Пояснювальна записка Важливим чинником інноваційного розвитку держави є модернізація



Скачати 430.52 Kb.

Сторінка2/3
Дата конвертації14.12.2016
Розмір430.52 Kb.
ТипПояснювальна записка
1   2   3
Учень (учениця) самостійно:
аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;
порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;
робить висновки на основі спостережень;
виділяє головне з-поміж другорядного;
моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Творчі
Учень (учениця) самостійно:
уявляє словесно описані предмети та явища, фантазує на основі сприйнятого;
прогнозує подальший розвиток певних явищ;
переносить раніше засвоєні знання і вміння у нову ситуацію;
помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості;
усвідомлює будову предмета вивчення;
робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;
добирає переконливі аргументи для його доведення;
спростовує хибні припущення й твердження.
Естетико-етичні
Учень (учениця):
помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;

13
спроможний (а) критично оцінювати відповідність власних вчинків щодо загальнолюдських моральних норм, усувати помічені невідповідності;
виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;
готовий прощати образи з боку знайомих і незнайомих, усвідомлюючи
їхню недосконалість;
переконаний (а), що творити добро словом і ділом – обов’язок кожної людини.
11 клас

(70 год., 2 год. на тиждень)
(6 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)
Мовна і мовленнєва змістові лінії
№ п\п
Кіль- кість годин
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1
2
Повторення вивченого в 10 класі
Стилістика як розділ науки про мову.
Фонетичні, лексичні, фразеологічні, словотворчі засоби стилістики. Норма літературної мови як основне поняття правильності мовлення,
її варіативність.
Учень (учениця):
розрізняє стилістику мови, фонетичні, лексичні, фразеологічні, словотворчі засоби морфологічні й синтаксичні засоби стилістики, речень з різними способами вираження чужого мовлення; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять
«стилістика»й «культура мовлення».
2
9
Стилістика мови. Культура
мовлення.
Морфологічні засоби стилістики
Стилістичне забарвлення граматичних понять і граматичних форм. Поняття роду, числа. Власні і загальні назви.
Ступені порівняння.
Стягнені
і нестягнені форми. Займенники й контекст.


Культура
мовлення.
Синоніміка займенникових форм: неозначених, заперечних, означальних; вказівних займенників і прикметників; пропуск особових займенників; зайве вживання займенників.
Стилістичні аспекти дієслівних категорій. Синоніміка дієприкметни- ків: дієприкметникових зворотів і підрядних означальних речень.
Синоніміка дієприслівників: дієприслівниковий зворот і підрядні речення обставинні.
Правопис. Велика буква і лапки у власних назвах. Написання складних
Учень
(
учениця):
знаходить у тексті стилістично забарвлені морфологічні засоби, варіанти граматичних форм;
визначає
їх роль
і доречність використання в тексті .
розрізняє морфологічні синоніми, визначає їх стилістичну функцію.


Правильно здійснює синонімічну заміну займенникових форм і прикметників, дієприкметникових і дієприслівникових зворотів та підрядних речень з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки;








Правильно пише слова із зазначеними у

14 прикметників. Не і ні з різними частинами мови.
Написання –н- у прикметниках, дієприкметниках, займенниках, прислівниках; -нн- у прикметниках, прислівниках. Правопис займенників.
Пунктограма при відокремлених другорядних членах речення.
програмі орфограмами;
розставляє розділові знаки при відокремлених другорядних членах речення;
знаходить помилки на вивчені правила і виправляє їх.
3 7
Стилістика простих речень
Види простих речень і їх відтінки значень.
Культура
мовлення.
Синоніміка: а)двоскладних і односкладних речень; б)неозначено-особових узагальнено- особових і безособових; в)означено- особових і безособових.
Синоніміка мовних засобів вираження: присудка; другорядних членів;
інверсія замість прямого порядку слів; синоніміка відокремлених
і невідокремлених другорядних членів.
Вираження різноманітних смислових значень за допомогою звертань, вставних слів і вставних конструкцій,
їх емоційно-експресивний характер.
Правопис. Пунктограми у простому реченні.

Учень (учениця):
розрізняє відтінки значень простих речень;
знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби простого речення;
визначає їх роль і доречність викори- стання в тексті ;
проводить заміну стилістично нейтральних мовних засобів стилістично забарвленими і навпаки;
розрізняє синтаксичні синоніми, визначає їх стилістичну функцію; проводить синонімічну заміну в простому реченні з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.

Правильно розставляє розділові знаки в простому реченні й обґрунтовує їх.
4
8
Стилістика складних речень
Смислові відношення між частинами складних речень.


Культура мовлення. Синоніміка: а) складносурядних і складнопідрядних речень; б) складних безсполучникових
і складносурядних; в) складних безсполучникових і складнопідрядних; г)складнопідрядних і простих речень з дієприкметниковим
і дієприслівниковим зворотами; синоніміка сполучників і сполучних слів, що з’єднують складні сполучникові речення.
Правопис. Пунктограми в складному реченні.
Учень (учениця):
знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби складного речення;
визначає
їх роль
і доречність використання в тексті;
розрізняє синтаксичні синоніми;
правильно здійснює синонімічну заміну складних речень, складних і простих із дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами, сполучників і сполучних слів, що з’єднують частини складного речення, з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.

Правильно розставляє розділові знаки в складному реченні й обґрунтовує їх.
5
3
Стилістика речень з різними
способами вираження чужого
мовлення
Пряма і непряма мова, її призначення й граматично-смислові особливості.

Учень (учениця):
знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби речень з різними способами вираження чужого мовлення;
визначає
їх роль
і доречність використання в тексті.

15
Культура
мовлення.
Стилістичні особливості авторських слів при прямій мові. Синоніміка речень з прямою мовою, реплік у діалозі й непрямій мові.















Правопис. Пунктограми при прямій мові та діалозі.
Визначає стилістичні особливості авторських слів при прямій мові; правильно проводить синонімічну заміну в реченнях з різними способами вираження чужого мовлення для посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки;
правильно й доречно використовує у власному мовленні різні варіанти граматичних форм, морфологічних, синтаксичних засобів з урахуванням виконання ними стилістичної функції, емоційно-експресивного забарвлення;
знаходить
і
виправляє помилки, зумовлені стилістично неправильним вибором варіантів граматичних форм, невдалим використанням морфологічних, синтаксичних засобів у власному й чужому мовленні.

Правильно розставляє розділові знаки при прямій мові й діалозі та обґрунтовує
їх.
6
3
Стилістика мовлення
(функціональна). Культура
мовлення
Мовлення як предмет вивчення стилістики і культури мовлення.
Мовлення розмовне і книжне, їх співвідношення й особливості.
Поняття стилю мовлення: позамовні ознаки (сфера спілкування, умови і мета спілкування) й мовні.
Стилі
мовлення: розмовний, науковий, офіційно-діловий, художній
і публіцистичний, їх підстилі. Зміст і структура текстів кожного зі стилів, їх характерні мовні засоби, основні жанри.
Культура
мовлення.
Мовлення правильне й комунікативно доцільне.
Вимоги до гарного мовлення
(змістовність, логічність, багатство і різноманітність, точність, виразність, доречність),
їх основні ознаки
(практично).

Учень (учениця):
розрізняє предмет вивчення стилістики мовлення й завдання культури мовлення
(у зіставленні зі стилістикою), особливості розмовного й книжного мовлення; стилі мовлення, їх підстилі, основні жанри й характерні мовні засоби; вимоги до мовлення; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять
«стилістика» й
«культура мовлення»;
визначає мовлення правильне й комунікативно доцільне, нормативне й ненормативне використання мовних засобів;
аналізує тексти вивчених стилів мовлення з погляду змістовності, логічності, багатства й різноманітності, точності, виразності, доцільності мовлення;
складає власні усні, письмові висловлювання різних стилів, типів і жанрів мовлення, дотримуючись основних їх ознак і вимог до гарного мовлення;
знаходить і виправляє помилки, пов’язані з порушенням стильової
єдності, змістовності, логічності, доречності, виразності, з неправильним

16 використанням слів і одноманітних синтаксичних конструкцій, лексичних варіантів
і порушенням лексичної сполучуваності слів.
7





















8
8






















24
Узагальнення й систематизація
найважливіших відомостей з
української мови
Лексикологія і фразеологія.
Морфологічна будова слова.
Написання слів з найуживанішими орфограмами.
Частини мови.
Слово, словосполучення. речення.
Просте речення. Члени речення.
Складне речення.
Система розділових знаків.
Текст, його будова.








В и д и р о б і т
Сприймання чужого мовлення
Аудіювання
(слухання-розуміння) текстів діалогічного й монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення.
Види запису почутого: докладний запис, конспект, тези, докладний і короткий плани.







Читання мовчки текстів діалогічного
і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення.
Види запису прочитаного: докладний запис, конспект, тези, докладний і короткий плани. Бібліографія.

Учень (учениця):
Класифікує, систематизує й узагальнює вивчені поняття, визначає їх функції в тексті;
правильно ставить розділові знаки у простому й складному реченнях і обґрунтовує правила їх розстановки;
використовує орфографічні й пунктуаційні знання і вимоги на письмі,
визначає необхідні й достатні ознаки орфограм;
уживає адекватні до тексту слова й граматичні форми відповідно до вивчених правил;
розглядає вивчений матеріал з фонетики, лексики, словотвору, граматики з боку сфери вживання;
здійснює самоконтроль за результатами навчальних досягнень.



Учень (учениця):
розуміє зміст висловлювання (тривалість звучання художніх текстів 10-11 хв.,
інших стилів 9-10 хв.), адекватно сприймаючи його основну думку, особливості побудови тексту і мовного оформлення;
користується різними видами аудіювання залежно від ситуації спілкування; видами запису почутої
інформації (докладним записом, тезами, конспектом, докладним і коротким планами);
визначає власне ставлення до змісту, формулюючи висновки щодо сприйнятого.
Читає мовчки відповідно до його (її) віку незнайомі тексти різних типів, стилів
і жанрів мовлення зі швидкістю 160-330 слів за хв.; розуміє зміст, особливості структури й мовного оформлення тексту, довшого й складнішого, ніж у попередніх класах;
користується різними видами читання;
робить записи (план, виписки, тези, конспект) у процесі читання;

17 складає бібліографію;
самостійно ставить запитання під час читання;
оцінює прочитане, висловлюючи власну думку.

8

Відтворення готового тексту
Перекази (навчальні і контрольні)
Говоріння
Докладний переказ тексту публіцистичного стилю, з творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.) .
Письмо.
Докладний
і стислий перекази текстів художнього
і публіцистичного стилів, з творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.)

Учень (учениця):
докладно
й
стисло
переказує прослуханий або прочитаний текст художнього й публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 350-450 слів, стислого - в 2 рази більше), за самостійно складеним складним планом (усно й письмово), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, комунікативному завданню, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму;
оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення;
редагує написане з урахуванням вимог до мовлення.


18
9

Створення власних висловлювань
Діалогічне мовлення.Діалог,
складений відповідно до запропонованої ситуації, діалог-обмін думками, враженнями (офіційна і неофіційна розмова); обговорення самостійно обраної теми.











Монологічне мовлення
(навчальні й контрольні види)
Говоріння. Виступ під час дискусії
(підготовлений і непідготовлений) на суспільну або морально-етичну теми, його композиція (вступ, основна частина, завершення), основні способи виступу (читання тексту, відтворення його по пам’яті з читанням окремих фрагментів, вільна
імпровізація,
інтерпретація, відповіді на запитання, ведення полеміки).
Доповідь на тему, пов'язану з предметами, що вивчаються, (із залученням наукової, науково- популярної літератури), прийоми встановлення й збереження контакту з аудиторією.
Дистанційне спілкування й сучасна
техніка
Телефонна розмова як один із видів усного ділового мовлення.. Лист електронною поштою і по мобільною телефону (sms). Основні вимоги до культури спілкування по телефону і в
Інтернеті.
Правила мовленнєвої поведінки в спілкуванні: етичні мовленнєві формули (під час вітання, звернення, залучення слухачів до полеміки, відповіді на запитання; вдячність, вибачення, обіцянка, відмова, заперечення тощо).
Учень (учениця):
складає й розігрує діалог відповідно до запропонованої ситуації; діалог-обмін думками, враженнями;
самостійно визначає тему діалогу і його зміст;
висловлює свою думку, добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, зокрема з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого;
дотримується норм української літературної мови і правил мовленнєвого етикету ;
оцінює текст щодо його змісту, форми, задуму й мовного оформлення.

Готує і виголошує доповідь і реферат на теми, пов’язані з предметами, що вивчаються ;
перевіряє результати мовленнєвої діяльності (коригує усне мовлення в процесі говоріння, ураховуючи реакцію слухача);
веде ділову телефонну розмову, дотримуючись етичних та етикетних норм поведінки й культури спілкування;
готує виступи та їх виголошує під час дискусії, добираючи мовні засоби залежно від мети спілкування й адресата мовлення, використовуючи різні способи виступу;
пише статтю в газету, реферат, роздуми відповідно до творчих завдань переказів;
складає офіційний лист, складний протокол, витяг з протоколу, доручення, розписку, листи електронною поштою;
працює з довідковою літературою, електронними довідниками, мережею
Інтернет тощо, добираючи матеріал для висловлювань з урахуванням особливостей формулювання теми;
використовує стилі і типи мовлення відповідно до ситуації спілкування, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлювання;
критично оцінює власні висловлювання відповідно до задуму змісту й мовного оформлення;
редагує написане з урахуванням вимог до мовлення, дотриманням основних правил

19
Письмо. Стаття на морально-етичну тему публіцистичного стилю мовлення.
Реферат на тему, пов’язану з предметами, що вивчаються
(із залученням наукової, науково- популярної літератури), особливості його побудови і мовне оформлення.
Ділові папери. Офіційний лист.
Протокол
(складний).
Витяг з протоколу. Доручення. Розписка.

спілкування.

Соціокультурна змістова лінія
Орієнтовний зміст навчального матеріалу
Орієнтовні вимоги до вмінь
Cфери відношень
Тематика текстів
Теми висловлювань учнів

20
Я і українська мова.
Я і ми (народ, родина, націона- льна історія і культура).
Я і рідна природа.
Я як особистість
Слово як носій добра, істини й краси.
Найважливіші
історичні відомості про
Україну.
Сьогодення нашої країни. Україна й особистість.
Роль громадянина у відродженні
і зміцненні української державності.. Наші національні святині й скарби.
Родина – клітинка суспільного організму. Проблеми сучасної родини. Наше культурне відродження у ХХІ столітті.
Неоціненні скарби природи.
Сучасні екологічні проблеми та шляхи й способи їх розв’язання.
Культура взаємин людини з природою.
Самопізнання і саморозвиток людини і суспільний прогрес.
―Краса навколишнього світу в слові‖.
“Яким я уявляю майбутнє
України”.
“Чим багатий мій народ. Якими скарбами він може поділитися з
іншими?”
―Як забезпечити добробут і щастя в родині‖.
―Хай оживає істи- на стара: людина починається з добра‖.
―Культурна людина. Якою я її бачу?‖.
―Цілющі джерела нашої духовності‖.
―Я й моя совість‖.
―Мистецтво бути собою‖.
―Чи є в мене про- блеми з етикою й етикетом?‖.
Учень:
сприймає, аналізує, оцінює прочитані, вивчені чи почуті соціокультурні відомості про
Україну й світ, добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної, експресивної, комунікативної чи іншої мети.
Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія
Види вмінь
Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів
Організаційно- контрольні
Учень (учениця) самостійно:
усвідомлює й визначає мотив і мету власної пізнавальної та життєтворчої діяльності;
планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;
здійснює намічений план з допомогою дібраних методів і прийомів;
оцінює проміжні й кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.
Загальнопізна- вальні
Учень (учениця) самостійно:
аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;
порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;
робить висновки на основі спостережень;
виділяє головне з-поміж другорядного;
моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Творчі
Учень (учениця) самостійно:
уявляє словесно описані предмети та явища, фантазує на основі сприйнятого;

21
прогнозує подальший розвиток певних явищ;
переносить раніше засвоєні знання і вміння у нову ситуацію;
помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості;
усвідомлює будову предмета вивчення;
робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;
добирає переконливі аргументи для його доведення;
спростовує хибні припущення й твердження.
Естетико-етичні
Учень (учениця):
помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;
спроможний (а) критично оцінювати відповідність власних вчинків щодо загальнолюдських моральних норм, усувати помічені невідповідності;
виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;
готовий прощати образи з боку знайомих і незнайомих, усвідомлюючи
їхню недосконалість;
переконаний (а), що творити добро словом і ділом – обов’язок кожної людини.

Особливості оцінювання
навчальних досягнень учнів 10-11 класів з української мови
( академічний рівень)
Оцінювання результатів навчальної діяльності старшокласників з української мови
здійснюється на основі функціонального підходу до мовної освіти. Тобто робота над мовною теорією, формуванням знань про мову підпорядковується інтересам мовленнєвого розвитку учнів.
При цьому оцінювання результатів мовленнєвої діяльності учнів 10-11 класів
відбувається за такими показниками: аудіювання (слухання і розуміння почутого),
говоріння й письмо (діалогічне і монологічне мовлення), читання мовчки, мовні знання і
вміння, правописні (орфографічні і пунктуаційні) уміння учнів.
Оцінювання результатів навчання мови здійснюється на основі: а) урахування основної мети, що передбачає різнобічний мовленнєвий розвиток особистості; б) освітнього змісту навчального предмета, який розподіляється на чотири елементи: знання, уміння й навички, досвід творчої діяльності і досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу; в) функціонального підходу до шкільного мовного курсу, який передбачає вивчення мовної теорії в аспекті практичних потреб розвитку мовлення.
Об'єктами оцінювання мають бути:
– мовленнєві вміння й навички з чотирьох видів мовленнєвої діяльності;
– знання про мову й мовлення;
– мовні вміння й навички; досвід творчої діяльності;
– досвід особистого емоційно-ціннісного ставлення до світу.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал