Пояснювальна записка у час становлення І розвитку національної освіти вивчення української мови у внз І-ІІ рівнів акредитації спрямоване на створення оптимальних умов для удосконалення навчально виховного процесу, його ефективності й



Дата конвертації09.05.2017
Розмір67.2 Kb.
c:\windows\temp\finereader11\media\image2.jpeg

Пояснювальна записка

У час становлення і розвитку національної освіти вивчення української мови у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації спрямоване на створення оптимальних умов для удосконалення навчально – виховного процесу, його ефективності й результативності, забезпечення можливості постійного самовдосконалення й самореалізації особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як вищої цінності нації.

Метою вивчення української мови є розвиток пізнавального інтересу до державної мови в цілому та системне повторення, узагальнення набутих у школі учнями знань про мову і мовлення, розвиток мовних і мовленнєвих умінь та навичок, готовності використовувати засоби мови й мовлення з метою одержання і передачі інформації зокрема:


  • закріпити й розширити знання про українську мову (її лексичний склад та граматичну систему) як основу для формування мовних і мовленнєвих умінь та навичок;

  • сприяти збагаченню словникового запасу, розвитку та вдосконаленню граматичної будови мовлення;

  • забезпечувати засвоєння орфоепічних і граматичних норм української літературної мови, формувати уміння й навички комунікативного мислення, виправдано користуватися засобами мови в різних ситуаціях;

  • удосконалювати орфографічні та пунктуаційні навички.



ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія

Вимова звуків, що позначаються буквами г і ґ. Вимова наголошених і ненаголошених голосних. Ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом. Позначення на письмі ненаголошених голосних [е], [и] у коренях слів. Вимова приголосних звуків. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків. Основні випадки чергування у — в, і — й. Основні правила переносу. Правила вживання м’якого знака. Правила вживання апострофа. Правильна вимова та написання слів з апострофом. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків. Написання слів іншомовного походження: и, і у словах іншомовного походження; правопис м’якого знака та апострофа; подвоєння букв у словах іншомовного походження. Написання префіксів пре-, при-, прі-, з- (зі-, с-), роз-, без- та ін.



Будова слова. Словотвір. Орфографія.

Зміни приголосних при творенні слів: іменників з суфіксом -ин (а) від прикметників на -ський, -цький; буквосполученням -чн- (-шн-). Зміни приголосних при творенні відносних прикметників з суфіксами -ськ-, -цьк-, - зьк- та іменників з суфіксами -ств (о), -зтв (о), -цтв (о). Правопис складних слів разом і через дефіс, написання слів з пів-; правопис складноскорочених слів.



Морфологія. Орфографія

Іменник. Іменники загальні та власні. Велика буква і лапки у власних назвах. Не з іменниками. Правопис відмінкових закінчень іменників. Правопис найуживаніших суфіксів. Букви -а (-я), -у (-ю) в закінченнях іменників чоловічого роду другої відміни. Букви е, и, і в суфіксах -ечок, -ечк, -ичок, -ичк, -інн (я), -ення (-я), -инн (я), -ив (о), -ев (о). Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.

Прикметник. Правопис відмінкових закінчень прикметників. Написання прикметників із суфіксами -еньк-, -есеньк, -ісіньк-, -юсіньк-, - -ськ-, -цьк-, -зьк-. Букви е, о, и у прикметникових суфіксах --ев-(-єв-), -ов-, -ин-, -ін-, -ичн-. Написання не з прикметниками. Написання -н- і -нн- у прикметниках. Написання складних прикметників разом і через дефіс. Написання прізвищ прикметникової форми.

Числівник. Буква ь на кінці числівників і перед закінченням у непрямих відмінках. Роздільне написання складених числівників. Написання разом порядкових числівників з -тисячний.

Займенник. Приставний н у формах особових і вказівних займенників. Написання разом і через дефіс неозначених займенників. Правопис заперечних займенників. Написання займенників з прийменниками окремо. Вживання займенників ви, вам у ввічливому значенні при звертанні до однієї особи, написання цих займенників з великої букви у пошанному значенні.

Дієслово. Не з дієсловами. Правопис -ться, -шся в кінці дієслів. Букви е, и в особових закінченнях дієслів I і II дієвідмін. Буква ь у дієсловах наказового способу. Дієприкметник. Дієприкметниковий зворот. Відокремлення комами дієприкметникових зворотів. Правопис голосних у закінченнях дієприкметників. Правопис голосних і приголосних у суфіксах дієприкметників. Написання -н- у дієприкметниках та -нн- у прикметниках дієприкметникового походження. Не з дієприкметниками. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот. Коми при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові. Правопис дієприслівників. Не з дієприслівниками.

Прислівник. Букви -н- та -нн- у прислівниках. Не і ні з прислівниками. И та і в кінці прислівників. Правопис прислівників на -о, -е, утворених від прикметників та дієприкметників. Написання прислівників разом і через дефіс. Написання прислівникових словосполучень типу: раз у раз, з дня на день тощо.

Прийменник. Написання похідних прийменників разом, окремо і через дефіс. Особливості вживання прийменників з іменниками.

Сполучник. Написання сполучників разом і окремо.

Частка. Написання часток. Не і ні з різними частинами мови.

Вигук. Дефіс у вигуках. Кома і знак оклику при вигуках.

Синтаксис. Пунктуація.

Речення. Види речень за метою висловлювання. Окличні речення. Речення прості й складні. Порядок слів у реченні. Логічний наголос. Розділові знаки в кінці речення.

Головні і другорядні члени речення. Підмет і присудок. Тире між підметом і присудком. Означення, додаток і обставина як другорядні члени речення. Прикладка як різновид означення. Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки. Порівняльний зворот. Виділення порівняльних зворотів комами.

Повні й неповні речення. Тире в неповних реченнях.

Речення з однорідними членами. Однорідні члени речення (із сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв’язком). Речення з кількома рядами однорідних членів. Однорідні й неоднорідні означення. Кома між однорідними членами. Узагальнюючі слова в реченнях з однорідними членами. Двокрапка і тире при узагальнюючих словах у реченнях з однорідними членами.

Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями). Звертання непоширені й поширені. Вставні слова (словосполучення, речення). Розділові знаки при звертаннях і вставних словах.

Речення з відокремленими членами. Поняття про відокремлення. Відокремлені другорядні члени речення. Розділові знаки при відокремлених членах.

Складне речення. Складносурядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому. Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення. Розділові знаки між частинами складносурядного речення.

Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому. Розділові знаки між головною і підрядною частинами складнопідрядного речення. Розділові знаки у складнопідрядному реченні з кількома підрядними частинами.

Безсполучникове складне речення. Смислові відношення між частинами безсполучникового складного речення. Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.

Складне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку. Розділові знаки в складному реченні з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку. Пряма й непряма мова. Цитата. Діалог. Інтонація та розділові знаки при прямій мові, цитаті, діалозі.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ УСНИХ ВІДПОВІДЕЙ АБІТУРІЄНТІВ

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

При оцінюванні усної відповіді потрібно керуватись такими критеріями:

1. Повнота і правильність відповіді.

2. Ступінь усвідомлення, розуміння вивченого.

3. Мовленнєве оформлення відповіді. Відповідь повинна бути зв’язним, логічно послідовним повідомленням на певну тему, виявляти вміння застосовувати визначення, правила до конкретних випадків.

Зараховано ставиться, якщо абітурієнт:

1. Ґрунтовно і правильно викладає вивчений матеріал.

2. Виявляє повне розуміння матеріалу, обґрунтовує свої думки, застосовує знання на практиці, наводить необхідні приклади.

3. Викладає матеріал послідовно і правильно з точки зору норм літературної мови.

Не зараховано ставиться, якщо абітурієнт виявляє незнання значної частини вивченого матеріалу, допускає у формулюванні правил помилки, що спотворює їх зміст, непослідовно викладає матеріал, порушує норми літературної мови.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ

1. Глазова О.П., Кузнєцов Ю.Б. Рідна мова: Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Освіта України, 2005.

2. Єрмоленко С.Я., Сичова В.Т. Рідна мова: Підручник для 5 класу. – К.: Грамота, 2005.

3. Заболотний О.В., Заболотний В.В. Рідна мова: Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Навчальна книга, 2005.

4. Глазова О.П., Кузнецов Ю.Б. Рідна мова: Підручник для 6 класу. – К.: Зодіак - Еко, 2006.

5. Єрмоленко С.Я., Сичова В.Т. Рідна мова: Підручник для 6 класу. – К.: Грамота, 2006.

6. Глазова О.П., Кузнєцов Ю.Б. Рідна мова: Підручник для 7 класу. – К.: Зодіак - Еко, 2007.

7. Єрмоленко С.Я., Сичова В.Т. Рідна мова: Підручник для 7 класу. – К.: Грамота, 2007.

8. Глазова О.П., Кузнєцов Ю.Б. Рідна мова: Підручник для 8 класу. – К.: Зодіак - Еко, 2008.

9. Пентилюк М., Гайдаєнко І. та ін. Рідна мова: Підручник для 8 класу. – К.: Освіта, 2008.

10.Заболотний О.В., Заболотний В.В. Українська мова: Підручник для 9класу. – К.: Генеза, 2009.

11. Глазова О.П., Кузнєцов Ю.Б. Українська мова: Підручник для 9 класу. – К.: Зодіак - Еко, 2009.



12. Пентилюк М., Гайдаєнко І. та ін. Українська мова: Підручник для 9класу. – К.: Освіта, 2009. 13. Єрмоленко С.Я., Сичова В.Т. Українська мова: Підручник для 9 класу. – К.: Грамота, 2009.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал