильович, отримавши свідоцтво про дворянство, успадкував подвійне прізвище, що належить до старовинного аристократичного роду; мати Софії Єлизавета Федорівна була онукою петербурзького академіка, астронома Федора Івановича Шуберта і донькою почесного академіка Федора Федоровича Шуберта.

Пізніше Софія Ковалевська говорила, що пристрасть до науки вона отримала від предка, угорського короля Матвія Корвіна, любов до математики, музики і поезії від діда Шуберта, вільну і свободолюбиву вдачу – від Польщі, потяг до мандрування і невміння підкорятися загальноприйнятим звичаям – від прабабки циганки, а все інше – від Росії.

Софія була середньою з трьох дітей у сім'ї, мала сестру Анну та брата Федора. Коли дівчинці було шість років, батько вийшов у відставку і поселився в своєму родовому маєтку Палібіно, у Вітебській губернії.

Дівчинці для занять найняли вчителя. Спочатку арифметика аніскільки не зацікавила Соню, хоча їй дуже легко давався цей складний предмет. І її вчитель Йосиф Малевич доклав максимум зусиль, щоб зацікавити свою ученицю наукою про числа.

Математичний талант у дівчини прокинувся рано: вона розв'язувала задачі за допомогою різних комбінацій чисел, виявляючи в цьому неабияку кмітливість.

У 14 років Соня самостійно починає вивчати фізику, продовжує займатися тригонометрією. Стало ясно, що у Софійки безумовні здібності до вищої математики і їй необхідно всерйоз вивчати цю науку. Вона починає займатися в Петербурзі у одного з найосвіченіших педагогів того часу - професора Страннолюбського. У 1863 році при Маріїнськой жіночій гімназії були відкриті педагогічні курси з відділеннями природно-математичним і словесним. Сестри Софія та Анюта горіли бажанням потрапити туди вчитися. Їх не зупиняло навіть те, що для цього необхідно вступити у фіктивний брак, оскільки незамужніх не приймали. Кандидата в чоловіки шукали серед різночинців і збіднілих дворян. Відтак, щоб мати нагоду отримати освіту 18-річна Софія фіктивно вийшла заміж за ученого-палеонтолога і видавця Володимира Ковальовського, котрий був старшим за неї на 8 років.

Доступ жінкам в Петербурзький університет у той час був закритий. Консервативно налаштовані наукові кола Росії категорично заперечували проти навчання жінок, і тому Ковальовські виїжджають за кордон. Там Софія відвідує лекції знаменитого вченого Бунзена, Гельмгольца, індивідуально займається у видатного математика, професора Берлінського університету Карла Вейерштрасса, працює в лабораторії хіміка Бунзена - найвідоміших учених Німеччини, готує роботи для отримання диплома доктора математики.

Зиму 1873 і весну 1874 року Ковалевська присвятила дослідженню "До теорії диференціальних рівнянь в похідних".

У 1874 році Ковалевська повернулася в Росію, але тут умови для занять наукою були значно гіршими, ніж в Європі. 

За роботу "Задача про обертання твердого тіла навколо нерухомої точки" Паризькою академією наук їй була присуджена почесна премія Бордена, потім за продовження цієї теми Ковалевська стала лауреатом премії Шведської АН. У 1889 році Софія Ковалевська стала першою жінкою членом-кореспондентом Петербурзької академії наук фізико-математичного відділення.

Цікаве та насичене життя пожила ця жінка. Вона з успіхом займалась математичним аналізом, механікою та астрономією, була професором Стокгольмського університету, першою жінкою членом-кореспондентом Петербурзької Академії наук.

Якщо в царині математики Софія Василівна розв'язала багато задач, то в особистому житті рівняння з двома Ковалевськими так і залишилось нерозв'язаним. Справа в тому, що розлучившись зі своїм чоловіком за кілька років Софія Василівна у Стокгольмі пристрасно закохується в російського державного діяча на прізвище... Ковалевський.

Протягом всього свого життя Софія Ковалевська відстоювала своє святе право - бути вченим, професором, дослідником нарівні з чоловіками. І їй це вдалося. Якщо перерахувати всі досягнення Ковалевської, всі її успіхи і нагороди, пригадати почесті, надані їй науковим світом, важко повірити, що ця жінка прожила на Землі всього сорок один рік. 29 січня 1891 року в Стокгольмі, вона померла, не приходячи у свідомість, від паралічу серця.
Жінки-математики України – ювіляри 2015 року
Галина Матвієвська  (13.07.1930 - )

 Галина Павлівна Матвієвська народилася 13 липня 1930 року в м. Дніпропетровську, дитинство провела в Харкові, а школу закінчила (1948) із золотою медаллю в Оренбурзі (Росія), у 1954 році закінчила Ленінградський (тепер Санкт-Петербург) університет — кафедра алгебри й теорії чисел, на ступінь кандидата фізико-математичних наук (1958) захистилась, вивчаючи неопубліковані архівні рукописи Леонарда Ейлера з теорії чисел. У 1959 році вона переїжджає до Узбекистану, батьківщину чоловіка, і займається історією східної математики, опанувавши з цією метою арабську мову; захищає в Ташкенті докторську дисертацію «Вчення про число в середні віки» (1968); стає членом-кореспондентом АН, заслуженим діячем науки, лауреатом державної премії ім. Беруні...

Основні напрямки досліджень - історія математики і математичної астрономії в країнах середньовічного Сходу, історія теорії чисел, рукописи Л. Ейлера, історія культури Оренбурзького краю.

Автор понад 160 наукових праць, у тому числі 16 книг. Підготувала трьох докторів і десять кандидатів фізико-математичних наук.


Ольга Олійник (02.07.1925 – 2001)http://www.mi.ras.ru/inmemoria/8582.jpg

 Ольга Арсенівна Олійник народилася 2 липня 1925 року в селі Матусів, а шкільні роки провела в містечку Сміла (тепер Черкаської області); з початком війни сім'я економіста евакуювалася разом із заводом до м. Перм (Росія), де Ольга закінчила десятирічку (1942) й вступила на фізмат університету та відвідувала семінар професора Московського університету Софії Яновської, з якою й перебереться до столиці: закінчить з відзнакою мехмат університету ім. Ломоносова (1947) і назавжди зв'яже з ним свою долю — кандидат наук («О топологии, действительных алгебраических кривых на алгебраической поверхности», 1950), доктор («Краевне задачи для уравнений с частными производными с малым параметром при старших производных и задача Коши для нелинейных уравнений в целом», 1954), професор (1955), академік...

 Напрямок її наукової діяльності визначився під впливом академіка Івана Петровського — диференціальні рівняння в застосуванні до нестаціонарної фільтрації рідин і газів у пористих середовищах; до розподілу тепла в тілах, які знаходяться в різних фазових станах одночасно — плавлення металу чи танення снігу; до ударних хвиль газової динаміки; до математичної теорії пружності й топології; до руху в'язкої рідини... І праця першої вітчизняної жінки, яка в 29 літ уже стала доктором фізико-математичних наук, знайшла гідне поцінування: найперша премія Чеботарьова (1952) й перший ступінь премії Ломоносова (1964); іноземний член Італійської АН у Палермо (1967) й почесний член Единбурзького королівського товариства Великобританії (1984); іменна медаль Колеж де Франс і медаль першого ступеня Карлова університету Праги...

Підготувалa 56 кaндидaтів і 14 доктоpів  нaук.

Автор понад 350 нaукових pобіт.
Галина Сита (29.01. 1940 - )

Галина Миколаївна Сита народилася 29 січня 1940 року в  м. Харкові.  Закінчивши (1962) механіко-математичний факультет Київського університету, успішно займалася в Інституті математики Академії наук України граничними теоремами теорії випадкових процесів та асимптотичними оцінками мір у функціональних просторах: стала кандидатом фізико-математичних наук (1965), опублікувала 25 праць (про граничний розподіл функціоналів від послідовності сум незалежних випадкових величин; про граничні теореми для певних функціоналів від випадкових блукань і інтегралів від броунівського процесу.

            Та покликала її й цілком захопила священна справа повернення Україні призабутих нею імен власних математиків світового рівня. Спочатку було це впорядкування могил Георгія Вороного (с. Журавка на Чернігівщині, 1982, гранітний обеліск) й Михайла Остроградського (с. Хорішки на Полтавщині, гранітний знак з його барельєфом, 1985, скульптор В. Білоус, архітектори В. Квас і Є. Ширай), а далі увіковічення їхньої  світлої пам'яті (ще Михайла Кравчука, Миколи Чайковського й Віктора Буняковського): започаткування музеїв, спорудження пам'ятників, створення фільмів, випуск грошових і поштових знаків, організація міжнародних наукових конференцій, видання книжок, де вона — не тільки співредактор, а й автор архівних досліджень:http://www.imath.kiev.ua/deppage/stochastic/people/syat/img254a.jpg

            У 2001 році Кабінет Міністрів України саме Галину Ситу затвердив секретарем Організаційного комітету по відзначенню 200-ліття Михайла Остроградського, а її перу належать понад півсотні праць з історії математики. Тож Ситу читають і слухають, їй вірять і її продовжують, навіть тоді, коли вона про те й не здогадується...

Має понад 50 публікацій з історії вітчизняної математики. Серед них - видання, присвячені  ювілейним датам вчених-математиків Г.Вороного, В.Буняковського, М. Остроградського, А. Скорохода .
ІІІ. Підсумки заходу


  1. Визначення найкращої презентації.

  2. Вікторина для слухачів .

Вікторина

  1. Кого з жінок-математиків назвали «небесною музою»?

(Софію Ковалевську. Англійський меценат Джордж Сільвестр написав на її честь сонет, в якому назвав її «небесною музою».)

  1. Відомо, що своїм учням він викладав три головні предмети: математику, музику і вчення про переселення душ. Разом вони й складали єдину науку про космос і космічні гармонії. Число, на його думку, складало основу всіх речей. Назвіть ім'я цього вчителя. (Піфагор )

  2. Кого називають «батьком» алгебри? Йому належить винахід способу розв`язання зведених квадратних рівнянь? (Франсуа Вієт)

  3. Ім'я якого відомого математика складається з трьох складів, причому перший склад — число, другий — нота, а третій — одне з імен давньоєгипетського бога Сонця?
    (Пі-фа-гор)

  4. Давньогрецький математик, автор книги «Начала». На його честь названа геометрія, яку ми вивчаємо в школі. (Євклід)




  1. Вчений, який знайшов, чому дорівнює квадрат гіпотенузи. Він брав участь у кулачному бою і виграв його, ставши олімпійським чемпіоном 58 Олімпіади, яка проходила в 548 році до н.е. (Піфагор)

  2. Якого вченого майже було відправлено на вогнище за те, що йому пощастило розшифрувати таємне листування іспанського уряду з командуванням своїх військ? Іспанці вважали, що розкриття їхнього шифру людському розуму не під силу і що йому допомагав сам Сатана. (Франсуа Вієт)



  1. Заключне слово вчителя.

Математика – це не лише формули і теореми, а ще і ті люди, які нею займаються, ті люди, які вкладають всю душу в її розвиток. І ніяк не можна, кажучи про математику, не згадати про тих, хто їй присвятив все життя.

Їх імена не можна забувати. Ці люди віддали своє життя науці – заради нас, заради своїх нащадків. Отже, наш борг – пам’ятати їх і продовжувати їх справу.



Література

  1. Баран О.І. Математичні мініатюри / Гол. ред. І.С. Маркова.– Х.: Основа, 2003.– 96 с.– (Математика в школах України; Вип. 1(1)).

  2. Василенко О.О. Жінки й Математика. – Х.: Вид. група «Основа», 2008. – 174 [2] с. – (Б-ка журн. «Математика в школах України»: Вип. 1 (61)).

  3. Вісн. НАН України, 2015, № 9

  4. Калейдоскоп знаменних дат на 2015 рік: І півріччя: інформ.-бібліогр. матеріали / уклад.: С. Настенко, Ю. Круть; ред.: С. Чачко, В. Кучерява, Н. Лінкевич; ДЗ «Держ. б-ка України для юнацтва». – К., 2014. – 67с.

  5. Інтернет ресурси: http://alex-gulman.blogspot.com/

https://uk.wikipedia.org

  1. Рафальська О.Д. «Фестиваль видатних математиків Європи» //«Математика в школах України», –№5 (41), 2014 р. - С. 14-18.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал