Пояснювальна записка Зміст дисципліни



Pdf просмотр
Сторінка2/5
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.54 Mb.
ТипПояснювальна записка
1   2   3   4   5
Методика вивчення частин мови
Значення, завдання, зміст і принципи вивчення частин мови у шкільному курсі. Зв'язок вивчення частин мови з фонетикою, лексикою, словотвором, синтаксисом, орфографією і розвитком мовлення. Вивчення частин мови на синтаксичній основі. Наступність і перспективність у вивченні частин мови в початкових, середніх і старших класах.
Формування поняття про частини мови на основі їх лексичного значення, морфологічних ознак, синтаксичної ролі й особливостей словотвору. Вивчення системи відмінювання і словотвору частин мови у зв'язку з орфографією та розвитком мовлення.
Методи й прийоми теоретично-практичного вивчення чистин мови: морфологічний розбір, утворення різних форм слів і нових слів за допомогою словотворчих морфем, установлення пропущених слів у відповідній формі, заміна одних форм іншими, складання словосполучень і речень, спостереження над уживанням паралельних морфо- логічних форм, програмування, алгоритмізація. Особливості вивчення морфології у школах з російською (національною) мовою навчання.
Наочність і ТЗН, методика використання їх у процесі вивчення мови.
Методика вивчення синтаксису
Значення, завдання, зміст і принципи вивчення синтаксису в школі. Етапи вивчення синтаксису: практичне засвоєння синтаксису, поновлення знань з синтаксису при опрацюванні морфології; систематичне вивчення синтаксису. Зв'язок синтаксису з лексикою, морфологією і розвитком мовлення учнів.
Методика ознайомлення з поняттями словосполучення і речення, зв'язок слів у словосполученні й реченні, типи речень. Методична проблема вивчення складного синтаксичного цілого, тексту та його актуального членування. Характер умінь і навичок з синтаксису.
Шляхи подолання труднощів у вивченні головних і другорядних членів речення, відокремлених та однорідних членів речення; встановлення зв'язків між частинами складного речення і тексту.
Методи й прийоми теоретично-практичного вивчення синтаксису: аналіз словосполучень, синтаксичний розбір речення, заміна одних синтаксичних конструкцій
іншими, поширення й скорочення речень, складання речень за опорними словами, схемами,
інтонаційно-смисловий розбір речень і текстів.
Використання наочності й ТЗН у процесі вивчення синтаксису. Особливості вивчення синтаксису в школах з російською (національною) мовою навчання.
Методика навчання орфографії.
Значення орфографії та її місце у шкільному курсі української мови. Завдання навчання орфографії. Природа орфографічних навичок та психологічні основи їх формування.
Короткий огляд історії й методики навчання орфографії. Основні принципи навчання орфографії: зв'язок навчання орфографії з граматикою і розвитком мовлення, роль свідомості й автоматизму у навчанні орфографії. Роль правил.
Поняття про орфограму. Класифікація орфограм. Залежність навчання орфографії від принципів українського правопису, характеру орфограм, етапів навчання, діалектних особливостей мовлення учнів.
Методика вивчення орфографічних правил. Основні прийоми навчання орфографії.
Види орфографічних вправ, методика їх проведення: орфографічний розбір, різні види

11 списування, диктанти, запис вивченого напам'ять, робота з орфографічним словником, творчі вправи та ін.
Труднощі у вивченні орфографії, шляхи їх подолання. Система роботи над орфографічними помилками. Методика виправлення, обліку й класифікації помилок.
Норми й критерії оцінювання орфографічних навичок учнів. Аналіз орфографічних помилок.
Причини виникнення орфографічних помилок, способи їх запобігання. Подолання помилок
інтерферуючого характеру.
Наочні й технічні засоби при вивченні орфографії, методика їх використання.
Методика навчання пунктуації
Значення пунктуації та її основи. Місце пунктуації у шкільному курсі мови. Питання про етапи (рівні) у навчання пунктуації. Завдання пунктуації.
Короткий огляд історії методики вивчення пунктуації.
Найважливіші принципи навчання пунктуації: зв'язок у навчанні пунктуації з синтаксисом, розвитком мовлення і мислення учнів, виробленням навичок виразного читання.
Поняття про пунктограму. Пунктуаційні правила, їх класифікація, методика вивчення пунктуаційних правил. Залежність навчання пунктуації від основ пунктуації, характеру пунктограм, етапів навчання.
Основні методичні прийоми навчання пунктуації. Види вправ із пунктуації, методика
їх проведення: пунктуаційний розбір, інтонаційно-смисловий аналіз, робота над текстом з пропущеними розділовими знаками, самостійний добір або самостійне складання речень, та пунктуаційні правила, видозміна синтаксичних конструкцій, що зумовлює заміну розділових знаків, диктанти, творчі вправи, складання схем з певними розділовими знаками і складання речень за даними схемами, вправи з використанням технічних засобів навчання. Пунктуація суцільного тексту.
Труднощі у вивченні окремих питань пунктуації (розділові знаки при відокремлених членах речення, вставних реченнях, у безсполучникових складних конструкціях тощо), шляхи
їх подолання.
Типи пунктуаційних помилок. Причини пунктуаційних помилок, їх попередження.
Методика виправлення, обліку й класифікації пунктуаційних помилок. Система роботи над пунктуаційними помилками.
МЕТОДИКА ЗВ'ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ
Зв'язне мовлення як методичне поняття. Значення і завдання роботи з розвитку вмінь
і навичок усного та писемного зв'язного мовлення. Місце занять із розвитк у зв'язного мовлення у шкільному курсі мови.
Питання розвитку зв'язного мовлення в історії методичної науки.
Основні принципи методики розвитку мовлення: єдність розвитку мовлення і мислення, взаємозв'язок розвитку усного і писемного мовлення, зв'язок розвитку мовлення з вивченням граматики, орфографії, пунктуації та української літератури. Розвиток усного мовлення учнів. Основні форми роботи, методика їх проведення. Формування в учнів навичок різних видів читання у процесі вивчення шкільного курсу мови.
Види робіт з розвитку зв'язного писемного мовлення, їх значення й методика проведення: робота над текстом, тема і основна думка тексту, смислова, граматична, структурна та інтонаційна цілість тексту, способи зв'язку речень у тексті (ланцюжковий і паралельний), композиційно-структурні особливості тексту, абзац; методика роботи над переказами (докладними, стислими, вибірковими, переказами – перекладами, творчими); формування комунікативних умінь школярів у процесі роботи над творами (уміння визначати головну думку твору, складати план, працювати над мовним оформленням твору, редагувати написане); робота над творами різних видів і стилів (твори-розповіді, твори- описи, твори-роздуми).
Перевірка творчих робіт. Прийоми виправлення, обліку і класифікації помилок.
Критерії й норми оцінювання. Робота над лексичними, стилістичними та іншими помилками.
Ознайомлення учнів з публіцистичним і діловим мовленням. Методика написання замітки-
інформації, статті-нарису до газети та різних видів ділових паперів (адреса, лист,

12 оголошення, розписка, доручення, заява, протокол, звіт, автобіографія тощо). Наочні й технічні засоби з розвитку мовлення, методика їх застосування.
МЕТОДИКА РОБОТИ ЗІ СТИЛІСТИКИ
Завдання, зміст і місце роботи зі стилістики у 5-11-х класах. Ознайомлення учнів з функціональними стилями мовлення, стилістичними ресурсами лексики, фразеології, морфології, синтаксису. Функціонально-стилістичний підхід до вивчення мови. Основні стилістичні уміння. Методи і прийоми вивчення стилістики; спостереження над мовою взірцевих текстів різних стилів мовлення; стилістичний аналіз; стилістичний експеримент; аналіз і характеристика виражальних мовних засобів; редагування текстів; добір лексичних, морфологічних і синтаксичних синонімів; конструювання речень і текстів різних типів і стилів мовлення. Систематизація й узагальнення знань зі стилістики, одержаних у процесі вивчення різних розділів шкільного курсу мови. Елементи риторики та методика їх опрацювання.
Історія української літератури
Культурно-історичні умови розвитку сучасного літературного процесу в Україні.
Особливості сучасного літературного процесу. Віртуальний характер сучасної літератури.
Повна свобода творчого самовияву. Усунення будь-яких політичних чи інших обмежень.
Альтернативні письменницькі об’єднання к. ХХ – п.ХХІ ст. Активне співіснування у літературному процесі різних мистецьких течій, шкіл, напрямів. Конфлікт письменницьких поколінь. Позитивні наслідки дискусії: визначення шляхів розвитку української літератури в нових історичних умовах.
Типи дискурсів у сучасній українській літературі: неопозитивізм, неомодернізм, постмодернізм як моделі національно-культурного самоусвідомлення. Співіснування в літературному процесі митці різних поколінь: шістдесятників, дисидентев-сімдесятників; письменників часів занепаду раданської імперії – вісімдесятників. Нове покоління поетів і прозаїків - дев‘ятдесятники або «третя хвиля». Поява генерації постдев’яностівців чи
«міленіумного поколінням».
Основні тенденції розвитку сучасного літературного процесу. Поняття «сучасний літературний процес» (90-ті роки ХХ – поч. ХХІ ст.). Якісні зміни в літературі в середині
1980-х років – початку відроджувальних процесів в Україні. Докорінне оновлення характеру розвитку літературного процесу під впливом виходу України зі складу радянської імперії й проголошення державної незалежності. Завершення цілої епохи в українській культурі й літературі (колоніальної доби). Означення сучасної культурної і літературної ситуації як постколоніальної.
Поетична генерація вісімдесятників. Стильовi течiï у сучаснiй украïнськiй поезії.
Формування нової поетичної генерації – «вісімдесятників». Дистанціювання поетів від суспільно історичного плину. Проголошення абсолютної творчої свободи митця, його незалежності від будь-якої ідеології та офіціозу. Ігнорування псевдоактуальної проблематики, звільнення поезії від неонародницьких тенденцій. Повернення поезії до власної мистецької сутності, пріоритет загальнолюдських гуманістичних цінностей над класовими.
Міфологізм поетичного мислення «вісімдесятників» І.Малковича, І.Римарука.
Національна, історична, екзистенційна проблематика їх поезії. Мистецтво інакомовлення, тяжіння до езотеричного письма. Тяжіння до асоціативно-езотеричного письма у поезії Івана
Малковича (зб. «Білий камінь», «Ключ», «Вірші», «Із янголом на плечі»). Міфопоетичний струмінь лірики; схильність до притчевості й алегорії; свідомо унаївленого мислення, метафорична гра; утвердження первозданної краси як першооснови пантеїстичного світу
(«Риба, яка проти річки протяжно пливе», «Я загубив свій ключ», «Нав’язливий сон»,
«Пташина буколіка», «Коза-дереза», «Пісенька про черешню» та ін.). тяжіння до притчевості й алегорії, свідомо унаївленого мислення; синтез традиції та модерну в поезії І.Малковича.
Інтелектуальні медитації інакомислення Ігоря Римарука. Мотиви лірики: осмислення сенсу творчості, покликання митця, трагічної долі поета в тоталітарному суспільстві, роздуми про

13
історичну памяить і національну свідомість. Риси стилю: інтелектуалізм, міфопоетика.
«Апокрифічні», альтернативні до традиційної стилістики віршові форми поета.
Апокрифічність поетичного мислення І.Римарука.
В.Герасим’юк як репрезентант модерної лірики вісімдесятників, її міфологічної
течії. Феномен язичницько-християнського синкретизму як основа поетичного моделювання світу. Міф поета крізь призму першоелементів буття (води, вогню, повітря). Художнє трансформування архетипу Землі-Матері. Рецепція ритуально-міфологічних джерел.
Християнська парадигма поетичної моделі світу В.Герасим’юка. Стильові особливості поезії
В.Герасим’юка: трагедійність, епічність лірики, асоціативність метафор та ін. Етногенетичні мотиви епічної лірики В.Герасим’юка в масштабах цивілізаційних катаклізмів сьогодення
(Збірки «Смереки», «Потоки», «Космацький узір», «Діти трепети», «Поет у повітрі»).
Епічний характер поетичного мислення В.Герасим’юка. Язичницько-християнський синкретизм в осмисленні актуальних проблем сьогодення. Художня трансформація есхатологічних мотивів («Кроки на смерековім помості», «Дві ранкові пісні», «Влітку, наприкінці 1980», «Жива ватра», «Старовинне світло» та ін.).
Поезія О.Забужко у контексті естетичних пошуків «вісімдесятників» та
«дев’ятдесятників» («Феєрія про диригента свічок», «Коментар до дій св. Апостолів»,
«Клітемнестра», «Полон Рогніди», «Офелія та “мишоловка», «Світ без любові»). Омислення проблеми «митець і суспільство», поетизація світу мистецтва у творчості О.Забужко.
Культурологічний мотив у поезії: рух від неокласицизму до модерну. Синтез культурних ремінісценцій та трансформованого міфу. Особливості урбаністичної лірики. Образ Києва.
«Світ без любові» в поезії О.Забужко: художня своєрідність інтимної лірики, її
індивідуально-психологічний характер. Модернізація традиційних мотивів громадянської лірики.
«Афганська» тема в поетичній творчості В.Слапчука. Проблема співвідношення
добра і зла; честі і безчестя; смерті і безсмертя (збірки «Мовчання адресоване мені»;
«Навпроти течії трави»; «Німа зозуля»; «Трикнижжя Явіна»; «Як довго ця війна тривала»;
«Укол годинниковою стрілкою»; «Сучок на костурі подорожнього»). Відкритість, інтимність у філософському осягненні таїни драматичних конфліктів свого часу
Киïвська школа поезiï як явище українського літературного андеграунду і
найбільш оригінальний модерний проект в українській літературі другої половини ХХ
ст. Витоки «Київської школи», генеза назви. Глибоко національний характер поезїі, потужна
«автентична традиція». Світоглядні засади представників школи: свобода поетичного творення, свобода особистості, свобода народу, неприйняття конформізму. Естетична платформа поетів «Київської школи»: герметизм поезії, спорідненість з італійськими
«герметиками», художницький суб’єктивізм, віддалена асоціативність, повернення до найпервісніших структур української міфологічної свідомості, пріоритет автентичної традиції, інтуїтивного осягнення минулого, спроби трансформації давнього мислення в образах новітньої поезії, драматична заглибленість в актуальні проблеми сучасності, переломна еволюція метафори; схильність до авторського міфотворення.
Міфопоетичний світ В.Голобородька. Світогляд і життєва позиція митця. Своєрідність міфопоетики В.Голобородька: синтез національного і модерного начал поезії (зб. «Зелен день», «Ікар на метеликових крилах», «Калина об Різдві», «Соловейків теремок»,
«Посівальник»). Художня трансформація язичницької міфосвідомості та фольклору
(«Кривий танець», «Поріг білої папороті», «Балада про кривавих солов’їв», «Квітка на воді»,
«Ладо моє» та ін.). Ірраціоналізм, алогічність як естетичне підґрунтя авторського міфотворення В.Голобородька. Мистецтво «другого плану», інакомислення («Хотів бути чоловіком», «Катерина Білокур: виготовлення пензлика», «Дорога через літо», «Соловейкове тьохкання», «Хлопчик, який стоїть через літо», «Традиційне вбрання»). Модернізація традиційної поетики у розвінчуванні міфів доби тоталітаризму («Ми вже не подібні»,
«Самовбивці», «Ми йдемо», «Село змінює обличчя», «Живі і мертві», «Наша мова», «Село у маю», «Хоч раз», «Шукачі могил», «Без імені», «Іванові»).

14
Мистецтво поетичного міфотворення В.Кордуна. Метафорична епіка митця («Земля натхненна», «Пісенька з маминого наперстка», «Славія», «Кущ вогню», «Сонцестояння» та
ін.). «Чудесна особистісна історія світу» у ліриці В.Кордуна («Водолій», «Після повені»,
«Скіфська далеч»). Циклічність космічних ритмів у міфі «вічного повернення» В.Кордуна
(«Весняні села», «Земля натхненна», «Рання рань», «Ранок», «Жнивна пора»). Особливості художнього часопростору: своєрідне відчуття пра-часу «з погляду вічності»
(«Сонцестояння», «Зозулине літо», «Минається літо», «Бджола Магдалена»); існування людини в сакралізованому просторі («Полудень», «Жоржиновий Христос»). Екзистенційний мотив трагічності людського існування як наслідок руйнування міфу («Первісна спроба»,
«Тихий майстер дитячих іграшок», «Яблуко поміж нами»). Феномен пам’яті, тиші і особистісного мовчання в ліриці В.Кордуна («Передчуття снігів», «Гості в слідах», «Зимовий стук дятла»).
Стильовi течiï у сучаснiй украïнськiй поезії (традицiйна, модерна,
авангардистська), їх естетичні засади та представники. Украïнський поетичний
неоавангард кінця ХХ ст. як естетичне явище. Поява авангардистських угруповань в кінці 1980-х – п. 1990-х років. Епатаційний пафос неоавангардизму кінця 80-х, укрупнення псевдохудожніх принципів «соцреалізму» в інтерпретації поетичних груп «Бу-Ба-Бу»,
«Пропала грамота», «Лугосад». Поетика неоавангардизму «третьої хвилі». Основні риси і прийоми поетики неоавангардистів. Засади постмодернізму в їхній естетиці. Іронічно- саркастичне переосмислення попередніх текстів та постколоніальної культурної епохи. Різке відмежування від фальшивої патріотичної риторики, загострена зневага до ідеологічних приписів. Традиції та відмінність неоавангардизму від бароко та футуризму, використання досвіду бурлеску. Бахтінський принцип карнавальної сміхової культури – естетичне підґрунтя поезії неоавангардистів.
Бахтінський принцип карнавальної сміхової культури – естетичне підґрунтя творчості поетичної групи
«Бу-Ба-Бу».
Неоавангардистські мотиви поезії
«бубабістів»: багатоплановість бурлеску, пародіювання, карикатуризація історії у творчості
Ю.Андруховича. Ретроспективний підхід в осмисленні історичних явищ. Тяжіння поета до неокласичних пошуків («класицистичний бубабізм», модернізація жанру сонета), до канонічних форм, надання їм авангардного епатажного звучання. Естетична гра в поетичний карнавал у поезії В. Неборака: художня трансформація барокового мотиву смерті, епатажність, іронічність, карнавалізація дійсності, барокові пошуки у формі вірша.
Гоголівські традиції у творчості поетів групи «Пропала грамота» (Юрко Позаяк,
Семен Либонь, Віктор Недоступ). Використання різноманітних масок, гротеску, «чорного гумору», ненормативної лексики, розхитаної структури вірша. Бароковий характер творчості поетів-авангардистів, її філософічність. Культивування необароко на новому грунті.
Реставрація котляревщини як архетипічної моделі нової української літератури. Особливості бурлескно-травестійного стилю Семена Либоня (суржик, розхитана структура вірша, алогічність, песимізм тощо). Завершення Карнавалу в поетичній творчості неоавангардистів.
Переростання постмодернізу неоавангардистів у кіч. Дискусії в літературознавстві навколо феномену неоавангардизму.
Формування поетичної генерації «дев’ятдесятників». Особливості постмодерної
естетики поетів 90-х років, її відмінність від творчих засад вісімдесятників.
(«дев’ятдесятники», «люди перелому»,»покоління національної депресії») (Іван Андрусяк,
Степан Процюк, Іван Ципердюк, Юрій Бедрик, Сергій Жадан, Василь Махно, Ігор Бондар-
Терещенко, Ростислав Мельників, Роман Скиба, Василь Габор, Павло Вольвач, Ліда
Мельник, Олександр Гордон, Оксана Забужко, Мар’яна Савка та ін.).
Особливості естетики поетів 90-х років. Дискусії в літературознавстві навколо творчості дев’ятдесятників: формування в умовах національної депресії, свідома відмова від спрофанованого національного ідеалу, дезінтегрованість світогляду. Основні мотиви поезії
90-х: розпач, зневіру, фаталізм, самотність і, як наслідок, агресивність та жорсткість письма, категоричність суджень, сарказм, настрій розчарування суспільством, самою людиною.
Заміна грайливого тону поезії 80-хі депресивним синдромам, іронією і самоіронією

15 посткарнавальних авторів. Групування поетів 90-х у творчі гурти («Західний вітер»,
«Червона фіра», «Нова дегенерація»).
Художній світ поезії Василя Махна. Поетичні збірки «Схима», «Самотність цезаря»,
«Книга пагорбів та годин», «Лютневі елегії та інші вірші». Мотив естетичного усамітнення у поезії В.Махна. Філософічно-медитативний характер віршів, філологічне «штукарство», асоціативна символіка тощо.
Поетична творчість представників літгурту «Нова дегенерація» (Івано-
Франківськ) у контексті посмодерністичних тенденцій в українській літературі кінця ХХ ст.
Розвінчування постколоніальної свідомості. Вирішальна роль гурту у формуванні творчого обличчя 90-х. Вихід колективної збірки поезій «Нова дегенерація». Протест проти свідомості колоніальної людини, тяжіння до епатажу, поетична самоіронія, сарказм; сповідування філософії трагічного бунту. Назва «Нова дегенерація» як епатаж, намагання констатувати дегенеративність світу і пострадянської дійсності. Причини розпаду гурту у середині 90-х.
Сергій Жадан – зачинатель поезії дев’ятдесятників, учасник літгурту «Червона
фіра». Поетичні збірки: «Рожевий дегенерат», «Цитатник», «Генерал Юда», «НЕП»,
«Динамо Харків», «Пепсі». Джерела поезії С.Жадана: авангард, поезія М.Семенка.
Модерністське трактування традиційних в українській поезії мотивів. Продовження традицій І.Франка. Традиційний характер поетики Жадана. Риси формально-образної поетики Жадана – прийом епатажу, екзотики, переосмислення бурлескно-травестійної традиції від авангарду. Наскрізні ремінісценції, колажність, інтертекстуальність як риси постмодерністськлї естетики.
Павло Вольвач – автор поетичних збірок «Маргінес», «Кров зухвала»,
«Південний Схід». Місце П.Вольвача в літературному процесі порубіжжя. Регіональний характер поезії. Перевага громадянської лірики: порушення актуальних проблем, суперечливих соціальних процесів сьогодення. Регіональний характер поезії. Філософські роздуми над місцем людини у світі. Ідея гармонізації відносин людини й світу, особистості й суспільства в цілому. Поезія П.Вольвача як акт постмодерністської творчості к. ХХ ст.: еклектичне поєднання образів та алегорій, рим та віршованої прози; різних стилів, різних шарів лексики. Сюрреалістичні колажі митця. Естетична своєрідність урбаністичної поезії.
Естетичний феномен Нью-Йоркської поетичної групи. Проблема витоків Нью-
Йоркської групи: генеза назви, членство, оцінка діаспорним та вітчизняним літературознавством. Естетичні засади НЙГ: творча й інтелектуальна співзвучність митців; категоричне заперечення суспільної заангажованості літератури, неприйняття неонародницьких тенденцій “шістдесятників”; рішучий поворот до естетичних критеріїв мистецтва; антитрадиційність, відмежування від національної традиції, настанова абсолютної свободи творення, сюрреалізм мислення з його ірраціоналізмом, потоком свідомості, автоматизмом письма; герметизм лірики; відкидання канонічних форм, тяжіння до вільного вірша.
Поетична творчість Віри Вовк: синтез національної традиції і новаторства.
Трансформація української обрядовості та фольклорної символіки (збірки «Елегії», «Чорні акації», «Меандри»). Поєднання бразильської екзотики з фольклорними мотивами
(«Вибранці», «Дощ», «Хмара»). Баладний драматизм пейзажної лірики, перейнятість її міфологічними віруваннями («Балада про дівчину, що була осінь»).Стильові особливості поезії: ускладнена рослинна символіка, сюрреалістичні образні сполуки, сонні візії, багатство музичних образів.
Модерністичні тенденції в ліриці Богдана Бойчука ( збірки «Час болю», «Спомини любові», «Вірші для Мехіко», «Мандрівка тіл», «Подорож з учителем», «Третя осінь» та ін.).
Стильові особливості поезії: створення власної етичної дійсності, багатство емоційних станів, складна метафоричність.
Поетика герметизму Юрія Тарнавського: високий рівень версифікаційної свободи, деструкція на словесно-предметному та проблемно-семантичному рівнях (збірки «Спомини»,

16
«Життя в місті», «Поезія про ніщо», «Без нічого», «Їх немає» та ін.). Деструкція на проблемно-семантичному рівні; розширення поняття поетичного, естетизація потворного.
Інтелектуальний світ поезії Богдана Рубчака. Подвижницька праця митця на терені україністики (поетична творчість, видавнича, перекладацька діяльність, літературознавчий доробок). Тяжіння до поетики сюрреалізму, до філологічної гри у збірках «Камінний сад»,
«Промениста зрада», «Дівчині без країни», «Особиста Кліо», «Марену топити». Національні корені міфопоетики Б.Рубчака, трансформація фольклорних і міфологічних мотивів.
Особливості поетики Б.Рубчака.
Сюрреалістичні візії світу в поезії Емми Андієвської. (зб. «Поезія», «Народження
ідола», «Риба і розмір», «Спокуси святого Антонія», «Літературні ансамблі», «Кав’ярня»).
Тенденція до герметизації віршованого тексту. Сюрреалістичний світ сну у ліриці
Е.Андієвської. Необарокові риси поетичної мови Е.Андієвської.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал